Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/106/ЄС від 19 листопада 2008 року про мінімальний рівень підготовки моряків (нова редакція)

(a) здійснюють підготовку, зазначену в статті 3;

(b) організовують та/або здійснюють нагляд за іспитами, якщо необхідно;

(c) видають свідоцтва, зазначені у статті 5;

(d) надають дозволи, передбачені у статті 16.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб:

(a) усю підготовку та оцінювання моряків:

(i) було структуровано відповідно до письмових програм, включно з методами та засобами надання, процедурами і навчальними матеріалами, необхідними для досягнення передбаченого стандарту компетентності; та

(ii) проводили, контролювали, оцінювали та підтримували особи, кваліфіковані відповідно до пунктів (d), (e) і (f);

(b) особи, які проводять навчання в робочих умовах або оцінювання на борту судна, робили це лише тоді, коли таке навчання або оцінювання не впливає негативно на нормальну роботу судна, та коли зазначені особи можуть приділити свій час та увагу навчанню та оцінюванню;

(c) інструктори, контролери та експерти з оцінювання мали належну кваліфікацію для конкретних типів і рівнів підготовки або оцінювання компетентності моряків на борту або на березі;

(d) будь-яка особа, яка на борту або на березі проводить навчання моряків у робочих умовах, призначене для перевірки на відповідність вимогам до сертифікації відповідно до цієї Директиви:

(i) мала глибоке розуміння програми підготовки та розуміння конкретних цілей підготовки для конкретного типу підготовки, що її проводять;

(ii) була кваліфікована у виконанні робочого завдання, для якого вона проводить навчання; та

(iii) якщо в ході навчання використовують симулятор:

- отримала належні настанови щодо методичних прийомів, які передбачають використання симуляторів, та

- здобула практичний досвід у застосуванні конкретного типу симулятора;

(e) будь-яка особа, відповідальна за контроль за навчанням моряків у робочих умовах, який призначено для перевірки на відповідність вимогам до сертифікації, мала повне розуміння програми підготовки та конкретних цілей для кожного типу підготовки, що її проводять;

(f) будь-яка особа, яка на борту або на березі проводить оцінювання компетентності моряка в робочих умовах, яке призначене для перевірки на відповідність вимогам для сертифікації відповідно до цієї Директиви:

(i) мала належний рівень знань та розуміння компетенції, що підлягає оцінюванню;

(ii) була кваліфікована у виконанні робочого завдання, яке вона оцінює;

(iii) отримала належні настанови щодо методів і практик оцінювання;

(iv) здобула практичний досвід з оцінювання; та

(v) під час проведення оцінювання, що передбачає використання симуляторів, здобула практичний досвід з оцінювання на конкретному типі симулятора під наглядом та задовільним чином для досвідченого експерта з оцінювання;

(g) якщо держава-член визнає курс підготовки, навчальну установу або кваліфікацію, надану навчальною установою, як частину своїх вимог для видачі свідоцтва, - кваліфікації та досвід інструкторів та експертів з оцінювання були охоплені застосуванням положень статті 10 щодо стандартів якості; така кваліфікація, досвід та застосування стандартів якості повинні включати належну підготовку з методологічних прийомів та навчання, а також методи оцінювання та практику, та відповідати всім застосовним вимогам пунктів (d), (e) та (f).

Держави-члени забезпечують, щоб:

(a) без обмеження пунктів (b) та (d), у будь-який час на борту всіх суден, що плавають під прапором держави-члена, існували способи дієвого усного спілкування стосовно безпеки між усіма членами екіпажу судна, зокрема щодо правильного та вчасного отримання та розуміння повідомлень та інструкцій;

(b) на борту всіх пасажирських суден, що плавають під прапором держави-члена, та на борту всіх пасажирських суден, що починають та/або завершують рейс у порту держави-члена, для забезпечення ефективної роботи екіпажу в питаннях безпеки була встановлена та записана в судновий журнал робоча мова;

компанія або капітан, відповідно до ситуації, визначають належну робочу мову судна; кожен моряк повинен розуміти та, у належних випадках, давати розпорядження та інструкції та звітувати цією мовою;

якщо робоча мова не є офіційною мовою держави-члена, усі плани та списки, що повинні бути оприлюднені, повинні мати переклад робочою мовою;

(c) на борту пасажирських суден персонал, призначений за судновим розкладом допомагати пасажирам в аварійних ситуаціях, було легко ідентифікувати, та він мав комунікативні навички, які є достатніми для таких цілей, беручи до уваги доцільне та адекватне поєднання будь-яких із таких факторів:

(i) мова або мови спілкування відповідають переважній більшості національностей пасажирів конкретного рейсу;

(ii) імовірність того, що передача інструкцій із використанням базового набору слів англійською мовою дозволить налагодити контакт із пасажиром, який потребує допомоги, якщо пасажир та член екіпажу не володіють спільною мовою;

(iii) вірогідність застосування певних інших засобів зв’язку під час аварійної ситуації (наприклад, демонстрація, сигнали руками або привернення уваги до місця отримання інструкцій, місця збору, рятувального обладнання або маршрутів евакуації в разі недоцільності застосування вербальних засобів комунікації);

(iv) надання пасажирам достатньо повних інструкцій з техніки безпеки рідною мовою або рідними мовами;

(v) можливість передачі аварійних оголошень під час аварійної ситуації або навчальної тривоги різними мовами з метою доведення важливих вказівок до пасажирів та сприяння членам екіпажу в наданні допомоги пасажирам;

(d) на борту нафтових танкерів, танкерів-хімовозів та танкерів-газовозів зрідженого газу, які плавають під прапором держави-члена, капітан, особи командного складу та члени суднової команди були здатні спілкуватися один з одним спільною робочою мовою або мовами;

(e) існували належні способи комунікації між судном та органами на березі; така комунікація повинна відбуватися відповідно до пункту 4 правила 14 глави V СОЛАС 74;

(f) під час здійснення контролю державою порту відповідно до Директиви 95/21/ЄС, держави-члени також перевіряли, чи дотримуються вимог цієї статті судна, що плавають під прапором держави, іншої ніж держава-член.

1. Морякам, які не володіють кваліфікаційними свідоцтвами, виданими державами-членами, та/або свідоцтвами фахівця, виданими державами-членами капітанам та особам командного складу відповідно до правил V/1-1 та V/1-2 Конвенції про ПДНВ, може бути дозволено проходити службу на суднах, що плавають під прапором держави-члена, за умови, що рішення про визнання їхніх кваліфікаційних свідоцтв і свідоцтв фахівця було ухвалено за процедурами, визначеними в параграфах 2-6 цієї статті.

2. Держава-член, яка має намір визнати, через підтвердження, зазначені в параграфі 1 цієї статті, кваліфікаційні свідоцтва або свідоцтва фахівця, видані третьою країною капітану, особі командного складу або радіооператору, для проходження служби на суднах, що плавають під її прапором, повинна подати до Комісії запит для визнання такої третьої країни в супроводі попереднього аналізу відповідності третьої країни вимогам Конвенції про ПДНВ за результатами зібраної інформації, зазначеної в додатку II до цієї Директиви. У такому попередньому аналізі держава-член надає на підтримку свого запиту додаткову інформацію для визнання третьої країни.

Після подання такого запиту державою-членом Комісія невідкладно опрацьовує такий запит та відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 28(2), ухвалює рішення про ініціювання оцінювання системи підготовки і сертифікації третьої країни в межах розумного періоду з дотриманням часового обмеження, визначеного в параграфі 3 цієї статті.

У разі ухвалення позитивного рішення про ініціювання оцінювання, Комісія, за підтримки Європейського агентства морської безпеки та з можливим залученням держави-члена, яка подала запит, а також будь-яких інших заінтересованих держав-членів, збирає інформацію, зазначену в додатку II до цієї Директиви, та здійснює оцінювання рівня підготовки й систем сертифікації у третій країні, щодо якої було подано запит про визнання, щоб перевірити, що відповідна країна відповідає всім вимогам Конвенції про ПДНВ та що були вжиті належні заходи для запобігання видачі свідоцтв із застосуванням шахрайських схем, а також із взяттям до уваги інформації про те, чи ратифікувала така держава-член Конвенцію про працю в морському судноплавстві 2006 року.

3. Якщо в результаті оцінювання, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, Комісія дійде висновку, що усі зазначені вимоги виконано, вона ухвалює імплементаційні акти з рішенням про визнання третьої країни. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 28(2), протягом 24 місяців після подання запиту державою-членом, зазначеною в параграфі 2 цієї статті.

Якщо залученій третій країні потрібно імплементувати суттєві коригувальні дії, включно із внесенням змін до свого законодавства, системи освіти, підготовки та сертифікації, щоб відповідати вимогам Конвенції про ПДНВ, імплементаційні акти, зазначені в першому підпараграфі цього параграфа, ухвалюють протягом 36 місяців після подання запиту державою-членом, зазначеною в параграфі 2 цієї статті.

Держава-член, що подає такий запит, може ухвалити рішення визнати третю країну в односторонньому порядку до ухвалення імплементаційного акта на виконання цього параграфа. У разі такого одностороннього визнання, держава-член надсилає Комісії кількість підтверджень свідоцтв на засвідчення визнання, виданих у зв’язку з кваліфікаційними свідоцтвами та свідоцтвами фахівця, зазначеними в параграфі 1, які було видано третьою країною, до ухвалення імплементаційного акта стосовно визнання такої третьої країни.

4. Держава-член може вирішити щодо суден, що плавають під її прапором, підтверджувати свідоцтва, видані третіми країнами, які визнані Комісією, з урахуванням положень, що містяться в пунктах (4) і (5) додатка II.

5. Визнання свідоцтв, виданих визнаними третіми країнами та опублікованих у серії C Офіційного вісника Європейського Союзу до 14 червня 2005 року, залишаються чинними.

Ці визнання можуть бути використані всіма державами-членами, якщо Комісія в подальшому не відкличе їх відповідно до статті 20.

6. Комісія укладає та оновлює список третіх країн, які були визнані. Цей список публікують у серії C Офіційного вісника Європейського Союзу.

7. Незважаючи на статтю 5(6), держава-член може в разі потреби дозволити моряку проходити службу на посаді, іншій ніж посада керівника служби радіозв’язку або радіооператора, за винятком випадків, передбачених Регламентом радіозв’язку, протягом періоду, що не перевищує три місяці, на борту судна, що плаває під її прапором, за умови наявності належного й чинного свідоцтва, виданого й підтвердженого згідно з вимогами третьої країни, але ще не підтвердженого як визнане відповідною державою-членом, для підтвердження його придатності для служби на борту судна, що плаває під її прапором.

Документальний доказ того, що заявка на підтвердження свідоцтва була подана до компетентних органів, повинен повсякчас бути доступним за першою вимогою.

1. Незважаючи на критерії, зазначені в додатку II, якщо держава-член вважає, що визнана третя країна більше не відповідає вимогам Конвенції про ПДНВ, вона негайно повідомляє про це Комісію, надаючи обґрунтовані аргументи для цього.

Комісія невідкладно передає це питання на розгляд Комітету, зазначеному у статті 28(1).

2. Незважаючи на критерії, викладені в додатку II, якщо Комісія вважає, що визнана третя країна більше не відповідає вимогам Конвенції про ПДНВ, вона негайно повідомляє про це держави-члени, надаючи обґрунтовані аргументи для цього.

Комісія невідкладно передає це питання на розгляд Комітету, зазначеному у статті 28(1).

3. Якщо держава-член має намір відкликати підтвердження до всіх свідоцтв, виданих третьою країною, вона невідкладно інформує Комісію та інші держави-члени про свій намір, надаючи обґрунтовані аргументи для цього.

4. Комісія, за підтримки Європейського агентства морської безпеки, повинна повторно оцінити питання визнання відповідної третьої країни, щоб пересвідчитися, чи дійсно ця країна порушила вимоги Конвенції про ПДНВ.

5. Якщо є ознаки того, що конкретний морський навчальний заклад більше не відповідає вимогам Конвенції про ПДНВ, Комісія повідомляє відповідну країну про те, що визнання свідоцтв такої країни буде відкликано через два місяці, якщо не буде вжито заходів, щоб забезпечити відповідність усім вимогам Конвенції про ПДНВ.

6. Рішення про відкликання визнання ухвалює Комісія. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 28(2). Залучені держави-члени вживають належних заходів для імплементації такого рішення.

7. Підтвердження на засвідчення визнання свідоцтв, видані відповідно до статті 5(6) до дати ухвалення рішення про відкликання визнання третьої країни, залишаються чинними. Моряки, які мають такі підтвердження, не можуть вимагати підтвердження визнання вищої кваліфікації, за винятком випадків, коли таке підвищення ґрунтується виключно на додатковому досвіді морської служби.

8. Якщо протягом періоду понад вісім років держава-член не видає жодних підтверджень на засвідчення визнання щодо кваліфікаційних свідоцтв або свідоцтв фахівця, зазначених у статті 19(1), виданих третьою країною, визнання свідоцтв такої країни переглядають. Після перегляду Комісія ухвалює імплементаційні акти з відповідним рішенням. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 28(2), після повідомлення держави-члена та залученої третьої країни принаймні за шість місяців до ухвалення таких актів.

1. Комісія, за підтримки Європейського агентства морської безпеки, регулярно та принаймні кожні десять років з моменту останнього оцінювання здійснює повторне оцінювання третіх країн, які були визнані відповідно до процедури, зазначеної в першому підпараграфі статті 19(3), у тому числі тих країн, що зазначені у статті 19(6), для перевірки того, чи відповідають вони суттєвим критеріям, визначеним у додатку II, та чи були вжиті належні заходи, щоб запобігти видачі свідоцтв із застосуванням шахрайських схем.

2. Комісія, за підтримки Європейського агентства морської безпеки, проводить повторне оцінювання третіх країн на основі пріоритетних критеріїв. Такі пріоритетні критерії повинні включати:

(a) дані про ефективність контролю державою порту згідно зі статтею 23;

(b) кількість виданих третьою країною підтверджень на засвідчення визнання щодо кваліфікаційних свідоцтв або свідоцтв фахівця, які було видано відповідно до правил V/1-1 та V/1-2 Конвенції про ПДНВ;

(c) кількість закладів морської освіти та підготовки, акредитованих третьою країною;

(d) кількість програм підготовки та професійного розвитку моряків, затверджених третьою країною;

(e) дата останнього оцінювання третьої країни з боку Комісії та кількість недоліків, виявлених у критичних процесах під час такого оцінювання;

(f) будь-які істотні зміни в системі морської підготовки і сертифікації третьої країни;

(g) загальна чисельність моряків, сертифікованих третьою країною, які проходять службу на суднах, що плавають під прапором держав-членів, а також рівень підготовки та кваліфікації таких моряків;

(h) інформація щодо стандартів освіти та підготовки у третій країні, надана будь-яким залученим органом або іншими стейкхолдерами, якщо доступна.

У разі невідповідності третьої країни вимогам Конвенції про ПДНВ згідно зі статтею 20 цієї Директиви, повторне оцінювання такої третьої країни має пріоритет перед іншими третіми країнами.

3. Комісія надає державам-членам звіт про результати оцінювання.

1. Незалежно від прапора, під яким воно плаває, кожне судно, за винятком типів суден, виключених на підставі статті 2, під час перебування в портах держави-члена може підпадати під контроль державою порту службовцями, відповідно уповноваженими цією державою-членом, щоб перевірити, чи всі моряки, які проходять службу на борту та повинні мати кваліфікаційні свідоцтва та/або свідоцтва фахівця та/або документальний доказ відповідно до Конвенції про ПДНВ, мають таке кваліфікаційне свідоцтво або чинний дозвіл та/або свідоцтво фахівця та/або документальний доказ.

2. Під час здійснення контролю державою порту відповідно до цієї Директиви, держави-члени забезпечують застосування всіх відповідних положень та процедур, встановлених у Директиві 95/21/ЄС.

1. Без обмеження Директиви 95/21/ЄС, контроль державою порту відповідно до статті 22 повинен бути обмежений таким:

(a) перевіркою того, що кожен моряк, який проходить службу на борту та повинен мати кваліфікаційне свідоцтво та/або свідоцтво фахівця відповідно до Конвенції про ПДНВ, має таке кваліфікаційне свідоцтво або чинний дозвіл та/або свідоцтво фахівця, або надає документальний доказ того, що заявку щодо підтвердження на засвідчення визнання кваліфікаційного свідоцтва було подано до органів держави прапора;

(b) перевірку того, що номери та свідоцтва моряків, які проходять службу на борту, відповідають вимогам до мінімального складу екіпажу органів держави прапора.

2. Здатність моряків судна дотримуватися стандартів несення вахти та безпеки, у відповідних випадках, як передбачено Конвенцією про ПДНВ, необхідно оцінювати відповідно до частини A Кодексу ПДНВ, якщо існують чіткі підстави вважати, що такі стандарти не дотримані, оскільки трапилося будь-що з такого:

(a) зіткнення судна, посадка на мілину або застрягання на мілині;

(b) скидання речовин із судна під час руху, на якорі або на причалі, що є незаконним відповідно до застосовних міжнародних конвенцій;

(c) судно маневрувало хибним або небезпечним чином, внаслідок чого не було дотримано документів щодо маршрутизації, ухвалених ММО, або практик та процедур з безпечної навігації;

(d) судно кероване будь-яким іншим чином, що становить небезпеку для осіб, майна або довкілля, або ставить під загрозу безпеку;

(e) свідоцтво було отримано шляхом шахрайства чи володілець свідоцтва не є особою, якій було видано це свідоцтво;

(f) судно плаває під прапором країни, яка не ратифікувала Конвенцію про ПДНВ, або його капітан, особа командного складу чи член суднової команди має свідоцтво, видане третьою країною, яка не ратифікувала Конвенцію про ПДНВ.

3. Незважаючи на результати перевірки свідоцтва, під оцінювання згідно з параграфом 2 від моряка можуть вимагати демонстрації відповідної компетентності на місці виконання службових обов’язків. Така демонстрація може включати перевірку виконання операційних вимог щодо стандартів несення вахти та належного реагування на аварійні ситуації в межах рівня компетентності моряка.

Без обмеження дії Директиви 95/21/ЄС, єдиною підставою згідно з цією Директивою, за якої держава-член може затримати судно, повинні бути недоліки, перераховані нижче, і лише за умови, що службовець, який здійснює контроль державою порту, визнає їх такими, що становлять небезпеку для осіб, майна або довкілля:

(a) відсутність або брак у моряків належних свідоцтв, чинних дозволів або змоги надати документальний доказ того, що заявку щодо визнання кваліфікаційного свідоцтва було подано до органів держави прапора;

(b) недотримання застосовних вимог держави прапора до мінімального складу екіпажу;

(c) невідповідність організації навігаційної вахти або вахти в машинному відділенні вимогам, визначеним для судна адміністрацією держави прапора;

(d) відсутність на вахті особи, що має кваліфікацію для експлуатації обладнання, необхідного для безпечної навігації, забезпечення радіозв’язку в цілях безпеки чи запобігання забрудненню морів;

(e) неспроможність надати доказ професійної кваліфікації щодо обов’язків, покладених на моряків, для забезпечення безпеки судна та запобігання забрудненню;

(f) неспроможність забезпечити першу вахту на початку рейсу та подальші змінні вахти особами, які достатньо відпочили та іншим чином готові до виконання обов’язків.

Без обмеження повноважень Комісії відповідно до статті 226 Договору, Комісія, за підтримки Європейського агентства морської безпеки, на регулярній основі та принаймні кожні п’ять років повинна перевіряти, що держави-члени відповідають мінімальним вимогам, встановленим у цій Директиві.

1. Держави-члени надсилають Комісії інформацію, зазначену в додатку V, для цілей, передбачених у статті 20(8) та статті 21(2), а також для використання державами-членами та Комісією у процесі вироблення політики.

2. Таку інформацію держави-члени надають Комісії щорічно та в електронному форматі, і вона повинна включати інформацію, зареєстровану до 31 грудня попереднього року. Держави-члени зберігають усі майнові права на інформацію у форматі вихідних даних. Опрацьована статистика, складена на базі такої інформації, повинна бути загальнодоступною відповідно до положень щодо прозорості та захисту інформації, визначених у статті 4 Регламенту (ЄС) № 1406/2002.

3. З метою забезпечення захисту персональних даних, держави-члени анонімізують (знеособлюють) усю персональну інформацію, зазначену в додатку V, використовуючи програмне забезпечення, надане або прийняте Комісією, перш ніж передавати таку інформацію Комісії. Комісія повинна використовувати тільки таку анонімізовану (знеособлену) інформацію.

4. Держави-члени й Комісія забезпечують, щоб інструменти для збору, подання, зберігання, аналізу та розповсюдження такої інформації були розроблені таким чином, щоб уможливити статистичний аналіз.

Для цілей першого підпараграфа, Комісія ухвалює детальні інструменти щодо технічних вимог, необхідних для забезпечення належного управління статистичними даними. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 28(2).

Не пізніше ніж 2 серпня 2024 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді оціночний звіт разом із пропонованими подальшими діями, яких належить вжити у світлі результатів такого оцінювання. У такому оціночному звіті Комісія аналізує імплементацію схеми взаємного визнання свідоцтв моряків, виданих державами-членами, та будь-які розробки щодо цифрових свідоцтв для моряків, що відбулися на міжнародному рівні. Комісія також аналізує будь-які розробки щодо майбутнього запровадження Європейських дипломів високої морської кваліфікації на основі рекомендацій, наданих соціальними партнерами.

1. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 27a на внесення змін додатка I до цієї Директиви та пов’язаних положень цієї Директиви для приведення зазначеного додатка й таких положень у відповідність до Конвенції про ПДНВ та частини A Кодексу ПДНВ.

2. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 27a на внесення змін до додатка V до цієї Директиви щодо конкретного та відповідного змісту та аспектів інформації, яку держави-члени повинні повідомляти, за умови, що такі акти обмежуються врахуванням змін до Конвенції про ПДНВ та частини A Кодексу ПДНВ і враховують гарантії щодо захисту даних. Такі делеговані акти не повинні змінювати положень щодо анонімізації даних, визначених у статті 25a(3).

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 5(13) та статті 27, покладено на Комісію на період у п’ять років, починаючи з 1 серпня 2019 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжують на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до завершення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 5(13) та статті 27, можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Рішення набуває чинності в день, наступний після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже введені в дію.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, встановлених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення.

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 5(13) та статті 27, набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту нотифікації такого акта Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії про те, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту чи Ради.

1. Комісії допомагає Комітет з безпеки морів та запобігання забрудненню із суден (COSS), створений Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2099/2002 (- 1). Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів, що стосуються механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (- 2).

2. У разі покликання на цей параграф, застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011. Якщо Комітет не надає жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта, і застосовується третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

Держави-члени повинні визначити системи санкцій за порушення національних положень, ухвалених відповідно до статей 3, 5, 7, 9-15, 17, 18, 19, 22, 23, 24 та додатка I, а також вживати усіх заходів, необхідних для забезпечення застосування таких санкцій. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

Щодо моряків, які розпочали затверджену морську службу, затверджену програму освіти та підготовки, або затверджений курс підготовки до 1 липня 2013 року, держави-члени можуть продовжити випускати, визнавати та підтверджувати кваліфікаційні свідоцтва до 1 січня 2017 року відповідно до вимог цієї Директиви, які були чинні до 3 січня 2013 року.

До 1 січня 2017 року держави-члени можуть і надалі поновлювати та подовжувати чинність кваліфікаційних свідоцтв і підтверджень до них відповідно до вимог цієї Директиви, які були чинні до 3 січня 2013 року.

Держави-члени негайно передають Комісії тексти положень, ухвалених ними у сфері, яку регулює ця Директива.

Комісія повинна повідомляти про них інші держави-члени.

Директиву 2001/25/ЄС, зі змінами, внесеними директивами, переліченими в частині A додатка III, скасовано, без обмеження зобов’язань держав-членів щодо кінцевих строків транспозиції до національного права директив, визначених у частині B додатка III.

Покликання на скасовану Директиву необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву і читати відповідно до кореляційної таблиці в додатку IV.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

1. Правила, зазначені в цьому додатку, доповнені обов’язковими положеннями, що містяться в частині A Кодексу ПДНВ, окрім правила VIII/2 глави VIII.

Будь-яке покликання на вимогу в правилі також є покликанням на відповідний розділ частини A Кодексу ПДНВ.

2. Частина A Кодексу ПДНВ містить стандарти компетентності, які повинні продемонструвати кандидати для видачі та подовження дії кваліфікаційних свідоцтв відповідно до положень Конвенції про ПДНВ. З метою уточнення взаємозв’язків між положеннями щодо альтернативної сертифікації глав VII та положеннями про сертифікацію глав II, III і IV, професійні якості, зазначені у стандартах компетентності, групуються за такими сімома функціями:

(1) Навігація;

(2) Вантажні роботи та складування;

(3) Контроль функціонування судна та піклування про осіб на борту;

(4) Суднове машинобудування;

(5) Електротехніка, електроніка та автоматика;

(6) Технічне обслуговування і ремонтні роботи;

(7) Радіозв’язок;

на таких рівнях відповідальності:

(1) Управлінський рівень;

(2) Операційний рівень;

(3) Рівень підтримки.

Функції та рівні відповідальності ідентифікують за підзаголовком у таблицях стандартів компетентності, наведеним у главах II, III та IV частини A Кодексу ПДНВ.

1. Кожна особа командного складу, відповідальна за навігаційну вахту, яка проходить службу на морському судні валовою місткістю 500 тонн або більше, повинна мати кваліфікаційне свідоцтво.

2. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

2.1. бути віком не молодше 18 років;

2.2. мати затверджений стаж морської служби не менше 12 місяців у рамках затвердженої програми підготовки, що включає навчання на борту, яка відповідає вимогам розділу A-II/1 Кодексу ПДНВ та яку задокументовано в затвердженій книжці обліку підготовки, або інакше мати затверджений стаж морської служби не менше 36 місяців;

2.3. під час необхідної морської служби мати досвід виконання обов’язків вахтової служби на містку під наглядом капітана або кваліфікованої особи командного складу протягом періоду не менше шести місяців;

2.4. відповідати застосовним вимогам правил у главі IV, залежно від випадку, для виконання передбачених обов’язків з радіозв’язку відповідно до Регламенту радіозв’язку;

2.5. завершити затверджену освіту та підготовку й відповідати стандартам компетентності, зазначеним у розділі A-II/1 Кодексу ПДНВ; та

2.6. відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 2 розділу A-VI/1, пунктах 1-4 розділу A-VI/2, пунктах 1-4 розділу A-VI/3 та пунктах 1-3 розділу A-VI/4 Кодексу ПДНВ.

1. Кожен капітан та старший помічник на морському судні валовою місткістю 3000 тонн або більше повинен мати кваліфікаційне свідоцтво.

2. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

2.1. відповідати вимогам до сертифікації як особа командного складу, відповідальна за навігаційну вахту на суднах валовою місткістю 500 тонн або більше, та мати затверджений стаж морської служби на такій посаді:

2.1.1. для сертифікації як старший помічник - не менше 12 місяців; та

2.1.2. для сертифікації як капітан - не менше 36 місяців; однак, такий період може бути зменшено до не менше ніж 24 місяців, якщо не менше 12 місяців такої морської служби кандидат проходив службу як старший помічник; та

2.2. завершити затверджену освіту та підготовку й відповідати зазначеному в розділі A-II/2 Кодексу ПДНВ стандарту компетентності для капітанів та старших помічників на суднах валовою місткістю 3000 тонн або більше.

3. Кожен капітан та старший помічник на морському судні валовою місткістю від 500 до 3000 тонн повинен мати кваліфікаційне свідоцтво.

4. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

4.1. для сертифікації як старший помічник - відповідати вимогам до сертифікації особи командного складу, відповідальної за навігаційну вахту на суднах валовою місткістю 500 тонн або більше;

4.2. для сертифікації як капітан - відповідати вимогам до особи командного складу, відповідальної за навігаційну вахту на суднах валовою місткістю 500 тонн або більше, та мати затверджений стаж морської служби не менше 36 місяців на такій посаді; однак, такий період може бути зменшено до не менше ніж 24 місяців, якщо не менше 12 місяців такої морської служби кандидат проходив службу як старший помічник; та

4.3. пройти затверджену підготовку та відповідати стандартам компетентності, зазначеним у розділі A-II/2 Кодексу ПДНВ, до капітанів та старших помічників на суднах валовою місткістю від 500 до 3000 тонн.

1. Кожна особа командного складу, відповідальна за навігаційну вахту, яка проходить службу на морському судні валовою місткістю менше 500 тонн, що не задіяне у здійсненні прибережних рейсів, повинна мати кваліфікаційне свідоцтво для суден валовою місткістю 500 тонн або більше.

2. Кожен капітан, який проходить службу на морському судні валовою місткістю менше 500 тонн, що не задіяне у здійсненні прибережних рейсів, повинен мати кваліфікаційне свідоцтво капітана для суден валовою місткістю від 500 до 3000 тонн.

3. Кожна особа командного складу, відповідальна за навігаційну вахту на морському судні валовою місткістю менше 500 тонн, що задіяне у здійсненні прибережних рейсів, повинна мати кваліфікаційне свідоцтво.

4. Кожен кандидат на сертифікацію як особа командного складу, відповідальна за навігаційну вахту на морському судні валовою місткістю менше 500 тонн, що задіяне у здійсненні прибережних рейсів, повинен:

4.1. бути віком не молодше 18 років;

4.2. мати:

4.2.1. завершену спеціальну підготовку, у тому числі мати належний період відповідної морської служби, як того вимагає держава-член; або

4.2.2. затверджений стаж морської служби в палубній команді не менше 36 місяців;

4.3. відповідати застосовним вимогам правил глави IV, у відповідних випадках, для виконання призначених обов’язків з радіозв’язку відповідно до Регламенту радіозв’язку;

4.4. завершити затверджену освіту та підготовку й відповідати зазначеному в розділі A-II/3 Кодексу ПДНВ стандарту компетентності для осіб командного складу, відповідальних за навігаційну вахту на суднах валовою місткістю менше 500 тонн, що задіяні у здійсненні прибережних рейсів; та

4.5. відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 2 розділу A-VI/1, пунктах 1-4 розділу A-VI/2, пунктах 1-4 розділу A-VI/3 та пунктах 1-3 розділу A-VI/4 Кодексу ПДНВ.

5. Кожен капітан, який проходить службу на морському судні валовою місткістю менше 500 тонн, що задіяне у здійсненні прибережних рейсів, повинен мати кваліфікаційне свідоцтво.

6. Кожен кандидат на сертифікацію як капітан на морському судні валовою місткістю менше 500 тонн, що задіяне у здійсненні прибережних рейсів, повинен:

6.1. бути віком не молодше 20 років;

6.2. мати затверджений стаж морської служби не менше 12 місяців як особа командного складу, відповідальна за навігаційну вахту;

6.3. завершити затверджену освіту та підготовку і відповідати зазначеному в розділі A-II/3 Кодексу ПДНВ стандарту компетентності для капітанів на суднах валовою місткістю менше 500 тонн, що задіяні у здійсненні прибережних рейсів; та

6.4. відповідати стандарту компетентності, зазначеному в пункті 2 розділу A-VI/1, пунктах 1-4 розділу A-VI/2, пунктах 1-4 розділу A-VI/3 та пунктах 1-3 розділу A-VI/4 Кодексу ПДНВ.

7. Адміністрація, якщо вона вважає розмір судна та умови його рейсу такими, що роблять застосування повних вимог цього правила та розділу A-II/3 Кодексу ПДНВ недоцільним або нездійсненним, може відповідним чином звільнити капітана або особу командного складу, відповідальну за навігаційну вахту, на такому судні або класі суден від деяких із цих вимог, при цьому вона повинна взяти до уваги безпеку всіх суден, що можуть здійснювати діяльність у тих самих водах.

1. Кожен член суднової команди, який входить до складу навігаційної вахти на морському судні валовою місткістю 500 тонн або більше, окрім членів суднової команди, що проходять підготовку, та членів суднової команди, чиї обов’язки під час вахти несуть некваліфікований характер, повинен бути належним чином сертифікований для виконання таких обов’язків.

2. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

2.1. бути віком не молодше 16 років;

2.2. мати:

2.2.1. затверджений стаж морської служби, у тому числі не менше шести місяців підготовки та досвіду; або

2.2.2. завершену спеціальну підготовку, до виходу в море або на борту судна, у тому числі мати затверджений період морської служби не менше двох місяців; та

2.3. відповідати стандарту компетентності, зазначеному в розділі A-II/4 Кодексу ПДНВ.

3. Морська служба, підготовка та досвід, передбачені пунктами 2.2.1 та 2.2.2, повинні бути пов’язані з функціями навігаційної вахти та включати виконання обов’язків, здійснюваних під безпосереднім наглядом капітана, особи командного складу, відповідальної за навігаційну вахту, або кваліфікованого члена суднової команди.

1. Кожен кваліфікований моряк палубної команди, який проходить службу на морському судні валовою місткістю 500 тонн або більше, повинен бути належним чином сертифікований.

2. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

2.1. бути віком не молодше 18 років;

2.2. відповідати вимогам до сертифікації члена суднової команди, що входить до складу навігаційної вахти;

2.3. маючи кваліфікацію для служби на посаді члена суднової команди, що входить до складу навігаційної вахти, мати затверджений стаж морської служби в палубній команді:

2.3.1. не менше 18 місяців; або

2.3.2. не менше 12 місяців та мати завершену затверджену підготовку; та

2.4. відповідати стандарту компетентності, зазначеному в розділі A-II/5 Кодексу ПДНВ.

3. Кожна держава-член порівнює стандарти компетентності, які вона вимагала від кваліфікованих матросів для отримання свідоцтв, виданих до 1 січня 2012 року, із тими, що вказані для свідоцтва в розділі A-II/5 Кодексу ПДНВ, та визначає потребу, якщо така є, вимагати від такого персоналу підвищення їхньої кваліфікації.

4. До 1 січня 2017 року держава-член, яка також є стороною Конвенції Міжнародної організації праці про сертифікацію кваліфікованих матросів від 1946 року (№ 74), може й надалі поновлювати та подовжувати чинність свідоцтв і підтверджень до них відповідно до положень згаданої вище Конвенції.

5. Держави-члени можуть вважати моряків такими, що відповідають вимогам цього правила, якщо вони проходили службу на відповідній посаді в палубній команді протягом періоду не менше 12 місяців за останні 60 місяців до набуття чинності цією Директивою.

1. Кожна особа командного складу, відповідальна за механіко-інженерну вахту в укомплектованому машинному відділенні, або призначена вахтовим механіком у тимчасово неукомплектованому машинному відділенні, на морському судні, оснащеному головною енергетичною установкою з рушійною потужністю 750 кВт або більше, повинна мати кваліфікаційне свідоцтво.

2. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

2.1. бути віком не молодше 18 років;

2.2. пройти комбіновану практичну підготовку та мати затверджений стаж морської служби не менше 12 місяців як частину затвердженої програми підготовки, що включає навчання на борту, яка відповідає вимогам розділу A-III/1 Кодексу ПДНВ та яку задокументовано у затвердженій книжці обліку підготовки, або інакше мати завершену комбіновану практичну підготовку та мати затверджений стаж морської служби не менше 36 місяців, з яких не менше 30 місяців механіко-суднової морської служби;

2.3. мати досвід виконання під час необхідної морської служби обов’язків вахтової служби в машинному відділенні під наглядом старшого механіка або кваліфікованого механіка протягом періоду не менше шести місяців;

2.4. завершити затверджену освіту та підготовку і відповідати стандартам компетентності, зазначеним у розділі A-III/1 Кодексу ПДНВ; та

2.5. відповідати стандартам компетентності, зазначеним у пункті 2 розділу A-VI/1, пунктах 1-4 розділу A-VI/2, пунктах 1-4 розділу A-VI/3 та пунктах 1-3 розділу A-VI/4 Кодексу ПДНВ.

1. Кожен старший механік та другий механік на морському судні, оснащеному головною енергетичною установкою з рушійною потужністю 3000 кВт або більше, повинен мати кваліфікаційне свідоцтво.

2. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

2.1. відповідати вимогам до сертифікації як особа командного складу, відповідальна за навігаційну вахту на морському судні, оснащеному головною енергетичною установкою з рушійною потужністю 750 кВт або більше, та мати затверджений стаж морської служби на такій посаді:

2.1.1. для сертифікації як другий механік - не менше 12 місяців як кваліфікований механік; та

2.1.2. для сертифікації як старший механік - не менше 36 місяців; однак, такий період може бути зменшено до не менше ніж 24 місяців, якщо не менше 12 місяців такої морської служби кандидат проходив службу як другий механік; та

2.2. завершити затверджену освіту та підготовку й відповідати стандарту компетентності, зазначеному в розділі A-III/2 Кодексу ПДНВ.

1. Кожен старший механік та другий механік на морському судні, оснащеному головною енергетичною установкою з рушійною потужністю від 750 до 3000 кВт, повинен мати кваліфікаційне свідоцтво.

2. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

2.1. відповідати вимогам до сертифікації як особа командного складу, відповідальна за механіко-інженерну вахту, та:

2.1.1. для отримання сертифікації як другий механік - мати не менше 12 місяців затвердженого стажу морської служби як помічник механіка або механік; та

2.1.2. для отримання сертифікації як старший механік - мати не менше 24 місяців затвердженого стажу морської служби, з яких не менше 12 місяців служби на посаді другого механіка; та

2.2. завершити затверджену освіту та підготовку і відповідати стандарту компетентності, зазначеному в розділі A-III/3 Кодексу ПДНВ.

3. Кожен механік, який має кваліфікацію для служби на посаді другого механіка на суднах, оснащених головною енергетичною установкою з рушійною потужністю 3000 кВт або більше, може проходити службу на посаді старшого механіка на суднах, оснащених головною енергетичною установкою з рушійною потужністю менше 3000 кВт, за умови, що його свідоцтво відповідним чином підтверджене.

1. Кожен член суднової команди, який входить до складу вахти в машинному відділенні, або призначений виконувати обов’язки в тимчасово неукомплектованому машинному відділенні на морському судні, оснащеному головою енергетичною установкою з рушійною потужністю 750 кВт або більше, окрім членів суднової команди, що проходять підготовку, та членів суднової команди, чиї обов’язки мають некваліфікований характер, повинен бути належним чином сертифікований для виконання таких обов’язків.

2. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

2.1. бути віком не молодше 16 років;

2.2. мати:

2.2.1. затверджений стаж морської служби, у тому числі не менше шести місяців підготовки та досвіду; або

2.2.2. завершену спеціальну підготовку, до виходу в море або на борту судна, у тому числі мати затверджений період морської служби не менше двох місяців; та

2.3. відповідати стандарту компетентності, зазначеному в розділі A-III/4 Кодексу ПДНВ.

3. Морська служба, підготовка та досвід, передбачені пунктами 2.2.1 та 2.2.2, повинні бути пов’язані з функціями механіко-інженерної вахти в машинному відділенні та включати виконання обов’язків, здійснюваних під безпосереднім наглядом кваліфікованого механіка або кваліфікованого члена суднової команди.

1. Кожен моторист першого класу, який проходить службу на морському судні, оснащеному головною енергетичною установкою з рушійною потужністю 750 кВт або більше, повинен бути належним чином сертифікований.

2. Кожен кандидат на сертифікацію повинен:

2.1. бути віком не молодше 18 років;

2.2. відповідати вимогам до сертифікації як член суднової команди, що входить до складу вахти в укомплектованому машинному відділенні, або призначений виконувати обов’язки в тимчасово неукомплектованому машинному відділенні;

2.3. маючи кваліфікацію для служби на посаді члена суднової команди, що входить до складу механіко-інженерної вахти, мати затверджений стаж морської служби механіко-суднової морської служби:

2.3.1. не менше 12 місяців; або

2.3.2. не менше шести місяців, та мати завершену затверджену підготовку; та

2.4. відповідати стандарту компетентності, зазначеному в розділі A-III/5 Кодексу ПДНВ.