Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/136/ЄС від 25 листопада 2009 року про внесення змін до Директиви 2002/22/ЄС про універсальну послугу та права користувачів щодо електронних комунікаційних мереж та послуг, Директиви 2002/58/ЄС про опрацювання персональних даних і захист приватності у сфері електронних комунікацій, Регламенту (ЄС) № 2006/2004 про співпрацю між національними органами, відповідальними за забезпечення виконання законів про захист прав споживачів

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 95,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (- 2),

Беручи до уваги висновок Європейського інспектора із захисту даних (- 3),

Діючи згідно з процедурою, встановленою у статті 251 Договору (- 4),

Оскільки:

(1) Функціонування п’яти директив, що містять існуючі регулятивні рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг (Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/19/ЄС від 7 березня 2002 року про доступ до електронних комунікаційних мереж, пов’язаних засобів та їх взаємоз’єднання (Директива про доступ) (- 5), Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/20/ЄС від 7 березня 2002 року про авторизацію електронних комунікаційних мереж та послуг (Директива про авторизацію) (- 6), Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/21/ЄС від 7 березня 2002 року про спільні регулятивні рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг (Рамкова директива) (- 7), Директива 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) (- 8) і Директива 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації) (- 9) (разом - "Рамкова Директива і спеціальні директиви")), підлягають періодичному перегляду з боку Комісії, зокрема, з огляду на необхідність внесення змін у зв’язку з технологічним розвитком та ринковими змінами.

(2) У зв’язку з цим Комісія надала свої висновки у Повідомленні до Ради, Європейського Парламенту, Європейського економічно-соціального комітету та до Комітету регіонів від 29 червня 2006 року щодо перегляду регулятивних рамок ЄС для електронних комунікаційних мереж та послуг.

(3) Реформа регулятивних рамок ЄС для електронних комунікаційних мереж та послуг, що включає також посилення положень для кінцевих користувачів з інвалідністю, є ключовим кроком до одночасного створення Єдиного європейського інформаційного простору та інклюзивного інформаційного суспільства. Зазначені цілі включено до стратегічних рамок розвитку інформаційного суспільства, як описано у Повідомленні Комісії до Ради, Європейського Парламенту, Європейського економічно-соціального комітету та до Комітету регіонів від 1 червня 2005 року за назвою "Т2010 - Європейське інформаційне суспільство для зростання та зайнятості".

(4) Основною вимогою до універсальної послуги є забезпечення користувачів, на їхній запит, з’єднанням з електронною комунікаційною мережею загального користування у фіксованому місці та за помірною ціною. Така вимога стосується надання місцевих, національних та міжнародних телефонних викликів, передачі факсимільних повідомлень та послуг передачі даних, надання яких держави-члени можуть обмежувати основним місцем знаходження або проживання кінцевого користувача. Не повинно існувати жодних обмежень щодо технічних засобів для надання таких послуг, які дозволяють дротові чи бездротові технології, та жодних обмежень стосовно того, які оператори виконують зобов’язання щодо надання універсальної послуги, повністю або частково.

(5) З’єднання з комунікаційною мережею загального користування у фіксованому місці для передачі даних повинно підтримувати передачу даних на швидкостях, достатніх для доступу до онлайн-послуг, зокрема таких, що надаються через загальнодоступну мережу інтернет. Швидкість доступу до мережі Інтернет певного користувача може залежати від ряду чинників, у тому числі від провайдера (провайдерів) з’єднання з мережею Інтернет, а також від певного застосунку, для якого використовується з’єднання. Швидкість передачі даних, яку може підтримувати з’єднання з комунікаційною мережею загального користування, залежить від можливостей термінального обладнання абонента та від з’єднання. З цієї причини, недоцільно встановлювати обов’язкову визначену швидкість передачі даних на рівні Співтовариства. Гнучкість необхідна для того, аби надати державам-членам можливість, у разі необхідності, вживати заходів для забезпеченням здатності з’єднання підтримувати задовільні швидкості передачі даних, достатні для надання функціонального доступу до мережі Інтернет, як визначено державами-членами, звертаючи належну увагу на особливі обставини національних ринків, як, наприклад, переважаючу ширину смуги, що її використовує більшість абонентів такої держави-члена, а також технологічну здійсненність, за умови, що такі заходи мають на меті мінімізацію викривлення ринку. Якщо такі заходи призводять до несправедливого навантаження на призначене підприємство, за умови належного врахування як витрат і доходів, так і нематеріальних переваг від надання зазначених послуг, воно може бути включено до розрахунку собівартості універсальних зобов’язань. Альтернативні форми фінансування базової інфраструктури мережі, із залученням фінансування Співтовариства або національних заходів відповідно до права Співтовариства, також можуть бути реалізовані.

(6) Таке положення не обмежує необхідність для Комісії переглядати зобов’язання щодо надання універсальної послуги, що може включати фінансування таких зобов’язань згідно зі статтею 15 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу), і, в разі доцільності, надавати пропозиції щодо реформування для досягнення цілей суспільного інтересу.

(7) Заради ясності та простоти ця Директива стосується тільки змін до Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) та Директиви 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації).

(8) Без обмеження Директиви 1999/5/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 9 березня 1999 року про радіообладнання та телекомунікаційне термінальне обладнання і взаємне визнання їх відповідності (- 10), та, зокрема, вимог щодо інвалідності, встановлених у статті 3(3)(f) зазначеної Директиви, окремі аспекти стосовно термінального обладнання, у тому числі обладнання, що його встановлюють в приміщеннях споживачів, призначене для кінцевих користувачів з інвалідністю, незалежно від того, чи їхні спеціальні потреби пов’язані з інвалідністю чи віком, необхідно узгоджувати в рамках Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) для спрощення доступу до мереж та використання послуг. Таке обладнання наразі включає радіоприймачі та телевізійне термінальне обладнання, а також спеціальні термінальні пристрої для кінцевих користувачів з вадами слуху.

(9) Держави-члени повинні вживати заходів, що сприяють створенню ринку широкодоступних товарів та послуг, які включають допоміжні засоби для кінцевих користувачів з інвалідністю. Цього можна досягнути, зокрема, шляхом посилання на європейські стандарти, введення вимог електронної доступності (eAccessibility) до процедур публічних закупівель та оголошення тендерів щодо надання послуг, а також імплементації законодавства про захист прав кінцевих користувачів з інвалідністю.

(10) Якщо підприємство, призначене надавати універсальну послугу згідно із визначенням статті 4 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу), з огляду на його зобов’язання щодо надання універсальної послуги, вирішує передати суттєву частину або всі активи мережі локального доступу на національній території на користь окремої юридичної особи з іншим кінцевим власником, національний регуляторний орган повинен оцінити вплив транзакції на забезпечення безперервності зобов’язань щодо надання універсальної послуги на всій національній території або її частинах. У зв’язку з цим, національний регуляторний орган, який наклав зобов’язання щодо надання універсальної послуги, повинен бути заздалегідь поінформований підприємством про таке передання. Оцінювання, що його проводить національний регуляторний орган, не повинно перешкоджати завершенню транзакції.

(11) Технологічний розвиток призвів до значного зменшення кількості таксофонів. З метою гарантування технологічної нейтральності та безперервного доступу громадськості до голосової телефонії, національні регуляторні органи повинні мати можливість накладати на підприємства зобов’язання забезпечувати не лише наявність таксофонів для задоволення обґрунтованих потреб кінцевих користувачів, але й, у разі доцільності, надавати з цією метою альтернативні точки доступу до голосової телефонії загального користування.

(12) Необхідно гарантувати доступ кінцевих користувачів з інвалідністю до послуг на рівні, рівноцінному рівню, доступному іншим кінцевим користувачам. З цією метою, доступ повинен бути функціонально рівноцінним так, щоб кінцеві користувачі з інвалідністю могли б користуватися перевагами такої ж функціональності послуг, що й інші кінцеві користувачі, але за допомогою інших засобів.

(13) Терміни та означення необхідно скоригувати таким чином, щоб дотримуватися принципу технологічної нейтральності і відповідати темпу технологічного розвитку. Зокрема, умови для надання послуги повинні бути відділені від фактичних елементів означень загальнодоступних телефонних послуг, тобто електронних комунікаційних послуг, що надаються громадськості для здійснення та приймання, прямо чи опосередковано, національних або національних і міжнародних викликів через номер чи номери національного чи міжнародного плану телефонної нумерації, незалежно від того, чи така послуга базується на технології комутації каналів або комутації пакетів. Така послуга має характер направленості в обидва боки, що дозволяє обом сторонам спілкуватися. Послуга, яка не відповідає всім зазначеним вище умовам як, наприклад, застосунок переходу за рекламним посиланням на веб-сайті з обслуговування клієнтів, не вважається загальнодоступною телефонною послугою. Загальнодоступні телефонні послуги також включають засоби комунікації, спеціально призначені для кінцевих користувачів з інвалідністю із використанням послуг служб комутованих повідомлень або об’єднаних послуг спілкування.

(14) Необхідно пояснити, що непряме надання послуг може включати ситуації, коли виклик посилається шляхом вибору чи попереднього вибору оператора або коли надавач послуг перепродає або перейменовує загальнодоступні телефонні послуги, які надає інше підприємство.

(15) У результаті технологічного та ринкового розвитку мережі усе більше наближаються до використання технології "Інтернет протоколу" (IP) та зростає можливість споживачів обирати між різними конкуруючими надавачами голосових послуг. У зв’язку з цим, держави-члени повинні мати змогу відокремлювати зобов’язання щодо надання універсальної послуги, що стосуються забезпечення з’єднання з комунікаційною мережею загального користування у фіксованому місці, від надання загальнодоступної телефонної послуги. Таке відокремлення не повинно впливати на обсяг зобов’язань щодо надання універсальної послуги, визначених та переглянутих на рівні Співтовариства.

(16) Відповідно до принципу субсидіарності, саме держави-члени ухвалюють рішення на основі об’єктивних критеріїв щодо того, які підприємства призначаються як надавачі універсальної послуги, беручи, в разі необхідності, до уваги здатність та готовність підприємств брати на себе всі зобов’язання щодо надання універсальної послуги або їх частину. Це не впливає на можливість держав-членів включати в процесі призначення спеціальні умови з міркувань ефективності, у тому числі, зокрема, групування географічних регіонів чи компонентів послуги або встановлення мінімального періоду призначення.

(17) Національні регуляторні органи повинні мати можливість здійснювати моніторинг розвитку та рівня роздрібних тарифів на послуги, що підпадають під зобов’язання щодо надання універсальної послуги, навіть якщо держава-член ще не призначила підприємство для надання універсальної послуги. У такому випадку моніторинг необхідно здійснювати таким чином, щоб не створювати додаткового адміністративного навантаження, ані на національні регуляторні органи, ані на підприємства, які надають такі послуги.

(18) Надмірні зобов’язання, спрямовані на сприяння переходу від регулятивних рамок 1998 року до рамок 2002 року, повинні бути скасовані разом з іншими положеннями, що співпадають з положеннями, встановленими в Директиві 2002/21/ЄС (Рамкова директива), та дублюю їх.

(19) Вимога щодо забезпечення мінімального набору виділених ліній на роздрібному рівні, яка була необхідною для забезпечення подальшого застосування положень регулятивних рамок 1998 року в сфері виділених ліній, що не була достатньо конкурентоспроможною на момент набуття чинності рамок 2002 року, втратила актуальність і повинна бути скасована.

(20) Подальша дія вимоги щодо вибору та попереднього вибору оператора, встановленої безпосередньо законодавством Співтовариства, може стати на заваді технологічного прогресу. Натомість, такі заходи правового захисту повинні бути встановлені національними регуляторними органами за результатами аналізу ринку, проведеного відповідно до процедур, викладених у Директиві 2002/21/ЄС (Рамкова директива) та зобов’язань, зазначених у статті 12 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ).

(21)Положення щодо договорів повинні застосовуватися не лише до споживачів, але й до інших кінцевих користувачів, головним чином мікропідприємств, малих та середніх підприємств (МСП), які можуть надати перевагу договору, адаптованому до потреб споживача. Щоб уникнути зайвого адміністративного навантаження для надавачів, а також складнощів з визначенням МСП, положення щодо договорів не застосовуються автоматично до інших кінцевих користувачів, а лише за їх запитом. Держави-члени повинні вживати належних заходів, щоб підвищити поінформованість МСП про таку можливість.

(22) Як наслідок технологічного розвитку, на додаток до звичайних форм ідентифікації на основі номерів в майбутньому можуть використовуватись інші типи ідентифікаторів.

(23) Надавачі електронних комунікаційних послуг, що дозволяють здійснювати виклики, повинні забезпечувати належне інформування своїх клієнтів про те, чи забезпечується доступ до служб екстреної допомоги, та про будь-які обмеження послуги (наприклад, обмеження надання інформації про місце знаходження особи, яка здійснює виклик, чи маршрутизацію екстрених викликів). Такі надавачі послуг також повинні надавати своїм клієнтам чітку та прозору інформацію у первинному договорі та в разі будь-яких змін у наданні доступу, наприклад, в інформації про спожиті послуги. Така інформація повинна включати будь-які обмеження щодо територіального покриття на основі запланованих експлуатаційних параметрів послуги і доступної інфраструктури. Якщо послуга надається не через комутовану телефонну мережу, така інформація, у порівнянні з послугою, що надається через комутовану телефонну мережу, повинна також включати рівень надійності доступу та інформації про місцезнаходження особи, яка здійснює виклик, враховуючи актуальну технологію та стандарти якості, а також будь-які параметри якості послуг, визначені згідно з Директивою 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу).

(24) Що стосується термінального обладнання, клієнтський договір повинен містити будь-які обмеження, накладені надавачем на використання обладнання, наприклад, блокування мобільних пристроїв для використання SIM-карт інших операторів, якщо такі обмеження не заборонені національним законодавством, а також будь-які збори, що підлягають сплаті у разі розірвання договору до узгодженої дати закінчення дії договору або на таку дату, у тому числі будь-які витрати у разі збереження обладнання клієнтом.

(25) Не накладаючи ніяких зобов’язань на надавача послуг щодо вжиття додаткових заходів, окрім тих, що вимагаються відповідно до права Співтовариства, клієнтський договір повинен також передбачати види заходів, якщо таки є, які надавач може вжити у випадках порушення безпеки або цілісності мережі, загроз чи вразливостей.

(26) З метою вирішення питання стосовно використання комунікаційних послуг, що становлять суспільний інтерес, та сприяння захисту прав та свобод інших осіб, відповідні національні органи повинні мати змогу створювати та розповсюджувати за допомогою надавачів послуг інформацію, що становить суспільний інтерес, стосовно використання таких послуг. Таке розповсюдження може включати інформацію, що становить суспільний інтерес, стосовно порушень авторського права, іншого незаконного використання та розповсюдження шкідливого контенту, а також рекомендації та засоби захисту від загроз персональній безпеці, що можуть, наприклад, виникнути в результаті розкриття персональної інформації за певних обставин, та загроз приватності та персональним даним, і доступності простого у використанні програмного забезпечення з можливістю конфігурування або програмних опцій для захисту дітей та вразливих осіб. Таку інформацію можна координувати за допомогою процедури співпраці, встановленої у статті 33(3) Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу). Таку інформацію, що становить суспільний інтерес, необхідно оновлювати за необхідності і представляти в простому зрозумілому вигляді у друкованому чи електронному форматі, визначеному кожною державою-членом, а також на веб-сайтах національних органів публічної влади. Національні регуляторні органи повинні мати змогу зобов’язувати надавачів послуг розповсюджувати таку стандартизовану інформацію серед всіх своїх клієнтів у спосіб, який національні регуляторні органи вважають прийнятним. Таку інформацію також необхідно включати в договір, якщо цього вимагають держави-члени. Втім, розповсюдження такої інформації не повинно створювати додаткового навантаження на підприємства. Держави-члени повинні вимагати такого розповсюдження за допомогою засобів, які підприємства використовують для зв’язку з абонентами в ході звичайної господарської діяльності.

(27) Право абонентів відмовитися від договору без будь-яких санкцій стосується зміни договірних умов, внесених надавачами електронний комунікаційних мереж та/або послуг.

(28) Кінцеві користувачі повинні мати можливість вирішувати, який контент вони хочуть надсилати та отримувати, а також які послуги, застосунки, апаратне та програмне забезпечення вони бажають використовувати для таких цілей, без обмеження щодо необхідності захисту цілісності та безпеки мереж та послуг. Конкурентний ринок забезпечує користувачів широким вибором контенту, застосунків та послуг. Національні регуляторні органи повинні сприяти здатності користувачів отримувати доступ та розповсюджувати інформацію, а також користуватись застосунками та послугами на власний вибір, як передбачено в статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива). Враховуючи зростаючу важливість електронних комунікацій для споживачів та підприємств, користувачі в будь-якому випадку повинні бути повністю поінформовані про будь-які обмежувальні умови використання електронних комунікаційних послуг, які встановив надавач послуг та/або мережі. Така інформація повинна, на вибір надавача послуг, визначати тип відповідного контенту, застосунку чи послуги, окремих застосунків чи послуг, або і те, і інше. Залежно від використовуваної технології і типу обмеження, такі обмеження можуть вимагати згоди користувача відповідно до Директиви 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації).

(29) Директива 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) не вимагає і не забороняє умови, встановлені надавачами відповідно до національного законодавства, які обмежують доступ кінцевих користувачів до послуг та застосунків та/або їх використання, але зобов’язує надавати інформацію щодо таких умов. Держави-члени, які бажають вжити заходів щодо доступу кінцевих користувачів до послуг і застосунків та/або їх використання, повинні поважати фундаментальні права громадян, у тому числі право на приватність та належну правову процедуру, а будь-які такі заходи повинні повністю враховувати цілі політики, визначені на рівні Співтовариства, такі як сприяння розвитку інформаційного суспільства Співтовариства.

(30) Директива 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) не вимагає від надавачів послуг здійснювати моніторинг інформації, яка передається через їхні мережі, або здійснювати судове переслідування своїх клієнтів на підставі такої інформації, а також не накладає на надавачів відповідальність за таку інформацію. Відповідальність за карні дії чи кримінальне переслідування є питанням національного права, з дотриманням фундаментальних прав та свобод, у тому числі права на належну правову процедуру.

(31) За відсутності відповідних правил у праві Співтовариства, контент, застосунки та послуги вважаються законними або шкідливими відповідно до національного матеріального та процесуального права. Ухвалення рішення відповідно до належної правової процедури про те, чи є контент, застосунки і послуги законними чи шкідливими, є завданням держав-членів, а не надавачів електронних комунікаційних мереж та послуг. Рамкова Директива і спеціальні директиви не обмежують Директиву Європейського Парламенту і Ради 2000/31/ЄС від 8 червня 2000 року про деякі правові аспекти послуг інформаційного суспільства, зокрема електронної комерції, на внутрішньому ринку ("Директива про електронну комерцію") (- 11), яка, між іншим, включає правило "лише провідник" для проміжного надавача послуг, як визначено у зазначеній Директиві.

(32) Доступність прозорої, актуальної та порівнянної інформації про пропозиції та послуги є ключовим елементом для споживачів на конкурентних ринках, де послуги пропонують декілька надавачів. Кінцеві користувачі та споживачі електронних комунікаційних послуг повинні мати можливість легко порівнювати ціни на різні послуги, які пропонуються на ринку, на підставі інформації, оприлюдненої в легкодоступній формі. Аби надати останнім змогу легко порівнювати ціни, національні регуляторні органи повинні мати можливість вимагати від підприємств, які надають електронні комунікаційні мережі та/або послуги, більшої прозорості щодо інформації (у тому числі тарифів, моделей споживання, іншої відповідної статистики) та забезпечувати право третіх сторін безоплатно користуватися загальнодоступною інформацією, що її опублікували такі підприємства. Національні регуляторні органи повинні також бути в змозі пропонувати цінові довідники, зокрема якщо ринок не надає їх безкоштовно чи за помірною ціною. Підприємства не мають права на будь-яку винагороду за використання інформації, якщо вона вже була опублікована, а отже є надбанням громадськості. Крім того, кінцеві користувачі та споживачі повинні бути належним чином поінформовані про ціну та тип пропонованої послуги до її придбання, зокрема, якщо до використання безкоштовного номера застосовуються додаткові збори. Національні регуляторні органи повинні мати змогу вимагати надання такої інформації загалом, та, для деяких визначених ними категорій послуг, безпосередньо перед з’єднанням виклику, якщо інше не передбачено національним законодавством. Визначаючи категорії викликів, які вимагають надання інформації про ціну до встановлення з’єднання, національні регуляторні органи повинні враховувати характер послуги, застосовані цінові умови, та чи пропонує її надавач, який не є надавачем електронних комунікаційних послуг. Без обмеження Директиви 2000/31/ЄС (Директива про електронну комерцію), підприємства повинні також, якщо цього вимагають держави-члени, надавати абонентам інформацію, що становить суспільний інтерес, надану відповідними органами публічної влади щодо, між іншім, найчастіших порушень та їх правових наслідків.

(33) Необхідно інформувати споживачів про їхні права щодо використання їхньої персональної інформації в довідниках абонентів та, зокрема, про ціль чи цілі таких довідників, а також про їхнє право безкоштовно відмовитися від внесення користувачів до загальнодоступного довідника, передбачене Директивою 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації). Користувачі також мають бути поінформовані про системи, що дають змогу вносити інформацію до бази даних довідника, але не розкривають цю інформацію користувачам довідкових служб.

(34) Конкурентний ринок повинен забезпечувати, щоб кінцеві користувачі отримували послуги такої якості, яку вони потребують, але в окремих випадках необхідним може бути забезпечення відповідності комунікаційних мереж загального користування мінімальним рівням якості для запобігання погіршенню якості послуг, блокуванню доступу та сповільненню трафіку в мережах. Для виконання вимог до якості послуг оператори можуть використовувати процедури вимірювання та формування трафіку на мережевому з’єднанні з метою запобігання навантаженню або перевантаженню лінії зв’язку, що може призвести до перевантаження мережі та поганої роботи. Такі процедури підлягають ретельному вивченню з боку національних регуляторних органів, що діють відповідно до Рамкової Директиви та спеціальних директив, та, зокрема, вирішують проблему дискримінаційної поведінки, щоб забезпечити відсутність обмежень конкуренції. Якщо доречно, національні регуляторні органи можуть також встановлювати мінімальні вимоги до якості послуг для підприємств, що надають комунікаційні мережі загального користування, щоб забезпечити надання послуг та застосунків, залежно від мережі, відповідно до мінімального стандарту якості, що підлягає перевірці Комісією. Національні регуляторні органи повинні мати повноваження вживати заходів у випадку погіршення послуг, у тому числі перешкоджання трафіку та його сповільнення, в наслідок чого завдається шкода споживачам. Проте, оскільки непослідовні заходи правового захисту можуть нашкодити функціонуванню внутрішнього ринку, Комісія повинна оцінювати будь-які вимоги, запровадження яких планують національні регуляторні органи, з метою можливого регуляторного втручання у рамках Співтовариства та, за необхідності, надавати коментарі чи рекомендації для досягнення послідовного застосування.

(35) В майбутніх IP-мережах, де надання послуги може бути відділене від надання мережі, держави-члени повинні самі визначати найбільш адекватні заходи, які необхідно вжити для забезпечення доступності загальнодоступних телефонних послуг, які надаються через комунікаційні мережі загального користування, та безперервного доступу до служб екстреної допомоги у випадку катастрофічного виходу з ладу мережі або у випадках форс-мажору, враховуючи пріоритети різних типів абонентів та технічні обмеження.

(36) Для того, щоб гарантувати кінцевим користувачам з інвалідністю переваги від конкуренції та вибір надавачів послуг, який має більшість кінцевих користувачів, відповідні національні органи повинні визначити, за необхідності, зважаючи на національні умови, вимоги щодо захисту прав споживачів, що їх повинні дотримуватися підприємства, які надають загальнодоступні електронні комунікаційні послуги. Зокрема, такі вимоги можуть включати забезпечення підприємствами, щоб кінцеві користувачі з інвалідністю користувалися їхніми послугами на рівних з іншими кінцевими користувачами умовах, включаючи ціни та тарифи, незалежно від будь-яких додаткових понесених витрат. Інші вимоги можуть стосуватись гуртових домовленостей між підприємствами.

(37) Служби підтримки оператора охоплюють низку різних послуг для кінцевих користувачів. Надання таких послуг залишається предметом комерційних перемовин між надавачами комунікаційних мереж загального користування та оператором служби підтримки, як і в разі будь-якої іншої служби підтримки користувачів, і немає необхідності надалі зобов'язувати надавати такі послуги. Таким чином, необхідно скасувати відповідні зобов’язання.

(38) Послуги довідки про телефонні номери необхідно надавати - і часто їх надають - в конкурентних ринкових умовах відповідно до статті 5 Директиви Комісії 2002/77/ЄС від 16 вересня 2002 року про конкуренцію на ринках електронних комунікаційних мереж та послуг (- 12). Інструменти на гуртовому рівні із забезпечення включення даних кінцевих користувачів (як фіксованого, так і мобільного зв'язку) в бази даних повинні відповідати вимогам щодо захисту персональних даних, у тому числі статті 12 Директиви 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації). Необхідно реалізувати орієнтоване на витрати надання таких даних надавачам послуг з можливістю для держав-членів запроваджувати централізований механізм надання повної узагальненої інформації надавачам довідників, а також надання доступу до мережі на прийнятних та прозорих умовах, для забезпечення використання кінцевими користувачами усіх переваг конкуренції, щоб врешті решт уможливити усунення роздрібного регулювання для цих послуг і надання пропозицій довідкових послуг на розумних та прозорих умовах.

(39) Кінцеві користувачі повинні мати змогу здійснювати виклик та отримувати доступ до служб екстреної допомоги, використовуючи будь-яку телефонну службу, яка дає можливість здійснювати голосові виклики за допомогою номеру або номерів з національних планів телефонної нумерації. Держави-члени, які використовують номери служб екстреної допомоги крім "112", можуть накладати на підприємства схожі зобов’язання щодо доступу до таких номерів національних служб екстреної допомоги. Органи екстреної допомоги повинні мати можливість опрацьовувати та відповідати на виклики на номер "112" принаймні з такою ж швидкістю та результативністю, як і виклики на національні номери екстреної допомоги. Важливо підвищити поінформованість про номер "112" з метою підвищення рівня захисту та безпеки громадян, які подорожують у межах Європейського союзу. З цією метою, громадяни повинні бути в повному обсязі поінформовані, коли вони подорожують у будь- якій державі-члені, зокрема шляхом надання інформації на міжнародних автобусних станціях, залізничних вокзалах, в портах або аеропортах і у телефонних довідниках, таксофонних будках, на абонентських і платіжних документах про те, що номер "112" може використовуватись як єдиний номер екстреної допомоги на всій території Співтовариства. Перш за все, відповідальність за це несуть держави-члени, проте Комісія повинна надалі підтримувати і доповнювати ініціативи держав-членів з підвищення обізнаності про номер "112" і періодично оцінювати обізнаність громадськості про цей номер. Зобов’язання забезпечувати інформацію про місцезнаходження особи, яка здійснює виклик, повинно бути посилене для підвищення захисту громадян. Зокрема, підприємства повинні зробити доступною для служб екстреної допомоги інформацію про місцезнаходження особи, яка здійснює виклик, у момент отримання службою виклику, незалежно від використовуваної технології. Для того, щоби йти в ногу з технологічними змінами, у тому числі такими, що призводять до підвищення точності інформації про місцезнаходження особи, яка здійснює виклик, Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати технічні імплементаційні заходи, щоб забезпечити дієвий доступ до служб "112" у Співтоваристві в інтересах громадян. Такі заходи не повинні обмежувати організацію служб екстреної допомоги держав-членів.

(40) Держави-члени повинні забезпечувати, щоб підприємства, що надають кінцевим користувачам електронні комунікаційні послуги для здійснення вихідних викликів з номеру або номерів у національному плані телефонної нумерації, надавали надійний та точний доступ до служб екстреної допомоги, враховуючи національні технічні вимоги та критерії. Незалежні від мереж підприємства можуть не мати контролю над мережами і можуть не мати можливості забезпечувати, щоб виклики служб екстреної допомоги, зроблені за допомогою їхніх послуг, були направлені з тим самим рівнем надійності, оскільки вони можуть не мати можливості гарантувати доступність послуги, враховуючи, що проблеми, пов’язані з інфраструктурою, знаходяться поза їх контролем. У випадку незалежних від мереж підприємств інформація про місцезнаходження особи, яка здійснює виклик, не завжди може бути доступною з технічних причин. З появою визнаних на міжнародному рівні стандартів забезпечення точної та надійної маршрутизації та з’єднання зі службами екстреної допомоги, незалежні від мереж підприємства повинні будуть також виконувати зобов’язання стосовно інформації про місцезнаходження особи, яка здійснює виклик, на порівнюваному рівні з тим, що вимагається від інших підприємств.

(41) Держави-члени повинні вжити конкретних заходів для забезпечення рівноцінної доступності служб екстреної допомоги, у тому числі "112", для кінцевих користувачів з інвалідністю, зокрема, з глухотою або порушенням слуху, а також німих і сліпоглухих користувачів. Такі заходи можуть включати надання спеціальних термінальних пристроїв для користувачів з порушеннями слуху, служб комутованих повідомлень або іншого спеціального обладнання.

(42) Розвитку міжнародного коду "3883" (Європейський простір телефонної нумерації (ETNS)) на даний час перешкоджає недостатня обізнаність, занадто забюрократизовані процедурні вимоги та, як наслідок, недостатній попит. Для заохочення розвитку ETNS, держави-члени, яким Міжнародний союз електрозв’язку присвоїв міжнародний код "3883", повинні, згідно прикладу запровадження домену вищого рівня ".eu", делегувати відповідальність за управління, присвоєння номерів та рекламу коду існуючій окремій організації, призначеній Комісією за результатами відкритого, прозорого та недискримінаційного відбору. Така організація також повинна відповідати за розроблення пропозицій щодо застосунків для публічних послуг з використанням ETNS для загальноєвропейських послуг, як, наприклад, єдиний номер для повідомлення про крадіжки мобільних терміналів.

(43) Враховуючи особливі аспекти стосовно повідомлення про зниклих дітей та обмежену доступність таких послуг на цей час, держави-члени повинні не лише зарезервувати номер, але й докласти всіх зусиль для забезпечення того, щоб послуга повідомлення про зниклих дітей була дійсно і невідкладно доступною на їхній території за номером "116000". З цією метою, держави-члени повинні за необхідності, зокрема, організувати тендерні процедури, аби запросити заінтересовані сторони до надання таких послуг.

(44) Голосові виклики залишаються найбільш стабільною та надійною формою доступу до служб екстреної допомоги. Інші форми контакту, як, наприклад, текстові повідомлення, можуть бути менш надійними та недостатньо оперативними. Однак, держави-члени можуть, якщо вони вважають за необхідне, на свій розсуд сприяти розвитку та впровадженню інших форм доступу до служб екстреної допомоги, здатних забезпечити доступ, еквівалентний голосовим викликами.

(45) Відповідно до свого Рішення 2007/116/ЄС від 15 лютого 2007 року про резервування національного діапазону номерів, що починаються зі "116", для гармонізованих номерів для надання гармонізованих послуг соціального значення (- 13), Комісія звернулася з проханням до держав-членів зарезервувати номери в діапазоні "116" для певних служб, що мають соціальне значення. Відповідні положення згаданого Рішення повинні бути відображені в Директиві 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) для того, аби надійніше інтегрувати їх в регулятивні рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг та полегшити доступ для кінцевих користувачів з інвалідністю.

(46) Єдиний ринок означає, що кінцеві користувачі можуть отримати доступ до всіх номерів, включених до національного плану нумерації інших держав-членів, та доступ до послуг, що використовують негеографічні номери в межах Співтовариства, у тому числі безкоштовні номери та номери з преміум-тарифом. Кінцеві користувачі повинні також мати доступ до номерів з Європейського простору телефонної нумерації (ETNS) та Універсальних міжнародних безкоштовних номерів (UIFN). Не можна перешкоджати транскордонному доступу до номерних ресурсів та супутніх послуг, крім об’єктивно обґрунтованих випадків, наприклад, для боротьби з шахрайством чи зловживанням (наприклад, пов’язаним з певними послугами з преміум-тарифом), якщо номер визначено лише як національний (наприклад, національний короткий номер), або якщо це технічно чи економічно нездійсненно. Користувачі повинні бути заздалегідь і у повному обсязі поінформовані у зрозумілій формі про будь-які збори, застосовні до безкоштовних номерів, наприклад, збори за міжнародні виклики за номерами, доступними через стандартні міжнародні коди набору.

(47) Для того, аби в повній мірі скористатись конкурентним середовищем, споживачі повинні мати можливість зробити поінформований вибір і змінювати надавачів послуг, якщо це відповідає їхнім інтересам. Вкрай важливо забезпечувати їм таку можливість без правових, технічних чи практичних перешкод, у тому числі договірних умов, процедур, зборів тощо. Це не заважає встановленню розумних мінімальних договірних строків у договорах зі споживачами. Перенесення номера є одним з вирішальних чинників у виборі споживача та дієвій конкуренції на конкурентних ринках електронних комунікацій. Впроваджувати його необхідно з мінімальною затримкою, так, аби номер був функціонально активований протягом одного робочого дня, а користувач не був позбавлений обслуговування довше ніж на один робочий день. Компетентні національні органи можуть встановити загальну процедуру перенесення номерів, з урахуванням національних положень договірного права і технологічного розвитку. Досвід деяких держав-членів показав, що існує ризик переключення споживачів до інших надавачів послуг без отримання їхньої згоди. Незважаючи на те, що цим питанням передусім повинні займатися правоохоронні органи, держави-члени, тим не менш, повинні мати можливість впроваджувати такі мінімальні пропорційні інструменти стосовно процесу зміни надавача, у тому числі відповідні санкції, необхідні для мінімізації таких ризиків, та забезпечення захисту споживачів у процесі зміни надавача, не роблячи цей процес менш привабливим для них.

(48) Юридичні зобов’язання щодо універсальної програмної послуги ("must-carry") можуть застосовуватись до певних каналів теле- та радіомовлення та додаткових послуг, які надаються визначеними надавачами медіа послуг. Держави-члени повинні надавати чітке обґрунтування зобов’язань щодо універсальної програмної послуги в своєму національному законодавстві для забезпечення прозорості, пропорційності та належного означення таких зобов’язань. Враховуючи це, правила щодо універсальної програмної послуги повинні бути розроблені таким чином, аби забезпечити достатні стимули для ефективних інвестицій в інфраструктуру. Необхідно періодично переглядати правила щодо універсальної програмної послуги, аби вони відповідали розвитку технологій та ринку з метою забезпечення того, щоб вони і надалі були пропорційними встановленим цілям. Додаткові послуги включають, але не обмежуються, послугами, визначеними для покращення доступу кінцевих користувачів з інвалідністю, наприклад, відео-текст, використання субтитрів, звуковий супровід та мова жестів.

(49) Щоб подолати існуючі недоліки у наданні консультацій споживачам і належним чином врахувати інтереси громадян, держави-члени повинні запровадити відповідний механізм консультування. Такий механізм може набувати форми органу, який незалежно від національного регуляторного органу та надавачів послуг проводить дослідження питань, які стосуються споживачів, наприклад, поведінки споживачів та механізмів зміни надавачів, та який працюватиме прозоро і сприятиме існуючим механізмам консультування стейкхолдерів. Крім того, може бути створений механізм з метою уможливлення належної співпраці щодо питань, які стосуються сприяння законному контенту. Однак будь-які процедури співпраці, погоджені відповідно до такого механізму, не повинні дозволяти здійснювати систематичний нагляд за використанням Інтернету.

(50) Необхідно нотифікувати Комісію про зобов’язання щодо надання універсальної послуги, накладені на підприємство, визначене як таке, що має зобов’язання щодо надання універсальної послуги.

(51) Директива 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації) передбачає гармонізацію положень держав-членів, необхідних для забезпечення еквівалентного рівня захисту фундаментальних прав та свобод, зокрема, права на приватність та права на конфіденційність щодо опрацювання персональних даних у сфері електронних комунікацій та забезпечення вільного руху таких даних, електронного комунікаційного обладнання та послуг у Співтоваристві. У разі ухвалення інструментів, спрямованих на забезпечення того, щоб термінальне обладнання було сконструйоване таким чином, щоб забезпечувати захист персональних даних та приватності відповідно до Директиви 1999/5/ЄС чи Рішення Ради 87/95/ЄЕС від 22 грудня 1986 року про стандартизацію в сфері інформаційних технологій та телекомунікацій (- 14), такі інструменти повинні поважати принцип технологічної нейтральності.

(52) Необхідно уважно стежити за розвитком використання IP-адрес, беручи до уваги вже виконану роботу, зокрема, Робочою групою із захисту фізичних осіб у сфері опрацювання персональних даних, створеною відповідно до статті 29 Директиви 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб у сфері опрацювання персональних даних та вільний рух таких даних (- 15), та з урахуванням, де це доречно, таких пропозицій.

(53) Опрацювання інформації про трафік в тому обсязі, що є обов’язково необхідним з метою забезпечення безпеки мережі та інформації, тобто здатності мережі чи інформаційної системи чинити опір, з певним ступенем надійності, випадковим подіям або незаконним чи зловмисним діям, що ставлять під загрозу доступність, достовірність, цілісність та конфіденційність збережених або переданих даних і безпеку пов’язаних послуг, які пропонуються через такі мережі чи системи або доступ до яких надається з їх допомогою надавачами технологій і послуг у сфері безпеки, які діють як контролери даних відповідно до статті 7(f) Директиви 95/46/ЄС. Зазначене може включати, наприклад, запобігання неавторизованому доступу до електронних комунікаційних мереж і поширенню шкідливого коду, припинення атак типу "відмова в обслуговуванні", а також пошкодження комп’ютера та електронних комунікаційних систем.

(54) Лібералізація ринків електронних комунікаційних мереж та послуг і швидкий технологічний розвиток разом спричинили стрімке збільшення конкуренції, економічне зростання та широке різноманіття послуг, доступних кінцевим користувачам через електронні комунікаційні мережі загального користування. Необхідно забезпечити, аби споживачі та користувачі могли отримувати однаковий рівень захисту приватності та персональних даних, незалежно від технології, яку використовують для надання певної послуги.

(55) Відповідно до мети регулятивних рамок для електронних комунікаційних мереж та послуг і принципів пропорційності та субсидіарності, а також з метою правової визначеності та ефективності європейських суб’єктів підприємницької діяльності і національних регуляторних органів, Директива 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації) в основному орієнтована на електронні комунікаційні мережі та послуги загального користування, і не застосовується до закритих груп користувачів та корпоративних мереж.

(56) Технологічний прогрес надає змогу розробляти нові застосунки на основі пристроїв для збору даних й ідентифікації, які можуть бути безконтактними пристроями, що використовують радіочастоти. Наприклад, пристрої радіочастотної ідентифікації (RFIDs) використовують радіочастоти для збору даних з міток з унікальним ідентифікатором, які потім можуть бути передані через існуючі комунікаційні мережі. Широке використання таких технологій може призвести до значних економічних і соціальних переваг і, таким чином, зробити значний внесок у розвиток внутрішнього ринку, якщо їх використання є прийнятним для громадян. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити захист усіх фундаментальних прав фізичних осіб, у тому числі права на приватність та захист даних. Якщо такі пристрої під’єднані до загальнодоступних електронних комунікаційних мереж чи використовують електронні комунікаційні послуги як базову інфраструктуру, необхідно застосовувати відповідні положення Директиви 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації), у тому числі положення про безпеку, інформацію про трафік та місце розташування, а також конфіденційність.

(57) Надавач загальнодоступних електронних комунікаційних послуг повинен вживати відповідних технічних та організаційних заходів, щоб гарантувати безпеку своїх послуг. Без обмеження Директиви 95/46/ЄС, такі заходи повинні забезпечувати, аби доступ до персональних даних отримував виключно уповноважений персонал у дозволених законом цілях, і щоб передані персональні дані або дані що зберігаються, а також мережа і послуги, були захищеними. Крім того, необхідно запровадити політику безпеки щодо опрацювання персональних даних для визначення вразливих місць системи, а також необхідно регулярно здійснювати моніторинг та дії з попередження, коригування та зменшення шкоди.

(58) Компетентні національні органи повинні відстоювати інтереси громадян, зокрема, сприяючи забезпеченню високого рівня захисту персональних даних та приватності. З цією метою компетентні національні органи повинні мати необхідні засоби для виконання своїх обов’язків, у тому числі вичерпні та надійні дані про інциденти безпеки, що призвели до несанкціонованого доступу сторонніх осіб до персональних даних фізичних осіб. Вони повинні здійснювати моніторинг вжитих заходів та розповсюджувати найкращі практики серед надавачів загальнодоступних електронних комунікаційних послуг. Таким чином, надавачі послуг повинні вести реєстр порушення захисту персональних даних для подальшого аналізу та оцінювання компетентними національними органами.

(59) Право Співтовариства накладає зобов’язання на контролерів даних щодо опрацювання персональних даних, у тому числі зобов’язання вживати відповідних технічних та організаційних заходів захисту від, наприклад, втрати даних. Вимоги щодо повідомлення про порушення захисту даних, які містяться в Директиві 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації) передбачають структуру для повідомлення компетентних органів та відповідних фізичних осіб, якщо все-таки відбувся несанкціонований доступ сторонніх осіб до персональних даних. Такі вимоги щодо повідомлення обмежуються порушеннями безпеки, які виникають у сфері електронних комунікацій. Однак, повідомлення про порушення безпеки відображає загальний інтерес громадян в отриманні інформації про порушення функціонування системи безпеки, що може привести до втрати їхніх персональних даних або несанкціонованого доступу сторонніх осіб до них, а також про доступні чи рекомендовані запобіжні заходи, які вони можуть вжити для мінімізації можливої економічної шкоди або негативних соціальних наслідків таких порушень. Інтерес користувачів в отриманні інформації, очевидно, не обмежується сектором електронних комунікацій і тому чіткі обов’язкові вимоги щодо повідомлення у всіх секторах повинні бути запроваджені на рівні Співтовариства в пріоритетному порядку. До перевірки Комісією всього відповідного законодавства Співтовариства у цій сфері, Комісія, після консультування з Європейським інспектором із захисту даних, повинна невідкладно вжити доцільних заходів, аби сприяти застосуванню в Співтоваристві принципів, визначених правилами повідомлення про порушення захисту даних, що містяться у Директиві 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації), незалежно від сектора чи типу даних, яких це стосується.

(60) Компетентні національні органи повинні здійснювати моніторинг вжитих заходів та поширювати найкращі практики серед надавачів загальнодоступних електронних комунікаційних послуг.

(61) Порушення захисту персональних даних, за відсутності вчасної належної реакції, може призвести до суттєвої економічної шкоди і негативних соціальних наслідків для відповідного абонента або фізичної особи, у тому числі крадіжки персональних даних. Тому, як тільки надавачу загальнодоступних електронних комунікаційних послуг стає відомо, що сталося таке порушення, він повинен повідомити компетентний національний орган про таке порушення. Необхідно невідкладно повідомити абонентів або фізичних осіб, на дані і приватність яких таке порушення може негативно вплинути, аби надати їм можливість вжити необхідних запобіжних заходів. Порушення необхідно вважати таким, що негативно впливає на дані чи приватність абонента чи фізичної особи, якщо воно може призвести, наприклад, до викрадення особистих даних чи шахрайства, завдання фізичної шкоди, суттєвого приниження гідності чи завдання шкоди репутації у зв’язку із наданням загальнодоступних електронних комунікаційних послуг у Співтоваристві. Повідомлення повинно включати інформацію про заходи, вжиті надавачем послуг для виправлення порушення, а також рекомендації відповідному абоненту чи фізичній особі.

(62) Впроваджуючи інструменти, що транспонують Директиву 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації), державні органи та суди держав-членів повинні не лише тлумачити власне національне законодавство відповідно до зазначеної Директиви, але й забезпечувати, аби вони не спиралися на тлумачення, яке суперечить фундаментальним правам або загальним принципам права Співтовариства, таким як принцип пропорційності.

(63) Необхідно передбачити ухвалення технічних імплементаційних інструментів стосовно умов, формату та процедур, застосовних до вимог щодо інформування та повідомлення, для досягнення відповідного рівня захисту приватності і безпеки персональних даних, що передаються чи опрацьовуються у зв’язку з використанням електронних комунікаційних мереж на внутрішньому ринку.

(64) Встановлюючи детальні правила щодо формату і процедур, застосовних до повідомлення про порушення захисту персональних даних, необхідно належним чином враховувати обставини такого порушення, в тому числі, чи були персональні дані захищені відповідними інструментами технічного захисту, що ефективно обмежують ймовірність викрадення персональних даних або інші форми неправомірного використання. Крім того, такі правила та процедури повинні враховувати законні інтереси правоохоронних органів у випадках, коли дострокове розкриття може невиправдано завадити розслідуванню обставин порушення.

(65) Програмне забезпечення, яке таємно стежить за діями користувача чи порушує роботу термінального обладнання користувача на користь третьої особи (програми-шпигуни), ставить під серйозну загрозу приватність користувачів, так само, як і віруси. Необхідно забезпечувати високий та рівний ступінь захисту приватної сфери користувачів, незалежно від того, чи були небажані шпигунські програми або віруси випадково завантажені через електронні комунікаційні мережі чи перенесені та встановлені в програмне забезпечення, що розповсюджується через інші зовнішні засоби зберігання даних, такі як компакт-диски, CD-ROM чи USB-носії. Держави-члени повинні сприяти наданню інформації про доступні запобіжні заходи кінцевим користувачам, а також заохочувати їх до вжиття необхідних заходів для захисту їхнього термінального обладнання від вірусів та програм-шпигунів.

(66) Треті особи можуть бажати зберігати інформацію на обладнанні користувача або отримати доступ до вже збереженої інформації для багатьох цілей, починаючи з законних (таких як деякі типи файлів "cookies") і закінчуючи тими, що призводять до несанкціонованого втручання у приватну сферу (наприклад, програми-шпигуни або віруси). Тому дуже важливо надавати користувачам чітку і повну інформацію у випадку здійснення будь-якої діяльності, що може призвести до такого зберігання чи отримання доступу. Методи надання інформації та права на відмову повинні бути максимально зручними для користувача. Винятки із зобов’язання щодо надання інформації та надання права на відмову повинні обмежуватися такими ситуаціями, коли технічне зберігання чи доступ є обов’язково необхідними із законною метою надання можливості користування спеціальною послугою, на користування якою абонент або користувач подав чіткий запит. За умови технічної можливості і дієвості, згідно з відповідними положеннями Директиви 95/46/ЄС, згода користувача на опрацювання даних може бути виражена через використання відповідних налаштувань браузера чи іншого застосунку. Забезпечення виконання таких вимог повинно бути ефективнішим завдяки посиленню повноважень, що надаються відповідним національним органам.

(67) Запобіжні заходи, передбачені для захисту абонентів від втручання до їхньої приватності шляхом небажаних комунікацій через електронну пошту з метою прямого маркетингу, необхідно також застосовувати для SMS, MMS та інших видів подібних застосунків.

(68) Надавачі електронних комунікаційних послуг вкладають значні інвестиції у боротьбу з небажаними комерційними комунікаціями (спамом). Вони також знаходяться у кращій позиції, ніж кінцеві користувачі, оскільки володіють інформацією і ресурсами, необхідними для визначення та ідентифікації спамерів. Надавачі послуг електронної пошти та надавачі інших послуг повинні мати можливість захисту від спамерів у судовому порядку та, таким чином, захищати інтереси своїх клієнтів як частину своїх законних ділових інтересів.