Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2018/775 від 28 травня 2018 року про встановлення правил застосування статті 26(3) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1169/2011 про надання споживачам інформації про харчові продукти в частині зазначення країни походження або місця походження основного інгредієнта харчового продукту

1. Цей Регламент встановлює порядок застосування статті 26(3) Регламенту (ЄС) № 1169/2011 у випадках, коли країна походження або місце походження харчового продукту зазначається у формі тверджень, графічного зображення, символів або термінів, що стосуються місць чи географічних зон, за винятком географічних термінів, включених до складу загальновживаних та родових назв, коли такі терміни буквально зазначають походження, але не сприймаються широким загалом як зазначення країни походження чи місця походження.

2. Цей Регламент не застосовується ні до географічних зазначень, які охороняються на підставі Регламенту (ЄС) № 1151/2012, Регламенту (ЄС) № 1308/2013, Регламенту (ЄС) № 110/2008 чи Регламенту (ЄС) № 251/2014, або на підставі міжнародних угод, ні до зареєстрованих торговельних марок, якщо останні становлять зазначення походження, поки не будуть ухвалені спеціальні правила щодо застосування статті 26(3) до таких зазначень.

Країна походження або місце походження основного інгредієнта, які не співпадають із зазначеною країною походження або місцем походження харчового продукту, зазначаються:

(a) шляхом зазначення однієї з таких географічних зон:

(i) "із ЄС", "з-поза меж ЄС" або "із ЄС та з-поза меж ЄС"; або

(ii) регіону або будь-якої іншої географічної зони на території декількох держав-членів чи третіх країн, якщо такий регіон чи така зона визначені як такі згідно з міжнародним публічним правом або якщо звичайним чином поінформовані середньостатистичні споживачі добре розумітимуть, про який регіон чи про яку зону йдеться; або

(iii) зони рибальства ФАО або морської чи прісноводної акваторії, якщо її визначено як таку згідно з міжнародним публічним правом або якщо звичайним чином поінформовані середньостатистичні споживачі добре розумітимуть, про яку зону йдеться; або

(iv) держав-членів або третіх країн; або

(v) регіону або будь-якої іншої географічної зони на території держави-члена чи третьої країни, якщо звичайним чином поінформовані середньостатистичні споживачі добре розумітимуть, про який регіон чи про яку зону йдеться; або

(vi) країни походження або місця походження відповідно до спеціальних положень Союзу, які застосовуються до відповідних основних інгредієнтів як таких;

(b) або шляхом такого твердження:

"(назва основного інгредієнта) не походить з (країна походження або місце походження харчового продукту)" або будь-яке подібне формулювання, яке може мати таке саме значення для споживача.

1. Інформація, передбачена статтею 2, повинна зазначатись із використанням розміру шрифту, що є не меншим ніж мінімальний розмір шрифту, передбачений відповідно до статті 13(2) Регламенту (ЄС) № 1169/2011.

2. Без обмеження дії параграфа 1, якщо країна походження або місце походження харчового продукту позначаються словами, інформація, передбачена статтею 2, повинна міститись у тому самому полі видимості, що і зазначення країни походження або місця походження харчового продукту, та повинна бути надрукована з використанням такого шрифту, в якому висота малих літер без виносних елементів становить щонайменше 75% від висоти малих літер без виносних елементів зазначення країни походження або місця походження харчового продукту.

3. Без обмеження дії параграфа 1, якщо країна походження або місце походження харчового продукту вказуються не в письмовій формі, інформація, передбачена статтею 2, повинна міститись у тому самому полі видимості, що і зазначення країни походження або місця походження харчового продукту.

Цей Регламент набуває чинності на третій день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 квітня 2020 року.

Продукти, введені в обіг або марковані до дати застосування цього Регламенту, можуть продаватись до вичерпання запасів.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.