Міжамериканська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах

ДЕРЖАВИ-ЧЛЕНИ ОРГАНІЗАЦІЇ АМЕРИКАНСЬКИХ ДЕРЖАВ,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ ТЕ, ЩО:

Статут Організації Американських Держав у пункті "e" статті 2 встановлює, що основною метою американських держав є "пошук рішення політичних, юридичних і економічних проблем, які можуть виникнути між ними"; та

прийняття спільних правил у сфері взаємної допомоги у кримінальних справах сприятиме досягненню цієї мети,

цим приймають наведену нижче Міжамериканську конвенцію про взаємну допомогу в кримінальних справах:

Держави-учасниці зобов’язуються надавати одна одній взаємну допомогу в кримінальних справах відповідно до положень цієї Конвенції.

Держави-учасниці надають одна одній взаємну допомогу в розслідуваннях, переслідуваннях та судових провадженнях, які стосуються злочинів, щодо яких запитуюча Держава має юрисдикцію на момент, коли запитується допомога.

Ця Конвенція не вповноважує будь-яку Державу-учасницю здійснювати на території іншої Держави-учасниці судочинство чи виконувати функції, які віднесені до виключної компетенції органів іншої Сторони згідно з її внутрішнім законодавством.

Ця Конвенція застосовується виключно для надання взаємної допомоги між Державами-учасницями. Її положення не надають права будь-якій приватній особі отримувати або виключати будь-які докази чи перешкоджати виконанню будь-якого запиту про допомогу.

Кожна Держава призначає центральний орган під час підписання чи ратифікації цієї Конвенції або приєднання до неї.

Центральні органи відповідають за надіслання та отримання запитів про допомогу.

Для цілей цієї Конвенції центральні органи зносяться один з одним безпосередньо.

З огляду на різноманітність правових систем Держав-учасниць допомога, про яку йдеться в цій Конвенції, ґрунтується на запитах про співробітництво від органів, відповідальних за кримінальне розслідування чи переслідування в запитуючій Державі.

Допомога надається, навіть якщо діяння, що є підставою для неї, не є караним відповідно до законодавства запитуваної Держави.

У разі, коли запит про допомогу стосується таких заходів: (a) вилучення і арешт майна та (b) обшуки й конфіскації, включаючи обшуки приміщень, запитувана Держава може відмовити у наданні допомоги, якщо діяння, що є підставою запиту, не є караним згідно з її законодавством.

Для цілей цієї Конвенції діяння, що є підставою запиту, має каратися покаранням у виді позбавлення волі строком на один рік або більше в запитуючій Державі.

Допомога, передбачена цією Конвенцією, включає такі процедури, зокрема:

a) повідомлення про постанови та судові рішення;

b) отримання показань або заяв від осіб;

c) виклик свідків і експертів для давання показань;

d) арешті вилучення майна, замороження активів і допомога в процедурах, пов’язаних з конфіскацією;

e) обшуки або вилучення;

f) огляд предметів і місць;

g) вручення судових документів;

h) пересилання документів, висновків, відомостей і доказів;

i) передача затриманих осіб для цілей, передбачених цією Конвенцією; та

j) будь-яка інша процесуальна дія, якщо запитуюча та запитувана Держави про це домовились.

Ця Конвенція не застосовується до злочинів, які стосуються виключно військового законодавства.

Запитувана Держава може відмовити у наданні допомоги в разі, якщо вона вважає, що:

a) запит про допомогу використовується для переслідування особи за звинуваченням, щодо якого така особа вже була засуджена або виправдана під час судового розглядув запитуючій або запитуваній Державі;

b) розслідування було розпочато з метою переслідування, покарання чи дискримінації в будь-який спосіб особи чи групи осіб за ознакою статі, раси, соціального статусу, національності, релігійних або ідеологічних переконань;

c) запит стосується злочину, який є політичним або пов’язаним з політичним злочином, або загального злочину, який переслідується з політичних мотивів;

d) допомога стосується запиту, складеного за ініціативою надзвичайного суду або суду ad hoc;

e) завдається шкода публічному порядку (ordre public), суверенітету, безпеці або основним громадським інтересам; та

f) запит стосується податкового злочину. Однак допомога надається, якщо злочин вчинено шляхом завідомо невірного твердження в усній чи письмовій формі або шляхом умисного недекларування доходів, отриманих від будь-якого іншого злочину, на який поширюється ця Конвенція, з метою приховування такого доходу.

Запити про допомогу, направлені запитуючою Державою, складаються в письмовій формі й виконуються відповідно до внутрішнього законодавства запитуваної Держави.

Процесуальні дії, зазначені в запиті про допомогу, виконуються у спосіб, визначений запитуючою Державою в тій мірі, в якій це не порушує законодавство запитуваної Держави.

Запитувана Держава може відстрочити виконання будь-якого запиту, який було направлено їй, з поясненням причин цього, у разі, якщо це необхідно для продовження розслідування чи провадження, що тривають в запитуваній Державі.

Документи і предмети, надані відповідно до запиту про допомогу, повертаються запитуваній Державі якомога швидше, якщо остання не прийме рішення про інше.

Запитувана Держава виконує запити про обшук, вилучення, арешт і передачу будь-яких предметів, документів, записів або майна, якщо компетентний орган визначить, що запит містить інформацію, яка обґрунтовує такі заходи. Такий захід регулюється процесуальним та матеріальним законодавством запитуваної Держави.

Відповідно до положень цієї Конвенції запитувана Держава згідно зі своїм законодавством вирішує, які вимоги повинні бути дотримані для захисту інтересів третіх осіб стосовно предметів, що мають бути передані.

Центральний орган будь-якої зі Сторін може передати центральному органу будь-якої іншої Сторони наявну в нього інформацію про існування майна, доходів або знарядь злочину на території іншої Сторони.

Сторони надають допомогу одна одній у тій мірі, в якій це дозволено їхнім законодавством, з метою сприяння вжиттю запобіжних заходів і заходів щодо арешту майна, доходів та знарядь злочину.

Запитувана Держава призначає дату і місце виконання запиту про допомогу та може поінформувати про це запитуючу Державу.

Посадові особи та зацікавлені сторони запитуючої Держави або їхні представники, попередньо поінформувавши центральний орган запитуваної Держави, можуть бути присутніми і брати участь у виконанні запиту про допомогу в тій мірі, у якій це не заборонено законодавством запитуваної Держави, і за умови, що органи запитуваної Держави дали свою згоду на це.

На запит запитуючої Держави запитувана Держава вручає постанови, судові рішення або інші документи, видані компетентними органами запитуючої Держави.

На запит запитуючої Держави будь-яка особа, яка перебуває в запитуваній Державі, може бути викликана до компетентного органу відповідно до законодавства запитуваної Держави для давання показань або надання документів, записів або доказів.

У разі, коли запитуюча Держава просить, щоб особа з’явилася на її територію для давання показань або висновку, запитувана Держава запрошує свідка або експерта з’явитися добровільно, без застосування погроз або примусових заходів, до відповідного органу запитуючої Держави. У разі необхідності центральний орган запитуваної Держави може скласти письмовий протокол щодо готовності особи з’явитися у запитуючій Державі. Центральний орган запитуваної Держави невідкладно інформує центральний орган запитуючої Держави про відповідь особи.

Особа, якої стосується кримінальне провадження в запитуваній Державі, чия присутність в запитуючій Державі необхідна для цілей надання допомоги згідно з цією Конвенцією, тимчасово передається запитуючій Державі з цією метою в разі згоди особи та запитуваної Держави на передачу.

Особа, якої стосується кримінальне провадження в запитуючій Державі, чия присутність в запитуваній Державі необхідна для цілей надання допомоги згідно з цією Конвенцією, тимчасово передається запитуваній Державі вразі згоди особи та обох Держав.

У вищезазначених заходах може бути відмовлено з наведених нижче причин, зокрема:

a) якщо особа, яка перебуває під вартою або відбуває покарання, не дає згоди на передачу;

b) якщо присутність особи необхідна для розслідування або кримінального провадження, що здійснюється в межах юрисдикції, де вона перебуває;

c) якщо є інші причини юридичного або іншого характеру, визначені компетентним органом запитуваної або запитуючої Держави.

Для цілей цієї статті:

a) приймаюча Держава має повноваження та зобов’язання тримати передану особу під вартою, якщо інше не вказано Державою, що направляє;

b) приймаюча Держава повертає передану особу Державі, що направила, як тільки дозволять обставини або в інший час, погоджений центральними органами обох Держав;

c) Державі, що направила, не потрібно порушувати процедуру екстрадиції для повернення переданої особи;

d) переданій особі зараховується у строк відбування покарання, призначеного в Державі, що направила, час перебування в приймаючій Державі; і

e) тривалість часу, проведеного особою у приймаючій Державі, не повинна перевищувати строку, що залишився до завершення відбування покарання, або 60 днів, залежно від того, який строк менший, за винятком випадків, коли особа та обидві Держави погодились на продовження строку.

Держави-учасниці співпрацюють, наскільки це можливо, у переміщенні через їхні території осіб, згаданих у попередній статті, за умови, що відповідний центральний орган було попередньо належним чином повідомлено про такий транзит і що такі особи переміщуються у супроводі представників запитуючої Держави.

Таке попереднє повідомлення не потрібне у разі використання повітряного транспорту, коли на території Держави-учасниці або Держав-учасниць, над якими здійснюватиметься політ, посадка не запланована.

Для явки або передачі особи, яка погодилася давати пояснення або показання відповідно до положень цієї Конвенції, якщо особа або Держава, що направляє, просить про це, вимагається, щоб до такої явки або передачі приймаюча Держава надала гарантії недоторканності, згідно з якими особа, перебуваючи в приймаючій Державі, не буде:

a) затримана або притягнута до кримінальної відповідальності за правопорушення, вчинені до її виїзду з території Держави, що направляє;

b) зобов’язана давати пояснення або показання щодо провадження, не зазначеного в запиті; або

c) затримана чи притягнута до кримінальної відповідальності на підставі будь-якої зробленої нею заяви, окрім випадків неповаги до суду або завідомо неправдивих показань.

Зазначені вище гарантії недоторканності припиняються, якщо особа добровільно залишається на території приймаючої Держави протягом більш ніж 10 днів після того, як її присутність там більше не є необхідною, про що повідомлено Державі, що направила.

Свідкам чи експертам надаються у разі необхідності і в тій мірі, в якій це можливо, відповідні списки питань, анкети або опитувальні листи.

У разі, коли допомога надається відповідно до цієї Конвенції, запитувана Держава на запит і відповідно до своїх внутрішніх правил надає запитуючій Державі копію публічних документів, записів або інформації, які зберігаються в урядових органах або установах запитуваної Держави.

Запитувана Держава може надавати копії будь-якого документа, запису або іншої інформації, які зберігаються в урядовому органі або установі цієї Держави, які не є публічними за своїм характером, в тому ж обсязі і на таких самих умовах, на яких вони надаються її власним судовим або іншим правоохоронним органам. Запитувана Держава на свій розсуд може частково або повністю відмовити в задоволенні будь-якого запиту, направленого згідно з положеннями цього абзацу.

Запитуюча Держава не може розкривати чи використовувати будь-яку інформацію або докази, отримані в ході застосування цієї Конвенції, для інших цілей, ніж ті, які зазначені в запиті про допомогу, без попередньої згоди центрального органу запитуваної Держави.

У виняткових випадках, якщо запитуючій Державі потрібно повністю або частково розкрити і використати інформацію або докази для цілей інших, ніж ті, які зазначені в запиті, вона запитує дозвіл на це у запитуваної Держави, яка на свій розсуд може повністю або частково задовольнити або відхилити запит.

При розкритті чи використанні інформації або доказів в обсязі, необхідному для належного виконання правил або формальностей, зазначених у запиті, не вимагається отримання дозволу, згаданого в цій статті.

У разі необхідності запитувана Держава може попросити, щоб надані інформація або докази залишалися конфіденційними відповідно до умов, встановлених центральним органом. Якщо запитуюча сторона не може виконати таке прохання, центральні органи консультуються з метою визначення взаємоприйнятних умов конфіденційності.

Запити про допомогу повинні містити таку інформацію:

a) злочин, якого стосуються процесуальні дії; короткий опис істотних фактів, що стосуються злочину; розслідування або кримінального провадження, про які йдеться; і опис фактів, яких стосується запит;

b) провадження, яке є підставою для запиту про допомогу, з точним описом такого провадження;

c) де доречно, опис будь-якого провадження або іншої спеціальної вимоги запитуючої Держави;

d) точний опис запитуваної допомоги та будь-яку інформацію, необхідну для виконання цього запиту.

Якщо, запитувана Держава не може виконати запит про допомогу, вона повертає запит запитуючій Державі з поясненням причин цього.

Запитувана Держава може попросити надати додаткову інформацію, коли це необхідно для виконання запиту відповідно до її внутрішнього законодавства або для сприяння його виконанню.

У разі необхідності, запитуюча Держава діє відповідно до положень останнього абзацу статті 24 цієї Конвенції.

Документи, що направляються через центральні органи відповідно до цієї Конвенції, звільняються від засвідчення або підтвердження автентичності.

Запити про допомогу і супровідні документи повинні бути перекладені державною мовою запитуваної Держави.

Запитувана Держава несе всі витрати звичайного характеру, пов’язані з виконанням запиту на своїй території, за винятком витрат, зазначених нижче, які покриваються запитуючою Державою:

a) винагороди експертів; і

b) подорожні та інші витрати, пов’язані з подорожуванням осіб з території однієї Держави до іншої.

Якщо стає очевидно, що опрацювання запиту може тягнути витрати надзвичайного характеру, Держави-учасниці консультуються з метою визначення умов, на яких допомога може бути надана.

Настільки, наскільки вони вважають це доцільним і необхідним для сприяння виконанню цієї Конвенції, Держави-учасниці можуть обмінюватися інформацією з питань, пов’язаних з її застосуванням.

Кожна Сторона керується своїм внутрішнім законодавством, яке регулює відповідальність за шкоду, спричинену діями її органів при виконанні цієї Конвенції.

Жодна зі Сторін не несе відповідальності за шкоду, що може бути завдана внаслідок дій органів іншої Сторони при складенні або виконанні запиту відповідно до цієї Конвенції.

Ця Конвенція відкрита для підписання Державами-членами Організації Американських Держав.

Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти здають на зберігання Генеральному секретаріату Організації Американських Держав.

Ця Конвенція є відкритою для приєднання будь-якою іншою Державою. Документи про приєднання здають на зберігання Генеральному секретаріату Організації Американських Держав.

Кожна Держава може зробити застереження до цієї Конвенції під час підписання, затвердження, ратифікації або приєднання за умови, що кожне застереження стосується принаймні одного окремого положення і не є несумісним з предметом і метою Конвенції.

Ця Конвенція не повинна тлумачитися як така, що зачіпає чи обмежує чинні зобов’язання відповідно до інших міжнародних двосторонніх або багатосторонніх конвенцій, які містять чи можуть містити положення, що регулюють окремі аспекти міжнародної правової допомоги в кримінальних справах, частково або в цілому, або більш сприятливу практику, якої ці Держави можуть дотримуватися в цьому питанні.

Ця Конвенція набирає чинності на тридцятий день з дати здачі на зберігання другої ратифікаційної грамоти.

Для кожної Держави, яка ратифікує або приєднується до Конвенції після здачі на зберігання другої ратифікаційної, грамоти, Конвенція набирає чинності на тридцятий день з дати здачі на зберігання такою Державою своєї ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

Якщо Держава-учасниця має дві або більше територіальні одиниці, в яких різні правові системи регулюють питання, яких стосується ця Конвенція, вона під час підписання, ратифікації або приєднання заявляє, чи поширюється ця Конвенція на всі її територіальні одиниці або тільки на одну чи декілька з них.

Такі заяви можуть бути змінені подальшими заявами, які чітко визначають територіальну одиницю або одиниці, на які поширюється ця Конвенція. Такі подальші заяви передаються Генеральному секретаріату Організації Американських Держав і набирають чинності через тридцять днів з дати їх отримання.

Ця Конвенція є чинною протягом невизначеного періоду часу, але будь-яка з Держав-учасниць може денонсувати її. Документ про денонсацію здають на зберігання Генеральному секретаріату Організації Американських Держав. Через один рік з дня здачі документа про денонсацію Конвенція припиняє свою дію для Держави, яка її денонсувала, але залишається чинною для інших Держав-учасниць.

Оригінал цієї Конвенції, тексти якої англійською, іспанською, португальською та французькою мовами є рівноавтентичними, здають на зберігання Генеральному секретаріату Організації Американських Держав, який надсилає засвідчені копії її тексту Секретаріату Організації Об’єднаних Націй для реєстрації та публікації відповідно до статті 102 Статуту ООН . Генеральний секретаріат Організації Американських Держав повідомляє Державам-членам цієї Організації та Державам, які приєдналися до Конвенції, про підписання, здачу на зберігання ратифікаційних грамот, документів про приєднання та денонсацію, а також застережень, якщо вони є. Він також передає заяви, згадані у статті 38 цієї Конвенції.

Уряд Еквадору висловив таке застереження до статті 8:

"Положення цієї Конвенції не застосовуються до злочинів, які стосуються військової і поліцейської підсудності, або до злочинів, вчинених особами, які користуються спеціальним імунітетом, за винятком, в останньому випадку, якщо запитуючою Державою були виконані вимоги та формальності, встановлені запитуваною Державою.

Застереження було підтверджено під час здачі на зберігання ратифікаційної грамоти.

Нікарагуа шляхом цього акта підписує Міжамериканську конвенцію про взаємну допомогу в кримінальних справах і відповідно до статті 35 прямо заявляє, що стаття 27 Конвенції застосовуватиметься - доти, доки не буде змінено її внутрішнє законодавство - відповідно до цих положень.

"Стосовно пункту першого статті 5, Республіка Панама заявляє, що вона не зобов’язана надавати допомогу, коли діяння, які є її підставою, не становлять злочинів у Республіці Панама, і надання зазначеної допомоги порушує чинні правові норми Республіки Панама".

I. Інтерпретаційна заява стосовно статті 5 Міжамериканської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах: Для тлумачення цієї статті будуть застосовуватися положення Книги III та стаття 399 Кодексу міжнародного приватного права, Указ № 1575 Законодавчих Зборів Республіки Гватемала.

II. Застереження/виключення стосовно статті 27 Міжамериканської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах : Республіка Гватемала вимагатиме виконання вимоги засвідчення або підтвердження автентичності документів, зазначених у цій статті.

Уряд Ямайки висловлює застереження стосовно статей 5 , 9, 17 та 27 на таких умовах:

Стосовно статті 5 Уряд Ямайки залишає за собою право відмовити у допомозі, якщо діяння, що є її підставою, не є правопорушенням відповідно до законодавства Ямайки.

Стосовно статті 9 Уряд Ямайки залишає за собою право відмовити у допомозі, якщо:

i.) заходи, які слід вжити для того, щоб виконати запит, не передбачені законодавством Ямайки щодо кримінальних справ, порушених у Ямайці; або

ii.) будь-яка конфіденційність, яка вимагається стосовно інформації чи доказів, не буде дотримана.

Стосовно статті 17 Уряд Ямайки залишає за собою право відмовити у запиті про вручення будь-якого процесуального документа, що вимагає явки особи до суду або трибуналу в запитуючій Державі, або стосовно якого відповідно до законодавства запитуючої Держави передбачено покарання або іншу кримінальну санкцію за невиконання вимог такого документа.

Стосовно статті 27 Уряд Ямайки залишає за собою право вимагати, щоб документи, направлені через центральний орган запитуючої Держави, були посвідчені або підтверджені відповідно до законодавства Ямайки.

30 квітня 2009 року Співдружність Багамських Островів здала на зберігання ратифікаційну грамоту до Міжамериканської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах.

Застереження стосовно пункту (f) статті 9: "Уряд Багам залишає за собою право відмовити у наданні допомоги, якщо запит стосується виключно податкового правопорушення, за винятком випадків, якщо запит буде направлено відповідно до договору, учасником якого є Багами".