б) передбачає участь сторони зовнішньої по відношенню до підприємства, що звітує (наприклад, зовнішня по відношенню до групи, сегменту або окремого підприємство, про яке звітують);
в) його умовна сума є рівною сумі номіналу або умовній сумі об'єкта хеджування;
г) має зазначений строк погашення не пізніше, ніж
i) строк погашення фінансового інструменту, який хеджується,
ii) очікуваний строк розрахунків за зобов'язанням придбати чи продати товар або
iii) здійснення високоймовірної прогнозованої операції з іноземною валютою або товаром, яка хеджується.
ґ) не передбачає таких можливостей, як попередня оплата, дострокове погашення або подовження строку погашення.
Хеджування ризику фіксованої відсоткової ставки визнаного фінансового інструменту або цінового ризику товару, що утримується
12.19 Якщо зазначені у параграфі 12.16 умови виконані та хеджованим ризиком є ризик фіксованої відсоткової ставки боргового інструменту, оціненого за амортизованою собівартістю, або ціновий ризик товару, що утримується, підприємство визнає:
а) інструмент хеджування як актив чи зобов'язання та зміну справедливої вартості інструменту хеджування у прибутку чи збитку і
б) зміну справедливої вартості об'єкта хеджування у зв'язку з ризиком, що хеджується, у прибутку чи збитку та як коригування балансової вартості об'єкта хеджування.
12.20 Якщо хеджованим ризиком є ризик фіксованої відсоткової ставки боргового інструменту, оціненого за амортизованою собівартістю, періодичні чисті грошові розрахунки за процентним свопом, який є інструментом хеджування, підприємство визнає у прибутку чи збитку в тому періоді, в якому здійснюється нарахування чистих розрахунків.
12.21 Підприємство зобов'язане припинити облік хеджування, зазначений у параграфі 12.19, якщо:
а) інструмент хеджування закінчує свою дію, продається або скасовується;
б) хедж більше не відповідає умовам обліку хеджування, зазначеним у параграфі 12.16, або
в) підприємство припиняє відносини хеджування.
12.22 Якщо облік хеджування припиняється, а об'єктом хеджування є відображений за амортизованою собівартістю актив чи зобов'язання, визнання якого не припинилося, будь-які прибутки чи збитки, визнані як коригування балансової вартості об'єкта хеджування, амортизуються у прибутку чи збитку за методом ефективного відсотка протягом строку, який залишився до кінця дії інструменту хеджування.
Хеджування ризику плаваючої відсоткової ставки визнаного фінансового інструменту, валютного ризику або цінового ризику товару при твердій угоді, високоймовірній прогнозованій операції або чистій інвестиції у закордонну господарську одиницю
12.23 Якщо зазначені у параграфі 12.16 умови виконані та хеджованим ризиком є
а) ризик плаваючої відсоткової ставки боргового інструменту, оціненого за амортизованою собівартістю,
б) валютний ризик при твердій угоді або високоймовірній прогнозованій операції,
в) ціновий ризик товару при твердій угоді або високоймовірній прогнозованій операції або
г) валютний ризик при чистій інвестиції у закордонну господарську одиницю,
то підприємство в іншому сукупному доході визнає ту частку зміни справедливої вартості інструмента хеджування, яка необхідна для компенсації зміни справедливої вартості або очікуваних грошових потоків від об'єкта хеджування. У прибутку чи збитку звітного періоду підприємство визнає будь-яке перевищення справедливої вартості інструменту хеджування над зміною справедливої вартості очікуваних грошових потоків (іноді називається "неефективність хеджування"). Включений до іншого сукупного доходу прибуток чи збиток від хеджування слід перевести до прибутку чи збитку звітного періоду, коли об'єкт хеджування визнається у прибутку чи збитку звітного періоду або коли відносини хеджування припиняються.
12.24 Якщо хеджованим ризиком є ризик плаваючої відсоткової ставки боргового інструменту, оціненого за амортизованою собівартістю, періодичні чисті грошові розрахунки за процентним свопом, який є інструментом хеджування, підприємство визнає у прибутку чи збитку в тому періоді, в якому здійснюється нарахування чистих розрахунків.
12.25 Підприємство зобов'язане припинити облік хеджування, зазначений у параграфі 12.23, якщо:
а) інструмент хеджування закінчує свою дію, продається або скасовується;
б) хеджування більше не відповідає умовам обліку хеджування, зазначеним у параграфі 12.16,
в) при хеджуванні прогнозованої операції, прогнозована операція втрачає свою високу ймовірність або
г) підприємство припиняє відносини хеджування.
Якщо прогнозована операція більше не очікується, або якщо припиняється визнання хеджованого боргового інструменту, оціненого за амортизованою собівартістю, будь-який прибуток чи збиток від інструменту хеджування, який був включений до іншого сукупного доходу, слід перевести з іншого сукупного доходу до прибутку чи збитку звітного періоду.
Розкриття інформації
12.26 Підприємство, що застосовує цей розділ, розкриває всю інформацію, що вимагається згідно з Розділом 11, включаючи до неї відомості про фінансові інструменти, які входять до сфери застосування цього розділу, так і фінансові інструменти, на яких поширюється дія Розділу 11. Крім того, у разі застосування обліку хеджування підприємство розкриває додаткову інформацію, яка передбачається параграфами 12.27 - 12.29.
12.27 Окремо за хеджами кожного з чотирьох типів ризиків, зазначених у параграфі 12.17, підприємство розкриває таку інформацію:
а) опис хеджування;
б) опис фінансових інструментів, вибраних інструментами хеджування, та їх справедлива вартість на дату звітності;
в) характер ризиків, що хеджуються, включаючи опис об'єкта хеджування.
12.28 Якщо підприємство використовує облік хеджування по відношенню до хеджування ризику фіксованої відсоткової ставки або цінового ризику товару, що утримується (параграфи 12.19 - 12.22), то воно розкриває таку інформацію:
а) сума зміни справедливої вартості інструменту хеджування, визнаного у прибутку чи збитку;
б) сума зміни справедливої вартості об'єкта хеджування, визнаного у прибутку чи збитку.
12.29 Якщо підприємство використовує облік хеджування по відношенню до хеджування ризику плаваючої відсоткової ставки або цінового ризику товару при твердій угоді, високо ймовірної прогнозованої операції або чистій інвестиції у закордонну господарську одиницю (параграфи 12.23 - 12.25), то воно розкриває таку інформацію:
а) періоди, коли очікуються грошові потоки та коли очікується їх вплив на прибуток чи збиток;
б) опис будь-якої прогнозованої операції, по відношенню до якої раніше використовувався облік хеджування, але яка більше не очікується;
в) сума зміни справедливої вартості інструменту хеджування, визнаного в іншому сукупному доході протягом періоду (параграф 12.23);
г) сума, яка була переведена з іншого сукупного доходу в прибуток чи збиток за період (параграфи 12.23 та 12.25);
ґ) сума будь-якого перевищення справедливої вартості інструменту хеджування над зміною справедливої вартості очікуваних грошових потоків, визнаних у прибутку чи збитку (параграф 12.24).
Розділ 13. Запаси
Сфера застосування цього розділу
13.1 В цьому розділі викладено принципи визнання та оцінки запасів. Запаси - це активи, які:
а) утримуються для продажу в ході звичайної діяльності;
б) перебувають у процесі виробництва, продажу або
в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
13.2 Цей розділ застосовується до всіх запасів, за винятком:
а) незавершеного виробництва за будівельними контрактами, включаючи прямо пов'язані з ними контракти з надання послуг (див. Розділ 23 "Дохід від звичайної діяльності");
б) фінансових інструментів (див. Розділ 11 "Базові фінансові інструменти" та Розділ 12 "Інші питання фінансових інструментів");
в) біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю та сільськогосподарською продукцією на місці збирання врожаю (див. Розділ 34 "Спеціалізовані види діяльності").
13.3 Цей розділ не застосовується до оцінки запасів, утримуваних:
а) виробниками продукції сільського господарства та лісництва, сільськогосподарської продукції після збору врожаю, корисних копалин та продуктів мінерального походження, якщо вони оцінюються за справедливою вартістю мінус витрати на продаж і визнаються у прибутку чи збитку; або
б) брокерами та дилерами товарної біржі, які оцінюють свої запаси за справедливою вартістю мінус витрати на продаж і визнають у прибутку чи збитку.
Оцінка запасів
13.4 Підприємство має оцінювати запаси за найменшим з двох показників: собівартістю або попередньо розрахованою ціною продажу мінус витрати на завершення та продаж.
Собівартість запасів
13.5 Підприємство має включати у собівартість запасів всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.
Витрати на придбання
13.6 Витрати на придбання запасів складаються з ціни придбання, ввізного мита та інших податків (крім тих, що згодом повертаються підприємству податковими органами), а також витрат на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням готової продукції, матеріалів та послуг. При визначенні витрат на придбання торгові знижки, інші знижки та інші подібні їм статті вираховуються.
13.7 Підприємство може придбати запаси на умовах відстроченого розрахунку. У деяких випадках така домовленість фактично передбачає незазначений фінансовий елемент, наприклад, різницю між ціною придбання за умов нормального кредиту та сумою відстроченого розрахунку. В цих випадках різниця визнається як процентні витрати за період фінансування та не додається до собівартості запасів.
Витрати на переробку
13.8 Витрати на переробку запасів включають витрати, прямо пов'язані з одиницями виробництва, такими як оплата праці виробничого персоналу. Вони також включають розподілені на систематичній основі постійні та змінні виробничі накладні витрати, що виникають при переробці матеріалів у готову продукцію. Постійні виробничі накладні витрати - це ті непрямі витрати на виробництво, які залишаються відносно незмінними (незалежно від обсягу виробництва), серед них амортизація та утримання будівель і обладнання, а також витрати на управління й адміністративні витрати заводу. Змінні виробничі накладні витрати - це такі непрямі витрати на виробництво, що змінюються прямо або майже прямо пропорційно обсягу виробництва, до них відносять, наприклад, витрати на допоміжні матеріали та оплата праці невиробничого персоналу.
Розподіл виробничих накладних витрат
13.9 Постійні виробничі накладні витрати розподіляються підприємством на витрати, пов'язані із переробкою, на основі нормальної потужності виробничого устаткування. Нормальна потужність - це рівень виробництва, який очікується досягнути в середньому протягом кількох періодів або сезонів за звичайних обставин, з урахуванням зменшення потужності в результаті запланованого технічного обслуговування. Фактичний рівень виробництва як базу розподілу можна використовувати тоді, коли він наближається до нормальної потужності. Сума постійних накладних витрат, розподілених на кожну одиницю виробництва, не зростає внаслідок низького рівня виробництва або простоїв. Нерозподілені накладні витрати визнаються як витрати того періоду, в якому вони відбулися. У періоди надзвичайно високого рівня виробництва сума постійних накладних витрат, розподілених на кожну одиницю виробництва, зменшується таким чином, щоб запаси не оцінювалися вище собівартості. Змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на основі фактичного використання виробничих потужностей.
Спільна та побічна продукція
13.10 Результатом виробничого процесу можуть бути кілька продуктів, що виробляються одночасно. Це відбувається, наприклад, коли виготовляється однорідна продукція або в разі наявності основного та побічного продукту. Якщо витрати на переробку кожного продукту неможливо визначити окремо, вони розподіляються підприємством на продукти на систематичній та послідовній основі. Наприклад, розподілення може ґрунтуватися на ціні продажу кожного продукту - на етапі виробничого процесу, коли продукти вже можна відокремити один від одного, або на момент завершення виробництва продукту. За своїм характером більшість побічних продуктів є несуттєвими. В таких випадках вони оцінюються підприємством за ціною продажу мінус витрати на завершення і продаж та така сума вираховується із собівартості основного продукту. В результаті балансова вартість основного продукту суттєво не відрізняється від його собівартості.
Інші витрати, що включаються у собівартість запасів
13.11 Інші витрати включаються підприємством в собівартість запасів лише тою мірою, якою вони були понесені при доставці запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення в теперішній стан.
13.12 Параграфом 12.19б) передбачається, що в деяких випадках, при хеджуванні ризику фіксованої відсоткової ставки або ризику ціни на утримуваний товар, зміна справедливої вартості інструменту хеджування вносить коригування до балансової вартості товару.
Витрати, що виключаються із собівартості запасів
13.13 Прикладами витрат, які виключаються із собівартості запасів і визнаються як витрати періоду, в якому вони понесені, є такі:
а) наднормативні суми відходів матеріалів, оплати праці або інших виробничих витрат;
б) витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва;
в) адміністративні накладні витрати, не пов'язані з доставкою запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведенням у теперішній стан;
г) витрати на продаж.
Собівартість запасів виконавця послуг
13.14 Якщо у виконавця послуг є запаси, вони оцінюються за витратами на їх виробництво. Такі витрати складаються переважно з витрат на оплату праці та інших витрат на персонал, безпосередньо зайнятий наданням послуг, включно з керівним персоналом, і з відповідних накладних витрат. Оплата праці та інші витрати, що пов'язані з продажем та загальним адміністративним персоналом, не включаються до собівартості, а визнаються як витрати періоду, в якому вони були понесені. Собівартість запасів виконавця послуг не включає маржу прибутку або накладні витрати, що не розподіляються і часто включаються в ціни, які встановлюють виконавці послуг.
Собівартість сільськогосподарської продукції, зібраної як врожай біологічних активів
13.15 Згідно з Розділом 34, запаси, що включають сільськогосподарську продукцію, яку підприємство зібрало як урожай своїх біологічних активів, слід оцінювати після первісного визнання за їхньою справедливою вартістю мінус попередньо розраховані витрати на місці збирання врожаю. При застосуванні цього розділу ця величина є собівартістю запасів на таку дату.
Методи визначення собівартості, такі як методи стандартних витрат, роздрібних цін або останньої ціни придбання
13.16 Якщо результати приблизно дорівнюють собівартості, то підприємство може для зручності використовувати такі методи визначення собівартості запасів як метод стандартних витрат, метод роздрібних цін або метод останньої ціни придбання. Стандартні витрати враховують нормативні рівні використання основних та допоміжних матеріалів, праці, а також раціональності та використання виробничих потужностей. Вони регулярно аналізуються і, в разі необхідності, переглядаються у світлі поточних умов. Метод роздрібних цін дозволяє оцінювати вартість шляхом зменшення вартості реалізації запасів на відповідний відсоток валової маржі.
Формули визначення собівартості
13.17 Собівартість одиниць запасів, які, як правило, не є взаємозамінними, та товарів або послуг, призначених для конкретних проектів, підприємству слід визначати за допомогою конкретної ідентифікації їх індивідуальної собівартості.
13.18 Собівартість запасів, за винятком наведених у параграфі 13.17, підприємству слід визначати за формулою - "перше надходження - перший видаток" (ФІФО) або середньозваженої собівартості. Підприємству слід застосовувати одну і ту саму формулу собівартості для всіх запасів підприємства однакового характеру та використання. Для запасів різного характеру чи використання можуть бути виправданими різні формули собівартості. Застосовувати метод "остання надходження - перший видаток" (ЛІФО) цей МСФЗ не дозволяє.
Зменшення корисності запасів
13.19 Згідно з вимогами, передбаченими у параграфах 27.2 - 27.4, підприємство має оцінити наприкінці кожного звітного періоду, чи зменшилась корисність будь-яких запасів, тобто їхню балансову вартість вже повністю отримати не можна (наприклад, через пошкодження, застарілість або зменшення цін продажу). Якщо корисність об'єкта (чи групи об'єктів) запасів зменшилась, то, згідно з цими параграфами, підприємство має оцінити запаси за ціною продажу мінус витрати на завершення та продаж і визнати втрати від зменшення корисності. Також, за деяких обставин, вимагається відновлення в обліку корисності, яка попередньо була зменшена.
Визнання запасів як витрат
13.20 Коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість має визнаватися підприємством як витрати періоду, в якому визнається відповідний дохід.
13.21 Деякі запаси можна розподіляти на рахунки інших активів, наприклад, запасу, використаного на виготовлення основних засобів, що створюються власними силами. Запаси, використані в такий спосіб та включені до вартості іншого активу, потім обліковуються згідно з розділом цього МСФЗ, в якому описується облік відповідного типу активів.
Розкриття інформації
13.22 У фінансовій звітності підприємству слід розкривати:
а) облікову політику, прийняту для оцінки запасів, включаючи використані з цією метою формули визначення собівартості;
б) загальну балансову вартість запасів та балансову вартість згідно з класифікаціями, прийнятними для підприємства;
в) вартість запасів, визнаних як витрати протягом періоду;
г) втрати від зменшення корисності, визнані чи сторновані у прибутку чи збитку згідно з Розділом 27;
ґ) загальну балансову вартість запасів, наданих у заставу як забезпечення зобов'язань.
Розділ 14. Інвестиції в асоційовані підприємства
Сфера застосування цього розділу
14.1 Цей Розділ застосовується при відображенні інвестицій в асоційовані підприємства у консолідованих фінансових звітах та у фінансових звітах інвестора, який не є материнським підприємством, але має інвестицію в одне або декілька асоційованих підприємств. Вимоги до відображення інвестицій в асоційовані підприємства в окремих фінансових звітах викладено у параграфі 9.26.
Визначення асоційованих підприємств
14.2 Асоційоване підприємство - це підприємство (включаючи суб'єкт господарювання, що не є корпорацією, наприклад, партнерство), на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є ні дочірнім підприємством, ані часткою участі у спільному підприємстві.
14.3 Суттєвий вплив - це повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової та операційної політики асоційованого підприємства, але не контроль чи не спільний контроль над такою політикою.
а) Якщо інвестор володіє, прямо або непрямо (наприклад, через дочірні підприємства), 20 або більше відсотками прав голосу в асоційованому підприємстві, припускається, що інвестор має суттєвий вплив, доки не буде чітко доведено протилежне.
б) Навпаки, якщо інвестор володіє, прямо або непрямо (наприклад, через дочірні підприємства), менше 20% прав голосу в асоційованому підприємстві, припускається, що цей інвестор не має суттєвого впливу, доки наявність такого впливу не буде чітко доведена.
в) Суттєве володіння або володіння часткою більшості іншим інвестором не обов'язково виключає те, що інвестор має суттєвий вплив.
Оцінка: вибір облікової політики
14.4 Облік всіх інвестицій в асоційовані підприємства інвестор здійснює за одним з таких методів:
а) модель собівартості (параграф 14.5);
б) метод участі в капіталі (параграф 14.8);
в) модель справедливої вартості (параграф 14.9).
Модель собівартості
14.5 Інвестиції в асоційовані підприємства (крім тих, на які існує оприлюднена ціна; див. параграф 14.7) інвестор оцінює за собівартістю мінус будь-які збитки від зменшення корисності, визнані згідно з Розділом 27 "Зменшення корисності активів".
14.6 Інвестор визнає дивіденди та інші надходження, отримані від інвестиції як дохід, незалежно від того, чи є джерелом цих надходжень накопичені прибутки асоційованого підприємства, що виникають до або після дати придбання.
14.7 Інвестиції в асоційовані підприємства, на які існує оприлюднена ціна, інвестор оцінює за допомогою моделі справедливої вартості (див. параграф 14.9).
Метод участі в капіталі
14.8 Згідно з методом участі в капіталі, інвестиція в капітал первісно визнається за ціною операції (включаючи витрати на операцію) і потім коригується, щоб відображати частку інвестора у фінансовому результаті або іншому сукупному доході асоційованого підприємства.
а) Надходження та інші коригування балансової вартості. Надходження від асоційованого підприємства зменшують балансову вартість інвестиції. Коригування балансової вартості інвестиції також можуть вимагатися як наслідок змін пропорційної частки у власному капіталі асоційованого підприємства, що виникають в результаті зміни статей іншого сукупного доходу.
б) Потенційні права голосу. Хоча потенційні права голосу інвестора беруться до уваги при визначенні наявності його впливу, свою частку фінансового результату асоційованого підприємства та частку змін у власному капіталі асоційованого підприємства інвестор оцінює на основі його теперішньої частки у власності. Такі оцінки не враховують можливого використання чи перетворення потенційних прав голосу.
в) Коригування на умовний гудвіл та справедливу вартість. Після придбання інвестиції в асоційоване підприємство будь-яка різниця (позитивна чи від'ємна) між витратами на придбання та часткою інвестора у справедливій вартості чистих ідентифікованих активів асоційованого підприємства обліковується інвестором згідно з параграфами 19.22 - 19.24. Інвестор коригує свою частку фінансового результату асоційованого підприємства після придбання, щоб додаткову амортизацію матеріальних і нематеріальних (наприклад, гудвілу) активів асоційованого підприємства, що амортизуються, облікувати на основі перевищення їх справедливої вартості над балансовою на час придбання інвестиції.
г) Зменшення корисності. Якщо є ознака того, що корисність інвестиції в асоційоване підприємство може бути зменшеною, інвестор має перевірити всю балансову вартість інвестиції як один актив на предмет зменшення корисності згідно з Розділом 27. Будь-який гудвіл, що входить до балансової вартості інвестиції в асоційоване підприємство, перевіряється на предмет зменшення корисності не окремо, а як частина інвестиції в цілому.
ґ) Операції інвестора з асоційованими підприємствами. Якщо асоційоване підприємство обліковується за методом участі в капіталі, то інвестор має вилучити нереалізовані прибутки та збитки від операцій "знизу вгору" (за ініціативою асоційованого підприємства з інвестором) та "згори вниз" (за ініціативою інвестора з асоційованим підприємством) пропорційно до участі інвестора в асоційованому підприємстві. Нереалізовані збитки за такими операціями можуть бути свідченням зменшення корисності переданого активу.
д) Дата фінансової звітності асоційованого підприємства. При застосуванні методу участі в капіталі інвестор має використовувати фінансову звітність асоційованого підприємства на дату звітності самого інвестора, якщо це можливо зробити. Якщо зробити це неможливо, інвестор має використовувати найостаннішу наявну фінансову звітність, скориговану на вплив будь-яких операцій чи подій, які відбулись протягом звітного періоду.
е) Облікова політика асоційованого підприємства. У разі використання асоційованим підприємством облікової політики, яка відрізняється від облікової політики інвестора, в цілях застосування методу участі в капіталі інвестор, якщо це можливо зробити, має скоригувати фінансову звітність асоційованого підприємства таким чином, щоб вона відображала облікову політику інвестора.
є) Збитки, що перевищують розмір інвестиції. Якщо частка інвестора у збитках асоційованого підприємства дорівнює або перевищує балансову вартість інвестиції в асоційоване підприємство, інвестор припиняє визнавати свою частку подальших збитків. Після зменшення участі інвестора до нуля, він визнає додаткові збитки шляхом формування забезпечення (див. Розділ 21 "Забезпечення, умовні активи та зобов'язання") лише тою мірою, якою інвестор має юридичні чи конструктивні зобов'язання або здійснив платежі від імені асоційованого підприємства. Якщо після цього асоційоване підприємство показує прибутки, інвестор знову починає визнавати свою частку цих прибутків лише після того, як його частка прибутків зрівнюється з часткою невизнаних збитків.
ж) Припинення застосування методу участі в капіталі. Застосування методу участі в капіталі припиняється інвестором з дати припинення дії значного впливу.
i) Якщо асоційоване підприємство стає дочірнім чи спільним, то інвестор здійснює переоцінку за справедливою вартістю своєї участі в капіталі на той момент та визнає (у разі наявності) прибуток чи збиток, що внаслідок цього виникає у фінансовому результаті.
ii) Якщо в результаті повного чи часткового вибуття інвестиції, інвестор втрачає значний вплив над підприємством, він припиняє визнавати це асоційоване підприємство, а у фінансовому результаті визнає різницю між, з одного боку, сумою отриманих надходжень і справедливої вартості будь-якої частки, що залишилася, та, з іншого боку, балансової вартості інвестиції в асоційоване підприємство на дату втрати значного впливу. Після цього облік будь-якої частки, що залишилася, інвестор здійснює відповідно до Розділу 11 "Базові фінансові інструменти" та Розділу 12 "Інші питання фінансових інструментів", залежно від обставин.
iii) Якщо значний вплив втрачається інвестором з причин інших, ніж часткове вибуття його інвестиції, то балансову вартість інвестиції на цю дату він розглядатиме як нову базу собівартості, а облік інвестиції здійснює відповідно до Розділів 11 та 12, залежно від обставин.
Модель справедливої вартості
14.9 При первісному визнанні інвестиції в асоційоване підприємство, інвестор оцінює її за ціною операції. Ціна операції не включає витрат на операцію.
14.10 На кожну дату звітності інвестор оцінює свої інвестиції в асоційовані підприємства за справедливою вартістю, причому зміни справедливої вартості визнаються у фінансовому результаті, згідно з методичними рекомендаціями щодо справедливої вартості, викладеними у параграфах 11.27 - 11.32. За допомогою моделі справедливої вартості, інвестор застосовує модель собівартості до будь-якої інвестиції в асоційоване підприємство для якої неможливо без надмірних витрат чи зусиль достовірно оцінити справедливу вартість.
Відображення у фінансовій звітності
14.11 Інвестиції в асоційовані підприємства інвестор відображає у фінансовій звітності як необоротні активи.
Розкриття інформації
14.12 Інвестор в асоційоване підприємство розкриває таку інформацію:
а) свою облікову політику щодо інвестицій в асоційовані підприємства;
б) балансову вартість інвестицій в асоційовані підприємства (див. параграф 4.2з));
в) справедливу вартість інвестицій в асоційовані підприємства, які відображаються в обліку за методом участі в капіталі, на які існують оприлюднені ціни.
14.13 Для інвестицій в асоційовані підприємства, які відображаються в обліку за моделлю собівартості, інвестор розкриває суму дивідендів та інших надходжень, визнаних як дохід.
14.14 Для інвестицій в асоційовані підприємства, які відображаються в обліку за методом участі в капіталі, інвестор окремо розкриває свою частку у фінансовому результаті таких асоційованих підприємств та свою частку у будь-якій діяльності таких асоційованих підприємств, що припинена.
14.15 Для інвестицій в асоційовані підприємства, які відображаються в обліку за моделлю справедливої вартості, інвестор розкриває інформацію, визначену в параграфах 11.41 - 11.44.
Розділ 15. Інвестиції у спільні підприємства
Сфера застосування цього розділу
15.1 Цей Розділ застосовується до відображення спільних підприємств у консолідованих фінансових звітах та у фінансових звітах інвестора, який не є материнським підприємством, але має частку контролюючого учасника в одному або декількох спільних підприємствах. Вимоги до відображення в окремих фінансових звітах частки контролюючого учасника у спільному підприємстві викладено у параграфі 9.26.
Визначення спільних підприємств
15.2 Спільний контроль - це погоджений договором розподіл контролю за економічною діяльністю, який існує, лише якщо пов'язані з діяльністю стратегічні фінансові та операційні рішення потребують одностайної згоди сторін угоди про розподіл контролю (контролюючих учасників).
15.3 Спільне підприємство - це договірна угода, за якою дві або декілька сторін здійснюють економічну діяльність, яка підлягає спільному контролю. Спільні підприємства можуть мати форму спільно контрольованої діяльності, спільно контрольованих активів або спільно контрольованих суб'єктів господарювання.
Спільно контрольована діяльність
15.4 Діяльність деяких спільних підприємств більше пов'язана з використанням активів та інших ресурсів контролюючих учасників, ніж зі створенням корпорації, товариства або іншого суб'єкта господарювання чи фінансової структури, яка є відокремленою від самих контролюючих учасників. Кожен контролюючий учасник використовує свої власні основні засоби й утримує свої власні запаси. Він несе свої власні витрати і зобов'язання, а також залучає свої власні кошти, які представляють його власні зобов'язання. Діяльність спільного підприємства працівники контролюючого учасника можуть здійснювати поруч з подібною діяльністю контролюючого учасника. Угода про створення спільного підприємства зазвичай передбачає спосіб розподілу між контролюючими учасниками доходу від продажу спільної продукції та будь-яких спільно понесених витрат.
15.5 Щодо часток у спільно контрольованій діяльності, то контролюючому учасникові слід визнавати у своїй фінансовій звітності:
а) активи, які він контролює, і зобов'язання, які приймає;
б) витрати, які він несе, та його частку в доході, який він отримує від реалізації спільним підприємством товарів чи послуг.
Спільно контрольовані активи
15.6 На деяких спільних підприємствах існує спільний контроль і часто контролюючі учасники спільно володіють одним або кількома активами, внесеними або придбаними ними в цілях спільного підприємства і використаними в ході його діяльності.
15.7 Щодо своєї частки у спільно контрольованому активі, контролюючий учасник визнає у своїй фінансовій звітності таке:
а) свою частку спільно контрольованих активів, класифікованих за характером цих активів;
б) будь-які понесені ним зобов'язання;
в) свою частку будь-яких зобов'язань щодо спільного підприємства, понесених спільно з іншими контролюючими учасниками;
г) будь-який дохід від продажу або використання своєї частки продукції спільного підприємства разом зі своєю часткою в будь-яких витратах, понесених спільним підприємством; а також
ґ) будь-які витрати, понесені ним щодо його частки у спільному підприємстві.
Спільно контрольовані суб'єкти господарювання
15.8 Спільно контрольований суб'єкт господарювання - це спільне підприємство, яке передбачає створення корпорації, товариства або іншого суб'єкта господарювання, у якому кожен контролюючий учасник має частку. Такий суб'єкт господарювання здійснює діяльність так само, як і інші суб'єкти господарювання, за винятком того, що угода між контролюючими учасниками встановлює спільний контроль за економічною діяльністю цього суб'єкта господарювання.
Оцінка: вибір облікової політики
15.9 Облік усіх своїх часток у спільно контрольованих суб'єктах господарювання контролюючий учасник веде за одним з таких методів:
а) модель собівартості, що зазначена у параграфі 15.10
б) метод участі в капіталі, що зазначений у параграфі 15.13
в) модель справедливої вартості, що зазначена у параграфі 15.14.
Модель собівартості
15.10 Свої інвестиції у спільно контрольовані суб'єкти господарювання крім тих, на які існує оприлюднена ціна (див. параграф 15.12), контролюючий учасник оцінює за собівартістю мінус будь-які накопичені втрати від зменшення корисності, визнані згідно з Розділом 27 "Зменшення корисності активів".
15.11 Отриманні від інвестиції як дохід надходження інвестор визнає незалежно від того, чи отримані вони від накопичених прибутків спільно контрольованого суб'єкта господарювання, які виникли до або після дати придбання.
15.12 Свої інвестиції у спільно контрольовані суб'єкти господарювання, на які існує оприлюднена ціна інвестор оцінює за моделлю справедливої вартості (див. параграф 15.14).
Метод участі в капіталі
15.13 При використанні методу участі в капіталі контролюючий учасник оцінює свої інвестиції згідно з порядком, визначеним у параграфі 14.8 (замінюючи у цьому параграфі "значний вплив" на "спільний контроль").
Модель справедливої вартості
15.14 При первісному визнанні інвестиції у спільно контрольований суб'єкт господарювання, контролюючий учасник оцінює її за ціною операції. Ціна операції не включає витрат на операцію.
15.15 На кожну звітну дату контролюючий учасник оцінює свої інвестиції у спільно контрольовані суб'єкти господарювання за справедливою вартістю, причому зміни справедливої вартості визнаються у фінансовому результаті, згідно з методичними рекомендаціями щодо справедливої вартості, викладеними у параграфах 11.27 - 11.32. За допомогою моделі справедливої вартості, контролюючий учасник застосовує модель собівартості до будь-якої інвестиції у спільно контрольоване підприємство, для якої неможливо без надмірних витрат чи зусиль достовірно оцінити справедливу вартість.
Операції між контролюючим учасником та спільним підприємством
15.16 Якщо контролюючий учасник вкладає активи у спільне підприємство або продає їх спільному підприємству, треба, щоб визнання будь-якої частини прибутку або збитку від операції відображало сутність операції. Оскільки активи утримуються спільним підприємством то за умови передачі контролюючим учасником суттєвих ризиків та винагород від володіння, такому контролюючому учасникові слід визнавати лише ту частину прибутку або збитку, яка відноситься до часток інших контролюючих учасників. Контролюючий учасник визнає всю суму будь-яких збитків, коли внесок або продаж свідчить про втрати від зменшення корисності активів.
15.17 Якщо контролюючий учасник купує активи у спільного підприємства, йому не слід визнавати свою частку в прибутках спільного підприємства від операції, доки він не перепродасть активи незалежній стороні. Контролюючому учасникові слід визнавати свою частку в збитках, які є наслідком подібних операцій, так само, як і прибуток, за винятком того, що збитки слід визнавати негайно, коли вони відображають втрати від зменшення корисності активів.
Якщо інвестор не має спільного контролю
15.18 Інвестор у спільне підприємство, який не має спільного контролю, здійснює облік такої інвестиції згідно з Розділом 11, а якщо він має значний вплив на спільне підприємство, то згідно з Розділом 14 "Інвестиції в асоційовані підприємства".
Розкриття інформації
15.19 Інвестор у спільне підприємство, який не має спільного контролю, розкриває таку інформацію:
а) облікову політику, яку він застосовує для визнання своїх часток у спільно контрольованих суб'єктах господарювання;
б) балансову вартість інвестицій у спільно контрольовані суб'єкти господарювання (див. параграф 4.2и));
в) справедливу вартість інвестицій у спільно контрольовані суб'єкти господарювання, облік яких здійснюється за методом участі в капіталі у разі існування оприлюдненої ціни;
г) сукупну суму зобов'язань щодо спільних підприємств, включаючи його частку у капітальних зобов'язаннях, прийнятих спільно з іншими контролюючими учасниками, а також частку капітальних зобов'язань самих спільних підприємств.
15.20 Щодо спільно контрольованих суб'єктів господарювання, облік яких здійснюється за методом участі в капіталі, то контролюючий учасник також повинен розкривати інформацію, яка вимагається згідно з параграфом 14.14 по відношенню до інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі.
15.21 Щодо спільно контрольованих суб'єктів господарювання, облік яких здійснюється за моделлю справедливої вартості, то контролюючий учасник повинен розкривати інформацію, яка вимагається згідно з параграфами 11.41 - 11.44.
Розділ 16. Інвестиційна нерухомість
Сфера застосування цього розділу
16.1 Цей Розділ застосовується при здійсненні обліку інвестицій в землю чи будівлі, які відповідають визначенню інвестиційної нерухомості у параграфі 16.2, та деяких часток нерухомості, утримуваних орендарем згідно з угодою про операційну оренду (див. параграф 16.3), які вважаються інвестиційною нерухомістю. Відповідно до цього розділу, за справедливою вартістю оцінюється лише інвестиційна нерухомість, справедливу вартість якої можна постійно достовірно визначати без надмірних витрат чи зусиль, відображається за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки як прибутку або збитку. Вся інша інвестиційна нерухомість обліковується як основні засоби, з використанням моделі "собівартість-амортизація-зменшення корисності", визначеної у Розділі 17 "Основні засоби", та залишається у сфері застосування Розділу 17, якщо достовірне визначення справедливої вартості стає не можливим та не очікується, що справедлива вартість буде у майбутньому достовірно визначатись на постійній основі.
Визначення та первісне визнання інвестиційної нерухомості
16.2 Інвестиційна нерухомість - це нерухомість (земля чи будівля, або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або орендарем згідно з угодою про фінансову оренду) з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для:
а) використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей або
б) продажу в звичайному ході діяльності.
16.3 Частка нерухомості, яка утримується орендарем на умовах операційної оренди, може бути класифікована і відображена в обліку як інвестиційна нерухомість тоді і тільки тоді, коли інакше ця нерухомість відповідала б визначенню інвестиційної нерухомості, а орендар може оцінювати справедливу вартість частки нерухомості постійно, без надмірних витрат чи зусиль. Цей альтернативний підхід до класифікації можна застосовувати до кожного окремого об'єкта нерухомості на індивідуальній основі.
16.4 Нерухомість змішаного призначення слід розподіляти між інвестиційної нерухомістю та основними засобами. Але якщо справедливу вартість компоненту, який відноситься до інвестиційної нерухомості, не можна достовірно оцінити без надмірних витрат чи зусиль, то всю нерухомість слід обліковувати як основні засоби згідно з Розділом 17.
Оцінка при первісному визнанні
16.5 При первісному визнанні підприємство має оцінювати інвестиційну нерухомість за собівартістю. Собівартість придбаної інвестиційної нерухомості включає ціну її придбання та будь-які видатки, які безпосередньо віднесені до придбання, такі як плата за надання юридичних та брокерських послуг, податки, пов'язані з передачею права власності, та інші витрати на операцію. Якщо платіж за інвестиційну нерухомість відстрочено на більш тривалий час, ніж передбачено звичайними умовами придбання в кредит, її собівартістю є теперішня вартість всіх майбутніх платежів. Собівартість інвестиційної нерухомості, збудованої власними силами, підприємство має визначати згідно з параграфами 17.10 - 17.14.
16.6 Первісна собівартість частки нерухомості, утримуваної на умовах оренди і класифікованої як інвестиційна нерухомість, визначається згідно з вимогами до фінансової оренди, наведеними у параграфі 20.9, навіть якщо б оренда була класифікована як операційна у разі входження до сфери застосування Розділу 20 "Оренда". Іншими словами, такий актив визнається за нижчою з двох оцінок: справедливої вартості нерухомості і теперішньої вартості мінімальних орендних платежів. Згідно з положеннями параграфа 20.9, еквівалентна сума визнається як зобов'язання.
Оцінка після визнання
16.7 Інвестиційну нерухомість, справедливу вартість якої можна достовірно визначити без надмірних витрат чи зусиль, слід оцінювати за справедливою вартістю на кожну дату звітності з визнаними у прибутку або збитку змінами справедливої вартості. Якщо утримувана на умовах фінансової оренди частка нерухомості класифікується як інвестиційна нерухомість, то об'єктом, який обліковується за справедливою вартістю, є ця частка, а не базова нерухомість. У параграфах 11.27 - 11.32 наводяться інструкції щодо визначення справедливої вартості. Всю іншу інвестиційну нерухомість підприємство має обліковувати як основні засоби, за допомогою наведеної у Розділі 17 моделі "собівартість- амортизація-зменшення корисності".
Переведення
16.8 Якщо без надмірних витрат чи зусиль неможливо достовірно оцінювати об'єкт інвестиційної нерухомості, оцінка якого здійснювалась за справедливою вартістю, то підприємство має обліковувати цей об'єкт згідно з Розділом 17, доки знову не стане можливою достовірна оцінка за справедливою вартістю. Відповідно до вимог Розділу 17, балансова вартість інвестиційної нерухомості на цю дату стає її собівартістю. Згідно з параграфом 16.10ґ) iii), слід розкрити інформацію про цю зміну. Це зміна обставин, а не зміна облікової політики.
16.9 За винятком вимог, передбачених параграфом 16.8, підприємство має перевести нерухомість до категорії "інвестиційна нерухомість" або вивести її з цієї категорії тільки тоді, коли вона вперше починає або припиняє відповідати критеріям визначення інвестиційної нерухомості.
Розкриття інформації
16.10 Щодо всієї інвестиційної нерухомості, облікованої за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки як прибутку або збитку (параграф 16.7), підприємство має розкривати таку інформацію:
а) методи і суттєві припущення, що застосовуються для визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості;
б) міру, якою справедлива вартість інвестиційної нерухомості (оцінена або розкрита у фінансових звітах) базується на оцінці, зробленій незалежним оцінювачем, який має відповідну професійну кваліфікацію і недавній досвід оцінки в тій самій місцевості та тієї самої категорії інвестиційної нерухомості. Якщо такого оцінювання не було, цей факт слід зазначити;
в) існування і суми обмежень щодо спроможності реалізувати інвестиційну нерухомість або перевести дохід і надходження від продажу;
г) договірні зобов'язання придбати, збудувати чи забудувати інвестиційну нерухомість або провести ремонт, обслуговування чи поліпшення.
ґ) узгодження балансової вартості інвестиційної нерухомості на початок і кінець періоду, що окремо показує таке:
i) надходження, розкриваючи окремо ті надходження, які виникають у результаті придбання при об'єднанні суб'єктів господарювання;
ii) чисті прибутки або збитки від коригування справедливої вартості;
iii) переведення до основних засобів, коли без надмірних витрат чи зусиль більше неможливо достовірно оцінити об'єкт за справедливою вартістю (див. параграф 16.8);
iv) переведення до запасів (та із запасів) і нерухомості, зайнятої власником;
v) інші зміни.
Відображати це узгодження для попередніх періодів непотрібно.
16.11 Згідно з Розділом 20, власник інвестиційної нерухомості надає інформацію орендодавця про укладені ним орендні договори. Підприємство, що утримує інвестиційну нерухомість на умовах фінансової чи операційної оренди, розкриває інформацію орендаря про укладені ним будь-які договори про операційну оренду.
Розділ 17. Основні засоби
Сфера застосування
17.1 Цей розділ застосовується для обліку основних засобів та інвестиційної нерухомості, справедливу вартість яких не можна достовірно оцінити без надмірних витрат чи зусиль. Розділ 16 "Інвестиційна нерухомість" застосовується до інвестиційної нерухомості, справедливу вартість якої не можна достовірно оцінити без надмірних витрат чи зусиль.
17.2 Основні засоби - це матеріальні об'єкти, які:
а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг, для надання в оренду іншим або для адміністративних цілей;
б) очікується використати протягом більше одного року.
17.3 До основних засобів не відносяться:
а) біологічні активи, які пов'язані з сільськогосподарською діяльністю (див. Розділ 34 "Спеціалізовані види діяльності"), або
б) права на корисні копалини та запаси корисних копалин, таких як нафта, природний газ та подібні невідновлювані ресурси.
Визнання
17.4 При визнанні об'єкта основних засобів підприємство застосовує критерії визнання, наведені у параграфі 2.27. Отже підприємство визнає собівартість об'єкта основних засобів як актив тоді і тільки тоді, коли:
а) існує ймовірність надходження до підприємства економічних вигід, пов'язаних з цим об'єктом основних засобів, та
б) собівартість об'єкта основних засобів можна достовірно оцінити.
17.5 Запасні частини та допоміжне обладнання, як правило, відображаються як запаси та визнаються у прибутку чи збитку в процесі їхнього споживання. Проте запасні частини основних засобів та резервне обладнання розглядаються як основні засоби, якщо підприємство очікує, що використовуватиме їх протягом більше одного року. Так само, якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки у зв'язку з об'єктом основних засобів, вони вважаються основними засобами.
17.6 Запасні частини деяких об'єктів основних засобів можуть потребувати заміни через регулярні проміжки часу (наприклад, дах будинку). Підприємство включає до балансової вартості об'єкта основних засобів собівартість замінюваної частини такого об'єкта, коли витрати понесені, якщо від цієї частини очікуються додаткові майбутні вигоди для підприємства. Балансову вартість частин, які замінюють, припиняють визнавати згідно з параграфами 17.27 - 17.30. Параграфом 17.16 передбачається, що у разі значно різних схем споживання економічних вигід у головних компонентах об'єкта основних засобів підприємство розподіляє первісну собівартість активу між його головними компонентами та окремо амортизує кожний такий компонент протягом строку його корисної експлуатації.
17.7 Умовою подовження експлуатації об'єкта основних засобів (наприклад, автобусу) може бути виконання регулярних основних технічних оглядів для виявлення несправностей, незалежно від того, чи замінюються частини об'єкта. Під час виконання значного огляду витрати на нього визнаються в балансовій вартості об'єкта основних засобів як заміна, якщо це відповідає критеріям визнання. Будь-яку вартість витрат на попередній огляд (на відміну від матеріальних частин) не визнають. Це відбувається незалежно від того, чи були ідентифіковані витрати попереднього огляду в операції, за якою об'єкт купували чи будували. Собівартість існуючого компоненту технічного огляду, яка склалася під час купівлі чи будівництва об'єкта, може бути використана за потреби для попередньої оцінки витрати на майбутній подібній огляд.
17.8 Земля та будівлі є окремими активами і підприємство обліковує їх окремо, навіть якщо вони були придбані разом.
Оцінка під час визнання
17.9 При первісному визнанні підприємство оцінює об'єкт основних засобів за собівартістю.
Елементи собівартості
17.10 Собівартість об'єкта основних засобів складається з такого:
а) ціни його придбання, включаючи винагороду юристам та брокерам, імпортні мита та невідшкодовувані податки на придбання після вирахування торговельних та цінових знижок;
б) будь-яких витрат, які безпосередньо пов'язані з доставкою активу до місця розташування та приведення в стан, необхідний для його експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом підприємства. Це може включати витрати на підготовку місця розташування, доставку та завантаження чи розвантаження, встановлення та зборку, а також перевірку функціональності;
в) первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об'єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов'язання за якими суб'єкт господарювання бере або коли його купують, або внаслідок використання об'єкта протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду.
17.11 Далі наведено приклади витрат, які не є витратами на об'єкт основних засобів і у разі їх понесення підприємство визнає їх як витрати:
а) витрати на відкриття нових потужностей;
б) витрати на введення нового продукту чи послуги (включаючи витрати на діяльність із рекламування та просування);
в) витрати на ведення бізнесу в новому місці розташування або з новою категорією клієнтів (включаючи витрати на підготовку кадрів);
г) адміністративні та інші загальні накладні витрати;
ґ) витрати на позики (див. Розділ 25 "Витрати на позики").
17.12 Дохід від побічної діяльності та відповідні витрати на неї під час будівництва та розширення об'єкта основних засобів визнаються у прибутку чи збитку, якщо такий вид діяльності не є необхідним для того, щоб доставити об'єкт до місця розташування або привести у стан, у якому він був би придатний до експлуатації.