Конвенція
про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються N 135
( Конвенцію ратифіковано Законом N 798-IV від 15.05.2003 )
Статус Конвенції див.
Офіційний переклад
Генеральна Конференція Міжнародної Організації Праці,
яка була скликана в Женеві Адміністративною радою міжнародного бюро праці та зібралася 2 червня 1971 року на свою п'ятдесят шосту сесію,
враховуючи положення Конвенції 1949 року про право на організацію і ведення колективних переговорів, в якій передбачається захист працівників від будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на обмеження свободи об'єднання в галузі праці,
беручи до уваги бажаність доповнити ці положення стосовно представників працівників,
ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо захисту прав представників працівників на підприємстві та можливостей, які їм надаються, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форму конвенції,
ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят першого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1971 року про представників працівників:
Представники працівників на підприємстві користуються ефективним захистом від будь-якої дії, яка може завдати їм шкоди, включаючи звільнення, що грунтується на їхньому статусі чи на їхній діяльності як представників працівників, чи на їхньому членстві у профспілці або на їхній участі в профспілковій діяльності, в тій мірі, в якій вони діють відповідно до чинного законодавства чи колективних договорів або інших спільно погоджених умов.
1. Представникам працівників надаються на підприємстві відповідні можливості, що дають їм змогу швидко й ефективно виконувати свої функції.
2. У зв'язку з цим враховуються особливості системи трудових відносин даної країни та потреби, розмір і можливості відповідного підприємства.
3. Надання таких можливостей не повинне знижувати ефективність роботи відповідного підприємства.
Для цілей цієї Конвенції термін "представники працівників" означає осіб, яких визнано такими відповідно до національного законодавства чи практики, зокрема:
a) представників професійних спілок, а саме представників, призначених чи обраних професійними спілками або членами таких профспілок; або
b) виборних представників, а саме представників, вільно обраних працівниками підприємства відповідно до положень національного законодавства чи правил або колективних угод, і до функцій яких не входить діяльність, яку визнано як виключну прерогативу професійних спілок у відповідній країні.
Національне законодавство або правила, колективні угоди, арбітражні чи судові рішення, можуть визначати категорію чи категорії представників працівників, за якими визнається право на захист і можливості, передбачені у цій Конвенції.
Якщо на одному й тому ж підприємстві є як представники професійної спілки, так і виборні представники, має бути вжито відповідних заходів, коли це потрібно, для того, щоб наявність виборних представників не використовувалась для послаблення позиції заінтересованих профспілок або їхніх представників, а також для того, щоб заохочувати співробітництво в усіх відповідних питаннях між виборними представниками та заінтересованими профспілками і їхніми представниками.
Здійснення цієї Конвенції може бути забезпечене за допомогою національного законодавства або правил, колективних угод чи будь-яким іншим шляхом, котрий відповідає національній практиці.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному Директорові Міжнародного Бюро Праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих Членів Міжнародної Організації Праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний Директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний Директор зареєструє документи про ратифікацію двох Членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного Члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.
1. Будь-який Член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному Директорові Міжнародного Бюро Праці для реєстрації. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний Член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний десятирічний період і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.
1. Генеральний Директор Міжнародного Бюро Праці оповіщає всіх Членів Міжнародної Організації Праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від Членів Організації.
2. Оповіщаючи Членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний Директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цієї Конвенцією.
Генеральний Директор Міжнародного Бюро Праці надсилає Генеральному Секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.
Кожного разу, коли Адміністративна Рада Міжнародного Бюро Праці вважає це за необхідне, вона подає Генеральній Конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачене інше, то:
a) ратифікація будь-яким Членом Організації нової конвенції, яка переглядає, спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 9, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова конвенція, яка переглядає, набула чинності;
b) починаючи від дати набуття чинності новою конвенцією, яка переглядає, цю Конвенцію закрито для ратифікації її Членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається у будь-якому разі чинною за формою та змістом стосовно тих Членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нову конвенцію, яка переглядає.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Дата набуття чинності: 30 червня 1973 року.