Модельний закон про захист дітей від інформації, яка шкодить їх здоровю та розвитку

3. Поширення інформаційної продукції вікової категорії "з 18 років" за допомогою телерадіомовлення (у тому числі інформаційних теле- та радіопрограм, що транслюються у прямому етері, теле- і радіопередач) здійснюється з урахуванням вимог частин другої та третьої статті 16 цього Закону. Поширення інформаційної продукції вікової категорії "з 18 років" за допомогою телемовлення супроводжується розміщенням телетексту з попередженням про вікові обмеження способом "рухомого рядка" під час анонсування зазначеної продукції та тривалістю не менше трьох хвилин - безпосередньо перед початком її трансляції, на початку демонстрації фільму, передачі або програми та під час продовження показу, перерваного рекламою.

Поширення інформаційної продукції вікової категорії "з 18 років" шляхом радіомовлення супроводжується усним попередженням про вікові обмеження під час анонсування зазначеної продукції, а також безпосередньо перед початком її трансляції та під час продовження трансляції після рекламної паузи.

4. Перша та остання сторінки газет, обкладинок періодичних та неперіодичних друкованих видань, зовнішнє оформлення іншої поліграфічної продукції, призначеної для поширення серед невизначеного кола осіб у громадських місцях, доступних дітям, відповідної вікової категорії "з 18 років", не повинні містити інформації, що шкодить здоров'ю та розвитку дітей.

5. Поширення друкованої продукції вікової категорії "з 18 років" у громадських місцях здійснюється лише у запечатаних упаковках.

6. Поширення інформаційної продукції вікової категорії "з 18 років" у призначених для дітей освітніх, медичних, санаторно-курортних, спортивних організаціях, організаціях культури, організаціях відпочинку дітей та їхнього оздоровлення або на територіях чи в приміщеннях, розташованих на відстані менше 500 метрів від зазначених організацій, а також у інших визначених законодавством держави місцях заборонене.

7. Залучення дітей для участі у створенні інформаційної продукції або у видовищних заходах вікової категорії "з 18 років" допускається за дотримання таких умов:

1) залучення дитини до участі у створенні лише тих епізодів (фрагментів) зазначеної інформаційної продукції або у видовищних заходах, які не містять інформації, здатної зашкодити здоров'ю та розвитку дитини;

2) наявність попередньої (до початку залучення дитини до створення інформаційної продукції) згоди самої дитини, яка досягла віку десяти років, на участь у створенні зазначеної інформаційної продукції або у видовищному заході, отриманої у присутності її батьків чи інших законних представників;

3) наявність попередньої (до початку залучення дитини до створення інформаційної продукції) письмової згоди її батьків або інших законних представників на участь дитини у створенні зазначеної інформаційної продукції або у видовищному заході;

4) недопущення дитини в процесі створення інформаційної продукції або проведення видовищного заходу, зазначених у цій частині, до зйомки (запису), перегляду або прослуховування епізодів (фрагментів), що містять інформацію, яка завдає шкоди здоров'ю та розвитку дитини.

8. Під час анонсування інформаційної продукції вікової категорії "з 18 років" у доступний для дітей час не допускається використання епізодів (фрагментів), що містять інформацію, яка шкодить здоров'ю та розвитку дітей.

1. Експертиза інформаційної продукції з метою здійснення її вікової класифікації та маркування організовується до початку її поширення виробником інформаційної продукції, а у випадках, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, - її розповсюджувачем.

2. Орган державної влади, який здійснює відповідно до статті 25 цього Закону нагляд та (або) контроль за дотриманням законодавства про захист дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку (далі - уповноважений наглядовий орган державної влади), у випадках отримання ним даних про поширення інформаційної продукції без маркування або з маркуванням, що не відповідає наданій їй вікової категорії, або з порушенням інших вимог цього Закону, її виробником або розповсюджувачем має право самостійно призначити експертизу відповідної продукції або зобов'язати порушника забезпечити проведення такої експертизи.

3. Експертиза інформаційної продукції до або після початку її поширення може бути проведена з ініціативи громадського об'єднання, іншої некомерційної організації чи громадянина.

4. Експертиза проводиться фахівцями, експертами та експертними організаціями з використанням спеціальних методик, що відповідають вимогам цього Закону, затверджених у порядку, встановленому уповноваженим урядом держави органом виконавчої влади.

5. До експертних організацій належать організації незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, зареєстровані у встановленому законами держави порядку, у статутах яких закріплено право на проведення експертизи інформаційної продукції.

6. В якості спеціалістів та експертів для проведення експертизи інформаційної продукції залучаються особи, які мають профільну вищу професійну освіту та володіють спеціальними знаннями в галузі дитячої психіатрії, дитячої психології, дитячої фізіології, педагогіки, кінематографії, лінгвістики та (або) інших галузях знань відповідно до номенклатури спеціальностей, встановлених законодавством держави.

7. Для проведення експертизи інформаційної продукції як фахівці та експерти не можуть залучатися особи, які мають незняту або непогашену судимість за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів, за злочини проти сім'ї та неповнолітніх, проти статевої недоторканності та статевої свободи особистості, проти суспільної моральності, а також особи, які мають особисту зацікавленість у результатах експертизи.

8. Витрати, пов'язані з проведенням добровільної експертизи, відшкодовуються її замовником відповідно до законодавства держави, обов'язкової експертизи - за рахунок коштів державного бюджету у порядку, встановленому уповноваженим урядом держави органом виконавчої влади держави.

9. Судова експертиза інформаційної продукції провадиться у кримінальних, цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення відповідно до кримінально-процесуального, цивільного процесуального законодавства, законодавства про адміністративні правопорушення та законодавства про державну судово-експертну діяльність.

1. Кіно-, теле- та відеофільми, призначені для публічного розповсюдження (демонстрації), а також комп'ютерні та інші електронні ігри підлягають обов'язковій експертизі до початку їх поширення відповідно до вимог цього Закону.

Законодавством держави може бути передбачена обов'язкова експертиза для інших видів інформаційної продукції, здатної нашкодити здоров'ю та розвитку дітей.

2. Примірники інформаційної продукції, що підлягає обов'язковій експертизі, направляються до початку її поширення виробником цієї продукції, а у випадках, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, - її розповсюджувачем, для проведення експертизи на їх розсуд до однієї з експертних організацій, перелік яких, а також порядок провадження ними експертизи встановлюються уповноваженим урядом держави органом виконавчої влади держави.

3. Строк проведення обов'язкової експертизи інформаційної продукції не може перевищувати двох місяців з моменту надходження до експертної організації заявки на її проведення.

4. Експертиза іншої, не зазначеної у частині першій чинної статті інформаційної продукції самостійно організовується її виробником, а у випадках, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, - її розповсюджувачем, до початку її поширення (далі - добровільна експертиза інформаційної продукції).

5. Добровільна експертиза інформаційної продукції проводиться фахівцями, експертами чи експертними організаціями за зверненням її виробника та (або) розповсюджувача з дотриманням вимог статті 21 цього Закону.

6. Після закінчення провадження обов'язкової та добровільної експертизи відповідно до статті 23 цього Закону складається експертний висновок, який надсилається замовнику експертизи. Копія висновку обов'язкової експертизи, а також експертизи, проведеної з ініціативи органу державної влади, що здійснює нагляд та (або) контроль за дотриманням законодавства про захист дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку, надсилається виробнику інформаційної продукції та (або) її розповсюджувачу.

7. Дані про обов'язкову експертизу інформаційної продукції, а також про експертизу, проведену з ініціативи уповноваженого наглядового органу державної влади, та результати експертного висновку можуть бути опубліковані за рішенням зазначеного органу у порядку, який визначається уповноваженим урядом держави органом виконавчої влади держави.

1. В експертному висновку зазначаються:

1) дата, час та місце проходження експертизи;

2) дані про замовника експертизи;

3) дані про експертну установу, а також про експерта, що проводив експертизу, з зазначенням його прізвища, імені, по-батькові, його освіти, спеціальності, стажу роботи, наукового ступеня та (або) вченого звання, посади та місця роботи;

4) питання, поставлені перед експертом;

5) об'єкти дослідження та матеріали, представлені для провадження експертизи;

6) зміст та результати дослідження з зазначенням застосованих методик;

7) висновки щодо поставлених перед експертом питань та їх обґрунтування відповідно до частини третьої цієї статті.

2. Експертиза інформаційної продукції може проводитись двома та більше експертами однієї спеціальності (комісійна експертиза) або різних спеціальностей (комплексна експертиза). Експертний висновок комісійної експертизи підписується всіма експертами, які брали участь у провадженні експертизи, якщо їхні думки щодо поставлених питань збігаються. В разі виникнення розбіжностей кожен експерт дає окремий висновок щодо питань, що викликали розбіжність. Кожен експерт, який брав участь у провадженні комплексної експертизи, підписує ту частину висновку, яка містить опис проведених ним досліджень, та несе за неї відповідальність.

3. В експертному висновку мають бути вмотивовані відповіді на основні запитання:

1) до якої вікової категорії належить ця інформаційна продукція;

2) відповідає чи відповідає вікова категорія цієї інформаційної продукції раніше наданому їй знаку вікової категорії;

3) чи міститься в цій інформаційній продукції інформація, доступ дітей до якої заборонений або обмежений відповідно до цього Закону.

4. Власник інформаційної продукції, власник прав на неї, її виробник чи розповсюджувач має право оскаржити у судовому порядку висновок за результатами обов'язкової експертизи, а також експертизи, проведеної за ініціативою органу державної влади, який здійснює нагляд та (або) контроль за дотриманням законодавства про захист дітей від інформації, яка шкодить їхнім здоров'ю та розвитку, або з ініціативи громадського об'єднання чи іншої некомерційної організації.

1. Експертний висновок, який містить судження про те, що представлена на експертизу інформаційна продукція не належить до інформаційної продукції, передбаченої частиною другою статті 6 цього Закону, є підставою для маркування зазначеної інформаційної продукції відповідно до наданої їй вікової категорії та випуску її в обіг на території держави на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

2. Експертний висновок, який містить судження про те, що представленій на експертизу інформаційної продукції її виробником та (або) розповсюджувачем надано належний знак вікової категорії і вона маркована з дотриманням вимог цього Закону, є підставою для випуску її в обіг на території держави.

3. Експертний висновок, який містить судження про невідповідність вікової категорії інформаційної продукції раніше наданому їй знаку вікової категорії, є підставою для заміни зазначеного знаку на знак вікової категорії, наданої їй на підставі експертного висновку.

4. Експертний висновок, який містить судження про те, що представлена на експертизу інформаційна продукція належить до інформаційної продукції, забороненої для обігу серед дітей відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, є підставою для негайного припинення поширення зазначеної інформаційної продукції її виробником та (або) розповсюджувачем серед дітей або серед невизначеного кола осіб та вжиття передбачених цим Законом заходів, що забезпечують захист від неї дітей.

5. Експертний висновок, який містить судження про те, що представлена на експертизу інформаційна продукція заборонена законодавством держави для обігу на території держави, є підставою для негайного вжиття заходів виробником та (або) розповсюджувачем зазначеної інформаційної продукції до недопущення випуску її в обіг, а щодо інформаційної продукції, що вже перебуває в обігу, - припинення її обігу та вилучення з нього нереалізованої частини такої продукції.

6. Висновок, який містить судження, зазначені у частинах третьої-п'ятої цієї статті, за результатами провадження обов'язкової експертизи або експертизи, проведеної за ініціативою уповноваженого наглядового органу державної влади, є підставою для винесення зазначеним органом письмового попередження порушнику з вимогою негайного усунення допущених порушень.

7. Виробник та (або) розповсюджувач інформаційної продукції на підставі експертного висновку приймають одне з наступних рішень:

1) про надання інформаційній продукції відповідного знаку вікової категорії;

2) про заміну раніше наданого знаку вікової категорії інформаційної продукції на знак вікової категорії, яка надана їй за результатами експертизи;

3) про застосування передбачених цим Законом адміністративних, технічних, програмних засобів чи інших способів недопущення доступу дітей до інформаційної продукції, віднесеної згідно з експертним висновком до інформаційної продукції, поширення якої серед дітей заборонене;

4) про недопущення поширення серед дітей, а також у доступний для дітей час або у доступних для відвідування дітьми громадських місцях без застосування передбачених цим Законом адміністративних, технічних, програмних засобів або інших способів інформаційної продукції, віднесеної на підставі експертного висновку до інформаційної продукції, поширення якої серед дітей заборонене або обмежене, до приведення її у відповідність до вимог цього Закону;

5) про припинення поширення серед дітей, а також у доступний для дітей час або у доступних для відвідування дітьми громадських місцях вже введеної в обіг інформаційної продукції, віднесеної на підставі експертного висновку до інформаційної продукції, поширення якої серед дітей заборонене або обмежене, та про вилучення з обігу нереалізованої частини зазначеної продукції до приведення її у відповідність до вимог цього Закону.

8. Якщо виробник і (або) розповсюджувач інформаційної продукції не усунуть допущені ними порушення у строк, встановлений у попередженні, передбаченому частиною шостою цієї статті, уповноважений наглядовий орган державної влади звертається до суду із заявою про заборону поширення відповідної інформаційної продукції серед дітей, а також серед невизначеного кола осіб у доступний для дітей час та у доступних для відвідування дітьми громадських місцях без застосування адміністративних, технічних, програмних засобів чи інших способів обмеження доступу до неї дітей або про вилучення з обігу нереалізованої частини зазначеної продукції, а також про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні вимог цього Закону.

1. Державний нагляд та контроль за виконанням цього Закону здійснює державний орган (державні органи), уповноважений (уповноважені) відповідно до законодавства держави на здійснення нагляду та контролю у сфері захисту дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку (уповноважений наглядовий орган).

2. Уповноважений наглядовий орган забезпечує:

1) контроль за дотриманням встановлених цим Законом вимог проведення експертизи, вікової класифікації та маркування інформаційної продукції;

2) контроль за дотриманням встановлених цим Законом вимог щодо поширення інформаційної продукції;

3) моніторинг інформації, що поширюється по інформаційно-телекомунікаційним мережах спільного користування;

4) організацію "гарячих ліній", призначених для збору скарг щодо порушення вимог цього Закону;

5) аналіз листів та звернень громадян, громадських об'єднань, самоврядних та інших організацій з питань, що стосуються захисту дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку;

6) проведення перевірок отриманих від фізичних та юридичних осіб даних про факти порушення цього Закону та вжиття відповідних заходів у рамках повноважень відповідних органів;

7) інші повноваження, покладені на нього законодавством держави у сфері захисту дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку.

1. Громадський контроль за виконанням цього Закону здійснюється відповідно до законодавства держави зареєстрованими у встановленому законом порядку громадськими об'єднаннями та іншими некомерційними організаціями відповідно до їхніх статутів, а також громадянами.

2. Громадські об'єднання та інші некомерційні організації, зазначені у частині першій цієї статті, а також громадяни мають право:

1) проводити моніторинг поширення інформаційної продукції та доступу дітей до інформації, у тому числі шляхом створення та підтримки "гарячих ліній";

2) організовувати проведення суспільної експертизи інформаційної продукції відповідно до частини третьої цієї статті;

3) надавати інформацію про порушення цього Закону до органів державної влади, які здійснюють нагляд та (або) контроль за дотриманням законодавства про захист дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку.

3. Громадські об'єднання та інші некомерційні організації, зазначені у частині першій цієї статті, а також громадяни мають право ініціювати проведення власним коштом експертизи інформаційної продукції з дотриманням вимог, встановлених цим Законом.

Висновок суспільної експертизи інформаційної продукції може бути направлено ініціаторами зазначеної експертизи до уповноваженого державного наглядового органу для вжиття ним встановлених законом заходів.

1. Порушення цього Закону тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність відповідно до законодавства держави.

2. Шкода, заподіяна дитині порушенням законодавства про захист дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку, підлягає відшкодуванню особою, яка завдала шкоди, у повному обсязі, включно з відшкодуванням збитків та компенсацією моральної шкоди, відповідно до цивільного законодавства держави та законодавства держави про захист прав споживачів.

3. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна дитині порушенням цього Закону, відшкодовується відповідно до законодавства держави у порядку цивільного судочинства за рішенням суду особою, яка завдала шкоди, у розмірі, що визначається судом.

Міжнародне співробітництво у сфері захисту дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку, здійснюється на основі законодавства держави відповідно до міжнародних угод держави з урахуванням загальновизнаних принципів та норм міжнародного права.

1. З метою підвищення ефективності захисту дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку, на основі міждержавної взаємодії держава та її компетентні органи відповідно до загальновизнаних норм та принципів міжнародного права співпрацюють у питаннях забезпечення інформаційної безпеки дітей з іншими державами та їхніми компетентними органами, а також з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, які проводять статутну діяльність у зазначеній сфері.

2. Держава та її правоохоронні органи виконують співробітництво з іншими державами та їхніми правоохоронними органами у сфері захисту дітей від інформації, забороненої до обігу відповідно до законодавства та міжнародних угод держави, включно з інформацією, що пропагує порнографію, насильство та жорстокість, вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, що містить дитячу порнографію, у тому числі розповсюджувану з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж спільного користування.

3. Основними напрямками міжнародного співробітництва у сфері захисту дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку, є:

1) розробка та укладання двосторонніх та багатосторонніх угод держав з питань захисту дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку, у тому числі з питань боротьби зі злочинністю, пов'язаної з незаконним обігом зазначеної інформації, та обміну інформацією у зазначеній сфері;

2) розробка та укладання угод між компетентними органами держав з питань захисту дітей від інформації, що шкодить їхнім здоров'ю та розвитку, у тому числі розповсюджуваної з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж спільного користування;

3) оптимізація взаємодії правоохоронних органів держав з питань боротьби з незаконним обігом інформації та контрабандою інформаційної продукції, що шкодить здоров'ю та розвитку дітей та забороненої для обігу відповідно до законодавства та міжнародних угод держави;

4) координація дій у зазначеній сфері правоохоронних органів, включно з моніторингом інформаційно-телекомунікаційних мереж спільного користування та спільними оперативно-розшуковими заходами, з метою своєчасного та повного виявлення, припинення та розкриття злочинів, пов'язаних з незаконним обігом інформації, яка шкодить здоров'ю та розвитку дітей та забороненої для обігу відповідно до законодавства та міжнародних угод держави;

5) спільні розробка та запровадження програмних та технічних засобів захисту дітей від інформації, що шкодить здоров'ю та розвитку і поширюється з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж спільного користування.