Рекомендація Комісії 2005/698/ЄС "Про системи роздільного обліку та управління витратами згідно регулятивної бази у сфері електронного звязку" від 19 вересня 2005 року

КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Директиву 2002/21/ЄС Європейського Парламенту та Раді від 7 березня 2002 року про спільну регулятивну базу у сфері мереж та послуг електронного зв'язку (Директива про регулятивну базу)(1), та зокрема, частину 1 статті 19,

(1) OB L 108, 24.4.2002, C. 33.

Після проведення консультацій із Комітетом у справах зв'язку,

Оскільки:

(1) Певні положення регулятивної бази у сфері мереж та послуг електронного зв'язку вимагають застосування відповідних механізмів ведення обліку витрат. Зокрема, це стосується статей 9, 11, 13 та частини 1 статті 6 Директиви 2002/19/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року про доступ до та взаємозв'язок мереж електронного зв'язку, а також пов'язаних з ним засобів (Директива про доступ)(2), що передбачено Додатком I; Статей 17 та частини 1 статті 18 Додатку VII(2) до Директиви 2002/22/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року про універсальне обслуговування та права користувачів мереж та послуг електронного зв'язку (Директива про універсальне обслуговування)(3); Статті 13 Директиви 2002/21/ЄС.

(2) OB L 108, 24.4.2002, C. 7.

(3) OB L 108, 24.4.2002, C. 51.

(2) На операторів, які мають значну ринкову владу (ЗРВ) на відповідному ринку (надалі "повідомлені оператори"), що було встановлено за результатами проведення аналізу ринку згідно статті 16 Директиви 2002/21/ЄС, можуть бути покладені зобов'язання, в тому числі щодо підготовки роздільних бухгалтерських звітів та/або ведення обліку витрат. Метою накладення таких зобов'язань є забезпечення більшої прозорості операцій, що здійснюються між операторами, та/або визначення фактичної вартості наданих послуг. Крім цього, національні державні установи у сфері регулювання можуть застосовувати вимоги щодо ведення роздільного бухгалтерського обліку та ведення обліку витрат як доповнення до інших регулятивних заходів (зокрема, тих, що спрямовані на забезпечення прозорості, запобігання дискримінації та координування витрат), які застосовуються по відношенню до повідомлених операторів.

(3) Ця Рекомендація спрямована на оновлення Рекомендації Комісії 98/322/ЄС від 8 квітня 1998 року про взаємозв'язок на лібералізованому ринку телекомунікацій (Частина 2 - Роздільний бухгалтерський облік та ведення обліку витрат)(4) з огляду на введення регулятивної бази у сфері електронного зв'язку (25 липня 2003 року). Необхідність у такому перегляді пояснюється тим, що регулятивна база 2002 року внесла деякі суттєві зміни до пакету нормативних актів 1998 року. Зокрема, сферу застосування такої регулятивної бази було розширено; принципи накладення зобов'язань ex ante (очікуваних) - змінено; сферу застосування спеціальних положень щодо ведення обліку витрат та роздільного бухгалтерського обліку - змінено. Крім цього, було застосовано принцип технічного нейтралітету.

(4) OB L 141, 13.5.1998, C. 6.

(4) Загальною метою цієї Рекомендації є прискорення застосування послідовних принципів та методів ведення бухгалтерського обліку на території ЄС, враховуючи досвід, набутий національними державними регулятивними органами у сфері обліку витрат та роздільного бухгалтерського обліку, підвищення прозорості систем бухгалтерського обліку, методологій, даних, що подаються у бухгалтерських звітах, а також покращення аудиту та звітування в інтересах усіх зацікавлених сторін.

(5) Оператори можуть працювати на ринках, де встановлена присутність їхньої значної ринкової влади, а також на конкурентних ринках, де вони не мають такого впливу. Для здійснення своїх регулятивних функцій національним регуляторним органам необхідно мати інформацію про ринки, на яких оператори не мають ЗРВ. У випадку, коли на повідомленого оператора, який має ЗРВ на одному чи декількох ринках, накладається зобов'язання щодо ведення роздільного бухгалтерського обліку, таке зобов'язання може стосуватися також і ринків, на яких оператор не має ЗРВ. Таким чином, наприклад, досягається когерентність даних.

(6) Будь-яка методологія обліку витрат або ведення роздільного бухгалтерського обліку, яка є обов'язковою та береться за основу при прийнятті рішень про регулювання цін, вимагає детального визначення з тим, щоб сприяти ефективному інвестуванню, встановлювати потенційні неконкурентні дії, особливо при штучному підвищенні прибутку, а також має відповідати політиці національного регулятивного органу, зазначеній у статті 8 Директиви 2002/21/ЄС.

(7) В результаті застосування нової або оновленої методології обліку витрат може з'ясуватись, що існуючі рівні регульованих тарифів та/або цін є дещо невідповідними або неспівпадаючими. У випадку, якщо національний регулятивний орган вважатиме коригування необхідним, таке рішення має належним чином враховувати ситуацію у сфері бізнесу та економіки з тим, щоб мінімізувати ризики та невизначеність на відповідних ринках. Наприклад, такі заходи можуть включати відповідне узгодження ціни якої-небудь продукції протягом необхідного періоду.

(8) Застосування системи бухгалтерського обліку на основі методу випередження (наприклад через визначення вартості прирощення з охопленням довгого періоду часу), який базується не на витратах за період, який минув, а на поточних витратах, що наприклад передбачає переоцінку активів згідно вартості використання сучасної еквівалентної інфраструктури, побудованої за допомогою найефективнішої на той час технології, може вимагати від національного регулятивного органу узгодження параметрів методології визначення вартості для досягнення зазначених вище цілей. За необхідності, слід передбачити координоване застосування висхідного та низхідного методів. Системи обліку мають базуватися на принципі причинно-наслідкового зв'язку, наприклад зв'язку між діяльністю та витратами.

(9) У випадку ведення обліку поточних витрат (ОПВ) у сфері мережевих активів, таких як активи місцевих ліній зв'язку, відтворення яких у середньостроковій перспективі вважається менш реальним, послідовне застосування методологій обліку вимагає відповідного узгодження параметрів (таких як вартість капіталу, дані щодо амортизації, націнки, а також компоненти, що залежать від часу) національними регулятивними органами.

(10) Застосування системи управління витратами згідно частини 4 статті 13 Директиви 2002/19/ЄС вимагає настільки детального визначення принципів розподілу витрат, наскільки є необхідним для встановлення чіткого зв'язку між витратами та тарифами на мережеві компоненти та послуги. При цьому, необхідно також вказувати основні принципи розподілу між різними статтями обліку прямих та непрямих втрат.

(11) Ця Рекомендація дає поради щодо ведення обліку витрат та здійснення роздільного бухгалтерського обліку згідно регулятивної бази 2002 року, а Рекомендація 98/322/ЄС - згідно регулятивної бази 1998 року. Застосування Рекомендації від 1998 року продовжується у випадках, коли держави-члени ще не закінчили перегляд існуючих зобов'язань щодо ведення обліку витрат та здійснення роздільного бухгалтерського обліку згідно статті 16 Директиви 2002/21/ЄС.

(12) У випадку застосування державами-членами компенсаційного механізму, що передбачає фінансові трансфери, здійснення останніх має бути об'єктивним, прозорим, недискримінаційним та пропорційним, як того вимагає частина Б Додатку IV до Директиви про універсальне обслуговування. Досягнення цих цілей вимагає належного звітування за допомогою систем роздільного бухгалтерського обліку щодо всіх компенсаційних сум, отриманих для виконання зобов'язань, які стосуються універсального обслуговування.

(13) Що стосується фінансування виконання зобов'язань, пов'язаних із універсальним обслуговуванням, Рекомендація не спричиняє шкоди Директиві Комісії 80/723/ЄЕС від 25 червня 1980 року про прозорі фінансові стосунки між державами-членами та державними підприємствами, а також про фінансову прозорість в рамках діяльності певних організацій(1).

(1) OB L 195, 29.7.1980, C. 35. Директива із останніми змінами, внесеними Директивою 2000/52/ЄС (OB L 193, 29.7.2000, C. 75).

(14) Застосування принципів, передбачених цією Рекомендацією не зашкоджує державам-членам та організаціям виконувати зобов'язання щодо повного дотримання правил конкуренції на території Співтовариства.

(15) Рекомендація Комісії 2002/590/ЄС від 16 травня 2002 року "Про проведення обов'язкових незалежних аудиторських перевірок на території ЄС: комплекс фундаментальних принципів"(2) створює надійну базу, за допомогою якої можна проводити перевірку незалежності аудиторів при виникненні такої необхідності.

(2) OB L 191, 19.7.2002, C. 22.

(16) Європейська Група Регуляторів (ЄГР)(3) видала висновок щодо перегляду Рекомендації Комісії про роздільний бухгалтерський облік та облік витрат від 1998 року, який містить детальний додаток стосовно аспектів ведення обліку витрат та здійснення роздільного бухгалтерського обліку,

(3) Європейська Група Регуляторів була створена згідно Рішення Комісії 2002/627/ЄС (OB K 200, 30.7.2002, C. 38) із змінами, внесеними Рішенням 2004/641/ЄС (OB L 293, 16.9.2004, C. 30).

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

1. Ця Рекомендація стосується імплементації систем ведення обліку витрат та роздільного бухгалтерського обліку операторами, визначеними національними регуляторними органами в якості тих, що мають значну ринкову владу на відповідних ринках, в результаті аналізу ринку, проведеного у відповідності до статті 16 Директиви 2002/21/ЄС. Оператори, на яких покладені такі зобов'язання надалі іменуються "повідомлені оператори".

Метою накладення зобов'язання щодо імплементації системи ведення обліку витрат є забезпечення дотримання повідомленими операторами справедливих, об'єктивних та прозорих критеріїв при розподілі своїх витрат на послуги у випадках, коли вони підпадають під дію зобов'язань, пов'язаних із регулюванням цін або витратним ціноутворенням.

Метою накладення зобов'язання щодо ведення роздільного бухгалтерського обліку є забезпечення надання більш детальної інформації, ніж та, що подається повідомленими операторами в обов'язкових фінансових звітах, з метою найреальнішого відображення діяльності частин їх бізнесу, якби вони були окремими структурами, а у випадку вертикально інтегрованих організацій - запобігання дискримінації в інтересах діяльності повідомлених операторів та несправедливому кросс-субсидуванню.

2. Рекомендується національним регуляторним органам вимагати від повідомлених операторів ведення роздільного обліку поточних витрат, задіяного капіталу та прибутків таким чином, щоб забезпечувати дотримання принципів пропорційності, прозорості та регуляторної політики, передбаченої національним законодавством або законодавством Співтовариства.

Рекомендується розподіляти витрати, задіяний капітал та прибутки згідно принципів витратно-орієнтованого причинно-наслідкового зв'язку (наприклад, витратно-орієнтована діяльність "ВОД").

Системи ведення обліку витрат та роздільного бухгалтерського обліку, що застосовуються повідомленими операторами, мають забезпечувати надання регулятивної фінансової інформації з метою підтвердження їхньої повної відповідності регулятивним вимогам. Рекомендується, щоб ступінь такого забезпечення визначалася згідно якісних критеріїв відповідності, достовірності, порівнянності та суттєвості.

Рекомендується, щоб національні регуляторні органи самі перевіряли свої системи ведення обліку витрат та розподільного бухгалтерського обліку; такі системи можуть підлягати громадському контролю.

3. Рекомендується, щоб під час перевірки властивостей системи ведення обліку витрат, яку застосовують повідомлені оператори, національні регуляторні органи переглядали здатність такої системи аналізувати та надавати дані по витратах у відповідності до регуляторної політики. Зокрема, така система має відрізняти прямі(1) та непрямі(2) витрати.

(1) Прямі витрати - це ті витрати, які повністю та безпосередньо спричинені певною діяльністю.

(2) Непрямі витрати - це ті витрати, які вимагають пропорційного розподілу на основі справедливої та об'єктивної атрибутивної методології.

Рекомендується, щоб після прийняття рішення щодо системи ведення обліку витрат на основі поточних витрат, національні регуляторні органи встановили чіткі граничні строки та базисний рік для імплементації повідомленими операторами нових систем ведення обліку витратами на основі поточних витрат.

Оцінка майбутньої або поточної вартості мережевих активів ефективного оператору, тобто визначення витрат еквівалентних операторів при високому рівні конкуренції на ринку, є ключовим елементом методології ведення обліку поточних витрат (ОПВ). При цьому, обчислення амортизаційних витрат, віднесених до поточних витрат, необхідно здійснювати на основі вартості еквівалентних активів на момент здійснення обчислення. Таким чином, відображенні у звіті дані про задіяний капітал також мають бути узгодженими з поточною вартістю. Крім цього, вартісне коригування може вимагатися для відображення поточних витрат на придбання активів та пов'язаної з ними бази поточних витрат. Як доповнення до оцінки мережевих активів згідно їхньої майбутньої чи поточної вартості за необхідності може застосовуватися метод ведення обліку витрат на основі довгострокових витрат на прирощення (ДВП).

Рекомендується, щоб національні регуляторні органи належним чином звертали увагу на ціну та рівень конкуренції, питання про які може виникнути під час імплементації ОВП, наприклад, як у випадку встановлення окремої ціни на устаткування та послуги по обслуговуванню лінії зв'язку.

Рекомендується, щоб національні регуляторні органи звертали належну увагу на подальше коригування фінансової інформації з огляду на фактори ефективності, особливо під час аналізу даних по витратах при прийнятті ціноутворюючих рішень, оскільки використання систем ведення обліку витрат (навіть із застосуванням ОВП) може не повністю відображати раціонально спричинені або відповідні витрати(3). Фактори ефективності можуть включати оцінки різної мережевої топології та архітектури, амортизаційних методів, а також технологій, що були застосовані у мережі або застосування яких заплановане.

(3) Деякі активи можуть перевищувати нормативи або мережева архітектура може бути субоптимальною. Застосування низхідної економічної/прикладної моделі допоможе забезпечити інформацією про понесені неефективні та зайві витрати, які мають бути усунені.

4. Рекомендується, щоб повідомлені оператори, які мають звітувати про роздільний бухгалтерський облік, подавали звіт про прибутки та витрати та звіт про задіяний капітал на кожну структуру, на яку розповсюджуються вимоги щодо обов'язкового звітування (на основі відповідних ринків та послуг). Витрати на трансфери та придбання між ринками та послугами мають бути чітко та достатньо детально визначені для підтвердження відповідності вимогам щодо відсутності дискримінації. Відповідні зобов'язання щодо звітування за схемою роздільного бухгалтерського обліку можуть вимагати підготовки та оприлюднення інформації про ринки, де оператор не має ЗРВ.

З метою забезпечення послідовності та цілісності даних, рекомендується, щоб регулятивні фінансові звіти по організації у цілому об'єднувались у звіт про прибутки та витрати та звіт про задіяний капітал. Звірка окремих регулятивних звітів із обов'язковими звітами оператора має проходити незалежний аудит або аудит на відповідність, що проводиться національним регуляторним органом (в залежності від наявності відповідно кваліфікованих спеціалістів).

5. Рекомендується, щоб національні регуляторні органи забезпечували доступність у достатньо деталізованому вигляді зацікавленим сторонам отриманих від повідомлених операторів даних про відповідний облік. Рівень деталізації інформації має бути достатнім для підтвердження відсутності неналежної дискримінації при наданні послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках, а також визначення середньої вартості послуг та методу підрахування витрат. Надаючи інформацію у таких цілях, національні регуляторні органи мають дотримуватися комерційної таємниці.

Оприлюднення повідомленим оператором достатньо деталізованих звітів про витрати, які зокрема показують середню вартість мережевих компонентів, підвищить прозорість та впевненість конкурентів у відсутності неконкурентного субсидування, що особливо важливо у випадку послуг, які надаються оптом. Імплементаційні рекомендації щодо дотримання вимог звітування та опублікування інформації, викладені у Додатку.

6. Певні організації можна визначити як такі, що надають універсальні послуги, у відповідності до статті 8 Директиви про універсальне обслуговування та можуть підлягати регулятивному контролю щодо роздрібних тарифів у відповідності до положень статті 17 Директиви про універсальне обслуговування. Для тих держав-членів, які застосовують схеми фінансування виконання зобов'язань, пов'язаних із універсальним обслуговуванням, рекомендується, щоб все те, що зазначені організації отримують в рамках компенсаційного механізму, піддавалося ідентифікації за допомогою систем роздільного обліку.

7. Ці рекомендації з обліку стосуються регулятивного звітування та не спрямовані на заміну будь-якого обов'язкового фінансового звітування, що може вимагатися на території держав-членів.

8. Ця Рекомендація підлягає перегляду не пізніше тримісячного строку після дати застосування.

9. Цю Рекомендацію адресовано державам-членам.

Вчинено в Брюсселі 19 вересня 2005 року.

Цей Додаток містить порядок періодичного звітування, питання оприлюднення та акт відповідності.

У відповідності до принципів, зазначених у пункті 2 Рекомендації, системи ведення обліку витрат та роздільного обліку мають продукувати фінансову інформацію відповідного рівня деталізації, який забезпечує підтвердження відповідності принципам недискримінаційної політики та прозорості та відповідним чином ідентифікує та класифікує прибутки, витрати, задіяний капітал та обсяги різних видів діяльності оператора. Такі бухгалтерські дані мають бути своєчасно надані національному регуляторному органу.

Належне представлення регуляторних даних забезпечує чітку та ефективну передачу суттєвої інформації, зазначеної у фінансових звітах у простий спосіб та найкоротшим шляхом. При представленні даних у фінансових звітах в певній мірі мають місце узагальнення та концентрація. Належне здійснення цього процесу призведе до отримання ширшої інформації, оскільки таке представлення даних відповідатиме різним регулятивним вимогам, зокрема, тим, що стосуються підтвердження вартісної орієнтованості витрат та відсутності неналежної дискримінації.

Бухгалтерські звіти містять допоміжні записи та додатки, які надають більш широку пояснювальну інформацію. Фінансові звіти та допоміжні записи складають цілісний документ.

Регулятивні бухгалтерські дані призначені для національних регуляторних органів та інших сторін, яких можуть стосуватися регулятивні рішення, прийняті на основі таких даних. Зокрема, до них відносяться конкуренти, інвестори та споживачі. У зв'язку з цим оприлюднення даних може зробити ринок ще більш відкритим та конкурентним, а також підвищити довіру до системи регулятивного обліку.

Проте, повне розголошення даних може обмежуватись національними правилами, а також правилами Співтовариства стосовно комерційної таємниці. Таким чином, національним регуляторним органам рекомендується після врахування думки операторів визначити, яка інформація вважатиметься конфіденційною та не може бути розголошеною.

1. Підготовка та оприлюднення даних

Підготовці та оприлюдненню підлягають наступні фінансові дані про відповідні ринки/послуги (в залежності від рівня конфіденційності та вимог національного законодавства):

- звіти про прибутки та витрати,

- звіт про задіяний капітал (деталізований опис методу обчислення та значення використаних параметрів),

- об'єднання та звірка із обов'язковими звітами, а також іншими джерелами облікової інформації,

- опис методів обчислення витрат із зазначенням витратної бази та стандартів, методів розподілу та визначення вартості, ідентифікації та обробки непрямих витрат,

- записи щодо відсутності дискримінації (деталізований опис трансферних витрат),

- аудиторський висновок (якщо вимагається національним регуляторним органом),

- опис облікової політики та регуляторних принципів обліку,

- акт відповідності національним правилам та правилам Співтовариства,

- інші додатки (за необхідності).

Формат звітування, який може відповідати стандартному формату обов'язкового обліку, має бути визначений заздалегідь національним регуляторним органом шляхом консультацій із операторами. Акт відповідності національному законодавству та законодавству Співтовариства, аудиторський висновок та опис облікової політики, вимог, методів та процедур, що застосовувалися, в тому числі методи розподілу витрат, не можуть розглядатися як конфіденційна інформація. Результати аудиторської перевірки мають бути доступними громадськості без порушення вимог у сфері комерційної таємниці, передбачених національним законодавством та законодавством Співтовариства.

2. Акт відповідності

Акт відповідності, який складається щорічно, має містити щонайменше:

- висновки аудитора,

- усі виявлені порушення,

- рекомендації аудитора (з описом відповідних очікуваних результатів),

- повний опис методу перевірки, що застосовувався, та

- деякі зведені дані фінансового та бухгалтерського характеру (такі як дані відносно коригування ОВП, основні припущення, зроблені за атрибутивними методами, рівень розподілу витрат та рівень модульності).

Оприлюднення акту відповідності, а також результатів аудиторської перевірки має бути здійснене у формі, що забезпечуватиме вільний доступ до них зацікавленим сторонам. Вони можуть бути представлені у паперовій або електронній формі, або оприлюднені на Інтернет сторінці оператору або національного регуляторного органу.

3. Період звітування

Оприлюднення регулятивних статей відбувається щорічно якнайскоріше після закінчення облікового (звітного) року. Оприлюднення звітів відбувається не пізніше двомісячного строку після закінчення регулятивної аудиторської перевірки або не пізніше чинного строку, передбаченого регулятивними вимогами.