Угода про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS)

Договірні Сторони,

зважаючи на бажання підтримувати розвиток міжнародного транспорту в Європі й особливо сприяти його організації та функціонуванню;

зважаючи на бажання сприяти туризмові та культурному обмінові між Договірними Сторонами;

беручи до уваги, що Угода про міжнародне автоперевезення пасажирів шляхом здійснення нерегулярного автобусного сполучення (ASOR), підписана в м. Дублін 26 травня 1982 року, не передбачає можливості приєднання нових сторін;

беручи до уваги, що досвід і лібералізація, досягнуті цією останньою Угодою, повинні зберігатися;

беручи до уваги, що бажано передбачити гармонізовану лібералізацію певних міжнародних нерегулярних перевезень автобусами та їхніх транзитних операцій;

беручи до уваги, що бажано передбачити певні гармонізовані правила процедур для нелібералізованих міжнародних нерегулярних перевезень, для яких все ще необхідно отримувати дозвіл;

беручи до уваги, що необхідно передбачити високий рівень гармонізації технічних умов, що застосовуються до автобусів, які здійснюють міжнародні нерегулярні перевезення між Договірними Сторонами, для поліпшення безпеки на автошляхах і захисту довкілля;

беручи до уваги, що Договірні Сторони повинні вживати єдиних заходів стосовно роботи екіпажів автобусів, які виконують міжнародні автоперевезення;

беручи до уваги, що бажано передбачити гармонізацію умов допуску до здійснення діяльності транспортного оператора з автомобільного перевезення пасажирів;

беручи до уваги, що принцип недискримінації на підставі громадянства або місця реєстрації транспортного оператора, місця походження чи призначення автобусу повинен розглядатись як основна умова, яка застосовується стосовно надання міжнародних транспортних послуг;

беручи до уваги, що необхідно передбачити єдині зразки транспортних документів, як-от: контрольного документа для лібералізованих нерегулярних перевезень, а також дозволу й форми заяви для нелібералізованих перевезень для сприяння процедурам перевірки та спрощення їх;

беручи до уваги, що необхідно передбачити певні гармонізовані заходи для забезпечення виконання Угоди, особливо що стосується процедур контролю, штрафів та взаємної допомоги;

беручи до уваги, що доцільно встановити певні процедури для контролю за виконанням цієї Угоди для забезпечення належного запровадження та дозволити деяку технічну адаптацію додатків;

беручи до уваги, що Угода повинна бути відкритою для приєднання майбутніх членів Європейської Конференції Міністрів транспорту й деяких інших європейських країн,

вирішили встановити єдині правила міжнародних нерегулярних перевезень пасажирів автобусами,

домовилися про таке:

1. Ця Угода застосовується до:

a) міжнародних перевезень пасажирів будь-якого громадянства автомобільним транспортом нерегулярного сполучення:

- між територіями двох Договірних Сторін або тих перевезень, що розпочинаються й закінчуються на території однієї й тієї самої Договірної Сторони, та, якщо під час здійснення таких перевезень виникне необхідність, транзитних перевезень територією іншої Договірної Сторони або територією недоговірної держави;

- що здійснюються за плату чи винагороду транспортними операторами, які засновано в Договірній Стороні відповідно до її законодавства, і мають ліцензію на здійснення міжнародних нерегулярних перевезень автобусами;

- з використанням автобусів, зареєстрованих у Договірній Стороні, в якій заснований транспортний оператор;

b) поїздок автобусів без пасажирів, що пов'язані з такими перевезеннями.

2. Жодне з положень цієї Угоди не може тлумачитись як надання можливості здійснення внутрішніх нерегулярних перевезень територією Договірної Сторони операторами, заснованими в іншій Договірній Стороні.

3. Використання автобусів, призначених для перевезення пасажирів, для транспортування товарів у комерційних цілях, вилучається зі сфери застосування цієї Угоди.

4. Ця Угода не стосується нерегулярних перевезень за власний рахунок.

Договірні Сторони забезпечують застосування принципу недискримінації за ознакою громадянства або місця заснування транспортного оператора та походження чи місця призначення автобуса стосовно, зокрема, фіскальних положень, як це встановлено в розділі VI, а також контролю й штрафів, як це встановлено в розділі IX.

Для цілей цієї Угоди наведені нижче терміни мають такі значення:

1. "Автобуси" означає транспортні засоби, що завдяки своїй конструкції й обладнанню пристосовані для перевезення більше дев'яти осіб, у тому числі водія, та призначені для таких цілей.

2. "Міжнародні нерегулярні перевезення" означає перевезення через територію принаймні двох Договірних Сторін, що не підпадають ні під визначення регулярних перевезень чи спеціальних регулярних перевезень, ні під визначення маятникових перевезень. Такі перевезення можуть здійснюватися з певною регулярністю, не перестаючи при цьому бути нерегулярними перевезеннями.

3. "Регулярні перевезення" означає перевезення, що передбачають транспортування пасажирів з визначеною частотою й за визначеними маршрутами, завдяки чому пасажири можуть здійснювати посадку чи висадку на попередньо визначених зупинках. Регулярні перевезення можуть здійснюватися відповідно до зобов'язань дотримуватися попередньо встановлених розкладів і тарифів.

4. "Спеціальні регулярні перевезення" означає перевезення, незалежно від того, ким вони організовані, які передбачають перевезення визначених категорій пасажирів, за винятком інших пасажирів, настільки, наскільки такі перевезення здійснюються за умов, визначених у пункті 3. Спеціальні регулярні перевезення охоплюють:

- перевезення робочих між домівкою й роботою;

- перевезення школярів і студентів з і до навчального закладу.

Той факт, що спеціальні регулярні перевезення можуть відрізнятися відповідно до потреб користувачів, не впливає на їхню класифікацію як регулярних перевезень.

5.1. "Маятникові перевезення" означає надання таких послуг, коли шляхом здійснення повторюваних прямих і зворотних поїздок від єдиного місця відправлення до єдиного місця призначення перевозяться попередньо сформовані групи пасажирів. Кожна група, що складається з пасажирів, які здійснили пряму поїздку, перевозиться назад до місця відправлення пізнішим рейсом, що здійснює той самий транспортний оператор.

Місце відправлення та місце призначення означає відповідно місце, де поїздка розпочинається, і місце, де вона закінчується, зокрема, у кожному випадку - навколишню місцевість у радіусі 50 км.

2. Під час маятникових перевезень не можна здійснювати посадку або висадку пасажирів протягом поїздки.

3. Перша зворотна поїздка й остання пряма поїздка в серії маятникових перевезень повинні здійснюватися без пасажирів.

4. Однак на класифікацію транспортної операції як маятникового перевезення не впливає той факт, що за домовленістю компетентних органів відповідної Договірної Сторони або Сторін:

- пасажири, незважаючи на положення підпункту 1, здійснюють зворотну поїздку з іншою групою або іншим транспортним оператором;

- пасажири, незважаючи на положення підпункту 2, здійснюють посадку або висадку під час поїздки;

- перша пряма й остання зворотна поїздки серії маятникових перевезень, незважаючи на положення підпункту 3, здійснюються без пасажирів.

6. "Договірні Сторони" означає такі сторони, що підписали цю Угоду, які висловили свою згоду на обов'язковість для них цієї Угоди, та для яких ця Угода є чинною.

Ця Угода застосовується до тих територій, де застосовується Договір про створення Європейського Співтовариства, і за умов, викладених у такому Договорі, та до Боснії й Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Чеської Республіки, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини, Словенії й Туреччини, оскільки вони уклали цю Угоду.

7. "Компетентні органи" означає такі органи, що призначені Державами - членами Співтовариства й іншими Договірними Сторонами виконувати завдання, визначені в розділах V, VI, VII, VIII та IX цієї Угоди.

8. "Транзит" означає частину транспортної операції, що здійснюється через територію Договірної Сторони без висадки або посадки пасажирів.

1. Договірні Сторони, які ще не зробили це, застосовують положення, рівнозначні встановленим Директивою Європейського Співтовариства, зазначеною в додатку 1.

2. Стосовно умови про належний фінансовий стан, згаданої в пункті 3 статті 3 такої Директиви, Договірні Сторони можуть використовувати мінімум наявного капіталу та резервів менше суми, встановленої в підпункті "c" зазначеного пункту 3 до 1 січня 2003 року або навіть до 1 січня 2005 року за умови, що в останньому випадку під час ратифікації Угоди буде зроблено відповідну заяву без обмеження положень, що містяться в Європейській угоді, яка встановлює зв'язок між Європейськими Співтовариствами та їхніми державами-членами й певними Договірними Сторонами цієї Угоди.

Автобуси, що використовуються для здійснення міжнародних нерегулярних перевезень, які регулюються цією Угодою, повинні відповідати технічним стандартам, викладеним у додатку 2.

Для зазначених нижче нерегулярних перевезень не потрібно отримувати дозвіл на території будь-якої Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій засновано транспортний оператор:

1. поїздок із зачиненими дверима, тобто таких перевезень, коли той самий автобус використовується для перевезення тієї самої групи пасажирів протягом усієї поїздки та для доставки її назад до місця відправлення. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;

2. перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка з пасажирами та зворотна поїздка без пасажирів. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;

3. перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка без пасажирів і всі пасажири здійснюють посадку в одному й тому самому місці, якщо виконується одна з наведених нижче умов:

a) пасажири складають групи на території недоговірної сторони чи Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій заснований транспортний оператор, або та, де пасажири здійснюють посадку, яку було сформовано згідно з договорами перевезень, укладеними до їхнього прибуття на територію останньої Договірної Сторони. Пасажири перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;

b) пасажирів попередньо було доставлено тим самим транспортним оператором за обставин, визначених у пункті 2, на територію Договірної Сторони, де вони знову здійснюють посадку та перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор;

c) пасажирів було запрошено здійснити подорож на територію іншої Договірної Сторони, і вартість транспортування сплачується особою, що зробила запрошення. Такі пасажири повинні складати однорідну групу, яку не було сформовано виключно для здійснення саме цієї поїздки, та яку буде доставлено на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор.

Від необхідності отримувати дозвіл також звільняються:

4. транзитні операції через територію Договірних Сторін у поєднанні з нерегулярними перевезеннями, для яких непотрібне отримання дозволів;

5. автобуси без пасажирів, що використовуються виключно для заміни пошкодженого автобусу або автобусу, який вийшов з ладу під час здійснення міжнародного перевезення, передбаченого цією Угодою.

Для перевезень, що здійснюються транспортними операторами, заснованими в рамках Європейського Співтовариства, місця відправлення та (або) призначення перевезень можуть розташовуватися в будь-якій державі - члені Європейського Співтовариства незалежно від держави-члена, в якій зареєстровано автобус або держави-члена, в якій засновано транспортний оператор.

1. Для нерегулярних перевезень, інших, ніж ті, що зазначені в статті 6, необхідно отримувати дозвіл згідно зі статтею 15.

2. Для перевезень, що здійснюються транспортними операторами, заснованими в рамках Європейського Співтовариства, місця відправлення та (або) призначення перевезень можуть розташовуватися в будь-якій державі - члені Європейського Співтовариства, незалежно від держави-члена, в якій зареєстровано автобус, або держави-члена, в якій засновано транспортний оператор.

Договірні Сторони цієї Угоди, які ще не зробили це, приєднуються до Європейської Угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ERTA) від 1 липня 1970 року, з прийнятими згодом змінами, або застосовують Нормативні акти Співтовариства № 3820/85 і № 3821/85, дійсні на момент набрання цією Угодою чинності.

1. На території інших Договірних Сторін автобуси, що здійснюють транспортні операції згідно із цією Угодою, звільняються від усіх податків і зборів на транспортні засоби, що стягуються у зв'язку з експлуатацією чи володінням транспортними засобами, а також від усіх спеціальних податків чи зборів, що встановлені для транспортних операцій.

Автобуси не звільняються від сплати податків і зборів на моторне паливо, податку на додану вартість на транспортні послуги, плати за користування дорогою та зборів з користувачів, що стягуються за користування інфраструктурою.

2. Договірні Сторони забезпечуватимуть, щоб плата за користування дорогою та будь-які інші види зборів з користувачів не могли стягуватися одночасно за користування одним відрізком дороги. Однак Договірні Сторони також можуть стягувати плату на відрізках доріг, де вже встановлено збір з користувачів, за користування мостами, тунелями та гірськими переходами.

3. Паливо для автобусів, що міститься в баках, установлених виробником для цих цілей, і в будь-якому разі не перевищує 600 літрів, а також мастильні матеріали, що знаходяться в автобусах з єдиною метою їхнього функціонування, звільняються від ввізного мита й будь-яких інших податків і платежів, які стягуються в інших Договірних Сторонах.

4. Спільний комітет, створений згідно зі статтею 23, складає перелік зборів, які стосуються автомобільних перевезень пасажирів автобусами, що стягуються в кожній Договірній Стороні. У цьому переліку зазначатимуться податки, що підпадають під положення першого підпункту пункту 1 цієї статті й можуть стягуватися лише в тій Договірній Стороні, в якій зареєстрований транспортний засіб. У цьому переліку також зазначатимуться податки, що підпадають під положення другого підпункту пункту 1 цієї статті, що можуть стягуватися в Договірних Сторонах, інших, ніж Договірна Сторона, в якій зареєстрований транспортний засіб. Договірні Сторони, які замінюють будь-який податок, що міститься в зазначених переліках, на інший такого самого або відмінного виду повинні повідомити про це Спільному комітету для внесення необхідних змін.

5. Запасні частини та інструменти, що ввозяться для ремонту автобусів, пошкоджених під час здійснення міжнародних автомобільних перевезень, звільняються від митного збору та від усіх податків і зборів під час увезення на територію іншої Договірної Сторони за умов, визначених у її положеннях стосовно тимчасового допуску таких товарів. Запасні частини, що замінюються, повинні реекспортуватись або знищуватися під контролем компетентної митної служби іншої Договірної Сторони.

Надання послуг, зазначених у статті 6, здійснюється згідно з контрольним документом, який видається компетентним органом, чи будь-яким належним чином на це уповноваженим органом Договірної Сторони, в якій зареєстрований транспортний оператор.

1. Контрольний документ складається з відривних шляхових листів пасажирів у двох примірниках, сформованих у журнали в кількості 25 штук. Контрольний документ повинен відповідати зразку, наведеному в додатку 3 до цієї Угоди.

2. Кожний журнал та шляхові листи пасажирів, які є його складовою частиною, повинні бути пронумеровані. Шляхові листи пасажирів також повинні бути пронумеровані послідовно від 1 до 25.

3. Зміст титульної сторінки журналу й титульної сторінки шляхових листів пасажирів повинні бути надруковані офіційною мовою чи кількома офіційними мовами Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор.

1. Журнал, зазначений у статті 11, повинен бути виписаний на ім'я транспортного оператора; його не можна передавати.

2. Перший примірник шляхового листа пасажирів повинен зберігатися в автобусі протягом всієї поїздки, для якої він складений.

3. Транспортний оператор відповідає за те, щоб шляховий лист пасажирів був складений належним чином і правильно.

1. Шляховий лист пасажирів повинен заповнюватися транспортним оператором у двох примірниках для кожної поїздки перед початком поїздки.

2. Для цілей збереження прізвищ пасажирів транспортний оператор може використовувати попередньо складений перелік на окремому аркуші, який додається до шляхового листа пасажирів. Печатка транспортного оператора або, у разі необхідності, підпис транспортного оператора чи підпис водія автобусу повинні розташовуватись як на переліку, так і на шляховому листі пасажирів.

3. Для перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка без пасажирів, згадана у статті 6 (3), перелік пасажирів може складатися як передбачено в пункті 2, під час посадки пасажирів.

Компетентні органи двох чи більше Договірних Сторін можуть домовитися, що перелік пасажирів не обов'язково складати. У такому разі чисельність пасажирів повинна бути відображена в контрольному документі.

Спільний комітет, створений згідно зі статтею 23, повинен бути поінформований про такі домовленості.

1. Дозвіл для кожного нерегулярного перевезення, що не було лібералізоване згідно з положеннями статті 6, видається за взаємною згодою компетентних органів Договірних Сторін, де пасажири здійснюють посадку або висадку, а також компетентних органів Договірних Сторін, які перетинаються транзитом. Коли місце відправлення або призначення розташоване в державі - члені Європейського Співтовариства, для транзиту територією інших держав - членів цього Співтовариства не потрібно отримувати дозвіл.

2. Дозвіл повинен відповідати зразку, установленому в додатку 5.

1. Заявка на отримання дозволу подається транспортним оператором до компетентних органів тієї Договірної Сторони, на території якої розташований пункт відправлення.

Заявки повинні відповідати зразку, установленому в додатку 4.

2. Транспортні оператори повинні заповнювати форму заявки та додавати до неї підтвердження того, що заявник має ліцензію на здійснення перевезень шляхом здійснення міжнародного нерегулярного автобусного сполучення, згаданого в другому абзаці підпункту "a" пункту 1 статті 1.

3. Компетентні органи Договірної Сторони, на території якої знаходиться пункт відправлення, повинні розглянути заявку на отримання дозволу на здійснення відповідних перевезень, і в разі її затвердження надіслати її до компетентних органів Договірної Сторони (Сторін), в якій знаходиться пункт призначення, а також до компетентних органів Договірної Сторони, через яку здійснюється транзит.

4. Як виняток із пункту 1 статті 15, Договірні Сторони, територія яких перетинається транзитом, можуть вирішити, що їхня згода більше не потрібна для перевезень, які розглядаються в цьому розділі. У такому разі необхідно поінформувати Спільний комітет, створений згідно зі статтею 23, про таке рішення.

5. Компетентні органи Договірної Сторони (Сторін), до якої звернулися з проханням надати згоду, повинні видати дозвіл протягом одного місяця без дискримінації стосовно громадянства чи місця заснування транспортного оператора. Якщо такі органи не погоджуються на умови дозволу, вони повинні повідомити компетентним органам відповідної Договірної Сторони (Сторін) про причини цього.

Компетентні органи двох чи більше Договірних Сторін можуть домовитися про спрощення процедур видачі дозволу, зразка заявки на отримання дозволу та зразка дозволу на нерегулярні перевезення, що здійснюються між цими Договірними Сторонами. Про ці домовленості необхідно поінформувати Спільний комітет, створений згідно зі статтею 23.

Контрольні документи, зазначені у статті 10, і дозволи, зазначені у статті 15, повинні знаходитися в автобусі та пред'являтися на вимогу будь-якої особи, уповноваженої здійснювати перевірку.

Компетентні органи в Договірних Сторонах повинні забезпечити дотримання транспортними операторами положень цієї Угоди.

Засвідчена копія ліцензії на здійснення міжнародних нерегулярних перевезень автобусами, зазначених у другому абзаці підпункту "a" пункту 1 статті 1, повинна зберігатися в автобусі та пред'являтися на вимогу будь-якої особи, уповноваженої здійснювати перевірку.

Спільний комітет, створений у статті 23, повинен бути поінформований про зразки такого документа, який видається компетентними органами Договірних Сторін.

Компетентні органи Договірних Сторін повинні встановити систему штрафів за порушення цієї Угоди. Передбачені таким чином штрафи повинні бути ефективними, пропорційними та попереджувальними.

1. У разі скоєння транспортними операторами-нерезидентами серйозних або повторюваних порушень положень стосовно автомобільних перевезень, особливо тих, що стосуються періодів роботи й відпочинку водіїв та безпеки дорожнього руху, які можуть призвести до вилучення ліцензії на здійснення транспортним оператором автомобільних пасажирських перевезень, компетентні органи відповідної Договірної Сторони повинні надати компетентним органам тієї Договірної Сторони, в якій цей транспортний оператор заснований, всю інформацію, якою вони володіють, стосовно таких порушень й штрафних санкцій, яких вони застосували.

2. Компетентні органи тієї Договірної Сторони, на території якої мали місце серйозні або повторювані порушення положень стосовно автомобільних перевезень, особливо ті, що стосуються періодів роботи й відпочинку водіїв та безпеки дорожнього руху, можуть тимчасово заборонити доступ відповідного транспортного оператора на територію такої Договірної Сторони.

Що стосується Європейського Співтовариства, компетентний орган держави-члена може лише тимчасово заборонити доступ на територію цієї держави-члена.

Компетентний орган Договірної Сторони, де зареєстрований транспортний оператор, та Спільний комітет, створений згідно зі статтею 23, повинні бути поінформовані про такі заходи.

3. У разі скоєння транспортним оператором серйозних або повторюваних порушень положень стосовно автомобільних перевезень, особливо тих, що стосуються періодів роботи й відпочинку водіїв та безпеки дорожнього руху, компетентні органи Договірної Сторони, де заснований транспортний оператор, повинні вжити відповідних заходів для уникнення повторення таких порушень; такі заходи можуть уключати тимчасове припинення дії або вилучення дозволу на здійснення транспортним оператором автомобільних пасажирських перевезень. Спільний комітет, створений згідно зі статтею 23, повинен бути поінформований про такі заходи.

4. Договірні Сторони гарантують транспортному оператору право оскаржити застосовані санкції.

1. Для сприяння виконанню цієї Угоди створюється Спільний комітет. Цей Комітет складається з представників Договірних Сторін.

2. Спільний комітет проводить перше засідання протягом шести місяців після набрання цієї Угодою чинності.

3. Спільний комітет установлює свій власний регламент.

4. Засідання Спільного комітету проводяться на вимогу принаймні однієї Договірної Сторони.

5. Спільний комітет може приймати рішення лише тоді, коли на засіданнях Спільного комітету представлено дві третини Договірних Сторін, у тому числі Європейське Співтовариство.

6. Для прийняття рішень Спільним комітетом одностайність представлених Договірних Сторін обов'язкова. У разі, коли одностайність не може бути досягнута, відповідні компетентні органи повинні на вимогу однієї Договірної Сторони чи більше зустрітися для консультацій протягом шести тижнів.

1. Спільний комітет повинен забезпечити належне виконання цієї Угоди. Комітет буде поінформований про будь-який захід, що вже було чи буде вжито для виконання положень цієї Угоди.

2. Спільний комітет, зокрема:

a) на підставі інформації, наданої Договірними Сторонами, складає перелік компетентних органів Договірних Сторін, які відповідають за виконання завдань, зазначених у розділах V, VI, VII, VIII та IX цієї Угоди;

b) уносить зміни до контрольних документів й інших видів документів, установлених у додатках до цієї Угоди, або адаптує їх;

c) уносить зміни до додатків, що стосуються технічних стандартів, які застосовуються до автобусів, а також до додатку 1, стосовно умов, які застосовуються до операторів автомобільного пасажирського транспорту, зазначених у статті 4, для врахування заходів, яких у майбутньому буде вжито в межах Європейського Співтовариства, або адаптує їх;

d) на підставі інформації, наданої Договірними Сторонами, складає перелік усіх митних зборів, податків і зборів, згаданих у пунктах 4 й 5 статті 9, з метою інформування;

e) уносить зміни до вимог, які стосуються соціальних положень, зазначених у статті 8, для врахування заходів, яких у майбутньому буде вжито в межах Європейського Співтовариства, або адаптує їх;

f) вирішує будь-який спір, що може виникнути стосовно виконання й тлумачення цієї Угоди;

g) рекомендує здійснення подальших кроків у напрямі лібералізації тих нерегулярних перевезень, для яких ще потрібно отримувати дозвіл.

3. Договірні Сторони повинні вживати заходів, необхідних для забезпечення виконання будь-яких рішень, прийнятих Спільним комітетом відповідно, де це необхідно, до їхніх власних внутрішніх процедур.

4. Якщо не може бути досягнута домовленість для вирішення спору відповідно до підпункту "f" пункту 2 цієї статті, відповідні Договірні Сторони можуть передавати справу до арбітражної комісії. Кожна відповідна Договірна Сторона повинна призначити арбітра. Спільний комітет сам також повинен призначити арбітра.

Рішення арбітрів повинні прийматися більшістю голосів.

Договірні Сторони, між якими виник спір, повинні здійснювати кроки, необхідні для виконання рішень арбітрів.

1. Положення цієї Угоди замінюють відповідні положення угод, укладених між Договірними Сторонами. Що стосується Європейського Співтовариства, то це положення застосовується до угод, які укладені між будь-якою державою-членом та Договірною Стороною.

2. Договірні Сторони, крім Європейського Співтовариства, можуть домовитися не застосовувати статтю 5 й додаток 2 до цієї Угоди, а застосовувати інші технічні стандарти до автобусів, що здійснюють нерегулярні автобусні перевезення між цими Договірними Сторонами, зокрема транзит через їхні території.

3. Незважаючи на положення статті 6 додатку 2, положення цієї Угоди замінюють відповідні положення угод, укладених між державами - членами Європейського Співтовариства й іншими Договірними Сторонами.

Однак положення, що надають звільнення від необхідності отримувати дозвіл, які містяться в існуючих двосторонніх угодах між державами - членами Європейського Співтовариства й іншими Договірними Сторонами для нерегулярних перевезень, згаданих у статті 7, можуть бути збережені та поновлені. У такому випадку відповідні Договірні Сторони негайно інформуватимуть Спільний комітет, створений згідно зі статтею 23 .

Ця Угода є відкритою для підписання в м. Брюссель з 14 квітня 2000 року до 30 червня 2001 року в Генеральному Секретаріаті Ради Європейського Союзу, який виконуватиме функції депозитарію Угоди.

Ця Угода затверджується або ратифікується Сторонами, що її підписали, відповідно до їхніх власних процедур. Документи про затвердження або ратифікаційні грамоти здаються Договірними Сторонами на зберігання до Генерального Секретаріату Ради Європейського Союзу, який повідомляє про це всім іншим Сторонам, які її підписали.

1. Ця Угода набирає чинності для Договірних Сторін, які затвердили або ратифікували її, коли чотири Договірні Сторони, у тому числі Європейське Співтовариство, затвердять або ратифікують її в перший день третього місяця, що настає після дати, на яку четвертий документ про затвердження або ратифікаційна грамота будуть здані на зберігання, чи навіть у перший день шостого місяця за умови, що в останньому випадку під час ратифікації Угоди буде зроблено відповідну заяву.

2. Ця Угода набирає чинності для кожної Договірної Сторони, що затверджує або ратифікує її після набрання чинності, як передбачено в пункті 1, у перший день третього місяця, який настає після дати, на яку відповідна Договірна Сторона здасть на зберігання свій документ про затвердження або ратифікаційну грамоту.

1. Ця Угода укладається на п'ятирічний період, починаючи з дня набрання нею чинності.

2. Строк дії цієї Угоди буде автоматично продовжений на наступні п'ятирічні періоди для тих Договірних Сторін, які не висловлять свого бажання не робити цього. В останньому випадку відповідна Договірна Сторона повідомляє депозитарієві про свій намір відповідно до статті 31.

3. Перед закінченням кожного п'ятирічного періоду Спільний комітет дає оцінку функціонуванню цієї Угоди.

1. Після набрання чинності ця Угода є відкритою для приєднання країнами, які є дійсними членами Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ). У разі приєднання до цієї Угоди країнами, що є членами Угоди про Європейський економічний простір, ця Угода не застосовується між Договірними Сторонами Угоди про Європейський економічний простір.

2. Ця Угода також відкрита для приєднання для Республіки Сан-Марино, Князівства Андорра та Князівства Монако.

3. Для кожної Держави, що приєднується до цієї Угоди після набрання чинності, як передбачено статтею 28, Угода набирає чинності в перший день третього місяця після здачі на зберігання такою Державою свого документа про приєднання.

4. Кожній Державі, що приєднується до цієї Угоди після набрання чинності, як передбачено статтею 28, може бути надано період максимум три роки для прийняття положень, рівнозначних Директиві (Директивам), зазначеній (зазначеним) у додатку 1. Спільний комітет повинен бути поінформований про будь-які такі вжиті заходи.

Кожна Договірна Сторона може зі свого боку денонсувати цю Угоду, попереджуючи про це за один рік, з одночасним інформуванням інших Договірних Сторін через депозитарій Угоди. Спільний комітет повинен також бути поінформований про причини денонсації. Однак Угода не може бути денонсована протягом перших чотирьох років після набрання нею чинності, як це передбачено статтею 28.

Якщо Угоду денонсовано однією чи більше Договірними Сторонами, і кількість Договірних Сторін менше кількості Сторін, що погодилися на початкове набрання Угодою чинності, як це передбачено статтею 28, Угода залишається чинною, якщо Спільний комітет, що складатиметься з решти Договірних Сторін, не прийме рішення про інше.

Договірна Сторона, яка вступила до Європейського Союзу, перестає вважатися Договірною Стороною з дати такого вступу.

Додатки до цієї Угоди є її невід'ємною частиною.

Ця Угода, складена англійською, французькою та німецькою мовами, при чому ці тексти є автентичними, здається на зберігання до архіву Генерального Секретаріату Ради Європейського Союзу, який надсилає засвідчену копію кожній з Договірних Сторін.

Кожна Договірна Сторона повинна забезпечити належний переклад цієї Угоди своєю державною мовою чи державними мовами. Копія такого перекладу здається на зберігання до архіву Генерального Секретаріату Ради Європейського Союзу.

Депозитарій надішле усім Договірним Сторонам копії усіх перекладів Угоди та додатків.

На посвідчення чого нижчепідписані вповноважені представники підписали цю Угоду.

Директива Європейського Співтовариства, зазначена у статті 4:

Директива Ради 96/26/ЕС від 29 квітня 1996 р. про допуск оператора вантажних автомобільних перевезень та оператора пасажирських автомобільних перевезень, а також про взаємне визнання дипломів, свідоцтв та інших доказів офіційної кваліфікації для спрощення процедури отримання цими операторами права на вільне здійснення діяльності у внутрішньому та міжнародному сполученні (Офіційний журнал Європейських Співтовариств № L 124 від 23.05.66 р., стор. 1) з поправками Директиви Ради 98/76/ЕС від 1 жовтня 1998 р. (Офіційний журнал Європейських Співтовариств № L 277 від 14.10.88 р., стор. 17).

З дати набрання Угодою INTERBUS чинності для кожної Договірної Сторони автобуси, що здійснюють міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів, повинні відповідати вимогам, установленим у зазначених нижче правових документах:

a) Директиві Ради 96/96/ЕС від 20 грудня 1966 р. стосовно наближення законів держав-членів, які стосуються випробування автотранспортних засобів та їхніх причепів на придатність до експлуатації (Офіційний журнал Європейських Співтовариств № L 46 від 17.02.97, стор. 1);

b) Директиві Ради 92/6/ЕЕС від 10 грудня 1992 р. стосовно встановлення та використання пристроїв обмеження швидкості для певних категорій автотранспортних засобів у Співтоваристві (Офіційний журнал Європейських Співтовариств № L 57 від 02.03.92, стор. 27);

c) Директиві Ради 96/53/ЕЕС від 25 липня 1996 р., в якій викладено максимально дозволені розміри у внутрішніх та міжнародних перевезеннях та максимально дозволені показники ваги в міжнародних перевезеннях для певних автотранспортних засобів, які здійснюють перевезення в межах Співтовариства (Офіційний журнал Європейських Співтовариств № L 235 від 17.09.96, стор. 59).

d) Нормативному акті Ради (ЕЕС) № 3821/85 від 20 грудня 1985 р. стосовно використання записуючого обладнання на автомобільному транспорті (Офіційний журнал Європейських Співтовариств № L 370 від 31.12.85, стор. 8) з останніми змінами, внесеними Нормативним актом Комісії (ЕС) № 2135/98 від 24.09.98 (Офіційний журнал Європейських Співтовариств № L 274 від 09.10.98, стор. 1) або рівноцінними правилами, установленими Угодою AETR, у тому числі її Протоколами.

З дати набрання Угодою INTERBUS чинності для кожної Договірної Сторони Договірні Сторони, крім Європейського Співтовариства, повинні дотримуватися для автобусів, які здійснюють міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів, технічних вимог, зазначених у наведених нижче Директивах Співтовариства чи рівноцінних Нормативних актах ЄЕК ООН стосовно єдиних положень стосовно затвердження типового зразка нових транспортних засобів та їхнього обладнання.

Автобуси, які здійснюють такі перевезення:

a) перевезення з території будь-якої держави - члена Співтовариства (крім Греції) до території будь-якої Договірної Сторони Угоди INTERBUS;

b) перевезення з території будь-якої Договірної Сторони Угоди INTERBUS до території будь-якої держави - члена Співтовариства (крім Греції);

c) перевезення з території будь-якої Договірної Сторони Угоди INTERBUS до Греції транзитом через територію будь-якої іншої держави - члена Співтовариства, що здійснюються транспортними операторами, зареєстрованими в будь-якій Договірній Стороні Угоди INTERBUS,

повинні відповідати таким вимогам:

1. Автобуси, вперше зареєстровані до 1 січня 1980 р., не можуть використовуватися для здійснення нерегулярних перевезень, які передбачено Угодою INTERBUS.

2. Автобуси, вперше зареєстровані в період між 1 січня 1980 р. та 31 грудня 1981 р., можуть використовуватися тільки до 31 грудня 2000 р.

3. Автобуси, вперше зареєстровані в період між 1 січня 1982 р. та 31 грудня 1983 р., можуть використовуватися тільки до 31 грудня 2001 р.

4. Автобуси, вперше зареєстровані в період між 1 січня 1984 р. та 31 грудня 1985 р., можуть використовуватися тільки до 31 грудня 2002 р.

5. Автобуси, вперше зареєстровані в період між 1 січня 1986 р. та 31 грудня 1987 р., можуть використовуватися тільки до 31 грудня 2003 р.

6. Автобуси, вперше зареєстровані в період між 1 січня 1988 р. та 31 грудня 1989 р., можуть використовуватися тільки до 31 грудня 2004 р.

7. З 1 січня 2005 р. можуть використовуватися тільки автобуси, які були вперше зареєстровані починаючи з 1 січня 1990 р. (Євро 0).

8. З 1 січня 2007 р. можуть використовуватися тільки автобуси, які були вперше зареєстровані починаючи з 1 жовтня 1993 р. (Євро 1).

Автобуси, які здійснюють такі перевезення:

a) перевезення з території Греції до територій Договірних Сторін Угоди INTERBUS;

b) перевезення з територій Договірних Сторін Угоди INTERBUS до території Греції;

повинні відповідати таким вимогам:

1. Автобуси, вперше зареєстровані до 1 січня 1980 р., не можуть використовуватися для здійснення нерегулярних перевезень, які передбачено Угодою INTERBUS.

2. Автобуси, вперше зареєстровані в період між 1 січня 1980 р. та 31 грудня 1981 р., можуть використовуватися тільки до 31 грудня 2000 р.

3. Автобуси, вперше зареєстровані в період між 1 січня 1982 р. та 31 грудня 1983 р., можуть використовуватися тільки до 31 грудня 2001 р.

4. Автобуси, вперше зареєстровані в період між 1 січня 1984 р. та 31 грудня 1985 р., можуть використовуватися тільки до 31 грудня 2003 р..

5. Автобуси, вперше зареєстровані в період між 1 січня 1986 р. та 31 грудня 1987 р., можуть використовуватися тільки до 31 грудня 2005 р.

6. Автобуси, вперше зареєстровані в період між 1 січня 1988 р. та 31 грудня 1989 р., можуть використовуватися тільки до 31 грудня 2007 р..

7. З 1 січня 2008 р. можуть використовуватися тільки автобуси, які були вперше зареєстровані починаючи з 1 січня 1990 р. (Євро 0).

8. З 1 січня 2010 р. можуть використовуватися тільки автобуси, які були вперше зареєстровані починаючи з 1 жовтня 1993 р. (Євро 1).

На автобуси Співтовариства, які використовуються для здійснення двосторонніх перевезень між Грецією та іншими державами - членами Співтовариства транзитом через Договірні Сторони Угоди INTERBUS, не поширюються ці вимоги стосовно технічних стандартів, але вони повинні відповідати вимогам, установленим Європейським Співтовариством.

1. Вимоги стосовно технічних стандартів, які зазначено у двосторонніх угодах чи домовленостях між державами - членами Співтовариства та Договірними Сторонами Угоди INTERBUS про двосторонні перевезення та транзит, які є суворішими за правила, встановлені в цій Угоді, можуть застосовуватися до 31 грудня 2006 р.

2. Держави - члени Співтовариства та відповідні Договірні Сторони Угоди INTERBUS повинні інформувати Спільний комітет, зазначений у статті 23 Угоди, про зміст таких двосторонніх угод чи домовленостей.

1. Документ, який підтверджує дату першої реєстрації транспортного засобу, повинен зберігатися в салоні транспортного засобу та пред'являтися на вимогу будь-якої особи, уповноваженої здійснювати перевірки. Для цілей цього додатку термін "дата першої реєстрації транспортного засобу" означає першу реєстрацію транспортного засобу після його виготовлення. Якщо таку дату реєстрації неможливо встановити, то нею вважатиметься дата виробництва транспортного засобу.

2. Якщо двигун автобуса першої комплектності було замінено двигуном, документ, зазначений у пункті 1 цієї статті, замінюється документом, який підтверджує відповідність нового двигуна відповідним типовим вимогам, згаданим у статті 3.

1. Незважаючи на положення, згадане в пункті "a" статті 1 цього додатка, Договірні Сторони можуть проводити незаплановані перевірки для здійснення контролю за дотриманням відповідними автобусами положень Директиви 96/96/ЕС. Для цілей цього додатка термін "незаплановані перевірки" означає не внесену в план і тому неочікувану перевірку автобуса, що здійснює перевезення на території Договірної Сторони, яка здійснюється вповноваженими органами на узбіччі дороги.

2. Для здійснення перевірки на узбіччі дороги, яка передбачається цим додатком, компетентні органи Договірної Сторони повинні використовувати контрольний бланк, який подається в додатках IIa та IIb. Копія такого контрольного бланка, який заповнюється представником компетентного органу, що здійснює перевірку, передається водію автобуса та пред'являється на вимогу для спрощення чи уникання, якщо це можливо, подальших перевірок протягом невиправдано короткого проміжку часу.

3. Якщо особа, яка здійснює перевірку транспортного засобу, уважає, що недоліки в експлуатації автобуса підтверджують необхідність проведення подальшої перевірки, то автобус може підлягати перевірці на придатність до експлуатації в спеціально призначеному для цього випробувальному центрі відповідно до статті 2 Директиви Співтовариства 96/96/ЕС.

4. Не впливаючи на інші види покарання, які може бути застосовано, у разі, якщо незапланована перевірка показує, що стан автобусу не відповідає положенням Директиви 96/96/ЕС і тому вважається таким, що несе серйозну небезпеку для пасажирів чи інших користувачів автошляхів, експлуатацію такого автобуса на автошляхах громадського користування може бути негайно заборонено.

5. Перевірки, які проводяться на узбіччі дороги, повинні здійснюватися без дискримінації за ознакою громадянства, місця проживання водіїв, місця реєстрації автобусів та водіїв відповідно.