Протокол
про внесення змін до Європейської конвенції про транскордонне телебачення
Офіційний переклад
Держави - члени Ради Європи та інші Сторони Європейської конвенції про транскордонне телебачення, яку було відкрито для підписання в Страсбурзі (далі - Конвенція) 5 травня 1989 р.,
Вітаючи те, що збільшення кількості членів Ради Європи починаючи з 1989 р. зумовило розроблення та впровадження на загальноєвропейському рівні правової системи, передбаченої цією Конвенцією;
Ураховуючи значні техніко-економічні обставини в галузі телемовлення, а також появу нових комунікаційних послуг в Європі після прийняття Конвенції в 1989 р.;
Відзначаючи, що ці обставини потребують перегляду положень Конвенції;
Беручи до уваги у зв'язку з цим прийняття Європейським Співтовариством Директиви Європейського Парламенту й Ради Європи від 19 червня 1997 р. 97/36ЕС про внесення змін до Директиви Ради Європи 89/552/ЕЕС про узгодження певних положень, установлених законом, постановою чи адміністративною акцією в Державах-членах стосовно здійснення телевізійного мовлення:
Ураховуючи нагальну потребу внести зміни до певних положень Конвенції для забезпечення узгодженого підходу до транскордонного телебачення в цьому документі й Директиві, як наголошено в Декларації про засоби масової інформації в демократичному суспільстві, прийнятій міністрами, які взяли участь у IV Європейській конференції міністрів, присвяченій питанням політики в галузі засобів масової інформації (Прага, 7-8 грудня 1994 р.), й у політичній Декларації V Європейської конференції міністрів (Салоніки, 11-12 грудня 1997 р.);
Бажаючи розвинути принципи, втілені в рекомендаціях Ради Європи, прийнятих нею у своїй системі після прийняття Конвенції, щодо розробки спільно з тими, хто формує громадську думку, та засобами масової інформації методів боротьби з залежністю від паління тютюну, зловживання алкоголем та наркотиків, щодо здійснення права на стислий показ значних подій у випадках, коли виключні права на їх показ по телебаченню були придбані в контексті транскордонного телебачення, та щодо показу насильства в електронних засобах масової інформації,
Домовилися про таке:
Слово "jurisdiction" у пункті 1 статті 8 й у пункті 2а статті 16 тексту французькою мовою замінюється словом "competence".
Слово "advertisements" у пунктах 3 І 4 статті 15 тексту англійською мовою замінюється словом "advertising".
Визначення терміна "Телемовник" у пункті "c" статті 2 формулюється так:
"c) "Телемовник" означає фізичну чи юридичну особу, яка несе редакційну відповідальність за складання телевізійних програм, призначених для прийняття широкими колами телеглядачів, і яка передає їх сама, чи для якої їх цілком і без змін передає третя особа".
Визначення терміна "рекламне оголошення" у пункті "f" статті 2 формулюється так:
"f) "реклама" означає будь-яке публічне оголошення, яке передається за плату чи будь-яку подібну винагороду або для цілей самореклами і яке призначене для сприяння продажу, придбанню чи оренді товару або послуги, для поширення якоїсь справи чи ідеї, або для досягнення якогось іншого результату, бажаного для рекламодавця чи для самого телемовника".
До статті 2 додається новий пункт "g" у такій редакції:
"g) "Телепродаж" означає безпосередні пропонування, що передаються телеглядачам по телебаченню для постачання за плату товарів чи послуг, у тому числі й нерухомого майна, прав та зобов'язань".
Пункт "g" статті 2 перенумерується як пункт "h" статті 2.
Стаття 5 замінюється таким текстом:
"Стаття 5. Обов'язки Сторін, що здійснюють трансляцію
1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує відповідність положенням цієї Конвенції всіх програм, які передаються телемовником, що підпадає під її юрисдикцію.
2. Для цілей цієї Конвенції телемовником, який підпадає під юрисдикцію Сторони, є:
- телемовник, який вважається розташованим на території Сторони згідно з пунктом 3;
- телемовник, до якого застосовується пункт 4.
3. Для цілей цієї Конвенції телемовник вважається розташованим на території Сторони (далі - Сторона, що здійснює трансляцію) у таких випадках:
a) коли головне правління телемовника розташоване на території цієї Сторони і рішення щодо складання програм мовлення приймаються на території цієї Сторони;
b) якщо головне правління телемовника розташоване на території однієї Сторони, але рішення щодо складання програм телепередач приймаються на території іншої Сторони, то вважається, що телемовник розташований на території тієї Сторони, на території якої працює значна частина його працівників, зайнятих у телемовленні; якщо ж значна чисельність його працівників, зайнятих у телемовленні, працює на території кожної зі Сторін, то вважається, що телемовник розташований на території тієї Сторони, на території якої знаходиться його головне правління; якщо значна частина його співробітників не працює на території жодної зі Сторін, то вважається, що телемовник розташований на території тієї зі Сторін, на території якої він вперше почав здійснювати телемовлення згідно з системою законодавства цієї Сторони, за умови, що він підтримує стабільний і результативний зв'язок з економікою цієї Сторони;
c) якщо головне правління телемовника розташоване на території однієї зі Сторін, але рішення щодо складання програм телепередач приймаються на території Держави, яка не є Стороною цієї Конвенції, чи навпаки, то вважається, що він розташований на території відповідної Сторони, якщо значна частина його працівників, зайнятих у телемовленні, працює на території цієї Сторони;
d) якщо в разі застосування критеріїв пункту 3 статті 2 Директиви Європейського Парламенту й Ради Європи від 19 червня 1997 р. 97/36ЕС про внесення змін до Директиви Ради Європи 89/552/ЕЕС про узгодження певних положень, установлених законом, постановою або адміністративною акцією в Державах-членах стосовно здійснення телевізійного мовлення, вважається, що телемовник розташований на території однієї з Держав - членів Європейського Співтовариства, то також вважається, що для цілей цієї Конвенції цей телемовник розташований на території цієї Держави.
4. Телемовник, до якого не застосовуються положення пункту 3, вважається таким, що підпадає під юрисдикцію Сторони, так званої Сторони, що здійснює трансляцію, у таких випадках:
a) коли він використовує частоту, надану цією Стороною;
b) коли він, хоча й не використовує частоту, надану цією Стороною, насправді використовує супутникові потужності, що належать цій Стороні;
c) коли він, хоча й не використовує ні частоти, наданої цією Стороною, ні супутникових потужностей, що належать цій Стороні, насправді використовує наземну станцію-передавач супутникового зв'язку, що знаходиться на території Сторони.
5. Якщо Сторону, що здійснює трансляцію, не можна визначити згідно з пунктом 4, то Постійний Комітет, щоб визначити цю Сторону, розглядає це питання відповідно до абзацу "a" пункту 1 статті 21 цієї Конвенції.
6. Ця Конвенція не застосовується до телепередач, що призначені для прийняття виключно в Державах, які не є Сторонами цієї Конвенції і які не приймаються прямо чи опосередковано телеглядачами на території однієї або кількох Сторін".
Стаття 8 має таку редакцію:
"Стаття 8. Право на відповідь
1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує фізичній чи юридичній особі, незалежно від громадянства та місця проживання, можливість здійснювати право на відповідь або можливість застосування інших порівняних правових чи адміністративних засобів захисту права стосовно програм, які транслює телемовник, що підпадає під її юрисдикцію у значенні статті 5. Зокрема вона забезпечує такий вибір часу й такі інші заходи щодо здійснення права на відповідь, за яких це право можна було б здійснювати результативно. Результативне здійснення цього права або застосування інших порівняних правових чи адміністративних засобів захисту права забезпечується як вибором часу, так і процедурами.
2. Для цього в самій програмі через рівні проміжки часу за допомогою відповідних засобів вказується назва служби, яка випустила програму, чи телемовника, який відповідає за цю службу".
Стаття 9 замінюється таким текстом:
"Стаття 9. Доступ телеглядачів до інформації
Кожна Сторона вивчає питання, а якщо необхідно, вживає правових заходів, таких як введення права на скорочений показ подій, які становлять великий інтерес для телеглядачів, щоб право телеглядачів на інформацію не було порушене через використання телемовником, який підпадає під її юрисдикцію, виключних прав на трансляцію чи ретрансляцію такої події у тому значенні, якого надано цьому в статті 3".
Додається нова стаття 9bis у такій редакції:
"Стаття 9bis. Доступ телеглядачів до значних подій
1. Кожна Сторона зберігає право вжити заходів для того, щоб телемовник, який підпадає під її юрисдикцію, не здійснював виключної ретрансляції подій, які вона вважає значними для суспільства, позбавляючи значну частину телеглядачів на території цієї Сторони можливості слідкувати за такими подіями в прямому ефірі чи в записі по телеканалах, до яких є вільний доступ. Якщо вій це робить, то відповідна Сторона може вдатися до складення переліку тих позначених подій, які вона вважає значними для суспільства.
2. Сторони, дотримуючись юридичних гарантій, що надані Конвенцією про захист прав людини й основних свобод, а також у відповідних випадках національною конституцією, забезпечують відсутність здійснення телемовником, який підпадає під їхню юрисдикцію, виключних прав, які він придбав після дати набуття чинності Протоколом про внесення змін до Європейської конвенції про транскордонне телебачення, у такий спосіб, при якому значна частина телеглядачів іншої Сторони позбавлена можливості слідкувати за подіями, позначеними цією іншою Стороною, у прямому ефірі, цілком або частково, або в разі необхідності чи зумовленості об'єктивними причинами, що пов'язані з суспільними інтересами, у запису, цілком або частково, по телеканалах, до яких є вільний доступ, як визначено цією іншою Стороною згідно з пунктом 1, дотримуючись таких вимог:
a) Сторона, вживаючи заходів, зазначених у пункті 1, складає перелік національних і ненаціональних подій, які вона вважає значними для суспільства;
b) Сторона робить це у чіткий та прозорий спосіб, своєчасно, ефективно використовуючи час;
c) Сторона визначає, чи повинні ці події передаватися цілком або частково в прямому ефірі або в разі необхідності чи потреби з об'єктивних причин, що пов'язані з суспільними інтересами, - цілком або частково в запису;
d) Заходи, яких вживає Сторона, що складає перелік, повинні бути домірними і якомога докладніше описаними, щоб дати змогу іншим Сторонам вжити заходів, зазначених у цьому пункті;
e) Сторона, що складає список, повідомляє про перелік і відповідні заходи Постійному Комітетові в строки, установлені Постійним Комітетом;
f) Заходи, яких вживає Сторона, що складає перелік, обмежуються керівними принципами Постійного Комітету, зазначеними в пункті 3, і схвалюються Постійним Комітетом.
Заходи, що ґрунтуються на положеннях цього пункту, застосовуються тільки до подій, уключених Постійним Комітетом до щорічного переліку, зазначеного в пункті 3, а також до виключних прав, придбаних після набуття чинності цим Протоколом про внесення змін.
З. Раз на рік Постійний Комітет:
a) публікує зведений перелік визначених подій і відповідних заходів, про які повідомляють йому Сторони згідно з пунктом 2e;
b) визначає керівні принципи, які приймаються більшістю в три чверті голосів його членів, на додаток до вимог, перерахованих у пунктах 2a-2e, щоб уникнути розходжень у застосуванні цієї статті й відповідних положень Європейського Співтовариства.
Пункт 1 статті 10 має таку редакцію:
"1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує, у разі доцільності й із вжиттям відповідних заходів, виділення телемовником, який підпадає під її юрисдикцію, більшої частини свого трансляційного часу європейським творам, за винятком часу, відведеного для новин, спортивних подій, телевізійних ігор, реклами, послуг телетексту й телепродажу. Це співвідношення з урахуванням зобов'язань телемовника перед своїми телеглядачами щодо інформаційних, освітніх, культурних та розважальних програм досягається поступово, на підставі відповідних критеріїв".
Пункт 4 статті 10 має таку редакцію:
"4. Сторони забезпечують відсутність трансляції телемовником, який підпадає під їхню юрисдикцію, кінематографічних творів у строки, не погоджені з власниками прав".
Додається нова стаття 10bis у такій редакції:
"Стаття 10bis. Плюралізм засобів масової інформації
У дусі співробітництва й взаємодопомоги, який лежить в основі цієї Конвенції, Сторони докладають зусиль, щоб програми, які транслюються або ретранслюються телемовником або іншими юридичними чи фізичними особами, що підпадають під їхню юрисдикцію, у значенні статті 3, не загрожували плюралізму засобів масової Інформації".
Назва розділу III має таку редакцію:
"Реклама й телепродаж"
Стаття 11 має таку редакцію:
"1. Реклама й телепродаж мають бути чесними і добросовісними.
2. Реклама й телепродаж не повинні бути такими, що вводять в оману, і не повинні завдавати шкоди інтересам споживачів.
3. Реклама й телепродаж, які призначені для дітей або в яких беруть участь діти, повинні уникати всього, що може зашкодити їхнім інтересам, і повинні враховувати їхню особливу вразливість.
4. Телепродаж не повинен спонукати неповнолітніх до укладання договорів про продаж чи оренду товарів і послуг.
5. Рекламодавець не повинен чинити редакційного тиску на зміст програм".
Стаття 12 має таку редакцію:
"Стаття 12. Тривалість
1. Загалом короткі проміжки часу, відведені для транслювання сюжетів телепродажу, рекламних сюжетів й інших форм реклами, за винятком вікон телепродажу в значенні пункту 3, не повинні перевищувати 20% часу щоденних передач. Час, відведений для транслювання рекламних сюжетів, не повинен перевищувати 15% часу щоденних передач.
2. Загалом короткі проміжки часу, відведені для транслювання рекламних сюжетів і сюжетів телепродажу, не повинні перевищувати 20% у межах установленої години.
3. Безперервна мінімальна тривалість вікон, які призначені для програм телепродажу й передаються в межах програм, не призначених виключно для телепродажу, становить 15 хвилин. Максимальна кількість вікон на день становить вісім. Загальна їхня тривалість не повинна перевищувати 3 години на день. Вони повинні чітко позначатися за допомогою оптичних й акустичних засобів.
4. Для цілей цієї статті до реклами не належать:
- оголошення, які робить телемовник у зв'язку з його програмами та додатковими товарами, що зумовлюються цими програмами;
- оголошення, які робляться в інтересах суспільства, а також заклики до благодійництва, які передаються безкоштовно".
Стаття 13 має таку редакцію:
"Стаття 13. Форма та подача
1. Реклама й телепродаж повинні чітко вирізнятись як такі й розпізнаватись серед інших елементів програм за допомогою оптичних та/або акустичних засобів. У принципі короткі рекламні сюжети й сюжети телепродажу повинні транслюватися блоками.
2. Реклама й телепродаж не повинні застосовувати прийоми, що впливають на підсвідомість.
3. Приховані реклама й телепродаж не дозволяються, зокрема презентація товарів чи послуг у програмах, коли вона слугує рекламним цілям.
4. У рекламі й телепродажі не повинні використовуватися ні зображення, ні голоси осіб, які регулярно подають новини та хронікально-документальні програми".
Стаття 14 замінюється таким текстом:
"Стаття 14. Розміщення реклами й телепродажу
1. Реклама й телепродаж розміщуються у перервах між програмами. За умови дотримання вимог, викладених в пунктах 2-5 цієї статті, рекламні сюжети й сюжети телепродажу можуть розміщуватись і під час програм, але так, щоб не порушувались цілісність і цінність передач і не завдавалась шкода власникам авторських прав.
2. У передачах, які складаються з окремих частин, або в спортивних програмах й аналогічно побудованих показах новин та вистав, які мають перерви, рекламні сюжети й сюжети телепродажу розміщуються лише між частинами або в перервах.
3. Трансляція аудіовізуальних творів, наприклад повнометражних кінофільмів і телефільмів (за винятком окремих серій, серіалів, розважальних програм та документальних фільмів), якщо їхня запланована тривалість перевищує 45 хвилин, може перериватися один раз на кожний повний 45-хвилинний період. Подальше переривання дозволяється, якщо їхня запланована тривалість перевищує принаймні на 20 хвилин два чи більше повні 45-хвилинні періоди.
4. Коли програми, крім тих, що підпадають під пункт 2, перериваються рекламними сюжетами або сюжетами телепродажу, тоді між кожними двома послідовними рекламними сюжетами або сюжетами телепродажу повинен минути принаймні 20-хвилинний період.
5. Реклама й телепродаж не повинні переривати будь-яку трансляцію релігійної служби. Програми телевізійних новин, хронікально-документальні програми, документальні фільми, релігійні програми та програми для дітей, коли їхня запланована тривалість не перевищує 30 хвилин, рекламою чи телепродажем не перериваються. Якщо їхня запланована тривалість становить 30 хвилин і більше, то застосовуються положення попередніх пунктів".
Назва статті 15 й пункти 1-2a цієї статті мають таку редакцію:
"Стаття 15. Реклама й телепродаж певних товарів
1. Реклама й телепродаж тютюнових виробів не дозволяються.
2. Реклама й телепродаж алкогольних напоїв усіх різновидів здійснюються з дотриманням таких правил:
а) вони не повинні бути особливим чином призначені для неповнолітніх, і жодна особа, яка пов'язана з уживанням спиртних напоїв у рекламі або в телепродажі, не повинна здаватися неповнолітньою;".
Пункти "b"-"e" пункту 2 статті 15 тексту французькою мовою формулюються так:
"b) ils ne doivent pas associer la consommation de l'alcool a des performances physiques ou a la conduite automobile;
c) ils ne doivent pas suggerer que les boissons alcoolisees sont dotees de proprietes therapeutiques ou qu'elles ont un effet stimulant, sedatif, ou qu'elles peuvent resoudre des problemes personnels;
d) ils ne doivent pas encourager la consommation immoderee de boissons alcoolisees ou donner une image negative de l'abstinence ou de la sobriete;
e) ils ne doivent pas souligner indument la teneur en alcool des boissons".
До статті 15 додається новий пункт 5 у такій редакції:
"5) Телепродаж ліків та послуг із лікування не дозволяється".
Стаття 16 має таку редакцію:
"Стаття 16. Реклама й телепродаж, спеціально призначені виключно для однієї Сторони
1. Щоб уникнути спотворень конкуренції та створення небезпеки для системи телебачення однієї Сторони, реклама й телепродаж, які спеціально призначені й передаються з певною частотою для телеаудиторій виключно однієї Сторони, яка не є Стороною, що здійснює трансляцію, не повинні обходити встановлені цією конкретною Стороною правила телереклами й телепродажу.
2. Положення попереднього пункту не застосовуються в таких випадках:
a) коли відповідні правила створюють нерівні умови для реклами й телепродажу, які транслюються телемовником, що підпадає під юрисдикцію цієї Сторони, та реклами й телепродажу, що транслюються телемовником чи будь-якою іншою фізичною або юридичною особою, які підпадають під юрисдикцію іншої Сторони; або
b) коли ці Сторони уклали дво- чи багатосторонні угоди в цій галузі".
Пункт 1 статті 18 має таку редакцію:
"1. Спонсорами програм не можуть бути фізичні чи юридичні особи, основним видом діяльності яких є виробництво чи продаж товарів або надання послуг, реклама й телепродаж яких заборонені на підставі статті 15".
До статті 18 додається новий пункт 2 у такій редакції:
"2. Компанії, діяльність яких, inter alia, включає виробництво або продаж ліків і надання послуг із лікування можуть сприяти програмам шляхом рекламування назви, торговельної марки, репутації чи діяльності відповідної компанії, за винятком будь-якого посилання на ліки чи конкретні послуги з лікування, які можна отримати лише за рецептом на території Сторони, що здійснює трансляцію".
Пункт 2 статті 18 перенумерується як пункт 3.
Додається новий розділ IVbis у такій редакції:
"Розділ IVbis. Програми, що призначені виключно для самореклами або телепродажу
Стаття 18bis. Програми, що призначені виключно для самореклами
1. Положення цієї Конвенції mutatis mutandis застосовуються до програм, призначених виключно для самореклами.
2. У ці програми дозволяється вставляти рекламу в інших формах у межах, установлених пунктами 1 і 2 статті 12.
Стаття 18ter. Програми, що призначені виключно для телепродажу
1. Положення цієї Конвенції mutatis mutandis застосовуються до програм, призначених виключно для телепродажу.
2. У цих програмах дозволяється розміщувати рекламу в межах, установлених пунктом 1 статті 12; пункт 2 статті 12 не застосовується".
Останнє речення пункту 4 статті 20 вилучається, а пункт 7 статті 20 має таку редакцію:
"7. За умови дотримання положень пункту 3b статті 9bis й пункту 3 статті 23 рішення Постійного Комітету приймаються більшістю в три чверті присутніх членів".
Стаття 21 доповнюється таким чином:
"f) згідно з пунктом 2c статті 24bis висловлювати думки щодо зловживання правами.
2. Крім того, Постійний Комітет:
a) визначає керівні принципи, зазначені в пункті Зb статті 9bis, щоб уникнути розходжень у застосуванні положень цієї Конвенції щодо доступу телеглядачів до подій, які мають важливе значення для суспільства, і відповідних положень Європейського Співтовариства;
b) висловлює думку щодо заходів, вжитих Сторонами, які згідно з пунктом 2 статті 9bis склали перелік національних і ненаціональних подій, які вони вважають значними для суспільства;
c) раз на рік публікує зведений перелік визначених подій і відповідних заходів, про які повідомляють йому Сторони згідно з пунктом 2e статті 9bis".
До статті 23 додаються два нові пункти 5 і 6 у такій редакції:
"5. Однак Комітет Міністрів може, порадившись із Постійним Комітетом, прийняти рішення про те, що певна зміна набуває чинності після закінчення дворічного терміну, відлік якого починається з дати, коли її було відкрито для схвалення, якщо якась зі Сторін не висловила Генеральному Секретареві Ради Європи заперечення щодо набуття нею чинності. 3а наявності такого заперечення зміна набуває чинності в перший день місяця після дати, коли Сторона Конвенції, яка повідомила про заперечення, здасть Генеральному Секретареві Ради Європи на зберігання свій документ про схвалення.
6. Якщо зміна була схвалена Комітетом Міністрів, але ще не набула чинності відповідно до пунктів 4 або 5, то Держава або Європейське Співтовариство не можуть дати згоду на обов'язковість для них цієї Конвенції, не прийнявши одночасно цієї зміни".
Додається нова стаття 24bis у такий редакції:
"Стаття 24bis. Звинувачення в зловживаннях правами, що надані цією Конвенцією
1. Якщо передача програми телемовника цілком або здебільшого спрямована на територію іншої Сторони, яка не є Стороною, під юрисдикцію якої підпадає телемовник ("Сторона, що приймає телепрограму"), і якщо телемовник був створений для того, щоб обходити закони, які стосуються галузей, охоплених цією Конвенцією, і які застосовувалися б до нього, якби він підпадав під юрисдикцію цією іншої сторони, то це є зловживанням правами.
2. Якщо якась Сторона висуває таке звинувачення в зловживанні, то застосовується така процедура:
a) відповідні Сторони намагаються досягти дружнього врегулюванні;
b) якщо такого врегулювання не досягнуто впродовж трьох місяців, то Сторона, що приймає телепрограму, передає це питання Постійному Комітету для розгляду;
c) заслухавши заінтересовані Сторони, Постійний Комітет, у шестимісячний термін від дати, коли питання було передане йому для розгляду, висловлює думку, чи справді мало місце зловживання правами, і повідомляє її відповідним Сторонам.
3. Якщо Постійний Комітет дійшов висновку що, зловживання правами справді мало місце, то Сторона, під юрисдикцію якої телемовник, як вважається, підпадає, вживає відповідних заходів для усунення зловживання правами, і повідомляє про них Постійному Комітету.
4. Якщо Сторона, під юрисдикцію якої телемовник, як вважається, підпадає, упродовж шести місяців не вжила заходів, зазначених у пункті 3, то відповідні Сторони вдаються до арбітражного провадження, установленого в пункті 2 статті 26 та в додатку до Конвенції.
5. Сторона, що приймає телепрограму, не повинна вживати будь-яких заходів проти відповідної програми доти, доки не закінчиться арбітражне провадження. 6. Будь-які запропоновані або вжиті згідно з цією статтею заходи, повинні відповідати статті 10 Конвенції про захист прав людини й основних свобод".
Стаття 28 має таку редакцію:
"Стаття 28. Зв'язок між Конвенцією та внутрішньодержавним правом Сторін
Жодне з положень цієї Конвенції не заважає Сторонам застосовувати суворіші й детальніші правила порівняно з тими, які передбачені в цій Конвенції, до програм, що транслює телемовник, який підпадає, як вважається, під їхню юрисдикцію в значенні статті 5".
Пункт 1 статті 32 має таку редакцію:
"1. Під час підписання або подання свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання кожна Держава може заявити, що вона залишає за собою право обмежувати ретрансляцію на своїй території (лише настільки, наскільки вона не відповідає національному законодавству) програм, що містять рекламу спиртних напоїв, зроблену відповідно до правил, передбачених у пункті 2 статті 15 цієї Конвенції.
Жодних інших застережень робити не можна".
У пункті 2 статті 20, пункті 2 статті 23, пункті 1 статті 27, пунктах 1 і 4 статті 29, статті 34 та в заключному формулюванні слова "Європейське Економічне Співтовариство" замінюються словами "Європейське Співтовариство".
Цей Протокол є відкритим для прийняття Сторонами Конвенції. Жодних застережень робити не можна.
1. Цей Протокол набуває чинності першого дня місяця після дати, коли остання зі Сторін Конвенції передасть Генеральному Секретареві Ради Європи на зберігання свій документ про прийняття.
2. Однак цей Протокол набуває чинності після закінчення дворічного терміну після дати, коли він став відкритим для схвалення, якщо тільки якась зі Сторін Конвенції не повідомить Генерального Секретаря Ради Європи про заперечення щодо набуття Протоколом чинності. Право на заперечення залишається за Державами або Європейським Співтовариством, якщо до закінчення тримісячного терміну після відкриття цього Протоколу для схвалення вони висловили згоду бути зобов'язаними Конвенцією.
3. У разі повідомлення про таке заперечення Протокол набуває чинності в перший день місяця після дати, коли Сторона Конвенції, яка повідомила про заперечення, здасть на зберігання Генеральному Секретареві Ради Європи свій документ про прийняття.
4. Будь-яка Сторона Конвенції може будь-коли заявити, що цей Протокол вона застосовуватиме тимчасово.
Генеральний Секретар Ради Європи повідомляє Державам - членам Ради Європи, іншим Сторонам Конвенції та Європейському Співтовариству:
a) про здачу на зберігання будь-якого документа про прийняття;
b) про будь-яку заяву щодо тимчасового застосування цього Протоколу, зроблену відповідно до пункту 4 статті 35;
c) про будь-яку дату набуття чинності цим Протоколом відповідно до пунктів 1-3 статті 35;
d) про будь-який інший акт, повідомлення чи інформацію, які стосуються цього Протоколу.
Вчинено в Страсбурзі 9 вересня 1998 р. англійською і французькою мовами, і відкрито для прийняття 1 жовтня 1998 р. Обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи.
Генеральний Секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній Державі - члену Ради Європи, іншим Сторонам цієї Конвенції, а також Європейському Співтовариству.