Європейська конвенція про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом (ETS N 85) (укр/рос)

Статус Протоколу див.

Держави - члени Ради Європи, що підписали цю Конвенцію,

уважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами, зокрема шляхом прийняття спільних норм у правовій сфері;

беручи до уваги те, що в багатьох Державах-членах докладено зусиль або докладаються зусилля для поліпшення правового статусу дітей, народжених поза шлюбом, шляхом зменшення відмінностей у правовому статусі цих дітей і дітей, народжених у шлюбі, що зменшує правові й соціальні переваги останніх;

визнаючи, що в законодавствах Держав - членів Ради Європи досі існують суттєві розбіжності в цьому питанні;

будучи переконаними в тому, що становище дітей, народжених поза шлюбом, необхідно поліпшити й що розроблення певних спільних норм стосовно їхнього правового статусу допоможе досягти цієї мети й водночас сприятиме гармонізації законодавств Держав-членів у цій сфері;

уважаючи, однак, за необхідне створити умови поетапного переходу для Держав, не готових до негайного прийняття окремих норм цієї Конвенції,

домовилися про таке:

Кожна Договірна Сторона зобов'язується привести своє законодавство у відповідність до положень цієї Конвенції та повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи про заходи, ужиті для досягнення цієї мети.

Установлення материнства стосовно кожної дитини, народженої поза шлюбом, ґрунтується лише на факті народження дитини.

Батьківство стосовно кожної дитини, народженої поза шлюбом, може бути підтверджене або встановлене шляхом добровільного визнання або за рішенням суду.

Добровільне визнання батьківства може бути предметом опротестування або оспорювання в порядку, установленому внутрішнім законодавством держави, лише у випадку, коли особа, що бажає визнати або визнала дитину, не є її біологічним батьком.

Під час учинення дій з установлення батьківства допустимим є використання наукових доказів, що можуть сприяти встановленню або спростуванню факту батьківства.

1. Батько й мати дитини, народженої поза шлюбом, мають такі самі обов'язки її утримувати, які були б за її народження в шлюбі.

2. У випадках, коли законний обов'язок утримувати дитину, народжену в шлюбі, переходить до певних членів сім'ї та родичів з боку батька або матері, такий обов'язок також застосовується й до дитини, народженої поза шлюбом.

1. У випадку, коли походження дитини, народженої поза шлюбом, установлено стосовно обох батьків, батьківські права не можуть автоматично переходити лише до батька дитини.

2. Зберігається можливість передачі батьківських прав; випадки передачі батьківських прав визначаються внутрішнім законодавством держави.

У випадках, коли батько або мати дитини, народженої поза шлюбом, не мають батьківських прав або прав опіки над дитиною, такий з батьків може одержати право доступу до дитини у відповідних випадках.

Дитина, народжена поза шлюбом, має таке саме право на успадкування майна своїх батька й матері, а також члена сім'ї та родича з боку батька або матері, як і дитина, народжена в шлюбі.

Укладення шлюбу батьком і матір'ю дитини, народженої поза шлюбом, надає їй правовий статус дитини, народженої в шлюбі.

1. Ця Конвенція відкрита для підписання Державами - членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття або затвердження передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Ця Конвенція набирає чинності через три місяці після дати передачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття або затвердження.

3. Для Держави, яка підписала цю Конвенцію й ратифікує, приймає або затверджує її пізніше, Конвенція набирає чинності через три місяці після дати передачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття або затвердження.

1. Після набрання чинності цією Конвенцією Комітет Міністрів Ради Європи може запропонувати будь-якій Державі, що не є членом, приєднатися до цієї Конвенції.

2. Таке приєднання здійснюється шляхом передачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання й набирає чинності через три місяці після дати передачі на зберігання.

1. Будь-яка Держава під час підписання Конвенції або передачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання може зазначити територію або території, до яких застосовуються положення цієї Конвенції.

2. Будь-яка Держава під час передачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання чи будь-коли пізніше може за допомогою заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи поширити дію положень цієї Конвенції на будь-яку іншу територію або території, зазначені в заяві, за міжнародні зносини яких вона відповідає або від імені яких вона вповноважена брати зобов'язання.

3. Будь-яка заява, подана відповідно до попереднього пункту, стосовно території, зазначеної в такій заяві, може бути відкликана в порядку, визначеному в статті 15 цієї Конвенції.

1. Будь-яка Держава під час підписання Конвенції або передачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження чи приєднання, або подачі заяви відповідно до пункту 2 статті 13 цієї Конвенції може зробити не більше трьох застережень стосовно положень статей 2-10 Конвенції.

Застереження загального характеру не дозволяються; кожне застереження не може стосуватися більш як одного положення.

2. Застереження залишається чинним протягом п'яти років з дати набрання чинності цією Конвенцією для відповідної Договірної Сторони. Дія застереження може бути продовжена на наступні п'ятирічні періоди шляхом надіслання заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи до закінчення кожного такого періоду.

3. Будь-яка Договірна Сторона може відкликати цілком або частково застереження, зроблене нею відповідно до попередніх пунктів, за допомогою заяви, надісланої на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Відкликання набирає чинності з дати одержання заяви.

1. Будь-яка Договірна Сторона може настільки, наскільки це стосується її, денонсувати цю Конвенцію за допомогою повідомлення, надісланого на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.

2. Денонсація набирає чинності через шість місяців після дати одержання такого повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи.

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам - членам Ради Європи й будь-якій Державі, що приєдналася до цієї Конвенції, про:

a) будь-яке підписання;

b) будь-яку передачу на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання;

c) будь-яку дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно до статті 11 Конвенції;

d) будь-яке повідомлення, отримане відповідно до положень статті 1;

e) будь-яку заяву, отриману відповідно до пунктів 2 й 3 статті 13;

f) будь-яке застереження, зроблене відповідно до положень пункту 1 статті 14;

g) будь-яке продовження строку дії застереження відповідно до положень пункту 2 статті 14;

h) відкликання будь-якого застереження, здійснене відповідно до положень пункту 3 статті 14;

і) будь-яке повідомлення, отримане відповідно до положень статті 15, і дату набрання чинності денонсацією.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на це вповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено в м. Страсбург 15 жовтня 1975 року англійською й французькою мовами, причому обидва тексти є рівноавтентичні, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цієї Конвенції кожній Державі, яка підписала Конвенцію або приєдналася до неї.