Директива Ради 83/182/ЄЕС "Про звільнення від податку в межах Співтовариства для певних транспортних засобів, що тимчасово ввозяться до однієї держави-члена з іншої"

Змінено: 391L0680 (OJ L 376 31.12.1991, p. 1)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Враховуючи Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства, та, зокрема, статтю 99 цього Договору,

Враховуючи пропозицію Комісії (1),

Враховуючи висновок Європейського Парламенту (2),

Враховуючи висновок Комітету по економічно-соціальних проблемах (3),

Оскільки свобода руху резидентів Співтовариства ускладнюється податковими угодами, які застосовуються для тимчасового ввезення певних транспортних засобів для власних та ділових потреб;

Оскільки ліквідація цих перешкод, які витікають з таких податкових угод, особливо необхідна, якщо йдеться про створення економічного ринку, який має характеристики, подібні внутрішнім ринками;

Оскільки, в окремих випадках, виникає необхідність у точному встановленні, чи є особа насправді резидентом даної держави-члена;

Оскільки з'являється бажаним на першому етапі обмежити сферу застосування цієї Директиви, яка стосується певних транспортних засобів, лише тими транспортними засобами, які придбані або ввезені відповідно до загальних умов оподаткування, чинних на внутрішньому ринку держави-члена,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Держави-члени, відповідно до умов, викладених нижче, звільняють тимчасові ввезення з іншої держави-члена автомоторних засобів пересування по дорогах (включаючи причепи до них), фургони, прогулянкові човни, приватні літальні апарати, мотоцикли, мотоцикли з коляскою, та коней для їзди верхи, від податку на обіг, акцизів та інших споживчих податків, - податки перелічені у Додатку до цієї Директиви.

2. Звільнення від податку, про яке йдеться у пункті 1, також поширюється на звичайні запасні частини, аксесуари та устаткування, що ввозяться такими транспортними засобами.

3. Засоби транспорту, які використовуються у комерційних цілях, виключаються з такого звільнення від податку, про яке йдеться у пункті 1.

4. (a) Сфера дії цієї Директиви не охоплює тимчасове ввезення приватних транспортних засобів, фургонів, прогулянкових човнів, власних літальних апаратів, мотоциклів та мотоциклів з коляскою для власного користування, якщо вони не були придбані або ввезені згідно з загальними умовами оподаткування, що є чинними на внутрішньому ринку будь-якої держави-члена, та/або які, через факт їх вивезення, підлягають звільненню від податку або поверненню сум податку з обігу, акцизів або будь-якого іншого споживчого податку.

Для цілей цієї Директиви, транспортні засоби, які придбані згідно з умовами, про які йдеться у статті 15 (10) Директиви 77/388/ЄЕС (4), розглядаються як такі, що відповідають чинним загальним умовам оподаткування на внутрішньому ринку держави-члена. Однак, держава-член може розглядати транспортні засоби, придбані згідно з умовами, про які йдеться у третьому пункті вищезазначеного пункту 10, як такі, що не відповідають цим вимогам.

(b) Рада, одностайним рішенням на пропозицію Комісії, у термін до 31 грудня 1985 року, має прийняти правила Співтовариства стосовно надання звільнення від податку для транспортних засобів, про які йдеться у першому підпункті (a) вище, враховуючи необхідність уникнути випадків подвійного оподаткування, а також забезпечити нормальне, повне оподаткування транспортних засобів для приватного користування.

Для цілей цієї Директиви:

(a) "комерційні транспортні засоби" означає будь-який автодорожній засіб, який за своєю конструкцією або обладнанням придатний та призначений для транспортування, за оплату або без неї:

- більш, ніж дев'ять осіб, включаючи водія,

- товарів,

а також будь-який автодорожній засіб для спеціального використання, іншого, ніж транспорт як такий;

(b) "приватний транспортний засіб" означає будь-який дорожній транспортний засіб, включаючи причепи, якщо такі є, інший, ніж ті, про які йдеться у підпункті (a);

(c) "використання у бізнесових цілях" означає транспортні засоби, які використовуються в ході діяльності, що здійснюється з метою винагороди або отримання фінансового прибутку;

(d) термін "приватне користування" означає будь-яке інше використання, крім використання у бізнесових цілях.

Якщо приватний транспортний засіб, фургон, прогулянковий човен, приватний літальний апарат, мотоцикл або мотоцикл з коляскою ввозиться тимчасово, такий предмет звільняється від податків, визначених у статті 1, на період, тривалий або ні, не більше, ніж 6 місяців протягом будь-яких 12 місяців за умови, що:

(a) особа, яка ввозить такі товари:

(aa) має постійне місця проживання у державі-члені, іншій, ніж держава-член, до якої здійснюється тимчасове ввезення;

(bb) користується таким транспортним засобом для своїх приватних цілей;

(b) вищезазначений транспортний засіб не розміщений та не орендований у державі-члені, до якої він був ввезений, або не позичений резиденту тій держави. Однак, приватні транспортні засоби, що належать будь-якій прокатній фірмі, що має свій головний офіс у Співтоваристві, можуть бути реорендовані нерезидентами для повторного вивезення, якщо такі засоби знаходяться у країні в результаті контракту з оренди, строк дії якого закінчується у такій державі. Вони також можуть бути повернені працівником фірми прокату автомобілів до тієї держави-члена, де такі транспортні засоби бралися напрокат, навіть у тих випадках, коли такий працівник є резидентом держави-члена, до якої здійснюється ввезення.

1. Приватний транспортний засіб, який ввозиться тимчасово для цілей бізнесу, звільняються від податків, які визначені у статті 1, за умови, що:

(a) особа, яка ввозить приватний транспортний засіб:

(aa) має своє постійне місце проживання у державі-члені, іншої, ніж держава-член, до якої здійснюється таке тимчасове ввезення;

(bb) не використовує цей засіб у державі-члені, до якої здійснюється таке тимчасове ввезення, для перевезень пасажирів за наймом чи за матеріальну винагороду будь-якого типу або для перевезення товарів для виробничих та/або комерційних цілей за винагороду або без такої;

(b) що приватний транспортний засіб не розміщується, не позичається та не здається в оренду у державі-члені, до якої здійснюється тимчасове ввезення;

(c) що приватний транспортний засіб був придбаний або ввезений згідно з загальними положеннями оподаткування, чинними на внутрішньому ринку держави-члена, що є місцем постійного проживання користувача, та не підлягає з причини його вивезення жодному звільненню від податку або поверненню сум податків, акцизів або інших споживчих податків.

Ця умова має вважатися виконаною, якщо такий приватний транспортний засіб має стандартний реєстраційний номерний знак держави-члена, де він зареєстрований, при чому усі тимчасові номерні знаки виключаються. Однак, у випадку, якщо приватний транспортний засіб, зареєстрований державі-члені, де видача стандартних номерних знаків не є умовою для виконання відповідно до загальних умов чинного оподаткування на внутрішньому ринку, користувачам потрібно представити будь-яке свідчення на підтвердження того, що оплата сум споживчих податків була здійснена.

2. Звільнення від податку, про яке йдеться у пункті 1, має застосовуватися на період, як тривалий так і ні:

- семи місяців у будь-який 12 місячний період часу, у випадку, якщо приватні транспортні засоби ввезені одним з комерційних посередників, про які йдеться у статті 3 Директиви 64/224/ЄЕС (1);

- шести місяців протягом будь-якого 12 місячного періоду в усіх інших випадках.

1. Приватні транспортні засоби, тимчасово ввезені, звільняються від податків, про які йдеться у статті 1, у наступних випадках:

(a) коли приватний транспортний засіб, зареєстрований у державі постійного проживання користувача, регулярно використовується для поїздок з місця його проживання до місця його роботи на підприємстві, що знаходиться на території іншої держави-члена, та навпаки;

Звільнення від податків, що приведені під цим заголовком, не підлягають будь-якому часовому обмеженню;

(b) якщо учень (студент) використовує приватний транспортний засіб, зареєстрований у державі-члені його постійного проживання, на території іншої держави-члена, де учень (студент) мешкає виключно з метою відвідання навчального закладу.

2. Право на звільнення від податку, яке визначається положеннями пункту 1, має відповідати єдиній умові, а саме, що положення статті 14 (1) (a), (b) та (c) виконуються.

Коні для верхової їзди, тимчасово ввезені до держави-члена, звільняються від податків, визначених у статті 1, на три місяці за умови, що:

(a) зазначені коні ввозяться на територію держави-члена, до якої здійснюється таке тимчасове ввезення, для цілей та/або проведення екскурсій верхи, які здійснюються їх вершниками. Держави-члени можуть виключити від цього звільнення від податку ввезення їхніми резидентами коней, які ввозяться на борту транспортних заходів;

(b) звільнення від податку вимагається не пізніше, ніж час в'їзду на територію держави-члена, до якої здійснюється ввезення. Якщо звільнення від податку вимагається до тимчасового ввезення, наїзник може бути звільнений від вимоги в'їзду на територію держави-члена, до якої здійснюється ввезення, через прикордонний пост;

(c) вищезгадані коні не можуть здаватися в оренду, позичатися або розміщуватися для третьої сторони у державі-члені, до якої здійснюється таке тимчасове ввезення, або використовуватися для цілей, інших, ніж екскурсії.

1. Для цілей цієї Директиви, термін "постійне місце проживання" означає місце, де особа постійно проживає, тобто проживає принаймні 185 днів протягом кожного календарного року, у зв'язку з особистими чи службовими стосунками або, у випадках, якщо особа не має службових стосунків, через особисті стосунки, які обумовлюють тісний зв'язок між тою особою та місцем, де вона проживає.

Однак, постійним місцем проживання особи, службові стосунки якої знаходяться у іншому місці від його особистих стосунків та яка послідовно живе по черзі у різних місцях, розташованих у двох або більше державах-членах, вважається місце його особистих стосунків, за умови, що така особа регулярно повертається туди. Ця остання умова не є обов'язковою, якщо особа проживає у державі-члені, для виконання місії визначення терміну. Навчання у вищому навчальному закладі або у школі не вважається зміною місця постійного проживання.

2. Особи надають підтвердження їхнього постійного місця проживання за допомогою будь-яких відповідних засобів, таких як ідентифікаційна картка або будь-який інший документ.

3. Якщо компетентні органи держави-члена, до якої здійснюється ввезення мають сумніви щодо дійсності свідчення постійного місця проживання, зроблене відповідно до пункту 2, або для певного спеціального контролю, вони можуть вимагати будь-яку додаткову інформацію або доказ.

У виключних випадках, якщо, незважаючи на представлення додаткової інформації, про яку йдеться у статті 7 (3) компетентним органам держави-члена, до якої здійснюється ввезення, зберігаються серйозні сумніви, тимчасове ввезення приватного транспортного засобу для бізнесових цілей може бути здійснено за умови сплати закладу.

Однак, якщо користувач транспортного засобу представляє свідчення того, що він постійно проживає у іншій державі-члені, органи влади держави-члена, до якої здійснюється тимчасове ввезення, повертають сплачену суму закладу протягом двох місяців після дати, на яку були представлені такі свідчення.

1. Держави-члени можуть зберігати та/або встановлювати більш ліберальні положення, ніж ті, які передбачаються цією Директивою. Зокрема, вони можуть, на запит особи, яка здійснює ввезення, дозволити тимчасове ввезення на період часу, довший, ніж той, який передбачається у статті 3 та 4 (2). У останньому випадку, держави-члени можуть стягувати податки, про які йдеться у Додатку, на періоди часу, які є довшими, ніж ті, що передбачені цією Директивою. Держави-члени можуть також дозволяти приватним транспортним засобам, про які йдеться у другому реченні статті 3 (b), бути наданими в оренду особі, яка постійно проживає у державі-члені, до якої здійснюється ввезення, з метою повторного вивезення.

2. Держави-члени на виконання цієї Директиви, за жодних обставин, не можуть застосовувати в межах Співтовариства звільнення від податків, які є менш сприятливими, ніж ті, які вони застосовують для ввезення транспортних засобів з третіх держав.

3. Королівство Данія має право зберігати правила, які застосовуються в цій державі стосовно постійного місця проживання, відповідно до яких будь-яка особа, включаючи учнів та студентів, у випадках, про які йдеться у статті 5 (1) (b), розглядається, як така, що постійно проживає у Данії, якщо вона проживає там рік, або 365 днів, протягом 24 місяців. Однак, для уникнення подвійного оподаткування:

- якщо, в результаті застосування цих правил, особа вважається такою, що має два місця проживання, місцем постійного проживання такої особи вважається таке, де мешкає його подружжя та діти;

- у подібних випадках, Королівство Данія має проводити консультації з іншими державами-членами стосовно прийняття рішення про те, яке з двох місць проживання має використовуватися у податкових цілях.

До закінчення трирічного періоду, Рада, на підставі звіту, наданого Комісією, повторно вивчає часткові зміни, які охоплюються цим пунктом, та, якщо необхідно, затверджують заходи, за пропозицією Комісії, згідно зі статтею 99 Договору, для забезпечення скасування такої часткової зміни.

4. Держави-члени інформують Комісію про домовленості, про які йдеться у пункті 1, та одночасно про виконання ними їхніх зобов'язань, викладених у статті 10. Комісія згодом інформує про ці домовленості інші держави-члени.

1. Держави-члени вводять в силу закони, регламенти та адміністративні правила, необхідні для виконання цієї Директиви, до 1 січня 1984 року. Вони також надалі інформують про це Комісію.

2. Якщо у ході практичного застосування цієї Директиви виникають труднощі, компетентні органи відповідних держав-членів приймають необхідні, спільно погоджені рішення, зокрема, у світлі Конвенцій та Директив Співтовариства про взаємодопомогу.

3. Держави-члени подають до Комісії тексти відповідних головних положень національного законодавства, які вони прийняли у сфері, що регулюється цією Директивою.

4. Кожні два роки Комісія, після проведення консультацій з державами-членами, подає до Ради та Європейського Парламенту звіт про застосування цієї Директиви у державах-членах, визначаючи окремо концепцію "місця постійного проживання", а також пропонує необхідні положення для застосування у межах Співтовариства для сприяння введенню єдиної системи в усіх державах-членах.

Ця Директива призначена державам-членам.

Здійснено у м. Брюсселі 28 березня 1983 року.

БЕЛЬГІЯ

ДАНІЯ

ФЕДЕРАЛЬНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНА

ФРАНЦІЯ

ІРЛАНДІЯ

- Акцизні збори з транспортних засобів (Фінанси (Акцизні збори) (Транспортні засоби) Закон від 1952 року з поправками та доповненнями.

ІТАЛІЯ

ЛЮКСЕМБУРГ

НІДЕРЛАНДИ

СПОЛУЧЕНЕ КОРОЛІВСТВО

- Акцизний збір з транспортних засобів (Транспортні засоби (Акциз) Закон від 1971 року).