Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (укр/рос)

d) розглядає та вживає будь-яких додаткових заходів, які можуть бути необхідними для досягнення цілей Конвенції.

6. Конференція Сторін на своїй першій нараді засновує допоміжний орган під назвою "Комітет з розгляду стійких органічних забруднювачів" з метою виконання функцій, визначених для такого Комітету цією Конвенцією. Стосовно цього:

a) члени Комітету з розгляду стійких органічних забруднювачів призначаються Конференцією Сторін. Комітет складається з експертів у сфері оцінки й регулювання хімічних речовин, які призначаються урядами. Члени Комітету призначаються на основі справедливого географічного розподілу;

b) Конференція Сторін ухвалює рішення про компетенцію, організацію й функціонування Комітету; та

c) Комітет докладає всіх зусиль для прийняття своїх рекомендацій консенсусом. Якщо всі засоби для досягнення консенсусу вичерпано, а консенсусу не досягнуто, то як останній засіб, така рекомендація приймається більшістю у дві третини голосів членів, що присутні й беруть участь у голосуванні.

7. Конференція Сторін на своїй третій нараді дає оцінку стосовно того, чи зберігається необхідність у процедурі, що міститься в підпункті "b" пункту 2 статті 3, у тому числі розгляд її ефективності.

8. Організація Об'єднаних Націй, її спеціалізовані установи й Міжнародне Агентство Атомної Енергії, а також будь-яка держава, що не є Стороною цієї Конвенції, можуть бути представлені на нарадах Конференції Сторін як спостерігачі. Будь-які інші органи або установи, національні чи міжнародні, урядові чи неурядові, які мають компетенцією в питаннях, що охоплюються цією Конвенцією, і які повідомили Секретаріатові про своє бажання бути представленими на нараді Конференції Сторін як спостерігачі, можуть бути допущені до участі в ній, якщо проти цього не заперечує щонайменше одна третина присутніх на нараді Сторін. Допуск й участь спостерігачів регулюються регламентом, прийнятим Конференцією Сторін.

1. Цим засновується Секретаріат.

2. На Секретаріат покладаються такі функції:

a) організація нарад Конференції Сторін та її допоміжних органів та їм послуг за необхідності;

b) сприяння наданню Сторонам, особливо Сторонам, які є країнами, що розвиваються, і Сторонам, які є країнами з перехідною економікою, на їхнє прохання, допомоги в здійсненні цієї Конвенції;

c) забезпечення необхідної координації із Секретаріатами інших відповідних міжнародних органів;

d) підготовка й надання Сторонам періодичних доповідей, що базуються на інформації, отриманій відповідно до статті 15, та іншій наявній інформації;

e) укладання під загальним керівництвом Конференції Сторін таких адміністративних і договірних угод, які можуть бути потрібні для ефективного виконання його функцій; та

f) виконання інших функцій секретаріату, визначених у цій Конвенції, і таких інших функцій, які можуть бути визначені Конференцією Сторін.

3. Функції секретаріату цієї Конвенції виконуються Виконавчим Директором Програми Організації Об'єднаних Націй з навколишнього природного середовища, якщо Конференція Сторін не ухвалить більшістю в три чверті голосів Сторін, що присутні й беруть участь у голосуванні, доручити виконання функцій секретаріату одній чи кільком іншим міжнародним організаціям.

1. Будь-яка Сторона може пропонувати зміни до цієї Конвенції.

2. Поправки до цієї Конвенції приймаються на нараді Конференції Сторін. Текст будь-якої запропонованої зміни Секретаріат надсилає Сторонам не пізніше, ніж за шість місяців до проведення наради, на якій пропонується її прийняти. Секретаріат також надсилає тексти запропонованих змін Сторонам, які підписали цю Конвенцію, і Депозитарієві для його відома.

3. Сторони докладають усіх зусиль для досягнення згоди стосовно будь-якої запропонованої зміни до цієї Конвенції консенсусом. Якщо всі можливості для досягнення консенсусу вичерпано, а згоди не досягнуто, то як останній засіб, зміна приймається більшістю в три чверті голосів Сторін, що присутні й беруть участь у голосуванні.

4. Зміна надсилається Депозитарієм усім Сторонам для ратифікації, прийняття або схвалення.

5. Депозитарієві надсилаються письмові повідомлення про ратифікацію, прийняття або схвалення зміни. Зміна, прийнята відповідно до пункту 3, набирає чинності для тих Сторін, які прийняли її на дев'яностий день після здачі на зберігання ратифікаційних грамот, документів про прийняття або схвалення щонайменше трьома чвертями Сторін. Після цього ця зміна набирає чинності для будь-якої іншої Сторони на дев'яностий день після здачі цією Стороною на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття або схвалення цієї зміни.

1. Додатки до цієї Конвенції є її невід'ємною частиною, і, якщо спеціально не передбачено інше, посилання на цю Конвенцію є водночас посиланням на будь-які додатки до неї.

2. Будь-які додаткові додатки обмежуються процедурними, науковими, технічними або адміністративними питаннями.

3. Стосовно пропонування, прийняття або набрання чинності додатковими додатками до цієї Конвенції застосовується така процедура:

a) додаткові додатки пропонуються й приймаються відповідно до процедури, викладеної в пунктах 1, 2 й 3 статті 21;

b) будь-яка Сторона, яка не може прийняти додаткового додатка, повідомляє про це Депозитарієві в письмовій формі протягом одного року з дня повідомлення Депозитарієм про прийняття додаткового додатка. Депозитарій негайно повідомляє всім Сторонам про будь-яке таке отримане ним повідомлення. Будь-яка Сторона може будь-коли відкликати раніше надіслане повідомлення про неприйняття будь-якого додаткового додатка, після чого такий додаток набирає чинності для цієї Сторони відповідно до підпункту "c"; та

c) після закінчення одного року з дня повідомлення Депозитарієм про прийняття додаткового додатка, такий додаток набирає чинності для всіх Сторін, які не надіслали повідомлення відповідно до положень підпункту "b".

4. Пропонування, прийняття й набрання чинності змінами до додатків A, B чи C регулюються тією самою процедурою, що і пропонування, прийняття і набрання чинності додатковими додатками до цієї Конвенції, за винятком того, що зміна до додатка A, B чи C не набирає чинності для будь-якої Сторони, яка зробила заяву стосовно змін до цих додатків відповідно до пункту 4 статті 25; у такому випадку будь-яка зміна набирає чинності для такої Сторони на дев'яностий день після здачі на зберігання Депозитарієві ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення такої зміни або приєднання до неї.

5. Стосовно пропонування, прийняття й набрання чинності зміною до додатків D, E або F застосовується така процедура:

a) зміни пропонуються відповідно до процедури, викладеної в пунктах 1 й 2 статті 21;

b) Сторони ухвалюють рішення про внесення змін до додатків D, E або F консенсусом; та

c) рішення про внесення змін до додатків D, E або F Депозитарій негайно надсилає Сторонам. Зміна набирає чинності для всіх Сторін у строк, зазначений у рішенні.

6. Якщо додатковий додаток або зміна до додатка пов'язані з унесенням зміни до цієї Конвенції, то такий додатковий додаток або зміна набирають чинності лише після набрання чинності поправкою до цієї Конвенції.

1. За винятком випадку, передбаченого в пункті 2, кожна Сторона цієї Конвенції має один голос.

2. У питаннях, що входять до сфери її компетенції, реґіональна організація економічної інтеграції здійснює своє право голосу, використовуючи число голосів, що дорівнює числу її Держав-членів, які є Сторонами цієї Конвенції. Така організація не використовує свого права голосу, якщо будь-яка з її Держав-членів використовує своє право голосу, і навпаки.

Ця Конвенція відкрита для підписання всіма Державами й реґіональними організаціями економічної інтеграції в Стокгольмі 23 травня 2001 року, та в Штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку з 24 травня 2001 року до 22 травня 2002 року.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню Державами й реґіональними організаціями економічної інтеграції. Вона відкрита для приєднання Держав і реґіональних організацій економічної інтеграції з наступного дня після дати, коли Конвенція закривається для підписання. Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття, схвалення або приєднання здаються на зберігання Депозитарієві.

2. Будь-яка реґіональна організація економічної інтеграції, яка стає Стороною цієї Конвенції тоді, коли жодна з її Держав-членів не є її Стороною, несе всі зобов'язання за цією Конвенцією. У випадку, коли одна чи кілька Держав-членів такої організації є Сторонами цієї Конвенції, така організація та її Держави-члени ухвалюють рішення стосовно відповідних обов'язків з виконання своїх зобов'язань за Конвенцією.

У такому випадку організація й Держави-члени не можуть одночасно користуватися правами, які випливають з Конвенції.

3. У своїй ратифікаційній грамоті, документі про прийняття, схвалення чи приєднання реґіональна організація економічної інтеграції заявляє про сферу своєї компетенції стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією. Будь-яка така організація повідомляє також про будь-яку відповідну зміну сфери своєї компетенції Депозитарію, який, у свою чергу, інформує про це Сторони.

4. У своїй ратифікаційній грамоті, документі прийняття, схвалення чи приєднання будь-яка Сторона може заявити, що для неї будь-яка поправка до додатка A, B або C набирає чинності лише після здачі на зберігання її відповідної ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання.

1. Ця Конвенція набирає чинності на дев'яностий день від дня здачі на зберігання п'ятдесятої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання.

2. Для кожної Держави або реґіональної організації економічної інтеграції, які ратифікують, приймають чи схвалюють цю Конвенцію або приєднуються до неї після здачі на зберігання п'ятдесятої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення чи приєднання, Конвенція набирає чинності на дев'яностий день після здачі на зберігання такою Державою або реґіональною організацією економічної інтеграції своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання.

3. Для цілей пунктів 1 й 2 будь-який документ, зданий на зберігання реґіональною організацією економічної інтеграції, не рахується як додатковий до документів, зданих на зберігання Державами-членами такої організації.

Жодні застереження до цієї Конвенції не допускаються.

1. Будь-коли через три роки від дня набрання чинності цією Конвенцією для будь-якої Сторони, ця Сторона може вийти з Конвенції, надіславши письмове повідомлення Депозитарієві.

2. Будь-який такий вихід набирає чинності через один рік від дня отримання Депозитарієм повідомлення про вихід або в такий пізніший строк, який може бути зазначений у повідомленні про вихід.

Функції Депозитарію цієї Конвенції виконує Генеральний Секретар Організації Об'єднаних Націй.

Оригінал цієї Конвенції, тексти якої англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами є рівно автентичними, здається на зберігання Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено в Стокгольмі двадцять другого травня дві тисячі першого року.

Примітки:

i) Якщо в Конвенції не зазначено іншого, у випадку, коли в продуктах і виробах у результаті ненавмисного забруднення є мікрокількості хімічної речовини, вони не розглядаються як такі, що підлягають переліку в цьому додатку.

ii) Ця примітка не розглядається як конкретний виняток стосовно виробництва й використання для цілей пункту 2 статті 3. Кількості хімічної речовини, що є частиною виробів, вироблених або тих, що вже використовуються, до або на дату набрання чинності відповідним зобов'язанням стосовно цієї хімічної речовини, не розглядаються як наведені в цьому додатку, за умови, якщо Сторона повідомила Секретаріатові про те, що конкретний тип виробу продовжує використовуватися в цій Стороні. Секретаріат повідомляє про такі повідомлення громадськості.

iii) Ця примітка, яка не застосовується до хімічної речовини, яка помічена зірочкою в стовпці "Хімічна речовина" в частині I цього додатка, не розглядається як конкретний виняток стосовно виробництва й використання для цілей пункту 2 статті 3. Ураховуючи, що не очікується контактів значних кількостей хімічної речовини з людьми й навколишнім природним середовищем у ході виробництва й використання проміжної речовини локальної дії, що знаходиться в закритій системі, після повідомлення Секретаріатові Сторона може санкціонувати виробництво й використання певних кількостей хімічної речовини, наведеної в цьому додатку, як проміжної речовини локальної дії, що знаходиться в закритій системі, яке хімічно перетворюється під час виробництва інших хімічних речовин, які, з урахуванням критеріїв, указаних у пункті 1 додатка D, не виявляють характеристик стійких органічних забруднювачів. Таке повідомлення повинно включати інформацію про загальний обсяг виробництва й споживання такої хімічної речовини або розумну оцінку такої інформації та інформацію, що стосується природи заснованого на використанні закритого за своєю системою процесу, який протікає в обмеженому просторі, у тому числі обсяг будь-якого ненавмисного мікрозабруднення кінцевого виробу початковим матеріалом, що є стійким органічним забруднювачем, унаслідок його неповного перетворення. Така процедура застосовується якщо інше не передбачене цим додатком. Секретаріат доводить такі повідомлення до відома Конференції Сторін і громадськості. Подібне виробництво або використання не розглядається як таке, що належить до конкретного винятку стосовно виробництва або використання. Таке виробництво й використання припиняються через десять років, якщо відповідна Сторона не подасть нового повідомлення до Секретаріату, у випадку чого цей період продовжується ще на десять років, якщо Конференція Сторін після розгляду цього виду виробництва й використання не прийме іншого рішення. Процедура повідомлення може бути повторена.

iv) Усі конкретні винятки стосовно речовин, уключених до цього додатка, можуть використовуватися Сторонами, які зареєстрували винятки стосовно них відповідно до статті 4, за винятком використання поліхлорованих дифенілів у виробах, що використовуються відповідно до положень частини II цього додатка, яке може здійснюватися всіма Сторонами.

Кожна Сторона:

a) стосовно усунення використання поліхлорованих дифенілів в обладнанні (тобто трансформаторах, конденсаторах або інших приймачах, що містять рідкі речовини) до 2025 року, під час можливого перегляду Конференцією Сторін, уживає заходів відповідно до таких пріоритетів:

i) докладати активних зусиль стосовно виявлення, маркування й припинення експлуатації обладнання, що містить поліхлоровані дифеніли в концентрації більше 10 відсотків і в обсязі більше 5 літрів;

ii) докладати активних зусиль стосовно виявлення, маркування й припинення експлуатації обладнання, що містить більше 0,05 відсотка поліхлорованих дифенілів і в обсязі більше 5 літрів;

iii) прагнути виявити наявність і припинити експлуатацію обладнання, що містить більше 0,005 відсотка поліхлорованих дифенілів і в обсязі більше 0,05 літра;

b) відповідно до пріоритетів, зазначених у пункті "a", сприяє впровадженню викладених нижче заходів стосовно зменшення небезпеки впливу й ризиків з метою контролю за використанням таких поліхлорованих дифенілів:

i) використання тільки в непошкодженому й герметичному обладнанні й тільки в тих місцях, де ризик викиду в навколишнє природне середовище може бути зведений до мінімуму, а наслідки такого викиду можуть бути швидко усунені;

ii) незастосування в обладнанні в місцях, пов'язаних з виробництвом і переробкою продовольства або кормів;

iii) під час використання в населених районах, зокрема в школах і лікарнях, ужиття всіх розумних заходів стосовно недопущення електричних неполадок, які можуть призвести до виникнення пожежі, і проведення регулярних перевірок герметичності обладнання;

c) незалежно від положень пункту 2 статті 3 забезпечує, щоб обладнання, в якому містяться поліхлоровані дифеніли, описані в пункті "a", не експортувалося й не імпортувалося для будь-яких інших цілей, крім цілей екологічно безпечного видалення відходів;

d) крім випадків експлуатації й обслуговування обладнання, не допускає рекуперації рідких речовин з умістом поліхлорованих дифенілів понад 0,005 відсотка для повторного використання в іншому обладнанні;

e) докладає активних зусиль, спрямованих на забезпечення екологічно безпечного видалення рідин, що утримують поліхлоровані дифеніли, і забрудненого поліхлорованими дифенілами обладнання при концентрації поліхлорованих дифенілів вище 0,005 відсотка, відповідно до пункту 1 статті 6, у максимально стислі строки, але не пізніше 2028 року, за умови можливого перегляду строків Конференцією Сторін;

f) незалежно від примітки "ii" до частини I цього додатка, прагне виявляти інші товари, що містять більше 0,005 відсотка поліхлорованих дифенілів (наприклад, оболонку кабелю, затверділі ущільнювальні суміші й забарвлені вироби), і забезпечувати їхнє регулювання відповідно до пункту 1 статті 6;

g) подавати Конференції Сторін доповідь про хід діяльності стосовно припинення виробництва й використання поліхлорованих дифенілів кожні п'ять років відповідно до статті 15;

h) доповіді, описані в підпункті "g", відповідним чином розглядаються Конференцією Сторін в її оглядах стосовно поліхлорованих дифенілів. Конференція Сторін проводить огляд ходу усунення поліхлорованих дифенілів з інтервалом у п'ять років або, за необхідності, з іншим інтервалом, беручи до уваги такі доповіді.

Примітки:

i) Якщо в Конвенції не зазначено іншого, у випадку, коли в продуктах і виробах у результаті ненавмисного забруднення є мікрокількості хімічної речовини, вони не розглядаються як такі, що підлягають переліку в цьому додатку.

ii) Ця примітка не розглядається як прийнятна мета або конкретний виняток стосовно виробництва й використання для цілей пункту 2 статті 3. Кількості хімічної речовини, що є частиною виробів, вироблених або тих, що вже використовуються, до або на дату набрання чинності відповідним зобов'язанням стосовно цієї хімічної речовини, не розглядаються як наведені в цьому додатку, за умови, якщо Сторона повідомила Секретаріатові про те, що конкретний тип виробу продовжує використовуватися в цій Стороні. Секретаріат повідомляє про такі повідомлення громадськості.

iii) Ця примітка не розглядається як конкретний виняток стосовно виробництва й використання для цілей пункту 2 статті 3. Ураховуючи, що не очікується контактів значних кількостей хімічної речовини з людьми й навколишнім природним середовищем у ході виробництва й використання проміжної речовини локальної дії, що знаходиться в закритій системі, після повідомлення Секретаріатові Сторона може санкціонувати виробництво й використання певних кількостей хімічної речовини, наведеної в цьому додатку, як проміжної речовини локальної дії, що знаходиться в закритій системі, яка хімічно перетворюється під час виробництва інших хімічних речовин, які, з урахуванням критеріїв, указаних у пункті 1 додатка D, не виявляють характеристик стійких органічних забруднювачів. Таке повідомлення повинно включати інформацію про загальний обсяг виробництва й споживання такої хімічної речовини або розумну оцінку такої інформації та інформацію, що стосується природи заснованого на використанні закритого за своєю системою процесу, який протікає в обмеженому просторі, у тому числі обсяг будь-якого ненавмисного мікрозабруднення кінцевого виробу початковим матеріалом, що є стійким органічним забруднювачем, унаслідок його неповного перетворення. Така процедура застосовується якщо інше не передбачене цим додатком. Секретаріат доводить такі повідомлення до відома Конференції Сторін і громадськості. Подібне виробництво або використання не розглядається як таке, що належить до конкретного винятку стосовно виробництва або використання. Таке виробництво й використання припиняється через десять років, якщо відповідна Сторона не подасть нового повідомлення до Секретаріату, у випадку чого цей період продовжується ще на десять років, якщо Конференція Сторін після розгляду цього виду виробництва й використання не прийме іншого рішення. Процедура повідомлення може бути повторена.

iv) Всі конкретні винятки стосовно речовин, уключених до цього додатка, можуть використуватися Сторонами, які зареєстрували винятки стосовно них відповідно до статті 4.

1. Виробництво й використання ДДТ повинно бути усунене, за винятком тих Сторін, які повідомили Секретаріатові про їхній намір виробляти та (або) використовувати ДДТ. Цим створюється Реєстр ДДТ, відкритий для громадськості. Секретаріат веде Реєстр ДДТ.

2. Кожна Сторона, що виробляє та (або) використовує ДДТ, обмежує таке виробництво та (або) використання боротьбою з переносниками хвороб відповідно до розроблених Всесвітньою організацією охорони здоров'я рекомендацій і керівних принципів стосовно використання ДДТ, і в тих випадках, коли відповідна Сторона не має місцево безпечних, ефективних і доступних з фінансового погляду альтернативних засобів.

3. У тому випадку, коли Сторона, не включена до Реєстру ДДТ, робить висновок, що їй необхідно використати ДДТ для боротьби з переносниками хвороб, вона повинна в найкоротші строки повідомити Секретаріатові, щоб із цього часу бути включеною до Реєстру ДДТ. Одночасно вона повинна повідомити про це Всесвітній організації охорони здоров'я.

4. Кожні три роки кожна Сторона, що використовує ДДТ, надає Секретаріатові й Всесвітній організації охорони здоров'я інформацію про використані обсяги, умови такого використання та відповідність стратегії боротьби із захворюваннями, що проводиться цією Стороною, відповідно до формату, який буде затверджено Конференцією Сторін шляхом консультацій з Всесвітньою організацією охорони здоров'я.

5. З метою зменшення й у кінцевому результаті усунення використання ДДТ Конференція Сторін заохочує те, щоб:

a) кожна Сторона, що використовує ДДТ, розробила й здійснювала план дій як частину плану здійснення, зазначеного в статті 7. Такий план дій повинен уключати:

i) розробку нормативних й інших механізмів стосовно забезпечення того, щоб використання ДДТ було обмежене боротьбою з переносниками хвороб;

ii) впровадження відповідних альтернативних продуктів, методів і стратегій, у тому числі стратегії стосовно подолання протидійних чинників з метою забезпечення дальшого ефективного використання цих альтернатив;

iii) заходи стосовно зміцнення здоров'я й зменшення випадків захворювань;

b) Сторони, у межах своїх можливостей, сприяли науковим дослідженням і розробці безпечних альтернативних хімічних і нехімічних продуктів, методів і стратегій для Сторін, що використовують ДДТ, з урахуванням умов цих країн і з метою полегшення тягаря, обумовленого хворобами, для населення й економіки. До числа чинників, яким повинна приділятися особлива увага під час розгляду альтернатив або комбінацій альтернатив, належать ризики для здоров'я людини й екологічні наслідки, пов'язані з упровадженням таких альтернатив. Прийнятні альтернативи ДДТ створюють менше ризиків для здоров'я людини й навколишнього природного середовища, є прийнятними для боротьби з переносниками хвороб з урахуванням умов у відповідних Сторонах, і ґрунтуються на даних моніторингу.

6. Починаючи з першої наради Конференції Сторін, а після цього не рідше, ніж раз на три роки, Конференція Сторін, шляхом консультацій з Всесвітньою організацією охорони здоров'я, проводить оцінку існуючої потреби в ДДТ для боротьби з переносниками хвороб на основі наявної наукової, технічної, екологічної та економічної інформації, у тому числі:

a) виробництво й використання ДДТ та умови, викладені в пункті 2;

b) наявність, прийнятність і впровадження альтернатив ДДТ; та

c) прогрес у зміцненні потенціалу країн, що дозволяє безпечно перейти до застосування таких альтернатив.

7. Після письмового повідомлення Секретаріатові будь-яка Сторона може будь-коли виключити себе з Реєстру ДДТ. Виняток набирає чинності в зазначений у повідомленні день.

Цей додаток застосовується до наведених нижче стійких органічних забруднювачів у випадку їхнього ненавмисного утворення й викиду з антропогенних джерел:

Ненавмисне утворення й викид дибензо-п-діоксинів і дибензофуранів, гексахлорбензолу й поліхлорованих дифенілів відбуваються під час термічних процесів у присутності органічної речовини й хлору внаслідок неповного згоряння або проходження хімічних реакцій. Викладені нижче категорії промислових джерел мають потенціал порівняно високого рівня утворення таких хімічних речовин та їхніх викидів у навколишнє природне середовище:

a) установки для спалювання відходів, зокрема установки для спільного спалювання побутових, небезпечних або медичних відходів або осаду стічних вод;

b) цементні печі для спалювання небезпечних відходів;

c) виробництво целюлози з використанням елементарного хлору або хімічних речовин для вибілювання, що утворюють елементарний хлор;

d) такі термічні процеси в металургійній промисловості:

i) повторне виробництво міді;

ii) агломераційні установки на підприємствах чавунної та сталеплавильної промисловості;

iii) повторне виробництво алюмінію;

iv) повторне виробництво цинку.

Ненавмисне виробництво й викид поліхлорованих дибензо-п-діоксинів і дибензофуранів, гексахлорбензолу й поліхлорованих дифенілів також можуть відбуватися з таких категорій джерел, зокрема:

a) відкрите спалювання відходів, зокрема спалювання звалищ сміття;

b) термічні процеси в металургійній промисловості, не зазначені в частині II;

c) джерела, пов'язані з процесами спалювання в домашніх господарствах;

d) спалювання викопних видів палива в котлах комунальної системи й у промислових котлах;

e) установки для спалювання деревини та інших видів палива з біомаси;

f) конкретні процеси виробництва хімічних речовин, пов'язаних з викидом ненавмисно утворених стійких органічних забруднювачів, насамперед, виробництва хлорфенолів і хлоранілу;

g) крематорії;

h) транспортні засоби, передусім ті, що працюють на етилованому бензині;

i) знищення туш тварин;

j) фарбування (з використанням хлоранілу) й оброблення (за допомогою екстрагування лугом) у текстильній і шкіряній промисловості;

k) установки з перероблення транспортних засобів, виведених з експлуатації;

l) обробка мідних кабелів тліючим вогнем;

m) підприємства з перероблення відпрацьованих мастил.

1. Для цілей цього додатка:

a) "поліхлоровані дифеніли" означають ароматичні сполуки, утворені таким чином, що атоми водню в молекулі дифенілу (два бензольних кільця, сполучених разом одним вуглець-вуглецевим зв'язком) можуть бути заміщені атомами хлору, кількість яких доходить до десяти; та

b) "поліхлоровані дибензо-п-діоксини" й "поліхлоровані дибензофурани" є трициклічними ароматичними сполуками, утвореними двома бензольними кільцями, зв'язаними двома атомами кисню у випадку поліхлорованих дибензо-п-діоксинів й одним атомом кисню й одним вуглець-вуглецевим зв'язком у випадку поліхлорованих дибензофуранів, атоми водню яких можуть бути заміщені атомами хлору, кількість яких доходить до восьми.

2. У цьому додатку токсичність поліхлорованих дибензо-п-діоксинів і дибензофуранів виражається за допомогою концепції токсичної еквівалентності, яка дозволяє виміряти аналогічну діоксинам відносну токсичну активність родинних поліхлорованим дибензо-п-диоксинів і дибензофуранів і компланарних поліхлорованих дифенілів стосовно 2,3,7,8-тетрахлордибензо-п-діоксинів. Значення чинника токсичної еквівалентності, які використовуються для цілей цієї Конвенції, погоджується з установленими міжнародними стандартами, починаючи з прийнятих Всесвітньою організацією охорони здоров'я в 1998 році значеннями чинника токсичної еквівалентності для ссавців стосовно поліхлорованих дибензо-п-діоксинів і дибензофуранів та компланарних поліхлорованих дифенілів. Концентрації виражаються в токсичних еквівалентах.

У цій частині наводяться призначені для Сторін загальні керівні вказівки, стосовно запобігання викидам хімічних речовин, наведених у частині I, або зменшення їх.

A. Загальні заходи стосовно запобігання, які стосуються як найліпших існуючих методів, так і найліпших видів природоохоронної діяльності

Пріоритетна увага повинна приділятися розгляду підходів стосовно запобігання утворенню й викидам хімічних речовин, наведених у частині I. До ефективних заходів можуть бути віднесені такі:

a) використання маловідхідної технології;

b) використання менш небезпечних хімічних речовин;

c) сприяння поширенню практики рекуперації й рециркуляції відходів і речовин, які утворюються й використовуються в рамках певного процесу;

d) заміна сировинних матеріалів, які є стійкими органічними забруднювачами або коли є безпосередній зв'язок між матеріалами й викидами стійких органічних забруднювачів з джерела;

e) раціональне господарювання й програми у сфері профілактичного ремонту;

f) удосконалення методів поводження з відходами з метою припинення відкритого або іншого неконтрольованого спалювання відходів, зокрема спалювання звалищ сміття. Під час розгляду пропозицій про будівництво нових установок з видалення відходів потрібно приділяти увагу таким альтернативам, як заходи стосовно максимального зменшення утворення побутових і медичних відходів, зокрема відновлення ресурсів, повторне використання, рециркуляцію, розділення відходів і сприяння використанню продуктів, які зумовлюють утворення меншого обсягу відходів. На основі цього підходу повинні ретельно розглядатися питання охорони громадського здоров'я;

g) максимальне зменшення цих речовин, присутніх у продуктах як забруднювачі;

h) уникнення використання елементарного хлору або хімічних речовин, що утворюють елементарний хлор, як вибілювальних агентів.

B. Найліпші існуючі методи

Концепція найліпших існуючих методів не ставить собі за мету визначити будь-які конкретні методи або технології, а спрямована на врахування технічних характеристик відповідної установки, її географічного розташування й місцевих природних умов. Відповідні методи регулювання, спрямовані на зменшення викидів хімічних речовин, наведених у частині I, у цілому однакові. Під час визначення найліпших існуючих методів потрібно приділяти особливу увагу, як у цілому, так і в конкретних випадках, таким чинникам, зважаючи на ймовірні витрати й вигоди, пов'язані з тією чи тією мірою, виходячи з міркувань обережності й профілактики:

a) загальні міркування:

i) характер, наслідки й маса відповідних викидів: методи можуть варіюватися залежно від розмірів джерела;

ii) строки введення в експлуатацію нових або вже існуючих установок;

iii) час, необхідний для впровадження найліпшого існуючого методу;

iv) обсяг споживання й характер сировинних матеріалів, що використовуються в конкретному процесі, і його енергоефективність;

v) необхідність недопущення або зведення до мінімуму сукупного впливу викидів на навколишнє природне середовище й ризиків для нього;

vi) необхідність недопущення аварій і зведення до мінімуму їхніх наслідків для навколишнього природного середовища;

vii) необхідність забезпечення санітарно-гігієнічних вимог на робочих місцях і правил безпеки;

viii) процеси, установки або експлуатаційні методи, які були успішно випробувані на рівні промислових підприємств, і які можна порівняти;

ix) технічні новини й зміни у сфері наукових знань і розуміння.

b) заходи загального характеру стосовно зменшення викидів: під час розгляду пропозицій про будівництво нових установок або значну модифікацію існуючих установок з використанням процесів, під час яких відбувається викид хімічних речовин, наведених у цьому додатку, потрібно приділяти першочергову увагу альтернативним процесам, методам або практиці, які мають аналогічну корисність, але при яких не допускається утворення й викид таких хімічних речовин. У випадках, коли буде здійснюватися будівництво або значна модифікація таких установок, на додаток до заходів стосовно недопущення викидів, викладених у розділі A частини V, також можуть ураховуватися такі заходи зі зменшенням викидів під час визначення найліпших існуючих методів:

i) використання вдосконалених методів очищення димового газу, наприклад термічного або каталітичного спалювання або окислення, осадження пилу або абсорбція;

ii) обробка залишків, стічних вод, відходів й осадів стічних вод, наприклад шляхом термічного впливу або переводу їх в інертний стан чи застосування хімічних процесів для їхньої детоксикації;

iii) зміни процесу, що зумовлюють зменшення або припинення викидів, наприклад перехід на замкнені системи;

iv) модифікація технологічних процесів з метою забезпечення ліпшого згоряння, що дозволить запобігти утворенню хімічних речовин, наведених у цьому додатку, на основі контролю таких параметрів, як температура спалювання або тривалість обробки стічних вод на очищувальній установці.

C. Найліпші види природоохоронної діяльності

Конференція Сторін може розробити вказівки стосовно найліпших видів природоохоронної діяльності.

1. Сторона, що надає пропозицію про включення будь-якої хімічної речовини до додатків A, B та (або) C, ідентифікує хімічну речовину методом, викладеним у підпункті "a", і надає інформацію про таку хімічну речовину і, якщо це необхідно, її перехідні продукти, згідно з критеріями відбору, викладеними в підпунктах "b" - "e":

a) ідентифікаційні дані хімічної речовини:

i) назви, зокрема торгову назву або назви, комерційну назву або назви й синонімічні найменування, номер у реєстрі Служби підготовки аналітичних оглядів з хімії (CAS), назву, надану Міжнародним союзом теоретичної й прикладної хімії (МСТПХ); та

ii) структура, у тому числі характеристика ізомерів, там де це можливо, і структура хімічного класу;

b) стійкість:

i) фактичні дані, що свідчать про те, що період напіврозпаду хімічної речовини у воді перевищує два місяці, або що період його напіврозпаду в ґрунті перевищує шість місяців, або що період його напіврозпаду у відкладеннях перевищує шість місяців; або

ii) фактичні дані, які свідчать про те, що за іншими параметрами ця хімічна речовина є досить стійкою, для того щоб уважати її розгляд у рамках цієї Конвенції обґрунтованим;

c) біоакумуляція:

i) фактичні дані, які свідчать про те, що фактор біоконцентрації (ФБК) або фактор біоакумуляції (ФБА) хімічної речовини для водних видів перевищує 5000 або, за відсутності даних, які характеризують ФБК і ФБА, показник log Kow складає більше 5;

ii) фактичні дані, які свідчать про те, що хімічна речовина має інші властивості, що викликають стурбованість, наприклад високий рівень біоакумуляції в інших видах, висока токсичність або екотоксичність; або

iii) дані моніторингу біоти вказують на те, що потенціал біоакумуляції хімічної речовини є досить значним, щоб уважати його розгляд у рамках цієї Конвенції обґрунтованим;

d) здатність до перенесення в навколишньому природному середовищі на великі відстані:

i) виміряні рівні хімічної речовини в районах, що знаходяться на віддаленні від джерел її викиду, викликають потенційну стурбованість;

ii) дані моніторингу, які свідчать про те, що перенесення хімічної речовини в навколишньому природному середовищі на великі відстані, під час можливого перенесення в приймаюче середовище, могло статися по повітрю, воді або через мігруючі види; або

iii) чинники, що характеризують екологічну долю, та (або) результати моделювання, які вказують на те, що хімічна речовина має здатність до перенесення в навколишньому природному середовищі на великі відстані по повітрю, воді або через мігруючі види, і потенційну здатність до перенесення в приймаюче середовище в районах, що знаходяться на віддаленні від джерел його вивільнення. У випадку хімічної речовини, яка переміщується на значні відстані по повітрю, період напіврозпаду в повітряному середовищі повинен перевищувати два дні; та

e) несприятливі наслідки:

i) фактичні дані, які свідчать про несприятливі впливи на здоров'я людини або навколишнє природне середовище і які дають підставу вважати розгляд цієї хімічної речовини в рамках цієї Конвенції обґрунтованим; або

ii) дані про токсичність або екотоксичність, які вказують на потенційну шкоду для здоров'я людини або навколишнього природного середовища.

2. Сторона, що пропонує, надає виклад причин, які викликають стурбованість, зокрема там, де це можливо, зіставлення даних про токсичність або екотоксичність з виявленими або прогнозованими рівнями будь-якої хімічної речовини внаслідок її фактичного або передбачуваного перенесення на великі відстані в навколишньому природному середовищі, а також коротку заяву про необхідність глобального контролю.

3. По можливості й з урахуванням власного потенціалу, Сторона, що пропонує, надає додаткову інформацію на підтримку розгляду пропозиції, зазначеної в пункті 6 статті 8. Під час підготовки такої пропозиції Сторона може користуватися технічною експертною допомогою з будь-якого джерела.

Мета огляду полягає в тому, щоб оцінити, чи може хімічна речовина, що розглядається, унаслідок її перенесення в навколишньому природному середовищі на великі відстані, викликати значні несприятливі наслідки для здоров'я людини та (або) навколишнього природного середовища, які виправдовували б ужиття глобальних заходів. Для цього підготовлюється характеристика ризиків, в якій більш детально розглядається й оцінюється інформація, указана в додатку D, і наводиться, наскільки це можливо, така інформація:

a) джерела, зокрема за необхідності:

i) дані про виробництво, у тому числі, кількість і місцезнаходження;

ii) використання; та

iii) викиди, такі як скиди, витоки й газоподібні відходи;

b) оцінка ризиків для відповідного кінцевого пункту або пунктів, зокрема токсикологічні взаємодії за участі кількох хімічних речовин;

c) екологічна доля, зокрема дані й інформацію про хімічні й фізичні властивості та стійкість хімічної речовини й про те, як вони пов'язані з її перенесенням у навколишньому природному середовищі, переміщенням у межах природних середовищ і між ними, деструкцією й перетворенням на інші хімічні речовини. Значення фактора біоакумуляції й фактора біоконцентрації, заснованих на заміряних величинах, повинні надаватися, за винятком тих випадків, коли дані моніторингу вважаються достатніми;

d) дані моніторингу;

e) дані про вплив у місцевих районах і, зокрема, про вплив унаслідок перенесення в навколишньому природному середовищі на великі відстані, зокрема інформацію, що стосується наявності в біологічному середовищі;

f) національні й міжнародні оцінки, аналізи або характеристики ризиків, маркувальна інформація й класифікація ризиків, якщо такі є; та

g) статус хімічної речовини згідно з міжнародними конвенціями.

Необхідно провести оцінку можливих заходів регулювання, що передбачають повний набір варіантів, зокрема поводження й ліквідацію, стосовно хімічних речовин, які знаходяться на розгляді для включення до цієї Конвенції. Із цією метою необхідно надати відповідну інформацію, що стосується соціально-економічних міркувань, які пов'язані з можливими заходами регулювання, що дозволило б Конференції Сторін ухвалити належне рішення. У такій інформації повинні бути відповідним чином ураховані відмінності в можливостях й умовах Сторін, а також наведені міркування з такого приблизного переліку питань:

a) дієвість й ефективність можливих заходів регулювання у вирішенні завдань стосовно зменшення ризиків:

i) технічна здійсненність; та

ii) витрати, зокрема витрати на охорону навколишнього природного середовища та охорону здоров'я;

b) альтернативи (продукти й процеси):

i) технічна здійсненність;

ii) витрати, зокрема витрати на охорону навколишнього природного середовища та охорону здоров'я;

iii) ефективність;

iv) ризики;

v) наявність; та

vi) доступність;

c) позитивні та (або) негативні наслідки для суспільства, пов'язані зі здійсненням можливих заходів регулювання:

i) охорона здоров'я, у тому числі суспільна охорона здоров'я, санітарія навколишнього природного середовища та гігієна праці;

ii) сільське господарство, у тому числі аквакультура й лісівництво;

iii) біота (біорозмаїття);

iv) економічні аспекти;

v) прогрес у справі досягнення сталого розвитку; та

vi) соціальні витрати;

d) наслідки, пов'язані з відходами та їхнім видаленням (зокрема, застарілі запаси пестицидів й очищення забруднених місць):

i) технічна здійсненність; та

ii) витрати;

e) доступ до інформації та освіта громадськості;

f) стан регулювання та здатність до моніторингу; та

g) будь-які заходи регулювання, що приймаються на національному або реґіональному рівнях, зокрема інформацію про альтернативи й будь-яку іншу відповідну інформацію стосовно управління ризиками.

Стороны настоящей Конвенции,

признавая, что стойкие органические загрязнители обладают токсичными свойствами, проявляют устойчивость к разложению, характеризуются биоаккумуляцией и являются объектом трансграничного переноса по воздуху, воде и мигрирующими видами, а также осаждаются на большом расстоянии от источника их выброса, накапливаясь в экосистемах суши и водных экосистемах;

осознавая наличие обеспокоенности состоянием здоровья человека, особенно в развивающихся странах, в связи с тем, что местное население подвержено воздействию стойких органических загрязнителей, в частности это проявляется в случае женщин, а через них передается последующим поколениям;

признавая, что арктические экосистемы и коренные общины находятся в особой опасности в результате биоусиления воздействия стойких органических загрязнителей, а также что заражение используемых ими традиционных пищевых продуктов является вопросом охраны здоровья населения;

осознавая необходимость принятия глобальных мер в отношении стойких органических загрязнителей;

принимая во внимание Решение 19/13 C Совета управляющих Программы Организации Объединенных Наций по окружающей среде от 7 февраля 1997 года об инициировании международных действий по охране здоровья человека и окружающей среды, осуществляемых на основе мер, которые позволят сократить и/или ликвидировать выбросы и сбросы стойких органических загрязнителей;

ссылаясь на относящиеся к этому вопросу положения соответствующих международных природоохранных конвенций, особенно Роттердамской конвенции о процедуре предварительного обоснованного согласия в отношении отдельных опасных химических веществ и пестицидов в международной торговле, а также Базельской конвенции о контроле за трансграничной перевозкой опасных отходов и их удалением, включая региональные соглашения, разработанные в рамках ее статьи 11;