Паризька декларація
щодо підвищення ефективності зовнішньої допомоги
( Про приєднання до Декларації див. Указ Президента N 325/2007 від 19.04.2007 )
Офіційний переклад
Відповідальність, гармонізація, узгодження, результати й взаємна підзвітність
I. РІШЕННЯ
1. Ми, Міністри розвинутих країн та країн, що розвиваються, відповідальні за надання сприяння розвиткові, та Голови багатосторонніх і двосторонніх установ з питань розвитку, що брали участь у засіданні в м. Париж, яке відбулося 2 березня 2005 року, приймаємо рішення про вжиття далекосяжних заходів, що підлягають моніторингу та спрямовані на реформування шляхів надання допомоги та управління нею у світлі майбутнього огляду Декларації тисячоліття та Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ), що проводиться ООН кожні п'ять років і буде проведений наступного разу в кінці поточного року. Як і під час зустрічі в Монтереї, ми усвідомлюємо, що задля досягнення зазначених цілей окрім підвищення обсягу допомоги та зростання ролі інших джерел надання допомоги, спрямованих на забезпечення розвитку, також необхідно значно підвищити ефективність допомоги для підтримки зусиль країн-партнерів, які спрямовані на вдосконалення урядування та діяльності, метою якої є забезпечення розвитку. Зазначене вище набуде ще більшої ваги, якщо вже існуючі та нові двосторонні та багатосторонні ініціативи приведуть до подальшого значного підвищення обсягу зовнішньої допомоги.
2. На цьому Форумі з підвищення ефективності зовнішньої допомоги, що проводиться на найвищому рівні, ми здійснюємо нашу подальшу роботу відповідно до Декларації, прийнятої на Римському Форумі з гармонізації (лютий 2003 року) та відповідно до основних принципів, висунутих у ході проведення Маракеського круглого столу, присвяченого питанням управління результатами розвитку (лютий 2004 року), оскільки ми вважаємо, що саме завдяки ним буде посилено вплив допомоги, що надається, для зменшення бідності й нерівності, забезпечення зростання, створення потенціалу й прискорення досягнення Цілей розвитку тисячоліття.
Заходи стосовно підвищення ефективності зовнішньої допомоги
3. Ми ще раз підтверджуємо зобов'язання, які були взяті нами на Римському форумі стосовно забезпечення гармонізації та узгодження надання зовнішньої допомоги. Нас стимулює той факт, що багато країн-донорів і країн-партнерів визначили підвищення ефективності зовнішньої допомоги як високопріоритетний напрям, і ми ще раз підтверджуємо нашу готовність забезпечити прискорення реалізації поставлених цілей, зокрема в таких сферах:
i. Вироблення більш чітких національних стратегій розвитку країн-партнерів та забезпечення їхньої реалізації, а також посилення відповідних рамок діяльності (наприклад, планування, бюджету й оцінки виконання).
ii. Поліпшення узгодження зовнішньої допомоги з пріоритетами, системами та процедурами країни партнера й стимулювання зміцнення їхнього потенціалу.
iii. Підвищення рівня відповідної підзвітності країн-донорів і країн-партнерів перед своїми громадянами й парламентами для розробки політичних курсів, стратегій та забезпечення їхнього виконання.
iv. Уникнення дублювання заходів і забезпечення більш раціональної донорської діяльності для максимального підвищення її економічної ефективності.
v. Реформування та спрощення стратегій і процедур країн-донорів для заохочення спільної роботи й прогресивного узгодження з пріоритетами, системами й процедурами країн-партнерів.
vi. Визначення критеріїв, стандартів виконання та підзвітності для національних систем країн-партнерів у сфері державного фінансового управління, системі закупівель, фідуціарних гарантій і природоохоронних оцінок відповідно до широковизнаних успішних практик, а також забезпечення їхнього швидкого й широкого застосування.
4. Ми зобов'язуємося вжити конкретних та ефективних заходів, спрямованих на вирішення решти проблемних питань, як-от:
i. Недостатньої розвиненості системи закладів, що спрямовані на забезпечення розробки й виконання національних стратегій розвитку, орієнтованих на досягнення конкретних результатів, у країнах-партнерах.
ii. Неспроможності забезпечити більш передбачувані та довгострокові зобов'язання стосовно надання донорської допомоги країнам-партнерам.
iii. Недостатнього рівня делегування повноважень персоналу представництв країн-донорів і недостатньої уваги стимулюючим факторам, що можуть забезпечити налагодження партнерських відносин між країнами-донорами та країнами-партнерами.
iv. Недостатнього рівня інтеграції глобальних програм й ініціатив до внутрішніх стратегій з розвитку країн-партнерів, у тому числі таких критично важливих сфер, як боротьба з ВІЛ/СНІД.
v. Корупції й відсутності прозорості, що підривають суспільну підтримку, перешкоджають ефективній мобілізації й розподілу ресурсів, а також зменшують частку ресурсів на здійснення діяльності, яка є надзвичайно важливою для викорінення бідності й забезпечення стійкого економічного зростання. Існування корупції не дає змоги країнам-донорам покладатися на відповідні національні системи країн-партнерів.
5. Ми усвідомлюємо, що підвищення ефективності зовнішньої допомоги є доцільним і необхідним стосовно всіх видів надання допомоги. Визначаючи найбільш ефективні види надання зовнішньої допомоги, ми будемо керуватися стратегіями розвитку й пріоритетами, визначеними самими країнами-партнерами. Індивідуально або колективно ми будемо проводити відбір й вести розробку відповідних додаткових видів надання допомоги для забезпечення їхньої максимальної комбінованої ефективності.
6. З метою реалізації Декларації ми докладемо додаткових зусиль, спрямованих на забезпечення надання й використання допомоги, у тому числі збільшення обсягів фінансових потоків, як було обіцяно на зустрічі в Монтереї, та в спосіб, що дозволить раціоналізувати часто надмірну фрагментацію донорської діяльності на національному й секторальному рівнях.
Адаптація та пристосування до ситуацій у різних країнах
7. Підвищення ефективності зовнішньої допомоги також є необхідним у складних та надзвичайних ситуаціях, наприклад цунамі, яке 26 грудня 2004 року спричинило руйнування та жертви в країнах, розташованих на узбережжі Індійського океану. У таких ситуаціях надання всесвітньої гуманітарної допомоги й допомоги, спрямованої на забезпечення розвитку, має узгоджуватися зі стратегіями країн-партнерів стосовно боротьби з бідністю та забезпечення економічного зростання. У країнах з нестабільною ситуацією, у рамках надаваної нами допомоги, спрямованої на відновлення держави й забезпечення надання базових послуг, ми також забезпечимо адаптацію принципів гармонізації, узгодження й управління результатами до середовища, в якому урядування й потенціал є недостатньо розвинутими. Загалом поступово ми приділятимемо більше уваги таким складним ситуаціям під час ужиття заходів стосовно підвищення ефективності зовнішньої допомоги.
Уточнення покажчиків, графіків та цілей
8. Ми розуміємо, що реформи, запропоновані в цій Декларації, вимагатимуть постійної політичної підтримки на високому рівні, спільного тиску з боку учасників процесу та скоординованих дій на глобальному, регіональному й національному рівнях. Ми зобов'язуємося прискорити темп здійснення перетворень у дусі спільної підзвітності, шляхом виконання Завдань Партнерства, викладених у розділі II, здійснюючи оцінку позитивних змін стосовно цих питань згідно з 12 спеціальними показниками, розробленими й погодженими нами сьогодні та викладеними в розділі III цієї Декларації.
9. Для подальшого прискорення позитивних змін ми визначимо цілі на період до 2010 року. Такі цілі передбачатимуть участь як країн-донорів, так і країн-партнерів, а також розроблятимуться для відстеження й стимулювання позитивних змін на глобальному рівні серед країн й агентств, що підписали цю Декларацію. Ці цілі не повинні перешкоджати досягненню цілей, або заміняти собою будь-які цілі, що визначаються окремими країни-партнерами для себе. На сьогодні ми дійшли згоди стосовно п'яти попередньо визначених цілей, досягнення яких контролюватиметься за допомогою показників, наведених у розділі III. Ми погоджуємося провести огляд досягнення цих попередніх цілей та затвердити нові цілі відповідно до решти показників, як показано в розділі III, до проведення зустрічі UNGA на вищому рівні, що відбудеться у вересні 2005 року. У зв'язку із цим ми звертаємося з проханням до країн-донорів і країн-партнерів, що беруть участь у роботі Комітету допомоги розвитку, провести відповідну термінову підготовчу роботу (1). Водночас ми вітаємо ініціативи країн-партнерів і країн-донорів стосовно визначення власних цілей з підвищення ефективності зовнішньої допомоги в рамках погоджених показників позитивних змін та Зобов'язань зі співробітництва. Наприклад, ряд країн-партнерів представили плани дій, також багато країн-донорів взяли на себе нові важливі зобов'язання. Ми пропонуємо всім заінтересованим учасникам надати інформацію про такі ініціативи до 4 квітня 2005 року для забезпечення їхньої публікації.
_______________
(1) Відповідно до пункту 9 Декларації товариство країн-донорів і країн-партнерів, що беруть участь у Комітеті допомоги розвитку (Робоча група з моніторингу ефективності зовнішньої допомоги), у тому числі членів Комітету допомоги розвитку (ОЕСР), країни-партнери та багатосторонні установи, провело дві зустрічі, 30-31 травня 2005 року та 7-8 липня 2005 року для прийняття й, за необхідності, проведення огляду цілей для дванадцяти Показників позитивних змін. На цих зустрічах було досягнуто згоди стосовно цілей, викладених у розділі III цієї Декларації. Ця угода є предметом застережень з боку однієї країни-донора за a) методикою оцінки якості систем закупівель, керованих на місцевому рівні (стосуються підпункту "b" пункту 2 і підпункту "b" пункту 5) і b) прийнятної якості державних програм з реформи фінансового керування (стосуються підпункту "a.ii" пункту 5). Надалі будуть проведені обговорення з метою розгляду цих питань. Цілі, у тому числі застереження, було доведено до відома Голів Пленарного Засідання на вищому рівні 59-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй у листі від 9 вересня 2005 року від імені Ричарда Маннінга, Голови Комітету допомоги розвитку (ОЕСР).
Проведення моніторингу та оцінки реалізації
10. Оскільки забезпечення реальних позитивних змін на національному рівні є надзвичайно важливим завданням, ми під керівництвом країни-партнера будемо періодично проводити як якісну, так і кількісну оцінку наших спільних досягнутих позитивних змін на національному рівні в напрямі реалізації погоджених зобов'язань стосовно підвищення ефективності зовнішньої допомоги. Для цього ми використовуватимемо відповідні механізми, що існують на національному рівні.
11. На міжнародному рівні ми закликаємо спільноту країн-донорів, а також країн-партнерів, що беруть участь в роботі Комітету допомоги розвитку збільшити свою участь, і до кінця 2005 року запропонувати низку заходів стосовно середньострокового моніторингу реалізації зобов'язань, зазначених у цій Декларації. Водночас ми звертаємося до всіх учасників процесу з проханням забезпечити координацію міжнародного моніторингу показників позитивних змін, зазначених у розділі III; та, у випадку необхідності, доопрацювати цілі; надати необхідні рекомендації стосовно визначення основних напрямів; й організувати постійний збір інформації з низки країн для подальшого узагальнення в періодичному звіті. Ми також використаємо існуючі донорські механізми для проведення оглядів та регіональних оглядів для забезпечення позитивних змін у цій сфері. Крім того, ми розглянемо можливість застосування процесів незалежного моніторингу національного значення (з повним охопленням країни) й оцінок, які повинні застосовуватися, не покладаючи додаткового навантаження на партнерів, а також таких, що забезпечать більш повне розуміння того, як підвищена ефективність зовнішньої допомоги сприяє досягненню завдань із забезпечення розвитку.
12. У зв'язку з нашою спрямованістю на реалізацію ми плануємо зустрітися знову 2008 року в одній з країн, що розвиваються, і провести два кола моніторингу. Потім планується проведення огляду прогресу в реалізації цієї Декларації.
II. ЗАВДАННЯ ПАРТНЕРСТВА
13. Підготовлені в дусі взаємної підзвітності, ці Завдання Партнерства розроблено з урахуванням отриманих знань і наявного досвіду. Ми усвідомлюємо, що зобов'язання необхідно інтерпретувати у світлі ситуацій, що притаманні кожній країні-партнеру.
ПРИЧЕТНІСТЬ
Країни-партнери повинні здійснювати ефективне керівництво шляхом розробки політики й стратегії з розвитку й координації своєї діяльності, спрямованої на такий розвиток
14. Країни-партнери зобов'язуються:
- Відігравати провідну роль у розробці й здійсненні національних стратегій розвитку (2) за допомогою проведення розширених консультацій.
_______________
(2) Термін "національна стратегія розвитку" містить зниження рівня бідності й подібні стратегії загального характеру, а також секторальні й тематичні стратегії.
- Перевести національні стратегії в пріоретизовані операційні програми, орієнтовані на результати, які фіксуються в структурі середньострокових витрат і річних бюджетах (показник 1).
- Узяти на себе провідну роль у координуванні зовнішньої допомоги й інших ресурсів для розвитку на всіх рівнях під час діалогу з країнами-донорами, а також сприяти залученню громадськості й приватного сектору.
15. Донори зобов'язуються:
- Поважати керівну позицію країни-партнера й надавати допомогу в посиленні її потенціалу з виконання керівної ролі.
УЗГОДЖЕННЯ
Усебічна допомога, надавана донорами, повинна ґрунтуватися на національних стратегіях розвитку, діяльності відповідних закладів та процедурах країни партнера
Узгодження донорської допомоги зі стратегією країни партнера
16. Країни-донори зобов'язуються:
- Засновувати свої стратегії для країн, установлювати діалог стосовно політик і програми співробітництва для розвитку, спираючись на національні стратегії розвитку країн-партнерів і періодичні огляди прогресу реалізації цих стратегій (3) (Покажчик 3).
_______________
(3) Це містить, наприклад, Щорічний огляд прогресу стратегії зі зниження рівня бідності.
- По можливості висувати умови, засновані на національних стратегіях розвитку або щорічному огляді прогресу реалізації цієї стратегії. Інші умови будуть уключені тільки за наявності чіткого обґрунтування. Вони будуть виконуватися з дотриманням прозорості, а також лише після проведення консультацій з іншими країнами-донорами й заінтересованими сторонами.
- Погоджувати фінансування з єдиною структурою умов та (або) певним складом покажчиків, що ґрунтуються на національній стратегії розвитку. Це не означає, що всі країни-донори повинні мати ідентичні умови, але умови кожної окремо взятої країни-донора повинні бути засновані на єдиній раціоналізованій структурі, спрямованій на досягнення стійких результатів.
Використання країнами-донорами зміцнених національних систем
17. Використання національних закладів і систем у тих випадках, коли існує надійна гарантія того, що допомога буде використана за призначенням, підвищить ефективність зовнішньої допомоги за рахунок посилення стійкого потенціалу країн-партнерів у розробці й реалізації стратегій і звітності перед своїми громадянами й парламентами. Системи й процедури країн-партнерів зазвичай уключають, але не обмежуються ними, національну діяльність і процедури для здійснення державного фінансового менеджменту, бухгалтерського обліку, аудиту, системи закупівель, структури й моніторингу результатів.
18. Діагностичні огляди є важливим джерелом інформації, і дедалі більше використовуються урядами й країнами-донорами як джерело інформації про стан національних систем у країнах-партнерах. І країни-партнери, і країни-донори заінтересовані в можливості проводити моніторинг прогресу в ході вдосконалення національних систем. Цьому сприятимуть механізми оцінки виконання й відповідні пакети реформ, розроблені з використанням інформації, що міститься в діагностичних оглядах і відповідних аналітичних роботах.
19. Країни-партнери й країни-донори зобов'язуються спільно:
- Працювати разом для створення взаємно погоджених структур, які забезпечать застосування надійних оцінок виконання, прозорість і підзвітність національних систем (Покажчик 2).
- Інтегрувати діагностичні огляди й механізми оцінки виконання до національних стратегій з розвитку потенціалу.
20. Країни-партнери зобов'язуються:
- Провести діагностичні огляди, які забезпечать проведення надійних оцінок національних систем і процедур.
- На підставі даних діагностичних оглядів проводити реформи, необхідні для забезпечення ефективності, підзвітності й прозорості національних систем, діяльності закладів і процедур у рамках керування зовнішньою допомогою й іншими ресурсами, спрямованих на розвиток.
- Проводити реформи, наприклад реформу державного управління, що є необхідною для запуску й посилення процесів розвитку стійкого потенціалу.
21. Країни-донори зобов'язуються:
- По можливості максимально використовувати національні системи й процедури. У випадках, коли використання національної системи є неможливим, повинні враховуватися додаткові заходи обережності, спрямовані на посилення національних систем і процедур, а також запобігання їхньому послабленню (показник 5).
- Докладати максимальних зусиль, спрямованих на недопущення створення спеціалізованих структур, відповідальних за оперативне (повсякденне) керування й реалізацію проектів і програм, фінансованих зовнішньою допомогою (показник 6).
- Упроваджувати в національні системи узгоджені механізми оцінки виконання з метою уникнення появи надмірної кількості потенційно конфліктних цілей.
Посилення потенціалу розвитку країн-партнерів за підтримки країн-донорів
22. Створення стійкого потенціалу в плануванні, керуванні й реалізації стратегій, а також у звітності стосовно отримання результатів стратегій і програм має вирішальне значення для досягнення цілей розвитку на підставі аналізу й діалогу, а також за допомоги реалізації, моніторингу й оцінки. Розвиток потенціалу є відповідальністю країн-партнерів, при цьому країни-донори повинні надавати підтримку. Розвиток потенціалу повинен виходити з національних стратегій розвитку країн-партнерів. Розвиток потенціалу повинен ґрунтуватися не лише на ретельному технічному аналізі. Цей показник повинен чітко реагувати на соціальне, політичне та економічне становище, у тому числі необхідність підвищення застосування людських ресурсів.
23. Країни-партнери зобов'язуються:
- Інтегрувати спеціальні завдання з розвитку потенціалу до національних стратегій розвитку й узятися до їхньої реалізації в рамках національних стратегій з розвитку потенціалу за необхідності.
24. Країни-донори зобов'язуються:
- Погодити свою аналітичну й фінансову підтримку із завданнями й стратегіями країн-партнерів з розвитку потенціалу й, відповідно, узгодити свою підтримку для розвитку потенціалу (показник 4).
Посилення потенціалу державного фінансового управління
25. Країни-партнери зобов'язуються:
- Посилити мобілізацію внутрішніх ресурсів і фіскальну стійкість, а також створити сприятливе середовище для державних і приватних інвестицій.
- Забезпечити механізм своєчасної, прозорої та надійної звітності з виконання бюджету.
- Узяти на себе провідну роль у реформуванні державного фінансового керування.
26. Країни-донори зобов'язуються:
- Надати надійні показники зобов'язання з надання допомоги на багаторічній основі, а також здійснювати виплати допомоги на своєчасній і передбачуваній основі відповідно до погодженого графіка (показник 7).
- По можливості максимально використовувати прозорі бюджетний механізм і систему фінансової звітності країни-партнера (показник 5).
27. Країни-партнери й країни-донори зобов'язуються спільно:
- Проводити гармонізовані діагностичні огляди й оцінки виконання державного фінансового керування.
Посилення національної системи закупівель
28. Країни-партнери й країни-донори зобов'язуються спільно:
- Використовувати спільно погоджені стандарти й процеси (4) для виконання діагностичної роботи, розробляти стабільні реформи й проводити моніторинг їхньої реалізації.
_______________
(4) Такі, як розроблені спільним круглим столом Комітету допомоги розвитку (ОЕСР) й Світового банку з посилення потенціалу закупівель у країнах, що розвиваються.
- Надавати достатні ресурси для надання підтримки в проведенні середньострокової й довгострокової реформи закупівельної системи, забезпечення розвитку її потенціалу.
- На національному рівні забезпечувати обмін інформацією й досвідом стосовно рекомендованих заходів для їхнього подальшого вдосконалення.
29. Країни-партнери зобов'язуються взяти на себе провідну роль у реформуванні системи закупівель.
30. Країни-донори зобов'язуються:
- Більшою мірою використовувати національні системи країн-партнерів для закупівель, за умови, що країна-партнер розробила й запровадила взаємоузгоджені стандарти й процеси (показник 5).
- Ужити узгоджених заходів у випадках, коли національні системи не відповідають взаємоузгодженим рівням виконання, або у випадках, коли донори не використовують їх.
Незв'язана допомога: одержання ліпшого результату за гроші
31. У цілому, незв'язана допомога збільшує ефективність надаваної допомоги шляхом скорочення операційних витрат для країн-партнерів і вдосконалення заінтересованої участі країни й узгодження. Донори Комітету допомоги розвитку спрямовують свої зусилля на реалізацію Рекомендацій Комітету допомоги розвитку стосовно Незв'язаного Офіційного Розвитку Сприяння для найменш розвинених країн (показник 8).
УЗГОДЖЕННЯ
Діяльність країн-донорів на більш узгодженій і прозорій основі з підвищеною колективною ефективністю
Країни-донори уживають загальних заходів і спрощують процедури
32. Країни-донори зобов'язуються:
- Реалізувати плани дій країн-донорів, які проводяться в рамках виконання зобов'язань Римського Форуму на високому рівні.
- По можливості реалізувати загальні заходи на національному рівні з планування, фінансування (наприклад, спільні фінансові заходи), виплат, моніторингу, оцінки й звітності стосовно донорської діяльності й потоків надаваної допомоги перед Урядом. Одним зі способів досягнення цієї мети є розширене використання програмних моделей надання допомоги (показник 9).
- Проводити спільну роботу, спрямовану на скорочення окремо проведених і дублюючих місій і діагностичних оглядів (показник 10), а також сприяти проведенню спільних тренінгів для обміну отриманими досвідом і знаннями.
Взаємодоповнюваність: більш ефективний, розподіл праці
33. Надмірна фрагментація зовнішньої допомоги на національному, глобальному та секторальному рівнях знижує ефективність зовнішньої допомоги. Прагматичній підхід до розподілу праці й навантаження підвищує рівень взаємодоповнюваності й може знизити операційні витрати.
34. Країни партнери зобов'язуються:
- Надати чіткий посібник з порівняльних переваг країн-донорів і рекомендації з досягнення донорської взаємодоповнюваності на національному або секторальному рівнях.
35. Країни-донори зобов'язуються:
- У повному обсязі використовувати відповідні порівняльні переваги на секторальному або національному рівнях шляхом делегування повноважень провідним країнам-донорам для виконання програм, заходів і завдань за необхідності.
- Працювати разом для узгодження окремих процедур
Стимули для колективної роботи
36. У зв'язку із цим країни-донори й країни-партнери зобов'язуються спільними зусиллями:
- Провести реформу процедур і посилити стимули (у тому числі прийняття на роботу, оцінку та навчання) для менеджменту й персоналу в здійсненні роботи з гармонізації, узгодження та спрямованості на результати.
Надання ефективної допомоги постконфліктним державам (5)
_______________
(5) Наступний розділ узято з проекту Принципів Міжнародних Зобов'язань у постконфліктних державах, які були вироблені на Форумі Вищого Рівня з ефективності розвитку в постконфліктних державах (Лондон, січень 2005).
37. Довгострокове бачення міжнародної участі в розвитку постконфліктних держав полягає в побудові правомірної, ефективної та стійкої держави, а також інших національних інститутів. Тоді, коли керівні принципи з надання ефективної допомоги застосовуються до всіх постконфліктних держав рівномірно, необхідно їх адаптувати до оточення, де заінтересованість уряду в участі слабко виражена й рівень потенціалу країни досить низький, а також до термінових потреб у наданні основних послуг.
38. Країни-партнери зобов'язуються:
- Досягти прогресу в створенні інститутів і структур керування, які забезпечували б ефективне керування, суспільну безпеку, стабільність й однаковий доступ громадян до основних соціальних послуг.
- Брати участь у діалозі з країнами-донорами зі створення простих інструментів планування, наприклад структури проміжних результатів, для тих країн, в яких ще не прийняті національні стратегії розвитку.
- Сприяти залученню широкого кола національних акторів до визначення пріоритетів розвитку.
39. Країні-донори зобов'язуються:
- Узгодити свою діяльність. Узгодження донорської діяльності особливо необхідна у випадку відсутності сильної лідерської позиції з боку національних урядів. Вона повинна зосереджуватися на аналізі "знизу-вгору", спільних оцінках і стратегіях, координації політичних зобов'язань і практичних ініціативах, наприклад створенні спільних донорських офісів.
- Досягнути максимального узгодження на основі центральних національних стратегій. У випадку, коли неможливо досягнути узгодження на основі стратегій національного уряду, донори повинні максимально використовувати національні системи на національному, регіональному, секторальному або неурядовому рівнях.
- Уникати таких видів діяльності, які підривають побудову потенціалу національних інститутів, наприклад бюджетних процесів, паралельних до національного бюджету, або нарахування високих зарплат для місцевого персоналу.
- Використовувати відповідне комбінування інструментів допомоги, у тому числі підтримку поточного фінансування, особливо для тих країн, для яких процес перехідного режиму становить особливі ризики.
Сприяння застосуванню узгодженого підходу під час проведення оцінок навколишнього середовища
40. Країни-донори досягли значного прогресу стосовно узгодженості у сфері оцінок впливу на навколишнє середовище, зокрема у відповідних питаннях у секторі охорони здоров'я й соціального захисту на проектному рівні. Цей прогрес повинен поглиблюватися й містити питання глобальних природоохоронних проблем, наприклад зміни клімату, збільшення пустель й порушення біологічного різноманіття.
41. Країни-донори й країни-партнери зобов'язуються спільно:
- Посилювати застосування оцінок впливу на навколишнє середовище й загальних процедур для проектів, зокрема консультацій із заінтересованими сторонами, а також розробляти й застосовувати загальні підходи під час проведення "стратегічних оцінок навколишнього середовища" на секторальному й національному рівнях.
- Продовжувати розвиток спеціалізованого технічного й політичного потенціалу, необхідного для аналізу навколишнього середовища й посилення національного законодавства.
42. Подібні зусилля з узгодження також необхідні в інших питаннях загального характеру, наприклад гендерної рівності й інших тематичних питаннях, що фінансуються спеціалізованими фондами.
УПРАВЛІННЯ, ОРІЄНТОВАНЕ НА РЕЗУЛЬТАТИ
Управління ресурсами й удосконалення процесу прийняття рішень, орієнтованого на результати
43. Керування, орієнтоване на результати означає керування й здійснення допомоги таким методом, який зосереджується на бажаних результатах і використовує інформацію для вдосконалення прийняття рішень.
44. Країни-партнери зобов'язуються:
- Посилити зв'язок між національними стратегіями розвитку та річними й багаторічними бюджетними процесами.
- Створити структури оцінки виконання й звітності, орієнтовані на результати для виміру прогресу порівняно з ключовими аспектами національних стратегій розвитку й секторальних стратегій, а також у рамках цих структур забезпечити відстеження раціонального числа показників, для яких збір даних можливий на економічно вигідних умовах (показник 11).
45. Країни-донори зобов'язуються:
- Здійснити зв'язок між національним програмуванням та ресурсами з результатами, а також узгодити їх зі структурою оцінки виконання країни-партнера; утримуватися від висування запитів стосовно впровадження показників виконання, які не збігаються з національними стратегіями розвитку країн-партнерів.
- Працювати з країнами-партнерами для якнайбільшого використання механізмів звітності й моніторингу країн-партнерів, що є орієнтованими на результати.
- Гармонізувати вимоги з моніторингу й звітності. На той період, коли країни-донори ще не можуть повністю покладатися на статистику й систему моніторингу, а також оцінки країни-партнера, країни-донори повинні домовитися з країною-партнером про максимально можливе використання спільних форматів для періодичної звітності.
46. Країни-партнери й країни-донори зобов'язуються спільно:
- Використовувати підхід спільної участі для посилення потенціалу країни-партнера та популяризації управління, орієнтованого на результати.
СПІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Донори та партнери є підзвітними стосовно результатів наданої допомоги розвитку
47. Основним приорітетом для країн-партнерів та донорів є посилення спільної звітності й прозорості стосовно використання ресурсів зовнішньої допомоги. Це також сприятиме суспільній підтримці національних політик та зовнішньої допомоги розвитку.
48. Країни-партнери зобов'язуються:
- Відповідно посилити роль парламентів у формуванні національних стратегій розвитку та (чи) бюджетів.
- Посилити підхід спільної участі шляхом систематичного залучення широкого кола партнерів з розвитку для формування та оцінки прогресу в реалізації національних стратегій розвитку.
49. Донори зобов'язуються:
- Надавати вчасну, прозору та повну інформацію, що стосується потоків зовнішньої допомоги для того, щоб сприяти поданню повних бюджетних звітів законодавцям та громадянам країни через відповідальні виконавчі органи.
50. Країни-партнери та донори зобов'язуються:
- Шляхом існуючих національних механізмів проводити спільну оцінку взаємного досягнення прогресу у виконанні узгоджених зобов'язань стосовно підвищення ефективності, зокрема реалізації Завдань Партнерства (показник 12).
III. ПОКАЗНИКИ ПРОГРЕСУ
Для визначення на національному рівні та використання в міжнародному моніторингу
Важлива примітка. Відповідно до пункту 9 Декларації товариство країн-донорів і країн партнерів, що беруть участь у Комітеті допомоги розвитку (Робоча група з моніторингу ефективності зовнішньої допомоги), у тому числі члени Комітету допомоги розвитку (ОЕСР), країни-партнери та багатосторонні установи, провело дві зустрічі, 30-31 травня 2005 року та 7-8 липня 2005 року для прийняття й, за необхідності, проведення огляду цілей для дванадцяти показників позитивних змін. На цих зустрічах було досягнуто згоди стосовно цілей, викладених у розділі III цієї Декларації. Ця угода є предметом застережень з боку однієї країни-донора за а) методикою оцінки якості систем закупівель, керованих на місцевому рівні (стосуються підпункту "b" пункту 2 й підпункту "b" пункту 5) і b) прийнятної якості державних програм з реформи фінансового керування (стосуються підпункту "a.ii" пункту 5). Надалі будуть проведені обговорення для розгляду цих питань. Цілі, у тому числі застереження, було доведено до відома Голів Пленарного Засідання на вищому рівні 59-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй у листі від 9 вересня 2005 року від імені Ричарда Маннінга, Голови Комітету допомоги розвитку (ОЕСР).
(*) Примітка до показника 5. Оцінки для показника 5 визначаються з допомогою методики, що використовується для вимірювання якості систем закупівель та державного фінансового управління згідно з наведеним вище показником 2.
Додаток A
МЕТОДИЧНІ ПРИМІТКИ СТОСОВНО ПОКАЗНИКІВ ПРОГРЕСУ
Показники прогресу забезпечують засади, які дозволять виконувати зобов'язання та забезпечать підзвітність, що були озвучені в рамках Паризької Декларації щодо підвищення ефективності зовнішньої допомоги. Ця основа частково відображає ідеї, що закладені в Партнерських Зобов'язаннях, які викладено в розділі II цієї Декларації.
Мета. Показники прогресу надають основи для виконання зобов'язань та застосування системи підзвітності, що озвучені в рамках Паризької Декларації щодо підвищення ефективності зовнішньої допомоги. За їхньою допомогою можна виміряти колективну поведінку на національному рівні.
Національний рівень порівняно з глобальним рівнем. Показники повинні вимірюватись у тісному співробітництві між донорами та країнами партнерами. Значення показників національного рівня потім можна об'єднати статистично на регіональному та глобальному рівнях. Таке глобальне об'єднання проводитиметься для згаданої вище національної групи експертів для статистичного порівняння, а також для всіх країн партнерів, які мають відповідну інформацію.
Донорське (партнерське) виконання. Показники прогресу також повинні надати вихідні дані, на підставі яких окремі донорські агентства або країни-партнери зможуть вимірити рівень свого виконання на національному, регіональному або глобальному рівні. У ході вимірювання донорського виконання показники повинні вимірюватись із додержанням гнучкого підходу, ураховуючи, що донори мають різні інституціональні повноваження.
Завдання. Завдання визначені на глобальному рівні. Прогрес з виконання завдань повинен вимірюватися шляхом статистичного узагальнення показників, які вимірюються на національному рівні. На додаток до глобальних завдань, завдання національного рівня можуть бути узгоджені з країнами-партнерами та донорами окремо для кожної індивідуальної країни.
Основна лінія. Основна лінія буде встановлена на 2005 рік для експертної групи країн, що відібрані згідно з принципом самовисунення. Перед Робочою групою Комітетом допомоги розвитку (Робоча група з моніторингу зовнішньої допомоги) поставлено завдання створити зазначену експертну групу країн.
Визначення та критерії. Робочій групі з питань підвищення ефективності зовнішньої допомоги Комітетом допомоги розвитку доручено надати спеціальне керівництво стосовно визначення сфери використання, критеріїв та методики, щоб результати могли бути узагальнені незалежно від країни та часу.
Примітка до показника 9. Програмні підходи, які визначено в другому томі Гармонізації Донорських Практик для підвищення ефективності зовнішньої допомоги (ОЕСР, 2005) у таблиці 3.1, як спосіб участі в співробітництві для розвитку на основі принципів координованої підтримки для місцевих програм розвитку, наприклад національної стратегії розвитку, секторальної програми, тематичної програми або програми специфічної організації. Програмні підходи мають такі загальні ознаки: a) провідну роль країни або організації, що приймає; b) єдину комплексну програму та структуру бюджету; c) оформлений процес донорської координації та гармонізації донорських процедур стосовно звітності, бюджетування, фінансового управління та закупівель; d) зусилля для розширеного використання місцевих систем для складання дизайну та здійснення програми, фінансового управління, моніторингу та оцінки. Для цілей показника 9 виконання вимірюватиметься окремо від моделей надання допомоги, які слугують програмним підходам.
Додаток B
СПИСОК КРАЇН ТА ОРГАНІЗАЦІЙ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ
Країни-учасниці
Албанія Австралія Австрія
Бангладеш Бельгія Бенін
Болівія Ботсвана Бразилія (*)
Буркіна-Фасо Бурунді Камбоджа
Камерун Канада Китай
ДР Конго Чеська Республіка Данія
Домініканська Республіка Єгипет Ефіопія
Європейська Комісія Фіджі Фінляндія
Франція Гамбія Німеччина
Гана Греція Гватемала
Гвінея Гондурас Ісландія
Індонезія Ірландія Італія
Ямайка Японія Йорданія
Кенія Корея Кувейт
Киргизька Республіка Лаоська Люксембург
Народно-демократична
Республіка
Мадагаскар Малаві Малайзія
Малі Мавританія Мексика
Монголія Марокко Мозамбік
Непал Нідерланди Нова Зеландія
Нікарагуа Нігер Норвегія
Пакистан Папуа Нова Гвінея Філіппіни
Польща Португалія Румунія
Російська Федерація Руанда Саудівська Аравія
Сенегал Сербія і Чорногорія Словацька
Республіка
Соломонові Острови ПАР Іспанія
Шри Ланка Швеція Швейцарія
Таджикистан Танзанія Таїланд
Демократична Республіка Туніс Туреччина
Тимор
Уганда Великобританія Сполучені Штати
Америки
Вануату В'єтнам Ємен
Замбія
Організації-учасниці
Африканський банк розвитку
Азіатський банк розвитку
Консультативна група допомоги найбіднішим
Економічна Комісія ООН для Африки
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)
Глобальний фонд з боротьби зі СНІД, туберкульозом і малярією
Міжамериканський банк розвитку
Міжнародний валютний фонд (МВФ)
Ісламський банк розвитку
Нове партнерство для розвитку Африки
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР)
Фонд міжнародного розвитку ОПЕК
Група ООН з розвитку
Арабський банк економічного розвитку в Африці
Секретаріат Співдружності
Рада Європейського банку розвитку
Ініціатива з прискореного забезпечення загальної освіти
Європейський інвестиційний банк (ЄІБ)
Міжурядова група двадцятичотирьох з міжнародних валютних проблем (G24)
Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку
Міжнародна організація франкофонії
Кампанія Тисячоліття
Скандинавський фонд розвитку
Організацій східно-карибських держав
Секретаріат Форуму тихоокеанських островів
Світовий банк
Організації громадянського суспільства
Гуманітарна акція для Африки
Фонди Біла та Мелінди Гейтс
Католицький комітет з боротьби з голодом та з розвитку (Comite Catholique contre la Faim et pour le Developpement)
Економічна комісія (Comision Economica) (Нікарагуа)
Європейська мережа з проблем боргу та розвитку (EURODAD)
Японський центр неурядових організацій з міжнародного співробітництва
Соціальний та економічний трест Танзанії
Африканський форум (AFRODAD)
Канадська Рада з міжнародного співробітництва
Міжнародне співробітництво для розвитку та солідарності (Cooperation Internationale pour le Developpement et la Solidarite)
Неурядова організація міжнародного розвитку "Енда" (ENDA Tiers Monde)
Світовий союз охорони природи й природних ресурсів
Організація "Реальність мережі допомоги" (Reality of Aid Network)
Організація "Мережа допомоги Сполученого Королівства" (UK Aid Network)