Конвенція з примирення і арбітражу в рамках НБСЄ (укр/рос)

Держави - учасниці цієї Конвенції, що є державами - учасницями Наради з безпеки і співробітництва в Європі,

усвідомлюючи свій обов'язок, передбачений у пункті 3 Статті 2 і в Статті 33 Статуту Організації Об'єднаних Націй , розв'язувати свої суперечки мирними шляхами;

підкреслюючи, що вони в жодному разі не мають наміру ущемляти інші існуючі інститути або механізми, у тому числі Міжнародний Суд, Європейський суд з прав людини, Суд Європейських співтовариств і Постійну палату третейського суду;

знову підтверджуючи своє урочисте зобов'язання врегулювати свої суперечки мирними шляхами і своє рішення розвивати механізми для врегулювання суперечок між державами - учасницями НБСЄ;

нагадуючи, що дотримання в повному обсязі всіх принципів і зобов'язань у рамках НБСЄ є істотно важливим елементом запобігання суперечок між державами - учасницями НБСЄ;

прагнучи далі розвивати і зміцнювати зобов'язання, зафіксовані, зокрема, у доповіді Наради експертів щодо мирного врегулювання суперечок, прийнятому у Валлетті і схваленому Радою міністрів закордонних справ НБСЄ на зустрічі в Берліні 19 і 20 червня 1991 року,

домовилися про нижченаведене:

Засновується суд з примирення й арбітражу створюється для врегулювання шляхом примирення і, у відповідних випадках, арбітражу суперечок, переданих йому на розгляд згідно з положеннями цієї Конвенції.

1. Примирення здійснюється Комісією з примирення, що створюється для кожної суперечки. До складу Комісії входять світові посередники, які обираються зі списку, що складається відповідно до положень Статті 3.

2. Арбітраж здійснюється Арбітражним трибуналом, що створюється для кожної суперечки. До складу Арбітражного трибуналу входять арбітри, що обираються зі списку, який складається відповідно до положень Статті 4.

3. Світові посередники й арбітри утворять у сукупності Суд з примирення й арбітражу в рамках НБСЄ, далі іменований "Суд".

1. Кожна держава - учасниця цієї Конвенції призначає протягом двох місяців з моменту вступу її в силу двох світових посередників, із яких принаймні один є громадянином цієї держави. Інший посередник може бути громадянином іншої держави - учасниці НБСЄ. Держава, що стає учасницею цієї Конвенції після вступу її в силу, призначає своїх світових посередників протягом двох місяців після того, як Конвенція набере сили для цієї держави.

2. Світові посередники повинні бути особами, які займають або займали високі державні або міжнародні посади і мають визнану компетентність у сфері міжнародного права, міжнародних відносин або врегулювання суперечок.

3. Світові посередники призначаються на шестирічний термін з можливістю призначення на новий термін. Вони не можуть бути відсторонені від своїх обов'язків державою, що їх призначила, протягом терміну їхніх повноважень. У випадку смерті світового посередника, його відставки або неможливості, визнаної Президією, виконувати свої функції відповідна держава призначає нового світового посередника; термін повноважень нового світового посередника дорівнює термінові повноважень, що залишився в його попередника.

4. Після закінчення терміну своїх повноважень світові посередники продовжують розбір справ, що вже знаходяться на їхньому розгляді.

5. Прізвища світових посередників повідомляються Секретареві, який включає їх у список, що передається Секретаріату НБСЄ для надання державам - учасницям НБСЄ.

1. Кожна держава - учасниця дійсної Конвенції призначає протягом двох місяців після вступу її в силу одного арбітра й одного заступника арбітра, що можуть бути її громадянами або громадянами будь-якої іншої держави - учасниці НБСЄ. Держава, що стає учасницею цієї Конвенції після її вступу в силу, призначає свого арбітра і його заступника протягом двох місяців після вступу цієї Конвенції в силу для цієї держави.

2. Арбітри і їхні заступники повинні мати кваліфікацію, необхідну для призначення у своїх країнах на найвищі посади в судових органах, або бути юристами, що володіють визнаною компетентністю в сфері міжнародного права.

3. Арбітри і їхні заступники призначаються на термін у шість років, з можливістю призначення ще на один термін. Вони не можуть бути відсторонені від своїх обов'язків державою-учасницею, що їх призначила, до закінчення терміну їхніх повноважень. У випадку смерті арбітра, його відставки або неможливості виконувати свої обов'язки, визнаному Президією, арбітра заміняє його або її заступник.

4. У випадку смерті арбітра і його або її заступника, їхньої відставки або неможливості ними виконувати свої функції, і цей факт визнано Президією, проводяться нові призначення відповідно до пункту 1. Новий арбітр і його або її заступник призначаються на термін повноважень своїх попередників, що залишився.

5. Регламент Суду може передбачати часткове відновлення складу арбітрів і їхніх заступників.

6. Після закінчення терміну своїх повноважень арбітри продовжують займатися справами, що вже знаходяться на їхньому розгляді.

7. Прізвища арбітрів повідомляються Секретареві, який включає їх у список, що передається Секретаріату НБСЄ для надання державам - учасницям НБСЄ.

Світові посередники, арбітри і Секретар виконують свої функції абсолютно незалежно. Перед вступом на посаду вони роблять заяву про те, що будуть виконувати свої функції неупереджено і сумлінно.

Світові посередники, арбітри, Секретар, а також представники і повірники сторін у суперечці користуються при виконанні своїх обов'язків на території держав - учасниць цієї Конвенції привілеями та імунітетами, наданими особам, пов'язаним з Міжнародним Судом.

1. Президія Суду складається з Голови, Заступника голови і трьох інших членів.

2. Голова Суду обирається членами Суду з їхнього числа. Голова головує в Президії.

3. Світові посередники й арбітри обирають зі свого складу по два члени Президії і по два їх заступники.

4. Президія обирає Заступника голови з числа своїх членів. Заступником голови є світовий посередник, якщо Головою є арбітр, і арбітр, якщо Головою є світовий посередник.

5. Порядок обрання Голови, а також інших членів Президії та їхніх заступників встановлюється Регламентом Суду.

1. Рішення Суду приймаються більшістю голосів членів, які беруть участь у голосуванні. Ті, що утрималися, вважаються не бравшими участь у голосуванні.

2. Рішення Президії приймаються більшістю голосів його членів.

3. Рішення Комісій з примирення і Арбітражних трибуналів приймаються більшістю голосів їхніх членів, які не можуть утримуватися при голосуванні.

4. Якщо голоси розділяються порівну, голос головуючого є вирішальним.

Суд призначає свого Секретаря і може вжити заходів для призначення інших посадових осіб, які можуть виявитися необхідними. Положення про персонал Канцелярії розробляється Президією і приймається державами-учасницями, що є сторонами в цій Конвенції.

1. Місцезнаходженням Суду є місто Женева.

2. На прохання сторін у суперечці і за згодою Президії Суду Комісія з примирення або Арбітражний трибунал можуть проводити засідання в іншому місці.

1. Суд приймає свій Регламент, що підлягає затвердженню державами-учасницями, що є сторонами в цій Конвенції.

2. У Регламенті Суду встановлюються, зокрема, правила процедури, яких повинні дотримуватися Комісії з примирення й Арбітражні трибунали, створені для виконання цієї Конвенції. Регламент визначає, які з цих правил сторони в суперечці не можуть порушити за домовленістю.

У Регламенті Суду встановлюються правила використання мов.

З урахуванням положень Статті 17 усі витрати Суду покриваються державами - учасницями цієї Конвенції. Положення про обчислення витрат; складання та затвердження річного бюджету Суду; розподілі витрат між державами - учасницями цієї Конвенції; ревізії рахунків Суду; про пов'язані питання містяться у Фінансовому протоколі, який буде прийнятий Комітетом старших посадових осіб. Держава, що стала учасницею цієї Конвенції, зобов'язана виконувати цей Протокол.

Президія щорічно представляє Раді НБСЄ через Комітет старших посадових осіб доповідь про діяльності відповідно до цієї Конвенції.

Секретар Суду направляє Секретаріатові НБСЄ повідомлення про всі прохання про примирення або арбітраж для негайної передачі державами - учасницями НБСЄ.

1. У ході розгляду сторони в суперечці утримуються від будь-яких дій, що можуть загострити положення або ускладнити врегулювання суперечки або перешкодити його врегулюванню.

2. Комісія з примирення може звернути увагу сторін у суперечці, переданій на її розгляд, на заходи, які ці сторони могли б вжити, для того щоб не допустити загострення суперечки або ускладнення її врегулювання.

3. Арбітражний трибунал, створений для якої-небудь суперечки, може вказати тимчасові заходи, яких слід вжити сторонам у суперечці відповідно до положень пункту 4 Статті 26.

Сторони в суперечці і будь-яка сторона, що вступила в справу, несуть свої власні судові витрати.

1. Будь-яка держава - учасниця цієї Конвенції може передати на розгляд Комісії з примирення будь-яку суперечку з іншою державою-учасницею, що не була врегульована протягом розумного часу шляхом переговорів.

2. Суперечки можуть передаватися в Арбітражний трибунал відповідно до умов, передбачених у Статті 26.

1. Комісія з примирення або Арбітражний трибунал, створені для яких-небудь спорів, не починають далі діяти у випадку:

a) якщо до передачі в Комісію або в Трибунал суперечка вже була передана до якогось суду або трибуналу, юрисдикцію якого щодо вказаних спорів сторони в ній юридично зобов'язані визнати, або якщо такий орган вже виніс рішення на рахунок вказаного спору;

b) якщо сторони в суперечці заздалегідь визнали виняткову юрисдикцію судового органу, іншого, ніж Трибунал відповідно до цієї Конвенції юрисдикцію для прийняття рішення з обов'язковою силою щодо переданих йому спорів, або якщо сторони в ньому домовилися прагнути до врегулювання спору винятково іншими засобами.

2. Комісія з примирення, створена для спору, не починає ніяких подальших дій, навіть якщо після передачі їй цієї суперечки одна або всі сторони направляють цей спір до будь-якого суду або трибуналу, юрисдикцію якого щодо вказаного спору сторони в ній юридично зобов'язані визнати.

3. Комісія з примирення відкладає розгляд спору, якщо цей спір був переданий іншому органу, що має компетенцію формулювати пропозиції щодо цієї суперечки. Якщо такі докладені раніше початі зусилля не призвели до врегулювання суперечки, Комісія відновлює свою роботу на прохання сторін або однієї зі сторін у спорі за умови дотримання положень пункту 1 Статті 26.

4. Держава може в момент підписання, ратифікації цієї Конвенції або приєднання до неї зробити застереження для забезпечення сумісності створюваного цією Конвенцією механізму врегулювання суперечок з іншими засобами врегулювання суперечок, що випливають із застосованих щодо вказаної держави міжнародних зобов'язань.

5. Якщо в якийсь момент сторони досягають врегулювання своєї суперечки, Комісія або Трибунал знімають цей спір з розгляду після одержання від усіх сторін у ній письмового підтвердження того, що вони досягли згоди у врегулюванні вказаного спору.

6. У випадку розбіжності між сторонами в спорі щодо компетенції Комісії або Трибуналу питання вирішується Комісією або Трибуналом.

1. Будь-яка держава - учасниця цієї Конвенції може подати Секретареві заяву з проханням про створення Комісії з примирення для спору між нею та іншою державою - учасницею або декількома державами-учасницями. Заява Секретареві може бути так само подана спільно двома або декількома державами-учасниками.

2. Прохання про створення Комісії з примирення може бути так само подане за згодою між двома або декількома державами - учасницями, або між однією або декількома державами - учасницями й однією або декількома іншими державами - учасницями НБСЄ. Така угода доводиться до відома Секретаря.

1. Кожна сторона в суперечці призначає зі списку світових посередників, складеного відповідно до Статті 3, одного світового посередника до складу Комісії.

2. Коли сторонами в одному спорі є більше двох держав, то держави, що відстоюють однакові інтереси, можуть домовитися про призначення одного загального світового посередника. За відсутності такої домовленості кожна з двох сторін у суперечці призначає однакове число світових посередників, що не перевищує максимального їхнього числа, встановлюваного Президією.

3. Кожна держава, що є стороною в суперечці, переданій комісії з примирення, і не є учасником у цій Конвенції, може призначити будь-яку особу до складу Комісії або зі списку світових посередників, складеного відповідно до положень Статті 3, або з числа інших осіб, що є громадянами якоїсь із держав - учасниць НБСЄ. У цьому випадку, для цілей розгляду суперечки, такі особи мають ті самі права й обов'язки, що й інші члени Комісії. Вони виконують свої функції абсолютно незалежно і перш ніж приступити до роботи в Комісії роблять заяву, передбачену в Статті 5.

4. Після одержання заяви або угоди, за допомогою яких держави, що є сторонами в суперечці, просять створити Комісію з примирення, Голова Суду проводить консультації зі сторонами в суперечці щодо інших членів Комісії.

5. Президія призначає ще трьох світових посередників до складу Комісії. Президія може збільшити або скоротити їхнє число за умови, що воно залишається непарним. Члени Президії та їхні заступники, занесені до списку світових посередників, можуть бути призначені до складу Комісії.

6. Комісія обирає свого Голову з числа членів, призначених Президією.

7. У Регламенті Суду встановлюються процедури, що застосовуються у випадку, коли на початку або в ході розгляду одному з членів, призначених до складу Комісії, заявлений відвід, або якщо він не може або відмовляється працювати в Комісії.

8. Будь-яке питання щодо застосування цієї статті вирішується Президією як попереднє питання.

1. Якщо прохання про створення Комісії з примирення викладене у вигляді заяви, то в заяві вказується предмет суперечки, сторона або сторони, проти якої або яких її спрямовано, і прізвище світового посередника або світових посередників, призначених стороною або сторонами, що звернулися з такою заявою. У заяві також коротко вказуються засоби врегулювання, що використовувалися раніше.

2. Після одержання заяви Секретар повідомляє іншу сторону або сторони в суперечці, що згадані в заяві. Протягом п'ятнадцяти днів після одержання такого повідомлення інша сторона або сторони в суперечці призначають за своїм розсудом світового посередника або світових посередників до складу Комісії. Якщо протягом цього періоду одна або кілька сторін у суперечці не призначили члена або членів Комісії, яких вони мають право призначити, Президія призначає необхідне число світових посередників. Такі призначення провадяться з числа світових посередників, призначених відповідно до Статті 3 стороною або кожною зі сторін, що беруть участь у суперечці, або, якщо ці сторони ще не призначили світових посередників, - з числа інших світових посередників, не призначених іншою стороною або сторонами в суперечці.

3. Якщо прохання про створення Комісії з примирення представлене за згодою, то в угоді вказується предмет суперечки. За відсутності згоди, цілком або частково, щодо предмета суперечки кожна зі сторін у ній може викласти свою позицію щодо предмета суперечки.

4. Одночасно з представленням сторонами прохання про створення Комісії з примирення за угодою, кожна зі сторін доводить до відома Секретаря прізвище світового посередника або світових посередників, яких вона призначила до складу Комісії.

1. Розгляд з примирення здійснюється конфіденційно, і всі сторони в суперечці мають право бути заслуханими. З урахуванням положень Статей 10 і 11 і Регламенту Суду Комісія з примирення після проведення консультацій зі сторонами в суперечці визначає процедуру.

2. За згодою сторін у спорі Комісія з примирення може запропонувати будь-якій державі - учасниці цієї Конвенції, зацікавленій у врегулюванні суперечки, брати участь у розгляді.

Комісія з примирення допомагає сторонам у спорах в пошуках врегулювання відповідно до міжнародного права і їх зобов'язань у рамках НБСЄ.

1. Якщо під час розгляду сторони в суперечці дійдуть за допомогою Комісії з примирення до врегулювання, то вони включають умови цього врегулювання в резюме висновків, що підписується їхніми представниками і членами Комісії. З підписанням цього документа розгляд завершується. Рада НБСЄ через Комітет старших посадових осіб повідомляється про успішний результат примирення.

2. Якщо Комісія з примирення вважає, що вивчено всі аспекти суперечки і всі можливості пошуку рішення, вона складає заключну доповідь. У доповіді викладаються пропозиції Комісії щодо мирного врегулювання суперечки.

3. Доповідь Комісії з примирення доводиться до відома сторін у суперечці, які мають тридцятиденний термін для його вивчення і для повідомлення Голові Комісії про те, чи готові вони погодитися з пропонованим врегулюванням.

4. Якщо одна зі сторін у суперечці не погоджується з запропонованим врегулюванням, то інша сторона або сторони більше не зв'язані своєю згодою на нього.

5. Якщо після закінчення терміну, встановленого в пункті 3, сторони в суперечці не погодилися з запропонованими врегулюваннями, доповідь відсилається Раді НБСЄ через Комітет старших посадових осіб.

6. Крім того, складається доповідь, що передбачає негайне повідомлення Раді НБСЄ через Комітет старших посадових осіб про обставини, при яких яка-небудь сторона не з'являється на процедуру примирення або відмовляється від такої процедури після того, як вона почалася.

1. Прохання про арбітраж може бути представлене в будь-який момент за згодою між двома або декількома державами - учасницями дійсної Конвенції або між однією або декількома державами - учасницями цієї Конвенції й однією або декількома іншими державами - учасницями НБСЄ.

2. Держави - учасниці цієї Конвенції можуть у будь-який час за допомогою повідомлення, що направляється Депозитарієві, заявити, що вони, ipso facto, і без спеціальної угоди визнають обов'язковою юрисдикцію Арбітражного трибуналу за умови взаємності. Така заява може бути зроблена без обмеження терміну або на певний строк. Вона може поширюватися на всі суперечки або виключати суперечки, що стосуються територіальної цілісності держави, її національної оборони, права на суверенітет над територією суші або одночасних домагань на юрисдикцію над іншими районами.

3. Прохання про арбітраж проти держави - учасниці цієї Конвенції, що зробила заяву, передбачену в пункті 2, може бути представлена у вигляді заяви на ім'я Секретаря тільки після закінчення тридцяти днів після того, як доповідь Комісії з примирення, що розглядала наведений спір, була передана Раді НБСЄ відповідно до положень пункту 5 Статті 25.

4. При передачі суперечки на розгляд Арбітражного трибуналу відповідно до цієї Статті Трибунал може на основі своїх повноважень або на прохання однієї зі сторін або всіх сторін у суперечці, вказати тимчасові заходи, що слід прийняти сторонам у суперечці, щоб уникнути загострення суперечки, ускладнення пошуку рішення або можливості того, що через поводження однієї або декількох сторін у суперечці виявиться неможливим забезпечити виконання рішення, що може бути винесене Трибуналом.

1. Якщо прохання про арбітраж представлене за згодою, то в ньому вказується предмет суперечки. При відсутності згоди, цілком або частково, стосовно предмета спору кожна зі сторін у ній може викласти свою позицію щодо предмета спору.

2. Якщо прохання про арбітраж представлене у вигляді заяви, то в ньому вказується предмет спору, держава-учасниця або учасники в цій Конвенції, проти яких воно спрямовано, а також основні факти і правові норми, що лежать у його основі. Після одержання заяви Секретар негайно повідомляє про нього іншим державам-учасницям або сторонам, згаданим у заяві.

1. Після пред'явлення прохання про арбітраж створюється Арбітражний трибунал.

2. Арбітри, призначені сторонами в спорі відповідно до Статті 4, є ex officio членами Трибуналу. Коли більш ніж дві держави є сторонами в тому самому спорі, держави, що відстоюють ті самі інтереси, можуть домовитися про призначення одного загального арбітра.

3. Президія призначає з арбітрів до складу Трибуналу визначену кількість членів таким чином, щоб кількість членів, призначених Президією, принаймні на одну людину перевищувало число членів ex officio. Члени Президії і їхні заступники, прізвища яких значаться в списку арбітрів, можуть бути призначені до складу Трибуналу.

4. Якщо член ex officio не може брати участі або раніше якимсь чином брав участь у слуханнях у справі, що випливає із суперечки, переданої в Трибунал, то місце цього члена займає його або її заступник. Якщо заступник знаходиться в такому самому становищі, то зацікавлена держава призначає іншого члена для розгляду наведеної суперечки відповідно до порядку й умов, передбачених в пункті 5. При виникненні сумнівів щодо здатності одного з членів або його чи її заступника брати участь у роботі Трибуналу, рішення з цього питання приймає Президія.

5. Будь-яка держава, що є стороною в суперечці, переданій в Арбітражний трибунал, і не є учасником цієї Конвенції, може призначити за своїм розсудом до складу Трибуналу яку-небудь особу або зі списку арбітрів, складеного відповідно до положень Статті 4, або з числа інших осіб, які є громадянами якої-небудь держави - учасницями НБСЄ. Будь-яка призначена в такий спосіб особа повинна відповідати умовам, передбаченим у пункті 2 Статті 4, і для цілей розгляду цього спору вона має ті самі права й обов'язки, що й інші члени Трибуналу. Ця особа виконує свої функції абсолютно незалежно, і перш ніж приступити до роботи в Трибуналі робить заяву, передбачену в Статті 5.

6. Трибунал призначає свого Голову з числа членів, призначених Президією.

7. У випадку, якщо один із членів Трибуналу, призначений Президією, не може брати участі у розгляді, цього члена заміняють іншим членом тільки в тому випадку, якщо число членів, призначених Президією, стало менше числа членів ex officio або числа членів, призначених сторонами в суперечці відповідно до пункту 5. У цьому випадку Президія призначає одного або декількох нових членів відповідно до пунктів 3 і 4 цієї Статті. При призначенні одного або декількох нових членів новий Голова не обирається, якщо тільки член Трибуналу, не здатний виконувати свої обов'язки, сам не є Головою.

1. Усі сторони в суперечці мають право бути заслуханими в ході арбітражного розгляду, що повинно відповідати принципам справедливого судового процесу. Розгляд складається з письмової й усної частини.

2. Арбітражний трибунал володіє щодо сторін у суперечці повноваженнями зі встановлення фактів і проведення розслідувань, необхідних йому для виконання своїх завдань.

3. Будь-яка держава - учасниця НБСЄ, що вважає, що рішення Трибуналу може торкнуться її особливих інтересів правового характеру, може протягом п'ятнадцяти днів після передачі повідомлення Секретаріатом НБСЄ відповідно до Статті 15 направити Секретареві прохання про вступ у справу. Це прохання негайно перепроваджується сторонам у суперечці і у Трибунал, створений для цього спору.

4. Якщо держава, що вступає в справу, встановить наявність у себе такого інтересу, вона одержує дозвіл брати участь у розгляді так, як це може бути необхідно для захисту такого інтересу. Відповідна частина рішення Трибуналу має обов'язкову силу для вказаної держави, що вступила в справу.

5. Сторонам у суперечці надається тридцятиденний термін для того, щоб направити в Трибунал свої зауваження щодо прохання про вступ у справу. Трибунал виносить рішення про прийнятність такого прохання.

6. Слухання в Трибуналі проходять in camera, якщо Трибунал не приймає інше рішення на прохання сторін у суперечці.

7. У випадку, якщо одна або кілька сторін у суперечці не з'являються в Трибунал, то інша або інші сторони в ньому можуть звернутися в Трибунал із проханням вирішити питання в її або їх користь. У цьому випадку Трибунал виносить рішення, попередньо переконавшись у наявності в нього відповідної компетенції й в обґрунтованості претензій сторони або сторін, що беруть участь у розгляді.

Функція Арбітражного трибуналу полягає в тому, щоб вирішувати передані йому суперечки відповідно до міжнародного права. Це положення не обмежує права Трибуналу вирішувати справу ex aequo et bono при згоді на це сторін у спорі.

1. У рішенні Арбітражного трибуналу мають наводитися роздуми, на яких воно засновано. Якщо рішення, у цілому або частково не виражає одностайної думки членів Трибуналу, то будь-який член Арбітражного трибуналу має право представити свою особливу думку або заявити про незгоду.

2. З урахуванням пункту 4 Статті 29 рішення Трибуналу обов'язкове тільки для сторін у спорі і щодо справи, якої воно стосується.

3. Рішення є остаточним і оскарженню не підлягає. Разом із тим сторони в спорі або одна зі сторін можуть звернутися в Трибунал із проханням дати тлумачення свого рішення в тому, що стосується його змісту або сфери застосування. Якщо сторони в суперечці не домовляться про інше, таке прохання подається не пізніше, ніж через шість місяців після повідомлення рішення. Після одержання зауважень сторін у суперечці Трибунал у найкоротші можливі терміни дає своє тлумачення.

4. Прохання про перегляд рішення може бути подане лише на підставі знову виявлених обставин, що за своїм характером можуть вплинути на результат справи і що при винесенні рішення не були відомі ні Трибуналові, ні стороні або сторонам у суперечці, яка вимагає перегляду. Прохання про перегляд повинне бути представлене не пізніше ніж через шість місяців після з'ясування нових обставин. Після закінчення десяти років з дати ухвалення рішення ніякі прохання про перегляд подаватися не можуть.

5. В міру можливості розгляд прохання про тлумачення або про перегляд рішення повинні здійснюватися тим Трибуналом, що виніс це рішення. Якщо Президія вважає це неможливим, то створюється новий Трибунал відповідно до положень Статті 28.

Рішення публікується Секретарем. Його засвідчена копія надсилається сторонам у суперечці і Раді НБСЄ через Комітет старших посадових осіб.

1. Ця Конвенція відкрита для підписання державами - учасницями НБСЄ до 31 березня 1993 року в штаб-квартирі уряду Швеції. Вона підлягає ратифікації.

2. Держави - учасниці НБСЄ, що не підписали цю Конвенцію, можуть згодом приєднатися до неї.

3. Ця Конвенція набуває чинності через два місяці після дати здачі на збереження дванадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

4. Для кожної держави, що ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї після здачі на збереження дванадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, Конвенція вступає в силу через два місяці після здачі на збереження його ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

5. Депозитарієм цієї Конвенції є уряд Швеції.

Щодо дійсної Конвенції не може бути зроблено ніяких застережень, крім тих, які в ній прямо дозволяються.

1. Виправлення до цієї Конвенції мають прийматися у відповідності з наступними пунктами.

2. Виправлення до цієї Конвенції можуть пропонуватися будь-якою державою, що є її учасником, і направлятися Депозитарієм у Секретаріат НБСЄ для передачі державам - учасницям НБСЄ.

3. Якщо Рада НБСЄ приймає пропонований текст виправлення, то цей текст спрямовується Депозитарієм державам - учасницям цієї Конвенції для одержання їхньої згоди в рамках їхніх відповідних конституційних вимог.

4. Будь-яке виправлення набирає сили на тридцятий день після того, як усі держави - учасниці цієї Конвенції повідомлять Депозитарію про свою згоду з нею.

1. Кожна держава - учасниця цієї Конвенції може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом відправки Депозитарію повідомлення.

2. Така денонсація набирає сили через один рік з дати одержання повідомлення Депозитарієм.

3. Ця Конвенція, проте, продовжує застосовуватися для сторони денонсуючої щодо розглядів, що проходять під час вступу денонсації в силу. Такі розгляди продовжуються до їхнього завершення.

Повідомлення та попередження, що направляються Депозитарієм, передаються Секретареві і Секретаріатові НБСЄ для подальшої передачі державам - учасницям НБСЄ.

Відповідно до міжнародного права підтверджується, що ніщо в цій Конвенції не може бути витлумачене як таке, що створює які-небудь обов'язки або зобов'язання для держав - учасниць НБСЄ, які не є учасницями в цій Конвенції, якщо тільки це спеціально не передбачено і якщо такі держави не дають свою чітко виражену згоду на це в письмовій формі.

1. Суд протягом чотирьох місяців після вступу цієї Конвенції в силу обирає Президію, приймає свій Регламент і призначає Секретаря відповідно до положень Статей 7, 9 і 11. Уряд приймаючої Суд країни разом з Депозитарієм вживає необхідних заходів.

2. До призначення Секретаря обов'язки Секретаря відповідно до пункту 5 Статті 3 і пункту 7 Статті 4 виконує Депозитарій.

Укладено в м. Стокгольмі 15 грудня 1992 року, англійською, іспанською, італійською, німецькою, російською і французькою мовами, причому всі шість текстів мають однакову силу.