Конвенція Організації Обєднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин

b) забезпечує вилучення будь-яких речовин, включених до Таблиці I або Таблиці II, якщо є переконливе свідчення того, що вони призначені для використання з метою незаконного виготовлення якого-небудь наркотичного засобу або психотропної речовини;

c) повідомляє по можливості в найкоротші строки компетентні національні органи і служби зацікавлених Сторін, якщо є підстави вважати, що імпорт, експорт або транзит якої-небудь речовини, включеної до Таблиці I або Таблиці II, здійснюються з метою незаконного виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, інформуючи, зокрема, про засоби платежу або будь-які інші основні елементи, що стали основою для такого висновку;

d) вимагає, щоб імпортовані й експортовані речовини мали належні маркування і документацію. Комерційні документи, такі, як рахунки-фактури, вантажні декларації, митні, транспортні та інші вантажні документи, повинні містити вказані в Таблиці I або Таблиці II назви речовин, що імпортуються або експортуються, зазначення кількості речовини, що імпортується або експортується, найменування та адресу імпортера, експортера і, за наявності, вантажоодержувача;

е) забезпечує, щоб документи, згадані в підпункті d) цього пункту, зберігалися протягом не менше двох років і могли надаватися компетентним національним органам для інспекції.

(10) а) На доповнення до положень пункту (9) і на прохання зацікавленої Сторони, направлене Генеральному секретарю, кожна Сторона, з території якої буде робитися експорт якої-небудь речовини, включеної до Таблиці I, забезпечує, щоб до здійснення такого експорту її компетентні органи надали компетентним органам країни-імпортера наступну інформацію:

(і) найменування та адресу експортера та імпортера і, якщо такий є, вантажоодержувача;

(іі) позначення речовини, включеної до Таблиці I;

(ііі) кількість речовини, яка підлягає експорту;

(iv) гаданий пункт ввезення і передбачувану дату відправлення;

(v) будь-яку іншу інформацію, щодо якої Сторонами досягнуто взаємної домовленості.

b) Сторона може вживати більш суворі або жорсткі заходи контролю у порівнянні з тими, які передбачені в цьому пункті, якщо, на її думку, такі заходи доцільні або необхідні.

(11) Якщо одна Сторона надає інформацію іншій Стороні згідно з пунктами (9) і (10) цієї статті, то Сторона, що надає таку інформацію, може вимагати, щоб Сторона, яка її отримує, зберігала конфіденційність будь-якої торгової, ділової, комерційної або професійної таємниці або торгової операції.

(12) Кожна Сторона щорічно подає Комітету в передбаченій ним формі, у встановленому ним порядку і на наданих ним бланках наступну інформацію:

а) про обсяг вилучених речовин, включених до Таблиці I і Таблиці II, і, коли це відомо, про їх походження;

b) про будь-яку речовину, що не включена до Таблиці I або Таблиці II, яка, за наявними даними, використовувалася при незаконному виготовленні наркотичних засобів або психотропних речовин і яка, на думку Сторони, становить досить серйозну проблему, що заслуговує на увагу Комітету;

с) про види відтоку і засоби незаконного виготовлення.

(13) Комітет щорічно повідомляє Комісію про виконання цієї статті, і Комісія періодично проводить огляд адекватності та відповідності Таблиці I і Таблиці II.

(14) Положення цієї статті не застосовуються ні щодо фармацевтичних препаратів, ні щодо інших препаратів, які містять речовини, включені до Таблиці I або Таблиці II, але мають такий склад, що ці речовини не можуть бути легко використані або вилучені за допомогою наявних засобів.

Сторони вживають такі заходи, які вони вважають необхідними, з метою запобігання торгівлі матеріалами і обладнанням та їх відтоку для незаконного виробництва або виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин і з цією метою співробітничають одна з одною.

(1) Будь-які заходи, які застосовуються згідно з цією Конвенцією Сторонами, повинні бути не менш суворими, ніж положення, що стосуються викорінювання незаконного культивування рослин, які містять наркотичні і психотропні речовини, і ліквідації незаконного попиту на наркотичні засоби і психотропні речовини, передбачені в Конвенції 1961 року, цій Конвенції з поправками і Конвенції 1971 року.

(2) Кожна Сторона вживає належні заходи для запобігання незаконному культивуванню і для знищення рослин, що містять наркотичні або психотропні речовини, таких, як опійний мак, кокаїновий кущ і рослина каннабіс, які культивуються незаконно на її території. При вжитті цих заходів дотримуються основні права людини і належним чином враховуються традиційні форми законного використання таких рослин, коли є історичні факти, які підтверджують таке використання, а також інтереси захисту навколишнього середовища.

(3) а) Сторони можуть співробітничати з метою підвищення ефективності зусиль по викорінюванню незаконного культивування. Таке співробітництво може, зокрема, включати, коли це доцільно, допомогу по комплексному розвитку сільських районів, що забезпечує економічно ефективні альтернативи незаконному культивуванню. Для здійснення таких програм розвитку сільських районів слід враховувати такі чинники, як доступ на ринки, наявність ресурсів та існуючі соціально-економічні умови. Сторони можуть домовлятися про будь-які інші належні заходи співробітництва.

b) Сторони сприяють також обміну науковою і технічною інформацією і проведенню досліджень у галузі викорінювання незаконного культивування.

c) У тих випадках, коли Сторони мають спільні кордони, вони прагнуть до співробітництва при здійсненні програм по викорінюванню незаконного культивування в районах, які прилягають до таких кордонів.

(4) З метою зменшення страждань людей і ліквідації фінансових стимулів для незаконного обігу Сторони вживають належні заходи, спрямовані на ліквідацію або скорочення незаконного попиту на наркотичні засоби і психотропні речовини. Ці заходи можуть спиратися, зокрема, на рекомендації Організації Об'єднаних Націй, спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй, таких, як Всесвітня організація охорони здоров'я, та інших компетентних міжнародних організацій, а також Всеохоплюючий міждисциплінарний план, прийнятий Міжнародною конференцією по боротьбі зі зловживанням наркотичними засобами та їх незаконним обігом, яка відбулася в 1987 році, в тій мірі, в якій він стосується урядових і неурядових установ і діяльності приватних осіб і організацій у галузях профілактики наркоманії, лікування і відновлення працездатності наркоманів. Сторони можуть укладати двосторонні або багатосторонні угоди чи досягати домовленості, спрямованої на ліквідацію або зменшення попиту на наркотичні засоби і психотропні речовини.

(5) Сторони можуть вживати також необхідні заходи для найшвидшого знищення або законного використання наркотичних засобів, психотропних речовин і речовин, включених до Таблиці I і Таблиці II, на які було накладено арешт або які були конфісковані, і для забезпечення допустимості використання як доказу належним чином посвідченої необхідної кількості таких речовин.

(1) Сторони вживають належні заходи для забезпечення того, щоб транспортні засоби, експлуатовані комерційними перевізниками, не використовувались при вчиненні правопорушень, визнаних такими згідно з пунктом (1) статті 3; такі заходи можуть включати спеціальні домовленості з комерційними перевізниками.

(2) Кожна Сторона зобов'язує комерційних перевізників вживати розумні застережні заходи з метою попередження використання їхніх транспортних засобів для вчинення правопорушень, визнаних такими згідно з пунктом (1) статті 3. Такі застережні заходи можуть включати:

а) якщо центральна контора комерційного перевізника розміщена на території Сторони:

(і) навчання персоналу виявленню підозрілих вантажів або осіб;

(іі) заохочення сумлінного ставлення персоналу до своїх обов'язків;

b) якщо комерційний перевізник діє в межах території Сторони:

(і) завчасне подання вантажних декларацій, коли це можливо;

(іі) використання надійних, що перевіряються в індивідуальному порядку, пломб на контейнерах;

(ііі) оперативне повідомлення відповідних органів про всі підозрілі обставини, що можуть стосуватися правопорушень, визнаних такими згідно з пунктом (1) статті 3.

(3) Кожна Сторона прагне до забезпечення співробітництва між комерційними перевізниками і відповідними органами в пунктах в'їзду і виїзду та інших зонах митного контролю з метою недопущення несанкціонованого доступу до транспортних засобів і вантажу та здійснення відповідних заходів безпеки.

(1) Кожна Сторона вимагає, щоб законно експортовані наркотичні засоби і психотропні речовини супроводжувались належними документами. На доповнення до вимог, які висуваються до документації згідно зі статтею 31 Конвенції 1961 року, статтею 31 цієї Конвенції з поправками і статтею 12 Конвенції 1971 року, в комерційних документах, таких, як рахунки-фактури, вантажні декларації, митні, транспортні та інші вантажні документи, повинні вказуватися наведені у відповідних Списках Конвенції 1961 року, цієї Конвенції з поправками і Конвенції 1971 року найменування наркотичних засобів і психотропних речовин, що експортуються, кількість експортованої речовини, назва та адреса експортера, імпортера і, за наявності, вантажоодержувача.

(2) Кожна Сторона вимагає, щоб експортовані партії наркотичних засобів і психотропних речовин не були неправильно марковані.

(1) Сторони згідно з міжнародним морським правом співробітничають у максимально можливій мірі з метою запобігання незаконному обігу на морі.

(2) Сторона, яка має розумні підстави підозрювати, що судно, яке несе її прапор або не має прапора або розпізнавальних знаків, що вказують на його реєстрацію, бере участь у незаконному обігу, може запросити допомогу інших Сторін у попередженні його використання з цією метою. Сторони, до яких звертаються з подібним проханням, надають таку допомогу в межах наявних в їх розпорядженні засобів.

(3) Сторона, яка має розумні підстави підозрювати, що судно, здійснюючи свободу судноплавства згідно з міжнародним правом і несучи прапор або розпізнавальні знаки, які вказують на його реєстрацію іншою Стороною, бере участь у незаконному обігу, може повідомити про це державу прапора, запросити підтвердження реєстрації і, у випадку підтвердження, просити дозволу держави прапора вжити належних заходів щодо цього судна.

(4) Згідно з пунктом (3) або згідно з чинними договорами між ними, чи згідно з будь-якою угодою або домовленістю, досягнутими іншим чином між цими Сторонами, держава прапора може дозволити запитуючій державі, зокрема:

а) висаджуватися на це судно;

b) робити огляд цього судна;

c) у випадку виявлення доказів участі в незаконному обігу вживати належні заходи щодо цього судна, осіб і вантажу на борту.

(5) У випадку вжиття заходів на підставі цієї статті відповідні Сторони належним чином враховують необхідність не ставити під загрозу безпеку життя на морі, судна і вантажу, так само як і не завдавати шкоди комерційним інтересам, безпеці та іншим законним інтересам держави прапора або будь-якої іншої зацікавленої держави.

(6) Держава прапора може згідно зі своїми зобов'язаннями в пункті (1) цієї статті супроводити свій дозвіл умовами, які повинні бути взаємно погоджені між нею і запитуючою Стороною, включаючи умови, які стосуються відповідальності.

(7) Для цілей пунктів (3) і (4) Сторона негайно дає відповідь на отриманий від іншої Сторони запит для визначення того, чи має судно, що несе її прапор, право на це, а також відповідь на запити про відповідний дозвіл, що направляються на підставі пункту (3). Стаючи учасником цієї Конвенції, кожна Сторона призначає орган або, у випадку необхідності, органи, які повинні одержувати такі запити і відповідати на них. Повідомлення про таке призначення направляється через Генерального секретаря всім іншим Сторонам протягом одного місяця з моменту призначення.

(8) Сторона, яка застосувала будь-які дії згідно з цією статтею, негайно інформує відповідну державу прапора про результати цих дій.

(9) Сторони розглядають питання про укладання двосторонніх і регіональних угод або домовленостей з метою виконання положень цієї статті або підвищення їх ефективності.

(10) Заходи, що вживаються на підставі пункту (4) цієї статті, здійснюються тільки військовими кораблями або військовими літальними апаратами чи іншими кораблями або літальними апаратами, що мають чіткі зовнішні знаки, які дозволять розпізнати їх як такі, що перебувають на урядовій службі, та уповноважені для цієї мети.

(11) Будь-які дії, які застосовуються згідно з цією статтею, належним чином враховують необхідність не перешкоджати або не завдавати шкоди здійсненню прав і обов'язків, а також юрисдикції прибережних держав відповідно до міжнародного морського права.

(1) З метою запобігання незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і речовин, включених до Таблиці I і Таблиці II, у зонах вільної торгівлі та у вільних портах Сторони вживають не менш суворі заходи, ніж ті, що вживаються в інших частинах їх територій.

(2) Сторони прагнуть:

а) здійснювати в зонах вільної торгівлі та вільних портах контроль за рухом товарів і людей і з цією метою уповноважують компетентні національні органи робити огляд вантажів і суден, які відбувають і прибувають, включаючи прогулянкові і риболовецькі судна, а також літаки і сухопутні транспортні засоби, і у випадку необхідності робити огляд членів екіпажу і пасажирів, а також їхнього багажу;

b) створити і використати систему виявлення вантажів, підозрюваних у тому, що вони містять наркотичні засоби, психотропні речовини і речовини, включені до Таблиці I і Таблиці II, що ввозяться в зони вільної торгівлі та вільні порти або вивозяться з них;

с) створити і використати системи контролю в районах портових споруд, в аеропортах і в пунктах прикордонного контролю в цих районах.

(1) Згідно зі своїми зобов'язаннями за Конвенцією Всесвітнього поштового союзу і згідно з основними принципами своїх національних правових систем Сторони вживають заходи по запобіганню використанню поштових відправлень для незаконного обігу і з цією метою співробітничають одна з одною.

(2) Заходи, згадані в пункті (1) цієї статті, включають, зокрема:

а) скоординовані дії по відвертанню і запобіганню використанню поштових відправлень для незаконного обігу;

b) впровадження і використання уповноваженими працівниками правоохоронних органів методів і засобів розшуку і контролю, призначених для виявлення в пошті незаконних відправлень наркотичних засобів, психотропних речовин і речовин, включених до Таблиці I і Таблиці II;

c) законодавчі заходи, що дозволяють використовувати відповідні засоби з метою отримання доказів, необхідних для кримінального переслідування.

(1) Сторони подають Комісії через Генерального секретаря інформацію про чинність цієї Конвенції на їхній території, і зокрема:

а) тексти законів і правил, прийнятих з метою забезпечення виконання цієї Конвенції;

b) докладну інформацію про справи, пов'язані з незаконним обігом, що підпадають під їхню юрисдикцію, які вони вважають важливими з огляду на виявлені нові тенденції, кількість, втягнуту в такий обіг, джерела отримання речовин або засобів, що використовувались особами, які займаються незаконним обігом.

(2) Сторони подають дану інформацію таким чином і в такі строки, як про це може просити Комісія.

Комісія уповноважена розглядати всі питання, які стосуються цілей цієї Конвенції, і зокрема:

a) Комісія на основі інформації, поданої Сторонами згідно зі статтею 20, стежить за виконанням цієї Конвенції;

b) Комісія може вносити пропозиції і загальні рекомендації, що грунтуються на розгляді інформації, отриманої від Сторін;

c) Комісія може звертати увагу Комітету на будь-які питання, що можуть стосуватися функцій Комітету;

d) Комісія застосовує з будь-якого питання, направленого на її розгляд Комітетом згідно з пунктом (1) b) статті 22, такі заходи, які вона визнає доцільними;

е) Комісія згідно з процедурами, викладеними в статті 10, може вносити поправки до Таблиці I і Таблиці II;

f) Комісія може звертати увагу держав, що не є Сторонами, на рішення і рекомендації, які вона приймає згідно з цією Конвенцією, з тим, щоб ці Сторони розглянули питання про можливість вжиття заходів відповідно до згаданої Конвенції.

(1) Без шкоди для функцій Комітету на підставі статті 21 і без шкоди для функцій Комітету і Комісії на підставі Конвенції 1961 року, цієї Конвенції з поправками і Конвенції 1971 року:

a) якщо на підставі розгляду інформації, поданої йому, Генеральному секретарю або Комісії, або інформації, переданої органами Організації Об'єднаних Націй, Комітет має підстави вважати, що мета цієї Конвенції в питаннях, що стосуються його компетенції, не здійснюється, Комітет може запропонувати Стороні або Сторонам подати йому будь-яку відповідну інформацію;

b) щодо статей 12, 13 і 16:

(і) після вжиття заходів на підставі підпункту a) цієї статті Комітет, якщо він визнає, що це необхідно зробити, може закликати відповідну Сторону вжити такі корективні заходи, які уявляються необхідними за даних обставин для здійснення положень статей 12, 13 і 16;

(іі) до вжиття заходів на підставі підпункту (ііі) нижче Комітет розглядає як конфіденційні свої контакти з відповідною Стороною на підставі попередніх підпунктів;

(ііі) якщо Комітету стає відомо, що відповідна Сторона не вжила корективних заходів, які їй пропонувалося вжити на підставі цього підпункту, він може звернути увагу Сторін, Ради і Комісії на дане питання. В будь-якій доповіді, опублікованій Комітетом на підставі цього підпункту, викладаються також думки відповідної Сторони, якщо остання просить про це.

(2) Будь-якій Стороні пропонується бути присутньою на засіданні Комітету, на якому на підставі цієї статті розглядається питання, що її безпосередньо цікавить.

(3) Якщо в якому-небудь випадку рішення Комітету, що приймається на підставі цієї статті, не є одностайним, думки меншості вказуються.

(4) Рішення Комітету на підставі цієї статті приймаються більшістю в дві третини голосів від усіх членів Комітету.

(5) При виконанні своїх функцій згідно з підпунктом (1) a) цієї статті Комітет забезпечує конфіденційність усієї інформації, яка може надійти в його розпорядження.

(6) Відповідальність Комітету на підставі цієї статті не поширюється на здійснення договорів або угод, укладених між Сторонами згідно з положеннями цієї Конвенції.

(7) Положення цієї статті не застосовуються щодо спорів між Сторонами, що підпадають під чинність положень статті 32.

(1) Комітет готує щорічну доповідь про свою роботу, яка містить аналіз наявної в його розпорядженні інформації та у відповідних випадках виклад роз'яснень, якщо такі були дані Сторонами або запитані в них, разом з будь-якими зауваженнями і рекомендаціями, які Комітет побажає зробити. Комітет може готувати такі додаткові доповіді, які він вважає необхідними. Доповіді подаються Раді через Комісію, яка може зробити такі зауваження, які визнає доцільними.

(2) Доповіді Комітету надсилаються Сторонам і потім публікуються Генеральним секретарем. Сторони дозволяють їх необмежене розповсюдження.

Сторона може вживати більш строгі або суворі заходи, ніж ті, які передбачені цією Конвенцією, якщо, на її думку, такі заходи є доцільними або необхідними для запобігання або припинення незаконного обігу.

Положення цієї Конвенції не зменшують будь-які права або зобов'язання, прийняті на себе Сторонами цієї Конвенції згідно з Конвенцією 1961 року, цією Конвенцією з поправками і Конвенцією 1971 року.

Ця Конвенція відкрита для підписання у відділенні Організації Об'єднаних Націй у Відні з 20 грудня 1988 року до 28 лютого 1989 року, а після цієї дати в центральних установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку до 20 грудня 1989 року:

а) усіма державами;

b) Намібією, представленою Радою Організації Об'єднаних Націй по Намібії;

с) регіональними організаціями економічної інтеграції, що володіють компетенцією щодо ведення переговорів, укладання і застосування міжнародних угод з питань, що є предметом цієї Конвенції; посилання в рамках Конвенції на Сторони, держави або національні служби, застосовні до цих організацій в межах їх компетенції.

(1) Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню державами і Намібією, представленою Радою Організації Об'єднаних Націй по Намібії, і актам офіційного підтвердження регіональних організацій економічної інтеграції, згаданих у підпункті с) статті 26. Ратифікаційні грамоти і документи про прийняття або схвалення, а також документи, що стосуються актів офіційного підтвердження, здаються на зберігання Генеральному секретарю.

(2) У своїх документах про офіційне підтвердження регіональні організації економічної інтеграції заявляють про межі своєї компетенції щодо питань, які регулюються цією Конвенцією. Ці організації також інформують Генерального секретаря про будь-які зміни меж їх компетенції щодо питань, які регулюються цією Конвенцією.

(1) Ця Конвенція залишається відкритою для приєднання будь-якої держави, Намібії, представленої Радою Організації Об'єднаних Націй по Намібії, і регіональних організацій економічної інтеграції, згаданих у підпункті с) статті 26. Приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання Генеральному секретарю документа про приєднання.

(2) У своїх документах про приєднання регіональні організації економічної інтеграції заявляють про межі своєї компетенції щодо питань, які регулюються цією Конвенцією. Ці організації також інформують Генерального секретаря про будь-які зміни меж їх компетенції щодо питань, які регулюються цією Конвенцією.

(1) Ця Конвенція набуває чинності на дев'яностий день з дати здачі на зберігання Генеральному секретарю двадцятої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання держав або Намібії, представленої Радою по Намібії.

(2) Для кожної держави або Намібії, представленої Радою по Намібії, що ратифікувала, прийняла, ухвалила цю Конвенцію або приєдналася до неї після здачі на зберігання двадцятої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання, Конвенція набуває чинності на дев'яностий день з дати здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання.

(3) Для кожної регіональної організації економічної інтеграції, згаданої в підпункті с) статті 26, яка здає на зберігання документ, що стосується акта офіційного підтвердження, або документ про приєднання, ця Конвенція набуває чинності на дев'яностий день після такої здачі на зберігання або в дату набуття Конвенцією чинності згідно з пунктом (1) цієї статті в залежності від того, яка з цих дат є більш пізньою.

(1) Будь-яка Сторона може денонсувати цю Конвенцію в будь-який час шляхом письмового повідомлення на ім'я Генерального секретаря.

(2) Така денонсація набуває чинності для даної Сторони через рік після одержання повідомлення Генеральним секретарем.

(1) Будь-яка Сторона може запропонувати поправку до цієї Конвенції. Текст будь-якої такої поправки і підстави для неї повідомляються цією Стороною Генеральному секретарю, який повідомляє про неї інші Сторони та опитує їх, чи згодні вони із запропонованою поправкою. Якщо запропонована поправка, розіслана таким чином, не була відхилена жодною із Сторін протягом двадцяти чотирьох місяців після її розсилання, вона вважається прийнятою і набирає чинності для будь-якої Сторони по закінченні дев'яноста днів після здачі на зберігання Генеральному секретарю документа, що виражає її згоду бути пов'язаною такою поправкою.

(2) Якщо ж запропонована поправка відхиляється будь-якою Стороною, Генеральний секретар консультується зі Сторонами і на прохання більшості повідомляє про це, як і будь-які зауваження, зроблені Сторонами, Раду, яка може прийняти рішення скликати конференцію згідно з пунктом (4) статті 62 Статуту Організації Об'єднаних Націй. Будь-яка поправка, прийнята на такій конференції, включається до Протоколу про поправку. Генеральний секретар особливо інформується про згоду бути пов'язаним таким Протоколом.

(1) У випадку виникнення якого-небудь спору між двома або кількома Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції Сторони консультуються між собою з метою врегулювання спору шляхом переговорів, розслідування, посередництва, примирення, арбітражу, звернення до регіональних органів, судового розгляду або іншими мирними засобами на їх вибір.

(2) Будь-який такий спір, який не може бути врегульований у порядку, запропонованому пунктом (1) цієї статті, на прохання будь-якої з держав, що є Сторонами в спорі, передається в Міжнародний Суд для прийняття рішення.

(3) Якщо будь-яка регіональна організація економічної інтеграції, згадана в підпункті с) статті 26, є однією зі Сторін у спорі, який не може бути врегульований у порядку, приписаному пунктом (1) цієї статті, то через будь-яку державу-члена Організації Об'єднаних Націй вона може звернутися в Раду з тим, щоб вона затребувала консультативний висновок Міжнародного Суду згідно зі статтею 65 Статуту Суду, думка якого вважається вирішальною.

(4) Кожна держава при підписанні або ратифікації, прийнятті або схваленні цієї Конвенції або при приєднанні до неї або кожна регіональна організація економічної інтеграції при підписанні або здачі на зберігання акта офіційного підтвердження або приєднання можуть зробити заяву про те, що вони не вважають себе пов'язаними положеннями пунктів (2) і (3) цієї статті. Інші Сторони не пов'язані положеннями пунктів (2) і (3) щодо будь-якої Сторони, яка зробила таку заяву.

(5) Будь-яка Сторона, що зробила таку заяву згідно з пунктом (4) цієї статті, може в будь-який час зняти цю заяву шляхом повідомлення Генерального секретаря.

Англійський, арабський, іспанський, китайський, російський і французький тексти цієї Конвенції є однаково автентичними.

Депозитарієм цієї Конвенції є Генеральний секретар.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином уповноважені на те, підписали цю Конвенцію.

Здійснено у Відні в одному примірнику двадцятого грудня одна тисяча дев'ятсот вісімдесят восьмого року.