Конвенція про запровадження системи реєстрації заповітів

Статус Конвенції див.

Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,

ураховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами;

бажаючи передбачити систему реєстрації, яка дозволятиме заповідачу реєструвати свій заповіт для зменшення ризику того, що заповіт залишиться невідомим чи буде знайдений із запізненням, а також для сприяння виявленню існування цього заповіту після смерті заповідача;

будучи переконаними в тому, що така система сприятиме, зокрема, пошукові заповітів, учинених за кордоном,

домовилися про таке:

Договірні Держави зобов'язуються встановити відповідно до положень цієї Конвенції систему реєстрації заповітів для сприяння після смерті заповідача виявленню існування заповіту.

Для виконання положень цієї Конвенції кожна Договірна Держава засновує чи призначає один орган чи більше органів, відповідальних за реєстрацію, передбачену цією Конвенцією, та за надання відповідей на запити про надання інформації згідно з пунктом 2 статті 8.

1. Для сприяння міжнародному співробітництву кожна Договірна Держава призначає національний орган, який без будь-якого посередника:

a) організовує реєстрацію в інших Договірних Державах, передбачену в статті 6;

b) отримує запити про надання інформації, які надходять від національних органів інших Договірних Держав, і відповідає на них з дотриманням умов, викладених у статті 8.

2. Кожна Договірна Держава повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи назву та адресу національного органу, призначеного згідно з попереднім пунктом.

1. Реєстрації в Договірних Державах підлягають:

a) посвідчені заповіти, пред'явлені нотаріусу, державному органові чи будь-якій особі, які за законом цієї Держави мають право реєструвати їх, а також інші заповіти, передані на зберігання органові чи особі, які вповноважені законом приймати такі заповіти на зберігання, коли при цьому складається офіційний документ про прийняття заповіту на зберігання;

b) власноручно складені заповіти, передані на зберігання нотаріусу, державному органові чи будь-якій особі, які за законом цієї Держави мають право приймати їх на зберігання, при цьому офіційний документ про прийняття заповіту на зберігання не складається, якщо закон дозволяє таку передачу. Заповідач має право відмовитися від реєстрації заповіту, якщо зазначений закон не забороняє такої відмови.

2. Відкликання, скасування та інші зміни до заповітів, зареєстрованих відповідно до цієї статті, також підлягають реєстрації, якщо їх складено за формою, яка вимагає обов'язкової реєстрації згідно з попереднім пунктом.

3. Будь-яка Договірна Держава може виключити зі сфери застосування цієї статті заповіти, що передаються на зберігання до органів збройних сил.

1. Реєстрація здійснюється на прохання нотаріуса, державного органу чи особи, згаданих у пункті 1 статті 4.

2. Однак будь-яка Договірна Держава у визначених особливих випадках та за умов, установлених її внутрішнім законодавством, може передбачити, що звернення про реєстрацію робить заповідач.

1. Реєстрація не ставиться в залежність від громадянства або місця проживання заповідача.

2. На прохання заповідача нотаріус, державний орган чи особа, зазначені в статті 4, мають право запитувати реєстрацію не лише в Державі вчинення чи зберігання заповіту, а й в інших Договірних Державах за посередництвом відповідних національних органів.

1. Запит про реєстрацію повинен містити принаймні такі відомості:

a) прізвище та основне ім'я (імена) (а у відповідних випадках і дівоче прізвище) заповідача або особи, яка складає заповіт від імені заповідача;

b) дату й місце (або, якщо воно не відоме, назву країни) народження;

c) заявлену адресу чи місце проживання;

d) характер і дату складення заповіту, реєстрація якого запитується;

e) прізвище та адресу нотаріуса, особи чи назву та адресу державного органу, які отримали заповіт або яким його передано на зберігання.

2. Ці відомості повинні заноситися до реєстру у формі, установленій кожною Договірною Державою.

3. Тривалість реєстрації може визначатися кожною Договірною Державою.

1. Протягом життя заповідача факт реєстрації заповіту розголошенню не підлягає.

2. Після смерті заповідача будь-яка особа може отримати відомості, згадані в статті 7, за пред'явлення витягу зі свідоцтва про смерть чи будь-якого іншого прийнятного документа, що підтверджує факт смерті заповідача.

3. Якщо заповіт складений спільно двома чи більше особами, то положення пункту 2 цієї статті застосовуються незалежно від положень пункту 1 після смерті будь-якого із заповідачів.

На виконання цієї Конвенції Договірні Держави надають одна одній послуги безоплатно.

Ця Конвенція не впливає на положення, які в кожній Договірній Державі стосуються дійсності заповітів й інших актів, зазначених у цій Конвенції.

Кожна Договірна Держава має право на умовах, визначених нею, поширити систему реєстрації заповітів, передбачену цією Конвенцією, на будь-який інший заповіт, не зазначений у статті 4, чи будь-який інший акт, який стосується переходу прав на майно в порядку спадкування. У цьому разі застосовуються, зокрема, положення пункту 2 статті 6.

1. Цю Конвенцію відкрито для підписання Державами - членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації чи прийняттю. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Ця Конвенція набирає чинності через три місяці від дати передачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або третього документа про прийняття.

3. Стосовно будь-якої Держави, яка підписала цю Конвенцію і яка ратифікуватиме чи прийматиме її згодом, Конвенція набирає чинності через три місяці від дати передачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про прийняття.

1. Після набрання чинності цією Конвенцією Комітет Міністрів Ради Європи може запропонувати будь-якій Державі, яка не є членом, приєднатися до неї.

2. Таке приєднання здійснюється шляхом передачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання, який набирає чинності через три місяці від дати здачі його на зберігання.

1. Будь-яка Договірна Держава під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття чи приєднання може визначити територію або території, до яких застосовуватиметься ця Конвенція.

2. Будь-яка Договірна Держава під час передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття чи приєднання чи будь-коли в подальшому заявою на ім'я Генерального секретаря Ради Європи може поширити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію (території), визначену (визначені) в цій заяві та за міжнародні відносини якої (яких) вона відповідає або від імені якої (яких) вона вповноважена брати зобов'язання.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до попереднього пункту, може бути відкликана стосовно будь-якої території, згаданої в цій заяві, відповідно до процедури, установленої в статті 16 цієї Конвенції.

Жодні застереження до положень цієї Конвенції не дозволяються.

1. Ця Конвенція залишається чинною впродовж невизначеного часу.

2. Будь-яка Договірна Держава може настільки, наскільки це стосується її, денонсувати цю Конвенцію шляхом подання повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.

3. Така денонсація набирає чинності через шість місяців від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Державам - членам Ради Європи та будь-якій Державі, яка приєдналася до цієї Конвенції, про:

a) будь-яке підписання;

b) будь-яку передачу на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи приєднання;

c) будь-яку дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно до її статті 12;

d) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень пункту 2 статті 3 та пунктів 2 й 3 статті 14;

e) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень статті 16, та дату, з якої денонсація набирає чинності.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено в Базель 16 травня 1972 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу, в одному примірнику, який залишається на зберіганні в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії кожній з Держав, які підписали та приєдналися до неї.

(Зображення державного прапора) Бельгія:

Заява, яка міститься в листі Постійного представника Бельгії від 2 березня 1977 р. (оригінал французькою мовою).

Щодо передачі на зберігання ратифікаційної грамоти стосовно Конвенції про запровадження системи реєстрації заповітів маю честь цим повідомити відповідно до пункту 2 статті 3 про призначення Бельґійським Урядом національного органу:

- FEDERATION ROYALE DES NOTAIRES DE BELGIQUE - CRT rue de la Montagne, 34 - Boite postale 11, 1000 Bruxelles (назва французькою мовою)

- KONINGLIKJKE FEDERATIE VAN BELGISCHE NOTARISSEN - CRT Bergstraat 34 - Bus 11, 1000 Brussel (назва голландською мовою).

Охоплений період: 09.05.1977-

Попередня заява стосується статті (статей): 3

(Зображення державного прапора) Кіпр:

Заява, яка міститься в листі Постійного представника Кіпру від 11 жовтня 1982 р., зареєстрованому Генеральним секретарем у той самий день (оригінал англійською мовою).

а) Назва й характер органу, призначеного відповідного до статті 2 Конвенції:

Назва органу - "Головний відділ запису заповідальних актів"

Характер органу: створено згідно із Законом про управління майном (глава 189) та знаходиться в реєстрі Верховного Суду. Його очолює головний реєстратор Верховного Суду, який безпосередньо відповідає перед Верховним Судом. Згідно із цим Законом його основними функціями є:

1. Зберігати алфавітний перелік усіх заяв про повноваження на управління майном або затвердження заповітів померлих осіб, що їх здійснюють регіональні відділи записів заповітних актів Кіпру.

2. Зберігати реєстр й алфавітний покажчик осіб, які передали на зберігання свої заповіти до регіональних відділів запису заповітних актів.

3. Готовити щорічний календар документів, зроблених у регіональних відділах запису заповідальних актів, у якому міститься запис про кожне затвердження заповітів або управління майном, до яких додається заповіт, та всі інші повноваження, надані протягом періоду, зазначеного в календарі, у якому викладається дата документа, реєстр, у який його внесено, ім'я в алфавітному порядку, та місце й час смерті заповідача або померлого, який не залишив заповіту, ім'я й опис виконавців чи осіб, що управляють майном, а також цінність майна, якщо є.

4. Відповідати на запити про інформацію, яка стосується передачі на зберігання заповітів й інших справ, що стосуються управління майном.

5. Наглядати за управлінням майном в регіональних відділах записів заповітних актів.

b) Назва й характер органу, призначеного відповідно до статті 3 Конвенції:

Це той самий орган, який визначено відповідно до статті 2.

c) Комісійний збір, що сплачується за надання інформації призначеним органом:

Питання комісійного збору виявляється предметом законодавства, оскільки воно не відповідає сфері дії підпункту 1 пункту 2 статті 163 Конституції, відповідно до якої Верховний Суд міг би спромогтися розробити правила, які визначають відповідний комісійний збір. Однак стверджується, що комісійний збір у розмірі 2 фунтів, уведений пунктом 1 додатка В правил управління майном (доповнення) 1978 р., є належним комісійним збором.

d) Сплата комісійного збору за надання інформації призначеним органом:

Відповідь на це запитання така сама, як і відповідь стосовно пункту "с", але стверджується, що комісійний збір у розмірі 500 міле, уведений пунктом 3 зазначених вище правил, є належним комісійним збором.

e) Середньомісячна або річна кількість зареєстрованих заповітів:

Середня кількість заповітів, переданих на зберігання не громадянами Кіпру, становить 15. (Середньорічна кількість заповітів, зареєстрованих громадянами Кіпру, становить близько 300).

f) Середньомісячна або річна кількість запитів про інформацію:

Кількість запитів про інформацію стосовно заповітів загалом дуже мала - від 2 до 3 на рік.

g) Можливість поширення системи реєстрації заповітів, передбаченої статтею 11 Конвенції:

Існує можливість поширення системи реєстрації заповітів, передбаченої статтею 11 Конвенції.

Охоплений період: 11.10.1982-

Попередня заява стосується статті (статей): 11, 2, 3

(Зображення державного прапора) Естонія:

Заява, яка міститься у вербальній ноті Постійного представництва Естонії від 21 вересня 2001 р., переданій разом з ратифікаційною грамотою 21 вересня 2001 р. (оригінал англійською мовою).

Для цілей статті 3 Конвенції національним органом, призначеним для Республіки Естонія, є відділ реєстрації спадщини міського суду м. Таллінна: 10, 10142 Tallinn, Estonia.

Охоплений період: 22.12.2001-

Попередня заява стосується статті (статей): 3

(Зображення державного прапора) Франція:

Заява, яка міститься в документі про схвалення, переданому на зберігання 20 вересня 1974 р. (оригінал французькою мовою).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Конвенції національним органом призначено Conseil Superieur du Notariat 31, rue du General Foy, 75008 PARIS.

Охоплений період: 20.03.1976-

Попередня заява стосується статті (статей): 3

Заява, яка міститься в документі про схвалення, переданому на зберігання 20 вересня 1974 р. (оригінал французькою мовою).

Відповідно до пункту 1 статті 14 Конвенції Французький Уряд визначає такі території: "Європейський та Закордонний Департаменти Республіки".

Охоплений період: 20.03.1976-

Попередня заява стосується статті (статей): 14

(Зображення державного прапора) Італія:

Заява, яка міститься в листі Постійного представника Італії від 23 вересня 1981 р., передана Генеральному секретарю під час передачі на зберігання ратифікаційної грамоти 25 вересня 1981 р. (оригінал італійською мовою).

Маю честь повідомити відповідно до пункту 2 статті 3 зазначеної Конвенції, що Італійська Республіка призначила національним органом "Amministrazione Archivi Notarili nella persona del Direttore avente qualifica di Conservatore del registro generale dei Testamenti, via Padre Semeria, 99 ROMA", згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції.

Охоплений період: 26.12.1981-

Попередня заява стосується статті (статей): 3

(Зображення державного прапора) Литва:

Заява, яка міститься в ратифікаційній грамоті, переданій на зберігання 19 травня 2004 р. (оригінал англійською мовою).

Відповідно до статей 2 й 3 Конвенції Республіка Литва заявляє, що Central Mortgage Office визначається як орган, відповідальний за реєстрацію, запити про інформацію та міжнародне співробітництво, передбачені Конвенцією.

Охоплений період: 20.08.2004-

Попередня заява стосується статті (статей): 2, 3

(Зображення державного прапора) Люксембург:

Заява, яка міститься в листі Постійного представника Люксембургу від 3 червня 1982 р., переданому Генеральному секретарю під час передачі на зберігання ратифікаційної грамоти в той самий день (оригінал французькою мовою).

Маю честь повідомити відповідно до пункту 2 статті 3 Конвенції, що "Administration de l'Enregistrement et des Domaines, Plateau du St. Esprit, Luxembourg" призначено забезпечувати реєстрацію в інших Договірних Державах, що передбачається статтею 6, й отримувати запити про інформацію, яка надходить від національних органів інших Договірних Держав, та відповідати їм згідно з положеннями, викладеними в статті 8.

Охоплений період: 04.09.1982-

Попередня заява стосується статті (статей): 3

(Зображення державного прапора) Нідерланди:

Заява, зроблена під час передачі на зберігання документа про прийняття 12 грудня 1977 р. (оригінал французькою мовою).

Для Королівства Нідерландів Міністерство юстиції в Гаазі визначено як національний орган відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції. Це Міністерство виконує завдання, викладені в згаданому вище пункті:

a) відповідно до реєстру заповітів Нідерландів;

b) відповідно до копії реєстру заповітів Антильських островів, які зберігаються в ньому.

Охоплений період: 13.03.1978-

Попередня заява стосується статті (статей): 3

Заява, яка міститься в документі про прийняття, переданому на зберігання 12 грудня 1977 р. (оригінал французькою мовою).

Уряд Королівства Нідерландів приймає зазначену Конвенцію для Королівства в Європі та Нідерландських Антильських островів.

Охоплений період: 13.03.1978-

Попередня заява стосується статті (статей): 14

Заява, яка міститься в листі Постійного представника Нідерландів від 24 грудня 1985 р., зареєстрованому Генеральним секретаріатом 3 січня 1986 р. (оригінал англійською мовою).

Острів Аруба, який у даний час досі є частиною Нідерландських Антильських островів, отримає внутрішню автономію як країна в межах Королівства Нідерландів станом на 1 січня 1986 року. Тому Королівство відтоді більше не складатиметься з двох країн, а саме: з Нідерландів (Королівство в Європі) й Нідерландських Антильських островів (що знаходяться в Карибському реґіоні), а складатиметься з трьох країн, а саме: із зазначених двох країн і країни Аруба.

Оскільки зміни, які вносяться 1 січня 1986 р., стосуються зміни тільки у внутрішніх конституційних відносинах усередині Королівства Нідерландів й оскільки Великобританія як така згідно з міжнародним правом залишатиметься суб'єктом, з яким укладаються договори, зазначені зміни не матимуть наслідків у міжнародному праві стосовно договорів, укладених у Королівстві, які вже застосовуються до Нідерландських Антильських островів, у тому числі до Аруби. Ці договори залишатимуться чинними для Аруби в її новому статусі країни, що знаходиться всередині Королівства. Таким чином, ці договори станом на 1 січня 1986 стосовно Королівства Нідерландів застосовуватимуться до Нідерландських Антильських островів (без Аруби) та Аруби.

Отже, договори, зазначені в додатку, Стороною яких є Королівство Нідерландів та які застосовуються до Нідерландських Антильських островів станом на 1 січня 1986 р. стосовно Королівства Нідерландів, застосовуватимуться до Нідерландських Антильських островів й Аруби.

Перелік конвенцій, зазначених у заяві

...

77. Конвенція про запровадження системи реєстрації заповітів

...

Охоплений період: 01.01.1986-

Попередня заява стосується статті: 14

(Зображення державного прапора) Португалія:

Заява, яка міститься в листі Постійного представника Португалії від 26 квітня 1982 р., зареєстрованому в Генеральному секретаріаті 27 квітня 1982 р. (оригінал французькою мовою).

Маю честь повідомити відповідно до статті 3 Конвенції про запровадження системи реєстрації заповітів, що португальські органи влади призначили компетентним органом "Conservatoria dos Registos Centrais, Rua Rodrigo da Fonseca, 198/202, 1000 LISBOA, Portugal".

Охоплений період: 21.07.1982-

Попередня заява стосується статті (статей): 3

(Зображення державного прапора) Іспанія:

Заява, яка міститься в ратифікаційній грамоті, переданій на зберігання 28 червня 1985 р. (оригінал іспанською мовою).

Національним органом, призначеним Іспанією згідно зі статтею 2 Конвенції, є "Registro General de Actos de Ultima Voluntad, Direccion General de los Registros y del Notariado Ministerio de Justicia, San Bernardo, 45, 28015 Madrid".

Охоплений період: 29.09.1985-

Попередня заява стосується статті (статей): 2

Заява, яка міститься в листі Постійного представника Іспанії від 25 січня 1999 р., зареєстрованому в Генеральному секретаріаті 26 січня 1999 р. (оригінал французькою мовою), і підтверджується листом від 9 березня 1999 р., зареєстрованим у Генеральному секретаріаті 10 березня 1999 р. (оригінал французькою мовою).

Центральний орган влади:

Ministerio de Justicia, Secretaria General Tecnica, San Bernardo, 45, 2807 Madrid, Espana.

Охоплений період: 10.03.1999-

Попередня заява стосується статті (статей): 3

(Зображення державного прапора) Туреччина:

Застереження, яке міститься в листі Постійного представника Туреччини від 19 грудня 1975 р., переданому Генеральному секретарю під час передачі на зберігання ратифікаційної грамоти в той самий день (оригінал французькою мовою).

Уряд Туреччини під час ратифікації Конвенції про запровадження системи реєстрації заповітів заявляє, що не вважає себе зобов'язаним виконувати положення зазначеної Конвенції стосовно грецько-кіпріотської управління, яка конституційно не має повноважень представляти Республіку Кіпр.

(У повідомленні про зазначене вище застереження згадано Рішення, прийняте Комітетом міністрів у лютому 1976 р. на 254-му засіданні заступників міністрів, сказано:

"Заступники у світлі викладеної вище дискусії, посилаючися виключно на процедурні аспекти передачі на зберігання семи ратифікаційних грамот, уважали, що Генеральному секретарю необхідно приступити починаючи з 19 грудня 1975 р. до реєстрації цих ратифікаційних грамот, представлених Постійним представником Туреччини листами від 10 грудня 1975 р., і повідомити про це урядам держав-членів, причому розуміється, що реєстрація застережень Генеральним секретарем не впливає на їхню чинність. Зазначене вище рішення жодним чином не впливатиме на позицію Уряду Республіки Кіпр у Комітеті міністрів Ради Європи".)

Охоплений період: 20.03.1976-

Попередня заява стосується статті (статей):

Заява, яка міститься в листі Постійного представника Туреччини від 25 травня 1984 р., зареєстрованому в Генеральному секретаріаті 5 червня 1984 р. (оригінал французькою мовою).

Маю честь повідомити, що національним органом, передбаченим пунктами 1 та 2 статті 3 Конвенції про запровадження системи реєстрації заповітів, є Асоціація нотаріусів Туреччини, назва якої "Turkiye Noterler Birligi".

Охоплений період: 05.06.1984-

Попередня заява стосується статті (статей): 3