Конвенція Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (укр/рос)

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

яка була скликана у Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 19 червня 1947 року на свою тридцяту сесію, та

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно організації інспекції праці у промисловості й торгівлі, що є четвертим пунктом порядку денного сесії, та

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього одинадцятого дня липня місяця тисяча дев'ятсот сорок сьомого року цю Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1947 року про інспекцію праці:

Кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція є чинною, повинен забезпечувати систему інспекції праці на промислових підприємствах.

1. Система інспекції праці на промислових підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов'язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.

2. Національне законодавство може звільняти від застосування цієї Конвенції підприємства гірничої промисловості і транспорту або частини цих підприємств.

1. Завданнями системи інспекції праці є:

a) забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм;

b) забезпечення роботодавців і працівників технічною інформацією та консультацією щодо найбільш ефективних засобів дотримання правових норм;

c) доведення до відома компетентного органу інформації про недоліки або зловживання, які не підпадають під дію існуючих правових норм.

2. Будь-які інші обов'язки, які можуть бути покладені на інспекторів праці, не повинні заважати їм ефективно виконувати їхні основні обов'язки або якимось чином завдавати шкоди авторитетові та неупередженості, які потрібні інспекторам у їхніх відносинах з роботодавцями та працівниками.

1. Настільки, наскільки це сумісно з адміністративною практикою члена Організації, інспекція праці повинна проводитись під наглядом і контролем центрального органу влади.

2. Для федеративної держави, термін "центральний орган влади" може означати федеральний орган влади або центральний орган влади однієї зі складових частин федерації.

Компетентний орган вживає відповідних заходів для того, щоб сприяти:

a) ефективній співпраці між службами інспекції та іншими урядовими службами і державними або приватними установами, які займаються подібною діяльністю; та

b) співпраці між представниками інспекції праці та роботодавцями і працівниками або їхніми організаціями.

Персонал інспекції складається з державних службовців, статус і умови роботи яких забезпечують стабільність зайнятості і роблять їх незалежними від будь-яких змін в уряді та небажаного зовнішнього впливу.

1. Відповідно до будь-яких умов набору на державну службу, які можуть бути передбачені національним законодавством, інспекторів праці набирають виключно з огляду на їхню кваліфікацію для виконання обов'язків, які будуть на них покладені.

2. Методи перевірки такої кваліфікації визначаються компетентним органом.

3. Інспектори праці отримують відповідну підготовку для виконання своїх обов'язків.

До складу персоналу інспекції можуть призначатися як чоловіки, так і жінки. У разі потреби на інспекторів-чоловіків та інспекторів-жінок можуть відповідно покладатися особливі обов'язки.

Кожний член Організації вживає необхідних заходів для того, щоб гарантувати залучення до роботи інспекції належним чином кваліфікованих технічних експертів та спеціалістів, включаючи спеціалістів у галузі медицини, механіки, електрики та хімії, у формах, які вважатимуться такими, що найбільше відповідають національним умовам, з метою забезпечити застосування правових норм щодо охорони здоров'я та безпеки працівників під час їхньої роботи, а також дослідити вплив процесів, матеріалів і методів роботи на здоров'я і безпеку працівників.

Кількість інспекторів праці має бути достатньою для забезпечення ефективного здійснення функцій інспекційної служби і визначатиметься з належним урахуванням:

a) важливості обов'язків, які повинні виконувати інспектори, зокрема:

i) кількість, тип, розмір і розташування підприємств, які підлягають інспекції;

ii) чисельність і категорії працівників, зайнятих на таких підприємствах; та

iii) кількість і складність правових норм, застосування яких слід забезпечити;

b) матеріальних засобів, наданих у розпорядження інспекторів;

та

c) практичних умов, за яких мають проходити інспекційні відвідування для того, щоб вони були ефективними.

1. Компетентний орган вживає необхідних заходів для того, щоб у розпорядженні інспекторів праці були:

a) місцеві бюро, обладнані відповідно до потреб служби і доступні для всіх відповідних осіб;

b) транспортні засоби, необхідні для виконання їхніх обов'язків, у разі якщо немає відповідних засобів громадського транспорту.

2. Компетентний орган вживає необхідних заходів з метою відшкодування інспекторам праці будь-яких витрат, пов'язаних з пересуванням, та будь-яких додаткових витрат, які можуть бути необхідними для виконання їхніх обов'язків.

1. Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

2. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.

1. Інспектори праці уповноважені вживати заходів з метою усунення недоліків, виявлених на споруді, в обладнанні або методах роботи, які вони мають підстави вважати такими, що загрожують здоров'ю чи безпеці працівників.

2. Для того, щоб інспектори праці мали можливість вживати таких заходів, вони будуть уповноважені, з дотриманням права на оскарження у судових або адміністративних органах, яке може бути передбачене законодавством, давати розпорядження або вимагати, щоб було дано розпорядження:

a) щодо внесення протягом визначеного терміну до установки або споруди таких змін, які можуть бути необхідні для забезпечення дотримання правових норм з питань охорони здоров'я та безпеки працівників; або

b) у разі безпосередньої загрози здоров'ю чи безпеці працівників - щодо вжиття заходів, які підлягають негайному виконанню.

3. Якщо процедура, встановлена у пункті 2, є несумісною з адміністративною чи судовою практикою члена Організації, інспектори матимуть право звертатися до компетентного органу для того, щоб він видав наказ або ініціював вжиття заходів, які підлягають негайному виконанню.

Інспекцію праці повідомляють про нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання у тих випадках і у такий спосіб, як це може бути передбачено національним законодавством.

З урахуванням винятків, які можуть бути передбачені національним законодавством, інспекторам праці:

a) забороняється мати пряму або непряму заінтересованість у справах підприємств, які перебувають під їхнім контролем;

b) ставиться за обов'язок, під загрозою відповідних штрафів або дисциплінарних заходів, не розголошувати, навіть після залишення посади, виробничі або комерційні таємниці чи виробничі процеси, з якими вони могли ознайомитися під час виконання своїх обов'язків; та

c) слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги.

Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

1. Особи, які порушують або ухиляються від дотримання правових норм, виконання яких повинні забезпечувати інспектори праці, підлягають негайному судовому переслідуванню без попередження. Проте національне законодавство може передбачити винятки щодо таких випадків, коли має робитися попереднє повідомлення для того, щоб виправити становище або вжити запобіжних заходів.

2. Інспектори праці можуть на свій розсуд вирішувати питання щодо того, чи слід робити попередження або давати пораду замість того, щоб порушувати або рекомендувати порушити переслідування.

Відповідні санкції за порушення правових норм, виконання яких повинні забезпечувати інспектори праці, та за перешкоджання інспекторам праці у виконанні їхніх обов'язків, повинні передбачатися національним законодавством та ефективно застосовуватися.

1. Інспектори праці або місцеві інспекційні бюро, залежно від обставин, повинні подавати центральному органу інспекційної служби періодичні звіти про результати їхньої інспекційної діяльності.

2. Ці звіти складаються у такому порядку і охоплюють такі питання, як це час від часу може визначати центральний орган; вони подаються принаймні так часто, як це може визначати цей орган, але у будь-якому разі не рідше ніж один раз на рік.

1. Центральний орган інспекції публікує загальний щорічний звіт про діяльність служб інспекції, які перебувають під його контролем.

2. Такі щорічні звіти публікуються протягом розумного терміну після закінчення року, якого вони стосуються, і у будь-якому разі протягом дванадцяти місяців.

3. Копії щорічних звітів надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці протягом розумного терміну після їхнього опублікування і у будь-якому разі протягом трьох місяців.

У щорічному звіті, який публікує центральний орган інспекції, висвітлюються нижченаведені та всі інші питання, які стосуються справи, настільки, наскільки вони підпадають під контроль зазначеного органу:

a) законодавство щодо діяльності служби інспекції;

b) персонал служби інспекції праці;

c) статистичні дані щодо підприємств, які підлягають інспекії, та кількість працівників, зайнятих на цих підприємствах;

d) статистичні дані про інспекційні відвідування;

e) статистичні дані про порушення та про накладені стягнення;

f) статистичні дані про нещасні випадки на виробництві;

g) статистичні дані про професійні захворювання.

Кожний член Міжнародної організації праці, для якого цей розділ цієї Конвенції є чинним, повинен забезпечувати систему інспекції праці на торговельних підприємствах.

Система інспекції праці на торговельних підприємствах застосовується до тих підприємств, щодо яких інспектори праці повинні забезпечити застосування правових норм, які стосуються умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.

Система інспекції праці на торговельних підприємствах повинна відповідати вимогам статей 3-21 цієї Конвенції, настільки, наскільки вони можуть бути застосовані.

1. Будь-який член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, може шляхом заяви, яка додається до його ратифікаційної грамоти, зазначити, що прийняття ним зобов'язань за цією Конвенцією не поширюється на розділ II.

2. Будь-який член Організації, який зробив таку заяву, може у будь-який час анулювати її наступною заявою.

3. Кожний член Організації, для якого є чинною заява, зроблена відповідно до пункту 1 цієї статті, у своїх щорічних звітах про застосування цієї Конвенції повідомляє про стан свого законодавства і практики стосовно положень розділу II цієї Конвенції і зазначає, якою мірою здійснено або передбачається здійснити згадані положення.

У будь-якому випадку, коли немає впевненості у тому, що будь-яке підприємство, його частина чи служба або робоче місце є таким підприємством, частиною, службою або робочим місцем, до якого застосовується ця Конвенція, це питання вирішує компетентний орган.

У цій Конвенції термін "правові норми" включає, на додаток до положень законодавства, рішення третейського суду і колективні угоди, які мають силу закону, і застосування яких повинні забезпечувати інспектори праці.

Щорічні звіти, які повинні подаватися відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, містять докладну інформацію щодо всіх положень законодавства, які роблять чинними положення цієї Конвенції.

1. У разі якщо на території члена Організації є великі райони, де внаслідок розпорошеності населення або рівня розвитку району компетентний орган вважає неможливим застосування положень цієї Конвенції, цей орган може звільнити такі райони від застосування цієї Конвенції в цілому, або з такими винятками щодо окремих підприємств чи професій, які він вважає за доцільне зробити.

2. Кожний член Організації у своєму першому щорічному звіті про застосування цієї Конвенції, який подається відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, зазначає будь-які райони, щодо яких він пропонує скористатися положеннями цієї статті, а також причини, з яких він пропонує скористатися цими положеннями. Після дати подання першого щорічного звіту жоден член Організації не може використовувати положення цієї статті, за винятком щодо районів, зазначених у цьому звіті.

3. Кожний член Організації, який використовує положення цієї статті, зазначає у своїх наступних щорічних звітах будь-які райони, щодо яких він відмовляється від права використовувати положення цієї статті.

1. Що стосується територій, згаданих у статті 35 Статуту Міжнародної організації праці, зі змінами, внесеними поправкою 1946 року до Статуту Міжнародної організації праці, крім територій, згаданих у пунктах 4 і 5 зазначеної зміненої статті, кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, якнайшвидше після ратифікації надсилає Генеральному директорові Міжнародного бюро праці заяву із зазначенням:

a) територій, стосовно яких він зобов'язується забезпечити застосування положень Конвенції без змін;

b) територій, стосовно яких він зобов'язується забезпечити застосування положень Конвенції зі змінами, і деталей зазначених змін;

c) територій, до яких ця Конвенція не застосовується, і у таких випадках причин, через які вона не застосовується;

d) територій, стосовно яких він відкладає своє рішення.

2. Зобов'язання, згадані у підпунктах a) і b) пункту 1 цієї статті, вважаються невід'ємною частиною ратифікації і мають силу ратифікації.

3. Будь-який член Організації може шляхом нової заяви відмовитись від усіх або частини застережень, які містяться у його попередній заяві, на підставі підпунктів b), c) або d) пункту 1 цієї статті.

4. Будь-який член Організації може у будь-який час, коли ця Конвенція може бути денонсована відповідно до положень статті 34, направити Генеральному директорові заяву, яка змінює у будь-якому іншому відношенні умови будь-якої попередньої заяви і повідомляє про існуючу позицію щодо таких територій, які він може зазначити.

1. Коли питання, яких торкається ця Конвенція, входять до компетенції самоуправління будь-якої території, яка не є метрополією, член Організації, відповідальний за міжнародні відносини цієї території, може, за погодженням з урядом цієї території, направити Генеральному директорові Міжнародного бюро праці заяву про взяття зобов'язань за цією Конвенцією від імені такої території.

2. Заява про взяття зобов'язань за цією Конвенцією може бути направлена Генеральному директорові Міжнародного бюро праці:

a) двома чи більше членами Організації щодо будь-якої території, яка перебуває під їхнім спільним управлінням; або

b) будь-яким міжнародним органом, відповідальним за управління будь-якою територією на підставі Статуту Організації Об'єднаних Націй чи будь-яким іншим чином щодо будь-якої такої території.

3. У заявах, які направляються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці відповідно до попередніх пунктів цієї статті, зазначається, чи будуть положення Конвенції застосовуватися на відповідній території зі змінами чи без змін; якщо у заяві зазначається, що положення Конвенції застосовуватимуться зі змінами, в ній мають бути детально викладені зазначені зміни.

4. Відповідний член, члени Організації або міжнародний орган можуть у будь-який час шляхом подання наступної заяви повністю або частково відмовитися від права вдаватися до змін, зазначених у будь-якій попередній заяві.

5. У будь-який час, коли ця Конвенція може бути денонсована відповідно до положень статті 34, відповідний член, члени Організації або міжнародний орган можуть направити Генеральному директорові заяву, яка змінює у будь-якому іншому відношенні умови будь-якої попередньої заяви і яка повідомляє про існуюче становище у застосуванні цієї Конвенції.

Офіційні ратифікаційні грамоти цієї Конвенції направляються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція є обов'язковою тільки для тих членів Міжнародної організації праці, чиї ратифікаційні грамоти були зареєстровані Генеральним директором.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після дати реєстрації ратифікаційних грамот двох членів Організації Генеральним директором.

3. Після цього Конвенція набуває чинності для будь-якого члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його ратифікаційної грамоти.

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона вперше набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, направленим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Така денонсація набуває чинності через рік після дати реєстрації акта про денонсацію.

2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого у попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим цією статтею, ця Конвенція буде обов'язковою на наступний десятирічний період, і після цього він зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду у порядку, встановленому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці повідомляє всім членам Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних грамот, заяв та актів про денонсацію, направлених йому членами Організації.

2. Повідомляючи членам Організації про реєстрацію направленої йому другої ратифікаційної грамоти, Генеральний директор звертає увагу членів Організації на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці направляє Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй повні відомості щодо всіх ратифікаційних грамот та актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з положеннями попередніх статей, для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за необхідне, вона подає Генеральній конференції звіт про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. У разі якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не буде передбачено інше, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової конвенції, що переглядає, спричиняє ipso jure, незалежно від положень статті 34 вище, негайну денонсацію цієї Конвенції, якщо і коли нова конвенція, що переглядає, набула чинності;

b) починаючи з дати набуття чинності новою конвенцією, що переглядає, ця Конвенція перестає бути відкритою для ратифікації членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається у будь-якому разі чинною за її фактичною формою та змістом для тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували конвенцію, що переглядає.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Генеральная конференция Международной организации труда,

созванная в Женеве Административным советом Международного бюро труда и собравшаяся 19 июня 1947 года на свою 30-ю сессию,

постановив принять ряд предложений об инспекции труда в промышленности и торговле, что является четвертым пункктом повестки дня сессии,

решив придать этим предложениям форму международной конвенции,

принимает сего одиннадцатого дня июля месяца тысяча девятьсот сорок седьмого года нижеследующую конвенцию, которая может именоваться Конвенцией 1947 года об инспекции труда:

Каждый член Международной организации труда, в отношении которого настоящая Конвенция вступила в силу, обязуется иметь систему инспекции труда на промышленных предприятиях.

1. Система инспекции труда на промышленных предприятиях распространяется на все предприятия, в отношении которых инспектора труда обязаны обеспечить применение положений законодательства, относящихся к условиям труда и к охране трудящихся в процессе их работы.

2. Национальное законодательство может изъять из-под действия настоящей Конвенции предприятия горной промышленности и транспорта или части этих предприятий.

1. В задачу системы инспекции труда входит:

а) обеспечение применения положений законодательства в области условий труда и безопасности трудящихся в процессе их работы, как, например, положений о продолжительности рабочего дня, заработной плате, безопасности труда, здравоохранении и благосостоянии, использовании труда детей и подростков и по другим подобным вопросам в той мере, в какой инспекторам труда надлежит обеспечивать применение указанных положений;

b) обеспечение предпринимателей и трудящихся технической информацией и советами о наиболее эффективных средствах соблюдения законодательных положений;

с) доведение до сведения компетентного органа власти фактов бездействия или злоупотребления, которые не подпадают под действие существующих законодательных положений.

2. Если инспекторам труда поручаются другие функции, то последние не должны препятствовать осуществлению их основных функций и наносить каким-либо образом ущерб авторитету или беспристрастности, необходимым инспекторам в их отношениях с предпринимателями и трудящимися.

1. В той степени, в какой это совместимо с административной практикой члена Организации, инспекция труда находится под наблюдением и контролем центральной власти.

2. В случае федеративного государства выражение "центральный орган" может означать либо центральный орган федерации, либо центральный орган одной из составных частей федерации.

Компетентный орган власти принимает соответствующие меры для того, чтобы содействовать:

а) эффективному сотрудничеству между службами инспекции, с одной стороны, и другими правительственными службами, а также государственными и частными учреждениями, осуществляющими аналогичную деятельность, - с другой;

b) сотрудничеству между служащими инспекции труда и предпринимателями и трудящимися или их организациями.

Персонал инспекции состоит из государственных служащих, статус и условия работы которых обеспечивает стабильность занятия ими должности и делают их независимыми от любых изменений в правительстве или любого недолжного внешнего влияния.

1. При условии соблюдения положений, которым национальное законодательство может подчинить набор служащих государственных учреждений, инспектора труда набираются исключительно на основании пригодности кандидата к выполнению задач, которые будут на него возложены.

2. Методы проверки такой пригодности определяются компетентным органом власти.

3. Инспектора труда получают соответствующую подготовку для осуществления своих функций.

В состав персонала инспекции могут назначаться как мужчины, так и женщины; в случае необходимости на инспекторов мужчин и инспекторов-женщин могут соответственно возлагаться особые задачи.

Каждый член Организации принимает необходимые меры для того, чтобы квалифицированные эксперты и специалисты, в том числе специалисты по медицине, механике, электричеству и химии, привлекались бы к работе инспекции в таких формах, которые будут признаны наиболее отвечающими национальным условиям, с целью обеспечить применение законодательных положений, относящихся к здравоохранению и безопасности трудящихся во время их работы, а также получать информацию о влиянии применяемых способов, используемых материалов и методов труда на состояние здоровья и безопасности трудящихся.

Число инспекторов труда должно быть достаточным для обеспечения эффективного осуществления функций инспекционной службы; оно устанавливается с учетом:

а) важности задач, которые должны выполнять инспектора, и в частности:

числа, характера, размера и расположения предприятий, подпадающих под контроль инспекции;

численности и категорий трудящихся, занятых на этих предприятиях;

количества и сложности законодательных положений, применение которых им подлежит обеспечить;

b) материальных средств, предоставленных в распоряжение инспекторов;

с) практических условий, в которых должны осуществляться инспекционные посещения, чтобы быть эффективными.

1. Компетентный орган власти принимает необходимые меры для того, чтобы в распоряжении инспекторов труда находились:

а) местные бюро, оборудованные в соответствии с нуждами инспекционной службы и доступные для всех заинтересованных лиц;

b) транспортные средства, необходимые для осуществления их функций в случае если нет соответствующих средств общественного транспорта.

2. Компетентный орган власти принимает необходимые меры с целью возмещения инспекторам труда всех расходов по перемещению и любых дополнительных расходов, необходимых для осуществления их функций.

1. Инспектора труда, снабженные документами, удостоверяющими их полномочия, имеют право:

а) беспрепятственного прохода без предварительного уведомления и в любое время суток на любое предприятие, охватываемое контролем инспекции;

b) входить в дневное время во все здания, которые они имеют достаточные основания считать подпадающими под контроль инспекции;

с) осуществлять любые проверки, контроль и расследования, которые они могут счесть необходимыми, чтобы удостовериться в том, что законодательные положения эффективно соблюдаются, и в частности:

наедине или в присутствии свидетелей задавать вопросы предпринимателю или персоналу предприятия по всем областям, относящимся к применению законодательных положений;

требовать ознакомления с любыми книгами, реестрами или документами, ведение которых предписано законодательством по вопросам условий труда, с целью проверки их соответствия законодательным положениям и снятия с них копии или выписки отдельных мест;

требовать вывешивания объявлений, как это предусмотрено законодательными положениями;

изымать или брать с собой для анализа образцы используемых или обрабатываемых материалов и веществ, при условии уведомления предпринимателя или его представителя о том, что материалы или вещества были изъяты и унесены с этой целью.

2. В случае инспекционного посещения инспектор уведомляет о своем присутствии предпринимателя или его представителя, если только он не сочтет, что такое уведомление может нанести ущерб эффективности контроля.

1. Инспекторам труда разрешено требовать принятия мер по устранению недостатков, отмеченных в каком-либо сооружении, оборудовании или методах труда, которые они имеют основание считать угрожающими здоровью или безопасности трудящихся.

2. Для того чтобы инспектора труда имели возможность принять такие меры, они уполномочиваются при соблюдении права обжалования в судебные или административные органы, которое может быть предусмотрено национальным законодательством, давать распоряжения или требовать, чтобы было дано распоряжение:

а) о внесении в определенный срок в сооружения таких изменений, которые необходимы для обеспечения строгого применения законодательных положений по вопросам охраны здоровья и безопасности трудящихся;

b) в случае непосредственной угрозы для здоровья и безопасности трудящихся - о принятии мер, подлежащих немедленному исполнению.

3. Если процедура, установленная в пункте 2, несовместима с административной и судебной практикой члена Организации, инспектора будут иметь право обращаться к компетентному органу власти, с тем чтобы он направил предписание или распорядился о принятии мер, подлежащих немедленному исполнению.

Инспекции труда передается информация о несчастных случаях на производстве и о профессиональных заболеваниях в таких случаях и таким образом, как это предписано национальным законодательством.

При условии соблюдения исключений, которые могут быть предусмотрены национальным законодательством, инспекторам труда:

а) запрещается участвовать прямо или косвенно в делах предприятий, находящихся под их контролем;

b) вменяется в обязанность, под угрозой уголовных санкций или соответствующих дисциплинарных мер, не разглашать, даже после ухода с должности, производственных или коммерческих тайн или же производственных процессов, с которыми они могли ознакомиться при осуществлении своих функций;

с) предписывается считать абсолютно конфиденциальным источник всякой жалобы на недостатки или нарушения законодательных положений и воздерживаться от сообщения предпринимателю или его представителю о том, что инспекционное посещение было сделано в связи с получением такой жалобы.

Предприятия инспектируются так часто и так тщательно, как это необходимо для обеспечения эффективного применения соответствующих законодательных положений.

1. Лица, нарушающие или уклоняющиеся от соблюдения законодательных положений, осуществление которых возложено на инспекторов труда, немедленно подвергаются судебному преследованию без предварительного уведомления; однако национальное законодательство может предусмотреть исключения в отношении таких случаев, когда должно делаться предварительное уведомление, с тем чтобы исправить положение или принять предупредительные меры.

2. Инспектора труда имеют право сами решать вопрос о том, следует ли сделать предупреждение или дать совет, вместо того чтобы возбудить или рекомендовать возбудить судебное преследование.

Национальным законодательством предусматриваются и эффективно применяются соответствующее санкции за нарушение законодательных положений, применение которых подлежит контролю со стороны инспекторов труда, и за противодействие, оказанное инспекторам труда при осуществлении ими своих обязанностей.

1. Инспектора труда или местные инспекционные бюро представляют центральному органу инспекционной службы периодические доклады общего характера о результатах своей деятельности.

2. Эти доклады составляются согласно предписаниям центрального органа и охватывают вопросы, время от времени указываемые этим органом; они представляются по крайней мере так часто, как этого требует центральный орган, но во всяком случае не реже одного раза в год.

1. Центральный орган инспекции публикует ежегодные доклады общего характера о деятельности инспекционных служб, находящихся под его контролем.

2. Эти доклады публикуются в разумный срок, ни в коем случае не превышающий двенадцати месяцев по истечении года, к которому они относятся.

3. Экземпляры ежегодных докладов направляются Генеральному директору Международного бюро труда в разумный срок после их опубликования, и во всяком случае не позднее чем через три месяца.

В ежегодных докладах, публикуемых центральным органом службы инспекции, охватываются следующие и все другие относящиеся к делу вопросы в той мере, в какой они подпадают под контроль данного центрального органа:

а) законы и постановления, относящиеся к деятельности инспекции труда;

b) персонал инспекции труда;

с) статистические данные о предприятиях, охватываемых контролем инспекции, и число трудящихся, занятых на этих предприятиях;

d) статистические данные об инспекционных посещениях;

е) статистические данные об имевших место нарушениях и примененных санкциях;

f) статистические данные о несчастных случаях на производстве;

g) статистические данные о профессиональных заболеваниях.

Каждый член Международной организации труда, в отношении которого находится в силе этот раздел настоящей Конвенции, обязуется иметь систему инспекции труда в торговых предприятиях.

Система инспекции труда в торговых предприятиях распространяется на те предприятия, в отношении которых инспектора труда должны обеспечить применение законодательных положений, относящихся к условиям труда и к охране трудящихся в процессе их работы.

Система инспекции труда в торговых предприятиях соответствует требованиям статей 3-21 настоящей Конвенции постольку, поскольку они применимы.

1. Любой член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию, может приложить к документу о ратификации заявление с указанием на то, что принятие им обязательств по настоящей Конвенции не распространяется на раздел II.

2. Любой член Организации, сделавший такое заявление, может в любое время аннулировать его последующим заявлением.

З. Любой член Организации, для которого имеет силу заявление, сделанное в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, в своих ежегодных докладах о применении настоящей Конвенции сообщает о состоянии законодательства и практики применительно к положениям раздела II настоящей Конвенции и указывает, в какой степени осуществлены или предполагается осуществить названные положения.

В тех случаях, когда нет уверенности в том, что настоящая Конвенция распространяется на какое-либо предприятие или же его часть или службу, данный вопрос решается компетентным органом власти.

В настоящей Конвенции термин "законодательные положения" означает, кроме положений законодательства, решения третейских судов и коллективные договоры, имеющие силу закона, применение которых должны обеспечивать инспектора труда.

В ежегодных докладах, представляемых в соответствии со статьей 22 Устава Международной организации труда, приводится подробная информация о всех положениях национального законодательства, которые вводят в действие положения настоящей Конвенции.

1. Если на территории члена Организации имеются обширные районы, где вследствие распыленности населения или уровня развития района компетентный орган власти считает практически неосуществимым применение положений настоящей Конвенции, этот орган власти может изъять такие районы из-под действия Конвенции либо вообще, либо с такими исключениями в отношении отдельных предприятий или профессий, которые он считает целесообразным сделать.

2. Каждый член Организации в своем первом ежегодном докладе о применении настоящей Конвенции, представляемом в соответствии со статьей 22 Устава Международной организации труда, указывает все районы, в отношении которых он намеревается воспользоваться положениями настоящей статьи, а также причины, по которым он намерен воспользоваться этими положениями. Ни один член Организации не может после представления своего первого ежегодного доклада использовать положения настоящей статьи, кроме как в отношении районов, указанных в этом докладе.

3. Каждый член Организации, использующий положения настоящей статьи, указывает в своих последующих ежегодных докладах те районы, в отношении которых он отказывается от права использовать указанные положения.

1. В отношении территорий, упомянутых в статье 35 Устава Международной организации труда, измененного в соответствии с Актом о поправке 1946 года к Уставу Международной организации труда, за исключением территорий, упоминаемых в пунктах 4 и 5 указанной статьи, каждый член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию, направляет Генеральному директору Международного бюро труда в возможно короткий срок после ратификации заявление с указанием:

а) территорий, в отношении которых заинтересованный член обязуется применять положения Конвенции без изменений;

b) территорий, в отношении которых он обязуется применять положения Конвенции с изменениями, и деталей этих изменений;

с) территорий, на которых Конвенция не будет применяться, и в таких случаях причин, по которым она к ним неприменима;

д) территорий, в отношении которых он резервирует свое решение.

2. Обязательства, упомянутые в подпунктах "а" и "b" пункта 1 настоящей статьи, считаются неотъемлемой частью ратификации и имеют одинаковые с ней последствия.

3. Любой член Организации может посредством нового заявления отказаться от всех или части оговорок, содержавшихся в его предыдущем заявлении, в силу подпунктов "b", "с" и "d" пункта 1 настоящей статьи.

4. Любой член Организации может в периоды, в течение которых настоящая конвенция может быть денонсирована в соответствии с положениями статьи 34, направить Генеральному директору новое заявление, изменяющее в любом другом отношении условия любого предыдущего заявления и сообщающего о положении на определенных территориях.

1. Когда вопросы, затрагиваемые настоящей Конвенцией, входят в компетенцию самих властей территории вне метрополии, член Организации, ответственный за международные отношения этой территории, может по соглашению с правительством этой территории направить Генеральному директору Международного бюро труда заявление о принятии обязательств по настоящей Конвенции от имени такой территории.

2. Заявление о принятии обязательств по настоящей Конвенции может быть направлено Генеральному директору Международного бюро труда:

а) двумя или более членами Организации в отношении территории, которая находится под их совместным управлением;

b) любой международной властью, ответственной за управление какой-либо территорией на основе положений Устава Организации Объединенных Наций или любого другого действующего в отношении такой территории постановления.

3. Заявления, направляемые Генеральному директору Международного бюро труда в соответствии с положениями предыдущих пунктов настоящей статьи, указывают, будут ли положения Конвенции применяться на данной территории с изменениями или без изменений; если в заявлении указывается, что положения Конвенции будут применяться с изменениями, в нем уточняется, в чем именно состоят эти изменения.

4. Заинтересованный член или члены Организации или международная власть могут посредством нового заявления полностью или частично отказаться от права ссылаться на изменения, оговоренные в каком-либо предыдущем заявлении.

5. В периоды, когда Конвенция может быть денонсирована в соответствии с положениями статьи 34, заинтересованный член или члены Организации или международная власть могут направить Генеральному директору новое заявление, изменяющее в любом другом отношении условия любого предыдущего заявления и сообщающее о существующем положении в отношении применения настоящей Конвенции.

Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному директору Международного бюро труда для регистрации.

1. Настоящая Конвенция связывает только тех членов Международной организации труда, чьи документы о ратификации зарегистрированы Генеральным директором.

2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того, как Генеральный директор зарегистрирует документы о ратификации двух членов Организации.

3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в отношении каждого члена Организации через двенадцать месяцев после даты регистрации его документа о ратификации.

1. Любой член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством акта о денонсации, направленного Генеральному директору Международного бюро труда и зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации.

2. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.

1. Генеральный директор Международного бюро труда извещает всех членов Международной организации труда о регистрации всех документов о ратификации, заявлений и актов о денонсации, полученных им от членов Организации.

2. Извещая членов Организации о регистрации полученного им второго документа о ратификации, Генеральный директор обращает их внимание на дату вступления настоящей Конвенции в силу.

Генеральный директор Международного бюро труда направляет Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций для регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций полные сведения относительно всех документов о ратификации, заявлений и актов о денонсации, зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих статей.

Каждый раз, когда Административный совет Международного бюро труда считает это необходимым, он представляет Генеральной Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.

1. В случае если Конференция примет новую конвенцию, полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой конвенции не будет предусмотрено обратное, то:

а) ратификация каким-либо членом Организации новой, пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически, независимо от положений статьи 34, немедленную денонсацию настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая конвенция вступила в силу;

b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее членами Организации.

2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по форме и содержанию в отношении тех членов Организации, которые ее ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую конвенцию.

Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.