Конвенція про права на організацію та обєднання працівників у сільському господарстві N 11

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася на свою третю сесію 25 жовтня 1921 року,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо прав на організацію та об'єднання працівників у сільському господарстві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії, і

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної Конвенції, ухвалює нижченаведену Конвенцію, яка може бути названа Конвенцією про право на об'єднання (сільське господарство), 1921 року, і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці згідно з положеннями Статуту Міжнародної організації праці:

Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується забезпечувати всім зайнятим у сільському господарстві працівникам такі самі права на організацію та об'єднання, як і працівникам у промисловості, і відмінити всі законодавчі або інші положення, що обмежують такі права у випадках, що стосуються працівників, зайнятих у сільському господарстві.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція набуває чинності від дати реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці.

2. Вона зв'язує тільки тих членів Організації, чиї документи про ратифікацію зареєстровано в Міжнародному бюро праці.

3. Надалі ця Конвенція набуде чинності щодо кожного члена Організації в день реєстрації його документа про ратифікацію в Міжнародному бюро праці.

Як тільки документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці будуть зареєстровані в Міжнародному бюро праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, отриманих згодом від інших членів Організації.

З урахуванням положень статті 3 кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, погоджується надати чинності положенням статті 1 не пізніше ніж 1 січня 1924 року і вжити таких заходів, які будуть потрібні, щоб зробити ці положення ефективними.

Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується застосовувати її положення до своїх колоній, володінь і протекторатів відповідно до статті 35 Статуту Міжнародної організації праці.

Член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду від дати, коли Конвенція початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Денонсація не може набути чинності раніше ніж через 1 рік після дати її реєстрації у Міжнародному бюро праці.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи доцільно вносити до порядку денного Конференції питання про її перегляд або зміну.

Французький і англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.