Конвенція про передачу осіб, які страждають психічними розладами, для проведення примусового лікування (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав, далі "Договірні Сторони",

виходячи з принципу державного суверенітету і на основі взаємної поваги і співробітництва,

керуючись тим, що правове співробітництво держав повинно сприяти поверненню осіб, які перебувають на примусовому лікуванні, до нормального життя в суспільстві,

визнаючи, що проведення примусового лікування в державі їхнього постійного проживання сприяло б більш ефективному досягненню зазначеної мети відповідно до принципів і стандартів ООН,

домовились про таке:

Громадяни кожної з Договірних Сторін, які вчинили суспільно небезпечні дії в стані неосудності, відносно яких є рішення суду про застосування до них примусових заходів медичного характеру на території іншої Договірної Сторони, за взаємною згодою цих Договірних Сторін передаються для проведення примусового лікування в ту державу, громадянами якої вони є або на території якої постійно проживають (якщо вони є особами без громадянства).

Передача особи для проведення примусового лікування здійснюється, якщо:

а) рішення суду про застосування примусових заходів медичного характеру набуло законної сили;

б) особа, яка направлена на примусове лікування, вчинила дію, яка є кримінально караною за законодавством обох Договірних Сторін;

в) законодавством обох Договірних Сторін передбачені аналогічні заходи медичного характеру;

г) у Договірної Сторони, що приймає, є можливість забезпечити необхідне лікування та відповідні заходи безпеки;

д) отримана згода хворого, а у випадку його нездатності до вільного волевиявлення - згода його законного представника.

Передача осіб для проведення примусового лікування здійснюється за зверненням як Договірної Сторони, судом якої винесене рішення, так і Договірної Сторони, громадянином якої особа є або на території якої постійно проживає.

Повноважною особою, що виступає із зверненням від імені Договірних Сторін, є керівник компетентного органу або його заступник.

Особа, яка підлягає примусовому лікуванню, її законний представник, а також близькі родичі мають право направити до компетентних органів будь-якої з Договірних Сторін заяву про свою заінтересованість у передачі.

Звернення складається в письмовій формі. До нього додаються:

а) копія документа, що посвідчує особу того, хто передається на лікування;

б) засвідчені копії рішення суду про застосування до особи примусових заходів медичного характеру та документа про набуття ним законної сили;

в) засвідчена копія акта судово-психіатричної експертизи;

г) засвідчена копія акта психіатричного огляду на предмет зміни виду лікування;

д) довідка МСЕК;

е) текст статей кримінального закону, на підставі яких особі було пред'явлене обвинувачення;

ж) письмова згода хворого або його законного представника на передачу для проведення примусового лікування в державу, громадянином якої він є або на території якої має постійне місце проживання;

з) заява близьких родичів, якщо така є;

й) документи, які свідчать про громадянство хворого, його постійне й тимчасове місце проживання;

к) відомості про родичів хворого;

л) інші документи та відомості, якщо це визнають за необхідне Договірні Сторони;

м) засвідчений переклад звернення та документів, що до нього додаються.

Рішення про згоду (відмову) на передачу або прийняття особи приймається керівником компетентного органу не пізніше 40 днів з дня отримання звернення і надсилається керівникові компетентного органу іншої Договірної Сторони.

Про прийняте рішення в письмовій формі повідомляється особа, відносно якої надіслане звернення, або її законний представник.

З питань цієї Конвенції компетентні органи Договірних Сторін зносяться один з одним безпосередньо.

Кожна Договірна Сторона повідомляє депозитарію найменування свого компетентного органу.

Місце, час і порядок передачі особи визначаються за домовленістю між компетентними органами обох Договірних Сторін.

Передача здійснюється з врахуванням того, щоб транспортування не відбилось негативно на стані хворого, не призвело до втечі або вчинення якоїсь небезпечної дії.

Кожна Договірна Сторона дозволяє транзитне перевезення своєю територією осіб, що передаються відповідно до цієї Конвенції, третій Договірній Стороні. Таке перевезення дозволяється на прохання держави, громадянином якої є особа.

Пов'язані з передачею особи витрати, що виникли до її передачі, несуть Договірні Сторони, у яких вони виникли. Наступні витрати, пов'язані з передачею особи, у тому числі щодо її транзитного перевезення, несе Договірна Сторона, яка прийняла особу для проведення примусового лікування.

Переглядати рішення суду відносно особи, яка передана, правомочна тільки Договірна Сторона, що виносила рішення.

Особа, яка направлена на примусове лікування, не може бути знову притягнута до кримінальної відповідальності у Договірній Стороні, що прийняла її для проведення лікування, за ту ж дію, відносно якої вона була визнана неосудною, за винятком випадків, передбачених частиною 3 цієї статті.

Якщо після передачі особи для проведення примусового лікування рішення суду Договірної Сторони, де воно було винесене, скасовано і передбачено нове розслідування чи судовий розгляд, копія рішення про це, матеріали кримінальної справи та інші необхідні документи надсилаються Договірній Стороні, яка прийняла особу, для вирішення питання про притягнення її до відповідальності за законодавством цієї Договірної Сторони.

У випадку зміни рішення суду Договірна Сторона, в якій воно було винесене, негайно повідомляє про це Договірну Сторону, яка прийняла особу для примусового лікування.

За висновком лікарської комісії у разі необхідності скасування або зміни примусових заходів медичного характеру з врахуванням зміни психічного стану особи, яка перебуває на примусовому лікуванні, відповідне рішення про відміну чи зміну примусових заходів медичного характеру має право винести суд Договірної Сторони, яка передала особу для проведення примусового лікування, або суд Договірної Сторони за місцем проведення примусового лікування. Про винесене рішення письмово сповіщається інша Договірна Сторона.

Положення цієї Конвенції застосовуються також відносно осіб, направлених на примусове лікування до набуття Конвенцією чинності.

Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї інших держав за згодою Договірних Сторін.

Для Договірних Сторін, що приєдналися. Конвенція набуває чинності на тридцятий день після отримання депозитарієм останнього повідомлення про згоду на таке приєднання.

Ця Конвенція набуває чинності з дня її підписання. Для Договірних Сторін, законодавство яких вимагає виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності, - з дня здачі відповідного повідомлення депозитарію. Про необхідність виконання таких процедур Договірні Сторони протягом трьох місяців з моменту підписання цієї Конвенції сповіщають депозитарія.

Конвенція укладається строком на п'ять років. Після закінчення цього строку дія Конвенції автоматично продовжується на наступний п'ятирічний період.

Кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, надіславши про це письмове повідомлення депозитарію. Конвенція для цієї Договірної Сторони втрачає чинність, коли мине три місяці після отримання депозитарієм повідомлення про вихід.

Вчинено в місті Москві 28 березня 1997 року в одному дійсному примірнику російською мовою. Оригінал зберігається у Виконавчому Секретаріаті Співдружності Незалежних Держав, який надішле кожній державі, що підписала цю Конвенцію, її завірену копію.

"В ч.3 статті 10 після слів "та інші необхідні документи" додати: "після виконання всіх слідчих та інших процесуальних дій, можливих за відсутності особи, яка страждає психічним розладом".

Государства-участники Содружества Независимых Государств, именуемые далее Договаривающимися Сторонами,

исходя из принципа государственного суверенитета и на основе взаимного уважения и сотрудничества,

руководствуясь тем, что правовое сотрудничество государств должно способствовать возвращению лиц, находящихся на принудительном лечении, к нормальной жизни в обществе,

признавая, что проведение принудительного лечения в государстве их постоянного проживания способствовало бы более эффективному достижению указанной цели в соответствии с принципами и стандартами ООН,

договорились о нижеследующем:

Граждане каждой из Договаривающихся Сторон, совершившие общественно опасные деяния в состоянии невменяемости, в отношении которых имеется решение суда о применении к ним принудительных мер медицинского характера на территории другой Договаривающейся Стороны, по взаимному согласию этих Договаривающихся Сторон передаются для прохождения принудительного лечения в то государство, гражданами которого они являются или на территории которого постоянно проживают (если являются лицами без гражданства).

Передача лица для прохождения принудительного лечения осуществляется, если:

а) решение суда о применении принудительных мер медицинского характера вступило в законную силу;

б) лицо, направленное на принудительное лечение, совершило деяние, являющееся уголовно наказуемым по законодательству обеих Договаривающихся Сторон;

в) законодательством обеих Договаривающихся Сторон предусмотрены аналогичные меры медицинского характера;

г) у принимающей Договаривающейся Стороны имеется возможность обеспечить необходимое лечение и соответствующие меры безопасности;

д) получено согласие больного, а в случае его неспособности к свободному волеизъявлению - согласие его законного представителя.

Передача лиц для проведения принудительного лечения осуществляется по обращению как Договаривающейся Стороны, судом которой вынесено решение, так и Договаривающейся Стороны, гражданином которой лицо является или на территории которой постоянно проживает.

Полномочным лицом, выступающим с обращением от имени Договаривающихся Сторон, является руководитель компетентного органа или его заместитель.

Лицо, подлежащее принудительному лечению, его законный представитель, а также близкие родственники вправе направить в компетентные органы любой из Договаривающихся Сторон заявление о своей заинтересованности в передаче.

Обращение составляется в письменной форме. К нему прилагаются:

а) копия документа, удостоверяющего личность передаваемого;

б) удостоверенные копии решения суда о применении к лицу принудительных мер медицинского характера и документа о вступлении его в законную силу;

в) удостоверенная копия акта судебно-психиатрической экспертизы;

г) удостоверенная копия акта психиатрического освидетельствования на предмет изменения вида лечения;

д) справка ВТЭК;

е) текст статей уголовного закона, на основании которых лицу предъявлялось обвинение;

ж) письменное согласие больного или его законного представителя на передачу для прохождения принудительного лечения в государство, гражданином которого он является или на территории которого имеет постоянное место жительства;

з) заявление близких родственников, если такое имеется;

и) документы, свидетельствующие о гражданстве больного, его постоянном и временном месте жительства;

к) сведения о родственниках больного;

л) другие документы и сведения, если это сочтут необходимым Договаривающиеся Стороны;

м) заверенный перевод обращения и прилагаемых к нему документов.

Решение о согласии (отказе) и передаче или принятии лица принимается руководителем компетентного органа не позднее 40 дней со дня получения обращения и направляется руководителю компетентного органа другой Договаривающейся Стороны.

О принятом решении в письменной форме сообщается лицу, в отношении которого послано обращение, или его законному представителю.

По вопросам настоящей Конвенции компетентные органы Договаривающихся Сторон сносятся друг с другом непосредственно.

Каждая Договаривающаяся Сторона сообщает депозитарию наименование своего компетентного органа.

Место, время и порядок передачи лица определяются по договоренности между компетентными органами обеих Договаривающихся Сторон.

Передача осуществляется с учетом того, чтобы транспортировка не отразилась отрицательно на состоянии больного, не привела к побегу или совершению какого-либо опасного деяния.

Каждая Договаривающаяся Сторона разрешает транзитную перевозку по своей территории лиц, передаваемых в соответствии с настоящей Конвенцией, третьей Договаривающейся Стороне. Такая перевозка разрешается по просьбе государства, гражданином которого лицо является.

Связанные с передачей лица расходы, возникшие до его передачи, несут Договаривающиеся Стороны, у которых они возникли. Последующие расходы, связанные с передачей лица, в том числе по его транзитной перевозке, несет Договаривающаяся Сторона, принявшая лицо для проведения принудительного лечения.

Пересматривать решение суда в отношении переданного лица правомочна только Договаривающаяся Сторона вынесения решения.

Лицо, направленное на принудительное лечение, не может быть вновь привлечено к уголовной ответственности в Договаривающейся Стороне, принявшей его для прохождения лечения, за то же деяние, в отношении которого оно было признано невменяемым, за исключением случаев, предусмотренных частью 3 настоящей статьи.

Если после передачи лица для проведения принудительного лечения решение суда в Договаривающейся Стороне, где оно было вынесено, отменено и предусмотрено новое расследование или судебное разбирательство, копия решения об этом, материалы уголовного дела и другие необходимые документы направляются Договаривающейся Стороне, принявшей лицо, для решения вопроса о привлечении его к ответственности по законодательству этой Договаривающейся Стороны.

В случае изменения решения суда Договаривающаяся Сторона, в которой оно было вынесено, незамедлительно информирует об этом Договаривающуюся Сторону, принявшую лицо для принудительного лечения.

По заключению врачебной комиссии в случае необходимости отмены или изменения принудительных мер медицинского характера с учетом изменения психического состояния лица, находящегося на принудительном лечении, соответствующее решение об отмене или изменении принудительных мер медицинского характера вправе принять суд Договаривающейся Стороны, передавшей лицо для прохождения принудительного лечения, или суд Договаривающейся Стороны по месту прохождения принудительного лечения. О принятом решении письменно извещается другая Договаривающаяся Сторона.

Положения настоящей Конвенции применяются также в отношении лиц, направленных на принудительное лечение до вступления Конвенции в силу.

Настоящая Конвенция открыта для присоединения к ней других государств с согласия Договаривающихся Сторон.

Для присоединившихся Сторон Конвенция вступает в силу на тридцатый день после получения депозитарием последнего сообщения о согласии на такое присоединение.

Настоящая Конвенция вступает в силу со дня ее подписания. Для Договаривающихся Сторон, законодательство которых требует выполнения внутригосударственных процедур, необходимых для ее вступления в силу, - со дня сдачи соответствующего уведомления депозитарию. О необходимости выполнения таких процедур Договаривающиеся Стороны в течение трех месяцев с момента подписания настоящей Конвенции извещают депозитария.

Конвенция заключается сроком на пять лет. По истечении этого срока действие Конвенции автоматически продлевается на следующий пятилетний период.

Каждая Договаривающаяся Сторона может выйти из настоящей Конвенции, направив об этом письменное уведомление депозитарию. Конвенция для этой Договаривающейся Стороны утрачивает силу по истечении трех месяцев после получения депозитарием уведомления о выходе.

Совершено в городе Москве 28 марта 1997 года в одном подлинном экземпляре на русском языке. Подлинный экземпляр хранится в Исполнительном Секретариате Содружества Независимых Государств, который направит каждому государству, подписавшему настоящую Конвенцию, ее заверенную копию.

"В ч.3 статьи 10 после слов "и другие необходимые документы" дополнить: "после выполнения всех следственных и иных процессуальных действий, возможных в отсутствие лица, страдающего психическим расстройством".