Директива Ради 2011/96/ЄС від 30 листопада 2011 року про спільну систему оподаткування, що застосовується до материнських і дочірніх компаній із різних держав-членів (нова редакція)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 115,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 1),

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 2),

Діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою,

Оскільки:

(1) До Директиви Ради 90/435/ЄЕС від 23 липня 1990 року про спільну систему оподаткування, що застосовується у випадках розташування материнських і дочірніх компаній у різних державах-членах (- 3) кілька разів вносили значні зміни (- 4). З огляду на необхідність внесення подальших змін, для забезпечення ясності її необхідно викласти в новій редакції.

(2) У світлі рішення Суду від 06 травня 2008 року по справі C-133/06 (- 5), вважається необхідним змінити формулювання другого підпараграфа статті 4 (- 3) Директиви 90/435/ЄЕС для цілей уточнення того, що правила, зазначені у згаданій Директиві, ухвалені Радою відповідно до процедури, передбаченої у Договорі. Додатково доцільно оновити додатки до зазначеної Директиви.

(3) Мета цієї Директиви полягає у звільненні дивідендів та інших форм розподілу прибутків, які виплачують дочірні компанії своїм материнським компаніям, від податків на доходи, отримані нерезидентом, та для усунення подвійного оподаткування таких прибутків на рівні материнської компанії.

(4) Групування компаній різних держав-членів може бути необхідним для створення у рамках Союзу умов, які є аналогічними умовам внутрішнього ринку, та для забезпечення ефективного функціонування такого внутрішнього ринку. На такі операції не повинні негативно впливати обмеження, перешкоди або викривлення, що виникають зокрема на підставі податкових положень держав-членів. Тому необхідно, беручи до уваги таке групування компаній у різних державах-членах, передбачити податкові правила, які будуть нейтральними з точки зору конкуренції, щоб дозволити підприємствам адаптуватися до вимог внутрішнього ринку, для збільшення їх продуктивності та підвищення їх конкурентної сили на міжнародному рівні.

(5) Таке групування може призвести до утворення груп материнських і дочірніх компаній.

(6) До набуття чинності Директивою 90/435/ЄЕС, податкові положення, що регулюють відносини між материнськими і дочірніми компаніями різних держав-членів, суттєво відрізнялися у різних державах-членах та зазвичай були менш вигідними, ніж ті, що застосовувалися материнськими і дочірніми компаніями однієї держави-члена. Співпраця між компаніями різних держав-членів була невигідною у порівнянні зі співпрацею між компаніями в одній державі-члені. Необхідно було усунути такий недолік шляхом запровадження спільної системи, що має на меті сприяти групуванню компаній на рівні Союзу.

(7) Якщо материнська компанія на підставі своєї пов’язаності зі своєю дочірньою компанією отримує розподілені прибутки, держава-член материнської компанії повинна або утриматися від оподаткування таких прибутків, або оподатковувати такі прибутки з одночасним наданням дозволу материнській компанії на вирахування суми належного до сплати податку в розмірі частки корпоративного податку, сплаченого дочірньою компанією, на яку відносяться такі прибутки.

(8) Також необхідно, для забезпечення фіскальної нейтральності, щоб прибутки, які дочірня компанія розподіляє на користь своєї материнської компанії, були звільнені від податку на доходи, отримані нерезидентом.

(9) Виплата розподілених прибутків на користь постійного представництва або отримання такої виплати постійним представництвом материнської компанії мають призводити до застосування того самого режиму, що і між дочірньою компанією та її материнською компанією. Це має включати ситуації, коли материнська компанія та її дочірня компанія розташовані в одній державі-члені, а постійне представництво - в іншій державі-члені. З іншого боку такі ситуації, коли постійне представництво та дочірня компанія розташовані в одній державі-члені, без порушення застосування принципів Договору, можуть бути вирішені на базі національного законодавства відповідної держави-члена.

(10) Стосовно режиму для постійних представництв держави-члени повинні визначати умови та правові інструменти для захисту національних податкових надходжень та запобігання обходу положень національного права, відповідно до принципів Договору та беручи до увагу прийняті на міжнародному рівні податкові правила.

(11) У разі організації корпоративних груп у ланцюги компаній та якщо у таких випадках прибутки розподіляються через ланцюг дочірніх компаній на користь материнської компанії, з метою усунення подвійного оподаткування необхідно застосовувати або звільнення, або податковий кредит. У випадку податкового кредиту материнська компанія повинна мати змогу вирахувати будь-який податок, що вже був сплачений будь-якою дочірньою компанією в ланцюгу, за умови що виконано вимоги, встановлені у цій Директиві.

(12) Ця Директива не повинна обмежувати зобов’язання держав-членів стосовно часових рамок для транспозиції до національного законодавства директив, визначених у частині B додатка II,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Кожна держава-член повинна застосовувати цю Директиву до:

(a) розподілу прибутків, отриманих компаніями такої держави-члена, що надходить від їхніх дочірніх компаній інших держав-членів;

(b) розподілу прибутків компаніями такої держави-члена на користь компаній інших держав-членів, дочірніми компаніями яких вони є;

(c) розподілу прибутків, отриманих розташованими у такій державі-члені постійними представництвами компаній інших держав-членів, які надходять від їхніх дочірніх компаній у державі-члені, що не є державою-членом, у якій розташоване постійне представництво;

(d) розподілу прибутків компаніями такої держави-члена на користь розташованих в іншій державі-члені постійних представництв компаній тієї самої держави-члена, дочірніми компаніями яких вони є.

2. Держави-члени не повинні дозволяти користуватися перевагами, які надає ця Директива, механізму або низці механізмів, основною ціллю або однією з основних цілей яких є отримання податкової переваги, що суперечить меті або завданню цієї Директиви, які з урахуванням усіх відповідних фактів та обставин є фіктивними.

Механізм може складатися з кількох етапів або частин.

3. Для цілей параграфа 2 механізм або низка механізмів повинні розглядатися як фіктивні, якщо вони їх існування не обмовлене дійсними комерційними причинами, що відображають економічну реальність.

4. Ця Директива не перешкоджає застосуванню національних або договірних положень, спрямованих на запобігання ухиленню від сплати податків, податковим шахрайствам або зловживанням.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(a) "компанія держави-члена" означає будь-яку компанію, яка:

(i) має одну з форм, перелік яких наведено у частині A додатка I;

(ii) відповідно до податкового законодавства держави-члена вважається резидентом такої держави-члена для податкових цілей та, згідно з положеннями договору про усунення подвійного оподаткування з третьою країною, не вважається резидентом для податкових цілей поза межами Союзу;

(iii) крім того, є платником одного з податків, наведених у переліку в частині B додатка I, без можливості відмови або звільнення від його сплати, або є платником будь-якого іншого податку, що може заміняти будь-які такі податки;

(b) "постійне представництво" означає фіксоване місце ведення діяльності, розташоване у державі-члені, через яке компанія в іншій державі-члені повністю або частково веде свою діяльність, якщо прибутки у такому місці ведення діяльності обкладаються податком у державі-члені, у якій вона розташована, на підставі відповідної двосторонньої податкової угоди або, за відсутності такої угоди, на підставі національного права.

1. Для цілей застосування цієї Директиви:

(a) статус материнської компанії визнається:

(i) щонайменше за компанією держави-члена, яка виконує умови, визначені у статті 2, та має частку щонайменше 10% у капіталі компанії іншої держави-члена, що відповідає таким самим умовам;

(ii) за таких самих умов, за компанією держави-члена, яка має частку щонайменше 10% у капіталі компанії тієї самої держави-члена, при цьому цією часткою повністю або частково володіє постійне представництво першої згаданої компанії, що розташована в іншій державі-члені;

(b) "дочірня компанія" означає компанію, капітал якої включає частку, зазначену в пункті (a).

2. Як відступ від параграфа 1, у держав-членів повинна існувати можливість:

(a) заміни через укладення двостороннього договору критерію щодо частки у капіталі на критерій частки прав голосу;

(b) не застосовувати положення цієї Директиви до компаній такої держави-члена, які не володіють протягом безперервного періоду тривалістю щонайменше два роки частками, за якими їх може бути кваліфіковано як материнські компанії, або до тих своїх компаній, у яких компанія іншої держави-члена не володіє такою часткою протягом безперервного періоду тривалістю щонайменше два роки.

1. Якщо материнська компанія або її постійне представництво отримує розподілений прибуток на підставі пов’язаності материнської компанії з її дочірньою компанією, держава-член материнської компанії та держава-член її постійного представництва, крім як у випадку ліквідації дочірньої компанії, повинна вчинити одне з такого:

(a) утриматися від оподаткування таких прибутків в обсязі, у якому дочірня компанія не включає такі прибутки в базу оподаткування, та оподатковувати такі прибутки в обсязі, у якому дочірня компанія включає такі прибутки в базу оподаткування; або

(b) оподатковувати такі прибутки з одночасним наданням дозволу материнській компанії та постійному представництву на вирахування з суми належного до сплати податку частки корпоративного податку, пов’язаного з такими прибутками та сплаченого дочірньою компанією та будь-якою дочірньою компанією такої дочірньої компанії (дочірньою компанією нижчого структурного рівня), за умови що на кожному структурному рівні компанія та її дочірня компанія нижчого структурного рівня підпадають під визначення, наведене у статті 2, та відповідають вимогам, передбаченим у статті 3, у межах квоти відповідного належного до сплати податку.

2. Жодне положення цієї Директиви не забороняє державі-члену материнської компанії на підставі власного оцінювання правових характеристик дочірньої компанії, що випливають з положень права, згідно з якими її було засновано, вважати фіскально прозорою, а отже стягувати з материнської компанії податок з її частки у прибутках її дочірньої компанії у момент, коли такі прибутки виникають. У такому випадку держава-член материнської компанії повинна утримуватися від оподаткування розподілених прибутків дочірньої компанії.

При оцінюванні частки материнської компанії у прибутках її дочірньої компанії у момент виникнення доходів, держава-член материнської компанії повинна або звільнити такі прибутки або надати дозвіл материнській компанії на вирахування з суми належного до сплати податку частки корпоративного податку, пов’язаного з часткою материнської компанії у прибутках та сплаченого її дочірньою компанією та будь-якою дочірньою компанією такої дочірньої компанії (дочірньою компанією нижчого структурного рівня), за умови що на кожному структурному рівні компанія та її дочірня компанія нижчого структурного рівня підпадають під визначення, наведене у статті 2, та відповідають вимогам, передбаченим у статті 3, у межах квоти відповідного належного до сплати податку.

3. Кожна держава-член повинна зберігати чинною можливість встановлювати, що витрати стосовно володіння часткою у дочірній компанії та витрати у зв’язку з розподілом її прибутків не можуть бути вирахувані з оподатковуваних прибутків материнської компанії.

Якщо витрати на управління, пов’язані з часткою володіння, у такому разі є фіксованими як фіксована ставка, фіксована сума не може перевищувати 5% від суми розподілених прибутків дочірньої компанії.

4. Параграфи 1 та 2 застосовуються до дати набуття чинності спільною системою оподаткування компаній.

5. Рада, діючи одностайно відповідно до спеціальної законодавчої процедури та після консультацій з Європейським Парламентом та Економічно-соціальним комітетом, повинна у відповідний час ухвалити правила, що будуть застосовуватися з дати набуття чинності спільною системою оподаткування компаній.

Розподілені прибутки, які дочірня компанія виплачує своїй материнській компанії, повинні бути звільнені від податків на доходи, отримані нерезидентом.

Держава-член материнської компанії не може стягувати податки на доходи, отримані нерезидентом, з прибутків, які така компанія отримує від дочірньої компанії.

2. Ця Директива не впливає на застосування внутрішніх або договірних положень, спрямованих на усунення чи зменшення економічного подвійного оподаткування дивідендів, зокрема положень, які стосуються надання податкових кредитів отримувачам дивідендів.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 18 січня 2012 року. Вони повинні негайно поінформувати про це Комісію.

Коли держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного права, ухвалених ними у сфері застосування цієї Директиви, разом із кореляційною таблицею положень таких текстів та тексту цієї Директиви.

Директиву 90/435/ЄЕС зі змінами, внесеними актами, вказаними у частині A додатка II, скасовано без обмежень щодо зобов’язань держав-членів, пов’язаних з кінцевими термінами транспозиції до національного права директив, вказаних у частині B додатка II.

Покликання на скасовану Директиву слід тлумачити як покликання на цю Директиву та читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку IІІ.

Ця Директива набуває чинності на 20-й день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

(-1) Висновок, наданий 04 травня 2011 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику).

(-2) ОВ C 107, 06.04.2011, с. 73.

(-3) ОВ L 225, 20.08.1990, с. 6.

(-4) Див. частину А додатка ІІ.

(-5) [2008] ECR I-03189.

(-6) ОВ L 294, 10.11.2001, с. 1.

(-7) ОВ L 294, 10.11.2001, с. 22.

(-8) ОВ L 207, 18.08.2003, с. 1.

(-9) ОВ L 207, 18.08.2003, с. 25.