ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
| 06.02.2009 N 524/Л/32-0814 |
Депутату Жовтневої
районної у м. Харкові
ради п'ятого скликання
Летюку О.І.
Про надання інформації
Державна податкова адміністрація України розглянула лист депутата Жовтневої районної у м. Харкові ради п'ятого скликання Летюка О.І. від 13.01.2009 року N А-01-18 щодо удосконалення практики застосування підзаконних нормативно-правових актів і повідомляє наступне.
Прогалини у праві - це повна чи часткова відсутність у чинному законодавстві необхідних юридичних норм. У процесі аналізу наявності прогалин у праві повинні бути враховані два основних фактори:
фактичні обставини повинні знаходитись у сфері правового регулювання; відсутність у законодавстві норми права, яка б регулювала дані фактичні обставини.
Ідеальним способом усунення прогалин у законодавстві є прийняття уповноваженим органом нормативно-правового акта, закріплюючого норму або групу норм, яких не вистачає. Однак швидке усунення таким способом прогалин не завжди є можливим, оскільки пов'язано з процесом правотворчості. А суб'єкт застосування норм права зобов'язаний винести рішення щодо конкретної справи незалежно від наявності або відсутності відповідної норми в законодавстві. Спочатку орган, який застосовує норми права, повинен визначити місце ситуації, що розглядається в системі суспільних відносин. Якщо дані суспільні відносини перебувають у сфері правового регулювання - справа повинна бути вирішена. Для цього використовують інститут аналогій, який означає схожість життєвих ситуацій і правових норм. Існує два оперативних методи подолання прогалин - це використання аналогії закону й аналогії права.
Аналогія закону застосовується у випадках відсутності норми права, яка регулює дані суспільні відносини, але за наявності в законодавстві іншої норми, що регулює подібні з ними суспільні відносини. Аналогія закону дає можливість вирішувати конкретну життєву ситуацію при відсутності норми, яка її безпосередньо регламентує, на основі іншої норми цієї ж або іншої галузі права, яка регулює аналогічні чи близькі за змістом відносини.
У процесі застосування аналогії закону має бути дотримано ряд вимог:
1) спочатку потрібно визначити, що ситуація, яка потребує вирішення має юридичний характер ти повинна бути розв'язана за допомогою правових засобів;
2) необхідно переконатись, що у законодавстві відсутня норма, яка безпосередньо може регулювати даний випадок та на основі якої можна вирішити справу;
3) визначити норму права, яка регулює аналогічні випадки, та на її основі вирішити справу;
4) дати мотивоване обґрунтування причин застосування аналогії саме у даному конкретному випадку.
Застосування аналогії закону повинно здійснюватись з дотриманням певних принципів:
1. Законності, тобто прийняття рішень повинно здійснюватись у межах повноважень органу правозастосування, за процедурою, встановленою законом, та у передбаченій законній формі.
2. Обґрунтованості - даний принцип вимагає застосування аналогії закону лише на основі знань про об'єктивно істинні юридичні факти, які передбачені гіпотезою норми права.
3. Доцільності - потрібно вибрати саме ту норму, яка найефективнішим та найоптимальнішим способом дасть можливість досягти мети правового регулювання.
Застосування аналогії закону не є способом довільного вирішення справи. Прийняття рішення здійснюється відповідно до державної волі, яка відображена як у правовій системі в цілому, так і в окремих правових нормах, що регламентують аналогічні відносини. За допомогою аналогії закону органи правозастосування не ліквідують прогалини, а лише їх долають.
Інститут аналогії закону не застосовується в адміністративному та кримінальному праві.
Аналогія права застосовується тоді, коли в законодавстві відсутня як норма права, яка регулює ситуацію, що розглядається, так і норми права, які регулюють подібний випадок. У такому випадку справа вирішується на основі загальних принципів права, які закріплені в Конституції та інших законах.
Юридичні колізії - це обумовлений системою об'єктивних та суб'єктивних причин протиріч у сфері права, сутність якого виявляється у наявності розбіжностей між приписами нормативно-правових актів чи нормативних та інтерпретаційних актів, що спрямовані на регулювання однотипних суспільних відносин чи роз'яснення правових норм.
Юридичні колізії характеризуються наявністю особливостей, що зумовлюються особливою сферою їх прояву. А саме це виявляється у зумовленості колізій системою об'єктивних та суб'єктивних факторів розвитку суспільства;
- неналежності до правової сфери суспільних відносин;
- суперечності між приписами нормативно-правових актів, що приймаються різними суб'єктами з різноманітних питань;
- суперечності між приписами нормативно-правових актів та нормами інтерпретаційних актів, що роз'яснюють їх положення;
- суперечливості норм, що регулюють однотипні суспільні відносини; наявність певних труднощів у процесі реалізації цих норм.
Вирішення проблем подолання колізій у національному законодавстві потребує прийняття двох законів: про нормативно-правові акти; про загальні принципи організації місцевого самоврядування.
Юридичні колізії, як правило, зумовлюються цілим рядом причин. Причини існування колізій характеризуються як сукупність умов, що мають об'єктивний та суб'єктивний характер.
Об'єктивними причинами існування колізій є суперечливість розвитку економічних відносин, недосконалість визначення статусу суб'єктивних політичних відносин та невизначеність статусу держави як суб'єкта політичних та правових відносин.
Більш широким є коло суб'єктивних причин, що зумовлюються рівнем удосконалення законодавства, що є результатом практичної діяльності певних суб'єктів.
Серед причин такого роду називають:
1) недосконалу якість сучасного законодавства, що відображається у його суперечливості та невідповідності правилам законодавчої техніки;
2) низький рівень "розчистки" законодавства, що супроводжується дією одночасно нових та вже скасованих нормативних актів;
3) відсутність будь-якого вивчення проблеми делегованого законодавства та можливостей суб'єктів суспільних відносин здійснювати правотворчу функцію за дорученням держави. Вказаний вид колізії призводить до наявності у системі законодавства нормативних актів, прийнятих поза повноваженнями суб'єктів правотворчості, які регламентують важливі сфери життєдіяльності суспільства;
4) несвоєчасне скасування застарілих нормативних актів чи внесення до чинних актів змін та доповнень. Сучасна наука має виробити принципи процесу внесення змін до законодавства, основним призначенням яких є опублікування редакції нового нормативно-правового акта, що враховує прийняті зміни та доповнення;
5) несвоєчасне скасування застарілих нормативних актів чи внесення до чинних актів змін та доповнень. Сучасна наука має виробити принципи процесу внесення змін до законодавства, основним призначенням яких є опублікування редакції нового нормативно-правового акта, що враховує прийняті зміни та доповнення;
6) недосконалість системи інвентаризації нормативних актів, що потребує прийняття Зводу законів України як акта консолідаційного характеру, що ліквідував би застарілі норми та положення;
7) недосконалість термінології нормативного масиву, що викликає труднощі правозастосовчої практики, оскільки існування різноманітних характеристик рівнозначних правових термінів зумовлює виникнення колізій;
8) наявність великої кількості нормативно-правових актів, що регламентують рівнопорядкові суспільні відносини;
9) відсутність концепції правової політики, що повинна бути прийнята на рівні держави та визначити основні напрями правового регулювання, що здійснюється лише на законодавчому рівні;
10) відсутність системи нормативно-правових актів, які визначили б процес прийняття та ознаки нормативно-правового акта, що мав би законний характер;
11) наявність в сучасному законодавстві відсилочних та оціночних понять, що призводять до наявності права у владних суб'єктів на визначення змісту акта відповідно до власних інтересів;
12) відсутність повної реалізації принципу гласності у законодавчій сфері, що призводить до наявності актів, які набирають силу з моменту отримання владними суб'єктами, та призводить до незнання положень цих актів з боку суб'єктів права і довільного їх тлумачення;
13) відсутність наукових досліджень проблеми колізійних норм як основного засобу подолання юридичних колізій;
14) невідповідність законодавства науково обґрунтованими положенням та принципам, що зумовлює його суперечливий характер;
15) невизначеність повноважень суб'єктів владних відносин, що призводить до порушення принципу розподілу влади та втручання в нормотворчу діяльність інших державних структур;
16) низький рівень професійної культури юристів, що призводить до незнання нормативного масиву та як результат до низької ролі доктринального тлумачення;
17) відсутність правової культури населення, що призводить до нігілістичного ставлення до права.
Таким чином, причини існування колізій у правовій сфері характеризують їх наявність в законодавстві будь-якої держави. Однак саме їх кількість та наявність обґрунтованих шляхів подолання колізій і свідчить про рівень ефективності національного законодавства.
З метою надання повної і змістовної інформації повідомляємо також те, що на виконання Указу Президента України від 11 липня 2001 року N 510/2001 "Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 N 940 "Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору" (далі - Постанова) було утворено у складі Державної податкової адміністрації Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - Департамент) як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи.
Департамент діє на підставі положення, що затверджується Головою Державної податкової адміністрації, а його регіональні управління - на підставі положень, що затверджуються директором Департаменту.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у місті Києві, Департамент за організаційно-правовою формою є органом державної влади та за Класифікацією інституційних секторів економіки належить до центральних органів державного управління.
Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами.
Закон України від 19.12.95 року N 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (надалі - Закон N 481) є спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до статті 18 Закону України N 481 всі інші закони України та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, діють у частині, що не суперечить Закону України N 481.
Отже, під час реалізації покладених повноважень, Департамент діє у відповідності до Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів з урахуванням меж їх дії, визначених часом, простором і колом суб'єктів.
| Перший заступник Голови | О.М.Буханевич |
