Про податок на додану вартість

ДПАУ розглянула лист, який надіслано на адресу Генеральної прокуратури України та редакції газети "Голос України", щодо питання оподаткування ПДВ послуг телефонного зв'язку та постачання електроенергії для населення і повідомляє таке.

На території України ПДВ було запроваджено з 1992 року. Реалізація товарів (робіт, послуг) здійснювалася за цінами і тарифами, що включали в себе і суму податку. А тому і вартість послуг, спожитих населенням, оплачувалася за відповідними тарифами з урахуванням ПДВ, який не виділявся окремим рядком із тарифу.

В цей час питання, пов'язані з процедурою оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів (робіт, послуг), регулюються Законом України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Починаючи з 01.10.97 р., зазначеним вище Законом запроваджена інша методика нарахування ПДВ, згідно з якою сума ПДВ, визначена шляхом застосування ставки податку у розмірі 20 відсотків до бази оподаткування, додається до ціни (тарифу) товарів (робіт, послуг) та, крім того, виділяється окремим рядком.

Відповідно до пп.3.1.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників з продажу товарів (робіт, послуг). Положення цього Закону поширюються на осіб, які згідно зі ст.2 Закону підпадають під категорію платників ПДВ та реєструються як такі платники. Виходячи з норм Закону, платником ПДВ є суб'єкт підприємницької діяльності або інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, яка здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг) і в якої обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищує 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такий платник податку зобов'язаний здійснити утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

...ПДВ - це податок на операції з продажу товарів (робіт, послуг) і який є загальнодержавним податком. Оподаткуванню підлягають товари (роботи, послуги) незалежно від того, хто їх споживає (держава за рахунок бюджету, підприємство за рахунок прибутку, населення за рахунок власних коштів).

Що стосується оподаткування за ставкою 20 відсотків електроенергії, то така норма запроваджена Законом України від 03.12.99 р. N 1274-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість", яким з 01.01.2000 р. скасовано застосування нульової ставки ПДВ при здійсненні операцій з продажу енергоносіїв, у тому числі електроенергії, починаючи з цієї дати операції з продажу на митній території України таких енергоносіїв, незалежно від форми проведення розрахунків, категорії продавців та споживачів, у тому числі і для населення, підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20 відсотків на кожному етапі їх продажу.

Таким чином, усі без винятку споживачі електроенергії, телефонних послуг та інших послуг (як юридичні, так і фізичні особи), споживаючи такі послуги, компенсують їх вартість за цінами з урахуванням ПДВ, а суб'єкт підприємницької діяльності, який проводить операції з продажу послуг відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", здійснює утримання та внесення до бюджету цього податку.

Однак чинним законодавством передбачено ряд податкових пільг соціального значення, які надаються платником ПДВ при продажу ним окремих товарів (робіт, послуг) всім категоріям споживачів, та пільги, які мають обмежувальний фактор. А саме: це продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, послуги з охорони здоров'я, продаж товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим постановою КМУ від 01.09.97 р. N 982, послуги з доставки пенсій та грошової допомоги населенню, передплата за грошові кошти періодичних видань друкованих засобів масової інформації, послуги з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом, утримання осіб у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах та ряд інших пільг, передбачених ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, п.11.2 ст.11 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" встановлено, що до приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

А тому позитивне вирішення винесеного на розгляд питання можливо лише шляхом відповідного законодавчого врегулювання.