Про надання розяснення стосовно порядку застосування норм податкового законодавства з податку на додану вартість

У зв'язку з надходженням численних запитів від платників податків та органів державної податкової служби Державна податкова адміністрація України роз'яснює порядок застосування норм податкового законодавства з податку на додану вартість до операцій, пов'язаних з отриманням субвенцій з бюджету на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями, далі - Закон) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону термін "звичайна ціна" розуміється та застосовується за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з визначенням терміна "звичайна ціна", наданого підпунктом 1.20.5 цього пункту, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Тобто вартість поставки виробленої теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, незалежно від того, на рахунок яких джерел вона компенсується (населенням, іншими категоріями споживачів чи за рахунок місцевого чи державного бюджету). Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф.

Що стосується коштів, які отримуються з бюджету як різниця між затвердженим тарифом і фактичною вартістю наданих послуг, то необхідно враховувати наступне.

Підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону визначено, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Статтею 116 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлено, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2005 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, здійснюються з урахуванням відповідних норм Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Постановою від 22 травня 2006 р. N 705 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення.

Відповідно до цього Порядку Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі на підставі рішень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій перераховують зазначену субвенцію на рахунки районних бюджетів і бюджетів міст обласного значення, відкриті в органах Державного казначейства.

Для проведення розрахунків усі учасники розрахунків відкривають рахунки в органах Державного казначейства.

Виходячи із зазначеного, операції з перерахування субвенцій з державного бюджету, які призначаються для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, які здійснюються у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 N 705, не є оплатою вартості поставлених послуг, а тому такі адреси субвенції згідно з діючим законодавством не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Просимо довести зазначене до відома платників податків і підпорядкованих органів державної податкової служби.