ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 2997/6/22-3115 від 24.05.99
м.Київ
Податки, що сплачені за кордоном
Застосування положень п.19.3 ст.19 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо податків, сплачених за кордоном, а саме - податку на капітал (майно) та приріст капіталу і сум податків, сплачених з пасивних прибутків, вимагає від України невиконання відповідних положень чинних міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Такими положеннями кожного з договорів обумовлені податки, на які поширюється такий договір. Ці податки включають всі податки на дохід (прибуток) та його елементи, які справляються в кожній з держав, що підписали договір. В Україні податками, що входять у сферу застосування цих договорів, на сьогодні є податок на прибуток підприємств та податок на доходи фізичних осіб.
Враховуючи те, що метою укладання таких договорів є, насамперед, уникнення подвійного оподаткування, розподіл прав оподаткування (між державою, яка є джерелом доходу, та державою, резидент якої є одержувачем таких доходів) передбачає обмеження ставки оподаткування пасивних доходів у державі - джерелі виникнення доходу (прибутку), а саме - дивідендів, процентів та роялті. Тому кожний з міжнародних договорів включає відповідні статті щодо оподаткування таких пасивних прибутків.
Чинне податкове законодавство України передбачає уникнення подвійного оподаткування лише на основі підписання двосторонніх податкових міжнародних угод. З цією ж метою в названі договори включена стаття, присвячена усуненню подвійного оподаткування, якою регулюється оподаткування доходу однієї особи більш ніж однією державою.
При застосуванні чинних угод (конвенцій) з боку України при оподаткуванні доходів резидента застосовується так званий метод кредиту, відповідно до якого держава зберігає за собою право оподаткування загального доходу платника податку, але з відповідним вирахуванням з податку, що стягується. Тобто податок нараховується на сукупний дохід резидента, включаючи дохід, одержаний з джерел за межами України, який може згідно з міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування оподатковуватись в іншій державі. Після цього дозволяється вирахування з українського податку суми податку, сплаченого в другій державі. При цьому міжнародною угодою не обумовлено, яким чином розраховуються відповідні податки. Такі розрахунки в кожній з двох держав - учасниць договору здійснюються в межах національного законодавства та діючої практики. Цей же принцип враховано і в п.19.2 ст.19 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".
Разом з тим, ст.9 Конституції України, ст.17 Закону "Про міжнародні договори України" та ст.19 Закону "Про систему оподаткування" закріплено переважну дію положень міжнародних договорів над положеннями чинного законодавства.
Відповідно до ст.27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів учасник цієї Конвенції не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним міжнародного договору. Для України Віденська конвенція набула чинності 13.06.86 р., і згідно зі ст.9 Конституції України це положення є частиною національного законодавства України.
Таким чином, застосування окремих положень ст.19 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" не тільки суперечать п.18.1 ст.18 цього Закону, а й не може відбуватися без порушення численних норм національного законодавства, перш за все Конституції України.
Вважаємо, що для уникнення існуючого протиріччя законодавчим шляхом необхідно внести відповідні зміни до п.19.3 ст.19 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".
Заступник Голови ДПАУ В.Копилов "Юридичний вісник України", N 45\99
