ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 14722/7/22-1217 від 30.09.99
м.Київ
Щодо застосування податкового законодавства до підприємств з іноземними інвестиціями
На адресу Державної податкової адміністрації України протягом останнього часу надійшла та продовжує надходити значна кількість листів-запитів від суб'єктів підприємницької діяльності та державних податкових адміністрацій щодо прийнятої Верховною Радою України Постанови "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 06.07.99 N 823 та про застосування податкового законодавства до підприємств з іноземними інвестиціями.
Вивчивши ситуацію, яка склалася у зв'язку з винесенням судовими органами рішень про надання ряду підприємств з іноземними інвестиціями не передбачених законодавством України пільг та прийняттям Верховною Радою України Постанови від 06.07.99 N 823, вважаємо за необхідне зазначити, законодавчі акти з питань регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями, як діючі нині, так і ті, що діяли на час реєстрації інвестицій у ці підприємства (1992 - 1993 роки), не містять норм, які б могли бути підставою для звільнення зазначених підприємств від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, і підтверджується наступним.
Предметом регулювання статті 9 Закону України від 13.03.92 N 2198-XII "Про іноземні інвестиції" було надання гарантій від зміни законодавства щодо умов захисту іноземних інвестицій. У цій статті прямо зазначено, що вона застосовується лише у випадках, коли наступне спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені в ньому Законі. Вичерпний перелік видів і форм захисту іноземних інвестицій міститься у розділі II цього Закону.
Стаття 8 цього Закону містить загальну норму щодо режиму захисту іноземних інвестицій, відповідно до якої на території України щодо іноземних інвестицій та форм їх здійснення встановлювався національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими цим Законом, іншими законами і міжнародними договорами України. З наведеного з усією очевидністю випливає, що правовою основою захисту іноземних інвестицій вже на той час був саме національний режим інвестування. Інші гарантії захисту іноземних інвестицій, встановлені статтями 10 - 14 зазначеного Закону, а саме - гарантії від зміни законодавства, від примусових вилучень, вільного використання доходів, вільного повернення доходів та майна інвестора, репатріації прибутків - відповідають саме національному режиму.
Таким чином, зазначений Закон України від 13.03.92 N 2198-XII "Про іноземні інвестиції" чітко відрізняв поняття гарантій захисту іноземних інвестицій на основі і в межах національного режиму від поняття винятків та пільг відносно цього режиму.
Виходячи з викладеного, поширення норми статті 9 Закону про гарантії від зміни законодавства щодо захисту іноземних інвестицій, основною з яких є надання саме національного режиму, на будь-які зміни законодавства і особливо щодо пільг та вилучень з національного режиму є неправомірним. Це підтверджується і формулюванням самої статті 9, яке передбачає застосування її норм тільки у випадку змін спеціального законодавства України про іноземні інвестиції (а не загального законодавства - податкового, митного тощо) і тільки стосовно змін умов захисту іноземних інвестицій (а не умов зміни обсягів вилучень з національного режиму та пільг, що надавалися інвесторам).
Дія Закону України від 13.03.92 N 2198-XII "Про іноземні інвестиції", в тому числі і його статті 9 була зупинена Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 55-93 "Про режим іноземного інвестування", що прямо встановлено статтею 51 цього Декрету. Зазначений Декрет діяв до набуття чинності Закону України від 19.03.96 N 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування", стаття 27 якого встановила, що Закон України від 13.03.92 N 2198-XII "Про іноземні інвестиції" та Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 55-93 "Про режим іноземного інвестування" втратили чинність. Таким чином, дія статті 9 Закону України "Про іноземні інвестиції" була припинена 20.05.93 актом, який мав силу закону, і не поновлювалася до втрати нею чинності 19.03.96 на підставі Закону України "Про режим іноземного інвестування".
Закон України від 13.03.92 N 2198-XII "Про іноземні інвестиції" не може бути застосований сьогодні ще й тому, що законодавчими актами, які приймалися пізніше, обсяг вилучень з загального режиму оподаткування для підприємств з іноземними інвестиціями постійно зменшувався. Так, Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 55-93 "Про режим іноземного інвестування", який призупинив дію зазначеного Закону, були скасовані пільги зі сплати ПДВ, скорочені терміни звільнення від оподаткування прибутку. Відповідно до статті 51 цього Декрету дія статті 32 Закону України від 13.03.92 "Про іноземні інвестиції", якою встановлювалися податкові пільги, зберігалася для підприємств з іноземними інвестиціями, зареєстрованих до введення його в дію, лише до 1 січня 1994 року.
Отже, з наведеного однозначно випливає, що всі норми законів України, які містять застереження про гарантії захисту іноземних інвестицій від зміни законодавства, а саме стаття 9 Закону України від 13.03.92 N 2198-XII "Про іноземні інвестиції", стаття 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 55-93 "Про режим іноземного інвестування", стаття 8 Закону України від 19.03.96 "Про режим іноземного інвестування" та пункт 5 Постанови Верховної Ради України від 19.03.96 N 94/96-ВР "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування", не могли і не можуть за своїм предметом поширюватися на регулювання питань, інших, ніж забезпечення гарантій захисту іноземних інвестицій.
Пункт 5 Постанови Верховної Ради України 19.03.96 N 94/96-ВР "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" визначає, що до іноземних інвестицій, які були фактично внесені до набрання чинності цим Законом, на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, передбачені спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції, яке діяло на момент внесення цих інвестицій.
Стаття 7 Закону України від 19.03.96 "Про режим іноземного інвестування", встановлює принцип розмежування поняття гарантій захисту інвестицій через надання національного режиму та поняття вилучень та пільг відносно цього режиму, а стаття 8 "Гарантії у разі зміни законодавства" прямо встановлює, що "Якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі".
Таким чином, поширення дії пункту 5 Постанови Верховної Ради України від 19.03.96 "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" N 94/96-ВР на все законодавство України, що діяло на час внесення чи реєстрації інвестиції та використання цих норм як підстави для застосування нормативних актів, які втратили чинність, є неправомірним.
Статтею 150 Конституції України визначено, що право офіційного тлумачення законів надано Конституційному Суду України. З огляду на це Міністерством юстиції України за участю ряду міністерств і відомств підготовлено конституційне подання Президента України до Конституційного Суду України щодо визначення конституційності Постанови Верховної Ради України "Про внесення зміни до Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 06.07.99 N 823-XIV, якою поняття "спеціальне законодавство" було поширене Верховною Радою України, зокрема, на податкове та митне законодавство, цим самим фактично надавши тлумачення законодавства України про іноземні інвестиції.
Враховуючи частину другу статті 6, 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює свої повноваження відповідно до Конституції України.
Статтею 92 Конституції України визначені питання, які вирішуються виключно законами України. Цими питаннями є, зокрема, питання зовнішньоекономічної діяльності, системи оподаткування, податків, засад створення і функціонування інвестиційного ринку.
Таким чином, Верховна Рада України в межах повноважень, визначених Конституцією України, має право приймати закони з питань, зазначених в статті 92 Конституції України.
Виходячи з наведеного, закони України з питань оподаткування мають пріоритетність над іншими законодавчими та нормативно-правовими документами.
"Налоговый-банковский-таможенный Консультант", N 42\99
