Щодо розповсюдження положень Податкового кодексу України на договори довгострокового страхування життя

Державна податкова адміністрація України розглянула лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 25.01.2011 р. N 890/39-5 щодо розповсюдження положень Податкового кодексу України (далі - Кодекс) на договори довгострокового страхування життя, укладені до набрання чинності Кодексом за порядком, встановленим Законом України від 28.12.94 р. N 334 "Про оподаткування прибутку підприємств", з внесеними змінами та доповненнями (далі - Закон N 334), і повідомляє.

Згідно з п. 1.37 ст. 1 Закону N 334 договором довгострокового страхування життя з метою оподаткування вважається договір страхування життя на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних зі смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I групи, при цьому страхова виплата провадиться незалежно від терміну сплати страхових внесків (платежів, премій).

Закон N 334 відповідно до пп. 2 п. 2 розділу XIX Кодексу втрачає чинність з 1 квітня 2011 року, тобто одночасно з набранням чинності розділом III Кодексу "Податок на прибуток підприємств" (п. 1 підрозділу 4 розділу XX Кодексу) .

Відповідно до пп. 14.1.52 ст. 14 розділу I Кодексу договір довгострокового страхування життя - це договір страхування життя строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних зі смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку - роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя.

Положення Кодексу не містять застереження щодо надання зворотної сили його нормам.

Поряд з цим ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи викладене, на договори довгострокового страхування життя, укладені до 1 квітня поточного року, поширюються вимоги Закону N 334 до закінчення строку дії таких договорів, а у разі внесення змін до зазначених договорів такі зміни повинні відповідати вимогам Кодексу. Водночас на договори, укладені після цієї дати, поширюються правила оподаткування операцій з довгострокового страхування життя, передбачені пп. 14.1.52 ст. 14 розділу I Кодексу.