Про схвалення Концепції Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року

1. Схвалити Концепцію Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року, що додається.

Визначити Міністерство соціальної політики державним замовником Програми.

2. Міністерству соціальної політики разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року.

Забезпечення рівності жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства та держави є важливою умовою реалізації прав людини, утвердження демократії, запорукою розв'язання соціально-економічних проблем держави, європейської інтеграції України, а також частиною міжнародних зобов'язань згідно з основними міжнародними договорами у сфері захисту прав людини та "Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй".

Основними проявами нерівності жінок і чоловіків є:

надзвичайно великий розрив у кількісному представництві жінок і чоловіків у прийнятті політичних, економічних, соціально важливих рішень, а саме низький рівень представництва жінок (7,4 відсотка) у складі Верховної Ради України, серед депутатів обласних рад - 12 відсотків, районних рад - 23 відсотки, міських - 28 відсотків, сільських та селищних рад - відповідно 51 та 46 відсотків;

фактичний розрив в оплаті праці жінок і чоловіків становить 25,1 відсотка. За даними Держстату, у 2011 році розмір середньомісячної заробітної плати жінок становив 2272 гривні, а чоловіків - 3035 гривень. Основною причиною гендерного розриву у рівні заробітної плати є тенденція до того, що в межах однієї професії або професійної групи жінки займають нижчі посади, зайняті виконанням низькокваліфікованої роботи з обмеженими можливостями професійного зростання, внаслідок чого отримують нижчу заробітну плату;

рівень економічної активності жінок нижчий порівняно з рівнем такої активності чоловіків. За статистичними даними, жінки очолюють малих підприємств 26 відсотків, середніх - 15 і великих підприємств - 12 відсотків;

неналежний рівень забезпечення умов для гармонійного поєднання сімейних і професійних обов'язків;

наявність гендерних стереотипів щодо місця та ролі жінок і чоловіків у суспільстві;

використання у рекламі, засобах масової інформації та Інтернеті елементів, що закріплюють у свідомості людей ідею нерівності жінок і чоловіків;

наявність фактів дискримінації за ознакою статі.

Наявні механізми забезпечення рівності жінок і чоловіків є недосконалими, що не дає можливості забезпечити рівний доступ жінок і чоловіків до прийняття управлінських рішень, зменшити розрив в оплаті праці, ефективно протидіяти наявній дискримінації за ознакою статі, а також запобігати формуванню гендерних стереотипів.

До основних причин гендерної нерівності в українському суспільстві належить:

непослідовність впровадження законодавчих змін, які повинні забезпечити паритетне представлення жінок і чоловіків у представницьких органах управління державного та місцевого рівня;

відсутність дієвих механізмів залучення жінок до економічних процесів;

недостатня роль закладів культури та навчальних закладів у вихованні культури гендерної рівності та толерантності;

недосконалість механізмів ефективної протидії використанню в рекламі, засобах масової інформації та Інтернеті елементів, що закріплюють у свідомості людей ідею нерівності жінок і чоловіків;

відсутність ефективного реагування на факти дискримінації за ознакою статі.

Розв'язання проблеми можливе шляхом розроблення та затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року (далі - Програма).

Метою Програми є впровадження гендерних підходів в усі сфери життєдіяльності суспільства.

Можливі три варіанти розв'язання проблеми.

Перший варіант передбачає удосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків шляхом приведення його у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу, що не сприятиме належному розв'язанню проблеми.

Другий варіант передбачає формування у суспільстві культури гендерної рівності шляхом заохочення роботодавців до запровадження європейських стандартів рівності співробітників у сфері праці, навчання фахівців з гендерних питань, впровадження гендерних підходів у систему освіти, проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою запобігання формуванню стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка. Зазначений варіант потребуватиме тривалого часу його реалізації.

Третій, оптимальний варіант передбачає комплексний підхід до розв'язання проблеми шляхом удосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та формування у суспільстві культури гендерної рівності.

Проблему фактичної нерівності між жінками і чоловіками передбачається розв'язати комплексно шляхом:

удосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, зокрема шляхом приведення його у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу;

здійснення заходів щодо виконання положень "Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй", зокрема в частині забезпечення гендерної рівності;

проведення серед роботодавців інформаційно-роз'яснювальної роботи з питань запровадження європейських стандартів рівності співробітників у сфері праці;

здійснення заходів щодо скорочення гендерного розриву в рівні заробітної плати жінок і чоловіків;

проведення інформаційних кампаній з метою висвітлення питань рівного розподілу сімейних обов'язків та відповідальності між жінками і чоловіками щодо виховання дитини;

здійснення заходів, спрямованих на розвиток у жінок лідерських навичок для участі у прийнятті управлінських рішень та навичок провадження підприємницької діяльності. При цьому особливу увагу слід приділити жінкам із сільської місцевості, представникам національних меншин та жінкам з особливими потребами;

підвищення рівня освіченості фахівців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

виконання на постійній основі робіт із впровадження гендерних підходів у систему освіти;

проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою подолання стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;

розроблення механізму реалізації права на захист від дискримінації за ознакою статі та вжиття необхідних заходів за результатами розгляду випадків такої дискримінації;

виконання договірних та інших міжнародних зобов'язань у частині забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

залучення до виконання завдань, передбачених Програмою, міжнародних та громадських організацій, діяльність яких спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Програму передбачено виконати протягом 2013-2016 років.

Виконання Програми дасть змогу до 2016 року:

удосконалити нормативно-правову базу у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, привести її у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу;

створити умови та можливості для паритетної участі жінок і чоловіків у прийнятті політичних, економічних та соціальних рішень;

удосконалити механізм реагування на факти дискримінації за ознакою статі;

підвищити рівень поінформованості роботодавців з питань запровадження міжнародних стандартів рівності співробітників у сфері праці;

створити належні умови для забезпечення жінкам і чоловікам можливості суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками;

підвищити рівень поінформованості населення з питань рівного розподілу сімейних обов'язків та відповідальності між жінками і чоловіками щодо виховання дитини;

забезпечити включення до навчальних програм стандартів гендерної освіти;

підвищити рівень компетенції фахівців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

забезпечити проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою подолання стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;

поліпшити ситуацію щодо використання у рекламі, засобах масової інформації та Інтернеті елементів, що закріплюють у свідомості людей ідею нерівності жінок і чоловіків;

подолати стереотипні уявлення про роль жінки і чоловіка;

забезпечити подальшу співпрацю з міжнародними та громадськими організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Фінансування Програми передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел.

Обсяги видатків на виконання Програми визначатимуться щороку під час складання проектів бюджетів на відповідний рік з урахуванням їх можливостей.

Орієнтовний обсяг фінансування Програми з державного бюджету становить у 2014 році - 621, 620 тис. гривень, у 2015 році - 650, 822 тис., у 2016 році - 277, 289 тис. гривень.

Орієнтовний обсяг видатків з місцевих бюджетів у 2014 році становить 441, 120 тис. гривень, у 2015 році - 461, 853 тис., у 2016 році - 483, 561 тис. гривень.

Обсяг видатків з інших джерел протягом 2014-2016 років становить 2 млн. 564 тис. 389 гривень.