Конвенція Україною і Королівством Бельгії про свободу пересування

Уряд України і Уряд Королівства Бельгії, (які надалі іменуються Сторонами),

вітаючи встановлення між ними дипломатичних відносин 10 березня 1992 року,

визнаючи, що присутність їх дипломатичних представників у кожній з двох країн служитиме розширенню співробітництва і сприянню обмінам між обома народами,

беручи до уваги положення Віденської Конвенції від 18 квітня 1961 року про дипломатичні зносини,

прагнучи конкретизувати зобов'язання НБСЄ стосовно свободи пересування і подорожей,

бажаючи засвідчити тісний і сприятливий характер їх відносин, спроможний забезпечити подальший розвиток їх співробітництва, взаємної довіри і розуміння,

домовились про таке:

Сторони забезпечують на взаємній основі всім членам дипломатичної і консульської місії свободу пересування і поїздок на території, відповідно до статті 26 Віденської Конвенції 1961 року про дипломатичні зносини.

Вони не вимагатимуть попереднього дозволу або повідомлення про поїздки.

Обмеження або заборона доступу стосуватиметься тільки специфічних споруд або військових баз, а також інших об'єктів закритих для широкої громадськості.

Положення статей 1 і 2 стосовно свободи поїздок членів дипломатичних і консульських місій поширюються також на кожного громадянина України і Бельгії, зокрема, на представників політичних, громадських або профспілкових організацій, ділових людей, журналістів, туристів тощо, що проживають в іншій країні, або відвідують її.

Ця Конвенція ні в якій мірі не обмежує право кожної країни передбачити візовий режим для доступу на свою територію.

Ця Конвенція ні в якій мірі не торкається зобов'язань Сторін стосовно третіх держав і не спрямована проти жодної з них.

Ця Конвенція укладається строком на 3 роки. Її дія автоматично продовжуватиметься з року в рік, якщо жодна з Сторін за 3 місяці до закінчення відповідного періоду не сповістить іншу Сторону про своє рішення денонсувати цю Конвенцію.

Кожна з Сторін сповіщає іншу Сторону про завершення процедур, передбачених її законодавством для надання чинності цій Конвенції.

Ця Конвенція набуває чинності через 30 днів після дати одержання останнього повідомлення.

Здійснено у м.Брюсселі, 7 липня 1992 року в двох примірниках, кожний українською, французькою і нідерландською мовами, при цьому три тексти мають однакову силу.