Восьмий додатковий протокол до Статуту Всесвітнього поштового союзу

Повноважні представники Урядів країн - членів Всесвітнього поштового союзу, які зібралися на Конгрес у м. Женева, з урахуванням пункту 2 статті 30 Статуту Всесвітнього поштового союзу, укладеного в м. Відень 10 липня 1964 р., прийняли, за умови ратифікації, такі зміни до цього Статуту.

1. Для цілей актів Всесвітнього поштового союзу викладені нижче терміни мають такі значення:

1.1. "Поштова служба" - усі поштові послуги, обсяг яких визначається органами Союзу. Основними зобов'язаннями, які стосуються поштових послуг, є досягнення певних соціальних та економічних цілей країн-членів шляхом забезпечення збирання, сортування, пересилання та доставки поштових відправлень.

1.2. "Країна-член" - країна, яка виконує умови статті 2 Статуту.

1.3. "Єдина поштова територія" (одна й та сама поштова територія) - зобов'язання, покладене на договірні сторони актів Всесвітнього поштового союзу, забезпечувати взаємний обмін відправленнями письмової кореспонденції, у тому числі свободу транзиту, а також обробляти поштові відправлення, що надсилаються транзитом з інших країн, без дискримінації, так само, як і власні поштові відправлення.

1.4. "Свобода транзиту" - зобов'язання проміжної країни-члена забезпечувати перевезення поштових відправлень, що надсилаються їй транзитом для іншої країни-члена, й обробляти такі відправлення так само, як і внутрішні відправлення.

1.5. "Відправлення письмової кореспонденції" - відправлення, які описано в Конвенції.

1.6. "Міжнародна поштова служба" - поштові операції чи послуги, що регулюються актами; сукупність таких операцій чи послуг.

1.7. "Призначений оператор" - будь-який урядовий чи неурядовий суб'єкт, офіційно призначений країною-членом для здійснення поштових послуг і виконання пов'язаних із цим обов'язків, що випливають з актів Союзу, на її території.

1.8. "Застереження" - це положення про звільнення від відповідальності, яким країна-член заявляє про виключення або зміну юридичних наслідків положення акта, іншого, ніж Статут і Загальний регламент, під час його застосування до цієї країни-члена. Будь-яке застереження є сумісним із цілями Союзу, які визначено в преамбулі й статті 1 Статуту. Воно повинно бути належним чином обґрунтоване й підтримане більшістю, необхідною для затвердження відповідного акта, і включене до його Заключного протоколу.

Країни-члени, призначені оператори яких обслуговують території, не включені до Союзу, зобов'язані бути посередниками для інших країн-членів. До таких виключних відносин застосовуються положення Статуту та його Регламентів.

1. Країни-члени чи їхні призначені оператори, якщо законодавство цих країн-членів це дозволяє, можуть засновувати Регіональні союзи та укладати спеціальні угоди, які стосуються міжнародної поштової служби, за умови, що вони ніколи не вноситимуть положень, які є менш сприятливими для населення, ніж ті, що передбачені актами, сторонами яких є відповідні країни-члени.

2. Регіональні союзи можуть направляти спостерігачів на Конгреси, конференції та засідання Союзу, до Адміністративної ради, а також до Ради поштової експлуатації.

3. Союз може направляти спостерігачів на Конгреси, конференції та засідання Регіональних союзів.

1. Будь-який член Організації Об'єднаних Націй може приєднатися до Союзу.

2. Будь-яка суверенна країна, яка не є членом Організації Об'єднаних Націй, може звернутися з проханням прийняти її як країну - члена Союзу.

3. Приєднання чи прохання про прийняття до Союзу повинно спричинювати надання офіційної заяви про приєднання до Статуту й до обов'язкових актів Союзу. Вона надсилається Урядом відповідної країни Генеральному директору Міжнародного бюро, який, залежно від обставин, повідомляє про приєднання чи консультується з країнами-членами стосовно прохання про прийняття.

4. Країна, яка не є членом Організації Об'єднаних Націй, уважається визнаною як країна-член, якщо її прохання підтримує принаймні дві третини країн - членів Союзу. Країни-члени, які не відповіли в межах чотирьох місяців з дати консультації, уважаються такими, що утрималися.

5. Генеральний директор Міжнародного бюро повідомляє Урядам країн-членів про приєднання чи прийняття в члени. Приєднання чи прийняття набирає чинності з дати такого повідомлення.

1. Статут є основним актом Союзу. Він містить основні норми Союзу й не підлягає застереженням.

2. Загальний регламент охоплює ті положення, які забезпечують застосування Статуту й діяльність Союзу. Він є обов'язковим для всіх країн-членів і не підлягає застереженням.

3. Всесвітня поштова конвенція, Регламент письмової кореспонденції й Регламент поштових посилок охоплюють норми, що застосовуються до міжнародної поштової служби, а також положення, що стосуються служби письмової кореспонденції та служби поштових посилок. Ці акти є обов'язковими для всіх країн-членів. Країни-члени забезпечують виконання їхніми призначеними операторами зобов'язань, що випливають з Конвенції та її Регламентів.

4. Угоди Союзу та їхні Регламенти регулюють служби, інші, ніж служби письмової кореспонденції та служби поштових посилок, між країнами-членами, які є їхніми сторонами. Вони є обов'язковими тільки для цих країн-членів. Країни-члени, що їх підписали, забезпечують виконання їхніми призначеними операторами зобов'язань, що випливають з Угод та їхніх Регламентів.

5. Регламенти, які містять норми застосування, необхідні для виконання Конвенції та Угод, розробляються Радою поштової експлуатації з урахуванням рішень, прийнятих Конгресом.

6. Заключні протоколи, що додаються до зазначених у пунктах 3, 4 та 5 актів Союзу, містять застереження до цих актів.

1. Акти Союзу, що виникають у результаті роботи Конгресу, підписуються повноважними представниками країн-членів.

2. Автентичність Регламентів підтверджується Головою та Генеральним секретарем Ради поштової експлуатації.

3. Статут ратифікується якнайшвидше країнами, що його підписали.

4. Затвердження актів Союзу, інших, ніж Статут, регулюється конституційними нормами кожної країни, яка їх підписала.

5. У випадках, коли країна-член не ратифікує Статуту чи не затверджує інших актів, які вона підписала, Статут й інші акти є не менш чинними для інших країн, які їх ратифікували чи затвердили.

1. Країна-член має право подавати або Конгресові, або в період між Конгресами пропозиції стосовно актів Союзу, сторонами яких вона є.

2. Проте пропозиції стосовно Статуту й Загального регламенту можуть подаватися на розгляд тільки Конгресові.

3. Крім того, пропозиції стосовно Регламентів подаються на розгляд безпосередньо Раді поштової експлуатації, але вони повинні бути попередньо надіслані Міжнародним бюро всім країнам-членам і всім призначеним операторам.

У разі виникнення спору між двома чи більше країнами-членами стосовно тлумачення актів Союзу або відповідальності, що покладається на країну-члена під час застосування цих актів, спірне питання вирішується арбітражем.

1. Країни-члени, які не підписали цього Протоколу, можуть будь-коли до нього приєднатися.

2. Країни-члени, які є сторонами актів, чинність яких продовжена Конгресом, але які не підписали їх, приєднуються до них якнайшвидше.

3. Документи про приєднання, які стосуються випадків, викладених у пунктах 1 та 2, надсилаються Генеральному директору Міжнародного бюро, який повідомляє Урядам країн-членів про передачу таких документів на зберігання.

Цей Додатковий протокол набирає чинності 1 січня 2010 р. й залишається чинним упродовж невизначеного часу.

На посвідчення чого повноважні представники Урядів країн-членів склали цей Додатковий протокол, який має таку саму чинність і такий самий термін дії, які він мав би, якби його положення було внесено до самого тексту Статуту, і підписали його в одному оригінальному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія цього примірника передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.

Учинено в м. Женева 12 серпня 2008 р.