Угода між Україною та Аргентинською Республікою з питань міграції

Україна та Аргентинська Республіка, далі - "Сторони",

прагнучи і надалі зміцнювати двосторонні відносини, та передусім сприяти пожвавленню та полегшенню регулювання міграційних потоків між Сторонами,

беручи до уваги механізми захисту прав людини, що закладені в документах, прийнятих в рамках Організації Об'єднаних Націй, зокрема у Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 року,

дотримуючись міжнародно-правових норм, вироблених Міжнародною Організацією Праці,

виходячи з того, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території Сторін, гарантується право на:

- вільний вибір місця проживання та виїзду з території держави;

- в'їзд, перетинання території у порядку, передбаченому законодавством Сторін;

- забезпечення захисту громадянських прав та основних свобод;

- мають гарантію з боку демократичних держав на збереження етнічних особливостей та релігійних переконань, що сприяє розвитку їх особистості,

домовились про таке:

Терміни, що вживаються в цій Угоді, мають таке тлумачення:

"іммігрант" - громадянин однієї зі Сторін, який з метою обрання місцем проживання території іншої Сторони, отримує від держави, що його приймає, дозвіл на в'їзд для тимчасового проживання;

"члени сім'ї іммігранта" - дружина (чоловік), неодружені діти віком до 21 року чи непрацездатні і батьки;

"держава, що приймає" - держава нового проживання іммігранта.

Положення цієї Угоди поширюються на громадян України, які іммігрують до Аргентинської Республіки, і на громадян Аргентинської Республіки, які іммігрують до України, і відповідно до законодавства держави, що приймає, отримали дозвіл на імміграцію до цієї держави.

Громадяни Сторін, зазначені у частині першій цієї статті, отримують дозвіл на імміграцію до держави, що приймає, строком на один рік.

Положення цієї Угоди поширюються на громадян Сторін, народжених на її території, які довели факт проживання на території Сторін протягом десяти років до подання заяви про отримання дозволу на імміграцію.

Громадянин, якому згідно зі статтею 2 цієї Угоди надається дозвіл на імміграцію, з метою його отримання має подати до консульських установ Сторін документи, кількість яких може змінюватися відповідним органом влади:

а) дозвіл на виїзд;

б) національний паспорт;

в) довідка про відсутність судимості та неперебування під слідством та судом;

г) медична довідка про стан здоров'я заявника;

д) свідоцтво про народження та документи, що свідчать про громадянський стан особи або документи, що замінюють їх у разі відсутності;

е) інші документи, необхідні для отримання дозволу на імміграцію.

Сторони залишають за собою право запросити у громадянина, зазначеного у частині першій цієї статті, такі документи:

а) судовий чи поліцейський сертифікат про поведінку або випадки притягнення до кримінальної відповідальності в країнах, де він мешкав протягом останніх п'яти років;

б) заяву під присягою про непричетність до випадків міжнародних карних інцидентів;

в) медичну довідку, видану уповноваженим лікарем або санітарним органом щодо психофізичного стану заявника.

Продовження дозволу на проживання іммігрантам здійснюється відповідно до чинного міграційного законодавства держави, що приймає.

Іммігранти та члени їх сімей на території держави, що приймає, користуються тими ж правами та свободами, що й громадяни цієї держави, в тому числі правом на освіту, оплачувану працю, вільне пересування по території держави, що приймає, соціальний захист, юридичну допомогу та захист у суді, а також несуть такі самі громадянські обов'язки як і громадяни держави, що приймає, відповідно до чинного законодавства цієї держави.

Соціальний захист іммігрантів та членів їх сімей регулюється окремими угодами.

Іммігранти та члени їхніх сімей користуватимуться на території Сторін тими ж правами та матимуть такі ж обов'язки, що й громадяни держави, що приймає, у сфері трудового законодавства, зокрема стосовно оплати, умов праці та соціального захисту.

Іммігранти та члени їх сімей, які знаходяться на території Сторін, користуються їх захистом від будь-якого насильства, залякування або інших форм дискримінації, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни Сторін, які бажають емігрувати до території однієї зі Сторін, мають право у будь-який момент отримати достовірну та безкоштовну інформацію, що надається національними міграційними службами та консульськими установами держави, що приймає, стосовно:

а) тексту та змісту цієї Угоди;

б) прав та обов'язків іммігрантів в державі, що приймає, згідно з її чинним законодавством;

в) умов отримання оплачуваної роботи, можливості навчання або отримання професійної підготовки, а також житлових умов у державі, що приймає.

Іммігранти мають право розпоряджатись рухомим та нерухомим майном, що є їхньою власністю, що залишається в державі їх походження.

Зазначене майно не може бути конфісковане державою з тієї причини, що його власник не проживає в державі походження, або втратив громадянство держави походження за винятком випадків, коли втрата громадянства є результатом порушення внутрішнього законодавства Сторін.

На іммігрантів та членів їх сімей поширюється дія чинного законодавства держави, що приймає.

Через 90 днів після підписання цієї Угоди Сторони встановлять імміграційну квоту, в межах якої іммігранти та члени їх сімей отримують дозвіл згідно з цією Угодою, та обміняються зразками дозволів на імміграцію.

Субсекретаріат народонаселення є компетентним органом при встановленні квоти іммігрантів, які будуть прийматись Аргентинською Республікою. Квота іммігрантів, які будуть прийматись Україною, встановлюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Сторони намагатимуться реалізувати спільні програми та заходи з метою уникнення причин, що спричиняють нелегальну імміграцію.

З метою полегшення застосування положень цієї Угоди утворюється Спільна дорадча комісія, яка складається з шести членів, по троє від кожної зі Сторін, щорічно проводить засідання у містах Києві та Буенос-Айресі.

З боку України, до складу комісії ввійдуть один представник Міністерства закордонних справ, один представник Міністерства праці та соціальної політики та один представник Державного Комітету України у справах національностей та міграції.

З боку Аргентинської Республіки, до складу зазначеної комісії ввійдуть представник Міністерства закордонних справ зовнішньої торгівлі та культу, представник Субсекретаріату народонаселення та представник Національного Міграційного Управління, що є органом відповідальним за виконання Угоди.

Спільна дорадча комісія виконує такі функції:

а) вносить пропозиції щодо тлумачення положень цієї Угоди;

б) надає інформацію щодо застосування цієї Угоди компетентним органам на їх вимогу або за власною ініціативою;

в) виходить з пропозиціями до відповідних урядів через компетентні органи щодо внесення змін і доповнень до цієї Угоди;

г) робить щорічну оцінку результатів виконання цієї Угоди, які будуть братися до уваги при визначенні можливості продовження дії Угоди.

Сторони сприятимуть взаємному визнанню дипломів, атестатів та свідоцтв про освіту, виданих у відповідних державах. Відповідні інституції Сторін вивчатимуть можливість підготовки Угоди про визнання документів про освіту всіх рівнів.

Сторони сприятимуть отриманню іммігрантами елементарної підготовки з мови, історії, географії, а також інформації щодо соціальних умов в державі, що приймає. Співбесіда, яка відбувається у відповідній Консульській установі, має проводитись офіційною мовою країни, що приймає. Тим самим оцінюється володіння мовою главою сім'ї.

Сторони зобов'язуються поважати культурну самобутність іммігрантів, а також сприяти підтриманню їх зв'язків з державою походження.

Ця Угода набуває чинності після останнього письмового повідомлення Сторін про виконання відповідних внутрішніх процедур, необхідних для набуття нею чинності.

Ця Угода укладається на два роки. По закінченню дворічного періоду дія Угоди буде автоматично продовжена на наступний дворічний період, якщо за три місяці до закінчення чергового дворічного періоду жодна зі Сторін не повідомить про свій намір не продовжувати її дію на наступний період.

Ця Угода може бути денонсована кожною зі Сторін у письмовій формі дипломатичними каналами. Угода втрачає чинність через дев'яносто днів після одержання такого повідомлення іншої Сторони.

Сторони при наявності взаємної згоди, можуть вносити зміни до цієї Угоди.

Вчинено в м.Буенос-Айрес 29 квітня 1999 року року в двох примірниках, українською та іспанською мовами, при цьому обидва тексти є автентичними.