Щодо застосування окремих норм Податкового кодексу України

ДПАУ розглянула лист щодо застосування окремих норм Податкового кодексу України (далі - Кодекс) і повідомляє.

Частиною третьою пп. 196.1.2 ст. 196 Кодексу визначено, що не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів з метою оподаткування визначається у гривнях за курсом валют, визначеним НБУ на момент сплати.

Ця норма Кодексу порівняно з аналогічною нормою Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: пп. 3.2.2 ст. 3 Закону залишилася незмінною, за винятком того, що в діючій редакції (пп. 196.1.2 ст. 196 Кодексу) відсутнє обмеження щодо розміру процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу, згідно з яким такі проценти або комісії не включалися до об'єкта оподаткування лише в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу.

Таким чином, згідно з пп. 196.1.2 ст. 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу, незалежно від того, в якій валюті (національній чи іноземній) оцінено об'єкт фінансового лізингу.

Відповідно до п. 153.7 ст. 153 Кодексу встановлено, що передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому, у разі, якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату його повернення.

У разі якщо вартість об'єкта лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, орган ДПС має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни.

Статтею 16 Закону України від 16.12.97 р. N 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, ціною операції зі зворотного продажу буде ціна, яка визначається на рівні суми лізингових платежів (включаючи прострочені платежі з компенсації вартості предмета лізингу) у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченим за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

Згідно з пп. 14.1.191 ст. 14 Кодексу повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг вважається постачанням товарів.

Таким чином, для платника податку, який повертає об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу лізингоотримувачем такого об'єкта лизингодавцю.

Згідно з загальним правилом визначення бази оподаткування, встановленим п. 188.1 ст. 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу I Кодексу. Враховуючи те, що ст. 39 Кодексу набирає чинності з 01.01.2013 р. (третій абзац пункту 1 розділу XIX Кодексу), до цього часу для визначення звичайної ціни діючими залишаються правила, встановлені п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Підпунктом 1.20.5 статті цього Закону визначено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Для випадків повернення лізингоотримувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об'єкта у власність ціна такого об'єкта може визначатися за правилами, встановленими п. 153.7 ст. 153 Кодексу, а саме на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату його повернення. При цьому з метою формування лізингодавцем податкового кредиту по об'єкту фінансового лізингу, який повертається лізингоотримувачем, саме ця ціна визначатиметься як звичайна.

В доповнення до викладеного слід відзначити, що п. 189.5 ст. 189 Кодексу визначено, що ціна придбання об'єкта фінансового лізингу лізингодавцем у лізингоотримувача, який не є зареєстрованим платником ПДВ і повертає такий об'єкт лізингодавцю, також визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату його повернення.