Щодо ліцензування господарської діяльності зі зберігання пального, функціонування акцизного складу

Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Фермерського господарства щодо ліцензування господарської діяльності зі зберігання пального, функціонування акцизного складу та повідомляє таке.

ФГ зазначило, що є суб'єктом господарювання - платником єдиного податку четвертої групи, отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищує 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Враховуючи викладене платник податків запитує:

1. Чи зобов'язане Фермерське господарство з 01 липня 2019 року отримати ліцензію на право зберігання пального на орендовані/власні склади/резервуари/ємності за умови зберігання пального для власних виробничих потреб?

2. Чи зобов'язане Фермерське господарство реєструвати з 01 липня 2019 року акцизний склад у разі зберігання пального на власному або орендованому складі/резервуарі/ємності для використання його виключно для власних виробничих потреб та без передачі іншим особам?

3. Чи зобов'язане Фермерське господарство з 01 липня 2019 року (якщо так, за яких обставин і в який спосіб) повідомляти контролюючі органи про випадки використання на праві власності або оренди бензовозу (техніки) для підвезення пального з власного або орендованого складу/резервуару/ємності для заправки техніки в полі та з якою періодичністю?

4. Якщо Фермерське господарство після 01 липня 2019 року здаватиме власні склади/резервуари/ємності для зберігання пального в оренду (або орендовані в суборенду) іншим особам без надання послуг по зберіганню, чи виникне в такому випадку обов'язок реєструвати ці об'єкти як акцизні склади та/або отримувати ліцензію?

5. Якщо згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу приміщення або території не є акцизним складом, чи слід вважати, що такий об'єкт не відповідає поняттям "місце зберігання пального" і "зберігання пального", які передбачені у Законі України від 19 грудня 1995 року N 481 " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481), і відтак у суб'єкта господарювання відсутня потреба в отримані ліцензії на право зберігання пального?

До питання 1.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифіковавим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України встановлені Законом N 481.

Відповідно до абзацу п'ятдесят першого частини першої статті 1 Закону N 481 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно з абзацом п'ятдесят п'ятим частини першої статті 1 Закону N 431 зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною першою статті 15 Закону N 481 передбачено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно (частина восьма статті 5 Закону N 481).

Таким чином, якщо суб'єкт господарювання здійснює діяльність із зберігання пального він зобов'язаний отримати ліцензію на право його зберігання.

Частиною шістнадцятою статті 15 Закону N 481 передбачено, що суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Крім того, відповідно до частини дев'ятнадцятої статті 15 Закону N 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається длл власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

До питання 2 і 4.

Згідно з абзацом третім підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Абзацом четвертим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що не є акцизним складом, зокрема:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України вважається акцизним складом за наявності умов, визначених у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Отже, з урахуванням підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 розпорядником акцизного складу є платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі при наявності у нього документів, що підтверджують право власності або користування, зокрема, на підставі договору оренди чи суборенди, приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до пункту 22 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу платники податку зобов'язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року. Суб'єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов'язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

До питання 3.

Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" доповнено підпункт 14.1 статті 14 Кодексу підпунктом 14.1.61, згідно з яким акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничній, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Абзацом другим підпункту 14.1.61 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено, що транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки (абзац шостий підпункту 14.1.61 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Також відповідно до абзацу першого підпункту 230.1.5 пункту 230.1 статті 230 Кодексу транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Перелік транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Згідно з абзацом другим підпункту 230.1.5 пункту 230.1 статті 230 Кодексу включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, або на підставі заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового, або на підставі митних декларацій при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України.

До питання 5.

Якщо суб'єкт господарювання здійснює господарську діяльність із зберігання пального відповідно до понять "місце зберігання пального" та "зберігання пального", наведених у абзацах п'ятдесят першому та п'ятдесят п'ятому частини першої статті 1 Закону N 481, він зобов'язаний отримати ліцензію на право його зберігання навіть за наявності умов коли приміщення або територія де зберігається пальне не є акцизним складом з урахуванням абзацу четвертого підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).