Щодо застосування абзацу четвертого пункту 63 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України

Державна податкова служба України Податкова консультація від 31.10.2019 №1129/6/99-00-07-03-02-15/ІПК
Остання редакція від 31.10.2019. Прийняття
Реквізити

Видавник: Державна податкова служба України

Тип Податкова консультація

Дата 31.10.2019

Номер 1129/6/99-00-07-03-02-15/ІПК

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
31.10.2019 N 1129/6/99-00-07-03-02-15/ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування абзацу четвертого пункту 63 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ) та, керуючись статтею 52 розділу II ПКУ, повідомляє.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Згідно зі статтею 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.
Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділами І, V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Пунктом 63 підрозділу 2 розділу XX ПКУ передбачене звільнення від оподаткування ПКУ операцій з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів з 01.09.2018 р. до 31.12.2021 р. (товарна позиція 1201 згідно з УКТ ЗЕД) та насіння свиріпи або ріпаку з 01.01.2020 р. до 31.12.2021 р. (товарна позиція 1205 згідно з УКТ ЗЕД). При цьому, звільнення не поширюється на зазначені операції, якщо їх здійснюють сільськогосподарські підприємства - виробники цих олійних культур, вирощених ними на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності таких сільськогосподарських товаровиробників чи в їх постійному користуванні або використовуються ними на правах оренди (суборенди) чи емфітевзису (абзац четвертий пункту 63 підрозділу 2 розділу XX ПКУ).
В цілях застосування абзацу четвертого пункту 63 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, при застосуванні понять "сільськогосподарське підприємство - виробник" та "сільськогосподарський товаровиробник" необхідно керуватися нижченаведеним.
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, у якому зазначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV ПКУ - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Водночас в цілях застосування норм абзацу четвертого пункту 63 підрозділу 2 розділу XX ПКУ сільськогосподарський виробник має бути підприємством, яке згідно з пунктом 4 статті 62 глави 7 Господарського кодексу України є юридичною особою.
Таким чином, в цілях реалізації абзацу четвертого пункту 63 підрозділу 2 розділу XX ПКУ застосовується поняття "сільськогосподарський товаровиробник", визначене підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.
У статті 1 розділу 1 Закону України від 23.09.2008 р. N 575-VI "Про сільськогосподарський перепис" визначено, що виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Порядок визначення основного виду економічної діяльності підприємства наведено у Методологічних положеннях щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства, затверджених наказом Держкомстату від 14.12.2006 р. N 607 (далі - Методологічні положення).
Основний вид економічної діяльності - вид діяльності підприємства, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість, при цьому він не обов'язково має частку 50 або більше відсотків у валовій доданій вартості (п. 2 Методологічних положень).
Суб'єкти господарської діяльності підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України із зазначенням основного виду економічної діяльності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. N 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України".
Також для застосування цієї норми ПКУ слід враховувати, що вирощення олійних культур має здійснюватися сільськогосподарськими підприємствами - виробниками на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності таких сільськогосподарських товаровиробників чи в їх постійному користуванні або використовуються ними на правах оренди (суборенди) чи емфітевзису.
Відповідно до підпункту 14.1.76 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ землі сільськогосподарського призначення, - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідні роз'яснення надано Узагальнюючою податковою консультацією щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів та насіння свиріпи або ріпаку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.03.2019 р. N 105.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
31.10.2019 N 1129/6/99-00-07-03-02-15/ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування абзацу четвертого пункту 63 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ) та, керуючись статтею 52 розділу II ПКУ, повідомляє.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Згідно зі статтею 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.
Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділами І, V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.