Статут Гаазької конференції з міжнародного приватного права (укр/рос)

Уряди нижчезазначених країн:

Австрія, Бельгія, Данія, Італія, Іспанія, Люксембург, Норвегія, Нідерланди, Португалія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Федеративна Республіка Німеччина, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія та Японія,

з огляду на постійний характер Гаазької конференції з міжнародного приватного права,

бажаючи посилити цей характер,

вважаючи за доцільне з цією метою ухвалити Статут Конференції,

погодились про таке:

Гаазька конференція має на меті прогресивну уніфікацію норм міжнародного приватного права.

Членами Гаазької конференції з міжнародного приватного права є держави, які вже взяли участь в одній або декількох сесіях Конференції і які приймають цей Статут.

Всі інші держави, участь яких з правової точки зору є важливою для роботи Конференції, також можуть стати її членами. Питання про вступ нових членів вирішується урядами держав-членів за пропозицією одного або декількох з них більшістю голосів протягом шести місяців від дня подання пропозиції урядам на розгляд.

Вступ стає остаточним після прийняття заінтересованою державою цього Статуту.

Функціонування Конференції забезпечується нідерландською Постійною урядовою комісією, заснованою Королівським декретом від 20 лютого 1897 року з метою забезпечення кодифікації міжнародного приватного права.

Ця Комісія забезпечує роботу Конференції за допомогою Постійного бюро, діяльністю якого вона керує.

Вона розглядає всі пропозиції, що мають бути включені до порядку денного Конференції. Вона на свій розсуд вирішує, яких заходів слід вжити щодо таких пропозицій.

Постійна урядова комісія, після консультацій з членами Конференції, визначає дату і порядок денний сесій.

Для скликання держав-членів вона звертається до Уряду Нідерландів.

Чергові сесії Конференції відбуваються, як правило, один раз на чотири роки.

У разі необхідності Постійна урядова комісія, за згодою держав-членів, може подавати Урядові Нідерландів прохання про скликання надзвичайної сесії Конференції.

Постійне бюро знаходиться в Гаазі. Воно складається з Генерального секретаря та двох секретарів, які є громадянами різних країн і що призначаються Урядом Нідерландів за рекомендацією Постійної урядової комісії.

Генеральний секретар і секретарі повинні мати знання у галузі права і відповідний практичний досвід.

Кількість секретарів може бути збільшена після консультацій з державами-членами Конференції.

Під керівництвом Постійної урядової комісії Постійне бюро забезпечує:

a) підготовку та організацію сесій Гаазької конференції, а також засідань спеціальних комісій;

b) роботу секретаріату сесій і вищезазначених засідань;

c) виконання завдань, що належать до компетенції секретаріату.

З метою сприяння контактам між державами-членами Конференції та Постійним бюро, уряд кожної з держав-членів призначає відповідальний національний орган.

Постійне бюро може спілкуватися з усіма такими національними органами та компетентними міжнародними організаціями.

Конференція та, у міжсесійний період, Постійна урядова комісія можуть створювати спеціальні комісії з метою розробки проектів конвенцій або вивчення всіх питань міжнародного приватного права, що відповідають меті Конференції.

Витрати на функціонування та утримання Постійного бюро та спеціальних комісій розподіляються між державами-членами Конференції, за винятком витрат на проїзд і перебування представників у спеціальних комісіях, які покриваються відповідними урядами.

Бюджет Постійного бюро та спеціальних комісій подається кожного року на затвердження дипломатичним представникам держав-членів у Гаазі.

Ці представники також розподіляють між державами-членами витрати, які бюджет покладає на останніх.

Дипломатичні представники збираються з цією метою під головуванням Міністра закордонних справ Нідерландів.

Витрати, пов'язані з черговими сесіями Конференції, бере на себе Уряд Нідерландів.

У разі надзвичайної сесії витрати розподіляються між державами-членами Конференції, представленими на сесії.

У будь-якому разі витрати на проїзд і перебування представників беруть на себе їхні відповідні уряди.

Практичні процедури Конференції залишаються чинними в усіх аспектах, які не суперечать цьому Статуту або Регламенту.

Зміни можуть вноситися до цього Статуту в разі їхнього схвалення двома третинами держав-членів.

З метою забезпечення виконання цього Статуту його положення доповнюються Регламентом. Цей Регламент розробляється Постійним бюро і подається урядам держав-членів для схвалення.

Цей Статут подається для прийняття урядам держав, що взяли участь в одній або декількох сесіях Конференції. Він набуває чинності з моменту його прийняття більшістю держав, представлених на Сьомій сесії.

Документ про прийняття здається на зберігання Урядові Нідерландів, який повідомляє про нього уряди держав, зазначених у першому пункті цієї статті.

У разі вступу нової держави, до документа про прийняття цієї держави застосовується така сама процедура.

Кожна держава-член може денонсувати цей Статут після закінчення п'ятирічного періоду від дати набуття ним чинності згідно з положеннями першого абзацу статті 14.

Повідомлення про денонсацію надсилається Міністерству закордонних справ Нідерландів щонайменше за шість місяців до закінчення бюджетного року Конференції і набуває чинності після закінчення такого року, але лише для держави-члена, яка повідомила про денонсацію.