Всесвітня поштова конвенція

2. Якщо відправник і адресат відмовляються одержати відправлення чи не дають відповіді протягом періоду часу, передбаченого в пункті 1, воно переходить у власність адміністрації чи, де це є доцільним, адміністрацій, які понесли збитки.

3. У випадку подальшого виявлення відправлення з оголошеною цінністю, вартість вмісту якого визнана нижчою за суму виплаченого відшкодування, відправник чи одержувач, залежно від випадку, повертає суму відшкодування за вручення відправлення незалежно від наслідків, що випливають зі злочинного оголошення цінності.

1. Незалежно від положень, передбачених у статтях 22 - 25, будь-яка країна-член, що зберігає за собою право не виплачувати відшкодування за зобов'язаннями, не має права на отримання відшкодування від інших країн-членів, які беруть на себе відповідальність згідно із цими статтями.

1. Країна-член не зобов'язана ні пересилати, ні доставляти адресатам відправлення письмової кореспонденції, відправники яких, проживаючи на її території, здають чи доручають здачу відправлень в іншій країні з метою скористатися більш сприятливими тарифними умовами в тій країні.

2. Положення пункту 1 застосовуються однаковою мірою як до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих у країні проживання відправника та перевезених після цього через кордон, так і до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих в іншій країні.

3. Адміністрація призначення може вимагати від відправника, а у випадку, коли це неможливо, від адміністрації подання, сплати внутрішніх тарифів. Якщо ні відправник, ні адміністрація подання не згодні сплачувати ці тарифи в строк, установлений адміністрацією призначення, ця адміністрація може або повернути ці відправлення адміністрації подання, і має право вимагати відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх відповідно до її внутрішнього законодавства.

4. Країна-член не зобов'язана надсилати чи доставляти одержувачам відправлення письмової кореспонденції, які відправники подали самі або через доручають відправити у великій кількості в країні, іншій ніж та, в якій вони проживають, якщо сума кінцевих витрат, які необхідно стягнути, виявляється меншою ніж та, яку стягували б, якби відправлення були подані в країні проживання відправників. Адміністрація призначення може вимагати від адміністрації подання оплати, порівнянної з понесеними витратами, яка не може перевищувати більшої суми двох таких сум: або 80% внутрішнього тарифу, що застосовується до еквівалентних відправлень, або 0,14 СПЗ за відправлення плюс 1 СПЗ за кілограм. Якщо адміністрація подання відмовляється сплатити суму, яка вимагається, в термін, встановлений адміністрацією призначення, то остання може або повернути відправлення адміністрації подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх відповідно до її внутрішнього законодавства.

1. За винятком передбачених у Регламентах випадків звільнення від оплати, кожна адміністрація, що одержує від іншої адміністрації відправлення письмової кореспонденції, має право стягувати з адміністрації відправлення плату за витрати, викликані у зв'язку з отриманою міжнародною поштою.

2. Для застосування положень про сплату кінцевих витрат поштові адміністрації розподіляються на країни й території цільової системи чи країни й території, що мають право брати участь у перехідній системі згідно зі списком, складеним із цією метою Конгресом в його резолюції C 12/2004. У положеннях про кінцеві витрати країни й території називаються "країнами".

3. Положення цієї Конвенції стосовно сплати кінцевих витрат є перехідними домовленостями, що призведе до прийняття системи оплати з урахуванням специфічних для кожної країни чинників.

4. Доступ до внутрішньої служби

4.1 Кожна адміністрація застосовує у відношенні до інших адміністрацій усі тарифи, терміни й умови, що пропонуються в її внутрішньому режимі на умовах, аналогічних тим, що забезпечуються для її національних клієнтів.

4.2 У подібних умовах адміністрація, що відправляє, може вимагати від адміністрації цільової системи забезпечити їй в кінцевій системі такі самі умови, які остання надає своїм національним клієнтам стосовно еквівалентних відправлень.

4.3 Адміністрації перехідної системи вказують, чи дозволяють вони доступ на умовах, згаданих у параграфі 4.1.

4.3.1 Якщо адміністрація, що приєдналась до перехідної системи, заявляє про те, що дозволяє доступ на умовах, які пропонуються в її внутрішній системі, то цей дозвіл застосовується до всіх адміністрацій Союзу без дискримінації.

4.4 Адміністрація призначення сама вирішує, чи виконуються умови доступу до її внутрішньої служби адміністрацією подання.

5. Тарифи кінцевих витрат за пошту у великій кількості не перевищують найбільш сприятливих тарифів, що застосовуються адміністраціями призначення відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх угод стосовно кінцевих витрат. Адміністрація призначення сама вирішує, чи виконуються умови доступу до її внутрішньої служби адміністрацією подання.

6. Оплата кінцевих витрат основана на якості служби в країні призначення. Таким чином, Рада поштової експлуатації уповноважена дозволяти додаткові виплати компенсації, зазначеної у статтях 29 і 30 для заохочення участі в системах контролю та винагороди адміністраціям за досягнення показників якості. У випадку недостатнього рівня якості Рада поштової експлуатації може також установлювати штрафи, але не позбавляє адміністрацій їхньої мінімальної компенсації відповідно до статей 29 і 30.

7. Будь-яка адміністрація може відмовитися повністю або частково від оплати, передбаченої в пункті 1.

8. На основі двосторонньої чи багатосторонньої угоди зацікавлені адміністрації можуть застосовувати для розрахунків по кінцевим витратам інші системи оплати.

1. Оплата за відправлення письмової кореспонденції, в тому числі пошта у великій кількості, але крім мішків М, установлюється, виходячи із застосування тарифів за відправлення і за кілограм, що відображають витрати на обробку в країні призначення; ці витрати повинні бути пов'язані з внутрішніми тарифами. Розрахунок тарифів здійснюється відповідно до умов, зазначених у Регламенті письмової кореспонденції.

2. Тарифи за відправлення й за кілограм розраховуються на основі відсотка суми тарифу за пріоритетний лист внутрішнього режиму вагою 20 грамів, який складає:

2.1 на 2006 р.: 62%;

2.2 на 2007 р.: 64%;

2.3 на 2008 р.: 66%;

2.4 на 2009 р.: 68 %.

3. Тарифи не можуть перевищувати:

3.1 на 2006 р.: 0,226 СПЗ за відправлення й 1,768 СПЗ за кілограм;

3.2 на 2007 р.: 0,231 СПЗ за відправлення й 1,812 СПЗ за кілограм;

3.3 на 2008 р.: 0,237 СПЗ за відправлення й 1,858 СПЗ за кілограм;

3.4 на 2009 р.: 0,243 СПЗ за відправлення й 1,904 СПЗ за кілограм.

4. На період 2006 - 2009 років тарифи, які повинні застосовуватися, не можуть бути нижче 0,147 СПЗ за відправлення і 1,491 СПЗ за кілограм. За умови, якщо підвищені тарифи не перевищують 100% тарифу відповідної країни за пріоритетний лист внутрішньої служби вагою 20 грамів, то мінімальні тарифи дорівнюють:

4.1 на 2006 р.: 0,151 СПЗ за відправлення і 1,536 СПЗ за кілограм;

4.2 на 2007 р.: 0,154 СПЗ за відправлення і 1,566 СПЗ за кілограм;

4.3 на 2008 р.: 0,158 СПЗ за відправлення і 1,598 СПЗ за кілограм;

4.4 на 2009 р.: 0,161 СПЗ за відправлення і 1,630 СПЗ за кілограм

5. Для мішків М застосовується тариф у розмірі 0,793 СПЗ за кілограм.

5.1 3 метою оплати кінцевих витрат мішки М вагою менше 5 кілограмів вважаються такими, що мають вагу 5 кілограмів.

6. За рекомендовані відправлення стягується додаткова плата 0,5 СПЗ за відправлення, а за відправлення з оголошеною цінністю стягується додаткова плата 1 СПЗ за відправлення.

7. Положення, застосовні між країнами цільової системи, застосовуються до будь-якої країни перехідної системи, яка заявляє про свій намір приєднатися до цільової системи. Рада поштової експлуатації може визначати перехідні заходи у Регламенті письмової кореспонденції.

8. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, не застосовуються до цієї статті.

1. Оплата

1.1 Плата за відправлення письмової кореспонденції, крім мішків М, складає 0,147 СПЗ за відправлення й 1,491 СПЗ за кілограм.

1.1.1 Для потоків, що не перевищують 100 тонн на рік, обидва елементи конвертуються в загальний тариф у розмірі 3,727 СПЗ за кілограм на основі середнього світового показника у розмірі 15,21 відправлень на кілограм.

1.1.2 Для потоків, що перевищують 100 тонн на рік, застосовується загальний тариф 3,727 СПЗ за кілограм, якщо ні адміністрація призначення, ні адміністрація подання не вимагають перегляду тарифу на основі фактичної кількості відправлень на кілограм відповідного потоку. Крім того, він застосовується, якщо фактична кількість відправлень на кілограм складає 13-17.

1.1.3 Якщо одна із заінтересованих адміністрацій вимагає застосування фактичної кількості відправлень на кілограм, то оплата, яка повинна застосовуватися за відповідний потік поштових відправлень розраховується відповідно до механізму перегляду, передбаченого у Регламенті письмової кореспонденції.

1.1.4 Перегляд загального тарифу, зазначеного в пункті 1.1.2, в бік його зниження, не може здійснюватися країною цільової системи стосовно країни перехідної системи, якщо тільки остання не вимагає перегляду в протилежному напрямку.

1.2 Для мішків М застосовується тариф у розмірі 0,793 СПЗ за кілограм.

1.2.1 3 метою оплати кінцевих витрат мішки М вагою менше 5 кілограмів вважаються такими, що мають вагу 5 кілограмів.

1.3 За рекомендовані відправлення стягується додаткова плата 0,5 СПЗ за відправлення, а за відправлення з оголошеною цінністю стягується додаткова плата 1 СПЗ за відправлення.

2. Механізм узгодження систем

2.1 Якщо адміністрація цільової системи, яка одержує потік пошти, який перевищує 50 тонн на рік, встановлює, що річна вага цього потоку перевищує поріг, розрахований відповідно до умов, визначених у Регламенті письмової кореспонденції, вона може застосовувати до пошти, що перевищує цей поріг, систему оплати, передбачену в статті 29, за умови, що вона не застосовувала механізму перегляду.

2.2 Якщо адміністрація перехідної системи, яка отримує від іншої країни перехідної системи потік пошти, вага якого перевищує 50 тонн на рік, установлює, що річний обсяг цього потоку перевищує поріг, розрахований відповідно до умов, зазначених у Регламенті письмової кореспонденції, вона може застосовувати до пошти, яка перевищує цей поріг, додаткову оплату, передбачену в статті 31, за умови, що вона не застосовувала механізму перегляду.

3. Пошта у великій кількості

3.1 Оплата за пошту у великій кількості для країн цільової системи встановлюється шляхом застосування тарифів за відправлення й за кілограм, передбачених у статті 29.

3.2 Адміністрації перехідної системи можуть вимагати за отриману пошту у великій кількості оплату у розмірі 0,147 СПЗ за відправлення та 1,491 СПЗ за кілограм.

4. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, не застосовуються до цієї статті.

1. За винятком мішків М і відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються всіма країнами й територіями країнам, віднесеним Економічною та Соціальною радою до категорії найменш розвинених країн, підлягають збільшенню із розрахунку 16,5% тарифу 3,727 СПЗ за кілограм, зазначеного у статті 306, для поповнення Фонду якості служби, щоб покращити якість служби у найменш розвинених країнах. Жодні подібні платежі не здійснюються між найменш розвиненими країнами.

2. Країни - члени ВПС і територій, що входять до складу Союзу, можуть звертатися до Адміністративної ради з добре обґрунтованими проханнями вважати, що їхні країни чи території потребують додаткових ресурсів. Країни, яким наданий ПРОФ 1 (у минулому РК), можуть звертатися до Адміністративної ради стосовно виділення коштів з ФПЯС на тих самих умовах, що й найменш розвиненим країнам. Більше того, країни, класифіковані ПРООН як чисті донори, можуть звертатися до Адміністративної ради стосовно виділенням їм коштів з ФПЯС на тих самих умовах, що й країнам ПРОФ 1. Рішення про виділення коштів відповідно до цієї статті набуває чинності в перший день календарного року, наступного після дати прийняття Адміністративною радою такого рішення. Адміністративна рада розглядає звернення й на основі суворих критеріїв вирішує, чи може країна вважатися найменш розвиненою або країною ПРОФ 1, залежно від випадку, для виділення коштів з ФПЯС. Адміністративна рада щорічно переглядає та оновлює список країн-членів ВПС і територій, що входять до складу Союзу.

3. За винятком мішків М та відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, віднесеними Конгресом до категорії промислово розвинених країн для сплати кінцевих витрат країнам і територіям, які внесені ПРООН до категорії країн, які мають право на отримання коштів у рамках ПРОФ 1 (цільовий показник розподілу ресурсів з основних фондів), крім найменш розвинених країн, підлягають збільшенню на 8% тарифу 3,727 СПЗ за кілограм, зазначеного у статті 30, для поповнення цього Фонду, щоб покращити якість служби у країнах цієї останньої категорії.

4. За винятком мішків М та відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, віднесеними Конгресом до категорії промислово розвинених країн для відшкодування кінцевих витрат країнам і територіям, внесеним цим самим Конгресом до категорії країн, що розвиваються, крім тих, які зазначені у пунктах 1 і 2, підлягають збільшенню на 1% тарифу 3,727 СПЗ за кілограм, зазначеного у статті 30, для поповнення цього Фонду з метою покращення якості служби.

5. Країни й території, які мають право на отримання коштів у рамках ПРОФ 1 (цільовий показник розподілу ресурсів з основних фондів), мають можливість покращити якість своєї служби завдяки регіональним чи багатонаціональним проектам для найменш розвинених країн чи для країн з невеликим доходом. Ці проекти будуть безпосередньо вигідні всім сторонам, які сприяли б їхньому фінансуванню через Фонд покращення якості служби.

6. Регіональні проекти повинні, зокрема, сприяти реалізації програм ВПС стосовно підвищення якості служби та впровадженню систем аналітичного обліку в країнах, що розвиваються. Не пізніше 2006 року Рада поштової експлуатації затвердить відповідні процедури стосовно фінансування цих проектів.

1. За пересилання закритих депеш та відправлень, що пересилаються відкритим транзитом, якими обмінюються дві адміністрації чи дві установи однієї і тієї самої країни за допомогою служб однієї чи декількох адміністрацій (посередницькі послуги), сплачують транзитні витрати. Вони є винагородою за послуги сухопутного, морського й повітряного транзиту.

1. Основний тариф, який застосовується у розрахунках між адміністраціями за авіаперевезення, затверджується Радою поштової експлуатації. Він розраховується Міжнародним бюро згідно з формулою, наведеною в Регламенті письмової кореспонденції.

2. Розрахунок витрат на авіаперевезення закритих депеш, пріоритетних відправлень, авіаційних відправлень і авіаційних посилок, які надсилаються відкритим транзитом, а також відповідні методи обліку, описуються в Регламентах письмової кореспонденції та поштових посилок.

3. Витрати на перевезення на всій відстані повітряного шляху покриваються:

3.1 за рахунок адміністрації країни подання, якщо мова йде про закриті депеші, у тому числі, якщо ці депеші проходять транзитом через одну або декілька проміжних адміністрацій;

3.2 за рахунок адміністрації, яка передає ці відправлення іншій адміністрації, якщо мова йде про пріоритетні та авіаційні відправлення, які пересилаються відкритим транзитом, в тому числі заслану кореспонденцію.

4. Це саме правило застосовується до відправлень, звільнених від зборів за сухопутний і морський транзит, якщо вони надсилаються повітряним шляхом.

5. Кожна адміністрація призначення, яка забезпечує повітряне перевезення міжнародної пошти усередині своєї країни, має право на відшкодування додаткових витрат, пов'язаних із цим перевезенням, за умови, що середньозважена відстань пройдених ділянок перевищує 300 км. Рада поштової експлуатації може замінити середньозважену відстань іншим відповідним критерієм. Якщо немає домовленості, що передбачає безкоштовне перевезення, витрати повинні бути єдиними для всіх пріоритетних та авіаційних депеш, які надходять із-за кордону, незалежно від того, чи досилається ця пошта повітряним шляхом чи ні.

6. Однак, якщо відшкодування за кінцевими витратами, яке стягується адміністрацією призначення, ґрунтується конкретно на експлуатаційних витратах чи внутрішніх тарифах, жодного додаткового відшкодування витрат за внутрішнє повітряне перевезення не здійснюється.

7. Адміністрація призначення виключає під час розрахунку середньозваженої відстані вагу всіх депеш, за якими розрахунок відшкодування кінцевих витрат конкретно ґрунтується на експлуатаційних витратах чи внутрішніх тарифах адміністрації призначення.

1. За посилки, якими обмінюються дві поштові адміністрації, стягуються вхідні сухопутні частки тарифу, розраховані шляхом комбінації основного тарифу за посилку й основного тарифу за кілограм, що встановлені в Регламенті.

1.1 З огляду на наведені вище основні тарифи, поштові адміністрації можуть, крім того, отримати право вимагати додаткові тарифи за посилку й за кілограм відповідно до положень, встановлених у Регламенті.

1.2 Частки тарифу, зазначені в пунктах 1 та 1.1, оплачуються адміністрацією країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачаються винятки із цього принципу.

1.3 Сухопутні частки тарифу за вхідний обмін повинні бути єдиними для всієї території кожної країни.

2. За посилки, якими обмінюються дві адміністрації чи дві установи однієї й тієї самої країни за допомогою наземних служб однієї чи декількох інших адміністрацій, на користь країн, служби яких беруть участь у наземному перевезенні, належать сухопутні частки тарифу за транзит, встановлені в Регламенті згідно з ступінню відстані.

2.1 Стосовно посилок, що пересилаються відкритим транзитом, проміжним адміністраціям дозволяється стягувати фіксовану частку тарифу за відправлення, яка встановлена в Регламенті.

2.2 Сухопутні частки тарифу за транзит оплачуються адміністрацією країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається відхилення від цього принципу.

3. Кожній з країн, служби яких беруть участь у морському перевезенні посилок, дозволено стягувати морські частки тарифу. Ці частки оплачуються адміністрацією країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачено винятків.

3.1 За кожне використане морське перевезення морська частка тарифу встановлюється в Регламенті поштових посилок відповідно до застосовуваної ступіні відстані.

3.2 Поштові адміністрації мають право підвищувати, максимально на 50%, морську частку тарифу, розраховану відповідно до пункту 3.1. З іншого боку, вони можуть знижувати її на свій розсуд.

1. Рада поштової експлуатації уповноважена встановлювати наведені нижче витрати й частки тарифу, які повинні оплачуватися поштовими адміністраціями відповідно до умов, викладених в Регламентах:

1.1 транзитні витрати за обробку й перевезення депеш з письмовою кореспонденцією через одну чи більше проміжні країни;

1.2 основні тарифи й витрати на авіаперевезення, що застосовуються до авіапошти;

1.3 вхідні сухопутні частки тарифу за обробку вхідних посилок;

1.4 транзитні сухопутні частки тарифу за обробку й перевезення посилок проміжною країною;

1.5 морські частки тарифу за морське перевезення посилок.

2. У випадку перегляду відповідно до методології, яка гарантує виплату справедливої винагороди адміністраціям, які забезпечують послуги, повинні застосовуватися надійні й показові фінансово-економічні дані. Рішення про внесення змін набувають чинності з дати, встановленої Радою поштової експлуатації.

1. Для набуття чинності пропозиції, які подані Конгресу й стосуються цієї Конвенції, повинні бути схвалені більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які мають право голосу. Принаймні, половина країн-членів, представлених на Конгресі й тих, які мають право голосу, повинні бути присутніми під час голосування.

2. Для набуття чинності пропозиції, які стосуються Регламенту письмової кореспонденції і Регламенту поштових посилок, повинні бути схвалені більшістю членів Ради поштової експлуатації, які мають право голосу.

3. Пропозиції, внесені між двома Конгресами й ті, що стосуються цієї Конвенції та її Заключного протоколу, набирають сили, якщо вони прийняті:

3.1 двома третинами голосів, причому, якщо, принаймні, половина країн-членів Союзу, які мають право голосу, брали участь у голосуванні, якщо мова йде про поправки;

3.2 більшістю голосів, якщо мова йде про тлумачення положень.

4. Незважаючи на положення, передбачені в підпункті 3.1, будь-яка країна-член, національне законодавство якої ще не є сумісним із запропонованою зміною, має право представити Генеральному директору Міжнародного бюро письмову заяву, у якій зазначається неможливість для неї прийняти цю зміну та яка повинна бути представлена протягом 90 днів з моменту повідомлення про цю зміну.

1. Будь-яке застереження, несумісне з метою й завданнями Союзу, не дозволяється.

2. Як правило, будь-яка країна-член, погляд якої не поділяють інші країни-члени, повинна докласти всіх можливих зусиль та приєднатися до думки більшості. Застереження повинні робитися у випадку абсолютної необхідності та за умови надання відповідних мотивів.

3. Застереження до статей цієї Конвенції повинні представлятися Конгресу у вигляді пропозиції в письмовій формі на одній з робочих мов Міжнародного бюро та згідно з відповідними положеннями Внутрішнього регламенту Конгресів.

4. Для набуття чинності пропозиції стосовно застережень, повинні бути затверджені більшістю голосів, необхідною для внесення змін і доповнень до статті, якої стосується застереження.

5. У принципі, застереження застосовуються на взаємній основі між країною-членом, що робить застереження, та іншими країнами-членами.

6. Застереження до цієї Конвенції будуть унесені до її Заключного протоколу на підставі пропозицій, затверджених Конгресом.

1. Ця Конвенція набуває чинності 1 січня 2006 року й залишається чинною до набуття чинності Актами наступного Конгресу.

На підтвердження чого повноважні представники урядів країн-членів підписали цю Конвенцію в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.

Укладено в Бухаресті 5 жовтня 2004 р.