2. Засідання Ради з Опіки скликаються, у разі потреби, відповідно до її правил процедури, які повинні передбачати скликання засідань на вимогу більшості її членів.
Рада з Опіки користується у відповідних випадках допомогою Економічної і Соціальної Ради та спеціалізованих установ з тих питань, у яких вони відповідно зацікавлені.
Розділ XIV
Міжнародний Суд
Міжнародний Суд є головним судовим органом Організації Об’єднаних Націй. Він діє відповідно до Статуту, що додається, який ґрунтується на Статуті Постійної Палати Міжнародного Правосуддя і становить невід’ємну частину цього Статуту.
1. Усі Члени Організації Об’єднаних Націй є ipso facto учасниками Статуту Міжнародного Суду.
2. Держава, яка не є Членом Організації Об’єднаних Націй, може стати учасницею Статуту Міжнародного Суду на умовах, які визначаються в кожному окремому випадку Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки.
1. Кожен Член Організації зобов’язується виконати рішення Міжнародного Суду в будь-якій справі, в якій він є стороною.
2. У випадку, якщо якась сторона у справі не виконає зобов’язання, покладене на неї рішенням Суду, інша сторона може звернутися до Ради Безпеки, яка може, якщо вважатиме це необхідним, надати рекомендації або ухвалити рішення про вжиття заходів для приведення рішення у виконання.
Ніщо в цьому Статуті не перешкоджає Членам Організації Об’єднаних Націй доручати вирішення своїх розбіжностей іншим судам на підставі вже існуючих угод або таких, які можуть бути укладені в майбутньому.
1. Генеральна Асамблея або Рада Безпеки можуть запитувати від Міжнародного Суду консультативний висновок з будь-якого юридичного питання.
2. Інші органи Організації Об’єднаних Націй і спеціалізовані установи, яким Генеральна Асамблея може дати в будь-який час дозвіл на це, також можуть запитувати консультативні висновки Суду з юридичних питань, що виникають у рамках їхньої сфери діяльності.
Розділ XV
Секретаріат
Секретаріат складається з Генерального Секретаря і такого персоналу, що може знадобитися для Організації. Генеральний Секретар призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки. Генеральний Секретар є головною адміністративною посадовою особою Організації.
Генеральний Секретар діє в цій якості на всіх засіданнях Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, Економічної і Соціальної Ради та Ради з Опіки, і виконує такі інші функції, які покладаються на нього цими органами. Генеральний Секретар представляє Генеральній Асамблеї щорічний звіт про роботу Організації.
Генеральний Секретар має право доводити до відома Ради Безпеки будь-які питання, які, на його думку, можуть загрожувати підтриманню міжнародного миру й безпеки.
1. При виконанні своїх обов’язків Генеральний Секретар і персонал не повинні запитувати або одержувати вказівки від будь-якого уряду або влади, сторонньої для Організації. Вони повинні утримуватися від будь-яких дій, що могли б позначитися на їхньому становищі як міжнародних посадових осіб, відповідальних тільки перед Організацією.
2. Кожен Член Організації зобов’язується поважати виключно міжнародний характер обов’язків Генерального Секретаря і персоналу та не намагатися чинити на них вплив при виконанні ними своїх обов’язків.
1. Персонал призначається Генеральним Секретарем відповідно до правил, установлених Генеральною Асамблеєю.
2. Відповідний персонал виділяється для постійної роботи у Економічній і Соціальній Раді, Раді з Опіки і, у разі потреби, і інших органах Організації Об’єднаних Націй. Цей персонал становить частину Секретаріату.
3. При прийомі на службу і визначенні умов служби варто керуватися, головним чином, необхідністю забезпечити високий рівень працездатності, компетентності та доброчесності. Належну увагу необхідно приділяти важливості добору персоналу на якомога ширшій географічній основі.
Розділ XVI
Різні положення
1. Кожен договір і кожна міжнародна угода, укладені будь-яким Членом Організації Об’єднаних Націй після набрання чинності цим Статутом, повинні бути за першої нагоди зареєстровані в Секретаріаті і ним опубліковані.
2. Жодна зі сторін будь-якого такого договору або такої міжнародної угоди, не зареєстрованих відповідно до пункту 1 цієї статті, не може посилатися на такий договір або угоду в жодному з органів Організації Об’єднаних Націй.
У випадку, коли зобов’язання Членів Організації Об’єднаних Націй за цим Статутом суперечать їхнім зобов’язанням за якоюсь іншою міжнародною угодою, переважну силу мають зобов’язання за цим Статутом.
Організація користується на території кожного зі своїх Членів такою правоздатністю, яка може бути необхідною для виконання її функцій та досягнення її цілей.
1. Організація користується на території кожного зі своїх Членів такими привілеями та імунітетами, які необхідні для досягнення її цілей.
2. Представники Членів Організації Об’єднаних Націй та її посадові особи також користуються привілеями й імунітетами, які необхідні для незалежного виконання ними своїх функцій, пов’язаних з діяльністю Організації.
3. Генеральна Асамблея може надавати рекомендації для визначення деталей застосування пунктів 1 і 2 цієї статті, а також може пропонувати Членам Організації Об’єднаних Націй конвенції з цією метою.
Розділ XVII
Заходи щодо безпеки у перехідний період
До набрання чинності такими згаданими у статті 43 особливими угодами, які, на думку Ради Безпеки, дають їй можливість почати здійснення своїх обов’язків відповідно до статті 42, учасники Декларації Чотирьох Держав, підписаної в Москві 30 жовтня 1943 року, і Франція повинні відповідно до положень пункту 5 цієї Декларації консультуватися один з одним і, у разі потреби, з іншими Членами Організації Об’єднаних Націй з метою таких спільних дій від імені Організації, які можуть виявитися необхідними для підтримання міжнародного миру й безпеки.
Ніщо в цьому Статуті не позбавляє юридичної сили дії, здійснені або санкціоновані в результаті Другої світової війни відповідальними за такі дії урядами, стосовно будь-якої держави, яка протягом Другої світової війни була ворогом будь-якої з держав, які підписали цей Статут, а також не перешкоджає таким діям.
Розділ XVIII
Поправки
Поправки до цього Статуту набирають чинності для всіх Членів Організації Об’єднаних Націй після їх прийняття двома третинами голосів членів Генеральної Асамблеї та ратифікації відповідно до їхніх відповідних конституційних процедур двома третинами Членів Організації, включаючи всіх постійних членів Ради Безпеки.
1. З метою перегляду цього Статуту може бути проведена Генеральна конференція Членів Організації Об’єднаних Націй у дату і в місці, які мають бути визначені двома третинами голосів членів Генеральної Асамблеї та голосами будь-яких дев’яти членів Ради Безпеки. Кожен Член Організації має один голос на цій конференції.
2. Будь-які зміни до цього Статуту, рекомендовані двома третинами голосів учасників конференції, набирають чинності після ратифікації відповідно до їхніх конституційних процедур двома третинами Членів Організації Об’єднаних Націй, включаючи всіх постійних членів Ради Безпеки.
3. Якщо така конференція не відбудеться до десятої щорічної сесії Генеральної Асамблеї після набрання чинності цим Статутом, пропозиція скликати таку конференцію включається до порядку денного цієї сесії Генеральної Асамблеї, і конференція проводиться, якщо це буде вирішено простою більшістю голосів членів Генеральної Асамблеї та голосами будь-яких семи членів Ради Безпеки.
Розділ XIX
Ратифікація та підписання
1. Цей Статут підлягає ратифікації державами, які підписали його, відповідно до їхніх конституційних процедур.
2. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Уряду Сполучених Штатів Америки, який сповіщатиме про здачу на зберігання кожної ратифікаційної грамоти всі держави, які підписали цей Статут, а також Генерального Секретаря Організації, коли він буде призначений.
3. Цей Статут набирає чинності після здачі на зберігання ратифікаційних грамот Китайською Республікою, Францією, Союзом Радянських Соціалістичних Республік, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Сполученими Штатами Америки і більшістю інших держав, які підписали цей Статут. Після цього Уряд Сполучених Штатів Америки складає протокол про здачу на зберігання ратифікаційних грамот, копії якого будуть розіслані всім державам, які підписали цей Статут.
4. Держави, які підписали цей Статут і ратифікують його після набрання ним чинності, стануть Членами-засновниками Організації Об’єднаних Націй з дати здачі ними на зберігання своїх відповідних ратифікаційних грамот.
Цей Статут, англійський, іспанський, китайський, російський та французький тексти якого є рівно автентичними, зберігається в архіві Уряду Сполучених Штатів Америки. Цей Уряд надсилає належним чином засвідчені копії Статуту Урядам інших держав, які його підписали.
На посвідчення чого представники Урядів Організації Об’єднаних Націй підписали цей Статут.
Учинено в місті Сан-Франциско двадцять шостого дня червня, тисяча дев’ятсот сорок п’ятого року.
Поправки до Статей 23, 27, 61, 109
Поправки до статей 23, 27 і 61 Статуту були прийняті Генеральною Асамблеєю 17 грудня 1963 року та набули чинності 31 серпня 1965 року. Додаткова поправка до статті 61 була прийнята 20 грудня 1971 року та набула чинності 24 вересня 1973 року. Поправка до статті 109, прийнята Генеральною Асамблеєю 20 грудня 1965 року, набула чинності 12 червня 1968 року.
Поправка до статті 23 розширює склад Ради Безпеки з одинадцяти до п’ятнадцяти членів. Згідно з оновленою статтею 27, рішення Ради Безпеки з процедурних питань приймаються, якщо за них подано дев’ять голосів (раніше - сім), а з усіх інших питань - дев’ять голосів (раніше - сім), включаючи голоси, які збігаються, всіх постійних членів Ради Безпеки.
Поправка до статті 61, що набула чинності 31 серпня 1965 року, збільшила кількість членів Економічної і Соціальної Ради з вісімнадцяти до двадцяти семи. Наступна поправка до цієї ж статті, що набула чинності 24 вересня 1973 року, ще більше розширила склад Ради - з двадцяти семи до п’ятдесяти чотирьох членів.
Поправка до статті 109, яка стосується першого пункту тієї статті, передбачає, що Генеральна конференція держав-членів з метою перегляду Статуту може бути скликана у дату та в місці, які мають бути визначені двома третинами голосів членів Генеральної Асамблеї та голосами будь-яких дев’яти (раніше - семи) членів Ради Безпеки. Пункт 3 статті 109, який стосується розгляду можливості скликання такої конференції під час десятої щорічної сесії Генеральної Асамблеї, збережено в оригінальному вигляді з посиланням на "голосування будь-яких семи членів Ради Безпеки", оскільки цей пункт було реалізовано у 1955 році Генеральною Асамблеєю під час її десятого чергового засідання, а також Радою Безпеки.
СТАТУТ МІЖНАРОДНОГО СУДУ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ
Міжнародний Суд, заснований Статутом Організації Об’єднаних Націй як головний судовий орган Організації Об’єднаних Націй, утворюється і діє відповідно до положень цього Статуту.
РОЗДІЛ I
ОРГАНІЗАЦІЯ СУДУ
Суд складається з колегії незалежних суддів, обраних незалежно від їх громадянства, з числа осіб з високими моральними якостями, які мають кваліфікацію, необхідну у їхніх країнах для призначення на найвищі судові посади, або є юристами з визнаним авторитетом в галузі міжнародного права.
1. Суд складається з п’ятнадцяти членів, причому в його складі не може бути двох громадян однієї держави.
2. Особа, яка для цілей членства в Суді може вважатися громадянином більш ніж однієї держави, вважатиметься громадянином тієї держави, в якій вона зазвичай користується своїми громадянськими і політичними правами.
1. Члени Суду обираються Генеральною Асамблеєю та Радою Безпеки зі списку осіб, висунутих національними групами в Постійній палаті третейського суду, відповідно до таких положень.
2. Щодо членів Організації Об’єднаних Націй, які не представлені в Постійній палаті третейського суду, то кандидати висуваються національними групами, призначеними з цією метою їх урядами, з дотриманням умов, установлених для членів Постійної палати третейського суду статтею 44 Гаазької Конвенції 1907 року про мирне врегулювання міжнародних спорів.
3. Умови, за яких держава, що є стороною цього Статуту, але не є членом Організації Об’єднаних Націй, може брати участь в обранні членів Суду, за відсутності спеціальної угоди, визначаються Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки.
1. Не пізніше як за три місяці до дати виборів, Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй надсилає письмове звернення до членів Постійної палати третейського суду, які представляють держави-сторони цього Статуту, а також до членів національних груп, призначених відповідно до пункту 2 статті 4, із запрошенням у встановлений строк подати, через національні групи, кандидатури осіб, які можуть взяти на себе обов’язки членів Суду.
2. Жодна група не може висунути більше чотирьох кандидатів, з яких не більше двох можуть бути її громадянами. Кількість кандидатів, висунутих групою, ні в якому разі не може перевищувати більш ніж удвічі кількість місць, що підлягають заповненню.
Перед внесенням таких кандидатур кожній національній групі рекомендується запитати думку своїх вищих судових органів, шкіл права, а також національних академій та національних відділень міжнародних академій, що займаються вивченням права.
1. Генеральний Секретар складає в алфавітному порядку список всіх осіб, чиї кандидатури були висунуті. Крім випадку передбаченого у пункті 2 статті 12, тільки особи, внесені в цей список, можуть бути обрані.
2. Генеральний Секретар подає цей список Генеральній Асамблеї і Раді Безпеки.
Генеральна Асамблея і Рада Безпеки приступають до виборів членів Суду незалежно одна від одної.
Під час кожних виборів виборці повинні мати на увазі, що не тільки кожна обрана окремо особа повинна мати необхідну кваліфікацію, але і склад суддів в цілому повинен забезпечити представництво основних форм цивілізації та провідних правових систем світу.
1. Обраними вважаються кандидати, які дістали абсолютну більшість голосів і в Генеральній Асамблеї, і в Раді Безпеки.
2. Будь-яке голосування в Раді Безпеки, як з метою виборів суддів, так і з метою призначення членів погоджувальної комісії, передбаченої статтею 12, проводиться без будь-яких відмінностей між постійними і непостійними членами Ради Безпеки.
3. У разі, якщо більше ніж один громадянин однієї держави отримує абсолютну більшість голосів як у Генеральній Асамблеї, так і в Раді Безпеки, вважатиметься обраною лише старша за віком особа.
Якщо після першого засідання, скликаного з метою виборів, одне або кілька місць залишаться не заміщеними, проводиться друге, а в разі потреби, і третє засідання.
1. Якщо після третього засідання одне або кілька місць залишаться не заміщеними, то в будь-який час, на вимогу або Генеральної Асамблеї, або Ради Безпеки, може бути скликана погоджувальна комісія в складі шести членів, трьох за призначенням Генеральної Асамблеї і трьох за призначенням Ради Безпеки, для обрання, абсолютною більшістю голосів, по одній особі на кожне вільне місце та подання до Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки для їх відповідного затвердження.
2. Якщо погоджувальна комісія одноголосно погоджується на будь-яку особу, яка відповідає встановленим вимогам, її можна включити до списку, навіть якщо вона не була внесена до списку кандидатів, передбаченого статтею 7.
3. Якщо погоджувальна комісія переконається, що вибори не можуть відбутися, ті члени Суду, які вже були обрані, протягом строку, встановленого Радою Безпеки, повинні заповнити вакантні місця шляхом вибору з числа кандидатів, які отримали голоси або в Генеральній Асамблеї, або в Раді Безпеки.
4. В разі, коли голоси суддів розподіляться порівну, то голос старшого за віком має перевагу.
1. Члени Суду обираються строком на дев’ять років і можуть бути переобрані; проте терміни повноважень п’яти суддів, обраних на перших виборах, закінчуються через три роки, а терміни повноважень ще п’яти суддів - через шість років.
2. Судді, терміни повноважень яких мають завершитися наприкінці вищезазначених початкових періодів у три та шість років, обираються шляхом жеребкування, яке проводить Генеральний секретар одразу після завершення перших виборів.
3. Члени Суду продовжують виконувати свої обов’язки аж до заміщення їхніх місць. Навіть після заміщення вони зобов’язані закінчити розпочаті справи.
4. В разі відставки члену Суду, його заява про відставку має бути подана Президенту Суду для передачі Генеральному секретарю. Після одержання останнім заяви місце вважається вакантним.
Вакантні місця заміщуються за тим самим порядком, що й під час перших виборів, з урахуванням такого положення: Генеральний секретар протягом одного місяця після появи вакансії має надіслати запрошення, передбачені статтею 5, а дату виборів визначає Рада Безпеки.
Член Суду, обраний замість члена, строк повноважень якого ще не закінчився, залишається на посаді до закінчення строку повноважень свого попередника.
1. Жоден член Суду не може виконувати політичні або адміністративні функції, а також займатися будь-якою іншою професійною діяльністю.
2. Будь-які сумніви з цього питання вирішуються за рішенням Суду.
1. Жоден член Суду не може виступати агентом, радником чи адвокатом у жодній справі.
2. Жоден член не може брати участь у розгляді справи, у якій він раніше виступав агентом, радником або адвокатом однієї зі сторін, або був членом національного чи міжнародного суду, або комісії з розслідування, або у будь-якій іншій якості.
3. Будь-які сумніви з цього питання вирішуються за рішенням Суду.
1. Жоден член Суду не може бути звільнений, якщо інші члени одноголосно не вважатимуть, що він припинив відповідати встановленим вимогам.
2. Про це Секретар Суду офіційно повідомляє Генерального секретаря.
3. Після одержання цього повідомлення місце вважається вакантним.
Члени Суду під час виконання ними посадових обов’язків користуються дипломатичними привілеями та імунітетами.
Кожний член Суду зобов’язаний до вступу на посаду зробити під час відкритого засідання Суду урочисту заяву, що він виконуватиме свої обов’язки неупереджено і сумлінно.
1. Суд обирає Президента та Віцепрезидента терміном на три роки. Вони можуть бути переобрані.
2. Суд призначає свого Секретаря і може вжити заходів для призначення таких інших посадових осіб, які можуть бути необхідними.
1. Місцезнаходженням Суду є м. Гаага. Водночас це не перешкоджає Суду проводити засідання і здійснювати свої функції в іншому місці, якщо Суд вважатиме це за доцільне.
2. Президент і Секретар Суду проживають за місцезнаходженням Суду.
1. Суд засідає постійно, за винятком судових канікул, строки і тривалість яких встановлюються Судом.
2. Члени Суду мають право на періодичну відпустку, час і тривалість якої встановлюються Судом, враховуючи відстань між Гаагою та місцем постійного проживання кожного судді.
3. Члени Суду зобов’язані, за винятком випадків відпустки або неможливості бути присутніми через хворобу чи інші серйозні причини, про які належним чином повідомлено Президента, постійно перебувати у розпорядженні Суду.
1. Якщо з якихось особливих причин член Суду вважає, що він не повинен брати участь в ухваленні рішення у конкретній справі, то він повідомляє про це Президента Суду.
2. Якщо Президент вважає, що, з огляду на особливі причини, один із членів Суду не повинен брати участь у розгляді конкретної справи, то він відповідним чином повідомляє його про це.
3. Якщо в такому випадку член Суду і Президент не дійдуть згоди, питання вирішується за рішенням Суду.
1. Суд засідає у повному складі за винятком випадків, коли цим Статутом прямо передбачено інше.
2. За умови, якщо кількість суддів, які входять до складу Суду, не зменшиться при цьому до щонайменше одинадцяти, Регламент Суду передбачає можливість звільнення одного або більше суддів, залежно від обставин і за черговістю, від участі в засіданнях.
3. Суд вважається сформованим за наявності кворуму у складі дев’яти суддів.
1. Суд може час від часу утворювати одну або кілька палат, що складаються з трьох або більше суддів, відповідно до рішення Суду, для розгляду певних категорій справ, наприклад, трудових спорів і справ, що стосуються транзиту та зв’язку.
2. Суд може в будь-який час утворити палату для розгляду окремої справи. Кількість суддів, які утворюють таку палату, визначається Судом за погодженням зі сторонами.
3. Справи розглядаються і вирішуються палатами, передбаченими цією статтею, якщо цього вимагають сторони.
Рішення, винесене будь-якою з палат, передбачених у статтях 26 та 29, вважається таким, що винесене Судом.
Палати, згадані у статтях 26 та 29, можуть, за згодою сторін, засідати і здійснювати свої функції в іншому місці, крім м. Гаага.
З метою пришвидшення розгляду справ Суд щорічно утворює палату у складі п’яти суддів, яка, за клопотанням сторін, може розглядати і вирішувати справи за спрощеною процедурою. Крім того, для заміни суддів, які не можуть брати участь у засіданні, обираються інші двоє суддів.
1. Суд встановлює правила, які визначають порядок виконання ним своїх функцій. Суд, зокрема, встановлює правила процедури.
2. Регламент Суду можуть передбачати участь асесорів у засіданнях Суду або будь-якої з його палат без права голосу.
1. Судді, які є громадянами кожної зі сторін, зберігають право брати участь у розгляді справи в Суді.
2. Якщо до складу Суду входить суддя, який перебуває в громадянстві однієї зі сторін, будь-яка інша сторона може обрати особу, яка буде виконувати функції судді. Ця особа обирається переважно з кола осіб, які були висунуті у якості кандидатів, в порядку, передбаченому в статтях 4 і 5.
3. Якщо до складу суду не входить жоден із суддів, який є громадянином сторін, то кожна з цих сторін може обрати суддю в порядку, передбаченому в пункті 2 цієї статті.
4. Положення цієї статті застосовуються до випадків, передбачених у статтях 26 і 29. У таких випадках Президент просить одного або, якщо необхідно, двох членів Суду зі складу палати поступитися своїм місцем членам Суду, які мають громадянство залучених сторін, або, у разі відсутності таких чи неможливості бути присутніми, то суддям, спеціально обраним сторонами.
5. Якщо кілька сторін мають спільний інтерес, то вони, для цілей попередніх положень, вважаються однією стороною. Будь-які сумніви щодо цього положення врегульовуються за рішенням Суду.
6. Судді, обрані відповідно до пунктів 2, 3 і 4 цієї статті, повинні відповідати вимогам, передбаченим у статтях 2, 17 (частина 2), 20 та 24 цього Статуту. Вони беруть участь в ухваленні рішень на умовах повної рівності зі своїми колегами.
1. Члени Суду одержують річну заробітну плату.
2. Президент отримує спеціальну річну надбавку.
3. Віце-президент отримує спеціальну надбавку за кожний день, коли він виконує обов’язки Президента.
4. Судді, обрані в порядку відповідно до статті 31, які не є членами Суду, отримують винагороду за кожний день виконання своїх обов’язків.
5. Ці заробітні плати, надбавки і винагороди встановлюються Генеральною Асамблеєю. Вони не можуть бути зменшені протягом терміну повноважень.
6. Заробітна плата Секретаря Суду встановлюється Генеральною Асамблеєю за пропозицією Суду.
7. Правила, прийняті Генеральною Асамблеєю, визначають умови, за яких членам Суду і його Секретарю можуть бути призначені пенсії за вислугу років, а також умови, за яких членам і Секретарю Суду відшкодовуються дорожні витрати.
8. Зазначені вище заробітні плати, надбавки і винагороди звільняються від оподаткування.
Витрати Суду покриваються Організацією Об’єднаних Націй у порядку, визначеному Генеральною Асамблеєю.
РОЗДІЛ II
КОМПЕТЕНЦІЯ СУДУ
1. Сторонами в справах, які розглядає Суд, можуть бути тільки держави.
2. Суд, на основі та відповідно до свого Регламенту, може запитувати в міжнародних організацій інформацію, що має відношення до справ, які він розглядає, та отримує таку інформацію, надану цими організаціями з їхньої власної ініціативи.
3. Якщо справа, яку розглядає Суд, стосується питання щодо тлумачення установчого документа міжнародної організації або міжнародної конвенції, укладеної на його підставі, Секретар Суду повідомляє відповідну міжнародну організацію та надсилає їй копії всіх письмових матеріалів провадження.
1. Суд відкритий для держав-учасниць цього Статуту.
2. Умови, на яких Суд відкритий для інших держав, за винятком спеціальних положень, що містяться в чинних договорах, визначаються Радою Безпеки, але в жодному разі такі умови не можуть ставити сторони в нерівне становище перед Судом.
3. Якщо держава, яка не є членом Організації Об’єднаних Націй, є стороною у справі, Суд визначає суму, яку ця сторона повинна внести для покриття витрат Суду. Це положення не застосовується, якщо така держава взяла на себе частину витрат Суду.
1. Юрисдикція Суду поширюється на всі справи, які передаються йому сторонами, а також усі питання, спеціально передбачені в Статуті Організації Об’єднаних Націй або в чинних договорах і конвенціях.
2. Держави, що є сторонами цього Статуту, можуть у будь-який час заявити, що вони визнають як обов’язкову ipso facto юрисдикцію Суду щодо будь-якої іншої держави, яка приймає таке ж зобов’язання, у всіх спорах, що стосуються:
a) тлумачення договору;
b) будь-якого питання міжнародного права;
c) встановлення факту, який, якщо буде доведений, становитиме порушення міжнародного зобов’язання;
d) характеру або обсягу відшкодування, яке має бути надане за порушення міжнародного зобов’язання.
3. Зазначені вище заяви можуть бути зроблені безумовно, або за умови взаємності з боку кількох чи певних держав, або на певний строк.
4. Такі заяви здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй, який надсилає їх копії сторонам Статуту та Секретарю Суду.
5. Заяви, зроблені відповідно до статті 36 Статуту Постійної палати міжнародного правосуддя, які залишаються чинними, вважаються - сторонами цього Статуту - як визнання обов’язкової юрисдикції Міжнародного Суду ООН на той період, який залишився до закінчення їхньої дії, і відповідно до їхніх умов.
6. У разі виникнення спору щодо того, чи має Суд юрисдикцію, це питання вирішується за рішенням Суду.
Якщо договір або конвенція, що є чинними, передбачає передачу справи до трибуналу, заснованого Лігою Націй, або до Постійної палати міжнародного правосуддя, така справа, між сторонами цього Статуту, передається на розгляд Міжнародного Суду ООН.
1. Суд, завдання якого полягає у вирішенні відповідно до міжнародного права спорів, що передаються до нього, застосовує:
a) міжнародні конвенції, загальні чи спеціальні, що встановлюють норми, прямо визнані сторонами спору;
b) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної як право;
c) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;
d) з урахуванням положень статті 59, судові рішення та доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних країн як допоміжні засоби для визначення норм права.
2. Це положення не обмежує повноваження Суду вирішувати справу ex aequo et bono, якщо сторони на це погодяться.
РОЗДІЛ III
СУДОЧИНСТВО
1. Офіційними мовами Суду є французька та англійська. Якщо сторони погоджуються, що справа розглядатиметься французькою мовою, рішення виноситься французькою. Якщо сторони погоджуються, що справа розглядатиметься англійською мовою, рішення виноситься англійською.
2. За відсутності згоди щодо мови розгляду кожна сторона має право у своїх письмових поданнях використовувати мову на свій розсуд; рішення Суду виноситься французькою та англійською мовами. У такому випадку Суд одночасно визначає, який із двох текстів має переважну силу.
3. Суд, на вимогу будь-якої зі сторін, може надати дозвіл на використання іншої мови, крім французької або англійської, цією стороною.
1. Справи розглядаються Судом, залежно від обставин, або на підставі повідомлення про спеціальну угоду, або на підставі письмового позову, адресованого Секретарю. У будь-якому випадку мають бути зазначені предмет спору та сторони.
2. Секретар негайно повідомляє про позов всіх зацікавлених осіб.
3. Він також інформує членів Організації Об’єднаних Націй через Генерального секретаря, а також інші держави, які мають право виступати перед Судом.
1. Суд має повноваження вказувати, якщо вважатиме, що обставини цього вимагають, будь-які тимчасові заходи, які слід вжити для збереження відповідних прав будь-якої із сторін.
2. До ухвалення остаточного рішення, повідомлення про запропоновані заходи негайно доводиться до відома сторін та Ради Безпеки.
1. Сторони мають бути представлені агентами.
2. Вони можуть користуватися допомогою радників або адвокатів у Суді.
3. Агенти, радники і адвокати сторін у Суді користуються привілеями та імунітетами, необхідними для незалежного виконання своїх обов’язків.
1. Процедура складається з двох частин: письмової та усної.
2. Письмове провадження полягає у поданні до Суду та сторонам меморандумів, контр-меморандумів і, за потреби, відповідей, а також усіх документів і матеріалів на підтримку цих позицій.
3. Ці подання здійснюються через Секретаря, у порядку й у строки, встановлені Судом.
4. Засвідчена копія кожного документа, поданого однією стороною, надсилається іншій стороні.
5. Усне провадження полягає у заслуховуванні Судом свідків, експертів, агентів, радників і адвокатів.
1. Для вручення всіх повідомлень особам, окрім агентів, радників і адвокатів, Суд звертається безпосередньо до уряду тієї держави, на території якої має бути вручено повідомлення.
2. Це ж положення застосовується щоразу, коли необхідно здійснити дії для збирання доказів на місці.
Слухання проводиться під головуванням Президента або, якщо він не може головувати, - Віце-президента; якщо жоден із них не може головувати, головування здійснює старший суддя, присутній на засіданні.
Слухання в Суді є відкритим, якщо тільки Суд не вирішить інакше або якщо сторони не вимагатимуть проведення слухання без допуску громадськості.
1. На кожному слуханні складається протокол, який підписується Секретарем та Президентом.
2. Лише ці протоколи вважаються автентичними.
Суд видає накази щодо ведення справи, визначає форму та строки, у які кожна сторона повинна завершити виклад своїх аргументів, а також здійснює всі організаційні заходи, пов’язані зі збором доказів.
Суд може, навіть до початку слухання, вимагати від агентів подання будь-якого документа або надання будь-яких пояснень. Про будь-яку відмову офіційно робиться відмітка.
Суд може в будь-який час доручити будь-якій особі, органу, бюро, комісії або іншій організації, яку він обере, провести розслідування або надати експертний висновок.
Під час слухання всі відповідні запитання свідкам і експертам ставляться на умовах, визначених Судом у правилах процедури, згаданих у статті 30.
Після отримання Судом доказів і свідчень у строки, визначені для цього, він має право відмовити у прийнятті будь-яких подальших усних або письмових доказів, які одна зі сторін бажає надати, у разі, якщо інша сторона не дала на це згоди.
1. Якщо одна зі сторін не з’являється до Суду або не захищає свою позицію, інша сторона може звернутися до Суду із запитом ухвалити рішення на її користь.
2. Суд повинен, перш ніж ухвалити таке рішення, переконатися не тільки в наявності у нього юрисдикції відповідно до статей 36 і 37, а також і в тому, що позов є фактично і юридично обґрунтованим.
1. Коли агенти, радники та адвокати завершили виклад справи під контролем Суду, Президент оголошує слухання закритими.
2. Суд виходить для ухвалення рішення.
3. Наради Суду відбуваються таємно і залишаються конфіденційними.
1. Всі питання вирішуються більшістю голосів присутніх суддів.
2. У разі рівності голосів, Президент або суддя, який виконує його обов’язки, має вирішальний голос.
1. В рішенні повинні бути наведені підстави, на яких воно ґрунтується.
2. В рішенні вказуються імена суддів, які брали участь в його ухваленні.
Якщо рішення, в цілому або в частині, не виражає одностайної думки суддів, то кожний суддя має право подати свою окрему думку.
Рішення підписується Президентом і Секретарем Суду. Воно оголошується під час відкритого засідання Суду після належного повідомлення агентів.
Рішення Суду обов’язкове лише для сторін у справі, і лише щодо цієї конкретної справи.
Рішення остаточне і не підлягає оскарженню. У разі спору щодо змісту або обсягу рішення Суд надає його тлумачення на запит будь-якої із сторін.
1. Заява про перегляд рішення може бути подана лише на підставі виявлення такого факту, який за своїм характером може мати вирішальне значення і який на момент винесення рішення не був відомий ані Суду, ані стороні, яка просить про перегляд, за умови, що така необізнаність не була наслідком недбалості.
2. Провадження у справі про перегляд відкривається рішенням Суду, в якому прямо зазначається наявність нового факту, визнається, що він має такий характер, який дає підставу для перегляду справи, і оголошується про прийнятність позову з цієї підстави.
3. Суд може вимагати попереднього виконання умов рішення перед тим, як прийняти провадження про перегляд.
4. Позов про перегляд повинен бути поданий не пізніше ніж через шість місяців з моменту виявлення нового факту.
5. Позов про перегляд не може бути поданий після закінчення десяти років з дня винесення рішення.
1. Якщо держава вважає, що вона має інтерес юридичного характеру, на який може вплинути рішення у справі, вона може подати до Суду запит про допуск до участі у справі.
2. Рішення щодо такого запиту ухвалюється Судом.
1. Якщо у справі постає питання щодо тлумачення конвенції, учасниками якої є також держави, не залучені до цієї справи, Секретар Суду негайно повідомляє всі такі держави.
2. Кожна з повідомлених держав має право втручатися у провадження; однак, якщо вона скористається цим правом, тлумачення, що міститься в рішенні, буде обов’язковим для неї в такій самій мірі.
Якщо Суд не вирішить інакше, кожна сторона несе свої власні витрати.
РОЗДІЛ IV
КОНСУЛЬТАТИВНІ ВИСНОВКИ
1. Суд може надавати консультативні висновки з будь-якого юридичного питання, на запит будь-якого органу, що уповноважений робити такі запити відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй або згідно з цим Статутом.
2. Питання, щодо яких запитується консультативний висновок Суду, подаються на розгляд Суду шляхом письмового запиту, що містить чітке формулювання питання, щодо якого вимагається висновок; до нього додаються всі документи, що можуть служити роз’ясненням питання.
1. Секретар негайно повідомляє про запит про надання консультативного висновку всі держави, які мають право виступати перед Судом.
2. Секретар також надсилає спеціальне і безпосереднє повідомлення будь-якій державі, яка має право виступати перед Судом, або міжнародній організації, яку Суд, або, якщо Суд не засідає, Президент вважає такою, що може надати інформацію з цього питання, про те, що Суд буде готовий прийняти у встановлений Президентом строк письмові позиції або заслухати на відкритому засіданні, призначеному з цією метою, усну позиції з цього питання.
3. Якщо будь-яка така держава, яка має право виступати перед Судом, не отримає спеціальне повідомлення, згадане в пункті 2 цієї статті, то вона може висловити бажання подати письмову позицію або бути заслуханою; Суд ухвалює рішення з цього питання.
4. Державам і організаціям, які подали письмові чи усні позиції або і ті, й інші, дозволяється висловити свої зауваження щодо заяв, зроблених іншими державами чи організаціями, у формі, обсязі та в межах строків, що визначаються Судом або, якщо він не засідає, Президентом - у кожному конкретному випадку. Відповідно, Секретар у належний строк передає такі письмові позиції державам і організаціям, які подали аналогічні заяви.
Суд виносить свої консультативні висновки у відкритому засіданні, попередньо повідомивши Генерального секретаря та представників держав-членів Організації Об’єднаних Націй, інших держав і міжнародних організацій, які безпосередньо зацікавлені.
При здійсненні своїх консультативних функцій Суд, крім зазначеного, керується положеннями цього Статуту, що застосовуються у спорах, у тій мірі, в якій Суд визнає їх застосовними.
РОЗДІЛ V
ПОПРАВКИ
Зміни до цього Статуту вносяться за процедурою, передбаченою Статутом Організації Об’єднаних Націй для внесення змін до цього Статуту, з урахуванням будь-яких положень, які Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки може прийняти щодо участі держав, які є сторонами цього Статуту, але не є членами Організації Об’єднаних Націй.
Суд має повноваження пропонувати такі зміни до цього Статуту, які вважатиме за необхідне, шляхом письмових повідомлень Генеральному секретарю для розгляду відповідно до положень статті 69.
( Текст Статутів українською та англійською мовами додано до Листа Міністерства закордонних справ України № 72/14-612-91197 від 01.08.2025 )
