Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/49/ЄС від 16 квітня 2014 року про схеми гарантування депозитів

7. Будь-яка кореспонденція між СГД та вкладником повинна складатися:

(a) офіційною мовою установ Союзу, яку використовує кредитна установа, у якій зберігається гарантований депозит, під час письмової комунікації з вкладником; або

(b) офіційною мовою або мовами держави-члена, у якій розміщено гарантований депозит.

Якщо кредитна установа діє безпосередньо в іншій державі-члені без відкриття філій, інформація повинна надаватися мовою, що була обрана вкладником при відкритті рахунку.

8. Незважаючи на строк, установлений у параграфі 1 цієї статті, якщо вкладника або будь-яку іншу особу, що має необмежене право розпоряджання сумами, які зберігаються на рахунку; або заінтересована в них, обвинувачено в злочині, пов’язаному з відмиванням грошей, як визначено в статті 1(2) Директиви 2005/60/ЄС, СГД може тимчасове зупинити будь-яку виплату, що стосується відповідного вкладника, до ухвалення рішення суду.

9. Виплата не здійснюються, якщо протягом минулих 24 місяців не відбулося жодної операції, пов’язаної з депозитом, та вартість депозиту є нижчою за адміністративні витрати, які б виникли у СГД у зв’язку зі здійсненням такої виплати.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб права вкладників на компенсацію могли бути предметом позову до СГД.

2. Без обмеження прав, які вона може мати відповідно до національного права, СГД, що здійснює виплати згідно з гарантією у межах національних рамок, повинна мати право на суброгацію прав вкладників під час процедури ліквідації або реструктуризації на суму, що дорівнює виплатам, здійсненим вкладникам. Якщо СГД здійснює виплати в контексті процедури врегулювання неплатоспроможності, включно із застосуванням інструментів врегулювання неплатоспроможності або реалізацією повноважень, пов’язаних зі врегулюванням неплатоспроможності, відповідно до статті 11, СГД повинна пред’явити вимогу до відповідної кредитної установи на суму, що дорівнює її виплатам. Така вимога має аналогічний рівень пріоритету, як і гарантовані депозити згідно з положеннями національного права, що регулюють провадження щодо неплатоспроможності згідно з Директивою 2014/59/ЄС.

3. Держави-члени можуть обмежити час, протягом якого вкладники, депозити яких не були виплачені або визнані СГД протягом строків, визначених у статті 8(1) та (3), можуть подавати вимогу щодо виплати своїх депозитів.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні СГД мали відповідні системи визначення своїх потенційних зобов’язань. Наявні фінансові засоби СГД повинні бути пропорційними таким зобов’язанням.

СГД повинні збирати наявні фінансові засоби із внесків, що їх повинні сплачувати їх учасники принаймні раз на рік. Це не перешкоджає додатковому фінансуванню з інших джерел.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб до 3 липня 2024 року наявні фінансові засоби СГД досягли принаймні цільового рівня 0,8 % від суми гарантованих депозитів її учасників.

Якщо фінансові можливості знизяться нижче цільового рівня, сплату внесків повинно бути поновлено принаймні доти, доки знову буде досягнуто цільового рівня.

Якщо наявні фінансові засоби скоротяться до менш ніж двох третин цільового рівня після того, як цільовий рівень буде досягнуто вперше, регулярний внесок повинен бути встановлений на рівні, що дає змогу досягнути цільового рівня протягом шести років.

При встановленні щорічних внесків у контексті цієї статті в регулярному внеску повинні бути належним чином враховані фази циклу ділової активності та вплив, який можуть мати проциклічні внески.

Держави-члени можуть подовжити початковий період, зазначений у першому підпараграфі, максимально на чотири роки, якщо СГД здійснила сумарні виплати в розмірі вище 0,8 % гарантованих депозитів.

3. Наявні фінансові засоби, які повинні бути враховані для досягнення цільового рівня, можуть включати платіжні зобов'язання. Загальна частка платіжних зобов’язань не може перевищувати 30 % загальної суми наявних фінансових засобів, зібраних відповідно до цієї статті.

Для забезпечення послідовного застосування цієї Директиви, ЄОБН повинен видати настанови щодо платіжних зобов'язань.

4. Незважаючи на параграф 1 цієї статті, для цілей виконання своїх зобов’язань відповідно до згаданого параграфа держава-член може збирати наявні фінансові засоби через обов’язкові внески, які сплачують кредитні установи на користь існуючих схем обов’язкових внесків, створених державою-членом на її території для покриття витрат, пов’язаних із системними ризиками, неспроможністю та врегулюванням неплатоспроможності установ.

СГД мають право на суму, що дорівнює сумі таких внесків, обмежуючись цільовим рівнем, зазначеним у параграфі 2 цієї статті, яку держава-член невідкладно надає СГД за їх запитом для використання лише для цілей, передбачених у статті 11.

СГД мають право на таку суму лише у разі, якщо компетентний орган вважає, що вони неспроможні зібрати додаткові внески зі своїх учасників. СГД повинні повернути таку суму з внесків своїх учасників відповідно до статті 10(1) та (2).

5. Внески до механізмів фінансування врегулювання неплатоспроможності відповідно до розділу VII Директиви 2014/59/ЄС, включно з наявними фінансовими засобами, які повинні бути враховані для досягнення цільового рівня механізмів фінансування врегулювання неплатоспроможності відповідно до статті 102(1) Директиви 2014/59/ЄС, не зараховуються до цільового рівня.

6. Як відступ від параграфа 2, держави-члени можуть, якщо це обґрунтовано та після схвалення Комісією, дозволити, щоб мінімальний цільовий рівень був нижчим цільового рівня, вказаного в параграфі 2, за виконання таких умов:

(a) в основі зниження лежить припущення, що існує мала вірогідність використання наявних фінансових засобів на заходи захисту вкладників гарантованих депозитів, крім тих, що передбачені в статті 11(2) та (6); та

(b) банківський сектор, у якому діють кредитні установи, які беруть участь в СГД, характеризується високою концентрацією великої кількості активів, що зберігаються в малій кількості кредитних установ або банківських груп, які підлягають нагляду на консолідованій основі, що, з огляду на їх розмір, у разі неспроможності вірогідно будуть предметом провадження щодо врегулювання неплатоспроможності.

Такий знижений цільовий рівень повинен бути не нижчим 0,5 % гарантованих депозитів.

7. Наявні фінансові засоби СГД повинні інвестуватися в достатньо диверсифікований спосіб та з низьким ступенем ризику.

8. Якщо наявних фінансових засобів СГД недостатньо для здійснення виплат вкладникам тоді, коли депозити стають недоступними, її учасники повинні сплатити додаткові внески, що не перевищують 0,5 % їхніх гарантованих депозитів за календарний рік. СГД можуть у виняткових обставинах та за згоди компетентного органу вимагати сплати внесків більшого розміру.

Компетентний орган може повністю або частково відстрочити сплату кредитною установою додаткових ex-post внесків до СГД, якщо сплата таких внесків становитиме загрозу для ліквідності чи платоспроможності кредитної установи. Таке відстрочення не надається на період, довший ніж шість місяців, проте його може бути продовжено за запитом кредитної установи. Внески, відстрочені відповідно до цього параграфа, підлягають сплаті щойно платіж більше не становить загрозу для ліквідності чи платоспроможності кредитної установи.

9. Держави-члени повинні забезпечити, щоб СГД мали належні альтернативні механізми фінансування, що дають їм змогу отримувати короткострокове фінансування для задоволення висунутих до таких СГД вимог.

10. Держави-члени до 31 березня кожного року повинні інформувати ЄОБН про суму гарантованих депозитів у їхній державі-члені та про суму наявних фінансових засобів у їхніх СГД станом на 31 грудня попереднього року.

1. Фінансові засоби, зазначені в статті 10, повинні в першу чергу використовуватися для здійснення виплат вкладникам відповідно до цієї Директиви.

2. Фінансові засоби СГД повинні використовуватися для фінансування врегулювання неплатоспроможності кредитних установ відповідно до статті 109 Директиви 2014/59/ЄС. Орган з питань врегулювання неплатоспроможності після консультацій із СГД визначає суму, за відшкодування якої відповідає СГД.

3. Держави-члени можуть дозволити СГД використовувати наявні фінансові засоби для альтернативних заходів, спрямованих на запобігання неспроможності кредитної установи, у разі виконання таких умов:

(a) орган з питань врегулювання неплатоспроможності не виконав жодної дії з врегулювання неплатоспроможності відповідно до статті 32 Директиви 2014/59/ЄС;

(b) СГД мають належні системи та процедури для вибору та впровадження альтернативних заходів та моніторингу пов’язаних ризиків;

(c) витрати на заходи не перевищують витрат на виконання законодавчого чи договірного мандату СГД;

(d) використання альтернативних заходів СГД пов'язане з умовами, накладеними на кредитну установу, яка отримує підтримку, що включають принаймні жорсткіший моніторинг ризиків та ширші права перевірки для СГД;

(e) використання альтернативних заходів СГД пов’язане із зобов’язаннями кредитної установи, яка отримує підтримку, для забезпечення доступу до гарантованих депозитів;

(f) спроможність кредитних установ, що беруть участь в СГД, сплачувати додаткові внески відповідно до параграфа 5 цієї статті підтверджується оцінкою компетентного органу.

СГД повинні консультуватися з органом із питань врегулювання неплатоспроможності та компетентним органом щодо заходів та умов, що встановлюються стосовно кредитної установи.

4. Альтернативні заходи, зазначені в параграфі 3 цієї статті, не застосовуються, якщо компетентний орган після консультацій з органом з питань врегулювання неплатоспроможності вважає, що умови для виконання дії з врегулювання неплатоспроможності відповідно до статті 27(1) Директиви 2014/59/ЄС виконано.

5. Якщо наявні фінансові засоби використовуються відповідно до параграфа 3 цієї статті, кредитні установи, що беруть участь в СГД, повинні відразу надавати СГД засоби, що використовуються для альтернативних заходів, якщо необхідно, у формі додаткових внесків, якщо:

(a) виникає потреба у здійсненні відшкодувань вкладникам, а наявні фінансові засоби СГД дорівнюють менше ніж двом третинам цільового рівня;

(b) наявні фінансові засоби є нижчими 25 % від цільового рівня.

6. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що наявні фінансові засоби можуть також використовуватися для фінансування заходів зі збереження доступу вкладників до гарантованих депозитів, включно з переміщенням активів та зобов’язань та переміщення депозитного портфеля в контексті національних проваджень щодо неплатоспроможності, за умови що витрати, понесені СГД, не перевищують нетто суми, що компенсується вкладникам гарантованих депозитів у відповідній кредитній установі.

1. Держави-члени можуть дозволити СГД надавати позики іншим СГД в межах Союзу на добровільній основі за виконання таких умов:

(a) СГД, що бере позику, є неспроможною виконати свої зобов’язання відповідно до статті 9(1) через нестачу наявних фінансових засобів, зазначених у статті 10;

(b) СГД, що бере позику, використала можливість залучення додаткових внесків, зазначених у статті 10(8);

(c) СГД, що бере позику, приймає на себе юридичне зобов’язання використовувати позичені кошти для сплати вимог відповідно до статті 9(1);

(d) СГД, що бере позику, наразі не має зобов’язання перед іншою СГД з виплати позики відповідно до цієї статті;

(e) СГД, що бере позику, вказує запитувану суму грошей;

(f) загальна сума, що надається в позику, не перевищує 0,5 % гарантованих депозитів СГД, що бере позику;

(g) СГД, що бере позику, невідкладно інформує ЄОБН та вказує причини того, чому умови, визначені в цьому параграфі, необхідно вважати виконаними, а також вказує запитувану суму коштів.

2. Для надання позики повинні бути виконані такі умови:

(a) СГД, що бере позику, повинна повернути позику протягом п'яти років. Вона може повертати позику щорічними платежами. Відсотки підлягають сплаті лише на момент повернення;

(b) процентна ставка повинна бути встановлена принаймні на рівні, еквівалентному граничній ставці позикового механізму Європейського Центрального Банку, дійсній протягом кредитного періоду;

(c) СГД, що надає позику, повинна поінформувати ЄОБН про початкову процентну ставку та фактичний строк позики.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб внески, що їх стягують СГД, які беруть позику, були достатніми для відшкодування позиченої суми та якомога швидшого відновлення цільового рівня.

1. Внески до СГД, зазначені у статті 10, повинні розраховуватись на основі суми гарантованих депозитів та ступеню ризику, на який наражається відповідний учасник.

Для секторів із низьким ступенем ризику держави-члени можуть передбачити менші внески, розмір яких регулюється відповідно до національного права.

Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що учасники СІЗ сплачують до СГД нижчі внески.

Держави-члени можуть дозволити центральному органу та всім кредитним установам, постійно афілійованим із центральним органом, як зазначено у статті 10(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, вважатися одним цілим для визначення ваги ризику для центрального органу та його афілійованих установ на консолідованій основі.

Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що кредитні установи сплачують мінімальний внесок незалежно від суми їхніх гарантованих депозитів.

2. СГД можуть використовувати свої власні методи на основі ризиків для визначення та розрахунку внесків своїх учасників на основі ризиків. Розрахунок внесків повинен бути пропорційним ризикуучасників та повинен належним чином враховувати профілі ризику різноманітних бізнес-моделей. Такі методи можуть також враховувати сторону активів балансу та показники ризику на кшталт достатності капіталу, якості активів та ліквідності.

Кожен метод повинен бути затверджений компетентним органом у співпраці з призначеним органом. ЄОБН повинен бути поінформований про затверджені методи.

3. Щоб забезпечити послідовне застосування цієї Директиви, ЄОБН повинен до 3 липня 2015 року видати настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 для визначення методів розрахунку внесків до СГД згідно з параграфами 1 та 2 цієї статті.

Зокрема, вони повинні містити формулу розрахунку, конкретні показники, класи ризику для учасників, порогові значення для ваг ризиків, встановлених для конкретних класів ризику, та інші необхідні елементи.

До 3 липня 2017 року та принаймні кожні п’ять років після цієї дати ЄОБН повинен здійснювати перегляд настанов із використанням методів на основі ризиків або альтернативних власних методів на основі ризиків, що їх застосовують СГД.

1. СГД повинні забезпечувати вкладників у філіях, заснованих в інших державах-членах кредитними установами, які є їхніми учасниками.

2. Вкладники у філіях, заснованих кредитними установами в іншій державі-члені, повинні отримувати виплати від СГД в державі-члені ведення діяльності від імені СГД в державі-члені розташування головного офісу. СГД держави-члена ведення діяльності повинна здійснювати виплати відповідно до інструкцій СГД держави-члена розташування головного офісу. СГД держави-члена ведення діяльності не несе жодної відповідальності стосовно дій, вчинених відповідно до інструкцій, що їх надала СГД держави-члена розташування головного офісу. СГД держави-члена розташування головного офісу повинна забезпечити належне фінансування перед виплатами та повинна компенсувати виниклі витрати СГД держави-члена ведення діяльності.

СГД держави-члена ведення діяльності повинна також поінформувати відповідних вкладників від імені СГД держави-члена розташування головного офісу, та повинна мати право отримувати кореспонденцію від таких вкладників від імені СГД держави-члена розташування головного офісу.

3. Якщо кредитна установа припиняє участь в СГД та приєднується до іншої СГД, внески, сплачені протягом 12 місяців перед припиненням участі, за винятком додаткових внесків відповідно до статті 10(8), повинні бути передані іншій СГД. Це положення не застосовується до кредитної установи, яку була виключено з СГД згідно зі статтею 4(5).

Якщо відбувається перенесення певних видів діяльності кредитної установи до іншої держави-члена, і таким чином вони переходять під відповідальність іншої СГД, внески такої кредитної установи, сплачені протягом 12 місяців перед перенесенням, за винятком додаткових внесків відповідно до статті 10(8), повинні бути передані до іншої СГД в розмірі суми, пропорційної частці суми гарантованих депозитів, що підлягають перенесенню.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб СГД держави-члена ведення діяльності обмінювалися інформацією, зазначеною в статті 4(7) або (8) та (10), з СГД в державах-членах розташування головного офісу. У такому разі застосовуються обмеження, згадані у зазначеній статті.

Якщо кредитна установа має намір здійснити перехід від однієї СГД до іншої згідно з положеннями цієї Директиви, вона повинна надіслати повідомлення про намір зробити це принаймні за шість місяців заздалегідь. Протягом цього періоду кредитна установа залишається зобов’язаною сплачувати внески до своєї первинної СГД відповідно до статті 10 стосовно як ex-ante, так і ex-post фінансування.

5. Для сприяння дієвій співпраці між СГД, особливо стосовно цієї статті та статті 12, СГД або, у відповідних випадках, призначені органи повинні укласти письмові угоди про співпрацю. Такі угоди повинні бути укладені з урахуванням вимог, встановлених у статті 4(9).

Призначений орган повинен повідомляти ЄОБН про існування та зміст таких угод, а ЄОБН може видавати висновки згідно зі статтею 34 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. Якщо призначені органи або СГД не можуть досягнути згоди або якщо існує спір щодо тлумачення угоди, кожна зі сторін може передати справу до ЄОБН відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, а ЄОБН повинен діяти відповідно до згаданої статті.

Відсутність таких угод не має впливу на вимоги вкладників відповідно до статті 9(1) або кредитних установ відповідно до параграфа 3 цієї статті.

6. Держави-члени повинні забезпечити наявність належних процедур для того, щоб СГД обмінювалися інформацією та ефективно комунікували з іншими СГД, кредитними установами, що беруть у них участь, та відповідними компетентними і призначеними органами в межах їхніх власних юрисдикцій, та з іншими агентствами на транскордонній основі, у відповідних випадках.

7. ЄОБН та компетентні і призначені органи повинні співпрацювати одні з одними та виконувати свої повноваження відповідно до положень цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Держави-члени повинні повідомити Комісії та ЄОБН ідентифікаційні дані своїх призначених органів до 3 липня 2015 року.

8. ЄОБН повинен співпрацювати з Європейською радою з системних ризиків (ESRB), заснованою Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1092/2010 (- 17), щодо аналізу системних ризиків стосовно СГД.

1. Держави-члени повинні перевіряти, чи мають філії, відкриті на їхній території кредитною установою, яка має головний офіс за межами Союзу, захист, еквівалентний тому, що передбачений положеннями цієї Директиви.

Якщо захист не є еквівалентним, держави-члени можуть за умови дотримання статті 47(1) Директиви 2013/36/ЄС передбачити, що філії, відкриті кредитною установою, яка має головний офіс за межами Союзу, повинні приєднатися до СГД, яка діє в межах їхніх територій.

Під час проведення перевірки, передбаченої в першому підпараграфі цього параграфа, держави-члени повинні принаймні перевіряти, чи отримують вкладники рівень гарантованого відшкодування та обсяг захисту, еквівалентні передбаченим цією Директивою.

2. Кожна філія, відкрита кредитною установою, яка має головний офіс поза межами Союзу, та яка не є учасником СГД, що діє в державі-члені, повинна надавати всю відповідну інформацію стосовно гарантійних заходів щодо депозитів фактичних та майбутніх вкладників у цій філії.

3. Інформація, зазначена в параграфі 2, повинна бути доступна мовою, яка була погоджена вкладником та кредитною установою під час відкриття рахунку, або офіційною мовою чи мовами держави-члена, у якій відкрито філію, у спосіб, передбачений національним правом, і вона повинна бути викладена чітко та зрозуміло.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб кредитні установи надавали фактичним та майбутнім вкладникам інформацію, необхідну для ідентифікації СГД, учасниками яких є установа та її філії в межах Союзу. Держави-члени повинні забезпечити, щоб кредитні установи інформували фактичних та майбутніх вкладників про виключення із захисту СГД, що застосовуються.

2. До укладання договору про прийняття депозиту вкладникам повинна бути надана інформація, зазначена в параграфі 1. Вони повинні підтвердити отримання такої інформації. Для цього повинен використовуватися шаблон, визначений у додатку I.

3. Підтвердження того, що депозити є допустимими депозитами, повинне надаватися вкладникам у їхніх виписках з рахунку, включно з покликанням на інформаційний аркуш, визначений у додатку I. В інформаційному аркуші повинен бути зазначений вебсайт відповідної СГД. Інформаційний аркуш, визначений у додатку I, необхідно надавати вкладнику принаймні раз на рік.

Вебсайт СГД повинен містити необхідну для вкладників інформацію, зокрема, інформацію стосовно положень щодо процесу та умов, пов'язаних із депозитними гарантіями, передбаченими відповідно до цієї Директиви.

4. Інформація, передбачена в параграфі 1, повинна надаватися у спосіб, передбачений національним правом, мовою, яка була погоджена вкладником та кредитною установою під час відкриття рахунку, або офіційною мовою чи мовами держави-члена, у якій відкрито філію.

5. Держави-члени повинні обмежити використання в рекламі інформації, зазначеної в параграфах 1, 2 та 3, до фактичного покликання на СГД, яка гарантує продукт, якого стосується реклама, та до будь-якої додаткової інформації, що вимагається згідно з національним правом.

Така інформація може бути розширена до фактичного опису функціонування СГД, проте вона не повинна містити згадок стосовно необмеженого гарантованого відшкодування депозитів.

6. У разі злиття, перетворення дочірніх підприємств на філії або подібних операцій вкладники повинні бути поінформовані про них принаймні за місяць до того, як операція набуде юридичної сили, якщо компетентний орган не дозволить коротший строк з міркувань комерційної таємниці або фінансової стабільності.

Вкладникам повинен бути наданий тримісячний період після повідомлення про злиття, перетворення або подібну операцію для того, щоб без будь-яких штрафних платежів зняти або перемістити до іншої кредитної установи свої допустимі депозити, включно з усіма нарахованими відсотками та виплатами мірою, якою вони перевищують рівень гарантованого відшкодування відповідно до статті 6 на момент операції.

7. Держави-члени повинні забезпечити, щоб кредитна установа, яка виходить із СГД або її виключають із СГД, інформувала своїх вкладників протягом одного місяця про такий вихід або виключення.

8. Якщо вкладник використовує інтернет-банкінг, інформація, розкриття якої передбачене положеннями цієї Директиви, може передаватися електронними засобами. На вимогу вкладника така інформація також повинна бути надана у друкованому вигляді в паперовій формі.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб під час повідомлення ЄОБН про дозволи відповідно до статті 20(1) Директиви 2013/36/ЄС, компетентні органи зазначали, учасником якої СГД є кожна кредитна установа.

2. Під час опублікування та оновлення списку кредитних установ, що мають дозволи, відповідно до статті 20(2) Директиви 2013/36/ЄС, ЄОБН повинен зазначати, учасником якої СГД є кожна кредитна установа.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, згадані у статті 6(7), надано Комісії на невизначений період.

3. Делеговані повноваження, зазначені в статті 6(7), можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про скасування припиняє дію делегованих повноважень, зазначених у такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або з пізнішої дати, вказаної в такому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких уже введених у дію делегованих актів.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений згідно зі статтею 6(7), набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом тримісячного періоду з дати надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або якщо до завершення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий строк продовжують іще на три місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

1. Якщо СГД припиняють повністю або частково гарантувати відшкодування певних депозитів чи категорій депозитів або інших інструментів після транспозиції цієї Директиви або Директиви 2009/14/ЄС до національного права, держави-члени можуть дозволити, щоб депозити або інші інструменти, для яких було встановлено початкову дату погашення, були забезпечені до їх початкової дати погашення, якщо вони були сплачені або випущені до 2 липня 2014 року.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб вкладники були поінформовані про депозити чи категорії депозитів або інші інструменти, на які більше не буде поширюватися гарантія відшкодування СГД з 3 липня 2015 року.

3. До досягнення цільового рівня вперше держави-члени можуть застосовувати порогові значення, вказані у статті 11(5), стосовно наявних фінансових засобів.

4. Як відступ від статті 6(1), держави-члени, які станом на 1 січня 2008 року забезпечували гарантоване відшкодування на рівні між 100000 євро та 300000 євро, можуть продовжити застосування такого вищого рівня гарантованого відшкодування до 31 грудня 2018 року. У такому разі цільовий рівень та внески кредитних установ повинні бути відповідно скориговані.

5. До 3 липня 2019 року Комісія повинна подати звіт та, якщо застосовно, законодавчу пропозицію Європейському Парламенту та Раді для визначення того, як СГД, що функціонують у Союзі, можуть співпрацювати через європейську схему для запобігання ризикам, що виникають унаслідок транскордонної діяльності, та для захисту депозитів від таких ризиків.

6. До 3 липня 2019 року Комісія за підтримки ЄОБН повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про прогрес в імплементації цієї Директиви. У такому звіті повинно, зокрема, йтися про:

(a) цільовий рівень на основі гарантованих депозитів, з оцінкою відповідності встановленої процентної норми з урахуванням неспроможності кредитних установ у Союзі в минулому:

(b) вплив альтернативних заходів, що використовуються відповідно до статті 11(3), на захист вкладників та узгодженість із провадженнями щодо впорядкованої ліквідації в банківському секторі;

(c) вплив на різноманітність бізнес-моделей банків;

(d) відповідність поточного рівня гарантованого відшкодування для вкладників; та

(e) те, чи справи, зазначені в цьому підпараграфі. розглядалися у спосіб, що забезпечує захист вкладників.

До 3 липня 2019 року ЄОБН повинен прозвітувати Комісії щодо моделей розрахунку та їх відповідності комерційному ризику учасників. При підготовці звіту ЄОБН повинен належним чином врахувати профілі ризику різних бізнес-моделей.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог статей 1-4, пунктів (d)-(k) статті 5(1), статті 5(2), (3) та (4), статті 6(2)-(7), статті 7(4)-(9), статті 8(1), (2), (3), (5), (6), (7) та (9) та статті 9(2) та (3), статей 10-16, 18 та 19 і додатка I до 3 липня 2015 року. Вони повинні негайно надіслати Комісії текст таких положень.

Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог статті 8(4), до 31 травня 2016 року.

Якщо після ретельного вивчення належні органи встановлять, що СГД поки що не перебуває у стані, що дає змогу виконати положення статті 13 до 3 липня 2015 року, відповідні закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення повинні бути введені в дію до 31 травня 2016 року.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Вони також повинні містити зауваження про те, що покликання у наявних законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях директив, скасованих цією Директивою, повинні тлумачитись як покликання на цю Директиву. Держави-члени визначають порядок такого покликання та формулювання такого зауваження.

2. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного права, ухваленого у сфері, охопленій цією Директивою.

Директиву 94/19/ЄС зі змінами, внесеними директивами, переліченими в додатку II, скасовано з 4 липня 2015 року без обмеження зобов'язань держав-членів щодо термінів транспозиції до національного права та дат застосування директив, визначених у додатку II.

Покликання на скасовані директиви слід тлумачити як покликання на цю Директиву та читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку III.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після дня її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Пункти (a), (b) та (c) статті 5(1), стаття 6(1), стаття 7(1), (2) та (3), стаття 8(8), стаття 9(1) та стаття 17 застосовуються з 4 липня 2015 року.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Директива Європейського Парламенту і Ради 94/19/ЄС

Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/14/ЄС