• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/65/ЄС від 15 травня 2014 року про ринки фінансових інструментів та про внесення змін до Директиви 2002/92/ЄС та Директиви 2011/61/ЄС

Європейський Союз | Директива, Перелік, Міжнародний документ від 15.05.2014 № 2014/65/ЄС
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Перелік, Міжнародний документ
  • Дата: 15.05.2014
  • Номер: 2014/65/ЄС
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Перелік, Міжнародний документ
  • Дата: 15.05.2014
  • Номер: 2014/65/ЄС
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган управління надавача послуг з повідомлення даних визначав і контролював впровадження механізмів управління, які забезпечують ефективне та розумне управління організацією, у тому числі розподіл обов’язків в організації та запобігання конфліктам інтересів, у спосіб, що забезпечує цілісність ринку та захист інтересів його клієнтів.
5. Компетентний орган повинен відмовити в наданні авторизації, якщо він не переконаний, що особа чи особи, які фактично керують діяльністю надавача послуг з повідомлення даних, мають достатньо добру репутацію, або за наявності об’єктивних і явних підстав вважати, що пропоновані зміни в керівництві надавача становлять загрозу для надійного та розумного управління ним, належного врахування інтересів його клієнтів та для цілісності ринку.
Секція 2
Умови для затверджених механізмів публікації
Стаття 64. Організаційні вимоги
1. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб затверджений механізм публікації мав належні політики та механізми оприлюднення інформації, що вимагається згідно зі статтями 20 і 21 Регламенту (ЄС) № 600/2014, максимально наближено, наскільки це технічно можливо, до реального часу на розумній комерційній основі. Інформація повинна бути доступною на безоплатній основі через 15 хвилин після її публікації затвердженим механізмом публікації. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб затверджений механізм публікації був здатний ефективно та послідовно розповсюджувати таку інформацію у спосіб, що забезпечує швидкий доступ до інформації, на недискримінаційній основі та у форматі, що полегшує консолідацію інформації з подібними даними з інших джерел.
2. Інформація, оприлюднена затвердженим механізмом публікації згідно з параграфом 1, повинна включати принаймні такі дані:
(a) ідентифікатор фінансового інструмента;
(b) ціну, за якою була здійснена операція;
(c) обсяг операції;
(d) час операції;
(e) час звітування про операцію;
(f) валюту операції;
(g) код торговельного майданчика, на якому була виконана операція або, якщо операція була виконана через системного інтерналізатора, код "SI" або, в іншому випадку, код "ОТС";
(h) якщо застосовно, зазначення того, що до операції застосовувалися особливі умови.
3. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб затверджений механізм публікації використовував і підтримував дієві адміністративні механізми, призначені для запобігання конфліктам інтересів з його клієнтами. Зокрема, затверджений механізм публікації, який також є оператором ринку або інвестиційною фірмою, повинен опрацьовувати всю зібрану інформацію в недискримінаційний спосіб і повинен використовувати та підтримувати належні механізми для відокремлення різних видів діяльності.
4. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб затверджений механізм публікації мав надійні механізми захисту, призначені для гарантування безпеки засобів передачі інформації, мінімізації ризику пошкодження даних і несанкціонованого доступу, а також для запобігання витоку інформації до публікації. Затверджений механізм публікації повинен підтримувати належні ресурси та мати резервні засоби, щоб пропонувати свої послуги та підтримувати їх безперервне надання.
5. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб затверджений механізм публікації мав системи, які можуть ефективно перевіряти повноту торгових звітів, виявляти пропущену інформацію та явні помилки і вимагати повторної передачі будь-яких таких помилкових звітів.
6. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення спільних форматів, стандартів даних і технічних механізмів, які спрощують консолідацію інформації, як зазначено в параграфі 1.
ESMA повинен подати Комісії проекти регуляторних технічних стандартів, зазначені у першому підпараграфі, до 03 липня 2015 року.
Комісії делеговані повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
7. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 89, які уточнюють, що є розумною комерційною основою для оприлюднення інформації, як зазначено в параграфі 1 цієї статті.
8. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких визначені:
(a) засоби, за допомогою яких затверджений механізм публікації може виконати обов’язок щодо публікації інформації, зазначений у параграфі 1;
(b) зміст інформації, опублікованої згідно з параграфом 1, включно з принаймні інформацією, зазначеною в параграфі 2, так щоб уможливити публікацію інформації, що вимагається згідно зі статтею 64;
(c) конкретні організаційні вимоги, встановлені в параграфах 3, 4 і 5.
ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти регуляторних технічних стандартів до 03 липня 2015 року.
Комісії делеговані повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Секція 3
Умови для надавачів зведених даних
Стаття 65. Організаційні вимоги
1. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб надавач зведених даних мав належні політики та механізми для збору інформації, оприлюдненої згідно зі статтями 6 і 20 Регламенту (ЄС) № 600/2014, її консолідації в безперервний потік електронних даних та оприлюднення інформації максимально наближено, наскільки це технічно можливо, до реального часу на розумній комерційній основі.
Така інформація повинна містити, принаймні, такі дані:
(a) ідентифікатор фінансового інструмента;
(b) ціну, за якою була здійснена операція;
(c) обсяг операції;
(d) час операції;
(e) час звітування про операцію;
(f) валюту операції;
(g) код торговельного майданчика, на якому була виконана операція або, якщо операція була виконана через системного інтерналізатора, код "SI" або, в іншому випадку, код "OTC";
(h) якщо застосовно, інформацію про те, що комп’ютерний алгоритм в інвестиційній фірмі використовувався для ухвалення інвестиційного рішення та виконання операції;
(i) якщо застосовно, зазначення того, що до операції застосовувалися особливі умови;
(j) якщо обов’язок щодо оприлюднення інформації, вказаний у статті 3(1) Регламенту (ЄС) № 600/2014, був скасований відповідно до пункту (a) або (b) статті 4(1) зазначеного Регламенту, позначка, що вказує, яка із зазначених у ньому підстав для скасування була застосована до операції.
Інформація повинна бути доступною на безоплатній основі через 15 хвилин після її публікації надавачем зведених даних. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб надавач зведених даних був здатний ефективно та послідовно розповсюджувати таку інформацію у спосіб, що забезпечує швидкий доступ до інформації, на недискримінаційній основі та у форматах, які є легкодоступними та придатними для використання учасниками ринку.
2. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб надавач зведених даних мав належні політики та механізми для збору інформації, оприлюдненої згідно зі статтями 10 і 21 Регламенту (ЄС) № 600/2014, її консолідації в безперервний потік електронних даних та оприлюднення такої інформації максимально наближено, наскільки це технічно можливо, до реального часу на розумній комерційній основі, включно з принаймні такими даними:
(a) ідентифікатор або ідентифікаційні характеристики фінансового інструмента;
(b) ціна, за якою була здійснена операція;
(c) обсяг операції;
(d) час операції;
(e) час звітування про операцію;
(f) валюта операції;
(g) код торговельного майданчика, на якому була виконана операція або, якщо операція була виконана через системного інтерналізатора, код "SI" або, в іншому випадку, код "OTC";
(h) якщо застосовно, зазначення того, що до операції застосовувалися особливі умови.
Інформація повинна бути доступною на безоплатній основі через 15 хвилин після її публікації надавачем зведених даних. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб надавач зведених даних був здатний ефективно та послідовно розповсюджувати таку інформацію у спосіб, що забезпечує швидкий доступ до інформації, на недискримінаційній основі та у загальноприйнятих форматах, які є сумісними (взаємодійними), легкодоступними та придатними для використання учасниками ринку.
3. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб надавач зведених даних забезпечив консолідацію даних, отриманих від усіх регульованих ринків, БТМ, ОТМ і затверджених механізмів публікації, для фінансових інструментів, визначених у регуляторних технічних стандартах відповідно до пункту (c) параграфа 8.
4. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб надавач зведених даних використовував і підтримував дієві адміністративні механізми, призначені для запобігання конфліктам інтересів. Зокрема, оператор ринку або затверджений механізм публікації, який також керує роботою консолідованої стрічки новин, повинен опрацьовувати всю зібрану інформацію в недискримінаційний спосіб і повинен використовувати та підтримувати належні механізми для відокремлення різних напрямів діяльності.
5. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб надавач зведених даних мав надійні механізми захисту, призначені для гарантування безпеки й автентифікації засобів передачі інформації та мінімізації ризику пошкодження даних і несанкціонованого доступу. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб надавач зведених даних підтримував належні ресурси та мав резервні засоби, щоб пропонувати свої послуги та підтримувати їх надання на постійній основі.
6. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити стандарти даних і формати публікації інформації згідно зі статтями 6, 10, 20 і 21 Регламенту (ЄС) № 600/2014, включно з ідентифікатором фінансового інструмента, ціною, кількістю, часом, валютою, ідентифікатором майданчика та зазначенням особливих умов, які застосовувалися до операції, а також технічні механізми, які сприяють ефективному та послідовному розповсюдженню інформації у спосіб, що забезпечує її легкодоступність і придатність для використання учасниками ринку, як зазначено в параграфах 1 і 2, включно із зазначенням додаткових послуг, які може надавати надавач зведених даних і які підвищують ефективність ринку.
ESMA повинен подати Комісії проекти регуляторних технічних стандартів, зазначені у першому підпараграфі, до 03 липня 2015 року стосовно інформації, опублікованої відповідно до статей 6 і 20 Регламенту (ЄС) № 600/2014, і до 03 липня 2015 року стосовно інформації, опублікованої відповідно до статей 10 і 21 Регламенту (ЄС) № 600/2014.
Комісії делеговані повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
7. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 89, які уточнюють, що є розумною комерційною основою для надання доступу до потоків даних, як зазначено в параграфах 1 і 2 цієї статті.
8. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких визначені:
(a) засоби, за допомогою яких надавач зведених даних може виконати обов’язок щодо публікації інформації, зазначений у параграфах 1 і 2;
(b) зміст інформації, опублікованої відповідно до параграфів 1 і 2;
(c) фінансові інструменти, дані про які повинні бути надані в потоці даних, а для непайових фінансових інструментів - торговельні майданчики та затверджені механізми публікації, що їх необхідно включити;
(d) інші засоби, які забезпечують, щоб дані, опубліковані різними надавачами зведених даних, були узгодженими, уможливлювали комплексне відображення та перехресні посилання з подібними даними з інших джерел та могли бути агреговані на рівні Союзу;
(e) конкретні організаційні вимоги, встановлені в параграфах 4 і 5.
ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти регуляторних технічних стандартів до 03 липня 2015 року.
Комісії делеговані повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Секція 4
Умови для затверджених механізмів звітування
Стаття 66. Організаційні вимоги
1. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб затверджений механізм звітування мав належні політики та механізми повідомлення інформації, що вимагається згідно зі статтею 26 Регламенту (ЄС) № 600/2014, якомога швидше, але не пізніше ніж до кінця робочого дня, наступного за днем здійснення операції. Така інформація повинна бути повідомлена відповідно до вимог, встановлених у статті 26 Регламенту (ЄС) № 600/2014.
2. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб затверджений механізм звітування використовував і підтримував дієві адміністративні механізми, призначені для запобігання конфліктам інтересів з його клієнтами. Зокрема, затверджений механізм звітування, який також є оператором ринку або інвестиційною фірмою, повинен опрацьовувати всю зібрану інформацію в недискримінаційний спосіб і повинен використовувати та підтримувати належні механізми для відокремлення різних напрямів діяльності.
3. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб затверджений механізм звітування мав надійні механізми захисту, призначені для гарантування безпеки й автентифікації засобів передачі інформації, мінімізації ризику пошкодження даних і несанкціонованого доступу, а також для запобігання витоку інформації та забезпечення конфіденційності даних на постійній основі. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб затверджений механізм звітування підтримував належні ресурси та мав резервні засоби, щоб пропонувати свої послуги та підтримувати їх безперервне надання.
4. Рідна держава-член повинна вимагати, щоб затверджений механізм звітування мав системи, які можуть ефективно перевіряти повноту звітів про операції, виявляти пропущену інформацію та явні помилки з вини інвестиційної фірми і в разі наявності такої помилки або пропущеної інформації повідомляти дані про помилку або пропущену інформацію та вимагати повторної передачі будь-яких таких помилкових звітів.
Рідна держава-член також повинна вимагати, щоб затверджений механізм звітування мав системи, які дають змогу затвердженому механізму звітування виявляти помилки або пропущену інформацію з вини затвердженого механізму звітування, а також виправляти та передавати або повторно передавати, у відповідних випадках, точні та повні звіти про операції компетентному органу.
5. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, у яких визначені:
(a) засоби, за допомогою яких затверджений механізм звітування може виконати обов’язок щодо надання інформації, зазначений у параграф 1; та
(b) конкретні організаційні вимоги, встановлені в параграфах 2, 3 і 4.
ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти регуляторних технічних стандартів до 03 липня 2015 року.
Комісії делеговані повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
РОЗДІЛ VI
КОМПЕТЕНТНІ ОРГАНИ
ГЛАВА I
Процедури призначення, повноваження та процедури відшкодування шкоди
Стаття 67. Призначення компетентних органів
1. Кожна держава-член повинна призначити компетентні органи для виконання кожного з обов’язків, передбачених різними положеннями Регламенту (ЄС) № 600/2014 та цієї Директиви. Держави-члени повинні повідомити Комісії, ESMA та компетентним органам інших держав-членів інформацію про компетентні органи, відповідальні за забезпечення виконання кожного із зазначених обов’язків, а також про будь-який розподіл таких обов’язків.
2. Компетентні органи, зазначені в параграфі 1, повинні бути органами публічної влади, без обмеження можливості делегування завдань іншим суб’єктам у випадках, коли це прямо передбачено у статті 29(4).
Будь-яке делегування завдань суб’єктам, іншим ніж органи, зазначені в параграфі 1, не повинне передбачати здійснення публічної влади або використання дискреційних повноважень при ухваленні рішень. Держави-члени повинні вимагати, щоб перед делегуванням компетентні органи вжили всіх можливих заходів, щоб забезпечити, що суб’єкт, якому делегують завдання, має спроможність і ресурси для ефективного виконання всіх завдань і що делегування здійснюється тільки в разі встановлення чітко визначених і задокументованих рамок виконання будь-яких делегованих завдань із зазначенням завдань, які підлягають виконанню, а також умов їх виконання. Такі умови повинні містити положення, згідно з яким відповідний суб’єкт зобов’язаний діяти і бути організованим у спосіб, що дає змогу уникнути конфлікту інтересів, і таким чином, щоб інформація, отримана при виконанні делегованих завдань, не використовувалася недобросовісно або для обмеження конкуренції. Кінцеву відповідальність за нагляд за дотриманням цієї Директиви та її імплементаційних інструментів несе компетентний орган або органи, призначені згідно з параграфом 1.
Держави-члени повинні повідомити Комісію, ESMA та компетентні органи інших держав-членів про будь-які укладені домовленості щодо делегування завдань, включно з точними умовами, які регулюють таке делегування.
3. Комісія публікує та підтримує в актуальному стані на своєму вебсайті перелік компетентних органів, зазначених у параграфах 1 та 2.
Стаття 68. Співпраця між органами однієї держави-члена
Якщо держава-член призначає більш ніж один компетентний орган для забезпечення дотримання положень цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014, їхні відповідні ролі повинні бути чітко визначені і вони повинні тісно співпрацювати між собою.
Кожна держава-член повинна вимагати, щоб така співпраця також існувала між компетентними органами для цілей цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014 і компетентними органами, відповідальними в такій державі-члені за нагляд та кредитними та іншими фінансовими установами, пенсійними фондами, UCITS, страховими та перестраховими посередниками і страховими компаніями.
Держави-члени повинні вимагати, щоб компетентні органи обмінювалися будь-якою інформацією, що є важливою або має значення для виконання їхніх функцій і обов’язків.
Стаття 69. Наглядові повноваження
1. Компетентним органам повинні бути надані всі наглядові повноваження, у тому числі повноваження проводити розслідування та повноваження застосовувати коригувальні заходи, які необхідні для виконання їхніх обов’язків відповідно до цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 600/2014.
2. Повноваження, зазначені в параграфі 1, повинні включати принаймні повноваження:
(a) мати доступ до будь-яких документів або інших даних у будь-якій формі, які, на думку компетентного органу, можуть мати значення для виконання його обов’язків, і отримувати їх або робити копії з них;
(b) запитувати або вимагати надання інформації від будь-якої особи та, за необхідності, викликати та опитувати особу з метою отримання інформації;
(c) проводити виїзні інспекції або розслідування;
(d) вимагати наявні записи телефонних розмов, електронних комунікацій або інших записів трафіку даних, які перебувають у розпорядженні інвестиційної фірми, кредитної установи або будь-якої іншої особи, діяльність якої регулюється цією Директивою або Регламентом (ЄС) № 600/2014;
(e) вимагати заморожування та/або арешту активів;
(f) вимагати тимчасової заборони на здійснення професійної діяльності;
(g) вимагати надання інформації від аудиторів авторизованих інвестиційних фірм, регульованих ринків і надавачів послуг з повідомлення даних;
(h) передавати справи для проведення кримінального розслідування;
(i) дозволяти аудиторам або експертам проводити перевірки або розслідування;
(j) запитувати або вимагати надання інформації, у тому числі всієї відповідної документації, від будь-якої особи щодо розміру та мети позиції або експозиції в рамках товарних деривативів, а також щодо будь-яких пов’язаних активів чи зобов’язань на базисному ринку;
(k) вимагати тимчасового або постійного припинення будь-якої практики або поведінки, яка, на думку компетентного органу, суперечить положенням Регламенту (ЄС) № 600/2014 і положенням, ухваленим з метою імплементації цієї Директиви, а також запобігати повторним випадкам такої практики або поведінки;
(l) ухвалювати заходи будь-якого типу, щоб забезпечити подальше дотримання правових вимог інвестиційними фірмами, регульованими ринками та іншими особами, до яких застосовується ця Директива або Регламент (ЄС) № 600/2014;
(m) вимагати тимчасового зупинення торгів фінансовим інструментом;
(n) вимагати зняття фінансового інструмента з торгів, як на регульованому ринку, так і в інших торгових системах;
(o) вимагати від будь-якої особи вжиття заходів для зменшення розміру позиції або експозиції;
(p) обмежувати здатність будь-якої особи укладати товарний дериватив, у тому числі шляхом впровадження лімітів на розмір позиції, яку може тримати будь-яка особа в будь-який момент часу, згідно зі статтею 57 цієї Директиви;
(q) видавати публічні повідомлення;
(r) вимагати, наскільки це дозволено національним правом, надання наявних записів трафіку даних, які перебувають у розпорядженні оператора телекомунікацій, коли існують обґрунтовані підозри щодо порушення і коли такі записи можуть бути релевантними для розслідування порушень цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014;
(s) тимчасово зупиняти реалізацію або продаж фінансових інструментів або структурованих депозитів у разі виконання умов статей 40, 41 або 42 Регламенту (ЄС) № 600/2014;
(t) тимчасово зупиняти реалізацію або продаж фінансових інструментів або структурованих депозитів, якщо інвестиційна фірма не розробила або не застосувала ефективний процес затвердження продукту чи іншим чином порушила статтю 16(3) цієї Директиви;
(u) вимагати звільнення фізичної особи з органу управління інвестиційної фірми або оператора ринку.
До 03 липня 2017 року держави-члени повинні повідомити Комісію та ESMA про закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, у яких транспоновані параграфи 1 і 2. Вони повинні без невиправданої затримки повідомляти Комісію та ESMA про внесення до них будь-яких подальших змін.
Держави-члени повинні забезпечити наявність механізмів для забезпечення можливої виплати компенсації або вжиття інших коригувальних заходів згідно з національним правом у випадку завдання будь-якої фінансової шкоди або збитків внаслідок порушення цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014.
Стаття 70. Санкції у випадку порушень
1. Без обмеження наглядових повноважень компетентних органів, у тому числі повноважень проводити розслідування та застосовувати коригувальні заходи, згідно зі статтею 69 та права держав-членів встановлювати та застосовувати кримінальні санкції, держави-члени повинні встановити правила та забезпечити, щоб їхні компетентні органи могли накладати адміністративні санкції та вживати заходів стосовно всіх порушень цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014 та національних положень, ухвалених з метою імплементації цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 600/2014, а також повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення їх виконання. Такі санкції та заходи повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними та повинні застосуватися до порушень, навіть якщо вони конкретно не вказані в параграфах 3, 4 і 5.
Держави-члени можуть вирішити не встановлювати правила щодо адміністративних санкцій за порушення, що підпадають під кримінальні санкції відповідно до їхнього національного права. У зазначеному випадку держави-члени повинні повідомити Комісії відповідні норми кримінального права.
До 03 липня 2017 року держави-члени повинні повідомити Комісію та ESMA про закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, що транспонують цю статтю, у тому числі про будь-які відповідні положення кримінального права. Держави-члени повинні, без невиправданої затримки, повідомляти Комісію та ESMA про внесення до них будь-яких подальших змін.
2. Держави-члени повинні гарантувати, що у випадках, коли обов’язки застосовуються до інвестиційних фірм, операторів ринку, надавачів послуг з повідомлення даних, кредитних установ щодо інвестиційних послуг або інвестиційної діяльності та додаткових послуг, а також до філій фірм третіх країн у разі порушення, можуть застосовуватися санкції та заходи згідно з умовами, встановленими в національному праві у сферах, які не гармонізовані із цією Директивою, до членів органів управління інвестиційних фірм та учасників ринку, а також до будь-яких фізичних або юридичних осіб, які, згідно з національним правом, несуть відповідальність за порушення.
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб принаймні порушення вказаних нижче положень цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014 вважалися порушенням цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014:
(a) щодо цієї Директиви:
(i) пункт (b) статті 8;
(ii) стаття 9(1)-(6);
(iii) стаття 11(1) і (3);
(iv) стаття 16(1)-(11)
(v) стаття 17(1)-(6);
(vi) стаття 18(1)-(9) і перше речення статті 18(10);
(vii) статті 19 та 20;
(viii) стаття 21(1);
(ix) стаття 23(1), (2) та (3)
(x) стаття 24(1)-(5) і (7)-(10) та перший і другий підпараграфи статті 24(11);
(xi) стаття 25(1)-(6)
(xii) друге речення статті 26(1) та стаття 26(2) і (3);
(xiii) стаття 27(1)-(8)
(xiv) стаття 28(1) та (2)
(xv) перший підпараграф статті 29(2), третій підпараграф статті 29(2), перше речення статті 29(3), перший підпараграф статті 29(4) та стаття 29(5);
(xvi) другий підпараграф статті 30(1), перше речення другого підпараграфа статті 30(3);
(xvii) стаття 31(1), перший підпараграф статті 31(2) і стаття 31(3);
(xviii) стаття 32(1), перший, другий і четвертий підпараграфи статті 32(2);
(xix) стаття 33(3);
(xx) стаття 34(2), перше речення статті 34(4), перше речення статті 34(5), перше речення статті 34(7);
(xxi) стаття 35(2), перший підпараграф статті 35(7), перше речення статті 35(10);
(xxii) стаття 36(1);
(xxiii) перший підпараграф та перше речення другого підпараграфа статті 37(1), а також перший підпараграф статті 37(2);
(xxiv) четвертий підпараграф статті 44(1), перше речення статті 44(2), перший підпараграф статті 44(3) та пункт (b) статті 44(5);
(xxv) стаття 45(1)-(6) та (8);
(xxvi) стаття 46(1), пункти (a) і (b) статті 46(2);
(xxvii) стаття 47;
(xxviii) стаття 48(1)-(11);
(xxix) стаття 49(1);
(xxx) стаття 50(1);
(xxxi) стаття 51(1)-(4) та друге речення статті 51(5);
(xxxii) стаття 52(1), перший, другий та п’ятий підпараграфи статті 52(2);
(xxxiii) стаття 53(1), (2) та (3) і перше речення другого підпараграфа статті 53(6), стаття 53(7);
(xxxiv) стаття 54(1), перший підпараграф статті 54(2) та стаття 54(3);
(xxxv) стаття 57(1) та (2), стаття 57(8) та перший підпараграф статті 57(10);
(xxxvi) стаття 58(1)-(4);
(xxxvii) стаття 63(1), (3) та (4);
(xxxviii) стаття 64(1)-(5);
(xxxix) стаття 65(1)-(5);
(xxxx) стаття 66(1)-(4); та
(b) щодо Регламенту (ЄС) № 600/2014:
(i) стаття 3(1) та (3);
(ii) перший підпараграф статті 4(3);
(iii) стаття 6;
(iv) перше речення третього підпараграфа статті 7(1);
(v) стаття 8(1), (3) та (4);
(vi) стаття 10;
(vii) перше речення третього підпараграфа статті 11(1) та третій підпараграф статті 11(3);
(viii) стаття 12(1);
(ix) стаття 13(1);
(x) стаття 14(1), перше речення статті 14(2) та друге, третє і четверте речення статті 14(3);
(xi) перший підпараграф і перше та третє речення другого підпараграфа статті 15(1), стаття 15(2) та друге речення статті 15(4);
(xii) друге речення статті 17(1);
(xiii) стаття 18(1) та (2), перше речення статті 18(4), перше речення статті 18(5), перший підпараграф статті 18(6), стаття 18(8) та (9);
(xiv) стаття 20(1) і перше речення статті 20(2);
(xv) стаття 21(1), (2) і (3);
(xvi) стаття 22(2);
(xvii) стаття 23(1) та (2);
(xviii) стаття 25(1) і (2);
(xix) перший підпараграф статті 26(1), стаття 26(2)-(5), перший підпараграф статті 26(6), перший-п’ятий та восьмий підпараграфи статті 26(7);
(xx) стаття 27(1);
(xxi) стаття 28(1) та перший підпараграф статті 28(2);
(xxii) стаття 29(1) та (2);
(xxiii) стаття 30(1);
(xxiv) стаття 31(2) та (3);
(xxv) стаття 35(1), (2) та (3);
(xxvi) стаття 36(1), (2) та (3);
(xxvii) стаття 37(1) і (3);
(xxviii) статті 40, 41 і 42.
4. Надання інвестиційних послуг або здійснення інвестиційної діяльності без необхідної авторизації або схвалення згідно з указаними нижче положеннями цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014 також вважаються порушенням цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014:
(a) стаття 5, стаття 6(2) або статті 34, 35, 39, 44 чи 59 цієї Директиви; або
(b) третє речення статті 7(1) або стаття 11(1) Регламенту (ЄС) № 600/2014.
5. Відмова співпрацювати або виконувати вимоги в рамках розслідування, інспекції або запиту, охоплених статтею 69, також вважається порушенням цієї Директиви.
6. У разі виникнення порушень, зазначених у параграфах 3, 4 та 5, держави-члени повинні, відповідно до національного права, забезпечити наявність у компетентних органів повноваження застосовувати щонайменше такі адміністративні санкції та заходи:
(a) публічна заява, у якій зазначаються відповідальна фізична або юридична особа та характер порушення згідно зі статтею 71;
(b) наказ, що зобов’язує фізичну або юридичну особу припинити відповідну поведінку та утримуватися від повторення такої поведінки;
(c) у випадку інвестиційної фірми, оператора ринку, які авторизовані керувати роботою БТМ чи ОТМ, регульованого ринку, затвердженого механізму публікації, надавача зведених даних і затвердженого механізму звітування, відкликання або тимчасове зупинення авторизації установи відповідно до статей 8, 43 та 65;
(d) тимчасова або, у випадку вчинення повторних серйозних порушень, постійна заборона здійснювати управлінські функції в інвестиційних фірмах для будь-якого члена органу управління інвестиційної фірми або будь-якої іншої фізичної особи, яку визнано відповідальною;
(e) тимчасова заборона для будь-якої інвестиційної фірми бути членом або учасником регульованих ринків чи БТМ або будь-яким клієнтом ОТМ;
(f) у випадку юридичної особи, максимальні адміністративні штрафи в розмірі принаймні 5000000 євро або, у державах-членах, валютою яких не є євро, у відповідному розмірі в національній валюті станом на 02 липня 2014 року, або в розмір до 10% сукупного річного обігу юридичної особи відповідно до останньої наявної звітності, затвердженої органом управління; якщо юридична особа є материнською компанією або дочірньою компанією материнської компанії, що зобов’язана готувати консолідовану фінансову звітність згідно з Директивою 2013/34/ЄС; зазначений сукупний річний обіг означає сукупний річний обіг або відповідний вид доходу згідно з відповідними законодавчими актами про бухгалтерський облік, відповідно до останньої наявної консолідованої фінансової звітності, затвердженої органом управління кінцевої материнської компанії;
(g) у випадку фізичної особи, максимальні адміністративні штрафи в розмірі принаймні 5000000 євро або, у державах-членах, валютою яких не є євро, у відповідному розмірі в національній валюті станом на 02 липня 2014 року.
(h) максимальні адміністративні штрафи, принаймні удвічі вищі за суму вигоди, отриманої від порушення, якщо можна визначити розмір такої вигоди, навіть якщо така сума перевищує максимальні суми в пунктах (f) та (g).
7. Держави-члени можуть надати компетентним органам повноваження застосовувати додаткові типи адміністративних санкцій, окрім тих, які зазначені в параграфі 6, або накладати штрафи, які перевищують суми, зазначені у пунктах (f), (g) та (h) параграфа 6.
Стаття 71. Публікація рішень
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи публікували будь-яке рішення про застосування адміністративної санкції або заходу у випадку порушень Регламенту (ЄС) № 600/2014 або національних положень, ухвалених з метою імплементації цієї Директиви, на їхніх офіційних вебсайтах без невиправданої затримки після повідомлення такого рішення особі, до якої застосована санкція. Публікація повинна містити принаймні інформацію про тип і характер порушення та про осіб, яких було визнано відповідальними. Цей обов’язок не застосовується до рішень, які передбачають заходи слідчого характеру.
Якщо публікація даних про юридичних осіб або персональних даних фізичних осіб вважається компетентним органом диспропорційною після індивідуального оцінювання на предмет пропорційності публікації таких даних або якщо публікація загрожує стабільності фінансових ринків або поточному розслідуванню, держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи:
(a) відтермінували публікацію рішення про застосування санкції або заходу до моменту зникнення причин, що унеможливлюють його публікацію;
(b) опублікували рішення про застосування санкції або заходу на умовах анонімності у спосіб, що відповідає національному праву, якщо така анонімна публікація забезпечить дієвий захист відповідних персональних даних;
(c) не публікували рішення про застосування санкції або заходу взагалі у випадку, коли опції, визначені в пунктах (a) і (b), вважаються недостатніми для забезпечення:
(i) відсутності загрози для стабільності фінансових ринків;
(ii) пропорційності публікації такого рішення відносно заходів, що їх вважають незначними.
У випадку ухвалення рішення про оприлюднення санкції або заходу на анонімній основі публікація релевантних даних може бути відтермінована на розумний період часу, якщо протягом зазначеного періоду передбачається зникнення причин для анонімної публікації.
2. Якщо рішення про застосування санкції або заходу є предметом оскарження в національних судових або інших органах, компетентні органи також повинні невідкладно опублікувати на своєму офіційному вебсайті інформацію про це та будь-яку подальшу інформацію про результати такого оскарження. Більше того, будь-яке рішення про скасування попереднього рішення про застосування санкції або заходу також підлягає публікації.
3. Компетентні органи повинні забезпечити, щоб публікація згідно із цією статтею зберігалася на їхньому офіційному вебсайті протягом щонайменше п’яти років після її опублікування. Персональні дані, що їх містить публікація, необхідно зберігати на офіційному вебсайті компетентного органу лише протягом строку, що є необхідним відповідно до застосовних правил захисту даних.
Компетентні органи повинні інформувати ESMA про всі застосовані адміністративні санкції, які не були опубліковані відповідно до пункту (c) параграфа 1, у тому числі про будь-яке їх оскарження та його результат. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи отримували інформацію та остаточне рішення щодо будь-якої застосованої кримінальної санкції та подавали їх ESMA. ESMA повинен вести центральну базу даних щодо санкцій, про які йому було повідомлено, виключно для цілей обміну інформацією між компетентними органами. До бази даних повинні мати доступ тільки компетентні органи, і вона повинна оновлюватися на підставі інформації, наданої компетентними органами.
4. Держави-члени повинні щорічно надавати ESMA зведену інформацію щодо всіх санкцій і заходів, застосованих згідно з параграфами 1 і 2. Такий обов’язок не застосовується до заходів слідчого характеру. ESMA публікує таку інформацію у своєму річному звіті.
Якщо держави-члени вирішили, відповідно до статті 70, встановити кримінальні санкції за порушення положень, зазначених у вказаній статті, їхні компетентні органи повинні щорічно надавати ESMA знеособлені агреговані дані щодо всіх проведених кримінальних розслідувань і застосованих кримінальних санкцій. ESMA публікує дані про застосовані кримінальні санкції у річному звіті.
5. Якщо компетентний орган публічно розкрив інформацію про адміністративний захід, адміністративну санкцію або кримінальну санкцію, він повинен одночасно повідомити про це ESMA.
6. Якщо оприлюднена кримінальна або адміністративна санкція стосується інвестиційної фірми, оператора ринку, надавача послуг з повідомлення даних, кредитної установи у зв’язку з інвестиційними послугами та інвестиційною діяльністю або додатковими послугами чи філії фірм третіх країн, авторизованої відповідно до цієї Директиви, ESMA повинен вказати покликання на оприлюднену санкцію у відповідному реєстрі.
7. ESMA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення процедур і форм подання інформації, як зазначено у цій статті.
ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти імплементаційних технічних стандартів до 03 січня 2016 року.
Комісії надані повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Стаття 72. Здійснення наглядових повноваження та повноважень застосовувати санкції
1. Компетентні органи здійснюють наглядові повноваження, включно з повноваженнями проводити розслідування та повноваженнями застосовувати коригувальні заходи, зазначені у статті 69, а також повноваження застосовувати санкції, зазначені у статті 70, відповідно до національних правових рамок:
(a) безпосередньо;
(b) у співпраці з іншими органами;
(c) під свою відповідальність шляхом делегування їх суб’єктам, яким були делеговані завдання відповідно до статті 67(2); або
(d) шляхом звернення до компетентних судових органів.
2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб при визначенні типу та рівня адміністративних санкцій або заходів, які застосовуються в рамках здійснення повноважень застосовувати санкції, зазначених у статті 70, компетентні органи враховували всі релевантні обставини, у тому числі, у відповідних випадках:
(a) тяжкість і тривалість порушення;
(b) ступінь відповідальності фізичної або юридичної особи, відповідальної за порушення;
(c) фінансову стійкість відповідальної фізичної або юридичної особи, що визначається розміром загального обороту відповідальної юридичної особи або розміром річного доходу і чистих активів відповідальної фізичної особи;
(d) значущість прибутків, які отримала відповідальна фізична або юридична особа, або збитків, яких вона уникнула, тією мірою, якою їх можна визначити;
(e) втрати, що їх зазнали треті сторони внаслідок порушення, тією мірою, якою їх можна визначити;
(f) рівень співпраці відповідальної фізичної або юридичної особи з компетентним органом, без обмеження необхідності забезпечити вилучення прибутків, отриманих такою особою, або суми збитків, яких така особа уникнула;
(g) попередні порушення, вчинені відповідальною фізичною або юридичною особою.
Компетентні органи можуть враховувати додаткові фактори, крім тих, які зазначені в першому підпараграфі, при визначенні типу та рівня адміністративним санкцій і заходів.
Стаття 73. Повідомлення про порушення
1. Держави-члени повинні забезпечити створення компетентними органами дієвих механізмів для сприяння надання компетентним органам інформації стосовно потенційних або наявних порушень положень Регламенту (ЄС) № 600/2014 та національних положень, ухвалених з метою імплементації цієї Директиви.
Механізми, зазначені в першому підпараграфі, повинні передбачати щонайменше:
(a) спеціальні процедури для отримання повідомлень про потенційні або наявні порушення та подальші дії, у тому числі створення безпечних каналів зв’язку для передачі таких повідомлень;
(b) належний захист працівників фінансових установ, які повідомляють про порушення, вчинені в межах фінансової установи, принаймні від помсти, дискримінації та інших видів несправедливого ставлення; та
(c) захист ідентифікаційних даних як особи, яка повідомляє про порушення, так і фізичної особи, яка, ймовірно, є відповідальною за порушення, на всіх етапах процедур, крім випадків, коли таке розкриття інформації вимагається національним правом у контексті подальшого розслідування чи подальших адміністративних або судових проваджень.
2. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми, оператори ринку, надавачі послуг з повідомлення даних, кредитні установи стосовно інвестиційних послуг або інвестиційної діяльності та додаткових послуг, а також філії фірм третіх країн мали належні процедури, що дають можливість їхнім працівникам надавати внутрішні повідомлення про потенційні або наявні порушення через спеціальний, незалежний і автономний канал.
Стаття 74. Право на оскарження
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-яке рішення, ухвалене відповідно до положень Регламенту (ЄС) № 600/2014 або відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів або адміністративних положень, ухвалених згідно із цією Директивою, було належним чином обґрунтоване та охоплене правом оскарження і суді. Право на оскарження у суді також застосовується у випадках, коли щодо заяви про надання авторизації, у якій вказана вся необхідна інформація, не ухвалюють рішення протягом шести місяців із моменту її подання.
2. Держави-члени повинні передбачити, щоб один або більше вказаних нижче органів, як визначено національним правом, також могли, в інтересах споживачів та згідно з національним правом, звертатися до судів або компетентних адміністративних органів для забезпечення застосування Регламенту (ЄС) № 600/2014 і національних положень, ухвалених з метою імплементації цієї Директиви:
(a) публічні органи або їх представники;
(b) організації споживачів, що мають законні інтереси у сфері захисту споживачів;
(c) професійні організації, що мають законні інтереси діяти з метою захисту їхніх членів.
Стаття 75. Позасудовий механізм врегулювання скарг споживачів
1. Держави-члени повинні забезпечити встановлення ефективних і дієвих процедур врегулювання скарг і відшкодування шкоди для позасудового врегулювання спорів споживачів щодо надання інвестиційних і додаткових послуг, що їх надають інвестиційні фірми, залучаючи у відповідних випадках наявні органи. Держави-члени повинні також забезпечити, щоб всі інвестиційні фірми дотримувалися вимог одного або кількох таких органів, які реалізують такі процедури врегулювання скарг і відшкодування шкоди.
2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб такі органи активно співпрацювали зі своїми колегами в інших державах-членах під час врегулювання транскордонних спорів.
3. Компетентні органи повинні повідомити ESMA про процедури врегулювання скарг і відшкодування шкоди, зазначені в параграфі 1, які доступні в його юрисдикції.
ESMA повинен опублікувати та оновлювати перелік всіх позасудових механізмів на своєму вебсайті.
Стаття 76. Професійна таємниця
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи, усі особи, які працюють або працювали на компетентні органи або суб’єктів, яким делеговані завдання відповідно до статті 67(2), а також аудитори і експерти, які виконують розпорядження компетентних органів, були зобов’язані зберігати професійну таємницю. Вони не повинні розкривати будь-яку конфіденційну інформацію, яку вони можуть отримати в ході виконання своїх обов’язків, крім випадків, коли це здійснюється в узагальненому або агрегованому вигляді, що унеможливлює ідентифікацію інвестиційних фірм, операторів ринку, регульованих ринків або будь-якої іншої особи, без обмеження вимог національного кримінального або податкового права чи інших положень цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014.
2. У випадках, коли інвестиційна фірма, оператор ринку або регульований ринок були оголошені банкрутами або перебувають на стадії примусової ліквідації, конфіденційну інформацію, яка не стосується третіх осіб, можна розкривати в цивільних чи комерційних провадженнях, якщо це необхідно для здійснення провадження.
3. Без обмеження вимог національного кримінального або податкового права, компетентні органи, органи або фізичні чи юридичні особи, інші ніж компетентні органи, які отримують конфіденційну інформацію згідно із цією Директивою або Регламентом (ЄС) № 600/2014, можуть використовувати її тільки для виконання своїх обов’язків або функцій, у випадку компетентних органів - у межах сфери дії цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014 або у випадку інших органів чи фізичних або юридичних осіб - для цілей, для яких їм була надана така інформація та/або в контексті адміністративних або судових проваджень, що безпосередньо пов’язані з виконанням таких функцій. Однак у разі отримання згоди від компетентного органу або іншого органу чи особи, які повідомляють інформацію, орган, який отримує інформацію, може використовувати її для інших цілей.
4. Будь-яка конфіденційна інформація, яку отримують, передають або якою обмінюються відповідно до цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014, підпадає під дію умов збереження професійної таємниці, встановлених у цій статті. Однак ця стаття не повинна перешкоджати компетентним органам обмінюватися конфіденційною інформацією або передавати її згідно із цією Директивою або Регламентом (ЄС) № 600/2014, а також згідно з іншими директивами чи регламентами, які застосовуються до інвестиційних фірм, кредитних установ, пенсійних фондів, UCITS, АІФ, страхових і перестрахових посередників, страхових компаній, регульованих ринків або операторів ринку, центральних контрагентів, центральних депозитаріїв цінних паперів, або в інших випадках за наявності згоди компетентного органу, іншого органу або фізичної чи юридичної особи, яка передала інформацію.
5. Ця стаття не повинна перешкоджати компетентним органам обмінюватися конфіденційною інформацією або передавати її згідно з національним правом, якщо така інформація не була отримана від компетентного органу іншої держави-члена.
Стаття 77. Відносини з аудиторами
1. Держави-члени повинні принаймні забезпечити, щоб будь-яка особа, авторизована у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/43/ЄС (- 9), яка виконує, у рамках інвестиційної фірми, регульованого ринку або надавача послуг з повідомлення даних, завдання, описане у статті 34 Директиви 2013/34/ЄС або статті 73 Директиви 2009/65/ЄС, або будь-яке інше завдання, передбачене законом, була зобов’язана оперативно повідомляти компетентні органи про будь-який факт або рішення, що стосується такого суб’єкта господарювання, які стали відомі такій особі в ході виконання завдання і які можуть:
(a) становити істотне порушення законів, підзаконних нормативних актів або адміністративних положень, які встановлюють умови, що регулюють авторизацію, або які безпосередньо регулюють здійснення діяльності інвестиційних фірм;
(b) впливати на безперервне функціонування інвестиційної фірми;
(c) призвести до відмови засвідчувати звітність або до оформлення звіту із застереженнями.
Така особа також повинна бути зобов’язана повідомляти про будь-які факти та рішення, які стали відомі такій особі в ході виконання одного із завдань, зазначених у першому підпараграфі, у рамках суб’єкта господарювання, який має тісні зв’язки з інвестиційною фірмою, у якій він/вона виконує таке завдання.
2. Добросовісне повідомлення компетентних органів особами, уповноваженими у розумінні Директиви 2006/43/ЄС, про будь-який факт або рішення, зазначені в параграфі 1, не є порушенням будь-якого договірного або правового обмеження розкриття інформації і не тягне за собою будь-якої відповідальності таких осіб.
Стаття 78. Захист даних
Опрацювання персональних даних, зібраних у ході або з метою здійснення наглядових повноважень, у тому числі повноважень проводити розслідування, згідно із цією Директивою, повинне здійснюватися згідно з національним правом, що імплементує Директиву 95/46/ЄС, і згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001, якщо застосовно.
ГЛАВА II
Співпраця між компетентними органами держав-членів та з ESMA
Стаття 79. Обов’язок співпрацювати
1. Компетентні органи держав-членів повинні співпрацювати один з одним, коли це необхідно для виконання їхніх обов’язків відповідно до цієї Директиви чи Регламенту (ЄС) № 600/2014, використовуючи свої повноваження, незалежно від того, чи вони визначені в цій Директиві, чи в національному праві.
Якщо держави-члени вирішують, згідно зі статтею 70, встановити кримінальні санкції за порушення положень, згаданих у зазначеній статті, вони повинні забезпечити наявність належних заходів для надання компетентним органам усіх необхідних повноважень для взаємодії із судовими органами в межах їхньої юрисдикції з метою отримання конкретної інформації, яка стосується кримінальних розслідувань чи проваджень, розпочатих у зв’язку з можливими порушеннями цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 600/2014, і надання такої інформації іншим компетентним органам та ESMA для виконання їхнього обов’язку співпрацювати один з одним та з ESMA для цілей цієї Директиви та Регламенту (ЄС) № 600/2014.