Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/65/ЄС від 15 травня 2014 року про ринки фінансових інструментів та про внесення змін до Директиви 2002/92/ЄС та Директиви 2011/61/ЄС

Процедура повідомлення, зазначена в цьому параграфі, також застосовується у випадку, коли рішення про тимчасове зупинення торгів або зняття з торгів фінансового інструмента або деривативів, зазначених у пунктах (4)-(10) секції C додатка I, які пов’язані з таким фінансовим інструментом або посилаються на нього, ухвалює компетентний орган відповідно до пунктів (m) та (n) статті 69(2).

Щоб забезпечити пропорційне застосування обов’язку тимчасово зупинити торги такими деривативами або зняти їх з торгів, ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб додатково уточнити випадки, у яких зв’язок між деривативом, як зазначено в пунктах (4)-(10) секції C додатка I, що пов’язаний із фінансовим інструментом, торги яким тимчасово зупинені або який знятий з торгів, або посилається на нього, і первинним фінансовим інструментом передбачає тимчасове зупинення торгів деривативом або зняття його з торгів, щоб досягти мети тимчасового зупинення торгів базисним фінансовим інструментом або зняття його з торгів.

ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти регуляторних технічних стандартів до 03 липня 2015 року.

Комісії делеговані повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

3. ESMA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів для визначення формату та строку повідомлення та публікації, зазначених у параграфі 2.

ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти імплементаційних технічних стандартів до 03 січня 2016 року.

Комісії надані повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 89, щоб визначити ситуації, які завдають істотної шкоди інтересам інвесторів та належному функціонуванню ринку, як зазначено в параграфах 1 і 2 цієї статті.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб оператор БТМ міг звернутися до компетентного органу рідної держави-члена із заявою про реєстрацію БТМ як ринку зростання МСП.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентний орган рідної держави-члена міг зареєструвати БТМ як ринок зростання МСП, якщо компетентний орган отримує заяву, зазначену в параграфі 1, і переконаний у виконанні вимог у параграфі 3 щодо БТМ.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб на БТМ поширювалися дієві правила, системи та процедури, які забезпечують виконання таких вимог:

(a) принаймні 50% емітентів, чиї фінансові інструменти допущені до торгів на БТМ, є МСП на момент реєстрації БТМ як ринку зростання МСП та в будь-якому календарному році потому;

(b) встановлені належні критерії для первинного та регулярного допуску фінансових інструментів емітентів до торгів на ринку;

(c) при первинному допуску фінансових інструментів до торгів на ринку опублікована достатня інформація, щоб інвестори могли зробити поінформовані висновки щодо того, чи варто інвестувати у фінансові інструменти, у формі відповідного документа про допуск або проспекту, якщо вимоги, встановлені в Директиві 2003/71/ЄС застосовуються до публічної пропозиції, яку здійснюють у зв’язку з початковим допуском фінансового інструмента до торгів на БТМ;

(d) емітентом або від імені емітента на ринку регулярно надається фінансова звітність, наприклад річні звіти, які пройшли аудиторську перевірку;

(e) емітенти на ринку, як означено в пункті (21) статті 3 (1) Регламенту (ЄС) № 596/2014, особи, які виконують управлінські обов’язки, як означено в пункті (25) статті 3 (1) Регламенту (ЄС) № 596/2014, і особи, що тісно пов’язані з ними, як означено в пункті (26) статті 3 (1) Регламенту (ЄС) № 596/2014, виконують відповідні вимоги, застосовні до них згідно з Регламентом (ЄС) № 596/2014;

(f) інформацію для цілей регулювання щодо емітентів на ринку зберігають і оприлюднюють;

(g) існують дієві системи та механізми контролю, спрямовані на запобігання зловживанням на такому ринку та їх виявлення, як вимагається відповідно до Регламенту (ЄС) № 596/2014.

4. Критерії в параграфі 3 не обмежують виконання інвестиційною фірмою або оператором ринку, що керує роботою БТМ, інших зобов’язань відповідно до цієї Директиви, що стосуються керування роботою БТМ. Вони також не перешкоджають інвестиційній фірмі або оператору ринку, що керує роботою БТМ, встановлювати додаткові вимоги до тих, які визначені у вказаному параграфі.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентний орган рідної держави-члена міг скасувати реєстрацію БТМ як ринку зростання МСП у будь-якому з таких випадків:

(a) інвестиційна фірма чи оператор ринку, що керує роботою ринку, подає заяву про скасування реєстрації;

(b) вимоги в параграфі 3 більше не виконуються стосовно БТМ.

6. Держави-члени повинні вимагати, щоб, якщо компетентний орган рідної держави-члена реєструє БТМ як ринок зростання МСП або скасовує його реєстрацію згідно із цією статтею, він повинен якнайшвидше повідомити ESMA про таку реєстрацію або скасування реєстрації. ESMA повинен опублікувати на своєму вебсайті перелік ринків зростання МСП і підтримувати такий перелік в актуальному стані.

7. Держави-члени повинні вимагати, щоб у випадку, коли фінансовий інструмент емітента допускають до торгів на одному ринку зростання МСП, таким фінансовим інструментом також можна було торгувати на іншому ринку зростання МСП, тільки якщо про це повідомили емітента і він не заперечує. Однак у такому випадку на емітента не покладається жодний обов’язок, пов’язаний з корпоративним управлінням або з початковим, регулярним чи спеціальним розкриттям інформації щодо іншого ринку зростання МСП.

8. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно із статтею 89, у яких уточнюються вимоги, встановлені в параграфі 3 цієї статті. Такі інструменти повинні враховувати потребу в тому, щоб такі вимоги підтримували високий рівень захисту інвесторів для підвищення впевненості інвесторів у таких ринках і одночасної мінімізації адміністративного навантаження на емітентів на ринку, а також щоб реєстрацію не скасовували та не відмовляли в ній просто через тимчасове недотримання умов, визначених у пункті (a) параграфа 3 цієї статті.

9. Комісія повинна створити експертну групу стейкхолдерів до 01 липня 2020 року для здійснення моніторингу функціонування та успішності роботи ринків зростання МСП. До 01 липня 2021 року експертна групу стейкхолдерів повинна опублікувати звіт про свої висновки.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-яка інвестиційна фірма, яка авторизована та перебуває під наглядом компетентних органів іншої держави-члена відповідно до цієї Директиви, а для кредитних установ - відповідно до Директиви 2013/36/ЄС, могла вільно надавати інвестиційні послуги та/або здійснювати інвестиційну діяльність, а також надавати додаткові послуги на їхній території за умови, що такі послуги та діяльність охоплюються її авторизацією. Додаткові послуги можуть надаватися тільки разом з інвестиційними послугами та/або інвестиційною діяльністю.

Держави-члени не повинні встановлювати будь-які додаткові вимоги для такої інвестиційної фірми або кредитної установи щодо питань, охоплених цією Директивою.

2. Будь-яка інвестиційна фірма, яка має намір надавати послуги або здійснювати діяльність на території іншої держави-члена вперше або яка має намір змінити асортимент послуг або спектр видів діяльності, що надаються/здійснюються таким чином, повинна надати таку інформацію компетентним органам держави-члена розташування її головного офісу:

(a) інформацію про державу-члена, у якій вона має намір здійснювати діяльність;

(b) програму діяльності, у якій, зокрема, вказуються інвестиційні послуги та/або види інвестиційної діяльності, а також додаткові послуги, які вона має намір надавати/здійснювати на території такої держави-члена, і чи вона має намір робити це з використанням пов’язаних агентів, заснованих у державі-члені розташування її головного офісу. Якщо інвестиційна фірма має намір використовувати пов’язаних агентів, така інвестиційна фірма повинна повідомити компетентному органу держави-члена розташування її головного офісу інформацію про таких пов’язаних агентів.

Якщо інвестиційна фірма має намір використовувати пов’язаних агентів, заснованих у державі-члені розташування її головного офісу, на території держав-членів, у яких вона має намір надавати послуги, компетентний орган держави-члена розташування головного офісу інвестиційної фірми повинен, упродовж одного місяця після отримання всієї інформації, повідомити компетентному органу держави-члена ведення діяльності, призначеному в якості контактного пункту згідно зі статтею 79(1), інформацію про пов’язаних агентів, яких інвестиційна фірма має намір використовувати для надання інвестиційних послуг і здійснення інвестиційної діяльності в такій державі-члені. Держава-член ведення діяльності повинна опублікувати таку інформацію. ESMA може вимагати надання доступу до такої інформації згідно з процедурою та відповідно до умов, визначених у статті 35 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

3. Компетентний орган держави-члена розташування головного офісу повинен, протягом одного місяця після отримання інформації, надати її компетентному органу держави-члена ведення діяльності, призначеному в якості контактного пункту згідно зі статтею 79(1). Після цього інвестиційна фірма може розпочинати надавати відповідні інвестиційні послуги та здійснювати відповідну інвестиційну діяльність у державі-члені ведення діяльності.

4. У разі зміни будь-яких даних, які повідомлено відповідно до параграфа 2, інвестиційна фірма повинна повідомити компетентний орган держави-члена розташування головного офісу про таку зміну в письмовій формі принаймні за один місяць до впровадження такої зміни. Компетентний орган держави-члена розташування головного офісу повинен повідомити про таку зміну компетентний орган держави-члена ведення діяльності.

5. Будь-яка кредитна установа, яка має намір надавати інвестиційні послуги або здійснювати інвестиційну діяльність, а також надавати додаткові послуги згідно з параграфом 1 з використанням пов’язаних агентів, повинна повідомити компетентному органу держави-члена розташування її головного офісу інформацію про таких пов’язаних агентів.

Якщо кредитна установа має намір використовувати пов’язаних агентів, заснованих у державі-члені розташування її головного офісу, на території держав-членів, у яких вона має намір надавати послуги, компетентний орган держави-члена розташування головного офісу кредитної установи повинен, упродовж одного місяця після отримання всієї інформації, повідомити компетентному органу держави-члена ведення діяльності, призначеному в якості контактного пункту згідно зі статтею 79(1), інформацію про пов’язаних агентів, яких кредитна установа має намір використовувати для надання послуг у такій державі-члені. Держава-член ведення діяльності повинна опублікувати таку інформацію.

6. Держави-члени повинні, без додаткових правових або адміністративних вимог, дозволяти інвестиційним фірмам і операторам ринку, які керують роботою БТМ та ОТМ, з інших держав-членів забезпечувати належні механізми на своїй території, щоб полегшити доступ до таких ринків і торгівлю на них для віддалених користувачів, членів або учасників, заснованих на їхній території.

7. Інвестиційна фірма чи оператор ринку, що керує роботою БТМ чи ОТМ, повинні повідомити компетентному органу держави-члена розташування їхнього головного офісу інформацію про державу-члена, у якій вони мають намір забезпечити такі механізми. Компетентний орган держави-члена розташування головного офісу повинен повідомити, упродовж одного місяця, таку інформацію компетентному органу держави-члена, у якій БТМ чи ОТМ має намір забезпечити такі механізми.

Компетентний орган держави-члена розташування головного офісу повинен, на вимогу компетентного органу держави-члена ведення діяльності БТМ і без невиправданої затримки, повідомити інформацію про віддалених членів або учасників БТМ, заснованих у такій державі-члені.

8. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити інформацію, яка підлягає повідомленню згідно з параграфами 2, 4, 5 і 7.

ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти регуляторних технічних стандартів до 03 липня 2015 року.

Комісії делеговані повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

9. ESMA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб встановити стандартні форми, шаблони та процедури передачі інформації відповідно до параграфів 2, 3, 4, 5 і 7.

ESMA повинен подати Комісії такі проекти імплементаційних технічних стандартів до 31 грудня 2016 року.

Комісії надані повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні послуги та/або інвестиційна діяльність, а також додаткові послуги можна було надавати на їхній території згідно із цією Директивою та Директивою 2013/36/ЄС на основі права на підприємницьку діяльність шляхом заснування філії або використання пов’язаного агента, заснованого в державі-члені за межами держави-члена розташування головного офісу, за умови, що такі послуги або діяльність охоплені авторизацією, наданою інвестиційній фірмі або кредитній установі в державі-члені розташування головного офісу. Додаткові послуги можуть надаватися тільки разом з інвестиційними послугами та/або інвестиційною діяльністю.

Держави-члени не повинні встановлювати жодних додаткових вимог, крім вимог, дозволених згідно з параграфом 8, до організації та діяльності філії стосовно питань, охоплених цією Директивою.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб будь-яка інвестиційна фірма, яка має намір заснувати філію на території іншої держави-члена або використовувати пов’язаних агентів, заснованих в іншій державі-члені, у якій вона не заснувала філію, спочатку повідомила про це компетентний орган держави-члена розташування її головного офісу і надала йому таку інформацію:

(a) інформацію про держав-членів, на території яких вона планує заснувати філію, або держав-членів, у яких вона не заснувала філію, але планує використовувати пов’язаних агентів, заснованих на їхній території;

(b) програму діяльності, у якій, між іншим, визначені пропоновані інвестиційні послуги та/або інвестиційна діяльність, а також додаткові послуги;

(c) у разі заснування філії - організаційну структуру філії із зазначенням того, чи філія має намір використовувати пов’язаних агентів, а також інформацію про таких пов’язаних агентів;

(d) у разі використання пов’язаних агентів у державі-члені, у якій інвестиційна фірма не заснувала філію, - опис цільового використання пов’язаного агента (пов’язаних агентів) і організаційну структуру, включно з лініями підпорядкування, із зазначенням того, як агент (агенти) вписуються в корпоративну структуру інвестиційної фірми;

(e) адресу в державі-члені ведення діяльності, за якою можна отримати документи;

(f) імена осіб, відповідальних за управління філією, або пов’язаних агентів.

Якщо інвестиційна фірма використовує пов’язаного агента, заснованого в державі-члені за межами держави-члена розташування її головного офісу, такий пов’язаний агент прирівнюється до філії в разі її заснування і в будь-якому разі на нього поширюються положення цієї Директиви, які стосуються філій.

3. Крім випадків, коли компетентний орган держави-члена розташування головного офісу має підстави сумніватися в належності адміністративної структури або фінансового стану інвестиційної фірми, беручи до уваги передбачену діяльність, він повинен, упродовж трьох місяців після отримання всієї інформації, повідомити таку інформацію компетентному органу держави-члена ведення діяльності, призначеному в якості контактного пункту згідно зі статтею 79(1), і повідомити про це відповідну інвестиційну фірму.

4. На додачу до інформації, зазначеної в параграфі 2, компетентний орган держави-члена розташування головного офісу повинен повідомити інформацію про акредитовану схему компенсації, учасником якої є інвестиційна фірма згідно з Директивою 97/9/ЄС, компетентному органу держави-члена ведення діяльності. У разі зміни інформації компетентний орган держави-члена розташування головного офісу повинен повідомити про це компетентний орган держави-члена ведення діяльності.

5. Якщо компетентний орган держави-члена розташування головного офісу відмовляється надати інформацію компетентному органу держави-члена ведення діяльності, він повинен повідомити про причини такої відмови відповідну інвестиційну фірму протягом трьох місяців після отримання всієї інформації.

6. Після отримання повідомлення від компетентного органу держави-члена ведення діяльності або, у разі неотримання такого повідомлення від нього, не пізніше ніж через два місяці з дати передачі повідомлення компетентним органом держави-члена розташування головного офісу, філія може бути заснована та розпочати свою діяльність.

7. Будь-яка кредитна установа, яка має намір використовувати пов’язаного агента, заснованого в державі-члені за межами держави-члена розташування її головного офісу, для надання інвестиційних послуг та/або здійснення інвестиційної діяльності, а також надання додаткових послуг згідно із цією Директивою, повинна повідомити про це компетентний орган держави-члена розташування її головного офісу та надати йому інформацію, зазначену в параграфі 2.

Крім випадків, коли компетентний орган держави-члена розташування головного офісу має підстави сумніватися в належності адміністративної структури або фінансового стану кредитної установи, він повинен, упродовж трьох місяців після отримання всієї інформації, повідомити таку інформацію компетентному органу держави-члена ведення діяльності, призначеному в якості контактного пункту згідно зі статтею 79(1), і повідомити про це відповідну кредитну установу.

Якщо компетентний орган держави-члена розташування головного офісу відмовляється надати інформацію компетентному органу держави-члена ведення діяльності, він повинен повідомити про причини такої відмови відповідну кредитну установу протягом трьох місяців після отримання всієї інформації.

Після отримання повідомлення від компетентного органу держави-члена ведення діяльності або, у разі неотримання такого повідомлення від нього, не пізніше ніж через два місяці з дати передачі повідомлення компетентним органом держави-члена розташування головного офісу, пов’язаний агент може розпочати свою діяльність. Такий пов’язаний агент підпадає під дію положень цієї Директиви, які стосуються філій.

8. На компетентний орган держави-члена, у якій розташована філія, покладається відповідальність за забезпечення відповідності послуг, які надає філія на її території, зобов’язанням, встановленим у статтях 24, 25, 27, 28 цієї Директиви і статтях 14-26 Регламенту (ЄС) № 600/2014, а також інструментах, ухвалених відповідно до них державою-членом ведення діяльності у випадках, коли це дозволено відповідно до статті 24(12).

Компетентний орган держави-члена, у якій розташована філія, має право перевіряти умови роботи філії та вимагати внесення змін, які суворо необхідні, щоб надати компетентному органу можливість забезпечувати виконання зобов’язань відповідно до статей 24, 25, 27, 28 цієї Директиви, статей 14-26 Регламенту (ЄС) № 600/2014 та інструментів, ухвалених відповідно до них, стосовно послуг та/або діяльності, які надає/здійснює філія на її території.

9. Кожна держава-член повинна забезпечити, щоб у випадках, коли інвестиційна фірма, авторизована в іншій державі-члені, заснувала філію на її території, компетентний орган держави-члена розташування головного офісу інвестиційної фірми, у ході виконання своїх обов’язків і після інформування компетентного органу держави-члена ведення діяльності, міг проводити виїзні інспекції в такій філії.

10. У разі зміни будь-якої інформації, повідомленої відповідно до параграфа 2, інвестиційна фірма повинна повідомити компетентний орган держави-члена розташування головного офісу про таку зміну в письмовій формі принаймні за один місяць до впровадження такої зміни. Компетентний орган держави-члена ведення діяльності також повинен бути поінформований про таку зміну компетентним органом держави-члена розташування головного офісу.

11. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити інформацію, яка підлягає повідомленню згідно з параграфами 2, 4, 7 і 10.

ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти регуляторних технічних стандартів до 03 липня 2015 року.

Комісії делеговані повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

12. ESMA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб встановити стандартні форми, шаблони та процедури передачі інформації відповідно до параграфів 2, 3, 4, 7 і 10.

ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти імплементаційних технічних стандартів до 03 січня 2016 року.

Комісії надані повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми з інших держав-членів, авторизовані на виконання розпоряджень клієнтів або здійснення операцій за власний рахунок, мали право членства або мали доступ до регульованих ринків, створених на їхній території, за допомогою будь-якого з таких механізмів:

(a) безпосередньо, шляхом заснування філій у державах-членах ведення діяльності;

(b) ставши віддаленими членами регульованого ринку або отримавши віддалений доступ до нього без необхідності бути заснованими у рідній державі-члені регульованого ринку, якщо процедури та системи торгівлі відповідного ринку не вимагають фізичної присутності для здійснення операцій на ринку.

2. Держави-члени не повинні встановлювати будь-які додаткові правові чи адміністративні вимоги щодо питань, охоплених цією Директивою, для інвестиційних фірм, які реалізують право, надане параграфом 1.

1. Без обмеження розділів III, IV або V Регламенту (ЄС) № 648/2012, держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми з інших держав-членів мали право на прямий і непрямий доступ до центрального контрагента і розрахунково-клірингових систем на їхній території для цілей завершення або організації завершення операцій з фінансовими інструментами.

Держави-члени повинні вимагати, щоб прямий і непрямий доступ інвестиційних фірм до таких механізмів здійснювався на основі тих самих недискримінаційних, прозорих і об’єктивних критеріїв, які застосовуються до місцевих членів або учасників. Держави-члени не повинні обмежувати використання таких механізмів клірингом і розрахунками за операціями з фінансовими інструментами, здійсненими на торговельному майданчику на їхній території.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб регульовані ринки на їхній території пропонували всім своїм членам або учасникам право вибору системи розрахунків за операціями з фінансовими інструментами, здійсненими на такому регульованому ринку, за таких умов:

(a) наявність зв’язків і домовленостей між вибраною системою розрахунків і будь-якою іншою системою або механізмом, які необхідні, щоб забезпечити ефективні та економічні розрахунки за відповідною операцією;

(b) наявність згоди компетентного органу, відповідального за нагляд за регульованим ринком, щодо того, що технічні умови здійснення розрахунків за операціями, здійсненими на регульованому ринку, у системі розрахунків, іншій ніж та, що вибрана регульованим ринком, здатні забезпечити безперебійне та належне функціонування фінансових ринків.

Така оцінка компетентного органу регульованого ринку не обмежує компетенцію національних центральних банків як суб’єктів, що здійснюють оверсайт систем розрахунків, або інших наглядових органів, наділених компетенцією щодо таких систем. Компетентний орган повинен враховувати оверсайт/нагляд, що вже здійснюється такими установами, щоб уникнути невиправданого дублювання контролю.

1. Держави-члени не повинні перешкоджати інвестиційним фірмам і операторам ринку, які керують роботою БТМ, укладати належні домовленості із центральним контрагентом або кліринговою установою та системою розрахунків іншої держави-члена з метою забезпечення клірингу та/або розрахунків за певними або всіма операціями, здійсненими членами або учасниками в їхніх системах.

2. Компетентний орган інвестиційних фірм і операторів ринку, які керують роботою БТМ, не повинен заперечувати проти використання центрального контрагента, клірингових установ та/або систем розрахунків в іншій державі-члені, за винятком випадків, коли це явно необхідно для підтримки належного функціонування такого БТМ, і з урахуванням умов для систем розрахунків, встановлених у статті 37(2).

Щоб уникнути невиправданого дублювання контролю, компетентний орган повинен враховувати оверсайт і нагляд за діяльністю розрахунково-клірингової системи, що вже здійснюються центральними банками як суб’єктами, що здійснюють оверсайт розрахунково-клірингових систем, або іншими наглядовими органами, наділеними компетенцією стосовно таких систем.

1. Держава-член може вимагати, щоб фірма третьої країни, яка має намір надавати інвестиційні послуги або здійснювати інвестиційну діяльність, з наданням будь-яких додаткових послуг або без них, непрофесійним або професійним клієнтам у розумінні секції II додатка II на її території, заснувала філію в такій державі-члені.

2. Якщо держава-член вимагає, щоб фірма третьої країни, яка має намір надавати інвестиційні послуги або здійснювати інвестиційну діяльність, з наданням будь-яких додаткових послуг або без них, на її території, заснувала філію, така філія повинна отримати попередню авторизацію від компетентних органів такої держави-члена згідно з такими умовами:

(a) надання послуг, для яких фірма третьої країни подає заяву про надання авторизації, підлягає авторизації та нагляду у третій країні, у якій заснована фірма, і фірма, що подала заяву, належним чином авторизована, при цьому компетентний орган належним чином враховує будь-які рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) у контексті боротьби з відмиванням грошей і протидії фінансуванню тероризму;

(b) існують домовленості про співпрацю, які містять положення, що регулюють обмін інформацією для цілей збереження цілісності ринку та захисту інвесторів, між компетентними органами в державі-члені, у якій буде заснована філія, і компетентними наглядовими органами третьої країни, у якій заснована фірма;

(c) у вільному розпорядженні філії перебуває достатній початковий капітал;

(d) одна або більше осіб призначені відповідальними за управління філією і всі вони відповідають вимозі, встановленій у статті 9(1);

(e) третя країна, у якій заснована фірма третьої країни, підписала угоду з державою-членом, у якій має бути заснована філія, що повністю відповідає стандартам, встановленим у статті 26 Модельної конвенції ОЕСР щодо податків на доходи і капітал та забезпечує ефективний обмін інформацією з податкових питань, включно з багатосторонніми податковими угодами, за наявності;

(f) фірма, належить до схеми компенсації інвесторам, авторизованої або визнаної згідно з Директивою 97/9/ЄС.

3. Фірма третьої країни, зазначена в параграфі 1, повинна подати заяву компетентному органу держави-члена, у якій вона має намір заснувати філію.

Фірма третьої країни, яка має намір отримати авторизацію на надання інвестиційних послуг або здійснення інвестиційної діяльності, з наданням будь-яких додаткових послуг або без них, на території держави-члена через філію, повинна надати компетентному органу такої держави-члена таку інформацію:

(a) найменування органу, відповідального за нагляд за її діяльністю у відповідній третій країні. Якщо за нагляд відповідає більш ніж один орган, необхідно надати інформацію про відповідні сфери компетенції;

(b) усю релевантну інформацію про фірму (найменування, організаційно-правова форма, зареєстрований офіс і адреса, члени органу управління, відповідні акціонери/учасники) і програму діяльності, у якій визначені інвестиційні послуги та/або види інвестиційної діяльності, а також додаткові послуги, які надаватимуться/здійснюватимуться, а також організаційну структуру філії, включно з описом будь-якого аутсорсингу основних операційних функцій третім особам;

(c) імена осіб, відповідальних за управління філією, і відповідні документи, що підтверджують відповідність вимогам, встановленим у статті 9(1);

(d) інформацію про початковий капітал, що перебуває у вільному розпорядженні філії.

1. Компетентний орган держави-члена, у якій фірма третьої країни заснувала або має намір заснувати філію, повинен надавати авторизацію, тільки якщо такий компетентний орган переконався, що:

(a) виконані умови відповідно до статті 39; та

(b) філія фірми третьої країни буде здатна відповідати положенням, зазначеним у параграфі 2.

Компетентний орган повинен повідомити фірму третьої країни про надання або відмову в наданні авторизації протягом шести місяців після подання повної заяви.

2. Філія фірми третьої країни, авторизована згідно з параграфом 1, повинна виконувати зобов’язання, встановлені у статтях 16-20, 23, 24, 25 і 27, статті 28(1) та статтях 30, 31 і 32 цієї Директиви та у статтях 3-26 Регламенту (ЄС) № 600/2014, а також в інструментах, ухвалених відповідно до них, і повинна підлягати нагляду з боку компетентного органу держави-члена, у якій була надана авторизація.

Держави-члени не повинні встановлювати жодних додаткових вимог до організації та діяльності філії стосовно питань, охоплених цією Директивою, і не повинні надавати будь-якій філії фірм третіх країн переваги порівняно з фірмами Союзу.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли непрофесійний або професійний клієнт у розумінні секції II додатка II, заснований або розташований у Союзі, ініціює, за власною виключною ініціативою, надання інвестиційної послуги або здійснення інвестиційної діяльності фірмою третьої країни, вимога щодо авторизації відповідно до статті 39 не застосовується до надання такої послуги або здійснення такої діяльності фірмою третьої країни для такої особи, включно з відносинами, безпосередньо пов’язаними з наданням такої послуги або здійсненням такої діяльності. Ініціатива з боку таких клієнтів не надає права фірмі третьої країни реалізувати такому клієнту в інший спосіб, крім як через філію, якщо її наявність вимагається згідно з національним правом, нові категорії інвестиційних продуктів або інвестиційних послуг.

Компетентний орган, який надав авторизацію згідно зі статтею 41, може відкликати авторизацію, видану фірмі третьої країни, якщо така фірма:

(a) не користується авторизацією упродовж 12 місяців, прямо відмовляється від авторизації або не надавала інвестиційні послуги чи не здійснювала інвестиційної діяльності упродовж останніх шести місяців, якщо тільки відповідна держава-член не передбачила припинення дії авторизації у таких випадках;

(b) отримала авторизацію шляхом надання неправдивих заяв або використання інших неналежних засобів;

(c) більше не відповідає умовам, згідно з якими було надано авторизацію;

(d) серйозно або систематично порушувала положення, ухвалені відповідно до цієї Директиви, які регулюють умови роботи інвестиційних фірм і застосовні до фірм третіх країн;

(e) підпадає під будь-який із випадків, коли національним правом щодо питань, які не підпадають під сферу застосування цієї Директиви, передбачене відкликання.

1. Держави-члени повинні надавати авторизацію в якості регульованого ринку системам, які відповідають цьому розділу.

Авторизація в якості регульованого ринку повинна надаватися, тільки якщо компетентний орган переконався, що оператор ринку та системи регульованого ринку відповідають принаймні вимогам, встановленим у цьому розділі.

У випадку регульованого ринку, що є юридичною особою та яким управляє або керує оператор ринку, інший ніж сам регульований ринок, держави-члени повинні встановити, як різні зобов’язання, які покладаються на оператора ринку згідно із цією Директивою, розподілятимуться між регульованим ринком і оператором ринку.

Оператор ринку повинен надати всю інформацію, включно з програмою діяльності, у якій, між іншим, визначені передбачені види діяльності та організаційна структура, які необхідні, щоб компетентний орган переконався, що на момент початкової авторизації регульований ринок вжив всіх заходів для виконання своїх зобов’язань згідно із цим розділом.

2. Держави-члени повинні вимагати від оператора ринку виконувати завдання, пов’язані з організацією та функціонуванням регульованого ринку, під наглядом компетентного органу. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи регулярно перевіряли відповідність регульованих ринків цьому розділу. Вони також повинні забезпечити, щоб компетентні органи здійснювали моніторинг постійної відповідності регульованих ринків умовам початкової авторизації, встановленим згідно із цим розділом.

3. Держави-члени повинні гарантувати, що оператор ринку відповідає за забезпечення відповідності регульованого ринку, який перебуває в його управлінні, вимогам, встановленим у цьому розділі.

Держави-члени також повинні забезпечити, щоб оператор ринку мав право на реалізацію прав, які належать регульованому ринку, що перебуває в його управлінні, згідно із цією Директивою.

4. Без обмеження будь-яких відповідних положень Регламенту (ЄС) № 596/2014 або Директиви 2014/57/ЄС, торгівля в системах регульованого ринку повинна регулюватися публічним правом рідної держави-члена регульованого ринку.

5. Компетентний орган може відкликати авторизацію, видану регульованому ринку, якщо він:

(a) не користується авторизацією упродовж 12 місяців, прямо відмовляється від авторизації або не працював упродовж останніх шести місяців, якщо тільки відповідна держава-член не передбачила припинення дії авторизації у таких випадках;

(b) отримав авторизацію шляхом надання неправдивих заяв або використання інших неналежних засобів;

(c) більше не відповідає умовам, згідно з якими було надано авторизацію;

(d) серйозно або систематично порушував положення, ухвалені відповідно до цієї Директиви або Регламенту (ЄС) № 600/2014;

(e) підпадає під будь-який із випадків, коли національним правом передбачене відкликання.

6. Про кожне відкликання авторизації необхідно повідомляти ESMA.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб усі члени органу управління будь-якого оператора ринку постійно мали достатньо добру репутацію, володіли достатніми знаннями, навичками та досвідом для виконання своїх обов’язків. Загальний склад органу управління повинен відображати достатньо широкий спектр досвіду.

2. Члени органу управління повинні, зокрема, відповідати таким вимогам:

(a) Усі члени органу управління повинні приділяти достатньо часу виконанню своїх функцій в рамках оператора ринку. Кількість посад директора, яку одночасно може обіймати член органу управління в будь-якій юридичній особі, повинна визначатися з урахуванням конкретних обставин, характеру, обсягу та складності діяльності оператора ринку.

Крім випадків представництва інтересів держави-члена, члени органу управління операторів ринку, які є значимими з огляду на їх розмір, внутрішню організацію, характер, обсяг і складність їхньої діяльності, не повинні одночасно обіймати більше однієї з таких комбінацій посад:

(i) одна посада виконавчого директора та дві посади невиконавчого директора;

(ii) чотири посади невиконавчого директора.

Посади виконавчого або невиконавчого директора в межах однієї групи або суб’єктів господарювання, у яких оператор ринку має істотну участь, повинні розглядатися як одна посада директора.

Компетентні органи можуть дозволити членам органу управління обіймати одну додаткову посаду невиконавчого директора. Компетентні органи повинні регулярно повідомляти ESMA про надання таких дозволів.

Посади директора в організаціях, які не переслідують переважно комерційні цілі, звільняються від обмеження кількості посад директора, які може обіймати член органу управління.

(b) Орган управління повинен володіти належними колективними знаннями, навичками та досвідом, щоб мати змогу розуміти діяльність оператора ринку, у тому числі основні ризики.

(c) Кожен член органу управління повинен діяти чесно, доброчесно та незалежно, щоб ефективно оцінювати рішення вищого керівництва та заперечувати проти них, за необхідності, і щоб здійснювати дієвий контроль і моніторинг вироблення й ухвалення рішень.

3. Оператори ринку повинні виділяти достатні людські та фінансові ресурси для ввідного інструктажу та навчання членів органу управління.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб оператори ринку, які є значимими з огляду на їх розмір, внутрішню організацію, характер, обсяг і складність їхньої діяльності, створили номінаційний комітет у складі членів органу управління, які не виконують жодних виконавчих функцій у рамках відповідного оператора управління.

Номінаційний комітет повинен здійснювати такі функції:

(a) визначати та рекомендувати, для затвердження органом управління або загальними зборами, кандидатури на вакантні посади в органі управління; У рамках цієї діяльності номінаційний комітет повинен оцінювати співвідношення знань, навичок, різноманіття та досвіду органу управління. Крім того, комітет повинен підготувати опис функцій і компетенцій для конкретного призначення та оцінити очікувану тривалість призначення на посаду. Більше того, номінаційний комітет повинен ухвалити рішення щодо цільового показника представництва гендерно недопредставлених груп в органі управління та підготувати політику щодо збільшення кількості представників гендерно недопредставлених груп в органі управління для досягнення такого цільового показника;

(b) періодично, але не рідше одного разу на рік, оцінювати структуру, розмір, склад і ефективність роботи органу управління та надавати рекомендації органу управління стосовно будь-яких змін;

(c) періодично, але не рідше одного разу на рік, оцінювати знання, навички та досвід окремих членів органу управління та органу управління в цілому, і звітувати про це перед органом управління;

(d) періодично переглядати політику органу управління щодо обрання та призначення вищого керівництва та надавати рекомендації органу управління.

У ході виконання своїх обов’язків номінаційний комітет повинен, наскільки це можливо, постійно враховувати необхідність забезпечення того, щоб у процесі вироблення й ухвалення рішень органом управління не домінувала будь-яка одна фізична особа або невелика група фізичних осіб у спосіб, що шкодить інтересам оператора ринку в цілому.

У ході виконання своїх обов’язків номінаційний комітет повинен мати можливість використовувати будь-які форми ресурсів, які він вважає доцільними, у тому числі зовнішні консультації.

У випадках, коли, згідно з національним правом, орган управління не має компетенції, пов’язаної із процесом відбору та призначення будь-якого з його членів, цей параграф не застосовується.

5. Держави-члени або компетентні органи повинні вимагати, щоб оператори ринку та їхні відповідні номінаційні комітети орієнтувалися на широкий спектр якостей і компетенцій при доборі членів органу управління і з цією метою впровадили політику просування різноманіття в органі управління.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган управління оператора ринку визначав і контролював впровадження механізмів управління, які забезпечують ефективне та розумне управління організацією, у тому числі розподіл обов’язків в організації та запобігання конфліктам інтересів, у спосіб, що забезпечує цілісність ринку.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб орган управління здійснював моніторинг і періодичне оцінювання дієвості механізмів управління оператора ринку та вживав належних заходів для усунення будь-яких недоліків.

Члени органу управління повинні мати належний доступ до інформації та документації, які необхідні для контролю та моніторингу вироблення й ухвалення управлінських рішень.

7. Компетентний орган повинен відмовити в наданні авторизації, якщо він не переконаний, що члени органу управління оператора ринку мають достатньо добру репутацію, володіють достатніми знаннями, навичками та досвідом і присвячують достатньо часу виконанню свої функцій, або за наявності об’єктивних і явних підстав вважати, що орган управління оператора ринку може становити загрозу для ефективного, надійного та розумного управління ним і належного врахування цілісності ринку.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб у процесі авторизації регульованого ринку особа або особи, які фактично керують діяльністю та операціями вже авторизованого регульованого ринку згідно із цією Директивою, вважалися такими, що відповідають вимогам, встановленим у параграфі 1.

8. Держави-члени повинні вимагати від оператора ринку повідомляти компетентний орган про всіх членів його органу управління та про будь-які зміни у його складі разом з усією інформацією, необхідною для оцінювання відповідності оператора ринку параграфам 1-5.

9. ESMA видає настанови з таких питань:

(a) поняття достатньої тривалості призначення на посаду члена органу управління для виконання його функцій з огляду на конкретні обставини, характер, обсяг і складність діяльності оператора ринку;

(b) поняття належних колективних знань, навичок і досвіду органу управління, як зазначено в пункті (b) параграфа 2;

(c) поняття чесності, доброчесності та незалежності члена органу управління, як зазначено в пункті (c) параграфа 2;

(d) поняття достатніх людських та фінансових ресурсів, виділених для ввідного інструктажу та навчання членів органу управління, як зазначено в параграфі 3;

(e) поняття різноманіття, що повинне враховуватися при відборі членів органу управління, як зазначено в параграфі 5.

ESMA повинен видати такі настанови до 03 січня 2016 року.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб особи, які можуть здійснювати, прямо або опосередковано, значний вплив на управління регульованим ринком, були придатними.

2. Держави-члени повинні вимагати від оператора регульованого ринку:

(a) надавати компетентному органу та оприлюднювати інформацію про структуру власності регульованого ринку та/або оператора ринку, а також, зокрема, дані про будь-яких осіб, які можуть здійснювати значний вплив на управління, і розмір їхніх часток участі;

(b) повідомляти компетентному органу та оприлюднювати інформацію про будь-яку передачу права власності, що призводить до змін у складі осіб, які здійснюють значний вплив на керування роботою регульованого ринку.

3. Компетентний орган повинен відмовити в затвердженні пропонованих змін контрольних часток участі в регульованому ринку та/або операторі ринку за наявності об’єктивних і явних підстав вважати, що вони становитимуть загрозу для надійного та розумного управління регульованим ринком.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб регульований ринок:

(a) мав механізми для чіткого визначення та управління потенційними негативними наслідками для роботи регульованого ринку або для його членів чи учасників будь-якого конфлікту інтересів між інтересами регульованого ринку, його власників або його оператора ринку і надійним функціонуванням регульованого ринку, зокрема, коли такі конфлікти інтересів можуть завдати шкоди виконанню будь-яких функцій, делегованих регульованому ринку компетентним органом;

(b) мав належні ресурси для управління ризиками, на які він наражається, впровадив належні механізми і системи для виявлення всіх суттєвих ризиків для його діяльності та впровадив ефективні заходи для пом’якшення таких ризиків;

(c) мав механізми для розумного управління технічною експлуатацією системи, включно зі встановленням дієвих механізмів на випадок надзвичайних ситуацій для подолання ризиків порушень роботи систем;

(d) мав прозорі та недискреційні правила та процедури справедливої та належної торгівлі та встановив об’єктивні критерії ефективного виконання розпоряджень;

(e) мав належні механізми для сприяння ефективному та своєчасному завершенню операцій, здійснених у його системах;

(f) мав, на момент авторизації та на постійній основі, достатні фінансові ресурси для забезпечення його належного функціонування з урахуванням характеру та обсягу операцій, що їх здійснюють на ринку, а також обсягу та ступеня ризиків, на які він наражається.

2. Держави-члени не повинні дозволяти операторам ринку виконувати розпорядження клієнтів за рахунок власного капіталу або здійснювати торгівлю зі зведенням принципалів на будь-якому з регульованих ринків, роботою яких вони керують.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб регульований ринок мав ефективні системи, процедури та механізми для забезпечення того, що його торгові системи є стійкими, мають достатню спроможність, щоб впоратися з піковими обсягами розпоряджень і повідомлень, здатні забезпечувати належну торгівлю за умов значної напруженості на ринку, пройшли повне тестування, щоб забезпечити дотримання таких умов, і підпадають під дію дієвих механізмів забезпечення безперервної роботи в разі будь-якого порушення роботи його торгових систем.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб регульований ринок мав:

(a) письмові договори з усіма інвестиційними фірмами, які реалізують стратегію вирівнювання ринку на регульованому ринку;

(b) схеми для забезпечення участі достатньої кількості інвестиційних фірм у таких договорах, які вимагають, щоб вони розміщували тверді котирування за конкурентними цінами, в результаті чого забезпечується ліквідність на ринку на регулярній і передбачуваній основі, якщо така вимога є доречною з огляду на характер і обсяг торгівлі на такому регульованому ринку.

3. У письмовому договорі, зазначеному в параграфі 2, принаймні повинні бути визначені:

(a) зобов’язання інвестиційної фірми щодо забезпечення ліквідності, а також, якщо застосовно, будь-яке інше зобов’язання, що випливає з участі у схемі, зазначеній у параграфі 2(b);

(b) будь-які пільги у формі знижок або в іншій формі, які пропонує регульований ринок інвестиційній фірмі, щоб забезпечити ліквідність на ринку на регулярній і передбачуваній основі та, якщо застосовно, інші права, що їх отримує інвестиційна фірма в результаті участі у схемі, зазначеній у параграфі 2(b).

Регульований ринок повинен здійснювати моніторинг і забезпечувати відповідність інвестиційних фірм вимогам таких зобов’язальних письмових договорів. Регульований ринок повинен повідомити компетентному органу зміст зобов’язального письмового договору та повинен, на вимогу, надати компетентному органу всю додаткову інформацію, яка необхідна, щоб надати компетентному органу можливість переконатися у відповідності регульованого ринку цьому параграфу.

4. Держави-члени повинні вимагати, щоб регульований ринок мав дієві системи, процедури та механізми для відхилення розпоряджень, які перевищують попередньо визначені порогові значення обсягу та ціни або є явно помилковими.

5. Держави-члени повинні вимагати, щоб регульований ринок був здатний тимчасово зупиняти або обмежувати торги в разі значних змін ціни фінансового інструмента на такому ринку або на пов’язаному ринку упродовж короткого періоду часу та, у виняткових випадках, був здатний скасовувати, змінювати та коригувати будь-яку операцію. Держави-члени повинні вимагати, щоб регульований ринок забезпечив належне налаштування параметрів тимчасового зупинення торгів у спосіб, що враховує ліквідність різних класів і підкласів активів, характер моделі ринку та типи користувачів і є достатнім для уникнення істотних порушень порядку торгівлі.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб регульований ринок звітував про параметри тимчасового зупинення торгів і будь-які суттєві зміни таких параметрів компетентному органу в узгоджений та порівнянний спосіб і щоб компетентний орган, у свою чергу, звітував про них ESMA. Держави-члени повинні вимагати, щоб у випадках, коли регульований ринок, що є значимим з огляду на ліквідність такого фінансового інструмента, тимчасово зупиняє торги в будь-якій державі-члені, такий торговельний майданчик мав необхідні системи та процедури для забезпечення надсилання ним повідомлення компетентним органам, щоб вони координували загальноринкові заходи та визначили, чи доцільно тимчасово зупиняти торги на інших майданчиках, на яких торгують таким фінансовим інструментом, до відновлення торгів на основному ринку.

6. Держави-члени повинні вимагати, щоб регульований ринок мав дієві системи, процедури та механізми, включно з вимогою до членів або учасників здійснювати належне тестування алгоритмів і створювати середовище для сприяння такому тестуванню, щоб гарантувати, що системи алгоритмічної торгівлі не можуть створити неналежні умови торгівлі на ринку або сприяти їх створенню, і щоб управляти будь-якими неналежними умовами торгівлі, які усе ж виникають через такі системи алгоритмічної торгівлі, включно із системами обмеження коефіцієнта невиконаних розпоряджень порівняно з операціями, які можуть бути введені в систему членом або учасником, щоб мати здатність уповільнити потік розпоряджень за наявності ризику досягнення максимальної потужності системи, обмежити мінімальний розмір кроку зміни ціни, який може бути здійснений на ринку, і забезпечити його дотримання.