Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/65/ЄС від 15 травня 2014 року про ринки фінансових інструментів та про внесення змін до Директиви 2002/92/ЄС та Директиви 2011/61/ЄС

8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб статті24, 25, 27 і 28 застосовувалися до операцій, що здійснюються на ОТМ.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційна фірма, авторизована на їхній території, у будь-який час відповідала умовам початкової авторизації, встановленим у главі I.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб компетентні органи встановили належні методи моніторингу дотримання інвестиційними фірмами їхнього обов’язку відповідно до параграфа 1. Вони повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми повідомляли компетентні органи про будь-які суттєві зміни умов початкової авторизації.

ESMA може розробити настанови щодо методів моніторингу, зазначених у цьому параграфі.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи здійснювали моніторинг діяльності інвестиційних фірм, щоб оцінити відповідність умовам діяльності, передбаченим у цій Директиві. Держави-члени повинні забезпечити наявність належних заходів, щоб надати компетентним органам можливість отримувати інформацію, необхідну для оцінювання дотримання інвестиційними фірмами відповідних зобов’язань.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми вживали всіх належних заходів для виявлення, запобігання або управління конфліктами інтересів між ними, у тому числі їхніми керівниками, працівниками і пов’язаними агентами, або між будь-якою особою, прямо або непрямо пов’язаною з ними відносинами контролю, і їхніми клієнтами або між клієнтами, які виникають у ході надання будь-яких інвестиційних і додаткових послуг чи їх комбінації, включно з конфліктами інтересів, які виникають у результаті отримання заохочень від третіх осіб або власної винагороди інвестиційної фірми, а також з інших структур стимулювання.

2. Якщо організаційні або адміністративні механізми, створені інвестиційною фірмою відповідно до статті 16(3) з метою запобігання негативному впливу конфліктів інтересів на інтереси її клієнтів, не є достатніми, щоб із достатньою впевненістю забезпечити запобігання ризикам завдання шкоди інтересам клієнтів, інвестиційна фірма повинна чітко повідомити клієнта про загальний характер та/або джерела конфліктів інтересів і заходи, вжиті для пом’якшення таких ризиків, перш ніж здійснювати операції від його/її імені.

3. Повідомлення, зазначене в параграфі 2, повинне:

(a) бути надане на довговічному носії; та

(b) містити достатньо детальну інформацію, з урахуванням характеру клієнта, щоб дати такому клієнту можливість ухвалити поінформоване рішення щодо послуги, у зв’язку з якою виникає конфлікт інтересів.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 89 з метою:

(a) визначення заходів, вжиття яких можна обґрунтовано очікувати від інвестиційних фірм з метою виявлення конфліктів інтересів, запобігання їм, управління ними та повідомлення про них при наданні різних інвестиційних і додаткових послуг та їх комбінацій;

(b) встановлення належних критеріїв для визначення типів конфліктів інтересів, існування яких може завдати шкоди інтересам клієнтів або потенційних клієнтів інвестиційної фірми.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб при наданні клієнтам інвестиційних послуг або, у відповідних випадках, додаткових послуг, інвестиційна фірма діяла чесно, справедливо, професійно та з максимальним урахуванням інтересів її клієнтів і дотримувалася, зокрема, принципів, визначених у цій статті та у статті 25.

2. Інвестиційні фірми, які створюють фінансові інструменти для продажу клієнтам, повинні забезпечити, щоб такі фінансові інструменти були розроблені з метою задоволення потреб визначеного цільового ринку кінцевих клієнтів у рамках відповідної категорії клієнтів, щоб стратегія розповсюдження фінансових інструментів була сумісною з визначеним цільовим ринком і щоб інвестиційна фірма вживала всіх можливих заходів для забезпечення розповсюдження фінансового інструмента на визначеному цільовому ринку.

Інвестиційна фірма повинна розбиратися у фінансових інструментах, які вона пропонує або рекомендує, оцінювати сумісність фінансових інструментів із потребами клієнтів, яким вона надає інвестиційні послуги, з урахуванням визначеного цільового ринку кінцевих клієнтів, як зазначено у статті 16(3), і забезпечити, щоб фінансові інструменти пропонували або рекомендували, тільки коли це в інтересах клієнта.

3. Уся інформація, у тому числі маркетингові комунікації, що їх інвестиційна фірма адресує клієнтам або потенційним клієнтам, повинна бути правдивою, чіткою та не вводити в оману. Маркетингові комунікації повинні бути чітко позначені як такі.

4. Клієнтам або потенційним клієнтам необхідно своєчасно надавати належну інформацію про інвестиційну фірму та її послуги, фінансові інструменти та пропоновані інвестиційні стратегії, місця виконання та всі витрати і пов’язані платежі. Зазначена інформація повинна містити такі елементи:

(a) у разі надання інвестиційних порад інвестиційна фірма повинна своєчасно, перш ніж надавати інвестиційну пораду, повідомити клієнту:

(i) чи така порада маж незалежний характер;

(ii) чи така порада ґрунтується на широкому чи більш обмеженому аналізі різних типів фінансових інструментів і, зокрема, чи їх асортимент обмежується фінансовими інструментами, випущеними або наданими суб’єктами, які мають тісні зв’язки з інвестиційною фірмою, або інші правові чи економічні відносини, як-от договірні відносини, які є настільки близькими, що становлять ризик для незалежності наданої поради;

(iii) чи інвестиційна фірма надаватиме клієнту періодичну оцінку придатності фінансових інструментів, рекомендованих такому клієнту;

(b) інформація про фінансові інструменти та пропоновані інвестиційні стратегії повинна містити належні настанови та попередження про ризики, пов’язані з інвестиціями в такі інструменти або з певними інвестиційними стратегіями, а також відомості про те, чи фінансовий інструмент призначений для непрофесійних чи професійних клієнтів, з урахуванням визначеного цільового ринку відповідно до параграфа 2;

(c) інформація про всі витрати та пов’язані платежі повинна містити відомості про інвестиційні та додаткові послуги, включно з вартістю порад, у відповідних випадках, вартістю фінансового інструмента, що його рекомендують або реалізують клієнту, і можливим способом оплати, а також охоплювати платежі на користь третіх осіб.

Інформація про всі витрати і платежі, у тому числі про витрати і платежі, пов’язані з інвестиційною послугою та фінансовим інструментом, які не спричинені базисним ринковим ризиком, повинна надаватися в агрегованій формі, щоб надати клієнту можливість зрозуміти загальну вартість, а також сукупний вплив на дохідність інвестицій, а також на вимогу клієнта має надаватися детальний розподіл за позиціями. Якщо застосовно, таку інформацію надають клієнту на регулярній основі, принаймні щорічно, протягом строку амортизації інвестицій.

5. Інформація, зазначена в параграфах 4 і 9, повинна надаватися у зрозумілій формі у спосіб, який дає клієнтам і потенційним клієнтам обґрунтовану можливість зрозуміти характер і ризики пропонованої інвестиційної послуги та певного типу пропонованого фінансового інструмента і, відповідно, ухвалювати поінформовані інвестиційні рішення. Держави-члени можуть дозволити, щоб таку інформацію надавали у стандартизованому форматі.

6. Якщо інвестиційну послугу пропонують у складі фінансового продукту, який уже підпадає під дію інших положень права Союзу щодо кредитних установ і споживчих кредитів, які стосуються вимог щодо надання інформації, на таку послугу додатково не поширюються обов’язки, визначені в параграфах 3, 4 і 5.

7. Якщо інвестиційна фірма повідомляє клієнту, що інвестиційна порада має незалежний характер, така інвестиційна фірма повинна:

(a) оцінити достатньо широкий асортимент доступних на ринку фінансових інструментів, який має бути достатньо різноманітним з огляду на їх тип, емітентів або надавачів продуктів, щоб забезпечити можливість належного досягнення інвестиційних цілей клієнта, і який не повинен обмежуватися фінансовими інструментами, випущеними або наданими:

(i) власне інвестиційною фірмою або суб’єктами, які мають тісні зв’язки з інвестиційною фірмою; або

(ii) іншими суб’єктами, з якими інвестиційна фірма має настільки тісні правові чи економічні відносини, як-от договірні відносини, що вони становлять ризик для незалежності наданої поради;

(b) не приймати та не стягувати плату, комісію або будь-які грошові чи негрошові винагороди, що їх сплачують або надають будь-які треті особи або особи, які діють від імені третіх осіб, у зв’язку з наданням послуги клієнтам. Дрібні негрошові винагороди, як можуть підвищувати якість послуги, що надається клієнту, і за своїм обсягом і характером не можуть вважатися такими, що негативно впливають на дотримання інвестиційною фірмою свого обов’язку діяти з максимальним урахуванням інтересів клієнта, повинні чітко вказуватися та виключаються зі сфери дії цього пункту.

8. У разі управління портфелем інвестиційна фірма не повинна приймати або стягувати плату, комісію або будь-які грошові чи негрошові винагороди, що їх сплачують або надають будь-які треті особи або особи, які діють від імені третіх осіб, у зв’язку з наданням послуги клієнтам. Дрібні негрошові винагороди, як можуть підвищувати якість послуги, що надається клієнту, і за своїм обсягом і характером не можуть вважатися такими, що негативно впливають на дотримання інвестиційною фірмою свого обов’язку діяти з максимальним урахуванням інтересів клієнта, повинні чітко вказуватися та виключаються зі сфери дії цього параграфа.

9. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми вважалися такими, що не виконують свої обов’язки відповідно до статті 23 або параграфа 1 цієї статті, якщо вони сплачують або отримують будь-яку плату чи комісію, надають або отримують будь-яку негрошову винагороду у зв’язку з наданням інвестиційної або додаткової послуги або від будь-якої особи, крім клієнта чи особи, що діє від імені клієнта, крім випадків, коли платіж або винагорода:

(a) призначені для підвищення якості відповідної послуги для клієнта; та

(b) не мають негативного впливу на обов’язок інвестиційної фірми діяти чесно, справедливо і професійно з максимальним урахуванням інтересів її клієнтів.

Про існування, характер і суму платежу або винагороди, зазначених у першому підпараграфі, або, якщо суму неможливо встановити, про метод розрахунку такої суми необхідно чітко, точно, зрозуміло та в повному обсязі повідомити клієнта, перш ніж надавати відповідну інвестиційну або додаткову послугу. Якщо застосовно, інвестиційна фірма також повинна повідомити клієнта про механізми передачі клієнту плати, комісії, грошової або негрошової винагороди, отриманої у зв’язку з наданням інвестиційної або додаткової послуги.

Платіж або винагорода, які уможливлюють або є необхідними для надання інвестиційних послуг, як-от плата за депозитарні послуги, збори за проведення розрахунків та обмін валюти, регуляторні збори або плата за юридичні послуги, що за своїм характером не можуть суперечити обов’язкам інвестиційної фірми діяти чесно, справедливо та професійно з максимальним урахуванням інтересів її клієнтів, не підпадають під дію вимог, визначених у першому підпараграфі.

10. Інвестиційна фірма, яка надає інвестиційні послуги клієнтам, повинна гарантувати, що вона не сплачує винагороду за роботу свого персоналу та не оцінює її у спосіб, що суперечить її обов’язку діяти максимальним урахуванням інтересів її клієнтів. Зокрема, вона не повинна створювати жодного механізму у формі винагороди, цільових показників продажів або в будь-якій іншій формі, що може стимулювати персонал рекомендувати непрофесійному клієнту певний фінансовий інструмент у випадку, коли інвестиційна фірма могла б порекомендувати інший фінансовий інструмент, який краще відповідав би потребам клієнта.

11. Якщо інвестиційну послугу пропонують разом з іншою послугою або продуктом як частину пакета або як умову одного договору або пакета, інвестиційна фірма повинна повідомити клієнту, чи можливо придбати різні компоненти окремо, і повинна окремо надати інформацію про витрати та платежі, пов’язані з кожним компонентом.

Якщо ризики, які випливають із такого договору або пакета, пропонованого непрофесійному клієнту, можуть відрізнятися від ризиків, пов’язаних з окремими компонентами, інвестиційна фірма повинна надати належний опис різних компонентів договору або пакета, а також способу, у який їх взаємодія змінює ризики.

ESMA у співпраці з EBA і EIOPA повинні розробити до 03 січня 2016 року та періодично оновлювати настанови щодо оцінювання практик перехресних продажів і нагляду за ними із зазначенням, зокрема, ситуацій, коли практики перехресних продажів не відповідають обов’язкам, встановленим у параграфі 1.

12. Держави-члени можуть, у виняткових випадках, встановити додаткові вимоги для інвестиційних фірм стосовно питань, охоплених цією статтею. Такі вимоги повинні бути об’єктивно обґрунтованими та пропорційними, щоб усувати конкретні ризики для захисту інвесторів або цілісності ринку, які мають виняткове значення в умовах структури ринку такої держави-члена.

Держави-члени повинні повідомити Комісію про будь-яку вимогу, яку вони мають намір встановити відповідно до цього параграфа, без невиправданої затримки, принаймні за два місяці до дати, коли така вимога повинна набрати чинності. Повідомлення повинне містити обґрунтування такої вимоги. Будь-які такі додаткові вимоги не повинні обмежувати або будь-яким іншим чином негативно впливати на права інвестиційних фірм відповідно до статей 34 і 35 цієї Директиви.

Комісія повинна, протягом двох місяців після повідомлення, зазначеного у другому підпараграфі, надати висновок щодо пропорційності та обґрунтованості додаткових вимог.

Комісія повинна повідомити державам-членам і оприлюднити на своєму вебсайті додаткові вимоги, встановлені відповідно до цього параграфа.

Держави-члени можуть зберегти додаткові вимоги, які були повідомлені Комісії відповідно до статті 4 Директиви 2006/73/ЄС до 02 липня 2014 року, у разі виконання умов, встановлених у зазначеній статті.

13. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 89, щоб забезпечити дотримання інвестиційними фірмами принципів, визначених у цій статті, при наданні інвестиційних або додаткових послуг їхнім клієнтам, включно з:

(a) умовами, яким повинна відповідати інформація, щоб бути правдивою, чіткою та не вводити в оману;

(b) детальними відомостями про зміст і формат інформації для клієнтів стосовно класифікації клієнтів, інвестиційних фірм та їхніх послуг, фінансових інструментів, витрат і зборів;

(c) критеріями оцінювання асортименту доступних на ринку фінансових інструментів

(d) критеріями оцінювання дотримання фірмами, які отримують заохочення, обов’язку діяти чесно, справедливо і професійно з максимальним урахуванням інтересів клієнта.

При розробленні вимог до інформації про фінансові інструменти, що стосуються пункту b параграфа 4, необхідно включати інформацію про структуру продукту, якщо застосовно, з урахуванням будь-якої релевантної стандартизованої інформації, що вимагається згідно з правом Союзу.

14. Делеговані акти, зазначені у параграфі 13, повинні враховувати:

(a) характер послуги (послуг), що пропонується (пропонуються) або надається (надаються) клієнту або потенційному клієнту, з урахуванням типу, предмету, обсягу та частоти операцій;

(b) характер і асортимент продуктів, що пропонуються або розглядаються, у тому числі різні типи фінансових інструментів;

(c) непрофесійний або професійний характер клієнтів або потенційних клієнтів або, у випадку параграфів 4 і 5, їх класифікацію як прийнятних контрагентів.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми забезпечили та довели компетентним органам на їх вимогу, що фізичні особи, які надають інвестиційні поради або інформацію про фінансові інструменти, інвестиційні або додаткові послуги клієнтам від імені інвестиційної фірми, володіють необхідними знаннями та компетентністю для виконання їхніх обов’язків відповідно до статті 24 та цієї статті. Держави-члени повинні опублікувати критерії, які мають використовуватися для оцінювання таких знань і компетентності.

2. При наданні інвестиційних порад або управлінні портфелем інвестиційна фірма повинна отримати необхідну інформацію про знання та досвід клієнта або потенційного клієнта в інвестиційній сфері, що має значення для конкретного типу продукту, фінансовий стан такої особи, зокрема її здатність нести збитки, та її інвестиційні цілі, включно з її стійкістю до ризиків, щоб інвестиційна фірма мала змогу рекомендувати клієнту або потенційному клієнту інвестиційні послуги та фінансові інструменти, які придатні для них та, зокрема, відповідають їх ступеню стійкості до ризиків і здатності нести збитки.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли інвестиційна фірма надає інвестиційну пораду, рекомендуючи пакет послуг або продуктів, об’єднаних відповідно до статті 24(11), увесь об’єднаний пакет був придатним.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми, при наданні інвестиційних послуг, інших ніж послуги, зазначені в параграфі 2, вимагали від клієнта або потенційного клієнта надання інформації про знання та досвід такої особи в інвестиційній сфері, що має значення для конкретного типу пропонованих або запитуваних продуктів або послуг, щоб інвестиційна фірма мала змогу оцінити доречність передбачених послуг або продуктів для клієнта. Якщо передбачене об’єднання послуг або продуктів відповідно до статті 24(11), при оцінюванні необхідно враховувати, чи весь об’єднаний пакет є доречним.

Якщо інвестиційна фірма вважає, на підставі інформації, отриманої згідно з першим підпараграфом, що продукт або послуга є недоречними для клієнта або потенційного клієнта, інвестиційна фірма повинна попередити про це клієнта або потенційного клієнта. Таке попередження може бути надане у стандартизованому форматі.

Якщо клієнти або потенційні клієнти не надають інформацію, зазначену в першому підпараграфі, або якщо вони надають недостатньо інформації стосовно їхніх знань і досвіду, інвестиційна фірма повинна попередити їх про те, що вона не може визначити, чи передбачені послуга або продукт є доречними для них. Таке попередження може бути надане у стандартизованому форматі.

4. Держави-члени повинні дозволяти інвестиційним фірмам, при наданні інвестиційних послуг, які передбачають тільки виконання або прийом і передачу розпоряджень клієнтів, із додатковими послугами або без них, за винятком надання кредитів або позик, як зазначено в секції B.1 додатка I, що не передбачають наявних кредитних лімітів за позиками, поточними рахунками та овердрафтами клієнтів, надавати такі інвестиційні послуги своїм клієнтам без необхідності отримання інформації або визначення доречності, як передбачено в параграфі 3, у разі дотримання всіх таких умов:

(a) послуги стосуються будь-якого з таких фінансових інструментів:

(i) акції, допущені до торгів на регульованому ринку, еквівалентному ринку третьої країни або на БТМ, якщо це акції компаній, за винятком акцій компаній колективного інвестування, які не є UCITS, і акцій, які включають дериватив;

(ii) облігації або інші форми сек’юритизованого боргу, допущені до торгів на регульованому ринку, еквівалентному ринку третьої країни або на БТМ, за винятком тих, що включають дериватив або використовують структуру, що ускладнює розуміння клієнтом пов’язаного з ними ризику;

(iii) інструменти грошового ринку, за винятком тих, що включають дериватив або використовують структуру, що ускладнює розуміння клієнтом пов’язаного з ними ризику;

(iv) акції або паї в UCITS, за винятком структурованих UCITS, як вказано у другому підпараграфі статті 36(1) Регламенту (ЄС) № 583/2010;

(v) структуровані депозити, за винятком тих, що використовують структуру, що ускладнює розуміння клієнтом ризику дохідності або витрат у зв’язку з достроковим виходом із продукту;

(vi) інші нескладні фінансові інструменти для цілей цього параграфа.

Для цілей цього пункту ринок третьої країни вважається еквівалентним регульованому ринку, якщо виконуються вимоги та процедури, встановлені відповідно до третього та четвертого підпараграфів.

За запитом компетентного органу держави-члена Комісія ухвалює рішення щодо еквівалентності згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 89а(2), у яких визначається, чи правові та наглядові рамки третьої країни забезпечують відповідність регульованого ринку, авторизованого у такій третій країні, юридично зобов’язальним вимогам, які є, для цілей застосування цього пункту, еквівалентними вимогам, що випливають із Регламенту (ЄС) № 596/2014, з розділу III цієї Директиви, з розділу II Регламенту (ЄС) № 600/2014 та з Директиви 2004/109/ЄС, і які підлягають дієвому нагляду та забезпеченню виконання в такій третій країні. Компетентний орган повинен зазначити, чому, на його думку, правові та наглядові рамки відповідної третьої країни мають вважатися еквівалентними, і повинен надати релевантну інформацію з цього питання.

Такі правові та наглядові рамки третіх країн можуть вважатися еквівалентними, якщо вони відповідають принаймні таким умовам:

(i) ринки підлягають авторизації, а також дієвому нагляду та забезпеченню виконання на постійній основі;

(ii) ринки мають чіткі та прозорі правила допуску цінних паперів до торгів, щоб такими цінними паперами можна було справедливо, належно та ефективно торгувати і вони перебували у вільному обігу;

(iii) емітенти цінних паперів підпадають під дію вимог щодо періодичного та регулярного надання інформації, які забезпечують високий рівень захисту інвесторів; та

(iv) прозорість і цілісність ринку забезпечуються шляхом запобігання зловживанням на ринку у формі інсайдерських операцій і маніпулювання ринком.

(b) послугу надають за ініціативою клієнта або потенційного клієнта;

(c) клієнту або потенційному клієнту чітко повідомили, що при наданні відповідної послуги інвестиційна фірма не зобов’язана оцінювати доречність фінансового інструмента або послуги, що їх надають або пропонують, і що у зв’язку з цим він/вона не користується відповідним захистом, передбаченим відповідними правилами ведення бізнесу. Таке попередження може бути надане у стандартизованому форматі;

(d) інвестиційна фірма виконує свої зобов'язання згідно зі статтею 23.

5. Інвестиційна фірма повинна створити запис даних, що містить документ або документи, погоджені між інвестиційною фірмою та клієнтом, у яких визначені права та обов’язки сторін та інші умови, на яких інвестиційна фірма надаватиме послуги клієнту. Права та обов'язки сторін контракту можуть бути зазначені шляхом покликання на інші документи або юридичні тексти.

6. Інвестиційна фірма повинна надавати клієнту належні звіти про надану послугу на довговічному носії. Такі звіти повинні включати періодичні комунікації з клієнтами, беручи до уваги тип і складність відповідних фінансових інструментів і характер послуги, яку надають клієнту, а також повинні включати, якщо застосовно, витрати, пов’язані з операціями та послугами, виконаними від імені клієнта.

У разі надання інвестиційних порад інвестиційна фірма повинна, перед здійсненням операції, надати клієнту підтвердження придатності на довговічному носії із зазначенням наданої поради і того, як така порада відповідає уподобанням, цілям та іншим характеристикам непрофесійного клієнта.

Якщо договір купівлі-продажу фінансового інструмента укладений із використанням засобів дистанційної комунікації, що не дає змоги завчасно надати підтвердження придатності, інвестиційна фірма може надати письмове підтвердження придатності на довговічному носії відразу після того, як клієнт візьме на себе зобов’язання за будь-яким договором, у разі виконання обох таких умов:

(a) клієнт погодився на отримання підтвердження придатності без невиправданої затримки після здійснення операції; та

(b) інвестиційна фірма надала клієнту можливість відкласти операцію, щоб завчасно отримати підтвердження придатності.

Якщо інвестиційна фірма надає послугу з управління портфелем або повідомила клієнту, що вона проводитиме періодичне оцінювання придатності, періодичний звіт повинен містити оновлене підтвердження того, як інвестиція відповідає уподобанням, цілям та іншим характеристикам непрофесійного клієнта.

7. Якщо у кредитному договорі щодо житлової нерухомості, що підпадає під дію положень щодо оцінювання кредитоспроможності споживачів, встановлених у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2014/17/ЄС (- 8), у якості передумови вказане надання тому самому споживачу інвестиційної послуги стосовно іпотечних облігацій, які спеціально випущені для забезпечення фінансування житлової нерухомості та передбачають ті самі умови, що й кредитний договір, для виплати, рефінансування або погашення такої позики, на таку послугу не повинні поширюватися обов’язки, визначені в цій статті.

8. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 89, щоб забезпечити дотримання інвестиційними фірмами принципів, визначених у параграфах 2-6 цієї статті, при наданні інвестиційних або додаткових послуг їхнім клієнтам, включно з інформацією, яка підлягає отриманню при оцінюванні придатності або доречності послуг і фінансових інструментів для їхніх клієнтів, критеріями оцінювання нескладних фінансових інструментів для цілей пункту (a)(vi) параграфа 4 цієї статті, змістом і форматом записів та договорів надання послуг клієнтам, а також періодичних звітів для клієнтів про надані послуги. Такі делеговані акти повинні враховувати:

(a) характер послуги (послуг), що пропонується (пропонуються) або надається (надаються) клієнту або потенційному клієнту, беручи до уваги тип, предмет, обсяг і частоту операцій;

(b) характер продуктів, що пропонуються або розглядаються, у тому числі різні типи фінансових інструментів;

(c) непрофесійний або професійний характер клієнтів або потенційних клієнтів або, у випадку параграфа 6, їх класифікацію як прийнятних контрагентів.

9. ESMA повинен ухвалити до 03 січня 2016 року настанови, у яких визначаються критерії оцінювання знань і компетентності, що вимагаються відповідно до параграфа 1.

10. ESMA повинен розробити до 03 січня 2016 року та періодично оновлювати настанови щодо оцінювання:

(a) фінансових інструментів, структура яких ускладнює розуміння клієнтом пов’язаного з ними ризику, відповідно до пунктів (a)(ii) та (a)(iii) параграфа 4;

(b) структурованих депозитів, структура яких ускладнює розуміння клієнтом ризику дохідності або витрат у зв’язку із достроковим виходом із продукту, відповідно до пункту (a)(v) параграфа 4.

11. ESMA може розробити та періодично оновлювати настанови щодо оцінювання фінансових інструментів, класифікованих як нескладні для цілей пункту (a)(vi) параграфа 4, з урахуванням делегованих актів, ухвалених відповідно до параграфа 8.

Держави-члени повинні дозволяти інвестиційній фірмі, яка отримала доручення надати інвестиційні або додаткові послуги від імені клієнта за посередництва іншої інвестиційної фірми, використовувати клієнтську інформацію, надану останньою. Інвестиційна фірма, яка передає доручення, зберігає за собою відповідальність за повноту та достовірність переданої інформації.

Інвестиційна фірма, яка отримує доручення надати послуги від імені клієнта в такий спосіб, також може використовувати будь-які рекомендації стосовно послуги чи операції, які були надані клієнту іншою інвестиційною фірмою. Інвестиційна фірма, яка передає доручення, зберігає за собою відповідальність за придатність наданих рекомендацій або порад для клієнта.

Інвестиційна фірма, яка отримує доручення або розпорядження клієнта за посередництва іншої інвестиційної фірми, зберігає за собою відповідальність за надання послуги або здійснення операції на основі будь-якої такої інформації або рекомендацій згідно з відповідними положеннями цього розділу.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми вживали всіх відповідних заходів для отримання, при виконанні розпоряджень, якомога кращого результату для їхніх клієнтів з урахуванням ціни, витрат, швидкості, ймовірності виконання та розрахунків, розміру, характеру або будь-яких інших чинників, що мають значення для виконання розпорядження. Однак за наявності конкретної вказівки від клієнта інвестиційна фірма повинна виконати розпорядження відповідно до конкретної вказівки.

Якщо інвестиційна фірма виконує розпорядження від імені непрофесійного клієнта, якомога кращий результат повинен визначатися з урахуванням загальної суми, що включає ціну фінансового інструмента та витрати, пов’язані з виконанням, до яких належать всі витрати, понесені клієнтом, які прямо пов’язані з виконанням розпорядження, включно з комісіями місця виконання, комісією за клірингово-розрахункове обслуговування і будь-якими іншими комісіями, які сплачуються на користь третіх осіб, що беруть участь у виконанні розпорядження.

Для цілей забезпечення якомога кращого результату відповідно до першого підпараграфа в разі наявності більше ніж одного конкурентного місця виконання розпорядження щодо фінансового інструмента, щоб оцінити та порівняти результати для клієнта, які будуть досягнуті в разі виконання розпорядження в кожному з місць виконання, які вказані у політиці виконання розпоряджень інвестиційної фірми та здатні виконати таке розпорядження, у ході такого оцінювання необхідно враховувати власні комісії та витрати інвестиційної фірми, пов’язані з виконанням розпорядження в кожному з прийнятних місць виконання.

2. Інвестиційна фірма не повинна отримувати жодну винагороду, знижку або негрошову винагороду за маршрутизацію розпоряджень клієнтів на певний торговельний майданчик або в певне місце виконання, що може порушити вимоги щодо конфліктів інтересів або заохочень, визначені в параграфі 1 цієї статті, статті 16(3) і статтях 23 та 24.

3. Держави-члени повинні вимагати, щоб для фінансових інструментів, на які поширюється зобов’язання щодо торгівлі у статтях 23 і 28 Регламенту (ЄС) № 600/2014, кожен торговельний майданчик і систематичний інтерналізатор, а для інших фінансових інструментів - кожне місце виконання, оприлюднювали без будь-яких комісій дані про якість виконання операцій на такому майданчику або в такому місці принаймні щороку і щоб після здійснення операції від імені клієнта інвестиційна фірма повідомляла клієнта, де було виконано розпорядження. Періодичні звіти повинні містити інформацію про ціну, витрати, швидкість і ймовірність виконання для окремих фінансових інструментів.

4. Держави-члени повинні вимагати від інвестиційних фірм створити та впровадити дієві механізми з метою дотримання параграфа 1. Зокрема, держава-член повинна вимагати, щоб інвестиційні фірми розробили та реалізували політику виконання розпоряджень, що дасть їм змогу отримувати якомога кращий результат для розпоряджень клієнтів відповідно до параграфа 1.

5. Політика виконання розпоряджень повинна містити, для кожного класу фінансових інструментів, інформацію про різні місця, у яких інвестиційна фірма виконує розпорядження своїх клієнтів, і фактори, які впливають на вибір місця виконання. У ній повинні бути вказані принаймні місця, які дають змогу інвестиційній фірмі систематично отримувати якомога кращий результат виконання розпоряджень клієнтів.

Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми надавали своїм клієнтам належну інформацію про їхню політику виконання розпоряджень. Така інформація повинна чітко, достатньо детально та в доступний для клієнтів спосіб пояснювати, як інвестиційна фірма виконуватиме розпорядження для клієнтів. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми отримували від своїх клієнтів попередню згоду на застосування політики виконання розпоряджень.

Держави-члени повинні вимагати, щоб у випадках, коли в політиці виконання розпоряджень передбачена можливість виконання розпоряджень клієнтів за межами торговельного майданчика, інвестиційна фірма, зокрема, інформувала своїх клієнтів про таку можливість. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми отримували від своїх клієнтів чітко виражену попередню згоду, перш ніж виконувати їхні розпорядження за межами торговельного майданчика. Інвестиційні фірми можуть отримувати таку згоду у формі загальної згоди або щодо окремих операцій.

6. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми, які виконують розпорядження клієнтів, щорічно узагальнювали та оприлюднювали, для кожного класу фінансових інструментів, інформацію про п’ять найкращих місць виконання за обсягами торгівлі, у яких вони виконували розпорядження клієнтів протягом попереднього року, а також інформацію про якість виконання.

7. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми, які виконують розпорядження клієнтів, здійснювали моніторинг дієвості їхніх механізмів і політики виконання розпоряджень, щоб виявляти та, у відповідних випадках, виправляти будь-які недоліки. Зокрема, вони повинні регулярно оцінювати, чи місця виконання, зазначені в політиці виконання розпоряджень, забезпечують якомога кращий результат для клієнтів і чи їм потрібно внести зміни до їхніх механізмів виконання, беручи до уваги інформацію, опубліковану відповідно до параграфів 3 і 6. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми повідомляли клієнтів, з якими вони мають поточні відносини, про суттєві зміни їхніх механізмів або політики виконання розпоряджень.

8. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми були здатні довести своїм клієнтам, на їх вимогу, що вони виконали їхні розпорядження згідно з політикою виконання розпоряджень інвестиційної фірми, а також довести компетентному органу, на його вимогу, їх відповідність цій статті.

9. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно із статтею 89 щодо:

(a) критеріїв визначення відносної важливості різних факторів, які, згідно з параграфом 1, можуть враховуватися для визначення якомога кращого результату, з урахуванням обсягу та типу розпорядження, а також непрофесійного або професійного характеру клієнта;

(b) факторів, які можуть враховуватися інвестиційною фірмою при перегляді своїх механізмів виконання, і обставин, за яких доречно вносити зміни до таких механізмів, зокрема факторів для визначення того, які майданчики дають змогу інвестиційним фірмам систематично отримувати якомога кращий результат виконання розпоряджень клієнтів;

(c) характеру та обсягу інформації про їхні політики виконання розпоряджень, яку необхідно надавати клієнтам відповідно до параграфа 5.

10. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів, щоб визначити:

(a) конкретний зміст, формат і періодичність публікації даних про якість виконання відповідно до параграфа 3, з урахуванням типу місця виконання та типу відповідного фінансового інструмента;

(b) зміст і формат інформації, яку повинні публікувати інвестиційні фірми відповідно до параграфа 6.

ESMA повинен подати Комісії зазначені проекти регуляторних технічних стандартів до 03 липня 2015 року.

Комісії делеговані повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми, авторизовані на виконання розпоряджень від імені клієнтів, впровадили процедури та механізми, які забезпечують оперативне, добросовісне та своєчасне виконання розпоряджень клієнтів по відношенню до інших розпоряджень клієнтів або торговельних інтересів інвестиційної фірми.

Такі процедури або механізми повинні забезпечувати виконання порівнянних за іншими характеристиками розпоряджень клієнтів залежно від часу їх отримання інвестиційною фірмою.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб у випадку лімітного розпорядження клієнта щодо акцій, які допущені до торгів на регульованому ринку або якими торгують на торговельному майданчику, що його не було негайно виконано за поточних ринкових умов, інвестиційні фірми, крім випадків, коли клієнтом чітко не визначене інше, вживали заходів для сприяння якомога швидшому виконанню такого розпорядження шляхом негайного оприлюднення такого лімітного розпорядження клієнта у спосіб, який є легкодоступним для інших учасників ринку. Держави-члени можуть ухвалити рішення, щоб інвестиційні фірми виконували такий обов’язок шляхом передачі лімітного розпорядження клієнта на торговельний майданчик. Держави-члени повинні передбачити, що компетентні органи можуть звільняти від обов’язку оприлюднювати лімітне розпорядження, яке має значний обсяг порівняно з нормальним ринковим обсягом, як визначено у статті 4 Регламенту (ЄС) № 600/2014.

3. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 89, щоб визначити:

(a) умови та характер процедур і механізмів, результатом яких є оперативне, добросовісне та своєчасне виконання розпоряджень клієнтів, а також ситуації, у яких, або типи операцій, для яких інвестиційні фірми можуть у розумних межах відходити від принципу оперативного виконання, щоб отримати вигідніші умови для клієнтів;

(b) різні методи, які забезпечують, щоб інвестиційна фірма вважалася такою, що виконала свій обов’язок щодо розкриття лімітних розпоряджень клієнтів на ринку, які неможливо негайно виконати.

1. Держави-члени повинні дозволяти інвестиційній фірмі призначати пов’язаних агентів з метою просування послуг інвестиційної фірми, пошуку можливостей для бізнесу чи отримання розпоряджень від клієнтів або потенційних клієнтів та їх передачі, розміщення фінансових інструментів і надання порад щодо таких фінансових інструментів і послуг, які пропонує така інвестиційна фірма.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб у випадках, коли інвестиційна фірма вирішує призначити пов’язаного агента, вона зберігала за собою повну та безумовну відповідальність за будь-яку дію або бездіяльність з боку пов’язаного агента, якщо він діяв від імені інвестиційної фірми. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційна фірма забезпечила розкриття пов’язаним агентом інформації про те, у якій якості він/вона діє, та про інвестиційну фірму, яку він/вона представляє, при контактуванні або перед здійсненням операцій з будь-яким клієнтом або потенційним клієнтом.

Держави-члени можуть дозволяти, згідно зі статтею 16(6), (8) та (9), пов’язаним агентам, зареєстрованим на їхній території, зберігати грошові кошти та/або фінансові інструменти клієнтів від імені та під повну відповідальність інвестиційної фірми, для якої вони діють, на їхній території або, у випадку здійснення транскордонної діяльності, на території держави-члена, яка дозволяє пов’язаному агенту зберігати грошові кошти клієнта.

Держави-члени повинні вимагати від інвестиційних фірм здійснювати моніторинг діяльності їхніх пов’язаних агентів, щоб гарантувати, що вони продовжують відповідати цій Директиві, діючи через пов’язаних агентів.

3. Пов’язані агенти повинні бути зареєстровані в публічному реєстрі держави-члена, у якій вони засновані. ESMA повинен опублікувати на своєму вебсайті покликання або гіперпосилання на публічні реєстри, створені відповідно до цієї статті державами-членами, які вирішили дозволити інвестиційним фірмам призначати пов’язаних агентів.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб пов’язаних агентів вносили до публічного реєстру, тільки якщо було встановлено, що вони мають достатньо добру репутацію і що вони володіють належними загальними, комерційними та професійними знаннями і компетентністю, щоб мати змогу надавати інвестиційну або додаткову послугу та точно повідомляти всію релевантну інформацію щодо послуги, пропонованої клієнту або потенційному клієнту.

Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що, за умов належного контролю, інвестиційні фірми можуть перевіряти, чи призначені ними пов’язані агенти мають достатньо добру репутацію та володіють знаннями і компетентністю, зазначеними у другому підпараграфі.

Реєстр підлягає регулярному оновленню. Він повинен перебувати в загальному доступі для ознайомлення.

4. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми, які призначають пов’язаних агентів, вживали належних заходів для уникнення будь-якого можливого негативного впливу діяльності пов’язаного агента, яка не підпадає під сферу дії цієї Директиви, на діяльність, яку пов’язаний агент здійснює від імені інвестиційної фірми.

Держави-члени можуть дозволяти компетентним органам співпрацювати з інвестиційними фірмами та кредитними установами, їх асоціаціями та іншими суб’єктами в ході реєстрації пов’язаних агентів і моніторингу відповідності пов’язаних агентів вимогам параграфа 3. Зокрема, пов’язані агенти можуть бути зареєстровані інвестиційною фірмою, кредитною установою або їх асоціаціями та іншими суб’єктами під наглядом компетентного органу.

5. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми призначали тільки пов’язаних агентів, які включені до публічних реєстрів, зазначених у параграфі 3.

6. Держави-члени можуть ухвалити або залишити в силі більш жорсткі положення, ніж ті, які визначені в цій статті, або додати подальші вимоги до пов’язаних агентів, зареєстрованих у їхній юрисдикції.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційні фірми, авторизовані на виконання розпоряджень від імені клієнтів та/або здійснення операцій за власний рахунок та/або отримання та передачу розпоряджень, могли забезпечувати здійснення або здійснювати операції з прийнятними контрагентами без необхідності виконувати зобов’язання відповідно до статті 24, за винятком параграфів 4 і 5, статті 25, за винятком параграфа 6, статті 27 і статті 28(1) щодо таких операцій або щодо будь-якої додаткової послуги, прямо пов’язаної з такими операціями.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб у своїх відносинах із прийнятними контрагентами інвестиційні фірми діяли чесно, справедливо та професійно і спілкувалися чесно, чітко та без введення в оману, беручи до уваги характер прийнятного контрагента та його діяльності.

2. Держави-члени повинні визнавати прийнятними контрагентами для цілей цієї статті інвестиційні фірми, кредитні установи, страхові компанії, UCITS та інші управлінські компанії, пенсійні фонди та їх управлінські компанії, інші фінансові установи, які авторизовані або діяльність яких регулюється згідно з правом Союзу або національним правом держави-члена, національні уряди та їхні відповідні офіси, у тому числі публічні органи, які займаються питаннями публічного боргу на національному рівні, центральні банки та наднаціональні організації.

Класифікація в якості прийнятного контрагента згідно з першим підпараграфом не обмежує право таких суб’єктів вимагати, як у загальному, так і для кожної конкретної операції, щоб їх вважали клієнтами, чиї операції з інвестиційною фірмою підпадають під дію статей 24, 25, 27 та 28.

3. Держави-члени також можуть визнавати прийнятними контрагентами інших суб’єктів господарювання, які відповідають попередньо визначеним пропорційним вимогам, у тому числі кількісним пороговим значенням. У випадку здійснення операції, потенційні контрагенти за якою розташовані в різних юрисдикціях, інвестиційна фірма повинна зважати на статус іншого суб’єкта господарювання, як визначено згідно з правом або інструментами держави-члена, у якій заснований такий суб’єкт господарювання.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиційна фірма, коли вона здійснює операції відповідно до параграфа 1 з такими суб’єктами господарювання, отримала чітко виражене підтвердження згоди потенційного контрагента на те, щоб його вважали прийнятним контрагентом. Держави-члени повинні дозволити інвестиційній фірмі отримувати таке підтвердження у формі загальної згоди або щодо кожної окремої операції.

4. Держави-члени можуть визнавати прийнятними контрагентами суб’єктів третіх країн, які є еквівалентними відповідним категоріям суб’єктів, зазначеним у параграфі 2.

Держави-члени також можуть визнавати прийнятними контрагентами суб’єктів господарювання третіх країн, таких як суб’єкти господарювання, зазначені в параграфі 3, на таких самих умовах і відповідно до таких самих вимог, як ті, що встановлені в параграфі 3.

5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 89, щоб визначити:

(a) процедури подання запиту на отримання статусу клієнтів відповідно до параграфа 2;

(b) процедури отримання чітко вираженого підтвердження від потенційних контрагентів відповідно до параграфа 3;

(c) попередньо визначені пропорційні вимоги, у тому числі кількісні порогові значення, які дають змогу суб’єкту господарювання вважатися прийнятним контрагентом відповідно до параграфа 3.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми та оператори ринку, які керують роботою БТМ чи ОТМ, створили та підтримували дієві механізми та процедури, які є релевантними для БТМ чи ОТМ, для регулярного моніторингу відповідності їх членів, учасників або користувачів їхнім правилам. Інвестиційні фірми та оператори ринку, які керують роботою БТМ чи ОТМ, повинні здійснювати моніторинг надісланих розпоряджень, включно зі скасуваннями, а також операцій, що здійснюються їх членами, учасниками або користувачами в їхніх системах, щоб виявляти порушення таких правил, неналежні умови торгівлі, дії, які можуть містити ознаки поведінки, забороненої згідно з Регламентом (ЄС) № 596/2014, або порушення роботи систем у відношенні фінансового інструмента, а також повинні використовувати ресурси, необхідні для забезпечення дієвості такого моніторингу.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми та оператори ринку, що керують роботою БТМ чи ОТМ, невідкладно повідомляли компетентний орган про значні порушення їхніх правил, неналежні умови торгівлі, дії, які можуть містити ознаки поведінки, забороненої згідно з Регламентом (ЄС) № 596/2014, або порушення роботи систем стосовно фінансового інструмента.

Компетентні органи інвестиційних фірм і операторів ринку, що керують роботою БТМ чи ОТМ, повинні повідомляти ESMA та компетентним органам інших держав-членів інформацію, зазначену в першому підпараграфі.

Що стосується дій, які можуть містити ознаки поведінки, забороненої згідно з Регламентом (ЄС) № 596/2014, компетентний орган повинен переконатися, що така поведінка має або мала місце, перш ніж повідомляти компетентним органам інших держав-членів і ESMA.

3. Держави-члени також повинні вимагати, щоб інвестиційні фірми та оператори ринку, які керують роботою БТМ чи ОТМ, додатково надавали, без невиправданої затримки, інформацію, зазначену в параграфі 2, органу, компетентному проводити розслідування та притягати до відповідальності за зловживання на ринку, а також надавали повне сприяння останньому в розслідуванні та притягненні до відповідальності за зловживання на ринку в їхніх системах і через них.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 89, щоб визначити обставини, що зумовлюють необхідність застосування вимоги щодо надання інформації, як зазначено в параграфі 2 цієї статті.

1. Без обмеження права компетентного органу відповідно до статті 69(2) вимагати тимчасового зупинення торгів фінансовим інструментом або зняття його з торгів, інвестиційна фірма або оператор ринку, що керує роботою БТМ чи ОТМ, можуть тимчасово зупиняти торги фінансовим інструментом або знімати його з торгів, якщо він більше не відповідає правилам БТМ чи ОТМ, крім випадків, коли таке тимчасове зупинення або зняття може завдати істотної шкоди інтересам інвесторів або належному функціонуванню ринку.

2. Держави-члени повинні вимагати, щоб інвестиційна фірма або оператор ринку, які керують роботою БТМ чи ОТМ і тимчасово зупиняють торги фінансовим інструментом або знімають його з торгів, також тимчасово зупиняли торги або знімали з торгів деривативи, зазначені в пунктах (4)-(10) секції C додатка I, які пов’язані з таким фінансовим інструментом або посилаються на нього, якщо це необхідно для сприяння досягненню цілей тимчасового зупинення торгів базисним фінансовими інструментом або зняття його з торгів. Інвестиційна фірма або оператор ринку, що керує роботою БТМ чи ОТМ, повинні оприлюднити своє рішення про тимчасове зупинення торгів або зняття з торгів фінансового інструмента та будь-якого пов’язаного деривативу і повідомити про відповідні рішення компетентний орган.

Компетентний орган, у юрисдикції якого сталося тимчасове зупинення торгів або зняття з торгів, повинен вимагати, щоб регульовані ринки, інші БТМ, інші ОТМ і систематичні інтерналізатори, які підпадають під його юрисдикцію і торгують тим самим фінансовим інструментом або деривативами, зазначеними в пунктах (4)-(10) секції C додатка I до цієї Директиви, які пов’язані з таким фінансовим інструментом або посилаються на нього, також тимчасово зупинили торги таким фінансовим інструментом або деривативами чи зняли їх з торгів, якщо тимчасове зупинення або зняття зумовлене ймовірним зловживанням на ринку, пропозицією щодо придбання контрольного пакета акцій або нерозкриттям інсайдерської інформації про емітента або фінансовий інструмент, що порушує статі 7 і 17 Регламенту (ЄС) № 596/2014, за винятком випадків, коли таке тимчасове зупинення або зняття може завдати істотної шкоди інтересам інвесторів або належному функціонуванню ринку.

Компетентний орган держави-члена повинен невідкладно оприлюднити таке рішення та повідомити його ESMA та компетентним органам інших держав-членів.

Повідомлені компетентні органи інших держав-членів повинні вимагати, щоб регульовані ринки, інші БТМ, інші ОТМ і систематичні інтерналізатори, які підпадають під їх юрисдикцію і торгують тим самим фінансовим інструментом або деривативами, зазначеними в пунктах (4)-(10) секції C додатка I, які пов’язані з таким фінансовим інструментом або посилаються на нього, також тимчасово зупинили торги таким фінансовим інструментом або деривативами чи зняли їх з торгів, якщо тимчасове зупинення або зняття зумовлене ймовірним зловживанням на ринку, пропозицією щодо придбання контрольного пакета акцій або нерозкриттям інсайдерської інформації про емітента або фінансовий інструмент на порушення статей 7 і 17 Регламенту (ЄС) № 596/2014, за винятком випадків, коли таке тимчасове зупинення або зняття може нанести істотну шкоду інтересам інвесторів або належному функціонуванню ринку.

Кожен повідомлений компетентний орган повинен повідомити про своє рішення ESMA та інші компетентні органи з додаванням пояснення, якщо рішення не передбачає тимчасового зупинення торгів або зняття з торгів фінансового інструмента або деривативів, зазначених у пунктах (4)-(10) секції C додатка I, які пов’язані з таким фінансовим інструментом або посилаються на нього.

Цей параграф також застосовується в разі скасування тимчасового зупинення торгів фінансовим інструментом або деривативами, зазначеними в пунктах (4)-(10) секції C додатка I, які пов’язані з таким фінансовим інструментом або посилаються на нього.