Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/771 від 20 травня 2019 року про деякі аспекти, що стосуються договорів про продаж товарів, про внесення змін до Регламенту (ЄС) 2017/2394 і Директиви 2009/22/ЄС та про скасування Директиви 1999/44/ЄС

(72) Ця Директива поважає фундаментальні права і свободи та дотримується принципів, визнаних, зокрема, Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу, у тому числі тих, що закріплені в її статтях 16, 38 та 47,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Метою цієї Директиви є сприяння належному функціонуванню внутрішнього ринку із одночасним забезпеченням високого рівня захисту прав споживачів шляхом встановлення спільних норм, що стосуються деяких вимог до договорів купівлі-продажу, укладених між продавцями та споживачами, зокрема норм щодо відповідності товарів договору, засобів правового захисту у разі їхньої невідповідності, методів використання таких засобів правового захисту та комерційних гарантій.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "договір купівлі-продажу" означає будь-який договір, згідно з яким продавець передає або зобов’язується передати право власності на товар споживачеві, а споживач сплачує або зобов’язується сплатити його ціну;

(2) "споживач" означає будь-яку фізичну особу, яка за договорами, охопленими цією Директивою, діє для цілей, що виходять за межі її комерційної, господарської, ремісничої або професійної діяльності;

(3) "продавець" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, приватну або державну, що діє, у тому числі через будь-яку іншу особу, яка діє від її імені або за її дорученням, у цілях, пов’язаних з її комерційною, господарською, ремісничою або професійною діяльністю, за договорами, охопленими цією Директивою;

(4) "виробник" означає виробника товарів, імпортера товарів на територію Союзу або будь-яку особу, яка претендує на статус виробника, розміщуючи своє найменування, торговельну марку чи інший характерний знак на товарах;

(5) "товари" означає:

(a) будь-які матеріальні рухомі предмети; вода, газ та електроенергія розглядаються як товари в розумінні цієї Директиви, якщо вони виставлені на продаж в обмеженому обсязі або чітко визначеній кількості;

(b) будь-які матеріальні рухомі предмети, що містять цифровий контент або цифрові послуги, які вбудовані в такі товари або взаємопов’язані з ними у спосіб, за якого відсутність відповідного цифрового контенту чи цифрової послуги перешкоджатиме виконанню товарами своїх функцій ("товари з цифровими елементами");

(6) "цифровий контент" означає дані, створені та надані в цифровому форматі;

(7) "цифрова послуга" означає:

(a) послугу, яка дає змогу споживачеві створювати, опрацьовувати або зберігати дані у цифровому форматі чи отримувати доступ до них; або

(b) послугу, яка дає змогу обмінюватися даними в цифровому форматі, завантаженими або створеними споживачем чи іншими користувачами такої послуги, або здійснювати будь-яку іншу взаємодію з ними;

(8) "сумісність" означає здатність товарів функціонувати з апаратним або програмним забезпеченням, з яким зазвичай використовують товари такого самого типу, без необхідності перетворення товарів, апаратного чи програмного забезпечення;

(9) "функціональність" означає здатність товару виконувати свої функції з огляду на його призначення;

(10) "взаємодійність" означає здатність товарів функціонувати з апаратним або програмним забезпеченням, що відрізняється від того, з яким зазвичай використовують товари такого самого типу;

(11) "довговічний носій" означає будь-який інструмент, який дає змогу споживачу або продавцю зберігати інформацію, адресовану особисто такій особі, у спосіб, що уможливлює доступ до неї в майбутньому протягом періоду, достатнього для цілей такої інформації, та відтворення збереженої інформації в незмінному вигляді;

(12) "комерційна гарантія" означає будь-яке зобов’язання продавця або виробника (гаранта) перед споживачем на додаток до юридичного зобов’язання продавця, що стосується гарантії відповідності, відшкодувати сплачену ціну або замінити, відремонтувати чи обслуговувати товари будь-яким способом, якщо вони не відповідають специфікаціям чи будь-яким іншим вимогам, що не пов’язані з відповідністю, визначеним у гарантійній заяві чи відповідній рекламі, доступній на момент укладення договору або до нього;

(13) "довговічність" означає здатність товарів зберігати свої необхідні функції та продуктивність в умовах звичайного використання;

(14) "безкоштовно" означає без оплати необхідних витрат, зазнаних при приведенні товару у відповідність, зокрема вартості відправлення поштою, транспортування, праці або матеріалів;

(15) "публічний аукціон" означає спосіб продажу, за якого продавець пропонує товари чи послуги споживачам, які відвідують аукціон або мають змогу бути присутніми на аукціоні особисто, в рамках прозорої конкурентної процедури торгів, яку проводить організатор аукціону, і за якої переможець зобов’язується придбати товари чи послуги.

1. Цю Директиву застосовують до договорів купівлі-продажу між споживачем та продавцем.

2. Для цілей цієї Директиви договори між споживачем і продавцем про постачання товарів, які будуть виготовлені чи вироблені, також вважають договорами купівлі-продажу.

3. Цю Директиву не застосовують до договорів про постачання цифрового контенту або цифрових послуг. Однак її застосовують до цифрового контенту або цифрових послуг, що вбудовані в товари або взаємопов’язані з ними у значенні пункту (5)(b) статті 2 і які надають разом із товарами згідно з договором купівлі-продажу, незалежно від того, постачає такий цифровий контент або цифрову послугу продавець чи третя сторона. У разі наявності сумнівів щодо того, чи передбачене постачання вбудованого або взаємопов’язаного цифрового контенту чи вбудованої або взаємопов’язаної цифрової послуги договором купівлі-продажу, вважається, що зазначені цифровий контент або цифрова послуга передбачені договором купівлі-продажу.

4. Цю Директиву не застосовують до:

(a) будь-якого матеріального носія, який слугує виключно носієм цифрового контенту; або

(b) будь-яких товарів, що їх продають у порядку виконавчого провадження або іншим чином відповідно до закону.

5. Держави-члени можуть виключити зі сфери застосування цієї Директиви договори купівлі-продажу:

(a) вживаних товарів, що їх продають на публічних аукціонах; і

(b) живих тварин.

У зазначеному в пункті (a) випадку для споживачів повинна бути легкодоступною чітка та вичерпна інформація про те, що права, які випливають з цієї Директиви, не застосовуються.

6. Ця Директива не впливає на право держав-членів вільно регулювати аспекти загального договірного права, як-от норми щодо укладання, дійсності, недійсності або наслідків договорів, у тому числі наслідків розірвання договору, якщо вони не врегульовані цією Директивою, або право на відшкодування збитків.

7. Ця Директива не впливає на право держав-членів дозволяти споживачам обирати конкретний засіб правового захисту, якщо невідповідність товару стає очевидною протягом періоду, що не перевищує 30 днів після доставлення. Крім того, ця Директива не впливає на національні норми, що конкретно не стосуються споживчих договорів і передбачають спеціальні засоби правового захисту стосовно певних типів дефектів, які не були очевидними на момент укладення договору купівлі-продажу.

Держави-члени не повинні зберігати або впроваджувати в національне право положення, що відрізняються від положень цієї Директиви, у тому числі більш або менш суворі положення для забезпечення іншого рівня захисту прав споживачів, якщо інше не передбачено цією Директивою.

Продавець повинен здійснити доставлення споживачеві товарів, які відповідають вимогам, визначеним у статтях 6, 7 і 8 (якщо застосовні), без обмеження статті 9.

Щоб відповідати умовам договору купівлі-продажу, товар повинен, зокрема, у відповідних випадках:

(a) відповідати опису, типу, кількості та якості, а також функціональності, сумісності, взаємодійності та іншим характеристикам, визначеним у договорі купівлі-продажу;

(b) бути придатним для будь-якого конкретного призначення, для якого він потрібен споживачу і про яке споживач повідомив продавця не пізніше, ніж під час укладення договору купівлі-продажу, та яке було схвалене продавцем;

(c) доставлятися з усіма супутніми товарами та інструкціями, в тому числі інструкціями зі встановлення, як це передбачено договором купівлі-продажу; та

(d) постачатися з оновленнями, передбаченими договором купівлі-продажу.

1. Окрім відповідності будь-яким суб’єктивним вимогам до відповідності, товар повинен:

(a) відповідати призначенню, для якого зазвичай використовують товари того самого типу, враховуючи, у відповідних випадках, будь-які чинні право Союзу та національне право, технічні стандарти або, за відсутності таких технічних стандартів, застосовні галузеві кодекси поведінки;

(b) у відповідних випадках бути якісним та відповідати опису зразка чи моделі, які продавець надав споживачеві до укладення договору;

(c) у відповідних випадках бути доставленим разом із такими супровідними товарами, у тому числі пакованням, інструкціями з установлення чи іншими інструкціями, які споживач може обґрунтовано очікувати отримати; та

(d) бути в такій кількості і мати таку якість та інші властивості, у тому числі щодо довговічності, функціональності, сумісності та безпеки, які є звичайними для товарів того самого типу і які споживач може обґрунтовано очікувати з огляду на характер товарів і будь-яку публічну заяву, зроблену продавцем, від імені продавця або іншими особами в попередніх ланках ланцюга операцій, у тому числі виробником, зокрема в рекламних оголошеннях чи на маркованні.

2. Продавець не зобов’язаний виконувати публічні заяви, зазначені в пункті (d) параграфа 1, якщо продавець може довести, що:

(a) продавець не знав і з обґрунтованих причин не міг знати про відповідну публічну заяву;

(b) до моменту укладення договору публічна заява була виправлена в той самий спосіб, яким вона була зроблена, або в аналогічний йому спосіб; або

(c) публічна заява не могла вплинути на рішення про придбання товару.

3. У випадку товарів із цифровими елементами продавець забезпечує інформування споживача про оновлення та надання споживачеві оновлень, у тому числі оновлень безпеки, необхідних для підтримання відповідності таких товарів протягом періоду:

(a) упродовж якого споживач може обґрунтовано очікувати отримання оновлень з огляду на тип та призначення товарів і цифрових елементів, а також беручи до уваги обставини і характер договору купівлі-продажу, якщо договором купівлі-продажу передбачене одночасне постачання цифрового контенту або цифрової послуги; або

(b) зазначеного у статті 10(2) або(5), залежно від випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачене безперервне постачання цифрового контенту або цифрової послуги впродовж певного періоду.

4. Якщо протягом розсудливого періоду споживач не встановлює оновлення, постачені відповідно до параграфа 3, продавець не несе відповідальності за будь-яку невідповідність, спричинену виключно відсутністю відповідного оновлення, за умови, що:

(a) продавець повідомив споживача про доступність оновлення та наслідки його невстановлення споживачем; та

(b) невстановлення або неправильне встановлення споживачем оновлення не було спричинене недоліками в інструкціях зі встановлення, наданих споживачеві.

5. Товар не є невідповідним у значенні параграфа 1 або 3, якщо під час укладення договору купівлі-продажу споживач був спеціально повідомлений про те, що певна характеристика товару відхиляється від встановлених у параграфі 1 або 3 об’єктивних вимог до відповідності, і споживач однозначно окремо погодився з таким відхиленням під час укладення договору купівлі-продажу.

Будь-яку невідповідність, спричинену неправильним встановленням товару, вважають невідповідністю товару, якщо:

(a) встановлення передбачене договором купівлі-продажу і було здійснене продавцем або під відповідальністю продавця; або

(b) встановлення, яке повинен виконати споживач, було виконано споживачем, а неправильне встановлення було спричинене недоліками в інструкціях зі встановлення, наданих продавцем або, у випадку товарів із цифровими елементами, наданих продавцем чи постачальником цифрового контенту або цифрової послуги.

Якщо обмеження, спричинене порушенням будь-якого права третьої сторони, зокрема прав інтелектуальної власності, перешкоджає використанню або обмежує використання товарів відповідно до статей 6 і 7, держави-члени забезпечують, щоб споживач мав право на засоби правового захисту від невідповідності, передбачені статтею 13, якщо національне право не передбачає недійсності або одностороннього розірвання договору купівлі-продажу в таких випадках.

1. Продавець несе відповідальність перед споживачем за будь-яку невідповідність, що існує на момент доставлення товару та яка стає очевидною протягом двох років із зазначеного моменту. Без обмеження статті 7(3), цей параграф також застосовують до товарів із цифровими елементами.

2. У випадку товарів із цифровими елементами, коли договір купівлі-продажу передбачає безперервне постачання цифрового контенту або цифрової послуги протягом певного періоду, продавець також несе відповідальність за будь-яку невідповідність цифрового контенту чи цифрової послуги, яка виникає або стає очевидною протягом двох років із моменту доставлення товарів із цифровими елементами. Якщо договір передбачає безперервне постачання протягом більше ніж двох років, продавець несе відповідальність за будь-яку невідповідність цифрового контенту або цифрової послуги, що виникає або стає очевидною протягом періоду, впродовж якого цифровий контент або цифрова послуга постачається за договором купівлі-продажу.

3. Держави-члени можуть зберегти або впровадити довші періоди, ніж зазначені в параграфах 1 і 2.

4. Якщо згідно з національним правом до засобів правового захисту, передбачених статтею 13, також застосовують строк давності, держави-члени забезпечують, щоб такий строк давності давав змогу споживачеві скористатися засобами правового захисту, викладеними у статті 13, від будь-якої невідповідності, за яку продавець несе відповідальність згідно з параграфами 1 і 2 цієї статті і яка стає очевидною протягом періоду, зазначеного у згаданих параграфах.

5. Незважаючи на параграфи 1 і 2 цієї статті, держави-члени можуть зберегти або впровадити лише строк давності для засобів правового захисту, що передбачені у статті 13. Держави-члени забезпечують, щоб такий строк давності давав змогу споживачеві скористатися засобами правового захисту, встановленими у статті 13, від будь-якої невідповідності, за яку продавець несе відповідальність згідно з параграфами 1 і 2 цієї статті і яка стає очевидною протягом періоду, зазначеного у згаданих параграфах.

6. Держави-члени можуть передбачити, що у випадку вживаних товарів продавець і споживач можуть узгодити договірні умови або договори з меншим періодом відповідальності або строком давності, ніж ті, що зазначені в параграфах 1, 2 і 5, за умови, що такі коротші періоди становлять не менше одного року.

1. Будь-яку невідповідність, яка стає очевидною протягом одного року з моменту доставлення товару, вважають такою, що існувала на момент доставлення товару, крім випадків, коли доведено інше або коли ця презумпція є несумісною з характером товару або з характером невідповідності. Цей параграф також застосовують до товарів із цифровими елементами.

2. Замість однорічного періоду, встановленого в параграфі 1, держави-члени можуть зберегти або впровадити дворічний період із моменту доставлення товару.

3. У випадку товарів із цифровими елементами, коли договір купівлі-продажу передбачає безперервне постачання цифрового контенту або цифрової послуги протягом певного періоду, тягар доказування відповідності цифрового контенту чи цифрової послуги протягом періоду, зазначеного у статті 10(2), покладається на продавця стосовно невідповідності, яка стає очевидною протягом періоду, зазначеного у згаданій статті.

Держави-члени можуть зберегти або впровадити положення, які передбачають, що для того, щоб скористатися правами споживача, споживач повинен повідомити продавця про невідповідність товару протягом принаймні 2 місяців із дати виявлення споживачем такої невідповідності.

1. У разі невідповідності споживач має право на приведення товару у відповідність, на отримання пропорційного зниження ціни або на розірвання договору на умовах, визначених у цій статті.

2. Із метою приведення товару у відповідність споживач може обирати між ремонтом і заміною, крім випадків, коли обраний засіб правового захисту є неможливим або, порівняно з іншим засобом правового захисту, призведе до непропорційних витрат продавця з огляду на всі обставини, в тому числі, враховуючи:

(a) вартість товару за умови відсутності невідповідності;

(b) значущість невідповідності; та

(c) можливість забезпечення альтернативного засобу правового захисту без істотних незручностей для споживача.

3. Продавець може відмовитися від приведення товару у відповідність, якщо ремонт і заміна є неможливими або якщо вони можуть призвести до непропорційних витрат продавця з огляду на всі обставини, зокрема ті, що зазначені в пунктах (a) і (b) параграфа 2.

4. Споживач має право або на пропорційне зниження ціни відповідно до статті 15, або на розірвання договору купівлі-продажу відповідно до статті 16у будь-якому з наведених нижче випадків:

(a) продавець не завершив ремонт або заміну чи, у відповідних випадках, не завершив ремонт або заміну відповідно до статті 14(2) і(3), або продавець відмовився привести товар у відповідність згідно з параграфом 3 цієї статті;

(b) виявлена невідповідність, незважаючи на спроби продавця привести товар у відповідність;

(c) невідповідність є настільки серйозною, що виправдовує негайне зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу; або

(d) продавець заявив або стало зрозуміло з обставин, що продавець не приведе товар у відповідність упродовж розсудливого строку або без істотних незручностей для споживача.

5. Споживач не має права розірвати договір, якщо невідповідність є незначною. Тягар доказування того, що невідповідність є незначною, покладено на продавця.

6. Споживач має право утримати оплату будь-якої неоплаченої частини ціни або її частини, доки продавець не виконає передбачені цією Директивою зобов’язання продавця. Держави-члени можуть визначати умови та методи реалізації споживачем свого права на утримання платежу.

7. Держави-члени можуть регулювати, чи впливає і якою мірою впливає роль споживача у відсутності відповідності на право споживача скористатися засобами правового захисту.

1. Ремонт або заміну здійснюють:

(a) безкоштовно;

(b) протягом розсудливого строку з моменту повідомлення споживачем продавця про невідповідність; та

(c) без будь-яких істотних незручностей для споживача, з урахуванням характеру товару та призначення, для якого споживач потребував товар.

2. Якщо невідповідність необхідно усунути шляхом ремонту або заміни товару, споживач надає товар продавцю. Продавець приймає назад товар, що потребує заміни, за кошт продавця.

3. Якщо ремонт вимагає демонтажу товарів, які були встановлені у спосіб, що відповідає їхньому характеру та призначенню, до того, як невідповідність стала очевидною, або якщо такі товари підлягають заміні, зобов’язання відремонтувати або замінити товари повинне включати демонтаж невідповідних товарів та встановлення тимчасових товарів на заміну чи відремонтованих товарів або сплату витрат на таке видалення і встановлення.

4. Споживач не зобов’язаний платити за звичайне використання товару, що потребує заміни, в період до його заміни.

Зниження ціни повинне бути пропорційним зменшенню вартості товару, отриманого споживачем, у порівнянні з вартістю товару, що відповідає умовам договору.

1. Споживач реалізує своє право на розірвання договору купівлі-продажу шляхом надсилання продавцю повідомлення про ухвалене рішення розірвати договір купівлі-продажу.

2. Якщо невідповідними є лише деякі товари, доставлені за договором купівлі-продажу, і існують підстави для розірвання договору купівлі-продажу згідно зі статтею 13, споживач може розірвати договір лише у частині, що стосується таких товарів і будь-яких інших товарів, які споживач придбав разом із невідповідними товарами, якщо не можна обґрунтовано очікувати, що споживач погодиться залишити лише ті товари, що відповідають договору.

3. Якщо споживач розриває договір купівлі-продажу у цілому або відповідно до параграфа 2 у частині, що стосується лише деяких товарів, доставлених за договором купівлі-продажу:

(a) споживач повертає продавцю товар коштом продавця; та

(b) продавець відшкодовує споживачеві сплачену за товар ціну після отримання товару або надання споживачем доказів повернення товару.

Для цілей цього параграфа держави-члени можуть визначити умови повернення та відшкодування.

1. Будь-яка комерційна гарантія є обов’язковою для виконання гарантом відповідно до умов, викладених у комерційній гарантійній заяві та пов’язаній рекламі, доступній на момент укладення договору або до нього. Відповідно до умов, встановлених у цій статті, та без обмеження будь-яких інших застосовних положень права Союзу чи національного права, якщо виробник пропонує споживачеві комерційну гарантію довговічності певної тривалості для деяких товарів, виробник несе відповідальність безпосередньо перед споживачем упродовж усього строку дії комерційної гарантії довговічності за здійснення ремонту або заміни товару відповідно до статті 14. Виробник може запропонувати споживачеві вигідніші умови в комерційній гарантії довговічності.

Якщо умови, викладені в комерційній гарантійній заяві, є менш вигідними для споживача, ніж умови, викладені у пов’язаній рекламі, комерційна гарантія є обов’язковою для виконання на умовах, викладених в рекламі, що пов’язана з комерційною гарантією, крім випадків, коли до укладення договору пов’язану рекламу було виправлено в той самий спосіб, яким її було зроблено, або в аналогічний йому спосіб.

2. Комерційна гарантійна заява надається споживачеві на довговічному носії не пізніше, ніж у момент доставлення товару. Комерційна гарантійна заява повинна бути викладена простою та зрозумілою мовою. Вона повинна включати:

(a) чітку заяву про те, що згідно із законом споживач має право безкоштовно скористатися засобами правового захисту, що їх забезпечує продавець, у разі невідповідності товару та що на такі засоби правового захисту не впливає комерційна гарантія;

(b) найменування/прізвище й ім’я та адресу гаранта;

(c) процедуру, якої повинен дотримуватися споживач для забезпечення виконання комерційної гарантії;

(d) найменування товарів, на які поширюється комерційна гарантія; та

(e) умови комерційної гарантії.

3. Недотримання параграфа 2 не впливає на обов’язковий характер комерційної гарантії для гаранта.

4. Держави-члени можуть встановлювати норми щодо інших аспектів, які стосуються комерційних гарантій, що не врегульовані цією статтею, у тому числі норми щодо мови або мов, якими комерційна гарантійна заява повинна бути доступною для споживача.

Якщо продавець несе відповідальність перед споживачем за невідповідність, спричинену дією чи бездіяльністю, у тому числі ненаданням оновлень для товарів із цифровими елементами відповідно до статті 7(3) особою в попередніх ланках ланцюга операцій, продавець має право скористатися засобами правового захисту стосовно відповідальної особи або осіб у ланцюгу операцій. Особа, стосовно якої продавець може скористатися засобами правового захисту, а також відповідні дії та умови реалізації права на такі засоби визначаються національним правом.

1. Держави-члени гарантують наявність належних і дієвих засобів для забезпечення дотримання цієї Директиви.

2. Засоби, зазначені у параграфі 1, включають положення, відповідно до яких один або більше із зазначених нижче органів, визначених національним правом, можуть згідно з національним правом звертатися до судів або компетентних адміністративних органів для забезпечення застосування національних положень, що транспонують цю Директиву:

(a) публічні органи або їхні представники;

(b) організації споживачів, що мають законні інтереси у сфері захисту споживачів;

(c) професійні організації, що мають законні інтереси діяти.

Держави-члени вживають належних заходів для забезпечення того, щоб інформація про права споживачів, що передбачені цією Директивою, та про засоби забезпечення дотримання таких прав була доступною для споживачів.

1. Якщо інше не передбачено цією Директивою, будь-яка договірна домовленість, яка на шкоду споживачу виключає застосування національних інструментів, що транспонують цю Директиву, відступає від них або змінює їхню дію, до моменту доведення невідповідності товарів до уваги продавця споживачем, не є обов’язковою для споживача.

2. Ця Директива не перешкоджає продавцю пропонувати споживачеві договірні умови, які виходять за межі передбаченого цією Директивою захисту.

(1) У додатку до Регламенту (ЄС) 2017/2394 пункт 3 викласти в такій редакції:

"3. Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/771 від 20 травня 2019 року про деякі аспекти, що стосуються договорів про продаж товарів, про внесення змін до Регламенту (ЄС) 2017/2394 і Директиви 2009/22/ЄС та про скасування Директиви 1999/44/ЄС (ОВ L 136, 22.05.2019, с. 28).";

(2) У додатку І до Директиви 2009/22/ЄС пункт 7 викласти в такій редакції:

"7. Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/771 від 20 травня 2019 року про деякі аспекти, що стосуються договорів про продаж товарів, про внесення змін до Регламенту (ЄС) 2017/2394 і Директиви 2009/22/ЄС та про скасування Директиви 1999/44/ЄС (ОВ L 136, 22.05.2019, с. 28).".

Директиву 1999/44/ЄС скасовано з 01 січня 2022 року.

Покликання на скасовану Директиву необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву та читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку.

1. До 01 січня 2021 року держави-члени повинні ухвалити та опублікувати інструменти, необхідні для виконання цієї Директиви. Вони повинні невідкладно повідомити про них Комісію.

Вони повинні застосовувати такі інструменти з 01 січня 2022 року.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційного опублікування. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

Держави-члени передають Комісії текст інструментів національного законодавства, ухвалених у сфері регулювання цієї Директиви.

2. Положення цієї Директиви не застосовують до договорів, укладених до 01 січня 2022 року.

До 12 червня 2024 року Комісія повинна переглянути застосування цієї Директиви, зокрема положення щодо засобів правового захисту і тягаря доказування - у тому числі щодо вживаних товарів і товарів, проданих на публічних аукціонах - та комерційної гарантії виробника щодо довговічності, та подати звіт до Європейського Парламенту, Ради та Європейського економічно-соціального комітету. У звіті Комісія повинна оцінити, чи забезпечує застосування цієї Директиви і Директиви (ЄС) 2019/770 послідовні та узгоджені правові рамки щодо постачання цифрового контенту, цифрових послуг і товарів із цифровими елементами відповідно до керівних принципів політик Союзу. Такий звіт повинні супроводжувати, у застосовних випадках, законодавчі пропозиції.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Проте стаття 22 застосовується з 01 січня 2022 року.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Брюсселі 20 травня 2019 року.