Про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної транзитної системи

У разі прийняття рішення посадовими особами митних органів або інших правоохоронних органів про накладення на товари арешту (крім арешту внаслідок позовів приватних осіб) або про вилучення товарів перебіг строку сплати митного боргу зупиняється на час такого арешту (вилучення).

У разі погашення митного боргу відповідно до цієї частини фінансові санкції, встановлені Податковим кодексом України, не застосовуються.

2. Моментом виконання обов’язку щодо погашення митного боргу відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті є:

1) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету:

а) момент списання коштів з банківського рахунку;

б) момент внесення готівкових коштів у касу банку;

2) момент отримання митним органом розпорядження про використання суми грошових коштів, достатньої для погашення митного боргу та наявної на єдиному казначейському рахунку;

3) момент списання коштів, внесених як індивідуальна гарантія у формі грошової застави, в рахунок сплати митного боргу.

3. Митниця гарантії невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після зарахування до державного бюджету коштів у рахунок погашення митного боргу, інформує митницю відправлення про погашення митного боргу.

Митниця відправлення невідкладно, не пізніш як через дві години після отримання повідомлення, зазначеного в абзаці першому цієї частини, знімає операцію режиму спільного транзиту з контролю.

4. У разі несплати або неповної сплати суми митного боргу у строки, визначені цим Законом, несплачена сума митного боргу вважається податковим боргом та стягується в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.

5. Порядок здійснення митних формальностей при погашенні митного боргу в режимі спільного транзиту встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. Особою, відповідальною за сплату митного боргу, є будь-яка з таких осіб:

1) особа, яка зобов’язана виконувати умови поміщення товарів у режим спільного транзиту та/або вимоги до переміщення товарів у режимі спільного транзиту;

2) особа, яка знала або мала знати про порушення умов поміщення та/або вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту та діяла від імені особи, на яку покладено обов’язок щодо виконання умов поміщення та/або вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту, або особа, яка брала участь у діяннях, що призвели до невиконання таких умов та/або вимог;

3) особа, яка набула у володіння та/або користування, та/або розпорядження товари та яка в момент такого набуття знала або мала знати про порушення умов поміщення та/або вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту, та/або про незаконне вилучення товарів, що перебували під митним контролем у режимі спільного транзиту;

4) суб’єкт режиму.

2. У разі оформлення митної декларації для поміщення товарів у режим спільного транзиту з використанням недостовірних відомостей або документів, що містять неправдиві відомості та були надані для поміщення товарів у режим спільного транзиту, що призвело до виникнення боргу, особою, відповідальною за сплату митного боргу, також є особа, яка надала такі відомості та/або документи для складення митної декларації або яка знала або мала знати, що вони є недостовірними.

3. Якщо декілька осіб несуть відповідальність за сплату митного боргу, вони несуть солідарну відповідальність.

1. Після закінчення процедури запиту інформації відповідно до статті 17 цього Закону, ідентифікації осіб, відповідальних за сплату митного боргу, митного органу, відповідального за здійснення контролю погашення митного боргу та розрахунку суми митного боргу, митниця гарантії невідкладно, не пізніш як на третій робочий день, складає та направляє акт про настання гарантійного випадку та вимогу про сплату митного боргу кожній особі, відповідальній за сплату митного боргу, разом з іншими документами щодо відповідної операції режиму спільного транзиту.

Документи, зазначені в абзаці першому цієї частини, не направляються, якщо розмір несплаченої суми митного боргу щодо товарів, зазначених в одній митній декларації, становить менше 20 гривень та в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

2. Форми акта про настання гарантійного випадку та вимоги про сплату митного боргу визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

3. Особа, відповідальна за сплату митного боргу, протягом десяти днів з дня направлення вимоги про сплату митного боргу відповідно до частини першої цієї статті зобов’язана перерахувати належну суму митного боргу на відповідні рахунки державного бюджету.

4. У разі невиконання зобов’язання із сплати митного боргу, забезпеченого індивідуальною гарантією у формі грошової застави, митні органи перераховують суму грошових коштів у рахунок погашення суми митного боргу особи, відповідальної за його сплату, до державного бюджету із сум такої грошової застави наступного робочого дня після закінчення строку сплати митного боргу відповідно до частини третьої цієї статті.

5. Сума митного боргу, сплачена будь-якою з осіб, відповідальних за сплату митного боргу відповідно до статті 53 цього Закону, зменшує відповідне зобов’язання інших осіб, які несуть солідарну з такою особою відповідальність.

Якщо будь-якою з осіб, відповідальних за сплату митного боргу відповідно до статті 53 цього Закону, сплачено всю суму митного боргу, митний борг погашається.

6. Особа, відповідальна за сплату митного боргу, має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів в адміністративному або судовому порядку. Таке оскарження не звільняє відповідальну особу від обов’язку щодо сплати митного боргу.

1. У разі якщо особа, відповідальна за сплату митного боргу, не перерахувала належну суму митного боргу протягом строку, визначеного частиною третьою статті 54 цього Закону, митниця гарантії невідкладно, не пізніш як на третій день після завершення строку, визначеного частиною третьою статті 54 цього Закону, направляє фінансовому гаранту, який видав гарантію, акт про настання гарантійного випадку та вимогу про сплату митного боргу разом з іншими документами щодо відповідної операції режиму спільного транзиту.

У разі якщо особа, відповідальна за сплату митного боргу, частково виконала обов’язок щодо погашення митного боргу, вимога про сплату митного боргу направляється фінансовому гаранту на суму несплаченої частини митного боргу.

2. Фінансовий гарант протягом 30 днів, наступних за днем направлення вимоги про сплату митного боргу відповідно до частини першої цієї статті, зобов’язаний перерахувати належну суму митного боргу на відповідні рахунки державного бюджету.

Якщо операція режиму спільного транзиту була знята з контролю, фінансовий гарант звільняється від зобов’язання щодо сплати суми митного боргу, за умови надання фінансовим гарантом або особою, відповідальною за сплату митного боргу, протягом строку, визначеного в абзаці першому цієї частини, належних доказів зняття з контролю операції режиму спільного транзиту. У такому разі митниця гарантії зобов’язана протягом п’яти робочих днів перевірити таку інформацію з метою підтвердження її точності та достовірності.

Після проведення перевірки інформації митниця гарантії невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після завершення перевірки інформації, повідомляє фінансового гаранта про результати такої перевірки.

Якщо митниця гарантії за результатами проведення перевірки інформації встановила, що викладена у наданих доказах інформація є достовірною та операція режиму спільного транзиту знята з контролю, фінансовий гарант звільняється від зобов’язання щодо сплати суми митного боргу, а вимога про сплату митного боргу анулюється.

Якщо митниця гарантії за результатами проведення перевірки інформації встановила, що викладена у наданих доказах інформація є недостовірною, фінансовий гарант зобов’язаний сплатити суму митного боргу протягом п’яти днів з дня направлення повідомлення про результати перевірки інформації.

3. Сума митного боргу, сплачена фінансовим гарантом, зменшує відповідне зобов’язання осіб, відповідальних за сплату митного боргу, визначених відповідно до статті 53 цього Закону.

Якщо фінансовим гарантом сплачено всю суму митного боргу, митний борг погашається.

4. Фінансовий гарант має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів в адміністративному або судовому порядку. Таке оскарження не звільняє фінансового гаранта від обов’язку щодо сплати митного боргу, забезпеченого гарантією.

5. Фінансовий гарант звільняється від зобов’язання щодо сплати суми митного боргу, якщо:

1) повідомлення, зазначене в частині сьомій статті 17 цього Закону, не було направлено фінансовому гаранту протягом дев’яти місяців з дня завершення строку доставки товарів, визначеного відповідно до статті 9 цього Закону;

2) вимога про сплату митного боргу не була направлена фінансовому гаранту протягом 1095 днів з дня прийняття митним органом митної декларації для поміщення товарів у режим спільного транзиту.

6. За порушення законодавства з питань оподаткування фінансові гаранти несуть відповідальність, передбачену Податковим кодексом України та законами України.

7. У разі направлення фінансовому гаранту повідомлення, передбаченого частиною восьмою статті 17 цього Закону, та/або вимоги про сплату митного боргу відповідно до частини першої цієї статті після зняття з контролю операції режиму спільного транзиту митні органи інформують про це фінансового гаранта невідкладно, не пізніш як на третій робочий день.

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня, наступного за днем його опублікування, та діє до набрання чинності для України Конвенцією про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року.

2. Статтю 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами) після частини дванадцятої доповнити новою частиною такого змісту:

"Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, інформацію про банки, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених Законом України "Про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної транзитної системи".

У зв’язку з цим частини тринадцяту - сімнадцяту вважати відповідно частинами чотирнадцятою - вісімнадцятою.

3. При застосуванні режиму спільного транзиту (у тому числі при здійсненні митних формальностей під час поміщення товарів у режим спільного транзиту, переміщення в режимі спільного транзиту, завершення режиму спільного транзиту та зняття з контролю операції режиму спільного транзиту) положення Митного кодексу України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У разі застосування митного режиму транзиту відповідно до Митного кодексу України норми цього Закону не застосовуються.

4. Для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 24 цього Закону при здійсненні митних формальностей можуть надаватися гарантії як забезпечення сплати митних платежів на умовах, визначених Митним кодексом України.

5. Для цілей застосування глави 3 розділу III цього Закону гаранти, внесені до реєстру гарантів відповідно до вимог Митного кодексу України, набувають права на провадження діяльності з видачі гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу в разі переоцінки їх відповідності умовам, визначеним статтею 29 цього Закону. Подальший контроль за їхньою діяльністю здійснюється відповідно до глави 3 розділу ІІІ цього Закону.

Фінансові гаранти, які отримали право на провадження діяльності з видачі гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу відповідно до положень цього Закону, також набувають права щодо видачі гарантій у порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

6. Для цілей проведення оцінки фінансової установи на відповідність умовам фінансового гаранта, визначеним у пункті 6 частини другої статті 29 цього Закону, за період, коли норматив коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) не був встановлений, застосовується показник миттєвої ліквідності активів на рівні не менше 20 відсотків.

7. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

8. Національному банку України та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та прийняти акти, необхідні для реалізації цього Закону.