Угода між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про передавання і приймання осіб через спільний державний кордон

Уряд України і Уряд Словацької Республіки, надалі "Сторони",

керуючись бажанням співпрацювати у дусі добросусідства,

з метою урегулювання передавання і приймання своїх громадян, громадян третіх країн, а також осіб без громадянства через спільний державний кордон,

домовились про наступне:

1. Кожна з Сторін без зайвих формальностей за поданням іншої Сторони приймає особу, яка не виконує необхідні умови в'їзду і перебування на території держави іншої Сторони, якщо буде доведено, що ця особа є громадянином Сторони, якій її передають.

2. Сторона, яка передає, приймає цю особу назад, якщо буде доведено, що ця особа не є громадянином Сторони, яка її приймає.

Кожна Сторона, в разі наміру передати особу, про яку йдеться в статті 1, і яка потребує догляду у зв'язку з похилим віком, за станом здоров'я або іншою поважною причиною, зобов'язана повідомити про це іншу Сторону. Відповідь Сторони про місце і термін прийняття зазначеної особи має бути надіслана негайно, але не пізніше 7 днів після одержання повідомлення.

1. Положення статей 1-2 розповсюджуються також на громадян третіх країн і осіб без громадянства, які мають дозвіл на проживання на територіях держав Сторін.

2. Під час передавання і приймання осіб, які мають дозвіл на проживання на територіях держав Сторін, пред'являється посвідчення на проживання.

Особи, зазначені у статтях 1-3, приймаються Сторонами без формальностей, крім випадків, коли інші угоди, укладені між Сторонами, передбачають інше.

1. Сторони не пізніше 50 днів після підписання цієї Угоди обмінюються зразками документів, які можуть бути доказом громадянства Сторін, проживання на їх територіях громадян третіх країн і осіб без громадянства.

2. Положення пункту 1 цієї статті має чинність і у випадку зміни зазначених документів.

1. Кожна Сторона прийме назад громадянина третьої держави або особу без громадянства, яка з її території нелегально перетнула спільний державний кордон.

Якщо з моменту нелегального перетину такою особою спільного кордону держав Сторін пройшло не більше 48 годин, то Сторона, яка приймає, прийме таку особу баз зайвих формальностей.

2. В інших випадках заява про намір передати таку особу іншій Стороні повинна бути зроблена Стороною, яка передає, не пізніше 30 днів з моменту нелегального перетину даною особою спільного державного кордону. У заяві мають бути вірогідні дані, що підтверджують нелегальний перетин державного кордону. Відповідь Сторони, що приймає цю особу, повинна надійти не пізніше 7 днів після одержання заяви.

3. У разі, якщо пізніше буде встановлено, що громадянин третьої держави або особа без громадянства не перетинала спільний державний кордон, Сторона, що передала її, прийме назад цю особу протягом 30 днів з дня її передачі.

1. Кожна Сторона забезпечить відповідне конвоювання громадянина третьої держави або особи без громадянства на своїй території, якщо Сторона, що передає її, робить запит на таке конвоювання і забезпечить передачу цієї особи в країну призначення або транзиту. У заяві про таке конвоювання повинні міститися особисті дані цієї особи, повідомлення Сторони, що прийняття в країні призначення або транзиту буде забезпечене, а також про місце і дату передавання.

2. У конвоюванні, що запитується, може бути відмовлено, якщо громадянину третьої держави, або особі без громадянства, загрожує небезпека, або в державі призначення він може бути підданий жорстокому поводженню, засуджений до смертної кари чи підданий переслідуванню за ознакою раси, релігії, національності, належності до певної соціальної групи або через його політичні переконання. У конвоюванні може бути відмовлено також і у випадку, якщо цій особі у державі призначення або транзиту загрожує переслідування у кримінальному порядку за винятком випадків переслідування у кримінальному порядку за нелегальний перехід державного кордону.

1. Органи Сторони, яка приймає, здійснюють конвоювання відповідно до законодавства своєї країни.

2. Особа, прийнята для конвоювання, може бути повернута стороні, яка її передає, якщо з'ясуються підстави для відмови у конвоюванні, викладені в статті 7 цієї Угоди.

3. Витрати, пов'язані з конвоюванням, в т. ч. витрати, пов'язані з можливим поверненням назад особи, несе Сторона, яка її передає.

1. Заява про конвоювання, що запитується, подається і розглядається Міністерством внутрішніх справ України або Міністерством внутрішніх справ Словацької Республіки.

2. Відповідні органи Сторони, що приймає, після одержання такої заяви забезпечать у погоджені строки необхідне конвоювання, якщо відсутні підстави для відмови у конвоюванні. Якщо Сторона, що приймає, вважає, що не виконані умови заяви на конвоювання, то вона повідомляє про це Сторону, що передає, вказуючи причини.

Поняття "Конвоювання" в українському тексті і "Поліцейські перевезення" в словацькому тексті цієї Угоди мають однакове тлумачення.

Для реалізації цієї Угоди з Української Сторони, в межах своєї компетенції, Державний комітет у справах охорони державного кордону і Міністерство внутрішніх справ, а з Словацької Сторони - Міністерство внутрішніх справ укладуть відповідні угоди, в яких визначають:

a) відповідні органи Сторін для виконання цієї Угоди;

b) прикордонні переходи для передавання й прийняття осіб;

c) необхідні дані і документи для передавання й прийняття осіб;

d) способи і порядок оплати витрат, пов'язаних з застосуванням пункту 3 статті 8 цієї Угоди.

Кожна із Сторін може тимчасово припинити чинність цієї Угоди повністю або в окремій частині, за винятком статей 1-3, з причин, пов'язаних з громадським порядком, громадською безпекою чи охороною здоров'я населення. Про прийняття або відміну такого рішення Сторона негайно інформує іншу Сторону письмово дипломатичним шляхом.

1. Ця Угода набирає чинності на тридцятий день після обміну дипломатичними нотами про її затвердження.

2. Ця Угода має чинність на необмежений строк. Кожна із Договірних Сторін може денонсувати цю Угоду у письмовій формі дипломатичним шляхом. У цьому разі года втрачає чинність через 6 місяців від дати одержання такого повідомлення.

Здійснено у Братиславі 14 жовтня 1993 року у двох примірниках, кожний українською та словацькою мовами, при цьому обидва тексти мають однакову чинність.