Про Державний бюджет України на 1999 рік

Стаття 1. Затвердити Державний бюджет України на 1999 рік у сумі 25.135.260,8 тис. гривень.

Установити граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 1999 рік у сумі 1.240.000 тис. гривень.

Спрямувати на покриття дефіциту Державного бюджету України на 1999 рік надходження із джерел внутрішнього фінансування в сумі 610.000 тис. гривень та із джерел зовнішнього фінансування - 630.000 тис. гривень.

Стаття 2. Установити, що до доходів Державного бюджету України на 1999 рік зараховуються:

1) в повному обсязі:

податок на додану вартість;

акцизний збір з імпортних товарів;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

ввізне мито;

надходження сум відсотків, що сплачуються уповноваженими банками за користування тимчасово вільними коштами державного бюджету;

дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності;

рентна плата за нафту і природний газ власного видобутку;

плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств;

консульські збори, що справляються на території України;

плата за пробірування і клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів;

кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безхазяйного майна, валютних цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях з порушенням норм актів Всесвітнього поштового союзу, невручених міжнародних та внутрішніх поштових відправлень, майна з обмеженим терміном зберігання, майна, вилученого для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належних бюджету платежів, з наступним відшкодуванням з державного бюджету витрат, пов'язаних із зберіганням, транспортуванням, експертною оцінкою, сертифікацією, розпорядженням зазначеним майном за рахунок надходження зазначених коштів;

надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України, за виконані роботи, надані послуги та надання в оренду основних фондів та іншого майна Збройних Сил України;

відрахування від плати за транзит природного газу, нафти та аміаку через територію України;

суми в рахунок відшкодування обов'язкових платежів, які стягуються при митному оформленні, з коштів, отриманих від реалізації відповідно до законодавства вантажів, вантажобагажів, багажів, інших товарів та предметів, які перебувають під митним контролем та знаходяться у морських портах, аеропортах, на залізничних та автомобільних станціях, складах підприємств і митниць, за якими не звернувся власник у терміни, встановлені законодавством;

надходження коштів від продажу квот на здійснення зовнішньоекономічних операцій;

збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

збір до Державного інноваційного фонду;

платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів;

2) частина податку на прибуток підприємств, прибуткового податку з громадян та акцизного збору з вітчизняних товарів, визначена на підставі статті 6 цього Закону;

3) 80 відсотків коштів, одержаних бюджетними установами і організаціями за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, та 50 відсотків коштів - за здане у вигляді брухту та відходів срібло;

4) 90 відсотків коштів, що надійдуть до позабюджетного Державного фонду приватизації від приватизації державного майна, та інших надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації та кредитуванням підприємств;

5) 10 відсотків суми амортизаційних відрахувань, нарахованих підприємствами і організаціями;

6) 80 відсотків надходжень гербового збору;

7) інші доходи, що зараховуються до державного бюджету у розмірах, визначених законодавством.

Стаття 3. Установити доходи Державного бюджету України на 1999 рік у сумі 23.895.260,8 тис. гривень, у тому числі по основних джерелах у таких сумах:

Стаття 4. Відповідно до розподілу видатків Державного бюджету України на 1999 рік за функціональною класифікацією (додаток N 1) затвердити бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 1999 рік (додаток N 2). Додатки 1 та 2 є невід'ємною частиною цього Закону.

Установити, що розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання на здійснення видатків або платежів Державного бюджету України тільки в межах бюджетних асигнувань, затверджених їм на 1999 рік.

Якщо після прийняття цього Закону повноваження щодо виконання функцій або надання послуг, на які затверджене бюджетне призначення, передаються відповідно до законодавства України від одного головного розпорядника коштів державного бюджету іншому, то дія бюджетного призначення не припиняється і може застосовуватися у порядку, встановленому цим Законом для виконання тих же функцій чи надання тих же послуг головним розпорядником коштів державного бюджету, якому це повноваження передано.

Дозволити Міністерству фінансів України за поданням головних розпорядників коштів Державного бюджету України здійснювати перерозподіл бюджетних призначень в межах одного розділу функціональної класифікації видатків бюджету за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Стаття 5. Установити, що до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у 1999 році зараховуються:

частина прибуткового податку з громадян, податку на прибуток підприємств та акцизного збору з вітчизняних товарів, визначена на підставі статті 6 цього Закону;

місцеві податки і збори;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

плата за землю;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

податок на промисел;

90 відсотків коштів, що надійдуть до позабюджетного фонду приватизації Автономної Республіки Крим від приватизації майна, що належить Автономній Республіці Крим, та до відповідних позабюджетних фондів приватизації від відчуження комунального майна, а також інших надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації та кредитуванням підприємств;

20 відсотків надходжень гербового збору;

надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині, що належить місцевим бюджетам;

надходження відрахувань та збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування в частині, що належить місцевим бюджетам;

інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством.

Формування бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя на 1999 рік здійснюється відповідно до законів про місцеве самоврядування, податкову та бюджетну системи та цього Закону.

Стаття 6. Затвердити на 1999 рік нормативи відрахувань від загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у таких розмірах (відсотках від загальної суми):

Стаття 7. Затвердити у складі видатків Державного бюджету України на 1999 рік дотації республіканському бюджету Автономної Республіки Крим, обласним та міському (міста Севастополя) бюджетам у сумі 2.045.121,3 тис. гривень, у тому числі:

Затвердити у складі Державного бюджету України на 1999 рік субвенції республіканському бюджету Автономної Республіки Крим, обласним та міським (міст Києва і Севастополя) бюджетам в обсязі 341.167,7 тис. гривень на освіту, в тому числі:

Затвердити у складі Державного бюджету України на 1999 рік субвенцію Закарпатській області в обсязі 40.000 тис. гривень на ліквідацію наслідків стихійного лиха.

Стаття 8. Установити, що в 1999 році до Державного бюджету України передаються кошти з бюджету міста Києва у сумі 382.215,9 тис. гривень.

Стаття 9. Надати право Головному управлінню Державного казначейства України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам в разі несвоєчасного погашення заборгованості за взаємними міжбюджетними розрахунками застосовувати безспірне її стягнення.

Стаття 10. Установити, що нафтогазодобувні підприємства (крім державного виробничого підприємства "Чорноморнафтогаз") вносять до Державного бюджету України рентну плату за природний газ у розмірі, еквівалентному 5 доларам США за 1000 куб. метрів, та за нафту - у розмірі, еквівалентному 3 доларам США за 1 тонну.

Стаття 11. Установити, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють транспортування трубопровідним транспортом через територію України нафти, природного газу та аміаку, вносять до Державного бюджету України:

відрахування від плати за транзит нафти в розмірі, еквівалентному 0,75 долара США за 1 тонну, та відрахування від перевалки в портах нафти і мазуту в розмірі, еквівалентному 0,47 долара США за 1 тонну;

відрахування від плати за транзит природного газу в розмірі, еквівалентному 0,29 долара США за 1000 куб. метрів газу на кожні 100 кілометрів відстані;

відрахування від плати за транзит аміаку в розмірі, еквівалентному 0,23 долара США за 1 тонну на кожні 100 кілометрів відстані.

Внесення зазначених платежів здійснюється щодекади, виходячи з обсягів газу, нафти та аміаку, транспортованих через територію України.

Стаття 12. Установити, що в 1999 році по населених пунктах, грошова оцінка земель яких не проведена, застосовуються ставки земельного податку, встановлені частиною другою статті 7 Закону України "Про плату за землю", збільшені в 2 рази.

По сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошова оцінка яких проведена і уточнена станом на 1 вересня 1998 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6 та частиною першою статті 7 Закону України "Про плату за землю".

Земельний податок сплачується платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) щомісячно до 15 числа наступного місяця за звітним.

Звільнити від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі установи, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління Міністерства оборони України та інших утворених відповідно до законодавства військових формувань, а також підприємства Міністерства оборони України та військово-промислового комплексу. Перелік зазначених підприємств затверджується Кабінетом Міністрів України з визначенням розмірів земельних ділянок.

Стаття 13. Установити, що надходження плати за землю та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів не мають цільового характеру та використовуються у порядку, затвердженому відповідною радою.

Стаття 14. Установити, що у 1999 році державне мито, сплачене згідно з пунктом 6 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито", за винятком підпунктів "ї", "й", "п", "р", "с", "т" і "у", зараховується до Державного бюджету України, і ці кошти спрямовуються на проведення паспортизації населення України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Установити, що суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності сплачують до Державного інноваційного фонду збір в розмірі 1 відсотка від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

Платники збору, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують збір з обсягу реалізації (виручки) продукції власного виробництва, зменшеного на суму податку на додану вартість і акцизного збору.

У торговельній, посередницькій і постачальницько-збутовій діяльності збір сплачується від сум торговельної або збутової націнки (надбавки) на реалізовані товари, у банківській і страховій сферах діяльності - від суми валового доходу.

Установити, що кошти від повернення у 1999 році позичок, наданих Державним інноваційним фондом підприємствам і організаціям для виконання інноваційних проектів, зараховуються до Державного бюджету України як надходження до цього Фонду і спрямовуються на здійснення інноваційної діяльності та підтримку малого підприємництва у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 16. Установити, що в 1999 році відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування здійснюються у порядку, передбаченому у 1998 році.

До бюджету міста Києва зараховуються в установленому порядку 50 відсотків відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування від підприємств і організацій, зареєстрованих у місті Києві, і використовуються за цільовим призначенням.

Стаття 17. Установити, що у 1999 році:

плата за понадлімітне використання водних ресурсів зараховується до Державного бюджету України, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя на умовах, передбачених для внесення плати за використання водних ресурсів у межах ліміту;

розподіл платежів за користування надрами, передбачений пунктами 3 і 4 статті 31 Кодексу України про надра, здійснюється у співвідношенні, встановленому у пункті 1 цієї статті Кодексу.

Стаття 18. Установити, що з 1 січня 1999 року кошти усіх державних та місцевих позабюджетних фондів, крім Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України, зараховуються до відповідних бюджетів і витрачаються на заходи, передбачені законодавством.

Стаття 19. Затвердити такий перелік захищених статей видатків Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 1999 рік за економічною структурою видатків:

оплата праці працівників бюджетних установ (в тому числі оплата праці працівників освіти, погашення заборгованості за минулі роки);

нарахування на заробітну плату (в тому числі погашення заборгованості за минулі роки);

придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;

забезпечення продуктами харчування;

трансферти місцевим бюджетам;

трансферти населенню, пов'язані з соціальним захистом та соціальним забезпеченням (пенсії, допомоги, стипендії, повернення заощаджень громадян).

Установити, що фінансування витрат по захищених статтях Державного бюджету України та місцевих бюджетів та придбання речового майна для військовослужбовців проводиться в першочерговому порядку та пропорційно по розпорядниках коштів відповідних бюджетів.

При формуванні місцевих бюджетів оплата праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату та погашення заборгованості по цих статтях за минулі роки планується в повному обсязі.

В разі наявності заборгованості по пенсіях, що фінансуються з державного бюджету, заробітній платі працівників бюджетних установ, стипендіях, допомогах сім'ям з дітьми, 90 відсотків надходжень до відповідних бюджетів спрямовуються на її покриття до повного погашення даної заборгованості.

Стаття 20. Дозволити Міністерству закордонних справ України у 1999 році використовувати за цільовим призначенням до 10 відсотків коштів в іноземній валюті, фактично отриманих за вчинення консульських дій за межами України, на непередбачені витрати, пов'язані з поданням матеріальної допомоги потерпілим за кордоном громадянам України; оформленням та оплатою послуг іноземних ритуальних служб у разі смерті громадян України, що настала під час їх перебування за кордоном; оплатою праці тимчасово прийнятих на місці (за трудовою угодою) працівників для виконання термінових робіт в консульських відділах посольств України за кордоном; придбанням обладнання, включаючи транспортні засоби, для консульських відділів дипломатичних представництв України за кордоном.

Решта суми коштів в іноземній валюті, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, зараховується до складу доходів Державного бюджету України і використовується на поточне утримання дипломатичних представництв України за кордоном та придбання і будівництво приміщень для їх розміщення в межах сум, передбачених в Державному бюджеті України на ці цілі.

Стаття 21. Фінансування витрат, пов'язаних з утриманням працівників дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, провадиться виключно через Міністерство закордонних справ України.

Стаття 22. Установити, що кошти, які надходять від повернення бюджетних позичок, наданих у минулі роки колишнім Міністерству сільського господарства і продовольства України, Державному комітету України по харчовій промисловості, заготівельним та іншим підприємствам, товаровиробникам через фінансові органи і органи Державного казначейства України, зараховуються на окремий субрахунок єдиного казначейського рахунку державного бюджету і спрямовуються на погашення заборгованості, пов'язаної із закупівлею сільськогосподарської продукції за державними замовленнями (контрактами) минулих років; створення частини лізингового фонду для забезпечення сільського господарства сільськогосподарською технікою вітчизняного виробництва; придбання і централізоване постачання мінеральних добрив і пально-мастильних матеріалів та на формування державного насіннєвого страхового фонду.

Надати право органам системи Міністерства фінансів України та органам Державної податкової служби України за наслідками документальних перевірок стягувати у безспірному порядку з підприємств і організацій прострочену заборгованість з наданих позичок, у тому числі і у вигляді товарного кредиту, під державне замовлення сільськогосподарської продукції, та інших позичок, а також у разі нецільового їх використання нараховувати пеню в розмірі 0,2 відсотка непогашеної заборгованості (суми нецільового використання) за кожний день до повного їх повернення.

Стаття 23. Установити, що 90 відсотків коштів, які надійдуть від приватизації (продажу) об'єктів незавершеного будівництва відповідно до Чорнобильської будівельної програми, зараховуються до Державного бюджету України і спрямовуються виключно на фінансування капітальних вкладень на пускових об'єктах Чорнобильської будівельної програми.

Стаття 24. Зупинити на 1999 рік дію окремих положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи":

пункту 2 статті 21 в частині виплати громадянам, віднесеним до категорії 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні;

пунктів 2 і 13 статті 22, пункту 2 статті 23 та статті 24 в частині безплатного надання або забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою чи путівкою на відпочинок громадян, віднесених відповідно до категорії 3 і 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та осіб, які працювали за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (крім осіб, що мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та супроводжують потерпілих дітей віком до 10 років на санаторно-курортне лікування), або виплати за їх бажанням грошової компенсації у розмірах, передбачених у зазначених пунктах статей;

пунктів 21 і 29 статті 20, пункту 1 статті 21 в частині одержання безпроцентної позики на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво з розрахунку 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї з погашенням 50 процентів позики за рахунок державного бюджету, а також безпроцентної позики для будівництва садових будинків та благоустрою садових ділянок, будівництва індивідуальних гаражів громадянами, віднесеними до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надання безпроцентної позики для організації підприємницької діяльності, селянського (фермерського) господарства громадянам, віднесеним до категорії 1 і 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

пункту 7 статті 21 в частині одержання безпроцентної позики на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво з розрахунку 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї з погашенням 25 процентів позики за рахунок державного бюджету, а також безпроцентної позики для будівництва садових будинків та благоустрою садових ділянок, будівництва індивідуальних гаражів громадянами, віднесеними до категорії 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

пункту 5 статті 22 та пункту 1 статті 23 в частині одержання безпроцентної позики на індивідуальне житлове будівництво громадянами, віднесеними до категорії 3 і 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

пункту 12 статті 22 в частині надання пільгової позики для організації підприємницької діяльності, селянського (фермерського) господарства громадянам, віднесеним до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

пункту 5 статті 36 в частині одержання громадянами, які евакуйовані, відселені (відселяються) або самостійно переселилися (переселяються) на нове місце проживання, безпроцентних позик за новим місцем проживання на господарське обзаведення в розмірі п'ятдесяти мінімальних заробітних плат на сім'ю із строком сплати до 15 років з моменту видачі позики незалежно від часу їх евакуації, відселення або самостійного переселення.

Стаття 25. Установити тариф на доставку пенсій та грошової допомоги, що фінансуються з Пенсійного фонду України, в розмірі не вище 1,7 відсотка від фактичного обсягу виплачених пенсій та грошових допомог, а також плату комерційних банків на 1999 рік за користування тимчасово вільними коштами Пенсійного фонду України у розмірі 50 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Стаття 26. Установити, що у 1999 році державні централізовані капітальні вкладення здійснюються за рахунок і в межах надходження до Державного бюджету України відповідно до законодавства 10 відсотків суми амортизаційних відрахувань, нарахованих підприємствами і організаціями.

Стаття 27. Установити, що Фонд державного майна України має забезпечити в 1999 році мобілізацію коштів до Державного бюджету України у сумі не менше 800.000 тис. гривень від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації та кредитуванням підприємств. Кошти понад 675.000 тис. гривень, що не враховані у доходній частині Державного бюджету України, спрямовуються на погашення основної суми державного боргу.

Стаття 28. Мінімальний розмір допомоги по безробіттю встановлюється Кабінетом Міністрів України, виходячи з обсягу надходжень до Державного фонду сприяння зайнятості населення, але не нижче встановленого законодавством.

Стаття 29. З метою становлення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України дозволити Міністерству фінансів України спрямовувати у 1999 році кошти, отримані понад обсяги, зазначені у статті 3 цього Закону від реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, на формування цього Фонду.

Стаття 30. Надати право Міністерству оборони України проводити розрахунки з підприємствами, науково-дослідними установами та організаціями, які виконують роботи (надають послуги) з науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, модернізації, продовження ресурсу, виробництва, ремонту та утилізації озброєння та військової техніки шляхом передачі виконавцям робіт частини зразків озброєння та військової техніки без попередньої оплати відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Установити, що в 1999 році за рахунок і в межах надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України, за виконані роботи, надані послуги, надання в оренду основних фондів та іншого майна Збройних Сил України у сумі 208.000 тис. гривень здійснюються витрати на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Стаття 32. Установити, що у 1999 році надходження до Державного бюджету України коштів від Державного комітету України по матеріальних резервах у сумі 400.000 тис. гривень спрямовуються на накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного матеріального резерву шляхом закупівлі вугілля.

Стаття 33. Врахувати у Державному бюджеті України на 1999 рік кошти від повернення бюджетних позичок, наданих підприємствам у зв'язку з тимчасовими труднощами у 1992-1997 роках та термін погашення яких припадає на 1999 рік, у сумі 11.143,2 тис. гривень.

Стаття 34. Установити, що в 1999 році для стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України, яка виникла внаслідок невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та заборгованості з наданих підприємствам і організаціям позичок з державного бюджету, плати за користування цими позичками, органами Державної податкової служби України застосовується порядок, передбачений законодавством для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів.

Стаття 35. Надати в 1999 році право Міністерству фінансів України реструктуризувати прострочену заборгованість за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, шляхом укладання з юридичними особами-позичальниками відповідних угод, з терміном погашення заборгованості до трьох років з дня закінчення розрахунків за кредитами. Зазначені угоди є чинними за умови здійснення цими позичальниками чергових платежів з погашення та обслуговування кредитів. Розмір заборгованості, яку може бути реструктуризовано, має перевищувати суму річних платежів з погашення та обслуговування кредитів, заборгованість по яких реструктуризується.

Виконання зобов'язань позичальників, що випливають з угод про реструктуризацію, забезпечується заставою або порукою. При цьому плата за користування бюджетними коштами встановлюється на рівні вартості державного запозичення в іноземних комерційних кредитних установах для фінансування дефіциту державного бюджету, яке безпосередньо передує укладанню угоди про реструктуризацію.

Стаття 36. Установити, що в 1999 році кошти, які надійдуть в рахунок погашення заборгованості суб'єктів господарської діяльності перед державою, яка виникла внаслідок виконання державою гарантійних та кредитних зобов'язань за іноземними кредитами у сумі, еквівалентній 688,1 млн. доларів США за курсом Національного банку України станом на 1 грудня 1998 року, спрямовуються на погашення та обслуговування державного зовнішнього боргу України.

Стаття 37. Установити граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1 січня 2000 року в сумі 20.260.949,4 тис. гривень.

Стаття 38. Установити розмір державних зовнішніх запозичень України в 1999 році для погашення державного боргу та фінансування дефіциту Державного бюджету України в сумі 825.495 тис. доларів США.

Стаття 39. Установити, що державні внутрішні і зовнішні запозичення здійснюються в межах загального обсягу установлених граничних розмірів державного внутрішнього боргу України та державних зовнішніх запозичень України. У разі надходження коштів із внутрішніх або зовнішніх джерел державного запозичення у неповному обсязі допускається зменшення (збільшення) граничного розміру державного внутрішнього боргу України за рахунок відповідного збільшення (зменшення) розміру державних зовнішніх запозичень України за погодженням з Верховною Радою України.

Стаття 40. Кабінету Міністрів України у 1999 році утриматися від надання державних гарантій щодо іноземних кредитів (включаючи гарантії оплати контрактів іноземним експортерам), за винятком кредитування проектів розвитку підприємств та установ, фінансування яких передбачено здійснювати за рахунок коштів Державного бюджету України, або заміщення фінансування з Державного бюджету України проектів, які мають загальнодержавне значення, спрямованих на створення імпортозамінних виробництв, підтримку агропромислового комплексу, сільськогосподарського машинобудування, переробної промисловості, підприємств суднобудування і літакобудування, а також розвиток інфраструктури.

Стаття 41. Установити, що:

з 1 січня 1999 року касове виконання Державного бюджету України за доходами (за винятком доходів, кошти від яких надходять на рахунки Державної митної служби України) здійснюється органами Державного казначейства України;

з 1 квітня 1999 року видатки Державного бюджету України здійснюються через реєстраційні рахунки установ і організацій в органах Державного казначейства України;

безспірне списання коштів з реєстраційних рахунків установ і організацій, оплата видатків яких здійснюється з єдиного казначейського рахунку, проводиться виключно органами Державного казначейства України.

Стаття 42.

Установити, що у 1999 році у разі недоотримання доходів або коштів для фінансування дефіциту Державного бюджету України в порівнянні із затвердженими більш як на 10 відсотків, Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства фінансів України не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому сталося фактичне зниження надходження доходів або коштів для фінансування дефіциту Державного бюджету України, може здійснювати обмеження видатків розпорядників коштів Державного бюджету України з урахуванням першочерговості та повноти фінансування захищених статей видатків, визначених статтею 19 цього Закону, про що у день прийняття такого рішення повідомляється Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Стаття 43. Враховуючи обмеженість коштів на фінансування видатків на національну оборону, правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави у 1999 році, дозволити Кабінету Міністрів України провести залік частини заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання по податках, зборах (обов'язкових платежах) до Державного бюджету України станом на 1 січня 1999 року, в рахунок погашення фактичної заборгованості Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, та Міністерства внутрішніх справ України станом на 1 січня 1999 року, а також для розрахунків за отримані продовольство, речове майно, озброєння, військову техніку, енергоносії, за виконані роботи та надані послуги для Збройних Сил України понад асигнування, передбачені цим Законом, але не вище обсягів мінімальної необхідної потреби. Кабінету Міністрів України передбачити механізм проведення такого заліку та уступки боргу.

Установити, що закупівля сільськогосподарської продукції та продовольства для Збройних Сил України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також інших бюджетних установ, що здійснюють заготівлю сільськогосподарської продукції і продовольства, проводиться тільки у вітчизняних товаровиробників на конкурсній основі за цінами згідно із укладеними угодами.

Стаття 44. Фінансування витрат у 1999 році з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення здійснюється за рахунок джерел його формування, визначених статтею 3 цього Закону в сумі 400.000 тис. гривень, та зарахування до нього податку на додану вартість у сумі 1.346.800 тис. гривень шляхом відрахування не менше 17 відсотків надходжень до Державного бюджету України податку на додану вартість. У разі незабезпечення надходженнями частини податку на додану вартість у визначеній сумі різниця покривається за рахунок загальних надходжень до Державного бюджету України.

Стаття 45. Установити, що до доходів Державного бюджету України понад обсяги, визначені статтею 3 цього Закону, додатково зараховуються надходження від Державного комітету України по матеріальних резервах у сумі 2.400.000 тис. гривень, а також недоїмки суб'єктів підприємницької діяльності по рентній платі за нафту і природний газ власного видобутку, відрахуваннях від плати за транзит природного газу, відрахуваннях різниці в цінах на природний газ власного видобутку, податку на додану вартість та інших податках, що зараховуються до Державного бюджету України, яка склалася станом на 1 січня 1999 року, у загальній сумі 2.800.115 тис. гривень.

Передбачити додатково до видатків, визначених статтями 4 і 7 цього Закону, субвенції республіканському бюджету Автономної Республіки Крим, обласним та міським (міст Києва і Севастополя) бюджетам у сумі 5.200.115 тис. гривень, у тому числі: