3) підтвердження розмірів сформованих технічних резервів;
4) оцінку достатності і якості даних, що використовуються для розрахунку технічних резервів;
5) порівняння найкращих оціночних значень з практичними результатами діяльності;
6) інформування органів управління страховика та Регулятора про надійність та достатність розрахунків технічних резервів;
7) оцінку та висловлення думки щодо процесу андеррайтингу;
8) перевірку адекватності та прийнятності механізмів і умов перестрахування;
9) участь у впровадженні ефективної системи управління ризиками, зокрема в частині розрахунку капіталу платоспроможності та мінімального капіталу;
10) іншу діяльність, визначену нормативно-правовими актами Регулятора.
3. Особою, відповідальною за здійснення актуарної функції у страховику, є відповідальний актуарій.
Регулятор має право розробити та запровадити систему авторизації осіб, які мають право здійснювати актуарну діяльність у сфері страхування (перестрахування), та/або систему авторизації актуаріїв, які відповідають вимогам до осіб, які можуть виконувати обов’язки відповідального актуарія, а також вести реєстр (реєстри) осіб, які мають право здійснювати актуарну діяльність у сфері страхування (перестрахування), актуаріїв, які можуть виконувати обов’язки відповідального актуарія.
Перелік документів, що подаються для авторизації актуаріїв, які можуть виконувати обов’язки відповідального актуарія, порядок ведення записів у реєстрі, порядок та строки авторизації актуаріїв, які відповідають вимогам до осіб, які можуть виконувати обов’язки відповідального актуарія, порядок надання доступу до реєстру, порядок формування та зберігання реєстраційних справ, порядок розгляду звернень щодо інформації в цьому реєстрі, порядок, умови та строки виключення осіб з цього реєстру визначаються нормативно-правовими актами Регулятора.
Регулятор приймає рішення про включення або про відмову у включенні заявника до реєстру осіб, які мають право здійснювати актуарну діяльність у сфері страхування (перестрахування), та осіб, які можуть виконувати обов’язки відповідального актуарія, або про зміну відомостей чи про відмову в зміні відомостей у такому реєстрі щодо набуття статусу актуарія на підставі заяви та доданих до неї документів, визначених нормативно-правовим актом Регулятора. Строк прийняття Регулятором такого рішення становить 30 робочих днів з дати отримання відповідної заяви.
( Частину третю статті 31 доповнено абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
Регулятор приймає рішення про виключення актуарія з Реєстру або про зміну відомостей у реєстрі осіб, які мають право здійснювати актуарну діяльність у сфері страхування (перестрахування), та осіб, які можуть виконувати обов’язки відповідального актуарія, протягом 30 робочих днів у порядку та з підстав, визначених нормативно-правовими актами Регулятора.
( Частину третю статті 31 доповнено абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
Регулятор залишає заяву про включення/виключення або про відмову у включенні/виключенні заявника до/з реєстру осіб, які мають право здійснювати актуарну діяльність у сфері страхування (перестрахування), та осіб, які можуть виконувати обов’язки відповідального актуарія, без руху з підстав, у порядку та строки, визначені частиною другою статті 13 цього Закону.
( Частину третю статті 31 доповнено абзацом згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
4. Відповідальний актуарій підпорядковується раді страховика та звітує перед нею.
5. У разі якщо страховик не забезпечив призначення відповідального актуарія, Регулятор з метою забезпечення виконання таким страховиком актуарної функції може самостійно призначити відповідального актуарія для такого страховика до призначення страховиком відповідального актуарія, але не більше ніж на шість місяців. Оплату послуг призначеного Регулятором відповідального актуарія здійснює страховик.
6. Відповідальний актуарій складає актуарний звіт, до якого включаються, зокрема, відомості про технічні резерви для оцінки платоспроможності та технічні резерви для цілей фінансової звітності, та подає його до Регулятора. Порядок подання, форма, строки та вимоги до актуарного звіту визначаються нормативно-правовими актами Регулятора.
7. Відповідальний актуарій несе персональну відповідальність за неналежне виконання своїх обов’язків, передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора, зокрема за неналежне здійснення актуарної функції у страховику та неналежну підготовку актуарного звіту.
8. Відповідальний актуарій у разі виявлення ним під час виконання актуарної функції фактів, що свідчать про невідповідність законодавству у сфері страхування, зокрема щодо виконання вимог до платоспроможності та можливості здійснення актуарної функції відповідно до вимог законодавства, зобов’язаний протягом двох робочих днів з дня виявлення повідомити про це раду страховика та Регулятора.
9. Страховик зобов’язаний враховувати у своїй діяльності виявлені відповідальним актуарієм недоліки та/або невідповідності законодавству у сфері страхування, зокрема щодо виконання вимог до платоспроможності та можливості здійснення актуарної функції відповідно до вимог законодавства, та здійснювати заходи для виконання його рекомендацій щодо усунення таких недоліків та/або невідповідностей.
Стаття 32. Внутрішній аудит
1. Страховик утворює постійно діючий підрозділ внутрішнього аудиту (крім випадків, передбачених статтею 22 цього Закону, коли виконання відповідної функції покладається на головного внутрішнього аудитора).
Підрозділ внутрішнього аудиту страховика здійснює свою діяльність з дотриманням міжнародних стандартів професійної практики внутрішнього аудиту та законодавства.
Міжнародними стандартами професійної практики внутрішнього аудиту є документи (вимоги), прийняті Радою з міжнародних стандартів внутрішнього аудиту (International Internal Audit Standards Board - IIASB) та схвалені Наглядовою радою професійної практики (International Professional Practices Framework Fversight Council - IPPFOC).
2. Підрозділ внутрішнього аудиту діє на підставі положення, що затверджується радою страховика.
3. Підрозділ внутрішнього аудиту очолює головний внутрішній аудитор, який підпорядковується раді страховика та звітує перед нею.
Головному внутрішньому аудитору страховика забороняється займати посади в інших страховиках, крім посад внутрішнього аудитора страховиків, які входять до однієї фінансової групи із страховиком.
Головний внутрішній аудитор має право вимагати позачергового скликання засідання ради страховика для розгляду питань, віднесених до його компетенції.
4. Виконання функції внутрішнього аудиту не може поєднуватися з виконанням інших ключових функцій страховика.
5. Організація та порядок роботи підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються централізовано материнською компанією - страховиком для своїх дочірніх компаній - страховиків. У дочірніх компаніях - страховиках функції внутрішнього аудиту може виконувати підрозділ внутрішнього аудиту материнської компанії - страховика.
6. Підрозділ внутрішнього аудиту при виконанні функції внутрішнього аудиту:
1) оцінює ефективність організації корпоративного управління у страховику, системи внутрішнього контролю, системи управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту, актуарної функції та їх відповідність розміру страховика, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних страховиком операцій, організаційній структурі та профілю ризику страховика з урахуванням особливостей діяльності страховика як значимого (за наявності такого статусу) та/або діяльності фінансової групи, до складу якої входить страховик;
2) оцінює ефективність процесів управління страховиком, у тому числі щодо дотримання вимог до платоспроможності;
3) оцінює ефективність процесів перевірки дотримання керівниками, структурними підрозділами та працівниками страховика вимог законодавства України і внутрішніх положень страховика;
4) оцінює ефективність процесів перевірки фінансово-господарської діяльності страховика;
5) оцінює ефективність процесів перевірки відповідності кваліфікаційним вимогам та виконання трудових обов’язків працівниками страховика;
6) оцінює ефективність процесів виявлення та перевірки випадків перевищення повноважень посадовими особами страховика, а також врегулювання конфлікту інтересів посадових осіб та працівників страховика;
7) оцінює ефективність процесів, що забезпечують достовірність та своєчасність надання інформації органам державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю страховика;
8) здійснює іншу діяльність, визначену нормативно-правовими актами Регулятора.
7. Підрозділ внутрішнього аудиту проводить оцінку ефективності залучення інших осіб на договірній основі (аутсорсинг) для виконання окремих складових діяльності страховика.
8. Підрозділ внутрішнього аудиту за результатами проведеної роботи готує та подає раді страховика звіти, зокрема звіт про діяльність підрозділу внутрішнього аудиту, інші документи за результатами внутрішнього аудиту і пропозиції щодо усунення виявлених порушень та підвищення ефективності процесів управління та контролю страховика.
9. Страховик зобов’язаний у випадках та в порядку, визначених нормативно-правовими актами Регулятора, подавати Регулятору звіт про діяльність підрозділу внутрішнього аудиту та інші документи за результатами внутрішнього аудиту.
10. Працівники підрозділу внутрішнього аудиту під час виконання своїх функціональних обов’язків мають право на ознайомлення з документами, інформацією, письмовими поясненнями з питань діяльності страховика, включаючи діяльність всіх підрозділів страховика незалежно від їх місцезнаходження, та афілійованих осіб страховика, мають право на доступ у режимі перегляду до всіх інформаційних систем страховика, що необхідні для проведення внутрішнього аудиту, на вибірку та вивантаження необхідної інформації для її подальшого аналізу, консультаційну підтримку з питань функціонування таких систем та на отримання інформації, документів та письмових пояснень від керівників і працівників страховика з питань, що виникають під час проведення внутрішнього аудиту та за його результатами.
Стаття 33. Аутсорсинг
1. Страховик відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", цього Закону та нормативно-правових актів Регулятора має право передавати на аутсорсинг виконання своїх функцій, окремих завдань та процесів у межах таких функцій з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
При передачі на аутсорсинг функції до особи, яка надає послуги за договором аутсорсингу, переходять права та обов’язки особи, відповідальної у страховику за виконання такої функції. Відповідальність за належне виконання функцій, переданих на аутсорсинг, несе страховик.
2. До фізичної особи - підприємця, який надає послуги за договором аутсорсингу, а якщо послуги за договором аутсорсингу надаються юридичною особою - до працівника такої юридичної особи, застосовуються вимоги цього Закону та нормативно-правових актів Регулятора стосовно особи, відповідальної у страховику за виконання відповідної функції.
3. Страховик може передавати на аутсорсинг:
1) актуарну функцію та виконання окремих завдань чи процесів у межах такої функції;
2) окремі завдання або процеси у межах функцій управління ризиками та контролю за дотриманням норм (комплаєнс);
3) інші свої функції, окремі завдання або процеси у межах таких функцій, не заборонені законодавством.
4. Страховик не може передавати на аутсорсинг функцію внутрішнього аудиту, крім окремих завдань або процесів у межах такої функції.
Страховик не може передавати на аутсорсинг функції з управління ризиками та/або контролю за дотриманням норм (комплаєнс), крім випадків, якщо страховик не є значимим, відповідає встановленим нормативно-правовими актами Регулятора критеріям та отримав погодження Регулятора у встановленому його нормативно-правовими актами порядку на передачу на аутсорсинг функції з управління ризиками та/або контролю за дотриманням норм (комплаєнс).
5. Страховик несе повну відповідальність за виконання вимог цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Регулятора при передачі на аутсорсинг будь-яких функцій, окремих завдань або процесів у межах таких функцій.
6. У разі якщо страховик передає на аутсорсинг виконання своїх функцій (крім аутсорсингу виконання окремих завдань та процесів у межах таких функцій), він призначає (покладає обов’язки) із числа своїх працівників особу (осіб), відповідальну за аутсорсинг, яка повинна відповідати вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Регулятора.
Перелік повноважень та порядок взаємодії такої особи з Регулятором встановлюється нормативно-правовими актами Регулятора.
7. Страховик зобов’язаний повідомити Регулятора у встановленому ним порядку про аутсорсинг своїх ключових функцій (крім аутсорсингу виконання окремих завдань та процесів у межах таких функцій), про призначення особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за аутсорсинг, а також про всі зміни щодо такого аутсорсингу.
8. Регулятор має право здійснювати оцінку роботи осіб, які за договором аутсорсингу надають послуги з виконання ключових функцій (виконання окремих завдань або процесів у межах таких функцій), та/або ефективності виконання ключових функцій страховика з урахуванням аутсорсингу. За результатами такої оцінки Регулятор відповідно до законодавства може вживати таких заходів:
1) вимагати дострокового припинення договору аутсорсингу з особою, яка надає послуги на умовах аутсорсингу;
2) вимагати заміни особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за аутсорсинг у страховику;
3) вказувати на недоліки та надавати вказівки щодо їх усунення в частині виконання функції, окремих завдань або процесів у межах такої функції.
Страховик та особи, які надають послуги за договором аутсорсингу, зобов’язані виконувати вимоги та вказівки Регулятора.
9. Регулятор має право встановлювати обмеження та окремі вимоги для всіх або окремих категорій страховиків щодо передачі на аутсорсинг виконання ключових функцій, окремих завдань та процесів у межах таких функцій.
10. Вимоги цієї статті не поширюються на аутсорсинг завдань та процесів, що не пов’язані із здійсненням діяльності із страхування та виконанням ключових функцій, а також на відносини страховика з:
1) об’єднанням страховиків, що може здійснювати частину діяльності страховика відповідно до закону та членство в якому є обов’язковим відповідно до закону;
2) страховими посередниками, які здійснюють діяльність відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Регулятора.
Стаття 34. Забезпечення безперервної діяльності страховика
1. Для забезпечення безперервної діяльності страховика та підвищення його фінансової стійкості Регулятор встановлює вимоги щодо складання та регулярного оновлення планів:
1) безперервної діяльності страховика;
2) відновлення діяльності страховика (на випадок настання кризових ситуацій, у тому числі у разі погіршення макроекономічних умов, виникнення несприятливих ринкових подій чи реалізації у значних обсягах ризиків, властивих діяльності страховика);
3) фінансування страховика.
2. Порядок підготовки та оновлення, а також вимоги до структури та змісту плану безперервної діяльності, плану відновлення діяльності страховика та плану фінансування страховика встановлюються цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора.
3. Страховик зобов’язаний забезпечувати безперервне виконання його ключових функцій.
Стаття 35. Обов’язок страховика щодо інформування Регулятора
1. Регулятор визначає обсяг, порядок та строки надання інформації про діяльність страховика та інших об’єктів нагляду відповідно до цього Закону.
2. Страховик зобов’язаний надавати Регулятору інформацію про:
1) основні напрями діяльності страховика та зміни у них;
2) стратегію та план діяльності страховика та зміни до них;
3) план безперервної діяльності страховика, план відновлення діяльності страховика, план фінансування страховика та зміни до них;
4) призначення/обрання та припинення повноважень керівників страховика, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, відповідального актуарія, головного внутрішнього аудитора;
5) зміну найменування та/або місцезнаходження страховика;
6) відокремлені підрозділи та зміни у такій інформації;
7) витрати за однією операцією та/або правочином на суму, що перевищує 15 відсотків регулятивного капіталу страховика;
8) недотримання вимог до мінімального капіталу страховика або можливе (за оцінками чи інформацією страховика) недотримання вимог до мінімального капіталу протягом наступних трьох місяців;
9) наявність хоча б однієї з підстав для віднесення страховика до категорії неплатоспроможних або для відкликання ліцензії та ліквідації страховика;
10) припинення діяльності страховика;
11) отримання повідомлення про пред’явлення підозри у вчиненні кримінального правопорушення керівнику страховика, головному ризик-менеджеру, головному комплаєнс-менеджеру, головному внутрішньому аудитору, відповідальному актуарію, фізичній особі - власнику істотної участі у страховику або посадовій особі юридичної особи, яка є власником істотної участі у страховику;
12) факти, які стали відомі страховику щодо власника істотної участі та свідчать про його невідповідність встановленим нормативно-правовими актами Регулятора вимогам до ділової репутації та/або фінансового/майнового стану, а також про виявлені факти, які свідчать, що володіння такою особою істотною участю у страховику загрожує інтересам страхувальників, застрахованих осіб, вигодонабувачів або перестрахувальників та інших кредиторів страховика;
13) факти, які стали відомі страховику щодо керівників страховика, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, головного внутрішнього аудитора, відповідального актуарія та свідчать про їх невідповідність кваліфікаційним вимогам, а також інформацію, яка може свідчити чи свідчить про можливий негативний вплив на виконання такими особами своїх функцій;
14) конфлікт інтересів у страховику та заходи, вжиті для врегулювання конфлікту інтересів;
15) недоліки в діяльності ради страховика, виконавчого органу страховика, відповідального актуарія, а також головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, головного внутрішнього аудитора.
3. У разі виявлення недостовірної інформації у фінансовій звітності страховик самостійно або на вимогу Регулятора протягом місяця з дня виявлення або з дня отримання такої вимоги Регулятора зобов’язаний спростувати таку звітність у той самий спосіб, у який вона була оприлюднена, та оприлюднити виправлену фінансову звітність.
4. У разі подання Регулятору та/або оприлюднення недостовірної (неповної) фінансової звітності, а також недотримання порядку спростування такої звітності голова правління (генеральний директор) страховика несе відповідальність, встановлену законодавством.
Стаття 36. Пов’язані із страховиком особи
1. Для цілей цього Закону пов’язаними із страховиком особами є:
1) контролери страховика;
2) особи, які мають істотну участь у страховику, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у страховику;
3) керівники страховика, головний ризик-менеджер, головний комплаєнс-менеджер, головний внутрішній аудитор, відповідальний актуарій, керівники та члени комітетів ради страховика та виконавчого органу страховика;
4) споріднені та афілійовані особи страховика, у тому числі учасники страхової групи;
5) власники істотної участі у споріднених та афілійованих особах страховика;
6) керівники юридичних осіб та керівники страховиків, які є спорідненими та афілійованими особами страховика, головний ризик-менеджер, головний комплаєнс-менеджер, головний внутрішній аудитор, відповідальний актуарій цих осіб;
7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;
8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;
9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини.
Особа вважається пов’язаною із страховиком з моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов’язаною із страховиком відповідно до вимог цієї статті.
Страховик зобов’язаний з’ясовувати пов’язаність особи до встановлення договірних відносин та/або проведення з такою особою операції, яка може змінити обсяг операцій страховика з пов’язаними особами та/або може бути здійснена не на поточних ринкових умовах. Страховик зобов’язаний здійснювати постійний моніторинг проведених операцій, що можуть змінити обсяг операцій страховика з пов’язаними особами.
2. Страховик зобов’язаний визначати пов’язаних осіб, зазначених у частині першій цієї статті. Страховик зобов’язаний визначати пов’язаних осіб, зазначених у пункті 9 частини першої цієї статті, із застосуванням ознак, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій і наявності інших зв’язків із страховиком. Страховик зобов’язаний подавати до Регулятора інформацію про пов’язаних із страховиком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Регулятора. Страховик зобов’язаний враховувати у своїй діяльності визначення особи пов’язаною із страховиком з наступного робочого дня після такого визначення.
3. Правочини, що вчиняються страховиком із пов’язаними з ним особами, не можуть передбачати інші умови, ніж поточні ринкові умови.
4. Правочини, вчинені страховиком із пов’язаними з ним особами на інших умовах, ніж поточні ринкові умови, визнаються недійсними з моменту їх укладення.
5. Поточними ринковими умовами не вважаються, зокрема:
1) придбання у пов’язаної із страховиком особи майна низької якості чи за завищеною ціною;
2) здійснення інвестиції в цінні папери пов’язаної із страховиком особи, яку страховик не здійснив би в іншу юридичну особу;
3) оплата товарів, робіт і послуг пов’язаної із страховиком особи за цінами вищими, ніж звичайні, або за обставин, коли такі самі товари, роботи чи послуги іншої особи взагалі не були б придбані;
4) продаж пов’язаній із страховиком особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку страховик отримав би від продажу такого майна іншій особі.
6. Страховику забороняється придбання цінних паперів, емісія яких здійснена чи які видані пов’язаною із страховиком особою, придбання активів пов’язаної із страховиком особи, крім набуття права вимоги до перестраховиків, придбання продукції, що виробляється пов’язаною із страховиком особою, а також активів такої пов’язаної особи при здійсненні страховиком господарської діяльності для забезпечення власних потреб, а також за винятком інших випадків, передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора.
7. Регулятор здійснює контроль за правочинами, вчиненими страховиками із пов’язаними особами, у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Регулятора.
Регулятор має право встановлювати обмеження на вчинення страховиками правочинів та/або проведення операцій із пов’язаними особами.
Розділ VI. ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИКА
Стаття 37. Регулятивний капітал страховика
1. Страховик зобов’язаний на постійній основі мати регулятивний капітал, достатній для підтримання платоспроможності.
2. Регулятивний капітал страховика складається з капіталу першого рівня, капіталу другого рівня та капіталу третього рівня.
3. Поділ складових регулятивного капіталу на рівні визначається з урахуванням таких критеріїв:
1) доступності складових для поглинання збитків з метою забезпечення безперервної діяльності та у разі припинення діяльності страховика;
2) субординації - порядку та черговості використання складових регулятивного капіталу для поглинання збитків страховика.
4. Порядок розрахунку регулятивного капіталу, складові регулятивного капіталу та методика оцінки активів і зобов’язань для цілей розрахунку регулятивного капіталу визначаються нормативно-правовими актами Регулятора.
5. До складу регулятивного капіталу страховика можуть включатися елементи власного капіталу, а також субординований борг.
6. Для врахування у складі регулятивного капіталу субординований борг повинен відповідати вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Регулятора, і може бути врахований у складі регулятивного капіталу страховика тільки після отримання дозволу Регулятора. Порядок та умови отримання дозволу на врахування субординованого боргу у складі регулятивного капіталу визначаються Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та нормативно-правовими актами Регулятора.
( Частина шоста статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
Стаття 38. Вимоги до платоспроможності страховика
1. Страховик та кожний власник істотної участі у страховику зобов’язані підтримувати платоспроможність страховика. Платоспроможність страховика забезпечується шляхом дотримання вимог до капіталу платоспроможності та мінімального капіталу.
2. Страховик зобов’язаний на постійній основі забезпечувати дотримання вимог до капіталу платоспроможності.
Вимоги до капіталу платоспроможності, а також складові та пропорції складових регулятивного капіталу, що є прийнятними для виконання вимог до капіталу платоспроможності (далі - прийнятний регулятивний капітал для виконання вимог до капіталу платоспроможності), встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
Розмір прийнятного регулятивного капіталу для виконання вимог до капіталу платоспроможності повинен перевищувати розмір капіталу платоспроможності.
3. Страховик зобов’язаний на постійній основі забезпечувати дотримання вимог до мінімального капіталу.
Вимоги до мінімального капіталу, а також складові та пропорції складових регулятивного капіталу, що є прийнятними для виконання вимог до мінімального капіталу (далі - прийнятний регулятивний капітал для виконання вимог до мінімального капіталу), встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
Розмір прийнятного регулятивного капіталу для виконання вимог до мінімального капіталу повинен перевищувати мінімальний капітал.
Страховик, який отримав ліцензію на здійснення діяльності із страхування життя та діяльності із страхування іншого, ніж страхування життя (страхування здоров’я, що здійснюється на підставі ліцензій, передбачених пунктами 1 та/або2 частини сьомої статті 11 цього Закону), має здійснювати оцінку платоспроможності в частині дотримання вимог до мінімального капіталу окремо для діяльності із страхування життя та окремо для діяльності із страхування іншого, ніж страхування життя.
4. Розрахунок капіталу платоспроможності та мінімального капіталу здійснюється за одним із таких підходів:
1) базовий підхід відповідно до статей 39 і 40 цього Закону;
2) спрощений підхід відповідно до статті 41 цього Закону.
5. Страховик зобов’язаний здійснювати оцінку платоспроможності в частині дотримання вимог до капіталу платоспроможності та мінімального капіталу, розрахованих за базовим підходом (далі - оцінка платоспроможності за базовим підходом), у разі виконання щонайменше однієї з таких умов:
1) такий страховик отримав ліцензію на здійснення діяльності із страхування за одним чи декількома класами страхування життя або за одним чи декількома з класів 10, 11, 12, 13, 14, 15 страхування іншого, ніж страхування життя.
Дана умова не включає діяльність із страхування за класом страхування 13 за умови, що ліцензія на здійснення діяльності із страхування страховика містить обмеження та/або особливості до цього класу, визначені нормативно-правовими актами Регулятора, які можуть давати підстави для застосування спрощеного підходу для розрахунку капіталу платоспроможності та мінімального капіталу;
2) за умови виконання хоча б одного з таких критеріїв протягом трьох календарних років поспіль:
а) сума валових страхових премій страховика протягом календарного року перевищує 200 мільйонів гривень;
б) сума технічних резервів страховика з урахуванням вхідного перестрахування та без вирахування вихідного перестрахування на кінець календарного року перевищує 700 мільйонів гривень;
в) сума валових премій страховика за договорами вхідного перестрахування протягом календарного року перевищує 10 відсотків загальної суми валових страхових премій страховика та/або 20 мільйонів гривень;
г) сума технічних резервів за договорами вхідного перестрахування страховика на кінець календарного року перевищує 10 відсотків загальної суми технічних резервів страховика з урахуванням вхідного перестрахування та без вирахування вихідного перестрахування та/або 70 мільйонів гривень.
Заявник, що отримує ліцензію, страховик, що змінює обсяг ліцензії, зобов’язаний здійснювати оцінку платоспроможності за базовим підходом, якщо відповідно до його плану діяльності хоча б один із передбачених пунктом 2 цієї частини критеріїв буде виконуватися для нього протягом щонайменше одного з наступних трьох років.
Абсолютні значення, зазначені в цій частині, переглядаються Регулятором у встановленому його нормативно-правовими актами порядку кожні п’ять років та збільшуються пропорційно до зміни індексу споживчих цін за відповідний період. Розраховані абсолютні значення показників округлюються до числа, кратного 1 мільйону гривень.
Страховик-резидент зобов’язаний здійснювати оцінку платоспроможності за базовим підходом, якщо він провадить діяльність на території іноземних держав через свої відокремлені підрозділи, у тому числі філії, створені у порядку, встановленому законодавством держав реєстрації таких відокремлених підрозділів, з дотриманням вимог цього Закону.
6. Страховик має право змінити підхід до оцінки платоспроможності із базового підходу на спрощений підхід (дотримання вимог до капіталу платоспроможності та мінімального капіталу, розрахованих за спрощеним підходом) виключно за умови отримання дозволу Регулятора, якщо жоден із критеріїв, визначених частиною п’ятою цієї статті, не виконувався протягом останніх трьох календарних років та не буде виконуватися протягом наступних трьох років відповідно до його плану діяльності.
7. Страховик, що не відповідає критеріям, визначеним частиною п’ятою цієї статті, за власною ініціативою має право звернутися до Регулятора за дозволом на здійснення розрахунку капіталу платоспроможності та мінімального капіталу за базовим підходом.
Порядок та умови отримання дозволу Регулятора на зміну підходу до розрахунку капіталу платоспроможності та мінімального капіталу встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
8. Страховик, що не відповідає критеріям, визначеним частиною п’ятою цієї статті, та не отримав дозвіл Регулятора на здійснення розрахунку капіталу платоспроможності та мінімального капіталу за базовим підходом, зобов’язаний здійснювати такий розрахунок за спрощеним підходом.
Стаття 39. Капітал платоспроможності при оцінці платоспроможності страховика за базовим підходом
1. Розрахунок розміру капіталу платоспроможності здійснюється страховиком у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Регулятора. Розмір капіталу платоспроможності розраховується таким чином, щоб забезпечити покриття неочікуваних збитків від ризиків, які приймає на себе страховик у процесі діяльності, протягом наступних 12 місяців з рівнем довіри, визначеним нормативно-правовим актом Регулятора, але який не перевищує 99,5 відсотка.
2. При розрахунку розміру капіталу платоспроможності враховуються щонайменше такі ризики:
1) андеррайтинговий ризик щодо страхування іншого, ніж страхування життя і страхування здоров’я;
2) андеррайтинговий ризик щодо страхування життя;
3) андеррайтинговий ризик щодо страхування здоров’я;
4) ринковий ризик;
5) кредитний ризик;
6) операційний ризик.
Розрахунок розміру ризиків повинен базуватися на актуальних даних та обґрунтованих припущеннях про показники діяльності страховика.
3. Страховик розраховує капітал платоспроможності один раз на квартал або здійснює позачерговий розрахунок та застосовує результат розрахунку з дня, наступного за днем розрахунку, до дня наступного розрахунку включно.
Страховик зобов’язаний у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Регулятора, відслідковувати відхилення показників його діяльності від припущень, на яких базується розрахунок розміру ризиків при розрахунку капіталу платоспроможності.
Якщо показники діяльності страховика істотно відхиляються від припущень, на яких базується розрахунок капіталу платоспроможності, страховик повинен невідкладно, але не пізніше 30 календарних днів з дня виявлення такого відхилення, здійснити позачерговий розрахунок капіталу платоспроможності та повідомити про це Регулятора протягом п’яти робочих днів з дня розрахунку у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Регулятора.
Регулятор має право вимагати від страховика здійснення перерахунку розміру капіталу платоспроможності, якщо, за інформацією Регулятора, отриманою у процесі здійснення ним нагляду, показники діяльності страховика суттєво відхиляються від припущень, на яких базується розрахунок розміру капіталу платоспроможності.
Стаття 40. Мінімальний капітал при оцінці платоспроможності страховика за базовим підходом
1. Розмір мінімального капіталу розраховується таким чином, щоб забезпечити покриття неочікуваних збитків від ризиків, які приймає на себе страховик у процесі діяльності із страхування, протягом наступних 12 місяців з рівнем довіри, визначеним нормативно-правовим актом Регулятора, але який не перевищує 85 відсотків.
Розмір мінімального капіталу розраховується в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Регулятора, як лінійна комбінація набору величин (обсяг технічних резервів, страхових (перестрахових) премій, капіталу під ризиком, відстроченого податку та адміністративних витрат) з використанням коефіцієнтів, встановлених такими нормативно-правовими актами Регулятора. Зазначені складові беруться до розрахунку за вирахуванням вихідного перестрахування.
2. Якщо розрахований відповідно до частини першої цієї статті розмір мінімального капіталу:
1) становить не менше 25 відсотків і не більше 45 відсотків розміру капіталу платоспроможності - для цілей оцінки платоспроможності страховика приймається результат розрахунку розміру мінімального капіталу;
2) становить менше 25 відсотків розміру капіталу платоспроможності - для цілей оцінки платоспроможності страховика приймається розмір мінімального капіталу, що становить 25 відсотків капіталу платоспроможності;
3) перевищує 45 відсотків розміру капіталу платоспроможності - для цілей оцінки платоспроможності страховика приймається розмір мінімального капіталу, що становить 45 відсотків капіталу платоспроможності.
3. Незалежно від результатів розрахунку мінімального капіталу страховика, отриманих відповідно до частин першої і другої цієї статті, для цілей оцінки платоспроможності страховика розмір мінімального капіталу страховика не може становити менше ніж мінімальне абсолютне значення:
1) 32 мільйони гривень - для страховика, який отримав ліцензію на здійснення діяльності з прямого страхування за одним чи декількома з класів страхування іншого, ніж страхування життя, крім класів страхування, визначених у пункті 2 цієї частини;
2) 48 мільйонів гривень - для страховика, який отримав ліцензію на здійснення діяльності з прямого страхування за одним чи декількома з класів страхування 10, 11, 12, 13, 14, 15. Дана умова не включає діяльність із прямого страхування за класом страхування 13, за умови що ліцензія страховика на здійснення діяльності із страхування містить обмеження та/або особливості для цього класу, визначені нормативно-правовими актами Регулятора, які можуть давати підстави для застосування спрощеного підходу для розрахунку капіталу платоспроможності та мінімального капіталу;
3) 48 мільйонів гривень - для страховика, який отримав ліцензію на здійснення діяльності з прямого страхування за одним чи декількома з класів страхування життя;
4) 48 мільйонів гривень - для страховика, ліцензія якого включає право здійснення діяльності з вхідного перестрахування, крім передбаченого абзацом першим частини п’ятої статті 11 цього Закону.
Абсолютні значення, зазначені в цій частині, переглядаються Регулятором кожні п’ять років та збільшуються пропорційно до зміни індексу споживчих цін за відповідний період. Розраховані абсолютні значення округлюються до числа, кратного 1 мільйону гривень. Порядок перегляду абсолютних значень, зазначених у цій частині, та період, протягом якого діяльність страховиків має бути приведена у відповідність із переглянутими значеннями, встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора. Такий період не може становити менше шести місяців.
4. Страховик розраховує розмір мінімального капіталу не менше одного разу на квартал, використовуючи актуальні дані станом на звітну дату, та застосовує результат розрахунку з дня, наступного за днем розрахунку, до дня наступного розрахунку включно.
Стаття 41. Спрощений підхід до оцінки платоспроможності
1. Розмір капіталу платоспроможності розраховується страховиком у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Регулятора, на основі обсягів страхових (перестрахових) премій, страхових (перестрахових) виплат, технічних резервів та капіталу під ризиком з використанням коефіцієнтів, встановлених такими нормативно-правовими актами Регулятора.
2. Для цілей оцінки платоспроможності страховика мінімальний капітал страховика визначається за більшою з таких величин:
1) третина від розміру капіталу платоспроможності, розрахованого відповідно до частини першої цієї статті;
2) мінімальне абсолютне значення, передбачене частиною третьою статті 40 цього Закону.
3. Страховик розраховує капітал платоспроможності та мінімальний капітал один раз на квартал або здійснює позачерговий розрахунок та застосовує результат розрахунку з дня, наступного за днем розрахунку, до дня наступного розрахунку включно.
Регулятор має право вимагати від страховика здійснення перерахунку розміру капіталу платоспроможності та розміру мінімального капіталу, якщо за інформацією Регулятора, отриманою у процесі здійснення ним нагляду, зазначені в частинах першій та другій цієї статті показники діяльності страховика істотно відхиляються від показників, на яких базуються розрахунки розміру капіталу платоспроможності та мінімального капіталу. Ознаки та критерії істотного відхилення показників діяльності страховика встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
Стаття 42. Додаткові вимоги до капіталу платоспроможності
1. Регулятор за результатами здійснення нагляду за страховиком має право встановити додаткові вимоги до капіталу платоспроможності понад розмір капіталу платоспроможності страховика, розрахований відповідно до статті 39 або статті 41 цього Закону.
У такому разі значення капіталу платоспроможності, розраховане відповідно до статті 39 або статті 41 цього Закону, збільшується на суму, визначену в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Регулятора.
2. Додаткові вимоги до капіталу платоспроможності можуть бути встановлені, якщо за висновками Регулятора, в тому числі із застосовуванням професійного судження:
1) показники діяльності страховика суттєво відхиляються від припущень, на яких базується розрахунок капіталу платоспроможності (з урахуванням здійснення страховиком самостійно та/або на вимогу Регулятора перерахунку розміру капіталу платоспроможності);
2) система корпоративного управління страховика або система внутрішнього контролю, система управління ризиками, контроль за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішній аудит, актуарна функція не відповідає вимогам, встановленим законодавством України та нормативно-правовими актами Регулятора;
3) страховику притаманні суттєві ризики, що не враховані при розрахунку капіталу платоспроможності.
3. Порядок встановлення та скасування додаткових вимог до капіталу платоспроможності понад розмір капіталу платоспроможності страховика, розрахований відповідно до статті 39 або статті 41 цього Закону, та порядок розрахунку таких додаткових вимог до капіталу платоспроможності встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
Стаття 43. Технічні резерви
1. Страховик зобов’язаний формувати технічні резерви за всіма зобов’язаннями за договорами страхування (перестрахування), проводити оцінювання розміру сформованих технічних резервів та застосованих методів, а також припущень для їх розрахунку, у тому числі з використанням статистичних даних, у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Регулятора.
2. Види технічних резервів, порядок та вимоги до їх розрахунку, вимоги до припущень, на яких базується розрахунок технічних резервів, методи оцінювання припущень встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
3. Технічні резерви для оцінки платоспроможності відображають суму грошових коштів, яку страховик мав би сплатити для передачі всіх зобов’язань за договорами страхування (перестрахування) іншому (умовно приймаючому) страховику.
Розмір технічних резервів розраховується як сума двох таких величин:
1) найкраща оцінка резервів, що відповідає середній величині майбутніх грошових потоків за договорами страхування (перестрахування), зваженій на ймовірності їх реалізації з урахуванням вартості грошей у часі (очікувана теперішня вартість майбутніх грошових потоків);
2) маржа ризику, що забезпечує дотримання вимог до платоспроможності приймаючим страховиком у разі негайної передачі йому зобов’язань за договорами страхування (перестрахування).
Розрахунок розміру технічних резервів може здійснюватися за іншим (спрощеним) методом, ніж передбачений цією частиною, у випадках та порядку, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.
Якщо за результатами проведеного страховиком оцінювання розміру технічних резервів, передбаченого частиною першою цієї статті, або за результатами здійснення нагляду Регулятором встановлено, що застосування страховиком певних методів розрахунку та/або припущень призводить до недостатності розміру сформованих відповідних технічних резервів, страховик зобов’язаний здійснити відповідне коригування актуарних, статистичних та інших методів і припущень.
4. На вимогу Регулятора страховик зобов’язаний надавати підтвердження, що розрахунок розміру технічних резервів здійснений ним у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Регулятора, а також обґрунтування щодо застосованих ним актуарних, статистичних та інших методів, якості даних (інформації), що використовувалися для розрахунку розміру відповідних технічних резервів.
Стаття 44. Вимоги до інвестиційної діяльності страховика
1. Страховик зобов’язаний формувати активи з дотриманням принципу розсудливості, а саме:
1) страховик зобов’язаний інвестувати лише в активи, ризики яких він може коректно визначати, відслідковувати, оцінювати, управляти ними та подавати звіти про них;
2) кошти повинні бути інвестовані таким чином, щоб забезпечити належний рівень безпеки, якості, диверсифікованості, належну ліквідність та прибутковість активів.
2. Регулятор має право встановлювати вимоги до активів страховика, зокрема до активів на покриття технічних резервів, обмеження на концентрацію активів та обмеження на активи, що мають відношення до пов’язаних із страховиком осіб.
Стаття 45. Покриття технічних резервів активами
1. Страховик зобов’язаний постійно мати обсяг прийнятних активів для покриття технічних резервів. Перелік, характеристики та вимоги до активів, що є прийнятними для покриття технічних резервів, встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
2. Інвестиції в активи для покриття технічних резервів здійснюються з метою забезпечення дотримання виконання зобов’язань за договорами страхування (перестрахування). Такі інвестиції мають максимально відповідати суті, валюті та строковості зобов’язань за договорами страхування (перестрахування). Вимоги до якості, ліквідності та диверсифікованості активів для покриття технічних резервів встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
3. Активи, сформовані для покриття технічних резервів, не можуть бути обтяжені для забезпечення виконання інших зобов’язань, ніж зобов’язання за договорами страхування (перестрахування).
4. Активи, сформовані для покриття технічних резервів за договорами страхування за класами страхування життя (крім інвестиційного страхування), не є власністю страховика і не можуть бути обтяжені для забезпечення виконання інших зобов’язань, ніж зобов’язання за договорами страхування.
5. Перелік активів для покриття технічних резервів страховика ведеться у вигляді окремого реєстру активів, порядок ведення якого встановлюється нормативно-правовими актами Регулятора.
Стаття 46. Особливості здійснення капіталізації (збільшення статутного капіталу) страховика за спрощеною процедурою
1. Страховик має право здійснити капіталізацію (збільшення статутного капіталу) за спрощеною процедурою, визначеною цією статтею та нормативно-правовими актами Регулятора і Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за рішенням загальних зборів, за умови отримання попередньої згоди Регулятора. Страховик, створений у формі товариства з додатковою відповідальністю, здійснює відповідні дії, у тому числі щодо реалізації переважного права учасника зробити додатковий вклад, за умови отримання попередньої згоди Регулятора, відповідно до порядку збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів згідно із Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Капіталізація страховиків, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 75 відсотків акцій (часток), за участю міжнародних фінансових організацій здійснюється без надання попередньої згоди Регулятора.
Страховик, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 75 відсотків акцій (часток), має право здійснити капіталізацію за участю міжнародної фінансової організації за спрощеною процедурою за рахунок грошових коштів або, за згодою страховика і міжнародної фінансової організації, за рахунок майнових прав, немайнових прав, що мають грошову вартість, цінних паперів, іншого майна.
Для отримання попередньої згоди страховик подає до Регулятора визначені ним документи, що дають змогу зробити висновок про джерела походження грошових коштів, які спрямовуються на збільшення статутного капіталу. Регулятор приймає рішення про надання страховику попередньої згоди або про відмову у наданні попередньої згоди протягом 10 робочих днів з дня подання повного пакета документів, передбаченого цим Законом для отримання страховиком попередньої згоди на збільшення статутного капіталу.
Регулятор має право відмовити страховику у наданні попередньої згоди виключно у разі:
1) подання неповного пакета документів;
2) наявності у документах недостовірної інформації;
3) невідповідності поданих документів та/або інформації у них вимогам законодавства України;
( Абзац восьмий частини першої статті 46 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024 )
4) якщо джерела походження грошових коштів, які спрямовуються на збільшення статутного капіталу, не підтверджено.
Попередня згода Регулятора є підставою для страховика, органів державної влади та інших осіб вчиняти дії згідно з вимогами та у строки, визначені цією статтею.
Страховик має право здійснити капіталізацію за спрощеною процедурою в обсязі та за рахунок грошових коштів, джерела походження яких перевірено Регулятором під час надання попередньої згоди, крім випадків, визначених цим Законом.
Страховик має право здійснити капіталізацію за спрощеною процедурою протягом шести місяців з дня отримання попередньої згоди. Капіталізація за спрощеною процедурою може бути подовжена Регулятором на строк до шести місяців на підставі клопотання страховика.
2. Капіталізація страховика за спрощеною процедурою передбачає, що:
1) скликання та проведення загальних зборів для прийняття рішень, необхідних для здійснення капіталізації, у тому числі про зміну розміру статутного капіталу страховика згідно з цим Законом, затвердження змін до статуту страховика у зв’язку із збільшенням його статутного капіталу, здійснюються за спрощеною процедурою, згідно з якою:
а) рада страховика приймає рішення про скликання загальних зборів, до порядку денного яких включаються лише питання про прийняття рішень, необхідних для здійснення капіталізації, у тому числі про зміну розміру статутного капіталу страховика згідно з цим Законом, затвердження змін до статуту страховика у зв’язку із збільшенням його статутного капіталу, та процедурні питання проведення загальних зборів, а також затверджує порядок денний та повідомлення про проведення загальних зборів, яке не містить проектів рішень щодо кожного з питань, включених до порядку денного загальних зборів, не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати їх проведення. Пропозиції до порядку денного загальних зборів не приймаються. Проекти рішень щодо кожного з питань, включених до порядку денного загальних зборів, форма і текст бюлетенів для голосування затверджуються радою страховика не пізніше ніж за два робочі дні до дати проведення загальних зборів;
б) страховик не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати проведення загальних зборів розміщує у базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, а також на власному веб-сайті повідомлення про проведення загальних зборів, яке не містить проектів рішень щодо кожного з питань, включених до порядку денного загальних зборів;
