Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес

Відповідно до підпункту "с" пункту 3 і пункту 4 статті 262, пункту 1 статті 267 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами — членами, з іншої сторони, пункту 3 частини першої та частини другої статті 6 Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, що додаються.

1. Ці критерії застосовуються для проведення оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання, що надається з метою компенсації витрат суб’єктів господарювання, які надають послуги, що становлять загальний економічний інтерес.

2. Ці критерії не поширюються на:

проведення оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес в окремих сферах господарської діяльності, щодо яких затверджені окремі критерії оцінки допустимості державної допомоги. Оцінка допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання, які надають послуги, що становлять загальний економічний інтерес, та перебувають у скрутному становищі, повинна проводитися відповідно до критеріїв оцінки допустимості державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання;

надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у разі дотримання умов, установлених у пункті 4 цих критеріїв.

3. У цих критеріях терміни вживаються в такому значенні:

компенсація за надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес (далі — компенсація), — відшкодування витрат суб’єкта господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес;

обґрунтований прибуток — розмір прибутку, що не перевищує розміру прибутку типового суб’єкта господарювання;

типовий суб’єкт господарювання — суб’єкт господарювання, який провадить/міг би провадити господарську діяльність (виробництво, реалізацію взаємозамінних з отримувачем державної допомоги товарів/ робіт/послуг), подібну тій, яку провадить отримувач державної допомоги, на тому самому товарному ринку.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання", "Про захист економічної конкуренції".

4. Оцінка допустимості державної допомоги проводиться у разі, коли компенсація призводить до надання переваги суб’єкту господарювання, а саме — не дотримується хоча б одна з наведених умов:

1) суб’єкт господарювання, що отримує компенсацію, повинен фактично виконувати зобов’язання щодо надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, які повинні бути чітко визначені договором, регуляторним (розпорядчим) чи іншим актом, який повинен містити інформацію про:

зміст і тривалість зобов’язань з надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес;

назву суб’єкта господарювання і у разі потреби територію, на якій ним надаються послуги, що становлять загальний економічний інтерес;

перелік будь-яких виключних або спеціальних прав, які було надано суб’єкту господарювання щодо послуг, що становлять загальний економічний інтерес;

механізм розрахунку компенсації, контролю та перегляду компенсації;

заходи для уникнення і повернення надмірної компенсації;

2) механізм, на підставі якого розраховується компенсація, визначено об’єктивно і прозоро з метою уникнення надання суб’єкту господарювання економічних переваг порівняно з конкуруючими суб’єктами;

3) розмір компенсації витрат, понесених у зв’язку з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, не є надмірним, а саме — не перевищує розміру, необхідного для покриття усіх або частини витрат, понесених внаслідок виконання зобов’язань з надання таких послуг, з урахуванням відповідного доходу та обґрунтованого прибутку за їх надання;

4) суб’єкт господарювання, що надає послуги, що становлять загальний економічний інтерес, повинен бути обраний шляхом проведення процедури відкритих торгів (конкурсу) або будь-якої іншої конкурентної процедури, передбаченої законодавством, яка дасть змогу обрати пропозицію за найнижчою ціною за надання таких послуг. Якщо така процедура не може бути проведена, рівень компенсації визначається на основі результатів аналізу витрат, які понесе типовий суб’єкт господарювання, володіючи усіма необхідними засобами, що відповідають вимогам для надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, з урахуванням відповідного доходу та обґрунтованого прибутку для виконання зобов’язань.

5. До категорій отримувачів державної допомоги належать суб’єкти господарювання, які надають послуги, що становлять загальний економічний інтерес.

6. Державна допомога суб’єктам господарювання на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, може надаватися у будь-якій формі, передбаченій Законом України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

7. Сукупний розмір державної допомоги включно з незначною державною допомогою, яка надається отримувачеві державної допомоги на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, розраховується як сума державної допомоги за всіма програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги для надання таких послуг.

8. Зобов’язання надавати послуги, що становлять загальний економічний інтерес, повинне бути покладено на надавача такої послуги згідно з договором, регуляторним (розпорядчим) чи іншим актом надавача (надавачів) державної допомоги, який повинен містити інформацію про:

1) зміст і тривалість зобов’язань з надання зазначених послуг;

2) назву суб’єкта господарювання і у разі потреби територію, на якій ним надаються зазначені послуги;

3) перелік будь-яких виключних або спеціальних прав, які було надано органом державної влади чи органом місцевого самоврядування суб’єкту господарювання щодо надання зазначених послуг;

4) методику розрахунку компенсації, контролю та перегляду компенсації;

5) механізм уникнення і повернення надмірної компенсації.

9. Тривалість зобов’язання з надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, не повинна перевищувати 10 років. Більш тривалий період зобов’язання допускається, якщо від отримувача державної допомоги вимагаються суттєві інвестиції, які необхідно амортизувати протягом більш тривалого періоду відповідно до принципів бухгалтерського обліку.

10. Якщо кільком суб’єктам господарювання доручено надавати однакову послугу, що становить загальний економічний інтерес, компенсація повинна розраховуватись аналогічно для всіх суб’єктів господарювання.

11. Максимальний розмір державної допомоги на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, не повинен перевищувати суму, яка розраховується як різниця між витратами, понесеними суб’єктом господарювання під час надання таких послуг, та доходами від їх надання з урахуванням обґрунтованого прибутку за такою формулою:

Компенсація = Вп – Дп + ОП,

де Вп — витрати на надання послуг;

Дп — дохід від надання послуг;

ОП — обґрунтований прибуток.

Компенсація, що перевищує суму, розраховану згідно з цим пунктом, вважається надмірною.

12. Для розрахунку компенсації надавачем можуть бути застосовані умови стимулювання, що стосуються, зокрема, якості надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, підвищення продуктивності. Такі умови стимулювання повинні ґрунтуватися на об’єктивних показниках, наведених у договорі, регуляторному (розпорядчому) чи іншому акті щодо надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес.

13. Розмір компенсації може бути встановлений на основі розрахунку очікуваних витрат і доходів та / або фактично понесених витрат і доходів. До витрат, які необхідно враховувати, належать усі витрати, необхідні для надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес. Такі витрати розраховуються на основі загальних принципів бухгалтерського обліку таким чином:

1) якщо діяльність суб’єкта господарювання обмежується лише наданням зазначених послуг, усі витрати такого суб’єкта господарювання можуть бути враховані;

2) якщо суб’єкт господарювання також провадить іншу господарську діяльність, не пов’язану з наданням зазначених послуг, враховуються тільки ті витрати, які пов’язані з їх наданням;

3) витрати, що стосуються надання зазначених послуг, можуть включати всі прямі витрати, понесені в процесі їх надання, та відповідну частину загальновиробничих витрат;

4) витрати, пов’язані з інвестиціями, можуть враховуватись, якщо це необхідно для надання зазначених послуг.

При цьому механізм та метод розрахунку компенсації обирається надавачем з урахуванням вимог, установлених законодавством у сферах, в яких надаються послуги, що становлять загальний економічний інтерес.

14. Під час розрахунку компенсації на основі розрахунку фактично понесених суб’єктом господарювання витрат такі витрати повинні бути економічно обґрунтованими та підтверджуватися первинними документами.

15. До доходів, які необхідно врахувати, належать усі надходження, отримані в результаті надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, незалежно від того, чи визнаються вони як державна допомога. За рішенням надавача державної допомоги прибутки суб’єкта господарювання, отримані внаслідок провадження іншої діяльності, яка не пов’язана з послугами, що становлять загальний економічний інтерес, можуть спрямовуватися на фінансування послуг.

16. Суб’єкт господарювання, який, крім надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, провадить також іншу господарську діяльність, повинен забезпечувати здійснення розподілу витрат і доходів, зокрема:

1) рахунки бухгалтерського обліку доходів і витрат на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, та інших послуг, що надаються суб’єктом господарювання, повинні бути окремими;

2) усі витрати та доходи повинні розподілятися на основі принципів бухгалтерського обліку доходів і витрат, визначених законом;

3) принципи бухгалтерського обліку витрат та доходів, відповідно до яких здійснюється розподіл таких витрат та доходів на окремі рахунки, повинні бути чітко визначені;

4) компенсація не повинна спрямовуватися на фінансування діяльності, яка не є послугами, що становлять загальний економічний інтерес;

5) витрати, пов’язані з провадженням іншої діяльності, яка не пов’язана з послугами, що становлять загальний економічний інтерес, включають усі прямі витрати та відповідну частину загальновиробничих витрат.

17. У разі отримання суми компенсації, виплаченої надміру, така сума компенсації повинна бути повернена до відповідного бюджету у строк, визначений договором, регуляторним (розпорядчим) чи іншим актом надавача (надавачів) державної допомоги, із здійсненням перерахунку потреб у фінансуванні на наступні відповідні періоди.

У разі коли сума компенсації, виплачена надміру, не перевищує 10 відсотків суми середньої річної компенсації, така надлишкова сума компенсації може переноситися на наступний бюджетний період і вираховуватись із суми компенсації, що надаватиметься за такий бюджетний період. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень, передбачених у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) на наступний бюджетний період, перенесення зазначеної суми компенсації не здійснюється, а сума компенсації, виплачена надміру, повертається до відповідного бюджету.

18. Надавач державної допомоги передбачає застосування відповідних механізмів для запобігання виплаті надміру суми компенсації, зокрема шляхом регулярного контролю за використанням державної допомоги та недопущенням перехресного субсидіювання витрат на надання інших послуг, які не є послугами, що становлять загальний економічний інтерес. Для контролю за виплатою надміру суми компенсації надавач повинен проводити регулярні перевірки не рідше ніж кожних три роки протягом строку виконання зобов’язань, а також після закінчення виконання зобов’язань з надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес.

19. Після прийняття рішення про надання державної допомоги їх надавач на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює інформацію про:

1) мету і форму державної допомоги;

2) підстави надання державної допомоги;

3) період надання державної допомоги;

4) найменування отримувача державної допомоги, його категорію (мале, середнє або велике підприємництво) та вид його економічної діяльності;

5) загальний обсяг державної допомоги та її частку в загальному бюджеті діяльності і робіт, на які надається державна допомога.

Зазначена інформація повинна бути доступною для громадськості без обмежень та зберігатися у надавача державної допомоги протягом 10 років.