Щодо практичного застосування норм чинного законодавства

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист … щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Згідно з частиною п’ятою ст. 147 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) та ст. 55 Закону України 19 вересня 1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" (далі – Закон № 1576) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить, зокрема, до спадкоємця фізичної особи, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

При відмові товариства у прийнятті до нього спадкоємця йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті учасника.

Розрахунки із спадкоємцями учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст. 148 ЦКУ та ст. 54 Закону № 1576.

Відповідно до частини другої ст. 148 ЦКУ учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення таким платником операцій з цінним паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, згідно із п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв’язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Підпунктом 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу передбачено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Отже, сума коштів, що нараховується (виплачується) товариством фізичній особі (спадкоємцю), включається до її загального річного оподатковуваного доходу як дохід у вигляді інвестиційного прибутку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

При цьому юридична особа виступає як податковий агент лише у частині відображення виплаченого доходу у податковому розрахунку за формою № 1ДФ.

Водночас фізична особа – спадкоємець зобов’язана самостійно подати річну податкову декларацію та сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.