Щодо періоду визнання витрат при оформленні первинних документів шляхом підписання електронним цифровим підписом

Державна фіскальна служба України Індивідуальна податкова консультація від 08.08.2019 №3686/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Остання редакція від 08.08.2019. Прийняття
Реквізити

Видавник: Державна фіскальна служба України

Тип Індивідуальна податкова консультація

Дата 08.08.2019

Номер 3686/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
08.08.2019 N 3686/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо періоду визнання витрат при оформленні первинних документів шляхом підписання електронним цифровим підписом, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані весте облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Тобто, формування доходів і витрат платника податку здійснюється на підставі бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон N 996).
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2 ст. 9 Закону N 996).
Виходячи з викладеного вище, з питання правильності визначення дати оформлення первинних документів, які засвідчують факт здійснення господарських операцій та порядку визнання у бухгалтерському обліку доходів та витрат при оформленні таких документів шляхом підписання електронним цифровим підписом, слід керуватися роз'ясненнями Міністерства фінансів України.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
08.08.2019 N 3686/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо періоду визнання витрат при оформленні первинних документів шляхом підписання електронним цифровим підписом, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані весте облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Тобто, формування доходів і витрат платника податку здійснюється на підставі бухгалтерського обліку.