Щодо застосування вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України стосовно заборгованості банків за фінансовим кредитом, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) стосовно заборгованості банків за фінансовим кредитом, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів,та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Резерви банків та небанківських фінансових установ формуються відповідно до п. 139.3 ст. 139 Кодексу.

У разі використання резерву для списання активу, такий актив перевіряється на відповідність критеріям безнадійності, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та у разі їх невідповідності здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування згідно з підпунктами 139.3.3, 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 Кодексу.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Зокрема, у підпунктах "а" – "з" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу наведені ознаки, яким має відповідати заборгованість для визнання її безнадійною.

Крім того п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що до безнадійної заборгованості банків може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб:

пов'язаних з таким кредитором;

які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах;

які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки.

Отже, можливість віднесення до безнадійної заборгованості суми боргу за фінансовим кредитом, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, надано виключно банкам.

При цьому банки можуть визнать таку заборгованість безнадійною як за основною сумою боргу так і за нарахованими доходами незалежно від того чи відповідає заборгованість критеріям, визначеним у підпунктах "а" – "з" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, за умови, що боржники за фінансовим кредитом не є пов'язаними з кредитором; не перебувають з кредитором у трудових відносинах; не перебували з кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки. Така заборгованість визнається безнадійною лише в частині сум боргу понад 360 днів. Наприклад, якщо заборгованість за основною сумою боргу по кредитному договору прострочено понад 360 днів, а за сумою нарахованих доходів банку по цьому кредитному договору така заборгованість (прострочена понад 360 днів) відсутня, то безнадійною для цілей оподаткування визнається лише заборгованість за основним боргом.